Вплив "Енциклопедичного лексикону" А. Плюшара на творчість Т. Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив "Енциклопедичного лексикону" А. Плюшара на творчість Т. Шевченка

Харчук Р.

Анотація

У статті розглянуто вплив "Енциклопедичного лексикону" Плюшара на творчість Шевченка, зокрема на такі твори, як поеми "Гайдамаки", "Єретик", незакінчена поема "Юродивий". Цей факт свідчить не тільки про любов поета до енциклопедичних видань, а й про його прагнення бути якомога точнішим у подачі фактів як у поезії, так і в прозі.

Ключові слова: "Енциклопедичний лексикон" Плюшара; поет; історична основа; історичний жанр; джерела тексту; синтез.

Аннотация

Влияние "энциклопедического лексикона" Адольфа Плюшара на творчество Тараса Шевченко

Харчук Р.

В статье рассмотрено влияние "Энциклопедического лексикона" Плюшара на творчество Шевченко, в частности на такие произведения, как поэмы "Гайдамаки", "Еретик", незаконченную поэму "Юродивый". Этот факт свидетельствует не только о любви поэта к энциклопедическим изданиям, но и о его стремлении быть как можно более точным в подаче фактов как в поэзии, так и в прозе.

Ключевые слова: "Энциклопедический лексикон" Плюшара; поэт; историческая основа; исторический жанр; источники текста; синтез.

Summary

Influence of adolf pliushar's "encyclopedic dictionary" on the creativity of Taras Shevchenko

Kharchuk R.

The article considers the influence of "Encyclopedic Dictionary" on Shevchenko's creativity, in particular on such poems as "Haydamaky", "The Heretic" and unfinished poem "Nuts". This fact reflects not only on the poet's love for encyclopedic publications but also on his desire to be as accurate as possible in the presentation of facts in poetry and in prose.

Key words: Pliushar's "Encyclopedic Dictionary"; poet; historical basis; the historical genre; sources of text; synthesis.

Оскільки в літературознавстві й досі превалює думка про природній геній Шевченка і його незначну освіченість, дана стаття має на меті показати помилковість такого твердження. Відомо, що Б. Навроцький зазначав: "Ми повинні дивитись на історичну основу "Гайдамаків" як на передусім легендарну, народну версію в тій чи іншій мірі оброблену й змінену Шевченком" [13, с. 85]. Однак ця думка літературознавця не означає, що Шевченко не користувався при написанні своєї поеми і спогадами самовидців, наприклад, книжкою Ліппомана, можливо за посередництвом М. Максимовича, в бібліотеці якого вона була, і художніми творами зразка "Вернигори, українського пророка, історична повість 1768 року" у 2-х томах (1838) М. Чайковського, 2-м томом "Історії польського королівства" Є.-С. Бандтке і зокрема "Енциклопедичним лексиконом" Адольфа Плюшара, найвагомішою російською тогочасною енциклопедією, яка видавалася у 1835-1841 роках і була доведена лише до букви "Д", тобто 17-го тому, оскільки сам її принцип був дуже дивним. Вона містила надто об'ємні статті, іноді на кілька друкованих аркушів, тому автори практично не мали змоги довести видання до логічного кінця. Ця енциклопедія суперечила самій сутності видань такого типу - подавати коротку і достовірну інформацію.

Першим звернув увагу на використання поетом "Енциклопедичного лексикону" Адольфа Плюшара Ю. Івакін. І хоча різні дослідники до розряду історичних відносили різні твори Шевченка, часто обходячи увагою поему "Єретик", що стояла осібно, вочевидь, з огляду на те, що цей твір виходив за межі української історії, Ю. Івакін підкреслив, що в цій поемі митець звернувся до історії чехів ХV ст. Літературознавець доповнив відомості про її джерела, зібрані І. Бриком, наголосивши на ролі О. Бодянського в книзі його учня С. Палаузова "Иоанн Гус и его последователи", не оминувши й статті про гуситів й

