Роман М. Бриниха "Хліб із хрящами" як спроба українського зомбі-горору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роман М. Бриниха "Хліб із хрящами" як спроба українського зомбі-горору

У статті проаналізовано своєрідність постмодерністського роману М. Бриниха «Хліб із хрящами», наявних у ньому сюжетних й образних кліше масової літератури, зокрема рис такого популярного останнім часом жанру, як зомбі-горор. Досліджено систему характерних для зомбі-горору персонажів, сюжетно-композиційних прийомів художніх засобів, зорієнтованих на «наївного» масового реципієнта, поціновувача жанру. Акцентовано смислову двовимірність роману «Хліб із хрящами», скорельовану на розкриття актуальних проблем сучасного українського суспільства: втрати національного коріння, генетичної пам 'яті страждань і принижень, знедуховлення, споживацької психологіії, пережитків тоталітарної ідеології, занепаду села.

В статье анализируется своеобразие постмодернистского романа М. Бриниха «Хлеб с хрящами», присущих ему черт сюжетных и образных клише массовой литературы, в частности признаков такого популярного в последнее время жанра, как зомби-хоррор. Исследована система характерных для зомби-хоррора персонажей, сюжетно-композиционные приемы и художественные средства, ориентированные на «наивного» массового реципиента, ценителя жанра. Акцентирована смысловая двухуровневость романа «Хлеб с хрящами», коррелированная на раскрытие актуальных проблем современного украинского общества: потери

национальных корней и духовности, генетической памяти о страданиях и унижениях, потребительской психологии, пережитков тоталитарной идеологии, упадка деревни.

Роман М. Бриниха «Хліб із хрящами» (2012) після його опублікування здобув певний резонанс у колах поціновувачів сучасної української літератури, зокрема, наукової фантастики. Здебільшого популярність твору зумовлена новаторською для української масової літератури темою зомбі- апокаліпсису, до якої звернувся письменник, - але не в останню чергу й відверто провокаційним характером авторського переосмислення теми Голодомору, що викликало як позитивні, так і гранично негативні оцінки. В обговоренні роману на форумі «ЛітАкценту» один з дописувачів, маючи на увазі саму ідею письменника, його «зазіхання на святе», висловився дослівно так: «Господи, яку гидоту тільки не родить українська земля!» [1]. Однак це критичне зауваження набуває іронічної двозначності, якщо звернутися до анотації роману: «Земля, здобрена людською плоттю, рано чи пізно

розродиться» [2, 2]. З огляду на глобалізаційні процеси сучасності й на специфіку української історії, що, на жаль, дає трагічний матеріал для художніх спекуляцій на тему звиродніння й людожерства, поява українського зомбі-роману з усією його своєрідною естетикою закономірна, незважаючи на чужість нашій культурі образу «живого мерця», розтиражованого західним масовим мистецтвом.

