І.П. Котляревський як діяч української культури у творчій спадщині Михайла Грушевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

І.П. Котляревський як діяч української культури у творчій спадщині Михайла Грушевського

I.P. kotlyarevsky as ukranian culture figure in the creative heritage of Myhailo Hrushevsky

Крот В.О.

В статті проаналізовано погляди М. Грушевського на життя і творчу спадщину І. Котляревського з нагоди сто літнього ювілею виходу «Енеїди». Історик вказав на завдання, які не вирішені українськими літературознавцями. Серед них він відмітив -- недостатнє вивчення біографії поета та його творчої спадщини. Далі вчений подав рецензію на критичну біографію І. Котляревського авторства І. Стешенка, а також, на літературні твори поета, які надрукувало видавництво «Вік» у 1909 році. У висновках вказано на зацікавленість М. Грушевського життям і творчістю І. Котляревського.

Ключові слова: І. Котляревський, М. Грушевський, творча спадщина, культура, народна мова, література.

In the following article the views of M. Hrushevsky on I. Kotlyarevsky life and creative heritage on the occasion of “Eneyida” hundredth anniversary were analyzed. The historian indicated problems which weren't solved by Ukrainian literary critics. Among those, he emphasized insufficient study of the poet's biography and his creative heritage. Then, the scholar submitted critical biography review of I. Kotlyarevsky written by I. Steshenko, and poet's literary works, which were issued by “Vik” publishing house in 1909. The conclusion notes M. Hrushevsky's interest in I. Kotlyarevsky life and work.

Keywords: I. Kotlyarevsky, M. Hrushevsky, creative heritage, culture, national language, literature.

Видатний український історик та політик Михайло Грушевський велику увагу в своїй творчості приділяв діячам української культури та їх внеску в процес національного відродження українського народу. На сторінках газет і часописів, які він редагував вчений публікував біографії та рецензії на твори письменників і поетів. Особливою увагою в нього користувався зачинатель української літератури І. П. Котляревського, якому науковець присвятив не одну статтю. До того ж він значне місце приділив особі поета в узагальнюючих працях з української історії, як одному з творців українського національного відродження XIX початку XX століть. На жаль сьогодні проблема внеску М. Грушевського в літературознавство є недостатньо дослідженою. З цієї теми ми маємо окремі праці, зокрема у часописі «Український історик за 1991 рік вміщено публікацію, що присвячені стосункам вченого з І. Франком та Л. Українко [1, с. 9]. Погляди вченого як літературного критика досліджувала Г. Бурлака, а М. Жулинський оцінив художні твори історика [2, с. 8].

Мета нашої статті проаналізувати оцінки подані М. Грушевським на життя, діяльність та творчість І. Котляревського, які висвітлені в багатьох публікаціях вченого, зокрема в публіцистиці, рецензіях та в узагальнюючих працях з української історії.

У 1898 році українська громада Г аличини готувалася до відзначення сто літнього ювілею виходу «Енеїди» І. Котляревського - першого друкованого твору нової української літератури. Саме з цією подією пов'язувався початок українського національного відродження. У зв'язку з пам'ятною датою по всій Україні готувалися до святкування і М. Грушевський присвятив окрему статтю «До ювілею І. Котляревського» [3]. У цій програмовій публікації історик визначив для українських вчених основні напрямки дослідження життя і творчості цієї безперечно видатної особи.

У вступі М. Грушевський ще раз наголосив на значенні творчості І. Котляревського як зачинателя нової української літератури, яка започаткувала процес національного відродження на українських землях. На його переконання «Котляревський стоїть в живому неперервному зв'язку з культурним життям Гетьманщини з попереднім українським друкованим і недрукованим письменством. Але ж таки і при сучасному становищу студій над Котляревським, при всіх відмінах в поглядах на нього, незвичайне значення його в культурній діяльності історії в Україні, є факт безперечний. Котляревський так щиро обернувся до народної мови, так рішуче порвав, чи краще сказати - хотів порвати зв'язки з новою московською мовою й старим словянсько-українсько польським язичиєм, в писаннях своїх так талановито потрапив на основні ознаки української народної вдачі, що діяльність його визначилася з самого початку» [3, с. 3]. Вчений вказав, що твори І. Котляревського зробили великий вплив на українську громаду і привели до формування національної літератури на народній мові. Його приклад наслідували інші українські митці слова, бо «писання його були правдивим поворотнім пунктом в нашім культурно-громадськім життя тому до кінця XIX століття він залишався після Шевченка найпопулярнішим письменником України» [3, с. 3].

