Дослідження творчості Тараса Шевченка у працях чеських науковців: Зіна Ґеник-Березовська

Анотація

Ключові слова: Тарас Шевченко; шевченкознавство; чеські україністи; Зіна Ґеник-Березовська.

Аннотация

Речь идет об исследовании творчества Тараса Шевченко в Чехии в ХХ веке, о публикациях чешских украинистов-шевченковедов. Предметом нашего внимания стала творческая деятельность Зины Геник-Березовской с целью представить эту незаурядную личность широкой общественности отечественных украинистов.

Ключевые слова: Тарас Шевченко; шевченковедение; чешские украинисты; Зина Геник-Березовская.

Abstract

The article deals with the studies of Taras Shevchenko artworks in the Czech Republic in the twentieth century, in particular with publications of Ukrainian-Czech linguists. The point of author's attention was the creative works of Zina Genyk-Berezovska, aiming to present her extraordinary personality to broad Ukrainian language academics.

Key words: Taras Shevchenko; shevchenkostudies, Czech Ukrainian Studies; Zina Genyk - Berezovska.

Основна частина

Дослідження творчості Т. Шевченка, які з 30-х років минулого століття виокремились у вітчизняній філологічній науці в самостійну галузь знань - шевченкознавство [3, с. 176], охоплюють широке коло проблем. До їх опрацювання долучилися літературознавці та лінгвісти, історіографи і критики, перекладознавці та культурологи як у нашій країні, так і за її межами.

Рецепція особистості Т. Шевченка і його творчого доробку у зарубіжному світі є невіддільною від найширшого контексту сприйняття ним української мови, культури, літератури, власне, українства як такого - від його витоків до сьогодення.

Традиції чеської україністики давні та глибокі; вони закорінені в духовній спадщині Я. Колара, П.Й. Шафарика та В. Ганки - визначних представників слов'янського, словацького та чеського зокрема, світу першої половини ХІХ-го століття. Саме вони започаткували висвітлення не тільки «історії слов'янської мови та літератури всіма наріччями» (П.Й. Шафарик, 1826), але й зробили перші переклади українських народних пісень на чеську мову.

Ґрунтовний аналіз становлення і розвитку зацікавлень літературною творчістю геніального сина українського народу здійснив М. Мольнар у відомій праці «Тарас Шевченко у чехів та словаків», що вийшла 1961 р. у Братиславі. У цій монографії представлено широкий спектр публікацій про Т. Шевченка - від першої згадки його імені на сторінках часописів «Upaslovanskв» і «Tяdemk» (1858) до виданих упродовж наступних майже ста років перекладів, рецензій на них, літературно-критичних наукових статей та інших матеріалів на шевченківську тематику [1].

Про постійну зацікавленість постаттю Кобзаря та його літературною творчістю свідчать також видання перекладів поем та віршів Т. Шевченка, численні наукові публікації, що з'явилися в другій половині минулого століття у тодішній Чехословаччині. Йдеться зокрема про праці М. Мольнара, М. Неврлого, З. Неєдлого, В. Жідліцького, О. Зілинського, Р. Єсенської та ін. У цьому далеко не повному переліку шевченкознавців почесне місце належить також Зіні Ґеник-Березовській, життя і творча діяльність якої стали предметом нашої уваги. Мета і завдання даної розвідки - представити загалу вітчизняних україністів цю непересічну особистість, в колі зацікавлень якої була і творчість Т. Шевченка.

Зіна Ґеник-Березовська народилася 11 квітня 1928 року в селі поблизу Праги у родині інженера Модеста Бондарчука, вихідця з Волині. Навчаючись у 20-х рр. у Празі, він одружився з чешкою, і відтоді його сім'я жила у двомовному середовищі чеської і української культури.

Витоки празької україністики сягають 70-х рр. позаминулого століття. Ще 1876 р. тут вийшло перше безцензурне видання «Кобзаря», з діячами чеської культури був, як відомо, пов'язаний І. Франко, тут працювали такі визначні дослідники і, що надзвичайно важливо, популяризатори української культури, як І. Пулюй, Ф. Ржегорж, І. Горбачевський, Ю. До - ланський та ін. Покинувши Батьківщину, багато діячів українського національно-культурного відродження шукали можливість продовжити свою справу, свою культурну, наукову діяльність і за межами України. Таким осередком стала Прага, де завдяки політиці Т.Г. Масарика і його розумінню української проблеми склався для цього сприятливий клімат. Чехословацькі владні органи виявили толерантність, у Чехії знайшли притулок і підтримку значна кількість українських наукових, освітніх і культурних інституцій, студентських, молодіжних, виховних та спортивних організацій. З огляду на тематику нашої розвідки доречно навести такі факти. Саме у Празі при Музеї визвольної боротьби України 1935 р. було організовано Шевченківський відділ: «[…] у ньому було зосереджено кілька сотень видань творів Т. Шевченка та праць про нього. Ця чи не найстаріша інституція працювала з перервами (1944-1946) більше десяти років, а період з 1919 до 1944 рр. Був «раєм» для видання творів Шевченка» [4, с. 169].

Прагу періоду між двома світовими війнами нерідко називають колискою української незалежності. Українським ученим в еміграції у Чехословаччині вдалося продовжити свою професійну та наукову діяльність у створених на території Чехословаччини українських вищих навчальних закладах, найважливішими серед яких були Український Вільний університет, Українська Господарська Академія та Український Вищий Педагогічний Інститут ім. М. Драгоманова.

