Художній аналіз роману М. Каннінгема "Години"

Суголосся творчих позицій М. Каннінгема та В. Вулф засвідчує також творче завдання, сформульоване В. Вулф під час роботи над «Місіс Делловей», яке стало одним із епіграфів до роману «Години»: “I have no time to discribe my plans. I should say a good deal about The Hours, & my discovery; how i dig out beautiful caves behind my characters; I think that gives exactly what I want; humanity, humour, depth. The idea is that caves shall connect, & each comes to daylight at the present moment” [41, с. 2] («У мене немає часу, щоб описати плани. Мені слід багато сказати... про моє відкриття: як я викопую чудові печери позаду моїх персонажів. Я думаю, це дає саме те, чого я хочу: гуманність, гумор, глибину. Ідея полягає в тому, що печери повинні з'єднуватись і кожна виходити на денне світло в певний момент» [12]. Стильові відкриття Вулф - її «печери», в яких заховалось минуле та причаїлось майбутнє персонажів, її «тунелі», завдяки яким минуле постає як окремі «вкраплення» в текст, -- були засвоєні і творчо опрацьовані М. Каннінгемом. Лише наприкінці «Годин» відбувається «з'єднання тунелів» та ідентифікація персонажа, який існує у двох планах оповіді. Коли, схилившись над тілом самогубця, Клариса називає свого друга повним ім'ям (Річард Вортінгтон Браун), читач розуміє, що це той маленький Річчі, чутлива дитина місіс Браун, яку вона хотіла залишити назавжди такого ж літнього ранку п'ятдесят років тому.

Варто зазначити, що у будь-якій частині художньої оповіді час рухається - від минулого моменту до майбутнього: мова регламентує лінійне розташування знаків і, в результаті, послідовне подання інформації. У підсумку, доцільніше говорити не про оборотності часу, а про порушення тимчасової послідовності.

Композиція твору «Години» вплинула також і на такий параметр розглянутих категорій, як темп просторово-часового розвитку сюжету, оскільки, «уповільнення» дії може проходити з різним ступенем інтенсивності і це впливає на швидкість розгортання подій.

Будь-який текстовий фрагмент відрізняється темпоральна-локальною перспективою і пов'язаний із конкретним суб'єктом дії. Художній час і простір твору з акторіальним оповідачем поєднує в собі характеристики часу і простору кожного з головних героїв, з якими співвідноситься окрема сюжетна лінія. Так, в деяких главах роману «Години» присутні одночасно два головні дійові особи. Однак у кожному випадку читач може правильно визначити, який персонаж описує ситуацію. Наприклад, в розділі про місіс Вулф є згадка про іншу героїню цього роману - Місіс Деллоуей: “She picks up her pen. Mrs. Dalloway said she would buy the flowers herself” [41, с. 35] («Вона бере ручку. Місіс Деллоуей сказала, що купить квіти самостійно» [12]). В наслідок цього, хронотоп в подібному романі - це часові та просторові показники, що відносяться до одного або кількох героїв. Їх суб'єктивна точка зору визначає часову перспективу тексту.

Важливу роль у творення образів відіграють маркери (ознаки та прикмети, що характеризують певний час або епоху) та локуси з топосами (по відношення до героя, ці «місця» є «функціональними полями», потрапляння до яких рівнозначно включенню до конфлікту).

М. Каннігем чітко структурує свій роман і ділить на три оповідні гілки: Місіс Вулф - Місіс Браун - Місіс Деллоуей. Ці частини різняться, як часовими, так географічними межами: Річмонд (1923) - Каліфорнія (1949) - Нью-Йорк (1999). Таке змістове наповнення роману «Години» вимагає від автора уваги до деталей, а також використання елементів, що точно маркують місце і час зображуваних подій.

Наприклад, текст марковано реліями, що характеризують певний час: пачка сигарет «Пелл-Мелл», марки кави «Фолджерс» та «Максвелл Хаус», реклама продуктів «Бенедикт», засоби догляду «Віталіс» та «Олд Спайс», кафе «Данте», журнал «Аріхтекчуралз дайджест», вид чизбургера «Квотер Паундер». Окремо можна виділити згадування про артистів і музикантів певної епохи: Олівія де Хевілена, Барбара Стенвік, Меріл Стріп, Сьюзен Сарандон, Ванеса Редгрейв, «Grateful Dead».

Важливим є постійне згадування топографічних точок міст, що з легкістю дозволяє читачеві слідкувати за переміщеннями героїв роману. Автор перелічує вулиці, магазини, станції метро, стадіони, парки та райони: Річмонд, Квин-роуд, Кью-Роуд, бульвар Уілшир, Пасидіна-фрівей, Беверлі-Хіллс, Спрінг-стріт, Вашингтон-сквер, Західна десята вулиця, Шістдесят восьма вулиця.

Все це пропущене крізь призму свідомості персонажів, оскільки деталі та події представлені враженнями, нерозривно пов'язані із суб'єктом, в уяві якого вони виникають. Саме ці деталі перш за все говорять реципієнту про те, хто і як їх сприймає, і вже потім характеризують реальний світ, що існує за межами людської душі.

Таким чином, роман Майкла Каннігема має особливі ознаки, характерні структури, які роблять його семіотично насиченим та структурованим середовищем людського існування.

2.3 Інтертекстуальне поле роману «Години» М. Каннінгема

Поняття інтертекстуальності є одним із ключових у сучасному літературознавчому дискурсі. Теорії інтертекстуальності присвячена значна кількість досліджень: Ю. Крістєва, Ж. Женет, Р. Барт, М. Ріффатер, М. Ямпольський.

Широке розуміння інтертекстуальності як «загального закону продуктивності тексту, який діє у будь-якому тексті, будь-якому слові», дала Ю.Крістєва. Місткість цього поняття розширив Р. Барт: «Кожен текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш впізнаваних формах: тексти культури минулого і тексти сучасної культури. Кожен текст - це нова тканина, зіткана зі старих цитат. Фрагменти культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом тощо, - всіх їх поглинув і змішав текст і довкола нього існує мова. Як необхідна передумова для будь-якого тексту, інтертекстуальність не можна зводити до проблеми джерел і впливів; вона являє собою поле анонімних формул, походження яких рідко можна помітити, несвідомих і автоматичних цитувань без лапок» [26, с. 160-161].