Однак, відзначив він, наукових праць присвячених життю і творчій спадщині поета в Україні було обмаль. Майже єдиним дослідником його творчості спочатку був Пантелеймон Куліш, який з певних причин доволі негативно оцінив літературні твори «полтавського канцеляриста» за виразом М. Грушевського. Куліш вважав його «Енеїду» шкідливою, був невисокої думки і про драматичні твори митця. Правда потім він згодом змінив свої погляди на письменника і позитивно характеризував його творчість. В наступних параграфах статті вчений їх і сформулював. Перше на що він звернув увагу - це явно недостатнє вивчення біографії І. Котляревського. «Так, досі ми не маємо навіть докладної життєписи Котляревського; кілька дат з служебного формуляра, кілька загальних уваг сучасників його, 2-3 анекдоти - трохи чи не все, що ми маємо про нього; про внутрішнє життя його ми майже нічого не знаємо» [3, с. 5]. Тому він пропонував науковцям збирати спогади про нього, адже від смерті митця минуло трохи більше 50 років і напевно в Полтаві є ще люди, що про нього пам'ятають.

Далі М. Грушевський закликав грунтовно вивчати літературні твори зачинателя нової української літератури. Потрібно детально проаналізувати всі писання Котляревського, щоб вияснити його соціальний, культурний і національний світогляд, його ставлення до народної маси, до тогочасної інтелігенції і до новонародженої української шляхти, важливо було зрозуміти погляди письменника на історичне минуле України, а також, його оцінки політичних подій, що відбулися в Російській імперії в першій третині XIX століття. Важливо було вияснити той грунт і громадські обставини на яких він зростав. М. Грушевський нагадував, що в той час відбувалося руйнування Гетьманщини і утверджувалася російська адміністрація, запроваджувалося кріпацтво. Зникає польський вплив на козацьку еліту, а водночас посилюється вплив московський. Представники козацької старшини стають російськими дворянами. Серед них виступають оборонці провінційної автономії, які кохаються в народних звичаях. На цьому різноманітному грунті зростала наша початкова національна свідомість та її елементи, які давали про себе ще знати і в кінці XIX століття. «Генеза творчої діяльності Котляревського єсть в значній мірі генеза українського націоналізму, й доки не буде вияснено його громадських і культурних обставин, того з важного з культурного погляду розвитку нашого народу моменту, доти не можна докладно зрозуміти того повороту в культурній історії нашої громади, провідником котрого був Котляреквський» [3, с. 7]. На думку вченого, автор «Енеїди» безперечно зріс на традиціях Гетьманщини. Отже, перша задача, писав історик, - «докладно вислідити, що він взяв у свої писання з її культурного запасу» [3, с. 7]. Наступним завданням за М. Грушевським повинно стати порівняння світогляду І. Котляревського із світоглядом гетьманської громади.

Історик вважав за необхідне визначити вплив інших подібних літературних творів на поета. Адже, він не був першим серед літераторів, хто займався перелицюванням «Енеїди» на сучасний лад. М. Грушевський вказав на подібні творіння француза Скаррона, німця Блюмавера та росіянина Осипова. «Треба б вияснити відносини до перелицьованої «Енеїди» сих попередників своєнародних поруч з чужесторонніми творами.» [3, с. 7]. Аналогічні питання виникли в нього і щодо інших творінь митця, зокрема комедії «Москаль - чарівник» і п'єси «Наталка - Полтавка». М. Грушевського цікавило питання зв'язку вказаних творів з тогочасними громадсько-культурними обставинами, з українською етнографією. Він вважав за необхідним порівняти «Наталку- Полтавку, з «Бідною Лі- зою» М. Карамзіна.

Поема «Енеїда», як відомо, виходила в кількох редакціях, зокрема 1798 і 1809 років і між ними дослідники творчості І. Котляревського бачили певні відмінності. Тому М. Грушевський вказував, що «треба звернути увагу на сі редакції, бо і в сих поправках, може знайдеться щось цікаве для розвитку поглядів поета. Може б, таке студіювання відміни в писаннях Котляревського дало зв'язатися з громадськими тогочасними обставинами, з відносинами громади до писань Котляревського [3, с. 8-9].

