Творчість Тараса Шевченка 1848 року: ідейна парадигма

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Творчість тараса шевченка 1848 року: ідейна парадигма

О. Сліпушко, д-р філол. наук, проф. (відп. автор)

О. Щелкунова, магістр

Анотація

Досліджено особливості ідейно-естетичної парадигми творчості Тараса Шевченка 1848 р. Прочитано поетичну спадщину окресленого періоду з позицій сьогодення. Проаналізовано поему "Царі" з огляду на сучасні виклики. Спостережено інтерпретацію історичних постатей у поезіях Кобзаря 1848р. Акцентовано увагу на змінах художніх і світоглядних позицій Тараса Шевченка у часи заслання. Визначено вектори нових креативних пошуків Кобзаря у нових життєвих обставинах.

Ключові слова: Тарас Шевченко, ідейна парадигма, творчість 1848р., реінтерпретація, історичні постаті, естетичні домінанти.

In this article the specific of idea and esthetic paradigm of poems of Taras Shevchenko of1848 year is investigated. It is analyzed the poem "Kings" because of the modern ideas. It is investigated the interpretation of historical persons in the poems of Kobzar of 1848 year. Is it accented the changes of artistic and outlook positions of Taras Shevchenko in the times of exile. The vectors of new creative searches in the new life circumstances are defined. The aim of the article is represent idea and esthetic paradigm of the poetic heritage of Taras Shevchenko of1848year.

2018 year reads poems of Shevchenko in new light. Partly, his politically rics of 1848 year. It was a poetry of revolution - against kings, first of all the Russian king. And this revolution define the general line of all poetic 1848 year. It looks like Shevchenko anticipates that fight with Russian enemy will historically important for Ukraine like today. Shevchenko for centuries define for Ukraine the importance of freedom. Tarac anticipated in the poem "Kings" the final of this fight like victory of village with people - ideal of the state of Taras Shevchenko.

The poetic works of its time represent new inner self understanding and representing of yourself. Taras' romantic stayed in the past. It was changed by new political ideas. Its vector is defined by Shevchenko' spirit plan of liberation from the power of Russian imperia.

The aim of prisoning and reference - to break of Shevchenko, his soul, to kill in him free Ukrainian national writer. It was imperia accounting. As a person Shevcenko in the dilemma "to go against or to be buried alive" every time choose first. Cardinal change of the life did not broke, but deepened in his character features of rebel and fighter. But now the romantic belief and young freedom ideas were changed by pragmatic understanding of the planed evolutionary fighting. In the1848 year Taras

Shevchenko again actualized the idea of Getmanshchyna with its freedom and famous traditions. But in this case he was full of sorrow because of the lost facilities.

Keywords: Taras Shevchenko, ideaparadigm, poems of 1848 year, reinterpretation, historical persons, esthetic dominants.

Творчість Тараса Шевченка актуалізується кожного року, ставлячи на порядок денний необхідність її реінтерпретації. Шевченківський поетичний 1848 рік прочитується 2018 роком із позицій сьогодення, коли Україна усвідомлює себе в новому політичному просторі, у пошуку нових постатей і шляхів, у надії вирішення назрілих болючих проблем. На багато з них Кобзар дав відповіді 1848 р., який став багато в чому переломним, а поет з'явив політичні ідеї, актуальні у часи змагань із Російською імперією.

Новітні студії про творчість Т. Шевченка характеризуються сучасними підходами до її переосмислення. Зокрема, вони представлені в розвідках І. Дзюби, В. Пахаренка, Є. Нахліка та ін. Проте потребує окремої уваги аналіз творчої спадщини поета 1848 р., дослідження її ідейної парадигми з огляду на сучасні виклики. Мета статті полягає у представленні особливостей ідейно- естетичної парадигми поетичної спадщини Т. Шевченка 1848 р.

Як пише Лариса Івшина у передмові до унікального видання "Сила м'якого знака, або Повернення Руської правди" (2015) трагедію Каїна й Авеля, "драму ціннісного розколу" Україна "переживає вже протягом майже тисячі років" [2, с. 7]. Шевченко був одним із перших, хто у поетично-політичному контексті поставив гостру проблему єдності та самодостатності України як державно-культурно-історичного феномену.