Інтертекстуальність у літературному творі, зокрема постмодерністському, може мати різні вияви, залежно від форми міжтекстових зв'язків і методології аналізу. Досліднику Ж. Жанету належить теорія про п'ять типів інтертекстуальних зв'язків - інтертекстуальність, гіпертекстуальність, паратекстуальність, метатекстуальність, архітекстуальність.

У статті «Теорія інтертекстуальності: цілі, завдання, методи» Р. Чорновол-Ткаченко зазначає, «категорія інтертекстуальності є обов'язковою для всіх текстів, а полем її реалізації стає текст, котрий складається з цитат та є результатом абсорбування та трансформації інших текстів, - місце досягнення багатьох смислів. Інтертекстуальні взаємодії реалізуються інтертекстом, переважно представленим різними типами алюзій і цитат, які становлять прецедентний текст за принципом метонімії і наділених, таким чином, рисами індексального знаку. Такий інтертекст і інтертекстуальність в цілому виконують у процесі комунікації розпізнавальну, ігрову і смислопороджувальну функції» [37, с. 84].

Вже на рівні назви роману Майкл Каннігем вказує на те, що його роман передбачає інтретекстуальне прочитання. Назва книги, «Години», він запозичує з щоденників В. Вулф. Це перша назва роману, який сьогодні відомий нам як «Місіс Деллоуей». Завдяки цьому М. Каннінгем, з одного боку, прямо вказує на «вторинний» характер своєї книги. Однак В. Вулф все ж обрала інший варіант, отже, американський автор у той же час підкреслює, що його книга - не повторення, а варіація (нехай місцями дуже близька до оригіналу) на тему творчості англійської попередниці.

В одному з інтерв'ю Каннігем зізнався, що хотів обмежитися сучасною варіацією на тему «Місіс Деллоуей», де головною дійовою особою повинен був стати чоловік. Це був би один день з життя п'ятдесятидворічного гея, чиє оточення схоже на життя лондонського суспільства 1920-х років. Однак, коли він почав роботу над романом, стало очевидним, що твір, створений на основі творчості Вірджинії Вульф, може бути написаний тільки про жінку. З одного боку, подібне рішення наблизило роман до оригіналу. З іншого, М. Каннінгем був змушений звернутися також до біографії та критичної діяльності В. Вулф, значно ускладнивши структуру майбутньої книги.

У романі переплетені історії трьох героїнь: історія одного дня 1923 року письменниці Вірджинії Вулф, у якої зароджується задум роману «Місіс Деллоуей»; домогосподарки Лаури Браун, що живе в Каліфорнії в 1949 році і в день народження чоловіка намагається викроїти кілька годин для того, щоб спокійно почитати роман Вулф; і, нарешті, Клариси Воган, мешканки Нью-Йорка кінця XX століття, яка готує вечір на честь давнього друга, якого нагородили літературною премією.

Кожна з трьох сюжетних ліній могла б стати основою для самостійного роману, однак очевидно, що центральною є історія Клариси Воган. По-перше, згідно з первісним задумом М. Каннінгема, саме день, що повторює прожитий Кларисою Деллоуей на початку XX століття, мав лягти в основу роману. По-друге, образ Клариси Воган є прямою аналогією образу Клариси Деллоуей. Ця історія об'єднує три лінії роману «Години». Навіть за своїм обсягом частина, присвячена мешканці Нью-Йорка, більше ніж оповіді про двох інших героїнь.

Не випадковий є вибір М. Каннінгемом імен своїх героїнь редакторки американського видавництва Клариси Воган та домогосподарки місіс Браун, що викликають як особистісні, так і літературні алюзії. Одна з дослідниць творчості англійського письменниці зазначає, що «за свідченням біографів, прізвище Воган мала кузина письменниці Мейдж, в яку вона була закохана. У «Годинах» М. Каннінгем обіграє ці твердження і створює подружню пару Клариса - Саллі, подвійно закодовуючи деталі біографії та творчості Вулф» [30, с. 56].

Ім'я американської домогосподарки місіс Браун має щонайменше два рівні прочитання. Один із них пов'язаний з есеїстикою В. Вулф. Зв'язок між місіс Браун з есе В. Вулф і місіс Браун з роману М. Каннінгема посилюється у фіналі «Годин». Стомлена життям, скупа на емоції, літня Лора Браун долала довгий шлях, щоб розділити радість сина, але потрапила на його похорон. Цим вона нагадує місіс Браун, що в есе В. Вулф також вирушила в дорогу до свого сина чи доньки і крадькома витирала хусточкою очі.

Ініціали Лори Браун - Л. Б. - викликають літературну алюзію образу художниці Лілі Бріско з роману «До маяка». Підставою для проведення такої паралелі служить прагнення Лори реалізувати власні творчі інтенції. Лора зосереджується на пошуку в собі схожості з романісткою В. Вулф та її персонажем Кларисою Деллоуей. Вихід творчій енергії в лінії Лори дає підготовка до святкової вечері. Місіс Лора Браун розкладає на білій накрохмаленій скатертині тарілки й виделки і “she has succeeded suddenly, at the last minute, the way a painter might brush a final line of color on to a painting and save it from incoherence; the way a writer might set down the line that brings to light the submerged patterns and symmetry in the drama” [45, с 207] («здається, вона раптом досягає успіху в останню хвилину; так митець напевно накладає останній кольоровий мазок на полотно й рятує його від безладу, так письменник записує рядок, що висвітлює приховані образи та симетрію у драмі» [15]).

Текст М. Каннінгема перегукується з фінальною сценою роману «До маяка», в якій Лілі Бріско вдається останнім штрихом досягнути довершеності власної картини.

Самогубство і талант В. Вулф справляють на неї однаково сильне враження. Модерний текст викликає підсвідоме бажання змінити модус свого існування, позбутись нав'язаних ролей. Відчуваючи, що стомилась бути ідеальною дружиною, Лора навіть думає покінчити з життям, але не наважується на цей крок.

