Концепт "кохання" в українській еротичній поезії

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТ “КОХАННЯ” В УКРАЇНСЬКІЙ ЕРОТИЧНІЙ ПОЕЗІЇ

Корольова В.В.,

кандидат філологічних наук,

Дніпропетровський національний

університет ім. О. Гончара

Анотація

У статті проаналізовано мовні засоби вираження концепту “кохання”, розглянуто когнітивно-пропозиційну структуру концепту, виділено його ядро та периферійна зона, виявлено асоціативні зв'язки цього концепту, а також стилістичні особливості їхнього вираження в українській еротичній поезії.

Ключові слова: концепт “кохання”, концептосфера, асоціативні зв'язки, стилістична фігура, метафора, еротична поезія.

кохання поезія український еротичний

Аннотация

В статье проанализированы языковые средства выражения концепта “любовь”, рассмотрена когнитивно-пропозиционная структура концепта, выделено его ядро и периферийная зона, выявлены ассоциативные связи данного концепта, а также стилистические особенности их выражения в украинской эротической поэзии.

Ключевые слова: концепт “любовь”, концептосфера, ассоциативные связи, стилистическая фигура, метафора, эротическая поэзия.

Summary

The linguistic means of the concept of “love” are analyzed, cognitive-propositional structure of the concept, its core and perimeter zone are studied, associative links of this concept as well as the stylistic peculiarities of their expression in Ukrainian erotic poetry are revealed in the article.

Key words: concept of “love”, sphere of concepts, associative links, a figure of speech, a metaphor, erotic poetry.

Відколи існує поезія - її домінантним навіюванням була еротика. Уже найдавніші поетичні тексти, що дійшли до нас, наскрізь просякнуті тим, що можна назвати еротизмом. Не говорячи про окрему течію, зазначимо, що українська поезія відзначена еротичним змістом протягом усіх часів її існування й своїми коренями сягає сороміцьких народних пісень. Еротичні мотиви присутні у творчості учасників “Молодої Музи”, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Ігоря Калинця та багатьох сучасних літераторів. Доказом цього слугує антологія “Біла книга кохання” [2], до якої увійшли вірші авторів, серед яких - і визнані класики нашого письменства, і маловідомі поети. Вплітання еротики в тканину ліричних текстів зазначеної антології має широку палітру: “від найделікатнішого зашарілого підглядання - до найзухвалішого розпашілого хизування” [2, 14]. Вербалізація в поетичному слові еротичної природи кохання не перетинає в досліджуваних текстах певної вульгарної межі й естетично стилізується образністю й формою вірша. Довгий час українська еротична поезія була табуйована й не досліджувалася. Відсутність таких розвідок і зумовлює актуальність запропонованої статті.

Ліричний сюжет у “Білій книзі кохання” формується від захоплення радощами кохання до бажання збагнути значення чоловіка для жінки, а жінки для чоловіка. Утіленням сутності авторського творчого задуму виступає концептуальна структура поетичного тексту, найважливішим компонентом якої є концепт “кохання”.

За класичною типологією любові, що подає чотири різновиди кохання (філія, строге, ерос, агапе), у досліджуваних нами текстах вербалізується саме кохання-ерос, що уособлює любов і сексуальність. Таке кохання, як зазначає А. М. Чанишев, виступає посередником між фізичним та ідеальним світами, є прагненням прекрасного, божественного [13, 61].

Метою нашої розвідки є аналіз мовного вираження концепту “кохання” в українській еротичній поезії. Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань: визначення структури концептосфери “кохання”, виявлення основних її асоціативних зв'язків та специфіки досліджуваного концепту. У сучасному мовознавстві концептам емоційного характеру приділяється велика увага (Н. Д. Арутюнова, А. Вежбицька, С. Г. Воркачов, В. З. Дем'янков, Н. В. Дорофєєва, О. П. Єрмакова, В. І. Карасик, О. А. Корнілов, Н. А. Красавський, В. С. Морозова, Л. Г. Панова та ін.), оскільки особливості вербальної репрезентації емоційного досвіду мають безпосереднє відношення до менталітету етносу.

