Олекса Мишанич: з історії життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Олекса Мишанич: з історії життя

К.Р. Вакуленко, Харків

Стаття присвячена дослідженню постаті Олекси Мишанича-медієвіста, його життя та наукового доробку, зокрема з'ясування основних напрямків його розвідок з ділянки давньої української літератури. Висвітлено місце та роль науковця в історії української літературної медієвістики другої половини ХХ - початку ХХІ століття, проаналізовано актуальні наукові проблеми, які досліджував Олекса Мишанич. Дослідження дозволило з'ясувати не лише етапи життя видатного ученого-медієвіста, його науковий шлях, але й увиразнити шляхи розвитку української науки про літературу в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття. Науковий доробок О. Мишанича - різноманітний, проте основна його увага концентрувалася навколо літературного процесу рідного Закарпаття, а також ключових постатей та загальноукраїнських проблем від давнини і до сьогодення. Зокрема, головним його інтересом було дослідження давнього українського письменства. Олекса Мишанич є автором багатьох наукових розвідок, присвячених найрізноманітнішим питанням історії українського письменства від давнини до сьогодні. Ми дійшли висновку, що Олекса Мишанич зробив значний внесок у справу вивчення давньої української літератури. Його праці належать до класики української медієвістики другої половини ХХ століття. Як організатор науки і керівник відділу давньої української літератури, О. Мишанич розгорнув широку діяльність з фронтального дослідження й видання творів давнього письменства, згуртував навколо Інституту літератури вчених-медієвістів з усієї України, створив українську школу медієвістики. О. Мишанич зробив великий внесок у становлення світового українознавства і в розбудову культури незалежної України.

Ключові слова: Олекса Мишанич, медієвістика, давня література, літературний процес.

Статья посвящена исследованию фигуры Алексея Мишанича-медиевиста, его жизни и научного наследия, в частности выяснения основных направлений его исследований по древней украинской литературе. В статье освещены место и роль учёного в истории украинской литературной медиевистики второй половины ХХ - начала XXI века, проанализированы актуальные научные проблемы, которые исследовал Алексей Мишанич. Исследование позволило выяснить не только этапы жизни выдающегося учёного-медиевиста, его научный путь, но и подчеркнуть пути развития украинской науки о литературе во второй половине ХХ - начале XXIвека. Научный потенциал А. Мишанича - разнообразен, однако основное его внимание концентрировалось вокруг литературного процесса родного Закарпатья, а также ключевых фигур и общеукраинских проблем от древности и до наших дней. В частности, главным его интересом было исследование древнего украинского писательства. Алексей Мишанич является автором многих научных исследований, посвящённых самым разнообразным вопросам истории украинской литературы от древности до наших дней. Мы пришли к выводу, что Алексей Мишанич внёс значительный вклад в дело изучения древней украинской литературы. Его труды принадлежат к классике украинской медиевистики второй половины ХХ века. Как организатор науки и руководитель отдела древней украинской литературы, А. Мишанич развернул широкую деятельность по фронтальному исследованию и изданию произведений древней литературы, сплотил вокруг Института литературы учёных-медиевистов со всей Украины, создал украинскую школу медиевистики. А. Мишанич внёс большой вклад в становление мирового украиноведения и в развитие культуры независимой Украины.

Ключевые слова: Алексей Мишанич, медиевистика, древняя литература, литературный процесс.

