Мотив різдвяного простору у творчості Сергія Жадана (на матеріалі оповідання "Вона знає всі шлягери цього року")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотив різдвяного простору у творчості Сергія Жадана (на матеріалі оповідання «вона знає всі шлягери цього року»)

Образ міста завжди займав значуще місце в літературі, оскільки є не лише одним зі способів організації фізичного простору, а й виступає носієм певного культурного типу, однією з форм вираження людської свідомості. Тож метою нашої статті є дослідження взаємодії Міста як культурного об'єкта в літературному творі, а саме вплив міського простору на персонажів і способи їхньої взаємодії. У статті «Культурологічні координати поняття “міський текст”» Н. Бараханова передусім наголошує на тому, що місто можна розуміти як спосіб окультурювання й структурування масштабного простору, введення людського виміру в природний світ [2, с. 256]. Місто-ідея перетворює, змінює середовище проживання специфічними, виключно штучними засобами - архітектура, планування й інші функціонально-естетичні способи містобудування. Місту притаманні особливі властивості, характерні структури, які роблять його принципово новим й семіотично насиченим середовищем людського існування, що дає підстави говорити про місто як про культурну семіосферу; це не тільки місце зосередження цивілізації й культури, а й певний сакральний топос, на який накладається певна символіко-міфологічна система, носієм якої є автор. Тож і способи відтворення міста в літературному творі різноманітні, що зумовлено передусім неоднозначністю цього об'єкта, його багатозначністю й багатофункціональністю. Зокрема, воно може розглядатися:

* як самодостатня істота, наділена власною свідомістю чи й надсвідомістю, що має такі ж права, як і її жителі. У цьому випадку, оперуючи поняттями логіки, можна говорити про суб'єктивізацію образу міста. Прикладом може слугувати роман П. Акройда «Лондон: Біографія» або ж узагальнений образ міста, що виокреслюється у збірці Е. Верхарна «Міста- спрути», також можна згадати «Intermezzo» М. Коцюбинського і, зокрема, образ «залізної руки города» [6];

• чітко означений топос, у якому відбуваються події твору. Місце у структурі часопросторової організації твору у такому контексті може бути як тлом, так і багатозначним і багатофункціональним художнім образом, відтак принагідно згадати давньоримського genius loci, що співвідноситься з певною місцевістю й зумовлює спосіб мислення й буття всіх, хто підпадає під його вплив. З точки зору логіки в цьому розумінні простір виступає об'єктом (Лондон як тло подій у «Різдвяній пісні в прозі» Ч. Діккенса, Київ у «Місті» Підмогильного).

Остання виділена категорія, у свою чергу, може поділятися на:

• максимально об'єктивоване тло, що може набувати додаткових символічних значень і нашарувань, важливих для розгортання сюжету й розкриття характеру персонажів на підтекстовому рівні. Такий тип художнього простору притаманний ліриці, де досить часто місце дії, якщо й зображується, то без детального змалювання (винятком є пейзажна лірика, зосереджена на відтворенні природи). Наприклад, таким є узагальнений образ містечка в повісті В. Винниченка «На той бік»;

• простір різного ступеня конкретності означення (абстрактний/конкретний), що може явно впливати на долі персонажів, зумовлоюючи їхні вчинки, пояснюючи їхню поведінку чи характер. Таке безпосереднє розуміння ролі простору в художньому творі відповідало світоглядним засадам прозі письменників-реалістів, символічний простір, що всіляко впливає на перебіг подій/характери персонажів (але варто відзначити, що при цьому він не сприймається як істота). Зазначений тип змалювання міста притаманний романістиці Достоєвського. Так, у романі «Злочин і кара» Петербург - це неймовірно важливий об'єкт зображення, що підкреслює переживання героя, досить часто суголосний його настрою.

Такий погляд на «міський текст» може бути поширений на творчість Сергія Жадана, у прозі якого виникає образ міста. Творчість Сергія Жадана загалом привертає увагу літературної критики. Так, існує значна кількість досліджень, присвячених вивченню міського простору в прозі цього письменника (варто згадати такі праці, як «Міфологізація часопростору у збірці Жадана “Месопотамія”» Л. Лавринович і М. Салаган [7], «С. Жадан: урбанізована структура європейського міста (на матеріалі оповідання “Берлін, який ми втратили”)» О. Грищенко [3], «Концепт “Місто” у прозових текстах Сергія Жадана» О. Даниліної [4], «Топос міста в поезії Сергія Жадана як маскулінізація світу» О. Шаф [8], «Топос міста у прозі Сергія Жадана (на матеріалі творів “Ворошиловград” та “Месопотамія”)» А. Бабенко [1]), але обраний нами аспект до сьогодні не отримав достатнього висвітлення. Досить цікавим з цієї точки зору є зображення міста в оповіданні Сергія Жадана «Вона знає всі шлягери цього року». Передусім варто зауважити, що місто є не тільки тлом, на якому розгортається дія, а й важливим символічним образом. оповідання вертеп персонаж міфологічність