Простежимо які зміни здійснює М. Каннінгем на рівні змісту роману англійської письменниці. Кларису Воган давній друг багато років тому прозвав «місіс Деллоуей» (причому не тільки за асоціацією з ім'ям, але й за «світську» манеру поведінки, а також в надії, що ім'я визначить її долю і принесе щастя в шлюбі). Вона живе в Нью-Йорку з дочкою і подругою, готується до вечора на честь Річарда Брауна, нині хворого на СНІД. Вона проживає майже такий же червневий день, як і літературний прототип. Їхнє життя збігається практично по хвилинах, відбуваються однакові події та зустрічі. З тією лише різницею, що дія «місіс Деллоуей» М. Каннінгема перенесена до найбільшого американського мегаполіса кінця XX століття. Автор проводить аналогію між характерами та епізодами, створеними майже століття тому.

Кларисі Воган, як й героїні В. Вулф, 52 роки і у неї також доросла донька, однак вона живе у лесбійському шлюбі з подругою Саллі і не є взірцевою домогосподаркою. Сама ж Вірджинія Вулф зображає заборонені на той час стосунки між місіс Деллоуей та Саллі у спогадах про єдиний юнацький поцілунок.

Дочка Клариси Воган - Джулія - майже ровесниця Елізабет Деллоуей, і у неї також є доросла наставниця - міс Крулл. Однак Джулія - панк, в солдатських черевиках, з голеною головою і кільцем у вусі.

Сонячного червневого дня Клариса Деллоуей відправляється за квітами для свого вечора. Те ж саме робить і героїня «Годин», яка вибирає квіти для свята на честь Річарда. Під час прогулянки місіс Деллоуей бачить автомобіль, який приковує увагу перехожих - усі впевнені, що він везе королівську особу. Клариса Воган зустрічає на вулиці відомих акторок, які також заворожують її. За значущістю дві події рівноцінні не тільки для обох героїнь, а й для жителів обох міст та епох. Поява кінозірки на галасливих вулицях Нью-Йорка кінця XX століття має такий же ефект, як і монаршої персони в старій, вірній традиціям Англії. Ніби якесь божество спустилося на землю, нагадавши людям про їхню слабкість і меншовартість у порівнянні з тими, хто обертається у вищих сферах: “The womanґs head quickly withdraws, the doors to the trailer closes again, but she leaves behind her an unmistakable sense of of watchful remonstrance, as if an angel had briefly touched the surface of the world with one sandaled foot, asked if there was any trouble and, being told all was well, had resumed her place in the ether with skeptical gravity, having reminded the children of earth that they are just barely trusted to manage their own business, and that further carelessness will not go unremarked” [45, с. 27] («Голова жінок швидко піде, двері трейлера знову закривається, але вона залишає позаду неї безпомилкове відчуття пильного вмовляння, як ніби ангел був коротко торкнувся поверхні світу з одного сандалією ноги, запитав, чи є якісь - або проблеми і, кажуть, все було добре, відновив своє місце в ефірі з скептичною вагою, нагадавши дитина землі, що вони ледь довірені управляти своїм власним бізнесом, і що подальша недбалість не йтиме непоміченою» [15].

Далі Клариса Воган повертається додому, де її відвідує давній друг Луї. У далекому минулому Клариса, Річард і Луї пов'язували непрості відносини: Луї був закоханий в Річарда, Річард - в Клариссу. І за допомогою останньої Луї намагався налагодити відносини з їх спільним другом. У трикутнику Клариса-Річард-Луї М. Каннінгем об'єднує два трикутника роману Вульф: Клариса-Річард-Пітер і Клариса-Саллі-Пітер. Тільки ролі тут вже розподілені інакше, в дусі кінця XX століття. Слушною є думка Н. Поваляєвої, яка вважає, що «Майкл Каннінгем трансформує в сюжетну домінанту ті елементі, які в романі В. Вулф грали роль сюжетного підтексту. Письменник надає статус актуального тому, що у тексті «Місіс Деллоуей» було лише намічено або завуальовано. Цей принцип особливо ефективний у тих лініях роману «Години», які на глобальному рівні точно слідують роману англійської письменниці» [34, с. 187-188].

Найбільша кількість сюжетних та структурних відповідностей у сюжетній лінії «Місіс Деллоуей». Клариса Воган (на прізвисько «Місіс Деллоуей»), п'ятдесятидворічна успішний літературний редактор та видавець, в сучасному Нью-Йорку готується до прийому на честь свого старого друга Річарда. У зв'язку з цим вона відправляється до квіткового магазину, і все, що з нею відбувається (за виключенням лише одного епізоду - відвідування квартири Річарда), викликає у читача, якому знайомий роман Вірджинії Вулф, стійкій ефект deja vu (подана таблиця зі статті Н. Поваляєвої «Деконструкция текста «Миссис Дэллоуэй» Вирджинии Вулф в романе Майкла Каннингема “Часы”» [34, с. 188]):

Клариса Воган («Години»)	Клариса Деллоуей («Місіс Деллоуей»)
Згадує про події в Уелфліті	Згадує про події в Бортоні
Веде внутрішню полеміку з Річардом	Веде внутрішню полеміку з Пітером Уолшем
Зустрічає Уолтера Харді і веде розмову про стан здоров'я його коханого	Зустрічає Хью Уітбреда і веде розмову про стан здоров'я його дружини
Засмучена байдужістю своєї доньки до ошатного вбрання і переходить до роздумів про недоцільність дружби між Елізабет та міс Кілман	Засмучена байдужістю своєї доньки до ошатного вбрання і переходить до роздумів про недоцільність дружби між Джулією та Мері Крулл
Заходить до квіткового магазину; розмова з продавчинею переривається з появою автомобіля з королевською особою	Заходить до квіткового магазину; розмова з продавчинею переривається загальним шумом з приводу появи відомої акторки

Ці сюжетні відповідності підкріплюються у тексті М. Каннігема майже дослівним цитування деяких фрагментів роману англійської письменниці: “She feels every bit sa good as she did that in Wellfleet, at the age of eighteen, stepping out throught the glass doors into a day very much like this one, fresh and almost painfully clear, rampant with growth” [45, с. 10]. («Вона відчуває себе майже такою ж бадьорою, як у той ранок в Уелфліті, коли, вісімнадцятирічна, розкрила скляні двері й зробила крок у такий же свіжий і напрочуд ясний літній день, наповнений сонячною зеленню» [15]). Ефект впізнаваності підкріплюється ще й віртуозним імітуванням імпресіоністичної стилістики.