Інший блок питань, що цікавив історика - це сприйняття тогочасним українським суспільством творів письменника. Як їх зустріли обивателі тогочасної України, серед яких верств вони були поширені і де здобували популярність? Ми бачимо, що М. Грушевського як історик, турбувався їхнім впливом на тогочасне громадянство. Ще одна проблема, яка турбувала історика - це ставлення до творчості І. Котляревського з боку письменників російських і польських.

Окремо вказав історик на питання мови зачинателя нової української літератури. З цього приводу він зазначив, що «в сьогочасному напівнепризнаному становищу української літературної мови, при тому значінні, яке Котляревський займає в історії нашої літератури, - се питання не тільки історичне, а живе, пекуче» [3, с. 10]. Історика цікавило наскільки він тримався живої народної мови в свої творах, яка це мова чи тільки полтавський діалект, чи поет використовував говірки сусідніх українських губерній? Інший аспект, що виокремив історик - це українська книжна мова, яку поет добре знав. Наскільки вона мала вплив на його творчість? «Третім важливим елементом мови Котляревського має бути московщина - відзначав М. Грушевський. І далі вчений зауважував, треба довідатися що брав Котляревський просто безпосередньо з московської мови, як користувався він московською мовою - чи це залежало від браку потрібних виразів у його лексиці, чи просто з недбальства. Тільки відповівши на ці питання, можна зробити висновок, в якій мірі близька до народної, мова Котляревського, наскільки він змагався підійти ближче до народної мови і триматися її. На переконання М. Грушевського - це важливо не тільки з погляду історичного, але й публіцистичного. Взагалі позитивний вплив І. Котляревського на українську культуру визнавали всі тогочасні митці, відзначав вчений. Навіть П. Куліш, що спочатку негативно поставився до його «Енеї- ди», згодом визнав, що з усіма своїми хибами, був він один з тих небагатьох українців, що чи просто, чи посередньо повели нас ще з тих часів до сучасної нашої самосвідомості [3, с. 12]. Тому, історик зазначив, що доки не буде вистудійовано широко і грунтовно того повороту в історії нашої громади, що в'яжеться з іменем і діяльністю І. Котляревського, доти не можна буде вияснити ні розвитку нашого націоналізму й взагалі культурно-громадського життя нашого народу за новіші часи, ні рішити докладно багатьох тих питань, які ставить сучасне культурне життя української громади. Як бачимо, М. Грушевський закликав українських вчених грунтовно дослідити біографію і життєвий шлях І. Котляревського, а також, визначити його вплив на тогочасне українське суспільство.

У 1901 році в російському часописі «Научное обозрение» з'явилося цікаве дослідження І. М. Стешенка «Иван Петрович Котляревский. Историко-литературный очерк», а наступного року він опублікував його окремою книжкою під назвою «Иван Петрович Котляревский, автор украинской Энеиды. Критическая биография» [5]. Рецензію на обидві праці подав М. Грушевський на шпальтах «Записок наукового товариства імені Т. Шевченка». Він виокремив позитивні моменти у нарисах

І. М. Стешенка, наголосивши на тому, що автор вложив у неї чимало праці, зокрема, залучив нові джерела до біографії І. Котляревського та старанно переробив давніші факти з життя поета. У цілому вітаючи його спробу проаналізувати життя і творчість зачинателя української літератури, М. Грушевський висловив ряд критичних зауважень до названої праці. Він вказав на тяжкий стиль викладу матеріалу, який перевантажений соціологічною термінологією. Далі рецензент піддав сумніву, наведені в нарисах спогади пана Страви про молоді роки І. Котляревського проведені ним у полтавській семінарії. У викладі хронології життєпису поета, історик критично поставився до самого факту восьмирічного перебування того в цьому закладі. Він закликав автора у викладі життя митця до більшої обережності, уникати загальних безпідставних тверджень типу «О внутренней жизни Котляревского в этот период (1789-1793) мы не знаем ничего, на основании некоторых посторонних данных (яких випадало б пояснити - М. Грушевський) предполагаем с уверенностью, что Котляревский вел жизнь честного обывателя и бескорыстного чиновника...» Таких безплодних гіпотетезувань на думку історика треба цуратися [5, с. 298]. Далі історик ставить автору питання на яке в нього немає відповіді: З яких причин І. Котляревський по кількох роках чиновницької служби подався в учителі до дітей полтавських дідичів, а потім вступив на військову службу, почавши її з нижчих чинів? Відповідь автора на них у тексті зовсім не задовольнила М. Грушевського. Взагалі він як професійний історик вважав, «як формальну хибу біографії д. Стешенка, мушу ще віднести се розділення біографічних дат життя Котляревського від звісток про його вдачу, спосіб життя та ін. та аналізи його писань зі становища індивідуальної характеристики. «Не конче приємно читати в критичній біографії такі елюбкубрації «О внутренней жизни Котляревского в этот период (1783 - 1793) мы не знаем ничего, на основании некоторых посторонних даных (яких випадало б пояснити - [М. Грушевський. В. Крот]) предполагем с уверенностью, что Котляревский жизнь честного обывателя и бесскорыстного чиновника» [5, с. 299]. Таких не обгрунтованих тверджень, на думку вченого, не підкріплених документами варто уникати.