Після Другої світової війни чимало українських діячів було репресовано, ще більше залишили Прагу. Але розвиток україністики не припинився, її центром стали філософський факультет Карлового університету та Чехословацька Академія наук. Саме з цими двома інституціями і пов'язана наукова діяльність Зіни Ґеник-Березовської. Та спершу Зіна закінчила празьку гімназію, вступила 1947 р. до Карлового університету, де вивчала слов'янську (зокрема українську), англійську і німецьку філологію. Її викладачами були такі відомі вчені, як І. Панькевич, О. Зілинський, Ф. Вольман, К. Крейчі. Навчаючись із 1954 р. в аспірантурі

Чехословацької Академії наук, захистивши дисертацію «Взаємини Івана Франка з чеською літературою», вона працювала в Академії все своє життя, паралельно викладаючи українську літературу на філософському факультеті Карлового університету, де працював і її чоловік - Кость Ґеник-Березовський, прекрасний знавець і виконавець українських народних пісень. Плідна співпраця поєднувала її з Інститутом літератури ім. Т.Г. Шевченка АН України, славістами Львівського університету ім. І. Франка. Зіна Ґеник-Березовська спробувала себе як перекладач, успішно переклавши чеською мовою твори Г. Сковороди, Вал. Шевчука, М. Кравчука, В. Стефаника.

Зіна Ґеник-Березовська була тісно пов'язана з шістдесятниками, підтримувала контакти з І. Дзюбою, І. Драчем, М. Коцюбинською, Є. Сверс - тюком, І. Світличним (він, як згадувала М. Коцюбинська, називав її «золотою бджілкою»). Вона практично щороку приїздила до Києва, але з 1972 р. їй було заборонено в'їзд до України. У Чопі при перетині кордону в неї знайшли інтерв'ю з І. Світличним, матеріали про молоду українську поезію й заарештували на добу. З цього часу і до своєї передчасної смерті в 1991 р. її взаємини з українськими колегами і друзями підтримувало лише листування.

Наукова діяльність Зіни Ґеник-Березовської була присвячена проблемам культурної взаємодії двох слов'янських народів, фактично вона присвятила своє життя вивченню українсько-чеських літературних зв'язків.

Праці Зіни Ґеник-Березовської написані для чеського читача, українську літературу вона аналізує з погляду чесько-українських мовних взаємин. Коло наукових інтересів дослідниці надзвичайно широке: українське бароко, його національна специфіка, вплив на сучасну поетику і стилістику; творчість Г. Сковороди, І. Франка, неоромантична драма, зокрема, драматургія Лесі Українки, український модернізм, українське шістдесятництво, молода українська поезія.

Предметом постійної уваги Зіни Ґеник-Березовської була творчість Т. Шевченка: «До романтичних початків творчості Шевченка» (Slavia. - 1962. - №1. - с. 52-65), «Поезія Шевченка із збірника «Три літа»» (Bulletin ustavuruskйhojazykaaliteratury. - 1963. - VN. - с. 153-159), «Шевченко і європейський романтизм» (Радянське літературознавство. - 1965. - №3. - с. 29-35), «Шевченко і Драгоманов» (Slavia. - 1964. - №4. - с. 579-595), «Шевченко і Чехо-Словаччина. До 170-річчя з дня народження поета» (Дукля. - 1984. - №2. - с. 62-66), «Шевченко і 1939 рік у нас» (Slovanskя prehled. - 1964. - №1. - с. 26-30).

Чеські колеги-україністи, зокрема, Я. Моравець, В. Жідліцький (у співавторстві з ним Зіна Ґеник-Березовська видала нариси про сучасну українську літературу), А. Куримський, М. Затовканюк, вважали великим здобутком Зіни Ґеник-Березовської як дослідниці й талановитого науковця її вміння подати широке літературне, мистецьке, історичне тло, на якому розглядається кожне літературне явище, і цим її статті 50-60-х рр. минулого століття вирізнялися з-поміж наукової продукції колег. Чеській дослідниці були притаманні скрупульозність, фактографічна точність, великий джерельний апарат навіть невеликої розвідки.

Віддаючи цією публікацією шану талановитому вченому-філологові, щирій прихильниці чесько-українських взаємин, популяризатору української літератури і її талановитому перекладачеві, звертаємо особливу увагу на внесок Зіни Ґеник-Березовської в чеське шевченкознавство.

Перспективи подальшого опрацювання цих питань пов'язані з детальним аналізом шевченкознавчих студій Зіни Ґеник-Березовської.

Список використаних джерел

1. Докладний аналітичний огляд монографії М. Мольнара // Шевченкознавство в сучасному світі. - К.: Київський університет, 2014. - С. 126-127.

2. Житник В. Тарас Шевченко чеською та словацькою мовами // Шевченкознавство в сучасному світі. - К.: Київський університет, 2014. - С. 126-156.

3. Задорожна Л. Наукове шевченкознавство: межа різночитань / Л. Задорожна // Дослідження творчості Т.Г. Шевченка: Темат. зб. наук. праць. - К.: НМК ВО, 1992. - С. 176-184.

4. Мушинка М. Тарас Шевченко в Чехії та Словаччині / М. Мушинка: Наук. зб. Ужгородського ун-ту. - Вип. 1 (31). - Ужгород, 2014. - С. 164-169.

Размещено на Allbest.ru