М. Каннінгем прагне зобразити внутрішній стан Клариси сонячного червневого ранку (один з «моментів буття» героїні). Він передає її відчуття, сприйняття запахів і кольору. Тобто смислове навантаження цього абзацу максимально близьке до початкового тексту. Однак уже з перших рядків видно, що фрази М. Каннінгема граматично більш прості, не перевантажені знаками пунктуації. І межа між дійсністю і спогадами набагато чіткіша. По-перше, спогади Клариси Воган викладені в минулому часі, одномоментні враження - в сьогоденні. М. Каннінгем будує думки Клариси Воган так, щоб у читача не виникло сумнівів щодо часового співвідношення подій. В. Вулф намагається максимально близько відобразити потік думок і відчуттів людської свідомості, а зауваження в дужках вводиться «від автора».

Слушною є думка Ю. Рудяєвої, що «одним із способів звернення Каннінгема до претексту служить введення в розповідь точних цитат як з роману «Місіс Деллоуей», так і з документальних свідчень біографії Вулф. У розділах, присвячених «місіс Браун», нерідко наводяться цілі уривки з англійської роману, які читає героїня. Наївно було б припускати, що вони виникають на сторінках «Годин» виключно як предмет читання героїні. Каннінгем в черговий раз демонструє, що грає з читачем, і ці вставки - частина його стратегії» [35, с. 70].

Перша глава сюжетної лінія «місіс Браун» відкривається початковим абзацом з роману «Місіс Деллоуей». І далі, після короткого знайомства з героїнею, слідує його продовження: “How fresh, how calm, stiller than this of course, the air was in the early morning; like the flap of a wave; the kiss of a wave; chill and sharp and yet (for a girl of eighteen as she then was) solemn, feeling as she did, standing there at the open window, that something awful was about to happen” [45, с.39] («Так бувало завжди, коли під слабкий звук петель, який у неї зараз у вухах, вона розчиняла у Бортоні скляні двері тераси і поринала у повітря. Свіже, тихе, не те, що зараз, звичайно, вранішнє, ранкове повітря; як торкання хвилі; поцілунок хвилі; чистий, хвилюючий та (для вісімнадцятирічної дівчини) повний сюрпризів» [15]).

М. Каннінгем наводить уривок, який він імітує декількома сторінками раніше, описуючи нью-йоркський ранок Клариси Воган. Подібність між двома текстами настільки сильна, що закрадається підозра, ніби автор спеціально помістив цей уривок з роману Вулф до своєї книги, щоб підкреслити наслідувальний характер останньої (в зв'язку з чим не можна не згадати ще раз епіграф Борхеса і його «інший тигр»). Потік думок, нанизування образів один на одного, перехід із сьогодення в минуле - М. Каннінгем відтворює ці особливості художнього методу В. Вулф, не забувши вказати джерело запозичення.

При цьому, однак, не можна стверджувати, що автор «Годин» абсолютно повторює техніку письма В.Вулф. На відміну від останньої, М. Каннінгем чітко розмежовує реальний час роману (точніше, його окремих глав) і спогади персонажів, які викладені в минулому часі. Оповідання «Місіс Деллоуей» повністю перенесене в минуле, а тому для читача нерідко виникає небезпека загубитися між двома часовими пластами.

Цитуючи роман В. Вулф на сторінках «Годин», М. Каннінгем підкреслює, що прототипом для його Клариси став такий же вигаданий персонаж (на відміну від реальної Вірджинії Вулф і Лори Браун, образ якої автор писав зі своєю матері). Клариса Воган - не з тих самостійних персонажів, що живуть своїм життям, які перестають слухатися автора. Її дії підпорядковані навіть не логіці Майкла Каннінгема, а Вірджинії Вулф, яка придумала більше вісімдесяти років тому створити Кларису Деллоуей. В. Вулф є «прародителькою» Клариси Воган.

Крім роману «Місіс Деллоуей», М. Каннінгем також звертається до біографічних записів В. Вульф. Як правило, це алюзії на уривки з її щоденників. Однак на початку роману автор наводить текст передсмертної записки, залишеної В. Вулф чоловікові. Вдаючись до такого прийому, М. Каннінгем, можливо, виконує відразу кілька завдань. По-перше, текст реального документа є частиною творчої гри автора. Він прагне розмити межі між літературою і життям. Лист В. Вулф реальний і завдяки цьому автор, який посилається на справжній документ, заслуговує довіру читача. Однак той же самий автор буквально на сусідній сторінці розкрив, внутрішній світ Вірджинії Вуьф, якій належить лист, і читач чітко розуміє, що перед ним - художня вигадка.

М. Каннінгем використовує в своєму романі символіку В. Вулф. Один із найяскравіших образів, - образ птаха. Він виникає в зв'язку з персонажами, які люблять життя і прагнуть взяти від нього все, що воно може їм дати - Клариса і Реція. Американський письменник збагачує цей образ і робить його символом самої В. Вулф. Діти Ванесси знаходить у саду загиблого птаха і влаштовують його поховання з жовтими трояндами. Таким чином, птах одночасно символізує життєлюбність письменниці й віщує її передчасну смерть.

М. Каннінгем реалізує постмодерністську концепцію відносин між автором і його героями, за яких перший позбавляється колись властивої йому чільної ролі. Відтепер він вже не контролює поведінку персонажів і хід розвитку дії. Персонажі або самі визначають подальший розвиток подій, або підпорядковуються якійсь «третій силі» (творчості Вірджинії Вулф).

Три сюжетні лінії «Годин» існують не ізольовано, а в тісному зв'язку і навіть переплітаються. Головні героїні твору - Вірджинія Вулф, Клариса Воган (вона ж «місіс Деллоуей») і Лора Браун - утворюють тріаду, що підводять всю історію до одного знаменника.