Гуса в "Енциклопедичному лексиконі" Адольфа Плюшара [див.: 8, с. 199-201]. Аргументи, що свідчать про належність того чи іншого твору до історичного жанру, зводяться до таких аспектів: історична тема, історичний сюжет, історичний персонаж або історичне тло, хоча переважно маємо справу із комбінацією цих елементів. Про історичність твору свідчать й джерела тексту. Однак у Шевченка немає твору, який би був навіяний винятково історичною літературою. Зазвичай маємо справу із симбіозом історії, народної пам'яті, професійної літератури, іноді й життєвих вражень. Наприклад, у приписах до поеми "Гайдамаки" поет зазначив: "Зіновій Богдан вирізав 40 з чим-то тисяч ляхів над Россю в Корсуні" [16, т. 1, с. 510]. К. Гуслистий помітив, що у цьому коментарі поєднано відомості з історії Д. Бантиш-Каменського з народними піснями, в яких міститься цифра 40 тисяч [6, с. 138], але певну вагу тут мали й спогади поета про своє перебування у Корсуні в дитячому віці. Однак бувають випадки, коли перевага одного з елементів синтезу є очевидною. Наприклад, "Гайдамаки" (1839-1841) поряд з віршем "Швачка" (1848) - це ті твори Шевченка, в яких народна пам'ять таки превалює над історією. Д. Николишин назвав поеми "Тарасова ніч" (1838) й "Іван Підкова" (1839) дійсно історичними [14, с. 5], але аргументація літе-ратурознавця виявилася в цьому плані невиразною. В основі першого твору лежить історичний факт, відображений в "Історії Русів": "[...] и Козаки Малоросийские, соединенно с Запорожскими, в 1624 году принуждены выбрать себе гетманом полковника корсунского, Тараса Трясила, не употреблявшаго после сего названия, и с ним подняли оружие против Поляков оборонительное. И по сей системе, не чиня они над Поляками никаких поисков, собрались к городу Переяславлю и, расположив стан свой между рек Трубежа и Альты, ожидали начинаний Польских. [...] Нападение повторяемо и всегда отбиваемо было несколько дней с великим уроном Польским. Наконец, Козаки, дождавшись польского празника, Панским телом называемого, который они отправляют с пальбою и пиршествами, выслали в ту ночь ползком знатную частъ пехоты своей в одну ближайшую балку, и на рассвете ударили с двух сторон на стан Польский, вломились в него и, застав, многих Поляков полунагими, перекололи их, всех противившихся им истребили, а прочих перетопили в реке и разогнали, получив стан их со всеми запасами и артиллериею в свою добычу" [9, с. 51-52]. Д. Бантиш-Каменський, висвітливши цю подію під впливом "Історії Русів", дійшов висновку, що "битва Переяславская, названная козаками Тарасовой ночью, открыла им путь к новым торжествам" [1, т. 1, с. 203]. Коментуючи назву "Тарасова ніч" у "Приписах" до "Гайдамаків", поет посилався саме на Д. Бантиш-Каменського. Однак кривавою він назвав її таки під впливом коментаря М. Максимовича: "Тарас Трясило в 1629 году провел с ними (поляками. - Р. Х.) под Переяславом кровавую (підкреслення моє. - Р. Х.) ночь, известную под именем Тарасовой. И с этой памятной ночи история Украины на 17 лет обращается в повесть самую трагическую, самую назидательную" [15, с. 84]. Прикметно, що К. Гуслистий уважав, наче Шевченко використав епітет "кровава" на основі історичних пісень, але не зазначив при цьому джерела [див.: 6, с. 139]. Здається, дослідник помилився лише в тому, що поет запозичив це означення з коментаря до народних пісень, зібраних М. Максимовичем.

