Використання інтерактивних технологій під час викладання дисципліни "Лінгвокраїнознавство" у вищій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання інтерактивних технологій під час викладання дисципліни «лінгвокраїнознавство» у вищій школі

Липчанко-Ковачик О.В.

Іноземна мова сьогодні - найважливіший засіб міжнародного спілкування. Світ навколо нас невпинно змінюється: активізуються міжнародні зв'язки України з європейськими державами, з'являються тенденції взаємопроникнення іноземних мов, культур, що робить необхідним формування у студентів мовної та міжкультурної компетенції. Ураховуючи всі соціально-економічні та політичні зрушення, які відбуваються сьогодні в Україні, беручи до уваги сучасний стан міжнародних зв'язків у різних сферах життя, важко переоцінити соціальне і культурне значення вивчення іноземної мови. Під час викладання дисциплін «Лінгвокраїнознавство» використовуються інтерактивні технології.

Вивчення мови і культури одночасно є невипадковим, оскільки це дозволяє вдало поєднувати елементи країнознавства з мовними явищами, які виступають не лише як засіб комунікації, але й як спосіб ознайомлення майбутніх прикордонників із новою для них дійсністю. Такий підхід до навчання іноземної мови не лише забезпечує ефективніше вирішення практичних, розвивальних і виховних завдань, але й містить величезні можливості формування і подальшої підтримки мотивації навчання.

У закордонній педагогіці проблема забезпечення знаннями з матеріальної і духовної культури під час навчання іноземної мови залишається в центрі уваги вже понад сто років. Знання про культуру країни, мова якої вивчається, викладалися в межах різних курсів, назви яких, а отже, і змістове наповнення, змінювалися протягом багатьох десятиліть. Є. Верещагін і В. Костомаров уже в 1973 р. оперують терміном «лінгвокраїнознавство» для позначення прийомів ознайомлення тих, хто вивчає іноземну мову, з новою для них культурою. Ролі лінгвокраїнознавчого аспекту як складової частини процесу навчання іноземної мови присвятили свої дослідження такі вітчизняні та закордонні науковці, як: І. Васильцова, Л. Воскресенська, О. Коломі- нова, А. Солодка, Г Томахін, Г Рогова.

Головна мета лінгвокраїнознавства - забезпечити комунікативну компетенцію в міжнародній комунікації, насамперед через адекватне сприйняття мовлення співрозмовника й оригінальних текстів, розрахованих на носія мови. Хоча на викладання цієї навчальної дисципліни відводиться зазвичай невелика кількість годин, засвоєння студентами лінгвокраїнознавчої інформації забезпечує вирішення цілої низки проблем, зокрема головної філологічної проблеми адекватного розуміння тексту.

Мета статті полягає у виокремленні переваг використання інтерактивних технологій на різних рівнях роботи під час викладання академічної дисципліни «Лінгвокраїнознавство».

Вирішення проблеми подання лінгвокраїнознавчого матеріалу пов'язане з вирішенням цілої низки проміжних завдань. Зокрема, важливим є питання співвідношення підготовчих і мовленнєвих вправ у роботі із країнознавчою інформацією, контролю розуміння країнознавчих відомостей на різних етапах навчання, визначення готовності курсантів до сприйняття інформації такого роду. Вирішення цієї актуальної педагогічної проблеми можливе засобами інтерактивних технологій.

Термін «інтерактив» (від англ. Interact, де «inter» - «взаємний» і «act» - «діяти») означає здатність до взаємодії, тому сутність цієї інноваційної технології полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників освітнього середовища [1, с. 18]. Нам імпонує визначення сутності поняття «інтеракція», запропоноване В. Мельником, який ідентифікує розвитковий навчальний процес у контексті діалогу як активну взаємодію та спілкування його учасників, визначає цей процес поняттям «інтеракція» [2, с. 15].

Піднімаючи інтерактивне навчання до наукового рівня, дослідники вживають термін «інтерактивна педагогіка», вбачаючи мету інтерактивного процесу у зміні та поліпшенні моделі поведінки його учасників. «Аналізуючи власні реакції та реакції партнера, учасник змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її, що дає змогу говорити про інтерактивні методи як процес інтерактивного виховання» [7, с. 11], що є актуальним у навчально-виховному процесі школи.

Науковці стверджують, що в інтерактивному навчанні інтегруються нові методи педагогічної взаємодії, що дедалі частіше застосовуються в навчально-виховному процесі. Це зумовлює аналіз інтерактивних технологій із різних наукових підходів і дає змогу визначати його як: діалектичний процес (філософський підхід); поєднання інформаційного й операційного навчання (за орієнтацією на особистісні структури); методи, що мають загальноосвітнє, соціально-психологічне, педагогічне, культуротворче змістове спрямування; асоціативно-рефлекторне навчання за механізмом засвоєння; соціогенне явище за основним чинником розвитку; антропоцентричне за підходом до особистості; проблемно-діалогічне, пояснювально-ілюстративне навчання за методами, що переважають; групове, парне, фронтальне, індивідуальне за кооперацією учасників; за організаційними формами - як альтернативне традиційному класно-урочному, як інноваційне навчання, за умов якого заняття проводяться в активній формі: проблемна лекція, семінар, брейн-стормінг, психодрама, диспут, дебати, діалоги, полілоги, прес-конференції, ділові та дидактичні ігри, інсценування, тренінги тощо [2, с. 16].

Отже, у результаті використання інтерактивних технологій у навчальному процесі відбувається підвищення рівня різних видів активності учнів або студентів, залежно від цільового призначення інтерактивних методів. Результатом прогресивної динаміки розумової активності буде інтенсивність мислення, генерування ідей, висловлювання припущень, проектування, конструювання, моделювання, дослідження, виявлення творчої уяви, зосередженості, уваги, спостережливості, здійснення аналітико-синтетичних операцій [3]. Участь у модельованих життєвих, професійних, виробничих, навчальних та інших ситуаціях не лише передбачає імітацію виконання певних ролей, але й активізує учасників інтерактивної взаємодії, спонукає їх до обміну думками, виявлення емоцій, особистісного ставлення до обговорюваних проблем, формулювання власних суджень, що визначається емоційною та соціальною активністю. Необхідність виконання певної практичної діяльності, переміщення в межах навчальної аудиторії (виконання визначених ролей, завдань) зумовлюють вияв фізичної активності. навчальний комунікативний компетентність інтерактивний

Якщо у процесі професійної підготовки майбутні вчителі будуть апробовувати всі зазначені чинники виявлення активності шляхом особистої участі в інтеракціях, то це не лише буде одним із чинників їхньої підготовки до використання інтерактивних технологій у школі, а й спонукатиме студентів до особистіс- ного розвитку, самовизначення, персоналізації, професійної ідентифікації, формування професійного стилю роботи вчителя, визначення шляхів професійного зростання до педагогічної майстерності тощо. Відбуватиметься перенесення власного досвіду участі в інтеракціях на майбутню професійну діяльність педагога, який усвідомлює мету, достеменно знає особливості й ефективність, передбачає результативність використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі школи. Тому актуалізується використання інтерактивних технологій під час професійної підготовки майбутніх учителів.

Для оптимізації використання інтерактивних технологій у школі необхідно враховувати їхнє цільове призначення на основі виокремлення деяких класифікаційних ознак. Аналіз психолого-педагогічної літератури дав змогу конкретизувати різні підходи до класифікації інтерактивних методів навчання. Зокрема, у класифікації М. Скрипника відображені концептуальні підходи до спілкування. Науковець виокремлює такі групи інтерактивних методів:

- інформаційні, які передбачають використання способів діалогічної взаємодії учасників навчання з метою обміну матеріальними або духовними цінностями;

- пізнавальні, які використовуються для отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь і навичок;

- мотиваційні, за допомогою яких кожний учасник навчального процесу визначає власну позицію у ставленні до способів діяльності групи, окремих учасників, самого себе;

- регулятивні, завдяки яким встановлюються та приймаються певні правила діалогічної взаємодії учасників навчання [8, с. 32-43].

У класифікації В. Мельника виокремлюються три групи:

1) превентивні інтеракції (створення груп, розподіл ролей, консультація, репетиція);

2) імітаційні інтеракції (інсценування, психодрама, соціодрама, ділові й операційні ігри, диспут, мозковий штурм, колективне, або групове проєктування, дебати, метапредметні, міжпредметні, внутрішньопред- метні, тематичні обговорення тощо);

3) неімітаційні інтеракції (проблемна лекція, семінар, практикум, круглий стіл, конференція, вправляння) [2, с. 17-18].

Серед методів, що найпродуктивніше впливають на процес засвоєння лінгвокраїнознавчого матеріалу, варто назвати такі: «Коло ідей», «Мікрофон», «Дерево рішень», «Займи позицію», «Робота в парах», «Ажурна пилка».

Висновки. Отже, удосконалення навчального процесу у вищій школі потребує зміни традиційних методів викладання. Встановлено, що інтерактивні технологій у процесі викладання академічної дисципліни «Лінгвокраїнознавство» мають розвивальний характер.

Використана література

1. Кашлев С. Технология интерактивного обучения. Минск : Беларусский верасень, 2005. 196 с.

2. Мельник В. Інтеракція в освітньому процесі: технологія організації. Управління школою. 2006. № 13. С. 15-34.

3. Мельничук І. Науково-методичні засади впровадження інтерактивних технологій у вищій школі. Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія № 5 «Педагогічні науки: реалії та перспективи». 2008. Вип. 11. С. 183-190.

4. Питюков В. Основы педагогической технологи : учебно-методическое пособие. 3-е изд., испр. и доп. Москва : Гном и Д, 2001. 192 с.

5. Підласий І. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти. Київ : Видавничий дім «Слово», 2004. 616 с.

6. Плахотник О. Інновація та інноваційний процес як педагогічні технології. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : збірник наукових праць. Київ- Вінниця, 2000. С. 410-412.

Анотація

Ключові слова: вивчення країни, іноземна мова, комунікативна компетентність, міжнародне спілкування, соціально-культурний компонент, пізнавальна діяльність.

Key words: Country Study, foreign language, communicative competence, international communication, social-cultural component, cognitive activity.

Размещено на Allbest.ru