На переконання рецензента автор подав у своїй праці далеко не повну біографію І. Котляревського, зокрема він залишив поза своєю увагою зустріч поета з І. Срезневським, не використав його «Журнал», який зберігся в петербурзькій бібліотеці. Не сповна залучив таке джерело як листування літератора. «Аналізі творів для пізнання індивідуальності Котляревського треба дати ширше місце, вона, за браком таких джерел, як кореспонденція оригінальні теоретичні писання, - повинна дати нам образ його особистих прикмет, замість таких шанобливих характеристик його біографів, як те, що він був чоловік «благородний», «добрий» «побожний» [5, с. 299].

Характеризуючи погляди автора на творчу спадщину І. Котляревського, М. Грушевський вважав недоречними його марксистські класові оцінки, за якими автор характеризував твори поета. З цього приводу вчений зауважував: «Коли Котляревський з особливим замилуванням малює козацтво, козачу верству, то се трудно пояснити класовою психікою сього дияконського сина й канцеляристового внука, екс канцеляриста й офіцера російської армії, з козацькою верствою нічим спеціально не зв'язаного а ні спеціальним замилуванням його до «свободного мелкого земледельчества», а тим, що козацтво в минувшині й козацька верства в сучаснім - менше приголомшена, ніж кріпаки, була найвиразнішим, найвпливовішим проявом української національної народності. Тим пояснюється «козакофільство» Шевченка і Котляревського воно було проявом націоналізму і демократизму» [5, с. 300].

Оцінюючи в цілому працю І. Стешенка, М. Гру- шевський вважав, що вона стала першою спробою критичної біографії І. Котляревського і висловлював сподівання, що в майбутньому він створить грунтовну працю з життя і творчості зачинателя нової української літератури.

Ще одна рецензія М. Грушевського - це висловленні його міркування над дослідження Н. Дашкевича, відображені ним на шпальтах часопи- са «Киевская старина» з приводу прообразу «Мос- каля-чарівника». Історик включився в обговорення дослідження Петрова «Очерки истории украинской литературы XIX века» і висловив власну версію щодо походження головного героя комедії І. Котляревського. Якщо Н. Дашкевич однозначно вказав на впливи західноєвропейської літератури на полтавського канцеляриста, то М. Грушевський з цього приводу зазначав, що в «Москалі» стає він (Котляревський - В. Крот.) в оборону гідності, моральної висоти й культурності селянства з одного боку, в оборону української національності (хоч робить се, на наш погляд сучасний, не так дотепно) - з другого» [7, с. 248]. Отже, гіпотеза історика полягала в тому, що письменник міг обійтися і без французького новотвору і подати власну оригінельну версію москаля - чарівника.

Заслуговує на увагу відгук М. Грушевського на збірник творів І. Котляревського, який видрукувало київське видавництво «Вік» під редакцією С. Єфремова у 1909 році. Історик привітав нову книгу про видатного українського літератора, відзначив її позитивне значення для популяризації національної писемності. Зауваження вченого торкалися в-основному вступної частини і післямови, які знайомили читача з біографією зачинателя нової української літератури. На його думку «розвідки» повинні мати більш інформативний характер, бо вони призначені для широкого кола читачів. Торкаючись мови М. Грушевський пожурив видавця за її «манірність», не інформативність», «незрозумілість» важке сприймання. Далі вчений, торкаючись біографії І. Котляревського, зазначив «біографія повинна б бути дана докладніша, ніж маємо тут в кінцевих розвідках. Варто було б ввести читача в розуміння різних поглядів Котляревського, замість натякати на тільки на них та роздавати компліменти одним дослідникам, а потиличники іншим» [6, с. 308]. М. Грушевський вважав не зовсім тактовною критику П. Куліша за його оцінки творчості І. Котляревського. Він зазначав, що подібні висловлювання не допустимі на сторінках популярних видань.