У квітні 1847 р. Т. Шевченко був заарештований на Дніпровій переправі. Почалося десятилітнє життя політичного імперського в'язня. У донесенні київського губернатора І. Фундуклея київському, подільському, волинському генерал-губернатору Д. Бібікову від 6 квітня говориться, що у паперах поета "оказалась рукописная книга с малороссийскими, собственного его сочинения стихами, из коих многие возмутительного и преступного содержания” [3, 104-105]. У донесенні від 7 квітня полковника корпусу жандармів Білоусова начальнику 4 округу корпусу жандармів П. Ф. Буксгевдену записано, що "в стихах под названием "Сон” дерзко описывается высочайшая его императорского величества особа и государыня императрица” [3, 106]. У відповідь на прохання Третього відділу на запит про Шевченка 14 квітня 1847 р. президент Академії мистецтв М. Лейхтен- берзький написав: "Шевченко имеет дар к поэзии и на малороссийском языке написал некоторые стихотворения, уважаемые людьми, знакомыми с малороссийским языком и прежним бытом этого края; почитался он всегда человеком нравственным, быть может, несколько мечтателем и чтителем малороссийской старины, но предосудительного на счет его ничего не доходило до сведения Академии” [там же, 109]. У довідці ІІІ відділу про зміст паперів і творів Шевченка, відібраних у нього під час арешту, сказано: "В бумагах его не оказалось ни устава Славянского общества, ни рукописи "Закон Божий”, ни других бумаг, важних для открытия подробностей тайного общества; а в вещах - ни кольца, ни образа во имя св. Кирилла и Мефодия.

Из бумаг его обращают на себя внимание стихотворения его, и только частию письма. Замечательнейшие из них суть следующие:

''Рукописная книга стихотворений самого Шевченко. Особенно два стихотворения, первое и называемое "Сон”, исполены противозаконных и возмутительных мислей... Нигде клеветы его столько не дерзки и не наглы, как при описании дворового собрания... Шевченко прибегает ко всем едким и пасквильным выражениям, где только касается до государя імператора...” [3, 115]. Вирок Шевченкові був найбільш жорстким і немилосердним порівняно з іншими учасниками Кирило-Мефодіївського братства: "Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений”. На документі резолюція Миколи І: "Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать” [3, 130].

Мета ув'язнення і заслання - зломити Шевченка, його дух, вбити у ньому вільного українського народного творця. Таким був імперський розрахунок. Звісно, він не справдився. За своїм характером Шевченко був особистістю, яка у дилемі "перти проти рожна чи заживо в землю закопатися" завжди обирала перше. Кардинальна зміна життя не зломила, а тільки поглибила в його характері риси бунтаря, борця. Але тепер на зміну романтичній вірі та юнацьким вільнолюбним прагненням прийшло прагматичне усвідомлення прихованої спланованої етапної боротьби. Якби Шевченко після заслання прожив довше, він став би на чолі зрілої політичної сили. У 1847 р. Тараса відправляють до Оренбурзького окремого корпусу, Орської фортеці. Незважаючи на заборону, він продовжує писати: "А нумо знову віршувати. / Звичайно нишком" [4, 67]. Так були написані чотири захалявні книжки: 1847, 1848, 1849, 1850 рр. Кожна з них - окремий суспільно-політичний орієнтир для сучасної України. З весни 1848 р. Шевченко став штатним художником у складі Аральської експедиції під командуванням лейтенанта О. Бутакова. Час на острові Кос-Арал був дуже продуктивним і творчо насиченим. Шевченко багато малює, з'являються блискучі сепії й акварелі. Звісно, його перо не стомлюється, "як додаткові, ситуативні подразники або стимули входили в його поезію враження і досвід засланського життя, вписуючись у її постійні мотиви, збагачуючи і трансформуючи їх" [1, 470]. естетичний шевченко поема кобзар

Поетична творчість цього часу відображає нове внутрішнє самоусвідомлення і представлення себе самого. Тарасова романтика залишилася в минулому. На зміну їй приходять зрілі політичні ідеї, напрям яких визначається Шевченківським духовним планом визволення з-під влади Російської імперії. У цей час були написані поеми "Царі", "Титарівна", "Марина", "Сотник", понад 70 поезій, які стали дзеркалом його психічно-емоційного буття - зрілого, вистражданого, незламного. Шевченко відкрито закликає до боротьби з царями у своїй блискучій політичній поемі "Царі": "Бодай кати їх постинали, / Отих царів, катів людських" [4, 80]. Звісно, своєю зброєю він бачить виключно Слово: "Ну що б, здавалося, слова .../ Слова та голос - більш нічого. / А серце б'ється, ожива, / Як їх почує!.. Знать, од Бога / І голос той і ті слова / Ідуть меж люди!" [4, 88]. І він бореться тією зброєю, за яку покараний і позбавлений волі. "Немає гірше, як в неволі / Про волю згадувать." [4, 92]. Не будучи в Україні фізично, він бачить її болі та гостро і відкрито пише про них: "Аж страх погано / У тім хорошому селі. / Чорніше чорної землі / Блукають люди, повсихали / Сади зелені, погнили / Біленькі хати, повалялись, / Стави бур'яном поросли" [4, 111]. І мріє, що "виострю товариша, / Засуну в халяву / Та піду шукати правди / І тієї слави" [4, 121]. А як актуально звучать Шевченкові слова- звинувачення в тому, що у бідах України, її невільництві повинні самі ж українці: "Не так тії вороги, / Як добрії люди - / І окрадуть, жалкуючи, / Плачучи, осудять" [4, 133]. Сучасні проблеми України - результат насамперед мислення і вчинків сьогоднішніх українців, які обирають владу, а потім ідуть супроти неї.

1848 року Т. Шевченко вкотре актуалізував ідею Гетьманщини з вільнолюбними і славними традиціями. Тільки цього разу він сповнений суму за втрачені можливості: "Ой чого ти почорніло, / Зеленеє поле?- Почорніло я од крові / За вольную волю [4, 135]. Шевченко апелює до факту битви під Берестечком 1651 р., у результаті якої Богдан Хмельницький був змушений підписати Білоцерківський мирний договір, згідно з яким реєстрове військо зменшувалось до 20 000, козацька територія була обмежена Київським воєводством, польській шляхті віддавали її давні володіння, українські селяни поверталися на панщину.

Проте цей договір не був затверджений польським сеймом, а вже 1652 р. польське військо розгромили козаки під Батогом. Шевченко глибоко сумує з приводу смерті гетьмана Петра Дорошенка: "І досі ще що рік Божий, / Як день той настане, / Ідуть править панахиду / Над нашим гетьманом / В Ярополчі" [3, 157]. То не просто панахида над гетьманом - то по суті панахида над ідеєю Українською Держави, що була похована через владні гетьманські розбрати. І Шевченко пророче закликає припинити ті розбрати, адже в них - джерело державного нищення України. І це головна проблема сучасної України. Шевченко на багато десятиліть уперед перебачив і застеріг нащадків від повтореннях трагічних помилок минулого.

2018 рік по-новому прочитує творчість Шевченка, зокрема його політичну лірику 1848 р. Це була поезія спротиву - проти царів, насамперед імперського російського царя. І цей спротив визначив магістральну лінію всього поетичного 1848 р. Шевченко ніби передчув, що боротьба з російським поневолювачем стане історично вирішальною для України, як і нині. Шевченко на століття визначив для України цінність свободи: "Бо де нема святої волі, / Не буде там добра ніколи" [4, 81]. І Тарас передбачив у тій же поемі "Царі" фінал цієї боротьби як воцаріння села з людьми - ідеалу Шевченківської держави: "Ходімо в селища, там люде, / А там, де люде, добре буде. / Там будем жить, людей любить, / Святого Господа хвалить" [4, 81].

Список використаних джерел

1. Дзюба І. Історія української літератури. Т. 4: Т. Шевченко / І. Дзюба. - К. : Наук. думка, 2014. - 781 с.

2. Сила м'якого знака, або повернення Руської правди. - К. : Українська прес-група, 2015. - 799 с.

3. Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії 1814-1861 / Т. Шевченко. - К. : Наук. думка, 1982. - 389 с.

4. Шевченко Т. Повне зібрання творів : у 12 т. / Т. Шевченко. - К. : Наук. думка, 1991. - Т. 2. - 589 с.

References

1. Dzuba, І. (2014). Istorija ukrajinskoji literatury [History of Ukrainian Literature]. - K.: Naukova dumka [in Ukrainian].

2. Syla mjyakogo znaka, abo povernennya Ruskoji pravdy [The strength of the soft sign, or the return of the Ruska Truth]. (2015). - K.: "Ukrajimskapres- grupa" [in Ukrainian].

3. Taras Shevchenko. Dokumenty ta materialy do biografiji 1814--1861 [Taras Shevchenko. Documents and materials for the biography]. (1982). - K.: Naukova dumka [in Ukrainian].

4. Shevchenko, Т. Povne zibrannya tvoriv u 12 t [A complete collection of works]. (1991). (Vols. 1-12). K.: Naukova dumka [in Ukrainian].

5. O. Slipushko, Dr. of Philology (corresponding author) The Institute of Philology Taras Shevchenko National University of Kyiv, O. Shchelkunova, Master Student The Institute of Philology Taras Shevchenko National University of Kyiv

Размещено на Allbest.ru