Потрібно врахувати, що жіночі образи є не тільки персонажами художнього твору. На метарівні вони представляють собою трьох учасників творчого процесу: автора (Вульф), його персонажа (Клариса) і читача (Лаура Браун). Тільки створивши цей трикутник, як зізнається автор роману, він чітко побачив закінчену структуру твору: «Коли я думав, що це не може бути просто оновлений варіант «Mrs. Деллоуей »... Я грав з ідеєю, що Вульф могла би бути якоюсь примарою, що переслідує мої спроби переписати« Mrs. Деллоуей ». [...] Цього не було, поки я не додав Лору Браун і все стало на свої місця: був письменник, читач і вигаданий персонаж» [13].

У кінці роману дві героїні - Клариса Воган і Лаура Браун - зустрічаються вже не на метарівні, а в художньому просторі роману. Лора виявляється матір'ю Річарда і приїжджає до Клариси в день, коли було призначено вручення премії, а сталося самогубство її сина.

Однією з головних структурних особливостей роману В. Вулф є фіксація моменту, вихопленого з потоку часу. Письменниця називала їх «моменти буття» («human being»), коли людина особливо гостро і глибоко переживає події, які ззовні здаються абсолютно незначними, проте надовго зберігаються в пам'яті. Американський роман також зітканий з безлічі моментів, немов зафіксований в уповільненій зйомці. Під час святкової вечері Лора Браун спостерігає за сином і чоловіком, як вони ріжуть пиріг, як задувають свічки, і ця мить застигає в її свідомості: “The room seems almost impossibly full: full of the lives of her husband and son; full of the future. It matters; it shines. Much of the world, whole countries, have been decimated, but a force that feels unambiguously like goodness has prevailed; even Kitty, it seems, will be healed by medical science. She will be healed. And if she's not, if she's past help, Dan and Laura and their son and the promise of the second child will all still be here, in this room, where a little boy frowns in concentration over the job of removing the candles and where his father holds one up to his mouth and exhorts him to lick off the frosting” [45, с. 207-208] («Зараз це не просто кімната - вона наповнена буттям її чоловіка і сина, їхнім спільним майбутнім. У неї є якась особлива наповненість, здається, вона сяє. Багато чого загинуло, у тому числі цілі країни, і все-таки сили добра перемогли темінь, і навіть Кітті, мабуть, вилікують заядки останнім відкриттям медицинської науки. Скріш за все, вилікують. А я кщо ні, якщо їй вже неможливо допомогти, то наостанок Ден, Лора, їхній исн і друга дитина, якій ще тільки суджено народитись, все одно будуть жити в цьому домі, де маленький хлопчик з такою смішною завзятістю витягає свічки з торта, а його батько підносить одну з них до рота, демонструючи, що можна злизнути присталу глазур» [15]).

Таким чином, автор не просто проводить паралель між двома романами, він також дозволяє побачити, які зміни відбулися в його тексті в порівнянні з оригінальним. Більш того, якщо розглядати «Години» як роман-дослідження, предметом якого є творчість Вірджинії Вулф, то цитати з «джерела» (в даному випадку - книги Вулф) стають обов'язковою частиною будь-якої дослідницької роботи.

Висновки до розділу 2

Роман Майкла Каннінгема «Години» є зразком роману поліфонічного типу, який об'єднує образи, прийоми, мотиви та стилі, запозичені з різних культур і епох для створення нових смислів. У якості основної сюжетної лінії М. Каннінгем використовував «Місіс Деллоуей» Вірджинії Вульф.

Вже на рівні назви роману Майкл Каннігем вказує на те, що його роман передбачає інтретекстуальне прочитання. Назва книги, «Години», він запозичує з щоденників В. Вулф. Це перша назва роману, який сьогодні відомий нам як «Місіс Деллоуей».

У В. Вулф М. Каннінгем запозичує концепцію «психологічного» часу персонажів, що розгортається в їхніх ремінісценціях та спогадах.

Як й англійська письменниця, М. Каннінгем визначає рік і місце події кожного плану оповіді: для Вірджинії Вулф, героїні його роману, це 1923 рік (у пролозі згадується також фатальний для письменниці 1941 рік), Річмонд, передмістя Лондона; для Лори Браун - 1949 рік, Лос-Анджелес; для Клариси Воган - кінець XX століття (можливо, судячи з віку Клариси та Річарда, 1999 рік), Нью-Йорк. Сюжетні колізії трьох планів оповіді об'єднує роман «Місіс Деллоуей», задум якого полонив творчу уяву головних героїнь «Годин». Три сюжетні лінії «Годин» існують не ізольовано, а в тісному зв'язку і навіть переплітаються.

М. Каннігем чітко структурує свій роман і ділить на три оповідні гілки: Місіс Вулф - Місіс Браун - Місіс Деллоуей. Ці частини різняться, як часовими, так географічними межами. Таке змістове наповнення роману «Години» вимагає від автора уваги до деталей, а також використання елементів, що точно маркують місце і час зображуваних подій. Текст марковано реліями, що характеризують певний час. Важливим є постійне згадування топографічних точок міст, що з легкістю дозволяє читачеві слідкувати за переміщеннями героїв роману.

Проблеми, порушувані в «Годинах», пов'язані з основними темами творчості В. Вулф, центральна з яких - тема смерті.

М. Каннінгем ритмічно чергує плани оповіді та повтори. Чергування епізодів утворює схематичний візерунок із певними елементами симетрії, що налаштовує читача на вдумливіше прочитання, спонукає до проведення паралелей між центральними персонажами.



Висновки

Майкл Каннінгем (1952 р.н.) - сучасний американський письменник, володар Пулітцеровської премії та PEN/Faulkner Award за 1999 рік. Поєднуючи у своїй творчості прийоми як модернізму, так і постмодернізму, зображаючи одночасно вічні та актуальні проблеми, продовжуючи традиції класичного роману, Майкл Каннінгем займає важливе місце в сучасному літературному світі.

В основу сюжетної лінії покладений один з найвідоміших творів Вірджинії Вулф «Місіс Деллоуей». У романі М. Каннінгема «Години» («The Hours», 1998) зображений один день з життя трьох жінок: британської письменниці Вірджинії Вулф у період написання нею «Місіс Деллоуей» («Mrs. Dalloway», 1925), Лори Браун - молодої дружини та жінки, яка гнітиться у буденності післявоєнного Лос-Анжелеса, та Клариси Воган, яка влаштовує вечірку на честь свого друга.