Неоднозначний з моральної й національно-історичної точки зору, роман «Хліб із хрящами» отримав обмежену літературознавчу інтепретацію. Коментуючи свій авторський задум, М. Бриних у властивій йому епатажній манері зауважив, що «поставив перед собою завдання написати такий роман, щоб при його читанні люди одночасно сміялися й відчували фізіологічну огиду» [1], і зізнався, що «страшенно любить зомбі-треш» [1]. Названі письменником завдання цілком відповідають загальним тенденціям зазначеного жанру, для якого характерні пильна увага автора до натуралістичних подробиць, навмисне звернення до естетичної сфери низького й специфічний «чорний» гумор, пов'язаний із висміюванням макабричного. Однак, як зазначає О. Михед у рецензії на роман, «...треш М. Бриниха «Хліб із хрящами» переконує, що зомбі-жахастик може не тільки спрацьовувати на кількох рівнях розуміння, а й бути цілком придатним для українського ґрунту, не густо здобреного подібними жанровими експериментами» [5]. Власне, ця смислова дворівневість роману, на якій наголошує критик, дає змогу розглядати «Хліб із хрящами» як постмодерністський твір, у якому на глибинному рівні закладено складну проблематику, пов'язану з антиколоніальним дискурсом, комплексом меншовартості, національною пам'яттю українців. У статті «Психопоетика роману М. Бриниха “Хліб із хрящами”» О. Вертипорох, аналізуючи психоаналітичний дискурс зазначеного твору, відзначає в ньому актуальну проблематику, якої бракує літературі постмодернізму: «Варто було критично й чесно говорити про нашу історію, наше сьогодення - безрідні хутори, вимерлі села, корупцію на всіх рівнях, совдепівську свідомість...» [3, 427]. Дослідниця доходить оптимістичного висновку: «...постапокаліпсис української нації в романі М. Бриниха «Хліб із хрящами» є репараційним проектом, котрий виявляється <...> в застосуванні психопатологічного підходу до змалювання подій 1932-1933 років, детальному психоаналітичному трактуванні нашого сьогодення» [3, 433], а «екзистенційний дискурс роману актуалізує проблему національного колективного позасвідомого, котре містить генетичну пам 'ять про війну, голодомор, національний геноцид» [3, 427]. О. Михед зазначає щодо вибору форми художнього втілення проблематики роману: «Просто ось так записані подібні констатації виглядають пафосними та банальними. Але у формі зомбі -роману стають метафорами, втіленими на рівні сюжету» [5]. Критик також зауважує інші ознаки постмодерністського письма у творі, наприклад, наскрізну інтертекстуальність твору в контексті сучасної масової культури, пов'язану із «авторською іронією та усвідомленням вторинності будь-яких спроб працювати з зомбі-матеріалом, що розвалюється на очах» [5]. Однак разом із орієнтацією на читача «інтелектуального», такого, який розшифрує сюжетотворчі метафори роману, усвідомить роль інтертекстуальних посилань і сприйме своєрідну «ігрову» презентацію серйозної проблематики, «Хліб із хрящами» відчутно розрахований і на читача «наївного», який сприйме розказану автором історію як власне зомбі-горор із традиційними для нього фабульними кліше й «картонними, одновимірними» (О. Михед), схематичними персонажами.

Наведемо думку О. Забужко з інтерв'ю «Мені пощастило на старті...», на яку переважно посилаються дослідники масової літератури: «“Нам треба” не “голосу Тараса”, а українського Стівена Кінга, <... > аби ми, такі чисті й непродажні могли <... > перейти до чистої поезії» [4, 198]. Погоджуючись із висловленим, у своєму дослідженні звернемося до аналізу жанрових ознак зомбі-горору, які обігрує в «Хлібі із хрящами» М. Бриних, удаючись до стратегії орієнтації на споживача масової літератури.