Якою б не була якість використаних поетом джерел, мусимо погодитися: поема "Гайдамаки" є наслідком не винятково фантазії і традиції, а й читання. Поема, попри свій очевидний зв'язок із народною пам'яттю, все ж, не є гомогенною. Виняток становить розділ "Інтродукція" й промова благочинного. Вивчаючи джерела "Гайдамаків", конкретно "Інтродукцію", І. Шпитковський проаналізував окремі статті з "Енциклопедичного лексикону" Адольфа Плюшара, історію Польського королівства Єжи-Самюеля Бандтке, видану в Вроцлаві в 1820 р., "Історію Русів" і роман М. Чайковського "Вернигора", встановивши, що з історії Є.-С. Бандтке у Шевченка з'являється згадка про "незвичайного" короля Стефана Баторія і перелік головних конфедерацій. З роману "Вернигора" - переконання про фатальну роль єзуїтів, зокрема Посевіна в Україні, хоча в питанні унії, як уже говорилося, можливий як вплив історії Д. Бантиш-Каменського, так й "Історії Русів". Цей дослідник висунув досить сміливу гіпотезу й уважав за доцільне розглядати "Гайдамаків" як мемуар про гайдамаччину, але віршований твір. Г. Грабович у спеціальній монографії, присвяченій "Гайдамакам", назвав таку спробу інструменталізацією історизму, на підставі якої згодом відбулася інструменталізація ідеології, бо українська історіографія таки прийняла за точку відліку Шевченкову оцінку Коліївщини. Адже саме І. Шпитковський визнав, що "Гайдамаки" уособлюють екстремальний погляд на події, слугуючи вказівкою на те, як повинен український історик оцінювати Коліївщину, хоча насправді історична правда лежить посередині між польськими й українськими крайніми оцінками [див.: 17, с. 82].

Джерела поеми розглядав також М. Мочульський, детально зупинившись на тому, як відбився в "Інтродукції" текст статті І. Шульгіна про Барську конфедерацію зі згаданого лексикону Плюшара. Автор довів, що відомості про анархію, liberum veto, королів Баторія, Собе- ського, Августа ІІІ й Станіслава Августа Понятовського Шевченко отримав з цього джерела. Думаю, саме з цієї статті поет довідався й про перемогу духу віротерпимості у Європі XVm ст., але, як випливало з подій Коліївщини, не в Речі Посполитій. У згаданому тексті широко висвітлено проблему конфедерацій або об'єднання шляхти, яких І. Шульгін налічив до червня місяця 1767 р. сто сімдесят вісім, як і руху дисидентів за урівняння прав некатолицького дворянства з католицьким. Тут сказано, що Барська конфедерація позбавила престолу Понятовського, який звернувся за підтримкою до Росії. Шевченко міг прочитати, що "пользуясь общим смятением запорожские казаки и гайдамаки зверски опустошали и грабили юговосточные польские земли" [7, с. 13]. Прикметно, і на це звернув увагу М. Мочульський, що поет закрив очі на різницю між Радомською конфедерацією, зав'язаною при участі Росії проти короля та його партії, і Барською, зав'язаною проти Радомської і Росії [11, с. 108]. Літературознавець уважав це принциповою помилкою письменника, хоча й визнав, що самих конфедератів, їхній фанатизм, нетолерант- ність і шовінізм поет зобразив вірно. М. Мочульський, як і його попередник І. Шпитковський, виділив такі джерела поеми: стаття "Барська конфедерація" з лексикону Плюшара, другий том історії Польського королівства Бандтке, примітки до роману М. Чайковського "Верни- гора" й "Історія Русів" як другорядне джерело. Б. Навроцький погодився з цим. На його думку, історичною основою "Інтродукції" була стаття І. Шульгіна з "Енциклопедичного лексикону" Адольфа Плюшара, історія Бандтке слугувала лише додатком до неї, роман М. Чайковського вплинув на окремі місця, "найбільше ж використав його Шевченко як вихідну позицію для полеміки з конфедерацькою ідеологією" [13, с. 80] для виразнішого формулювання "антишляхе- цької, селянської точки погляду" [13, с. 80]. Переглянувши "Енциклопедичний лексикон" Плюшара, дослідник писав: "Проте, крім вказаної статті під літерою "Б" - "Барська конфедерація", досить докладної і яскравої, ми не бачимо тут більше цікавих статтів на дану тему" [13, с. 48 прим.].