Аналіз творчої спадщини М. Грушевського засвідчує, що історик не був байдужим до особи І. Котляревського та його творів, вченого цікавила роль митця у процесі українського національного відродження кінця XVII початку XIX століть. Про це свідчать численні праці історика, які він подав у вигляді статей та рецензій. В одній з узагальнюючих працях з історії України М. Грушевський подав таку оцінку творчої спадщини літератора: «Хотів він людей посмішити, а ненароком зробив велике діло: показав своєю «Енеїдою», як то гарно можна народною українською мовою писати й яке те життя українське цікаве - є про що написати, і почали за ним писати по-українськи інші Через те величаємо Котляревського батьком нового народного українського письменства, а «Енеїду» - його початком. Століття від видання “Енеїди” святкувала ціла Україна як національне свято, і в ріднім місті Котляревського - Полтаві поставлено йому монумент» [4, с. 217]. Минулого року ми відзначили двохсотлітній ювілей від часу народження зачинателя нової української літератури. В зв'язку з цією памятною датою варто наголосити, що творча спадщина І. Котляревського залишається актуальною і сьогодні, тому оцінки її подані М. Грушев- ським не можуть оминати її дослідники.

котляревський культура грушевський

Список використаних джерел

1. Антонович М. М. Грушевський в листуванні І. ФранкаА\ М. Антонович \\ Український історик. - 1991- №1-4. - С.293-300.

2. Бурлака Г. Ще одна грань таланту: Михайло Грушевський - літературний критик \\ М. Грушевський. Твори: У 50 т. / Редкол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Голов. ред. П.Сохань. Т. 11: Серія «Літературно- критичні та художні твори»:(1883-1931). - Львів, Світ, 2008. - С.ХШ - XXXII.

3. Грушевський М. С. До ювілею Івана Котляревсько- го\ М. Грушевський. Твори: У 50 т. / Редкол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Голов. ред. П.Сохань. Т. 11: Серія «Літературно-критичні та художні твори» (18831931) -Львів, Світ, 2008. - С.3-15.

4. Грушевський М. Історія України, приладжена до програми вищих початкових і нижчих класів шкіл середній Упор. А. Ф. Трубайчук. -К. «Варта» 1993 - 256 с.

5. Грушевський М. С. Рецензія: І. Стешенко И.П.Котляревский историко-литературный очерк. (Научное обозрение, 1901 -X), Иван Петрович Котляревский. Автор украинской Энеиды. Критическая биография. К.1902. \\ М. Грушевський. Твори: У 50 т / Редкол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Голов. ред. П.Сохань. Т 11: Серія «Літературно-критичні та художні твори: (1883-1931)», - Львів,Світ, 2008. - С.296-300.

6. Грушевський.М. Рецензія: Твори І. Котляревського, під редакцією та примітками С. Єфремова. (Видавництво «Вік», 1909.)\\ М. Грушевський. Твори: У 50 т. / Редкол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Голов. ред. П.Сохань. Т. 11: Серія «Літературно-критичні та художні твори: (1883-1931)» - Львів, Світ, 2008. - C. 300-310.

7. Грушевський М. Рецензія: Н. Дашкевич. Вопрос о литературном источнике украинской оперы И. П. Котля- ревского «Москаль чарівньїк» (відбитки з «Київскої старини», 1893, XII) \ М. Грушевський. Твори: У 50 т. / Редкол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Голов. ред. П.Сохань. Т. 11: Серія «Літературно-критичні та художні твори:(1883-1931)» - Львів, Світ, 2008. - C. 244.-248.

8. Жулинський М. Михайло Грушевський «Я почув себе літератором»\\ М. Грушевський. Твори: У 50 т. / Редкол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Голов. ред. П.Сохань. Т. 11: Серія «Літературно-критичні та художні твори:(1883-1931)» - Львів, Світ, 2008. - C.V-XII.

9. Одарченко П. Михайло Грушевський і Леся Українка \ П. Одарченко \\ Український історик. -1991. - №14- С.301-305.