Образ зомбі, уперше з'явившись у західному кінематографі на зламі 1920-30-х рр., в останні десятиліття посів неабияке місце в масовій культурі, і семантика цього слова далеко відійшла від початкового його значення, закоріненого в африканську магію вуду. Закордонні дослідники одностайно пов'язують входження образу зомбі в масову культуру, набуття ним ознак новітнього архетипу з іменем режисера Джорджа Ромеро і його фільмами «Night of Living Dead» (1968) i «Dawn of the Dead» (1979). Кількість літературної та кінопродукції на тему «живих мерців» на сьогодні вражаюча: від численного низькобюджетного треш-кіно «категорії В» до мешап-роману «Гордість і упередження і зомбі»С. Грема-Сміта, «The Zombie Survival Guide», стилізованого під справжню інструкцію з виживання, і мок'юментарі «Світова війна Z» Макса Брукса, телевізійних та аніме-серіалів і мультфільмів. Однак, попри різноманітність трактувань цього архетипного для сучасної культури образу, наявний певний набір жанрових констант, що вирізняють зомбі-горор у метажанровій системі фантастики. Найочевидніша з них фабульна: у центрі будь-якого зомбі-твору - наявність ожилих голодних мерців як головних антагоністів героя або групи героїв. У романі «Хліб із хрящами» дія розгортається у вигаданому просторі - селі Міцне на Київщині, де під час Голодомору люди були доведені представниками радянської влади до такого відчаю, що траплялися випадки людоїдста. Урешті одного разу з'їдено було й доньку офіцера НКВС Кодія, який за це наказав розстріляти всіх, хто вижив, і прокляв їх на повернення після смерті, аби «їсти й не могти наїстися». У ХХІ столітті й відбувається це їхнє повернення: мертві повстають, аби їсти живих, адже «понівечена кров» пам'ятає «смак тридцять третього року» [2, 148]. Протистояння живих і мертвих трактується як руйнування цивілізації, нівелювання моральних норм, перегляду цінності людських стосунків, що врешті спричинює стрімке звиродніння частини протагоністів. Наприклад, герой роману «Хліб із хрящами» музикант Василь Чобіт, на прізвисько Вайт Раббіт, удає, ніби хоче лишитися з пораненою подругою до останнього, аби не брати участь у самовбивчій контратаці, натомість, ледь його лишають самого, жорстоко вбиває дівчину й тікає. Сюжет зомбі-горору будується на оповіді про намагання героїв вижити й залишитися при цьому людьми в усіх сенсах, фізичному й моральному. Характерною особливістю постапокаліптичних зомбі-сюжетів є розвиток подій у світі, де зомбі вже перемогли й цивілізація занепала. Зомбі-треш, як зазначено вище, вирізняється більшою увагою авторів до зображення натуралістично огидного, низького з одночасним висміюванням табуйованих для традиційного гумору тем смерті, фізіологічного розкладання, каліцтва тощо, характеризується навмисно широким застосуванням штампів масової культури. «Роман жахів», як назвав твір сам автор, також потребує своєрідної атмосфери саспенсу, від англійського «suspens», що позначає відчуття невизначеності, хвилювання, тривожного очікування лиха.

У романі М. Бриниха поціновувачі названих жанрів знайдуть чимало їх формозмістових ознак. Наприклад, ефект саспенсу досягається завдяки тому, що до 14-го розділу, з 18-ти, причину загадкових подій у селі Міцному не названо, автор лишає читачеві можливість сумніватися в тому, чи має зображуване надприродну сутність, чи це випадковий збіг трагічних обставин, помножений на забобонність селян. Простежується у творі й «трешовий» складник, зокрема детальний, здебільшого іронічний опис «живих мерців», акцентування в ньому натуралістичних подробиць, наприклад: «У бокових вікнах з 'являються нові й нові мармизи, кістки, зламані нігті, й усе це шкребеться, гупає та гарчить; на даху хтось підстрибує - і залишається тільки сподіватися, що серед цих трупів немає представників Книги рекордів

України, чемпіонів із надмірної ваги» [2, 121]. Інтертекстуальність свідчить, що письменником, як уже зазначалося, широко й свідомо використані кліше й штампи жанру, про що йтиметься далі.

Г ероями зомбі-горору зазвичай є група випадкових людей, які знайомляться в ситуації початку апокаліпсису, потрапивши до епіцентру подій випадково. Здебільшого це схематичні упізнавані типажі, якими постають герої роману «Хліб із хрящами»: цинічні піарщики, які, заробляючи на обмані, потрапляють у безвихідь, коли ніхто з колег їм не вірить; священик - колишній спецназівець (герой із бойовими навичками й запасом зброї завжди наявний в «адреналінових» масових творах для обґрунтування ситуації екшну- стрілянини); група підлітків-музикантів, один з яких вважає себе сатаністом; інфернальний енкавеесник, який мститься «з того світу» тощо. Зазначимо, що образ «червоного» або фашиста, який повертається у світ живих у подобі мстивого мерця, давно став загальником у жанрі зомбі-трешу, отже, і цей типаж не є новаторством М. Бриниха. Тиражованим у західній масовій культурі є й образ ді-джея, який коментує апокаліпсис, щоправда, він більшою мірою поширеніший у кіно та серіалах («2012», «Dead air», «Z Nation»). Споживачу масової літератури до вподоби впізнавати знайомі типи у створених автором героях, аби зіставляти прочитане з попереднім досвідом, зі своїми очікуваннями, відтак значні відхилення творів від існуючих «канонів» не схвалюються.