Цей перелік потребує доповнення. У лексиконі, крім статті про Барську конфедерацію, Шевченко міг прочитати статтю М. Надєждіна "Варфоломіївська ніч" [див.: 12], а також статтю без підпису про гугенотів [див.: 5]. Відомо, що у приписах до першого видання "Гайдамаків" (1841) поет порівнював Тарасову ніч з "різнею Св. Варфоломея": "Тарасова і Варфоломеєва ночі одна другої варт, на стид римської тіари" [16, т. 1, с. 510]. Згодом, пишучи на засланні свою повість "Прогулка с удовольствием и не без морали" (1855-1858), він повернеться до цієї думки, розширивши аналогію: "Да если считать все подобные события, недостойные памяти человека, замечательными, то не только какая-нибудь Лысянка, каждое село, каждый шаг земли будет замечателен в Малороссии, особенно по правую сторону Днепра. В чем другом, а в этом отношении мои покойные земляки ничуть не уступили любой европейской нации, а в 1768 году Варфоломеевскую ночь и даже первую французскую революцию перещеголяли. Одно, в чем они разнились от европейцев, - у них все эти кровавые трагедии были делом всей нации и никогда не разыгрывались по воле одного какого-нибудь пройдохи, вроде Екатерины Медичи, что допускали нередко у себя западные либералы" [16, т. 4, с. 229-230]. Що дало підстави для такого порівняння? М. Надєждін з приводу боротьби між католиками і гугенотами зазначив: "Кто был правее, кто виновнее, решить трудно. История не может даже сказать определенно, которая сторона была зачинщицею войны" [12, с. 12]. Він описував кровопролиття в Парижі 24 серпня 1572 р. в стилі, який зовсім не відповідав енциклопедичному жанру, наслідуючи чорний романтизм: "Ужасы свирепствовали в городе не слабея, а возрастая. День был празничный, разгульный. Чернь упивалась кровью. Домы и имущества еретиков отданы были на разграбление. Не было пощады ни полу, ни возрасту. Бешенство достигло крайней степени иступления. Десятилетние дети умервщляли младенцев в колыбели" [12, с. 23]. У статті зазначалося, що кількість жертв серед гугенотів дуже різниться: від ста тисяч до десяти і навіть двох тисяч. Так, найвірогіднішим названо число тридцять тисяч. Аналогічною була й ситуація з обчисленням жертв Коліївщини.

Вочевидь, й Шевченкове сприйняття США формувалося не без впливу "Полярной звезды", де є чимало відгуків про молоду американську демократію: "Король в Швейцарии такая же нелепость, как табель о рангах в Нью-Йорке" [3, с. 195], згадка про дивовижний календар Г. Струве, де кожний день був присвячений не святим, а відомим особам, наприклад, Вашинґтону чи Лафаєту [5, с. 100], або прагнення Г. Струве об'єднати Німеччину на зразок США й здобути свободу для всіх громадян без різниці народження, власності й віри [4, с. 100]. Л. Кошова вважала, що характеристика О. Герценим Ва- шинґтона у статті "Русский заговор 1825 года" нагадує Шевченкову [10, с. 17]. Згадка імені американського президента як уособлення демократії й верховенства права у позасланчій поемі "Юродивий" ("Коли / Ми діждемося Вашингтона / З новим і праведним законом? / А діждемось-таки колись") наводить на ще одне можливе джерело. Швидше за все, вона пов'язана із лексиконом Плюшара, в якому, ще працюючи над поемою "Гайдамаки", поет міг прочитати статтю про Георга Вишинґтона, який, за цим джерелом, був одноголосно обраний президентом США у вересні 1787 р. у Філадельфії. Тоді ж "собрание начертало для Соединенных Штатов конституцию (за Шевченком "новий і праведний закон". - Р. Х.), существующую доныне. Вследствие этого постановления создан был в 1789 новый конгресс, а Вашингтон сделан президентом на четыре года, а по истечении срока, вторично избран в это достоинство" [2, с. 139]. Поет міг прочитати, що правління Вашинґтона було мудрим і благим. Не могла його не вразити інформація про те, що у своєму духовному заповіті Вашинґтон дав свободу усім своїм невільникам. Однак найпереконливішим свідченням того, що ця енциклопедична стаття була відома Шевченку, є наголос на факті, що американський лідер понад усе ставив закон: "[...] ему легко было бы сокрушить слабых мятежников; и когда ничто не преграждало отважных намерений, он мог захватить власть в свои руки прежде, нежели законы определили его действия и границы, но он сам с упорным постоянством требовал законов" [2, с. 140].