The article is devoted to the study of the figure of OlexaMyshanych - mediaevalist, his life and scientific work, in particular clarify the main directions of his exploration from the area of ancient Ukrainian literature. The article highlights the place and role of the scientist in the history of Ukrainian literary medieval studies of the second half of the 20th- the beginning of the 21st century, analyzed the actual scientific problems which was explored by OlexaMyshanych. The research allowed to find out not only the stages of life of the outstanding scientist-medievalist, his scientific path, but also to emphasize the ways of developing the Ukrainian science about literature in the second half of the 20th century - the beginning of the 21st century. O.V. Myshanych's scientific creation is diverse, but his main focus was on the literary process of his native Transcarpathia, as well as key figures and Ukraine-wide problems from ancient times to the present. In particular, his main interest was the study of ancient ukrainian writing. OlexaMyshanych is the author of many scholarly studies devoted to the most diverse issues of the history of ukrainian writing from ancient times to the present. We concluded that OlexaMyshanych made a significant contribution to the study of ancient Ukrainian literature. The works of OlexaMyshanych belong to the classics of Ukrainian medieval studies of the second half of the 20th century. As an organizer of science and leader of the department of ancient Ukrainian literature O. Myshanych launched a wide range of frontal research and publication of works of ancient writing, rallied around the Institute of Literature of scientists-medievalists from all over Ukraine, created the Ukrainian School of Medieval Studies. O. Myshanych made a great contribution to the establishment of worldwide Ukrainian studies and to the development of the culture of independent Ukraine.

Key words: OleksaMishanych, Medieval Studies, ancient literature, literary process.

Олекса Васильович Мишанич(1933-2004) належить до найяскравіших українських літературознавців другої половини ХХ століття. Про його життя та наукову діяльність, зокрема про історико-літературні праці вченого, присвячені давньому українському письменству, писали В. Бедзір, О. Гаврош, В. Голубченко, Й. Долинич, М. Жулинський, Ю. Луценко, В. Маркусь, Я. Мишанич, М. Мушинка, Ф. Прокопенко, М. Сулима, Л. Ушкалов, Д. Федака та інші. Однак ґрунтовної історіографічної розвідки, присвяченої Олексі Мишаничу як дослідникові давньої української літератури, чи то розвідки про життя цього медієвіста досі не існує, чим обумовлена актуальність нашого дослідження. Основна мета нашої статті полягає у дослідженні постаті О.В. Мишанича та його життя, дослідженню наукового доробку Олекси Мишанича-медієвіста, зокрема з'ясування основних напрямків його розвідок з ділянки давньої української літератури, його вплив на розвиток української літературної медієвістики другої половини ХХ - початку ХХІ століття.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних взаємопов'язаних завдань:

дослідити постать Олекси Мишанича-медієвіста та з'ясувати його роль в організації літературного процесу ХХ - початку ХХІ століть.

визначити актуальні наукові проблеми, які досліджував Олекса Мишанич.

Народився О. Мишанич 1 квітня 1933 р. в с. Ляховець (нині Лісковець) Волівського (нині - Міжгірського) району на Закарпатті (тоді - Підкарпатська Русь, Чехословацька Республіка) в селянській родині. Батько, Василь Мишанич, родом із Нижнього Студеного (Потока). Мати, Бушко Анна Іванівна, була одиначкою, її батько, корінний ляхівець, загинув у Першу світову війну. Молода сім'я Мишаничів оселилася на «Ярках», місці досить незручному, але, як і всі верховинці, вони не звертали уваги на труднощі, тримали худобу, сіяли овес, садили картоплю, вірили в Бога і годували дітей. У сім'ї було ще десятеро дітей - сім у Ляхівці, а 3 - на Барвінку біля Ужгорода. Вісім братів і дві сестри створили великий рід, який розійшовся по всій Україні, примножуючи славу Українського Закарпаття і рідної Міжгірщини. Сім братів Мишаничів здобули вишу освіту і вписали свої імена в розбудову Української держави [6, с. 8].