З метою увиразнення творчої особистості письменниці автор ретельно опрацьовував біографічні та літературно-критичні матеріали (у «Нотатках про джерела» він зазначає, що підійшов досить виважено до зображення персонажів із оточення місіс Вулф, які мають реальних прототипів, і наводить перелік використаних праць).

Варто відзначити, що американський автор значною мірою ускладнив структуру оповіді свого роману. Він розділив свою книгу на глави, кожна з яких репрезентує трьох головних дійових осіб. Такий прийом дає можливість письменникові співвіднести різні часові площини твору. Дивним чином три героїні, існуючі в різній дійсності (реальній - зміненій - вигаданій), в різний час, складають один багатовимірний образ. Ці частини різняться, як часовими, так географічними межами: Річмонд (1923) - Каліфорнія (1949) - Нью-Йорк (1999). Таке змістове наповнення роману «Години» вимагає від автора уваги до деталей, а також використання елементів, що точно маркують місце і час зображуваних подій.

У той же час кожна героїня не втрачає своєї автономності, свого «я», не стає копією іншої. Це вимагало від автора багатовимірного темпорально-локального зображення, зміщення просторово-часових «норм». Героїні розділені і місцем, і часом, але в той же час, знаходяться в єдності.

Завдяки такій багатовимірності художнього часу і простору в романі стають можливими моменти зіткнення сюжетних ліній в тому чи іншому вигляді. У кінці роману дві героїні - Клариса Воган і Лаура Браун - зустрічаються вже не на метарівні, а в художньому просторі роману. Лора виявляється матір'ю Річарда і приїжджає до Клариси в день, коли було призначено вручення премії, а сталося самогубство її сина.

Однак, як і в англійському романі, цілісність структурі тексту «Годин» надають наскрізні мотиви, символи та образи, спільні для обох письменників. Відповідно до канонів постмодернізму, М. Каннінгем веде гру з читацьким очікуванням, насичує текст несподіваними поворотами сюжетів і розв'язкою. Численні інтертекстуальні зв'язки між романами М.Каннігема та В.Вулф змушують читача активно долучатися до процесу творчого сприйняття тексту.

Найбільша кількість сюжетних та структурних відповідностей у сюжетній лінії «Місіс Деллоуей». Клариса Воган (або місіс Делловей, як її називає Річард), існує не у світі творенння чи рецепції художнього твору, а проживає день із життя героїні роману Вулф. Долаючи простір сучасного Нью-Йорка, вона повторює шлях лондонської Клариси. Каннінгем зберігає цілі сюжетні ходи з прикметними деталями оповіді та послідовно проектує систему персонажів роману Вулф на сюжетну лінію Клариси Воган. Скажімо, обидві Клариси йдуть зранку до квіткового магазину, де й чують гучний звук із вулиці, схожий на вибух чи постріл. Вони визирають у вікно, щоб побачити «тінь знаменитості» (в англійському романі -- прем'єр-міністра чи члена королівської родини, а у творі Кенінгема -- відомої американської кінозірки, чим американський автор не просто фіксує зміну соціальних пріоритетів, а й урівнює в статусі політиків й акторів).

Одначе цим паралелі між Кларисами, як і між романами, не вичерпуються. Дорогою додому обидві жінки зустрічають спільного знайомого (Х'ю Вітбред -- Волтер Харді). До обох несподівано навідується «гість із минулого». У «Місіс Деллоуей» -- це Пітер Волш, який колись прагнув здобути руку й серце Клариси, а в «Годинах» -- Луїс, суперник героїні в боротьбі за Річарда. Спільне в персонажів і відчуття того, що в юності вони були щасливими. Обидві Клариси мають доньок, із якими їм важко порозумітись і які приятелюють із неприємними для матерів учительками, прізвища яких в обох творах доволі промовисті: у «Місіс Деллоуей» -- Кілман, що співзвучне англійському виразу «вбити людину», а «Годинах» -- Крулл (англ. «cruel» жорстокий). Водночас властива Каннінгему апологія одностатевого кохання вносить певні корективи в текст, який дедалі більше сприймається як свідома трансформація мотивів роману англійської письменниці та гра з ними.

Проблеми, порушені автором в романі «Години» безпосередньо пов'язані з основними проблемами творчості В. Вулф. Центральною темою в обох творах є тема смерті. Відчуття смерті постійно супроводжувало письменницю, яка згодом добровільно залишила світ.

Варто звернути увагу й на такий аспект творчого пошуку М.Каннінгема, як відтворення часу, що був одним із основних й для Вірджинії Вулф. Американський письменник використовує один із можливих варіантів назви твору Вулф, а також у неї М. Каннінгем запозичує концепцію «психологічного» часу персонажів, що розгортається в їхніх ремінісценціях та спогадах.

У романі Майкла Каннінгема в діалог вступають два літературних течії, а точніше, дві культурні епохи - епоха модернізму і постмодернізму. Фактом звернення до творчості Вірджинії Вулф американський автор вказує на їх спадкоємність, більш того, їх нерозривний зв'язок. Крім того, Каннінгем звертається до твору іншої культурної традиції. Американський автор підкреслює, якою була б Клариса Деллоуей, опинившись в Нью-Йорку кінця XX століття. Використовуючи різні стратегії, автор ставить перед собою мету: довести універсальність творчості письменниці, до якої звертається, та її актуального звучання в сучасному світі.



Список використаних джерел

1. Авраменко С. Потік свідомості як засіб зображення внутрішнього світу персонажів (на матеріалі роману Вірджинії Вулф «Хвилі») / Світлана Авраменко // Вісник Львівського університету. 2014. № 22. С. 241-247.

2. Андреев В. Н. Метафорические модели в романе М. Каннингема «Часы» как проявление особенностей идиостиля писателя / В. Н. Андреев // Научный вестник. Воронежский государственный архитектурно-строительный университет. Серия «Современные лингвистические и методико-дидактические исследования». 2009. Выпуск 2 (12). С. 2-20.

3. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поетике / М. М. Бахтин. М.: Худож. лит, 1975. С. 234-407.

4. Бельская А. Образ времени в романе «Миссис Дєллоуей» В. Вульф / Анна Бельская // Актуальные проблемы исследования англоязычных литератур. 2008. № 7. С. 242-246.