References

1. Antonovych M. Myhajlo Hrushevskyj v lystuvanni I Franka (Myhailo Hrushevsky in the correspondence of Ivan Franko) M. Antonovych \\ Ukrajiskyj istoryk. -1991. - №1-4 - S.293 - 300.

2. Burlaka G Shche odna gran' talantu Myhajla Hrshevs'kogo - literaturnyj krytyk (Another one aspect of Mikhajlo Hrushevsky's talent is a literary critic) \\ M. Hrushevskyj Tvory v 50 t.\ Redkol. P Sohan' J. Dashkevych. I. Gyrych ta in. Golov. Redactor. P Sohan' T. 11. «Serija Literaturno krytychni i hudojni tvory »:(1883-1931). - Lviv,2008- S. XIII- XXXII.

3. Hrushevskyj M. Do juvileju Ivana Kotlyarevs'kogo (To the anniversary of Ivan Kotlyarevsky \ M. Hrushevskyj Tvory v 50 t.\ Redkol. P Sohan' J. Dashkevych. I. Gyrych ta in. Golov. Redactor. P Sohan' T. 11. «Serija Literatiimo krytychni i hudozhni tvory »:(1883-1931). - Lviv,2008- S. 3-15.

4. Hrushevskyj M. Istoriya Ukrjiny, pryladzhena do programy vyshchyh pochatkovyh i nyzhchyh shkil serednih (History of Ukraine adjusted to the program of upper elementary and lower secondary schools \ Upor. A.F. Trubaj- chuk - K., Varta, 1993 - 256 s.

5. Hrushevskyj M. Review: I Steshenko I. P. Kotlyarevs'kij istorko-literaturnyj ocherk. (Nauchnoje oboz- renije 1901. №VHI -X), Ivan Petrovich Kotlyarevskij. Avtor ukrainskoj Enejidy. Kriticheskya biografija.(Kotlyarevsky historical and literary essay. (Scientific Review, 1901№VIII -X), Ivan Petrovich Kotlyarevsky. The author of the Ukrainian Aeneid. Critical biography) \ M. Hrushevskyj Tvory v 50 t.\ Redkol. P Sohan' J. Dashkevych. I. Gyrych ta in. Golov. Redactor. P Sohan' T. 11. «Serija Literaturno krytychni i hudozhni tvory»: (1883-1931). - Lviv,2008- S. 296 - 300.

6. Hrushevskyj M. Recenziya: Tvory I Kotlyarevs'kogo, pid redakcieju S. Jefremova. (Vydavnyctvo «Vik», 1909) (Review: Works by I. Kotlyarevsky, edited and published by S. Efremov. (Vik, 1909.) \\ M. Hrushevskyj Tvory v 50 t.\ Redkol. P Sohan' J. Dashkevych. I. Gyrych ta in. Golov. Redactor. P Sohan' T. 11. «Serija Literaturno krytychni i hudozhni tvory»: (1883-1931). - Lviv,2008 - S. 300- 310,

7. Hrushevskyj M. Recenziya N Dashkevych Vo- pros o literaturnom istochnike ukrainskoj opery «Moskal' charivnyk»(The question of the literary source of the opera I. Kotlyarevsky Moskal charivnyk (Vidbytky z Kyjevskoj Stariny1893, XII) \\ M. Hrushevskyj Tvory v 50 t.\ Redkol. P Sohan' J. Dashkevych. I. Gyrych ta in. Golov. Redactor. P Sohan' T. 11. «Serija Literaturno krytychni i hudozhni tvory»: (1883-1931). - Lviv,2008 - S. 244-248.

8. Zhulyns'kyj M. Myhajlo Hrushevs'kyj «Ja pochuv sebe literatorom...» (I felt like a literator) \\ M. Hrushevskyj Tvory v 50 t.\ Redkol. P Sohan' J. Dashkevych. I. Gyrych ta in. Golov. Redactor. P Sohan' T. 11. «Serija Literaturno krytychni i hudozhni tvory»:(1883-1931). - Lviv,2008 - S. V-XII.

9. Odarchenko P. Myhajlo Hrushevs'kyj i Lesya Ukra- inka (Mykhailo Hrushevsky and Lesya Ukrainka) P. Odar- chenko\\ Ukrajiskyj istoryk. -1991. - №1-4 - S.301-305.

Размещено на Allbest.ru