О. Мишанич став учнем першого класу народної школи в с. Барвінок. Це була типова восьмирічна руська школа, в якій вчилися разом усі вісім класів, понад 30 школярів села. Читати й писати вчилися за п'ятьма «цвітами дітськоймудрости», російськомовними читанками, але з місцевою фонетичною вимовою. Найбільша увага приділялася вивченню угорської мови. Це були тяжкі воєнні часи, діяла карткова система, школярі були босими, одягалися погано. Щодня кожен учень мав приносити з собою одне поліно, інакше клас не опалювався. Олекса вчився відмінно, читав все, що можна було читати, найперше журнал «Руська молодежь», який передплачував старший брат Ілля, стару «Пчілку», книжки «Народної бібліотеки». Улітку 1944 р. батько записав його до Ужгородської руської Королівської гімназії. Згодом О. Мишанич перейшов вчитися в семирічну школу в с. Дравці, яку закінчив у 1948 р. з відмінним успіхом. У тому ж році О. Мишанич вступив у восьмий клас Ужгородської середньої школи № 1 ім. Т.Г. Шевченка, зразкову чоловічу середню школу з українською мовою навчання, в якій було добре поставлено вивчення мов, літератур, історії. Після закінчення середньої школи він не мав проблем з вибором подальшого шляху і у 1951 р. вступив на філологічний факультет Ужгородського університету, який закінчив з відзнакою у 1956 р. [1, с. 6]. Він пильно студіював усі предмети, багато читав, захопився зарубіжними літературами, але перевагу віддавав українській. Студент О. Мишанич свідомо готував себе до науково-дослідницької роботи, систематично читав доповіді на літературознавчому гуртку і студентських наукових конференціях, очолював студентське наукове товариство факультету, почав виступати у студентській та обласній пресі, готувати літературні радіопередачі для обласного радіо. Здібного й працьовитого студента помітили викладачі й почали заохочувати до наукової роботи. Його науковим керівником стає завідувач кафедри української літератури проф. П.П. Пономарьов, з яким у нього налагодилася довголітня дружба. Професор Пономарьов орієнтував О. Мишанича на дослідження літератури кінця XIX - початку XX ст., зокрема творчості І. Франка, але обставини склалися так, що він пізніше спеціалізувався з давньої української літератури й карпатики. Дипломна робота О. Мишанича - поема І. Франка «Мойсей» була високо оцінена під час захисту і при вступі до аспірантури, стала його візитною карткою у велику науку.

Закінчивши університет, О. Мишанич два роки був літературним працівником Закарпатського обласного радіо. Тут доля звела його з відомим театральним режисером Гнатом Ігнатовичем і журналісткою Тетяною Прасоленко, які вчили його журналістській майстерності, посвячували в таємниці музичного і театрального мистецтва. За цей час він об'їздив майже всі райони області, ближче познайомився з культурним і літературним життям краю, почав цікавитися творчістю закарпатських письменників XIX-XX ст.

У жовтні 1958 р. О. Мишанич вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Академії наук України у Києві. Його було зараховано до відділу давньої української літератури, яким тоді керував академік АН України М.К. Гудзій, професор Московського університету, відомий фахівець з давніх російської та української літератур. Під науковим керівництвом М.К. Гудзія О. Мишанич написав і у 1962 р. захистив кандидатську дисертацію «3 історії української літератури Закарпаття XVII- XVIII ст.», яка у скороченому вигляді вийшла окремою книжкою: «Література Закарпаття XVП-XVШ століть. Історико-літературний нарис» і стала новим словом в українській медієвістиці. У ній уперше було глибоко й усебічно проаналізовано закарпатський літературний процес часів бароко [1, с. 13].

У 1982 році в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ Олекса Мишанич успішно захистив докторську дисертацію «Українська література другої половини XVIII ст. і усна народна творчість». Через три роки після цього його було призначено завідувачем відділу давньої української літератури. За роки його роботи у відділі вивчення вітчизняного письменства старої доби привернуло увагу не одного молодого науковця. Студіювати давню українську літературу стало престижно: перед тими, хто нею цікавився, відкривалися можливості вивчати всі періоди, всі жанри [1, с. 7]. Як організатор науки і керівник відділу давньої української літератури, О. Мишанич розгорнув широку діяльність з фронтального дослідження й видання творів давнього письменства, згуртував навколо Інституту літератури вчених-медієвістів з усієї України, створив українську школу медієвістики. Він - науковий консультант восьми докторів наук, під його науковим керівництвом захищено 14 кандидатських дисертацій з давньої літератури. Недарма доробок співробітників відділу давньої української літератури, очолюваного Мишаничем, зацікавив зарубіжних вчених, зокрема СантеГрачотті, ДжованнуБроджі-Беркофф (Італія), Наталію Пилип'юк (Канада), ВластимираЕрчича (Югославія) [5, с. 25].