Типовим є і те, що характери майже всіх персонажів роману, крім оповідача Кузьми, «розкриваються» автором через вчинки, рефлексії й ретроспективу для того, аби викликати сильніший емоційний резонанс у читача під час убивства героїв у видовищних, кінематографічно побудованих «адреналінових» сценах бенкетування мерців. Таким чином зміст подій зведено до макабричної абсурдності. Долучаємося до думки культурологів, що тема насильства в зомбі-горорі є культурним феноменом легітимізації в мистецтві бажання вбивати, яке виникає в сучасної людини - егоїста й індивідуаліста - під впливом щоденних подразників, пов'язаних насамперед із скупченістю в мегаполісі. Зомбі не є повноцінною людиною, але він максимально людиноподібний, у вбивстві «мерця» читач/глядач не бачить моральної провини героя, з яким співвідносить себе. Сцени насильства в романі «Хліб із хрящами» виконують функцію компенсації притлумлених бажань реципієнта, а відтак здатні задовольнити потреби «наївного» читача, який звернувся до улюбленого «кривавого» жанру саме з такою метою.

Іншим кліше зомбі-горору є ситуація очікування в замкненому просторі (будинок, супермаркет, навчальний заклад, навіть бар залежно від піджанрових варіацій), у якому вимушено опиняється головний герой або група героїв, рятуючись від ожилих мерців. Уважається, що цей фабульний штамп закорінений у згадані вище фільми Дж. Ромеро. На початку роману «Хліб із хрящами» зачинений у гаражі оповідач Кузьма намагається відрефлексувати події локального апокаліпсису, свідком яких став. Безнадійність становища Кузьми, навколо схованки якого блукають натовпи

мерців, увиразнюється через реалізацію шизоїдного розщеплення свідомості доведеного до відчаю персонажа, який розмовляє водночас з уявним слухачем і трьома власними «поглядами збоку».

У зомбі-горорі, як правило, пояснюються причини «повстання» мертвих, усі версії яких можна поділити на три групи: умовно наукова причина (вірус, хімікат - цей варіант найпоширеніший), релігійно-містична та позаземна (найменш поширений) [6, 147]. Як зазначає російський дослідник А. Павлов, є ще й четвертий варіант розвитку подій: зомбі просто існують як даність [6, 147]. У цьому контексті роман М. Бриниха цікавий тим, що в ньому автор поєднує містичне пояснення (прокляття офіцера-енкавеесника Кодія селянам- людожерам) зі спробою нетривіального наукового обґрунтування феномену воскресіння мертвих: воно відбулося через вплив розробленого військовими нейротоксину й пріонної інфекції на нервову систему населення, схильного до трансмісивних захворювань мозку через давні випадки канібалізму. На нашу думку, взаємозв'язок пояснень, що презентують різні типи світогляду, посилює вираз відчуття безвиході й жаху, яке прагнув викликати в читача письменник, адже в зображеній ситуації ні для атеїстів, ні для віруючих порятунку немає. У підтексті роману прочитується ідея великої змови корумпованого, денаціоналізованого чиновницького апарату, який досі мислить категоріями тоталітаризму й під виглядом «побудови нової держави» винищує українську націю, пригнічуючи нейротоксинами здатність населення до мисленнєвої діяльності: «Коли він скрутив голову так званій опозиції, закинувши всіх її більш-менш помітних лідерів до в 'язниць, нічого не змінилося. На свій превеликий подив, генерал спостерігав із вікна ту ж таки картину: багатотисячний натовп, який вперто і бездумно вимагав