Структура аналізованого твору зумовлена переплетенням декількох сюжетних ліній, кількох, на перший погляд, не пов'язаних між собою історій людей, що випадково опинилися в тому самому місці, а саме - у маленькому готелі неназваного західноукраїнського містечка, замкнений простір якого відсилає до образу вертепу. Згадана рівнева структура простору твору певною мірою міфологізує оповідь, перетворюючи звичайний готель на такий собі вертепний будиночок, таким чином наголошуючи на важливості зображених людських доль, їхній вивищеності над буденністю. Для цього в середині оповіді автор перериває подієву лінію й визначає місце кожного з уже згаданих персонажів у вертикальній структурі готелю. Зображуються мешканці різних поверхів, різних кімнат, у кожній з яких відіграється своєрідна «містерія»: «В одному з помешкань сиділа в ліжку дивна напівроздягнена жінка, весело щось вигукуючи й розкидаючи навсібіч одяг. <...> А в іншому помешканні, поверхом вище, сиділи двоє похмурих сильних чоловіків і їли з ножа рибні консерви. Схожі були на мисливців, або рибалок, або дослідників арктичних просторів, океанських глибин. <... > А ще в одному вікні замріяний юнак з яскравою рудою чуприною ходив від ліжка до дверей і пригнічено розмовляв із кимось по телефону. <... > А в інших помешканнях, за іншими вікнами теж відбувалося безліч захопливих подій - якісь польські скаути мішали вино з фантою, готуючись до гучної забави; якісь прочани читали вголос Євангеліє від Луки, передаючи Святе Письмо тому, в кого теплі руки і неперестуджений голос; якісь росіяни телефонували на Сахалін, оскільки там уже настав новий рік і, відповідно, можна було починати святкове дійство» [5, с. 101-106]. Побіжно наводиться своєрідний погляд «збоку» на ціле місто загалом, розгортаючи простір вгору й вглиб: «Зірвавшись угору, птахи мчали повз парки, повз університет, в бік старого міста, лишаючи внизу проспект та порожні ринки, ближче до трамваїв і ратуші, кружляли над загуслим повітрям задніх дворів, де курили офіціанти з ресторанів і куди виносили сміття з готелів та офісів. Не знайшовши й тут чогось цікавого, робили коло над ринком і губилися серед вузьких вулиць, зазираючи у вікна, залітаючи до чорних, як псячі піднебіння, брам» [5, с. 99-100]. Така щільна подієвість твору повсякчасно підкреслює ідею важливості життя, його неперервності й плинності, ні від чого не залежної, що проявляється особливо яскраво й виразно в цей час року.

На відміну від простору, час дії чітко визначений: зображувані події відбуваються протягом кількох днів до Нового року. Можливість співставлення сакрального/надзвичайного й профанного (і загалом їхнього подальшого переплетення) випливає безпосередньо з часу оповіді, адже вважається, що незвичайні речі, те, що характеризується категорією дивовижного, можуть відбуватися й відбуваються саме перед Різдвом. Тож, окрім усього вищезазначеного, можна також стверджувати, що в оповіді час безпосередньо впливає на простір, зумовлюючи його властивості.

Про надзвичайність, особливість передріздвяного часу нагадує й образ смерті, що вперше проявляється в межовому стані, що граничить зі сферою дивовижного - уві сні: «В ці передсвяткові довгі ночі мамі снилися переважно покійні родичі - тьотя Ніна, яку переїхало дорожнім котком; Семен Іванович, котрий потонув, переїжджаючи ріку велосипедом (причому потонув разом з велосипедом, так то, може, і виплив би, але нізащо не хотів кидати залізного друга); кузен Андрюха, котрого вбило струмом, коли він знімав дроти, аби здати їх на кольорові метали. Небіжчики стояли в головах і співали» [5, с. 93].

Місто у цьому творі позиціонується як узагальнений образ свята. Так, кожен із персонажів намагається знайти («відчути») дух Різдва, що є інтертекстуальним перегуком із «Різдвяною піснею в прозі Чарльза Діккенса»: «Натовпи блукають містом у пошуках свята, вокзали засипані чорним залізничним снігом, золоті вікна помешкань горять у сутінках, небеса роздуваються вгорі, як свіжовипрані простирадла на старих подвір 'ях, діти і жебраки нишпорять вулицями, ловлячи тінь довгого безтурботного святкування» [5, с. 83-84]. У тексті неодноразово згадуються численні приїжджі, що перед святом заповнили кожен готель цього міста. Тож саме на цій підставі можна безпомилково визначити, що дія твору відбувається у Львові, адже з ним пов'язані численні стереотипи про «справжню передсвяткову атмосферу», притаманні суспільним уявленням східної частини України, з позиції якої й ведеться оповідь. Про це ж говорить опосередковано й одна з головних жіночих персонажів у цьому творі: «Розповіла, що приїхала сюди спеціально, аби відчути дух Різдва, ще зранку поселилась у цьому готелі і вже другу годину співає з тьотею Машею, оскільки тій страшенно самотньо сидіти самій у скляній будці» [5, с. 89-90].