Олекса Мишанич є автором багатьох наукових розвідок, присвячених найрізноманітнішим питанням історії українського письменства від давнини до сьогодні. Досить пригадати хоча б такі його фундаментальні монографічні розвідки, як «Література Закарпаття ХVП-ХVШ століть» (1964), «Григорій Сковорода і усна народна творчість» (1976), «Українська література другої половини XVIII століття і усна народна творчість» (1980), відповідні розділи першого тому академічної «Історії української літератури» у восьми томах (1967). Коли Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України розпочав роботу над «Історією української літератури у 12 томах», О. Мишанич з висоти свого досвіду запропонував нову концепцію історії української давньої літератури та включився у процес формування авторського колективу 1-го і 2-го томів [1, с. 14].

Окремо треба сказати про карпатознавчі інтереси О. Мишанича, його праці останнього десятиліття, з якими він виступив у оборону Українського Закарпаття, його історії, мови, культури. Досягнувши вершин академічної науки й обіймаючи різні високі й почесні посади, О. Мишанич ніколи не поривав зв'язків з рідним краєм, часто приїжджав на Закарпаття, працював у бібліотеках і архівах, спілкувався із вченими, письменниками й видавцями. Велику роль у дослідженні літератури Закарпаття відіграють праці Олекси Мишанича «Література Закарпаття ХУП-ХУШ ст.» (1964), «Українська література другої половини XVIII ст. і усна народна творчість» (1980), «З минулих літ», у яких автор описує історію дослідження закарпатської літератури, висвітлює основні етапи розвитку закарпатського письменства [2].

О. Мишанич займався і дослідженням творчості Г.С. Сковороди. У результаті було видано низку наукових праць, зокрема монографія «Григорій Сковорода та усна народна творчість» (1976), «Українська література другої половини ХУШ ст. і усна народна творчість» (1980). Упродовж свого життя Олекса Мишанич цікавився постатю Г.С. Сковороди. Саме тому він був одним із організаторів та учасників Сковородинівських читань у Переяслав- Хмельницькому [6, с. 12].

Тривалий час О. Мишанич досліджує «Слово о полку Ігоревім». Його заслугою є те, що він систематизував попередні дослідження давньої пам'ятки при залученні праць і зарубіжних вчених, а також здійснив огляд літератури про «Слово...», виданої в Україні на межі тисячоліть. О. Мишанич виступає оборонцем автентичності «Слова.». Результатом його праці став найповніший в Україні збірник поетичних перекладів і переспівів «Слова о полку Ігоревім» [1, с. 4].

У 1992-1996 рр. О. Мишанич був заступником голови Вищої атестаційної комісії України з гуманітарних наук, у 1993 р. став професором. У лютому 1997 р. О. Мишанича було призначено заступником академіка- секретаря Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України. Цього ж року йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», обрано членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Українська література».

Особливо плідним було останнє десятиріччя, коли вчений, звернувся до раніше заборонених авторів і видав зі своїми ґрунтовними передмовами твори Спиридона Черкасенка (1991, 2 томи), Катрі Гриневичевої (1990), Наталени Королевої (1991), Миколи Лазорського (1992), збірник «Заклятий козак» (1994) та ін. Завдяки його ініціативі в літературу також повернуто такі маловідомі й заборонені імена, як В. Гренджа-Донський, А. Волошин, О. Стефанович, І. Ірлявський [6, с. 15]. З давньої літератури він упорядкував збірники «Слово о полку Ігоревім» (1986, 2-е вид. 1989), «Українська література ХУШ ст.» (1983), «Твори Григорія Сковороди у двох томах», вперше за рукописом видав «Історію української літератури. Том 6» М. Грушевського (1995), який довгий час вважався загубленим. Олекса Мишанич був відповідальним редактором фундаментальних українознавчих видань сучасності: «Літопису руського» (1989), «Літопису Самійла Величка, Т. 1-2» (1991), «Української поезії середини XVII ст. 2 (1992), монографії акад. Омеляна Пріцака «Походження Русі» (1997) [6, с. 15].