неможливих речей» [2, 144]; «З нейротоксинами ми працюємо вже не перший рік. Вони показують надзвичайно сприятливу динаміку, а препарат на основі МК-801 відкрив перед нами нові перспективи. Чарівна бурда «Кременя» могла стати поворотним пунктом усього проекту. Ми вже почали переорієнтовувати заводи у Дніпропетровській та Івано-Франківській області на МК-801» [2, 154]. З одного боку, підтекст таких заяв скорельовує увагу читача на ту глибинну національно-соціальну проблематику, про яку йшлося на початку нашого дослідження, з іншого - наявність у тексті натяку на «теорію змови» може задовольнити запити певної категорії читачів - прихильників конспірології, серед яких популярна ідея змови урядів і багатіїв проти громадян з метою поступового винищення більшої частини населення країни чи навіть світу.

Те, що простором початку апокаліпсису є не мегаполіс (кліше творів про ожилих мерців), а невелике село Міцне з темною історією, пов'язаною з трагедією Голодомору, є жанровим маркером радше містики, ніж власне зомбі-горору. Цікаво, що новаторське трактування першопричини перетворення людей на зомбі не заважає М. Бриниху буквально дотримуватися іншого кліше зомбі-фабули: інфекція розповсюджується через укус, рідше подряпину, яких зазнає жертва «мерця». Головний рушійний чинник примітивної поведінки зомбі - голод і пошук поживи - у романі «Хліб із хрящами» пов'язаний, як уже зазначалося, з історією Голодомору й канібалізмом - досвідом, що, на жаль, став частиною генотипу українців. Не ставлячи собі за мету дати етичну оцінку такій інтерпретації, зазначимо, що в межах жанру вона претендує на оригінальність.

Композиційно роман М. Бриниха цікавий тим, що розв'язка сюжетної лінії головного героя подається на початку твору, відповідно, можливість позитивного фіналу для персонажа, який вижив, винесена за межі наративу й видається сумнівно ймовірною. Крім того, розділ «Intro», який передує епізоду появи Кузьми й здається, на перший погляд, не пов'язаним із сюжетом роману, після прочитання виявляється глобальною розв'язкою всіх сюжетних ліній. Згадані в «Intro» персонажі - мікробіолог Михайло Васильович, зубний технік Василь Спиридонович, колишній підприємець Іван Петрович, студент Василь Чобіт, касирка Ганна Миколаївна Авербах та покупець Матвій Широкий - є епізодичними в сюжеті роману. Цим героям пощастило втекти до Києва з села Міцне до початку або під час апокаліптичних подій. У пролозі ж зображено раптову смерть кожного з них. Однак, зважаючи, що всі ці герої вживали отруєний алкоголь заводу «Кремінь», очевидно, після смерті вони «повстануть» - і кінець світу розпочнеться вже й у столиці. Такий фінал, у якому людство програє в битві з мерцями, у масовому мистецтві трапляється набагато рідше за умовно «переможний». Дослідники масової культури [6, 7] пропонують сприймати зомбі-загрозу як метафору засилля споживацької ідеології в глобалізованому, денаціоналізованому й невротичному суспільстві. У такому контексті розв'язка роману «Хліб із хрящами» постає як зовсім невтішний прогноз, а не «репараційний проект» національної самоідентифікації й почуття національної гідності, як стверджує О. Вертипорох [3, 435].

Насамкінець хотілося б зазначити, що традиційним, починаючи з фільмів Дж. Ромеро, у межах жанру зомбі-горору є осмислення соціальних, психологічних і політичних проблем. М. Бриних, попри свою заяву, що в зомбі-треші «сюжет взагалі не важливий» [1], удається до художньої рефлексії принаймні кількох нагальних проблем українського суспільства: занепаду села, алкоголізму (недаремно пріонна інфекція, за сюжетом, поширюється через дешевий алкоголь, а щоб перемогти зомбі, герої вирішують «забрати у них бухло» [2, 154]), жадоби заробітку попри моральні імперативи. І хоч, за висловом А. Павлова, на сучасному етапі «зомбі... репрезентують самих себе, а не лише епідемії, катаклізми тощо» і це «один з актуальних ірраціональних страхів, розповсюдження якого досить симптоматичне» [4, 149], М. Бриних, вправно оперуючи штампами зомбі- жанру, торкається дійсно важливих та актуальних суспільних проблем, тим самим, як не дивно, також продовжуючи традиції зомбі-горору.