5. Бистров Я. В. Фрактальна модель біографічного наративу в лінгвосинергетичній перспективі (на матеріалі роману Майкла Каннінгема "The Hours”) [Електронний ресурс] / Я. В. Бистров // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Сер. Філологія. 2014. Т. 17. № 1. С. 16-24. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/V knlu_fil_2014_17_1_4.

6. Бобрикова Е. Метод «поток сознания» как способ осмысления и отражения действительности [Електронний ресурс] / Е. Бобрикова. Режим доступу: http://www.james-joyce.ru/articles/sredstva-svyazannosti-teksta2.htm.

7. Бредбери М. Вирджиния Вулф [Електронний ресурс] / Малькольм Бредбери // Иностранная литература. 2002. Режим доступу : http://magazines.russ.ru/inostran/2002/12/br31-pr.html.

8. Брежнева Е. В. «Время внешнее» и «время внутренее» в поэтике романов Вирджинии Вулф / Елизавета Валерьевна Брежнева // Вестник Пермского университета. 2011. № 4. С. 225-231.

9. Варнацька Г. О. Образ Лондона у художній творчості Вірджинії Вулф [Електронний ресурс] / Г. О. Варнацька // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. 2013. № 22 (2). С. 24-28. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vluf_2013_22(2)__6.pdf

10. Гилясев Ю. В. Репрезентация категорий времени и пространства в структуре художественного текста (на материале романов Майкла Каннингема): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» / Гилясев Юрий Владимирович. Санкт-Петербург, 2012. 25 с.

11. Дневник писательницы / Вирджиния Вульф [пер. с англ. Л. И. Володарской; пред. Е. Ю. Гениевой] // - М.: Центр книги ВГБИЛ им. М. И Рудомино. 489с.

12. Вулф В. Миссис Дэллоуэй [Електронний ресурс] / Вирджиния Вулф - Режим доступу: http://www.e-reading.club/book.php?book=12637.

13. Інтерв'ю з М Каннінгемом [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://entertainment.lycos.com/thehours_int.asp

14. Исакова Ю. А. Эстетика смерти в романе Вирджинии Вульф «Миссис Дэллоуэй» / Ю. А. Исакова // Слово -- текст -- смысл: сб. студен. науч. работ / Урал. гос. ун-т, [Филол. фак.]. Екатеринбург, 2008. № 3. С. 50-54.

15. Каннингем М. «Часы» [Електронний ресурс] / Майкл Каннингем. 1998. Режим доступу : http://royallib.com/book/ kanningem_maykl/chasi.html.

16. Кискін О. М. Урбаністичний хронотоп в постмодерністському романі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. філол. наук: спец. 10.01.01. «Українська література» / О. М. Кискін. К., 2006. 20 с.

17. Колотов А. А. «Поток сознания» и миссис Браун / А. А. Колотов. // Филологический сборник: История и поэтика литературы народов Европы и Америки. Межвузовский сборник научных трудов. Красноярск. 1998. С. 151-159.

18. Колотов А. А. Поэтический взгляд в романе В. Вулф «Миссис Дэллоуэй» / А. А. Колотов. // Филологический сборник: Поэтическая студия. Межвузовский сборник научных трудов. 2004. С. 96-113.

19. Копейкина Н. В. Реализация универсальных концептов «Жизнь» и «Смерть» в романе Майкла Каннингема «Часы» / Наталья Владимировна Копейкина // Вестник Ленинградского государственного университета им. А.С. Пушкина. 2015. № 4. С. 309-319.

20. Коркішко В. О. Часопростір як формотворча категорія художнього тексту / В. О. Коркішко // Актуальні проблеми слов'янської філології. 2010. Випуск XXIII. Частини 1. С. 388-395.

21. Коугия Л. А. Способы передачи «потока сознания» в синтаксисе романа Вирджинии Вулф «Миссис Дэллоуэй» / Лада Андреевна Коугия // Вестник Костромского государственного университета им. Н. А. Некрасова. 2007. С. 231-234.

22. Коугия Л. А. «Поток сознания» в творческой эволюции Вирджинии Вулф [Електронний ресурс] / Л. А. Коугия. Режим доступу : cyberleninka.ru/.../potok-soznaniya-v-tvorcheskoy-evolyuts

23. Кравцова М. А. Эстетические принципы Вирджинии Вульф / М. А. Кравцова. // Культура народов Причерноморья. 2008. № 140. С. 46-50.

24. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог, роман / Юлия Кристева // Вестник МГУ. Сер. 9. Филология. 1995. № 1. С. 87-115.

25. Лапко О. А. «Міський текст» у комедіях «На Кожум'яках» І. Нечуя-Левицького та «За двома зайцями» М. Старицького / О. А. Лапко // Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. 2011. № 24(235), Ч. I. С. 35-39.

26. Левицька О. Інтертекстуальний дискурс роману Джона Фаулза «Жінка французького лейтенанта» / Оксана Левицька // Питання літературознавства: науковий збірник. Чернівці: Рута. 2009. С. 160-167.

27. Легкий М. Техніка «потоку свідомості» в художній прозі Івана Франка [Електронний ресурс] / М. Легкий // Питання літературознавства. 2014. Вип. 90. С. 98-108. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pl_2014_90_8.

28. Любарець Н. О. Живопис і література в художній прозі Вірджинії Вулф [Електронний ресурс] / Н. О. Любарець // Літературознавчі студії. 2013. Вип. 39(2). С. 124-131. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Lits_2013_39(2)__18.pdf

29. Любарець Н. О. Зелена сукня «Місіс Делловей»: розмаскування вікторіанського концепту жіночності Вірджінією Вулф / Наталія Олексіїівна Любарець // Літературознавчі студії. 2010. С. 361-364.

30. Любарець Н. Рецепція прози Вірджинії Вулф у романі Майкла Каннігема «Години» / Наталія Любарець // Слово і час. 2007. №7. С. 56-61.

31. Михальская Н. А. Вирджиния Вульф: нечто вечное сделанное из мгновения / Н. А. Михальская // Модернизм в зарубежной литературе: учебное пособие. М.: Флинта: Наука, 2004.- С. 32-56.