Упродовж сорокарічної роботи в Інституті літератури О. Мишанич продовжував досліджувати давнє письменство. Список його наукових праць налічує понад 200 назв - книжок, статей, рецензій, наукових доповідей [4]. Кілька сотень написаних ним статей про давню літературу і письменство Карпатського регіону та югославських русинів надруковано у двох виданнях УРЕ, «Краткой литературной энциклопедии», «Українській літературній енциклопедії». Він не обмежувався давнім письменством, а успішно досліджував і літературний процес XX ст. Краще з творчого доробку вченого увійшло до двох книг - «Крізь віки. Літературно критичні та історіографічні статті й дослідження» і «Повернення. Літературно-критичні статті й нариси».

Олекса Мишанич - це прекрасна людина, талановитий вчений, мудрий наставник для молодих вчених, який зробив дуже багато для розвитку української літератури. Його ім'я завжди з великою повагою згадують його учні. Ось як про Олексу Мишанича говорить відомий літературознавець, письменник, доктор філологічних наук, професор Л.В. Ушкалов: «Це був блискучий учений з енциклопедичного складу, який міг чудово аналізувати і “Слово о полку Ігоревім”, і твори Сковороди, і закарпатських авторів ХУІІ- XVIII ст., про яких я мало що знав, і таких не схожих один на одного поетів і прозаїків, як Спиридон Черкасенко, Катря Гриневичева, Богдан Лепкий, Олег Ольжич, Наталена Королева, Августин Волошин, Олекса Стефановичй академічні розвідки Володимира Гнатюка, Дмитра Чижевського або Омеляна Пріцака. При тому його завжди вабила глибина опанування тієї чи іншої теми...» [7, с. 27].

Усе це дозволяє нам зробити висновок, що праці Олекси Мишанича належать до класики української медієвістики другої половини ХХ століття.

О. Мишанич відбувся як вчений, реалізував свій філологічний талант, привніс свою частку у становлення світового українознавства і в розбудову культури незалежної України.

Бібліографічні посилання

мишанич медієвістик письменство

1. Жулинський М., Денисюк І. Верховина. Збірник наукових праць на пошану професора Олекси Мишанича з нагоди його 70-річчя / М. Жулинський, І. Денисюк. - Дрогобич: Коло, 2003. - 177 с.

2. Мишанич О. З минулих літ [Текст]: Літературознавчі статті й дослідження різних років / О. Мишанич; НАН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. - К.: Основи, 2004. - 390 с.

3. Мишанич Олекса. Григорій Сковорода: нарис життя і творчості / О. Мишанич. - К.: Обереги, 1994. - 45 с.

4. Олекса Васильович Мишанич: Біобібліогр. до 70-річчя / Упоряд. Я. Мишанич; Відп. ред. М. Жулинський; НАН України. - К., 2003. - 77 с.

5. Слово і час. - 2013. - № 5. - С. 18-31.

6. Студії з україністики. Вип. ХІІІ. Збірник праць на пошану члена-кореспондента НАН України Олекси Мишанича з нагоди його 80-ліття і 10-річчя від дня його смерті. - Київ: Міжнародна школа україністики НАН України; Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. - 538 с.

7. Ушкалов Л. Мій незабутній учитель [про доктора філологічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Олексу Васильовича Мишанича] // Слово і час. - 2013. - № 5. - С. 26-28.

Размещено на Allbest.ru