Отже, спроби створення масової української літератури різних жанрів - на нашу думку, обнадійливе явище. Існування цільової аудиторії такого продукту безсумнівне, ігнорувати потреби «наївного», невибагливого читача, який перш за все прагне побачити знайомі образи-схеми й сюжетні патерни, означає «віддавати» його зарубіжній літературі, зокрема й російській, яка з 1990-х років опановує всі можливі жанри масової літератури, активно пропонуючи свій продукт на український ринок. Неможливо потенційного читача, «зросійщеного», вихованого на низькоякісному кіномистецтві й позбавленого уявлення про національну приналежність, моментально «перевиховати», одразу пропонуючи йому інтелектуально складні твори, що потребують високого рівня осмислення й співтворчості від реципієнта. Твір М. Бриниха «Хліб із хрящами» - це спроба зосередження уваги автора на мистецьких «територіях», що традиційно лишалися для нашої літератури terra incognita, тим більше, що підтекст роману значно глибший за використані автором штампи. Слушно зауважив один із дописувачів форуму «ЛітАкценту» в обговоренні «Хлібу із хрящами»: «Персонажі і декорації і справді картонні і одновимірні. Сюжет на надто вигадливий, все описано без потрібної деталізації. Я б швидше сказав, що це була перша проба - піде така тема - чи не піде. Тому автор свідомо не викладався навіть на 70%. Тому персонажі не пророблені, сюжет не вистояний часом, поворотів мало і вони не захоплюють ані дивують. Тому це і називається треш, а не повноцінний роман. <...> Цікавого фільму, який би міг конкурувати з голівудом - з книги не вийде. Але цікавим фільмом для укркінематографу - без сумніву» [5]. Хоч спроба українського зомбі-горору, можливо, вийшла й занадто скандальною, але її з'ява є закономірним явищем. Звернення до розтиражованих тем, жанрів, напрямів мистецтва - це, нехай і суперечливий з естетичної точки зору, але все ж спосіб вийти з культурних маргіналій у глобалізованому світі. Відмова від розвитку масової літератури, її заперечення як культурного явища сучасності позбавляє націю хоча б надії поступово виховати у величезної аудиторії смак до літератури «високої», мистецьки вартісної і, що дуже актуально, - національної.

Список використаних джерел

композиційний роман сюжетний

1.Бриних і зомбі [Електронне джерело] // ЛітАкцент. - Режим доступу: http://litakcent.com/2011/12/27/brynyh-i-zombi/ - 27.12.2011.

2.Бриних М. Хліб із хрящами : роман / Михайло Бриних. - К.: Ярославів Вал, 2011. - 168 с.

3.Вертипорох О. Психопоетика роману М. Бриниха «Хліб із хрящами» / Оксана Вертипорох // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія [Текст] : зб. наук. праць. - Черкаси: Чабаненко Ю.А., 2015. - Вип. 18-20. - С. 425-435.

4.Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: фрагменти творчості і контексти / Упор. Л. Таран. - К.: Факт, 2002. - 208 с.

5.Михед О. Повний фарш: [Електронний ресурс] / О. Михед. - Режим доступу: http://litakcent.com/2012/02/09/povnyj-farsh/ - 9.02.2012.

6.Павлов А. Телемертвецы: возникновение сериалов про зомби [Электронный

источник] / Александр Павлов // Логос: философско-литературный журнал. - 2013. - № 3 (93). - С. 139-154. - Режим доступа:

http://www.logosjoumal.ru/arch/63/93_10.pdf

7.Первушин А. Ходячие мертвецы. Зомби-нашествие на кинематограф / А.И. Первушин. - М.: ООО ТД «Алгоритм», 2015. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru