Архаїзми в поемі І. Франка "Мойсей": функційний аспект

Грона Н.В., д.п.н.,

Summary. The article deals with the usage of archaic words within the poem “Moses” (which was written by I. Franko) which are strongly connected with the material culture and mental culture of the Ukrainian people. The authors analyze the nominative and emotional functions of the archaic lexis.

It was found out that due to the nominative function the subjects, phenomena, features, qualities, processes receive their title (name) and they exist with these names within the speakers' lives and within their consciousness.

After the summarizing of the nominative semantics, authors made the conclusion that theses archaic words have the generalized subject semantics which is determined mainly by the noun and pronoun types.

It was determined that with the appearance of new notions and definitions the archaic words are able to gain new expressive and functional-style coloration. Such implementation of archaic words within the poem's text is predetermined not only by the semantic but also by the stylistic paradigmatic.

The detailed analysis of the language of poem “Moses“ gave the opportunity to realize that the composition's text is fulfilled with speech means which were appropriate for the reproduced era; but the author doesn't overwhelm the text with the archaic lexis, he keeps the limit of its implementation. Such lexical material is the valuable expressive and imaginative tool. The archaic words give the opportunity to the writer to recreate historically correctly the past events.

It was proved that the archaic deepens the psychological characteristics of heroes; gives the evaluation of events, historical personalities. The solemn grandeur of I. Franko's style and the monumentality of the created image of Moses were predetermined by the wide implementation of archaic words.

The research and studying of the composition's language proves that within the poem “Moses” it is hidden the philosophical sense because this is not only the poetical compilation of the biblical text but also it is the hidden allusion on the future of the Ukrainian nation; it is about the interaction of the chief, leader and his people during the process of the persistent search of the “promised land”. I. Franko states that the decent leader is able to lead the people to the victory; this leader is able to provide the fair life, wealth and order within their country.

Key words: poem of I. Franko, lexis, archaic words, nominative function, expressive function.

Постановка проблеми

Сьогодні лексикологічні дослідження привертають особливу увагу українських мовознавців, зокрема, до проблеми розвитку мови, механізмів удосконалення засобів лексичної номінації, вияву тенденцій розвитку слова й лексичного фонду загалом. Серед лексичних елементів сучасної української мови, семантична структура яких має окреслену часову маркованість, ґрунтовно досліджуються архаїзми.

Розвиток і зміни в будь-якій сфері життєдіяльності народу неодмінно відображаються в лексичній системі його мови. Мова має динамічний характер, тож її словниковий склад зазнає постійного розвитку й оновлення. Відповідно, збагачується не лише активний, а й пасивний лексичний запас мови, адже нове формується не шляхом відкидання старого, але і його поповненням.

Застарілі слова зазвичай використовуються в мові творів на історичні, філософські теми. Саме тому матеріалом представленого дослідження ми обрали поему І. Франка «Мойсей». У ній І. Франко використав матеріал із Біблії про пророка Мойсея, що сорок літ через муки і страждання вів свій народ до «обітованої землі». Автор переосмислює цю оповідь відповідно до свого задуму - показати смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом. Тому І. Франко у своїй філософській поемі відкриває правду про пізнане й переосмислене, причому з незмінним дотриманням історичності в підході до аналізу складних соціально-політичних явищ із проекцією на Україну.

Актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу вживання архаїзмів у поемі І. Франка «Мойсей», які тісно пов'язані з матеріальною і духовною культурою українського народу. Відповідно, зростає наукове зацікавлення цією групою слів як у лінгвістичному, так і в історичному та культурологічному планах.

Об'єктом дослідження є архаїзми як репрезентанти застарілої лексики, зафіксованої в поемі І. Франка «Мойсей».

Предмет дослідження становлять функційно-семантичні й лінгвокультурні характеристики вживання архаїзмів у поемі І. Франка «Мойсей».

Мета статті полягає в з'ясуванні функційного аспекту хронологічно маркованої лексики (архаїзмів) у поемі І. Франка «Мойсей».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В українському мовознавстві дослідженню лексичного значення, історичних змін у словниковому складі, семантичних зв'язків між словами присвятили свої праці Л. Булаховський, В. Ващенко, В. Русанівський, О. Тараненко, М. Кочерган та інші вчені. Постійний і безперервний розвиток лексичного складу мови, його кількісні та якісні зміни (актуалізація й пасивізація, неологізація й архаїзація, поява й зникнення слів та окремих значень) особливо активізуються в періоди докорінних змін у суспільстві.

Проблема функціонування пасивної лексики в художньому тексті постійно перебуває в полі зору українських мовознавців: І. Білодіда, Л. Булаховського, В. Ващенка, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюха, А. Коваль, В. Русанівського, Г Скрипник, Н. Сологуб, І. Чередниченка.

Виклад основного матеріалу

Серед науковців сформувалося широке та вузьке розуміння архаїзмів. До складу архаїзмів може входити власне архаїчна лексика, або історизми, рідковживані слова. Різниця між архаїзмами та історизмами полягає у відмінності прийомів їхнього введення в художній текст. Для введення історизму характерним є прямий спосіб: експліцитне чи імпліцитне тлумачення, пояснення значення слова за допомогою уточнювальних і пояснювальних слів. Натомість архаїзми входять у лексико-стилістичну парадигму, тобто мають синоніми. Функціонування архаїзму в тексті може відбуватись шляхом включення застарілого слова у синонімічний ряд, його сполучуваності із сучасним словом. Лексичні архаїзми належать до книжкової лексики, вони позначають слова, що були витіснені з повсякденного вжитку іншими синонімічними їм словами, але не зникли з мови, а продовжують функціонувати в ній, хоча сфера їхньої діяльності різко звужується [1, с. 10].

Зауважимо, що процес архаїзації не є прямолінійним. Часто застарілі слова підлягають процесу ресемантизації, тобто переосмисленню значення слова, розширенню його семантики, внаслідок чого вони знову можуть повертатись до активного складу мови.

Аналіз спеціальної літератури дав можливість трактувати лексичні архаїзми як слова або сполучення слів, що активно функціонували на окремому етапі розвитку мови, репрезентували в конкретній звуковій матеріальній формі життя, побут, соціальну належність і таке інше, її носіїв, однак із часом утратили свою актуальність і активність у зв'язку із суспільним прогресом (передусім соціальними, політичними та виробничими змінами). Отже, архаїзми - це застарілі слова, які витіснено із сучасної мови синонімічними відповідниками: перст - палець, уста - губи, гудець - музикант, зигзиця - зозуля, жалування - зарплата, понеже - тому, позаяк - тому що, попри - крім.

Відповідно до твердження Е. Косеріу, у функційному плані архаїзми як елементи, що здатні надавати мові архаїчного забарвлення, є такими лише з погляду сучасної мови, адже в попередні епохи вони не могли виконувати цієї функції [6, с. 149]. Попри те, що лексичні архаїзми утворюють пасивний словниковий запас носіїв мови, віддалені на периферію лексичного складу у зв'язку з їхньою номінативною неактуальністю, спричиненою втратою (частковою або повною) суспільної ваги відповідними конкретними реаліями, явищами, процесами, їхнє вивчення є актуальним, адже вони висвітлюють історичний ракурс української мови.

Сучасні дослідження виділяють такі функції застарілої лексики: є одним із засобів стилізації тієї епохи, про яку розповідає автор; надає мові урочистого, патетичного звучання; сприяє залученню до незбагненного, тобто виконують сакральну функцію - вираз благоговіння; виражає авторське ставлення до предмета зображення, найчастіше іронію; допомагає зберегти ритмічний малюнок і риму в строфі (версифікаційні завдання); має стилістичне навантаження, виконує номінативну функцію.

Номінативна (називна) функція виявляється в тому, що предмети, явища, властивості, процеси одержують нову назву, під якою існують у житті і свідомості мовців. Узагальнивши номінативну семантику, ми дійшли висновку, що такі архаїзми мають узагальнено предметну семантику, яка виражається переважно іменниковими та займенниковими типами.

Ми з'ясували, що такі архаїзми в тексті поеми, конкретизуючи семантику іменників, займенників, характеризують людину; істот (реальних або нереальних), предмети, абстрактні (інколи біблійні) поняття. Наприклад:

номінативний предметний архаїзм мойсей франко

Твоїм будущим душу я тривожу... [7, с. 149],

де архаїзм роздорожжу означає роздоріжжя (пояснення наше); будущим - майбутнє (пояснення наше).

І зневірився люд, і сказав:

«Набрехали пророки!» [7, с. 152],

де архаїзм люд означає люди (пояснення наше); пророки - за релігійними уявленнями, проповідники волі Божої [3, с. 456].

І погасло вітхніння,

Молоде покоління [7, с. 154],

де архаїзм вітхніння означає натхнення (пояснення наше).

Щоб між вами порядки робить,

Плід - солодкі дактилі? [7, с. 165],

де архаїзм цвіти означає квіти (пояснення наше); дактилі - фініки (за матеріалами інтернетних джерел).

У глибокім мовчанні сю річ

Вухом ловлять гебреї... [7, с. 167],

де архаїзм гебреї означає євреї [3, с. 226].

І не взяв красунів-джиґунів,

Віковічнити хочуть [7, с. 168],

де архаїзм джиґунів можна замінити баламутів [3, с. 297].

І один за одним понеслись

Передтечі Єгови [7, с. 212],

де архаїзм передтечі замінюємо попередником [3, с. 478].

І в тім леготі теплім була

Таємничая мова... [7, с. 213],

де архаїзм леготі замінимо вітрі [3, с. 609].

Заклинаю тебе І ворушиться в серці грижа:

Може, я тому винен? [7, с. 190], де архаїзм грижа означає гризота (пояснення наше).

Автор у тексті поеми «Мойсей» активно вживає архаїзми, що називають риси характеру, вдачі людини, оскільки переважно об'єктом повідомлення є людина, зрідка - на позначення предметів, дій.

З появою нових значень застарілі слова можуть набувати нової емоційної або функційно-стильової забарвленості, і тоді їхнє вживання в мові зумовлене не тільки семантичною, а й стилістичною парадигматикою. Уживання застарілих слів залежить від їхньої експресивності. Унаслідок рідшої вживаності вони вносять у мову деяку незвичайність, виразність. Головною причиною звернення письменника до застарілих слів є їхня здатність набувати в контексті мовленнєвої стилістичної забарвленості, а також можливість сполучатися в окремих випадках із нейтральними лексемами різних функційних стилів. Головне завдання таких слів - емоційно впливати на читача.

Термін «емоція» (з лат. emovere - збуджувати, хвилювати) означає психічне переживання, душевне хвилювання (гнів, страх, радість і таке інше), які виникають у людини внаслідок дії на неї зовнішніх і внутрішніх подразників.

Термін «експресія» (з лат. ехргеssiо) означає виразність, силу вияву почуттів і переживань; якщо мова експресивна, то вона - виразна, їй властива експресія [2]. Поняття «експресивна лексика» уживають у своїх працях І. Білодід, Л. Булаховській, О. Волох, М. Жовтобрюх, Б. Кулик, М. Івченко, Л. Марченко, М. Плющ.

Архаїзми належать, як правило, до піднесених, патетичних слів. 3 цього приводу академік Л. Булаховський зауважував: «Емоція урочистості легко забезпечується добором синонімічних слів старослов'янського походження, навіть тих, у яких ми не змогли б з погляду сучасної мови помітити ознаки архаїчності» [2, с. 201].

Тому поява експресії пов'язана з набуттям словом додаткових смислових відтінків. Експресивність - категорія передусім семантична. Експресивність у слові незмінно супроводжується розширенням та ускладненням його смислового обсягу, появою в структурі додаткових, побічних смислових відтінків. Щоб передати колорит епохи, показати нелегку дорогу ізраїльського народу, схвильованість і розгубленість, душевне збентеження, суперечливість і невпевненість поглядів, і навпаки - переконливі слова Мойсея, автор застосовує значну кількість архаїзмів. Наприклад:

Я слабий, я немова!

Кому іншому дай сей страшний

Маєстат свого слова! [7, с. 190],

де архаїзм маєстат має замінник велич, величчя [3, с. 636].

Так, з низин тих, мрячних і лячних,

Я хотів їх підвести

Там, де сам став, до світлих висот,

І свободи, і чести [7, с. 192],

де архаїзми мрячних і лячних замінимо на темних і страшних, а чести - на честі (пояснення наше).

Горе вам, нетямучі раби,

На гордині котурні!