Зі сказаного можна зробити висновок, що Шевченко любив енциклопедії і користувався ними. Тому джерела його творів і образів є не тільки фольклорними, а й науковими (зрозуміло, на рівні тогочасної науки). У цій статті я намагалася довести, що в поемі "Гайдамаки" домінує колективна або народна пам'ять про Коліївщину за винятком "Інтродуції" й промови благочинного, що пов'язані передусім з історичною літературою. Не менший вплив на Шевченка мала й стаття Н. Надєждіна "Варфоломеевская ночь", стаття про гугенотів і Вашинґтона з "Енциклопедичного лексикону" Плюшара.

Список використаних джерел

енциклопедичний поема лексикон

1.Бантыш-Каменский Д. История Малой России: [в 3 т. ] / Д. Бантыш-Каменский. - М.: В типографии Семена Скливановского, 1830.

2.Вашингтон Георг // Энциклопедический лексикон Плюшара. - Санкт-Петербург, 1837. - Т. 9. - С. 138-140.

3.Герцен А. Былое и думы / А. Герцен // Полярная звезда. - 1858. - Кн. 4. - С. 111-264.

4.Герцен А. И. Былое и думы / А. Герцен // Полярная звезда. - 1859. - Кн. 5. - С. 75-230.

5.Гугеноты // Энциклопедический лексикон Плюшара. - Санкт-Петербург, 1838. - Т. 15.

6.Гуслистий К. Коліївщина в творах Шевченка / К. Гуслистий // Пам'яті Т. Г. Шевченка: Зб. ст. до 125-ліття з дня народження: 1814-1939 / редкол.: С. М. Бєлоусов (відп. ред.) та ін.; Акад. наук УРСР. - К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1939. - С. 121-157.

7.И. П. Ш. [Шульгин И.] Барская конфедерация / И. П. Ш. [Шульгин И.] // Энциклопедический лексикон Плюшара. - Санкт-Петербург, 1836. - Т. 5. - С. 9-14.

8.Івакін Ю. Коментар до "Кобзаря" Шевченка / Ю. Івакін. - К.: Наукова думка, 1964.

9.Истоия Русов, или Малой России. Сочинение Георгия Кониского, архиепископа белоруского. - М.: В университетской типографии, 1846. - IV+261+31 с.

10.Кошова Л. Шевченко та "Исторія Русовъ" / Л. Кошова. - Х.: Державне видавництво України, 1928. - 24 с.

11.Мочульський М. До генези й пояснення "Інтродукції" до "Гайдамаків" Т. Шевченка / М. Мочульський // ЗНТШ. - 1922. - Т. 133. - С. 99-114.

12.Н. Н. [Надеждин Н.] Варфоломеевская ночь / Н. Н. [Надеждин Н.] // Энциклопедический лексикон Плюшара. - Санкт-Петербург, 1837. - Т. 9. - С.

13.Навроцький Б. "Гайдамаки" Тараса Шевченка: Джерела. Стиль. Композиція / Б. Навроцький. - Х.: Державне видавництво України, 1928. - 400 с.

14.[НиколишинД.] Тарас Шевченко. Історичні поеми. Пояснив Дмитро Николишин / [Николишин Д.]. - Коломия: В друкарні Вільгельма Бравнера, 1921. - 148 с.

15.Украинские народные песни, изданные М. Максимовичем. - М.: В университетской типографии, 1834. - 182 с.

16.Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 12 т. / Т. Шевченко. - К.: Наукова думка, 2001-2014.

17.Шпитковський І. "Гайдамаки" Шевченка як пам'ятка Коліївщини / І. Шпитковський // Збірник пам'яти Шевченка (1814-1914). - К.: Друкарня 2-ї Артілі, Володимирська, 43.

Размещено на Allbest.ru