32. Негодяєва С. А. Урбаністичний хронотоп у творчості А. Дністрового / С. Негодяєва // Актуальні проблеми слов'яньсокї філології. 2010. Випуск XXIII. Частина 1. С. 339-347.

33. Переломова О. С. Інтертекстуальність як системотвірна текстово-дискурсивна категорія [Електронний ресурс] / О. С. Переломова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2008. Вип. 34. С. 87-95. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpgvzdia_2008_34_11.

34. Поваляева Н. С. Деконструкция текста «Миссис Дэллоуэй» Вирджинии Вулф в романе Майкла Каннингема «Часы» / Н. С. Поваляева // Проблемы истории литературы. 2003. № 17. С. 187-194.

35. Рудяева А. И Методы обращения к претексту современных англоязычных авторов ( П. Экройд, Б. Фриэл, М. Каннингем) / А. И. Рудяева // Московский государственный университет имени М. Л Ломоносова. Москва, 2005. 96 с.

36. Саніна Є. О. Метафоричне моделювання як характерна риса роману Майкла Каннігема «Години» та його відтворення у перекладі / Є. О. Саніна, О. О. Євдокименко // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2014. № 3. С. 38-45.

37. Чорновол-Ткаченко Р. С. Теорія інтертекстуальності: цілі, завдання, методи / Р. С. Чорновол-Ткаченко // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні науки. 2006. № 11. С. 82-87.

38. Фельзингер Л. В. Особенности поэтики романа М. Каннингема «Часы» [Електронний ресурс] / Л. В. Фельзингер // Актуальные вопросы культуры и искусства: история и тенденции развития: Сборник научных материалов II Международной заочной научно-практической конференции. Красноярск: Краснояр. краев. научно-учебный центр кадров культуры, 2013. С. 13-18. Електронний ресурс: http://educentre.ru/files/polnaya_versiya.pdf

39. Фельзингер Л. В. Особенности хронотопа в романах М. Каннингема «Дом на краю света» и «Часы» [Електронний ресурс] / Любовь Валерьевна Фельзингер - Режим доступу: http://conf.sfu-kras.ru/sites/mn2014/pdf/d01/s41/s41_010.pdf.

40. Фельзингер Л. В. Отношение автора, героя и читателя в романе М. Каннингема «Часы» (M.Cunningem, «The Hours») [Електронний ресурс] / Любовь Валерьевна Фельзингер // Science time. 2015. Режим доступу до ресурсу: http://cyberleninka.ru/article/n/otnosheniya-avtora-geroya-i-chitatelya-v-romane-m-kanningema-chasy-m-cunningham-the-hours.

41. Фомичева Ж. Е. Авторская метафора как проявление особенностей идиостиля писателя / Ж. Е. Фомичева, В. Н. Андреев // Языки мира - в мир языков. Минск: БГУ, 2010. Вып. 4. С. 135-143.

42. Хлопова Т. В. Реализация двух подходов к проблеме понимания художественного текста / Т. В. Хлопова // Вестник Челябинского государственного университета. 2011. № 10 (225). Филология. Искусствоведение. Вып. 52. С. 162-166.

43. Школа І. Візія Лондона в романі «Місіс Делловей» В. Вулф [Електронний ресурс] / І. Школа // Філологічні науки. 2013. Вип. 15. С. 65-70. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Fil_Nauk_2013_15_13.pdf

44. Шутяк Л. Світоглядна есеїстика Вірджинії Вулф / Лілія Шутяк // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. Львів, 2009. Вип.32. С. 183-189.

45. Cunninghman M. The Hours / Michael Cunninghman. New York: Picador, 2002. 230 с.

46. Hugnes M. Michael Cunningham's The Hours and Postmodern Artistic Re-Presentation [Електронний ресурс] / Mary Joe Hugnes // Critique: Studies in Contemporary Fiction. 2004. Режим доступу: http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.3200/CRIT.45.4.349-361.

47. Pauli J. Transtextuality in Michael Cunningham's The Hours with Relation to Mrs. Dalloway by Virginia Woolf [Електронний ресурс] / Jussila Pauli. 2013. Режим доступу: http://jultika.oulu.fi/files/nbnfioulu-201306111597.pdf.

48. Woolf V. Mrs. Dalloway [Електронний ресурс] / Virginia Woolf - Режим доступу до ресурсу: http://royallib.com/book/ Woolf_Virginia/Mrs_Dalloway.html.



Додатки

Додаток 1

Портрет М. Каннінгема

Обкладинка роману М. Каннінгема «Години» («The Hours»)

Додаток 2

Вірджинія Вулф. Фотографія Дж. Бересфорда (1902)

Вірджинія Вулф. Фотографія Жизель Фройнд

Додаток 3

Ванесса Белл (дівоче прізвище - Стівенсон). Рідна сестра В. Вулф



Додаток 4

Леонард Вулф - чоловік письменниці. Портрет В. Белл

Перша обкладинка роману «Місіс Деллоуей» (1925).

Автор обкладинки - В. Белл

Додаток 5

Кіноафіша фільму «Години» (2002) режисера С. Долдрі. Головні ролі виконали Ніколь Кідман (Вірджинія Вулф), Меріл Стріп (Клариса Воган) та Джуліанна Мур (Лора Браун)



Summary

The artistic features in M. Cunningham's novel "The Hours."

The diploma thesis is dedicated to the analysis of the novel at the compositional and semantic level.

The first section consists of two parts and is dedicated to the history of writing the novel W. Woolf "Mrs. Dalloway" (1925) and M. Cunninghman "The Hours" (1998). The study peculiarities of taking "stream of consciousness" in the construction of texts novels. These novels are connected to the semantic level because V. Woolf's innovations in the creation of the artistic text had a huge impact on the creativity of the next generation/

The second part consists of three sections and is devoted to the analysis of the novel "The Hours". Explored the compositional originality novel system of characters, time-space. Discovered text elements are important to the overall content of the work. Details considered intertextual relationship with novel "Mrs. Dalloway".

As a result of research is made suitable conclusions about the particularity of the postmodern text. The distribution of the data is given to those who are broadly able to submit scientific information.

Keywords: author, character, chronotop, modernism, postmodernism, intertex, stream of consciousness.

Размещено на Allbest.ru