Відтак оповідання Сергія Жадана «Вона знає всі шлягери цього року» є своєрідним «поглядом зовні» на Львів як на репрезентативне галицьке місто, виразно чуже для не-галичанина. Герої перебувають у силовому полі міста, хоча й не можуть увійти в його культурний простір. Персонажі намагаються знайти вихід із цього своєрідного межового стану «не тут» і «не там», і це їм зрештою таки вдається. Так, Ковбаса й Гасан вирішують піти в гори самостійно, покликавши з собою оповідача, від імені якого й велася розповідь, таким чином фізично полишаючи місто: «Хіба не голоси наших братів по зброї кличуть нас щоночі, голосять до нас із туманних верхів'їв, не дають нам заспокоїтися в нашому земному житті? Тож чи маємо право зрадити їх, відмовитися від цієї пригоди, чи зможемо потім дивитись в очі один одному, скажи мені? Шлях воїна кличе, завтра і рушимо» [5, с. 107]. Моральне звільнення знаходить і Кеша в особі Лєни, адже зустріч із нею змушує його переосмислити власні погляди й усе своє минуле життя загалом: «Адже, так чи інакше, після кожної ночі любові ми виносимо в своєму серці шалене відчуття наповненості й спустошеності, під'єднання до чужого дихання та серцебиття, до чогось значимого, що безпосередньо впливає на наші долі. Адже так чи інакше - небеса за вікном більше не горітимуть таким бузковим сяйвом, і голоси в коридорі не міститимуть у собі стільки туги й розпачу, і я вже ніколи не буду тим легковажним марнославним юнаком, котрий гадає, що можна прожити своє життя, не суміщаючи індивідуальне з колективним» [5, с. 120]. Тож попри наведену повну панораму міста, його позірну відкритість і тяглість вгору й ушир, в уявленні персонажів Львів у цьому творі так і лишається закритим обмеженим простором, за межі якого вони так силкувалися вирватися.

Бібліографічні посилання

1. Бабенко А. Топос міста у прозі Сергія Жадана (на матеріалі творів «Ворошиловград» та «Месопотамія» / А. Бабенко // Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Філологічні науки. - № 1 (19), квітень 2017. - Миколаїв : МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2017. - С. 32-37.

2. Бараханова Н. Культурологические координаты понятия «городской текст» / Н. Бараханова // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. - 2013. - № 11 (58). - Ч. I. - С. 296-297.

3. Грищенко О. С. Жадан: урбанізована структура європейського міста (на матеріалі оповідання «Берлін, який ми втратили») / О. Грищенко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. - 2013. - № 22 (2). - С. 41-47.

4. Даниліна О. Концепт «Місто» у прозових текстах Сергія Жадана / О. Даниліна // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. - 2010. - Вип. XXIII, ч. 1. - С. 347-354.

5. Жадан С. Вона знає всі шлягери цього року / С. Жадан // Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років: збірка / укладання та післямова С. Жадана. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. - С. 83-120.

6. Коцюбинський М. Intermezzo / М. Коцюбинський // Коцюбинський М. З глибини: повість: новели. - К. : Факт, 2005. - C. 50-63.

7. Лавринович Л. Міфологізація часопростору у збірці С. Жадана «Месопотамія» / Л. Лавринович, М. Салаган // Молодий вчений. - 2014. - № 12 (15). - С. 225-228.

8. Шаф О. Топос міста в поезії Сергія Жадана як маскулінізація світу / О. Шаф // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. - 2010.

Анотація

В статье анализируется городское пространство в рассказе Сергея Жадана «Она знает все шлягеры этого года». Город в исследуемом произведении является не только фоном действия, но и самодостаточным образом, который влияет на каждого из персонажей. Так, герои прибывают в этот неназванный город, чтобы найти «дух Рождества», то есть речь идет об отчетливо остраненном пространстве, противопоставляемом пространству обыденного человеческого бытия. Поэтому еще одним важным аспектом исследования пространства в этом произведении является мифологичность образа города, а именно - его соотнесенность с традиционным рождественским образом вертепа. Так, повествование в произведении уровневое, то есть каждый персонаж занимает собственное четко определенное место. Город выступает замкнутым пространством, в которое герои сначала отчаянно стремятся попасть, но им это не удается, поскольку для города они чужие. Но вместе с тем следует отметить, что, несмотря на замкнутость городского пространства, каждый из персонажей рассказа находится в своеобразном силовом поле города. Герои пытаются преодолеть его влияние, однако это возможно только через судьбу Другого.

Размещено на Allbest.ru