Отже, перш ніж розглянути інтерпретацію концепту “кохання” в українській еротичній поезії, зупинимося на ґенезі концепту загалом та його визначеннях. Важливою ознакою концепту є здатність виступати маркером етнічної картини світу, вбирати культурологічні (світські, релігійні, міфопоетичні) смисли, що дає підстави вважати концепт не лише феноменом мовно-культурного, а й культурно-семіотичного плану, оскільки концепт здатний відображати й “мовчазні смисли” культурних даностей найширшого кола семіотичних систем, основною з яких є мовна [12, 468].

У широкому розумінні концепт - елемент мовної картини світу, що допомагає колективній або індивідуальній свідомості отримати, опрацювати й зберегти певний обсяг інформації про навколишній світ. Концепт входить у понятійний апарат когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології. Остання розуміє концепт як “умовну ментальну одиницю, спрямовану на комплексне вивчення мови, свідомості і культури” [4, 75]. Подібне тлумачення концепту пропонує також Т. А. Космеда, зазначаючи, що “концепт охоплює весь зміст слова (і денотативно-сигніфікативний, і конотативний, і ширше - прагматичний)” [5, 153].

У лінгвокогнітології оперують концептом, що зазвичай охоплює знання, думки, уявлення середньостатистичного носія мови про певний реальний чи уявний об'єкт [6, 70]. Концепт розглядається як польова структура, до складу якої входить ядро й виділяється периферія. До ядра відносимо лексему, що репрезентує ім'я концепту та відповідні його словоформи. Найближчу периферію складають однокореневі утворення, дальню периферію - ознаки, що характерні для концепту в конкретній інтерпретації носіїв мови.

Отже, аналізуючи концепт “кохання”, розуміємо його як інформаційну структуру свідомості, певним чином організовану одиницю пам'яті, що містить сукупність знань про об'єкт пізнання, набутих шляхом взаємодії п'яти психічних функцій свідомості й позасвідомого [11, 256].

Концепт “кохання” відноситься до емоційних і визначається як комплекс буденних уявлень про кохання, специфіка якого обумовлюється єдністю етнокультурного, соціокультурного та індивідуального досвіду мовця про цю емоцію. Культура кохання в українському лінгвокультурному ареалі тісно пов'язана із словесним вираженням. У сучасних лінгвістичних розвідках знайшли відображення лише окремі аспекти висвітлення концепту “кохання”, а саме: аналіз концептуальних метафор кохання (А. Д. Шмельов), вивчення семантики дієслів “кохати-любити” (О. А. Корнілов), адресатна номінація в дискурсі кохання (С. Дж. Брюс, Дж. С. Пірсон), гендерні аспекти концепту “любов” (Е. В. Мінаєва) тощо.

У досліджуваній антології лексичні одиниці “кохання” і “любов” є досить частотними й виступають абсолютними синонімами зі значенням “почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі” [3, 459]. Узявши їх за ключові, нами виділено концептуальне поле “кохання” із основними лексичними репрезентантами кохання, любов, кохати, любити, а також відповідними їхніми словоформами, активно вживаними в поетичних текстах. Наприклад: “підгледіти обличчя жінки що саме тоді мене кохає” [2, 143]; “Десь там, за кордоном міражів, Лишаєш будні і втому, Одяг і сором, І розпочинається свято Любові” [2, 167]; “Повніють повіки і тяжко мов холодіюча темінь насувається сон знеможеного кохання” [2, 243].

Думку щодо базування еротичної поезії “не лише на емоційному сприйнятті об'єкта бажань, а й на тілесних відчуттях, переплавлених у слово” [8, 9], підтверджують авторські оказіональні деривати на зразок квазіамор, передкохання, квазілюбити, ерзац-кохана, напр.: “міняти б ритуали й звички найконечніші як підкаже дотик пальців як підкаже памороч передкохання” [2, 30]; “Ерзац-кохана! Ти не знаєш, Як квазі я тебе люблю!” [2, 183].

Іменами концепту виступають лексеми кохання / любов, що мають у досліджуваних ліричних текстах низку синонімічних найменувань, які можна розташувати за градаційною аксіологічною шкалою так: ніжність - захоплення - любов / кохання - жадання - пристрасть - хіть - шал. Наприклад: “Повен зваби і ніжності, й потаємного подиху, запливав тихо човник в долоню мою” [2, 128]; “Я припадав до теплих губ її, дитячих майже, я зосередив хіть на трунках дивних…” [2, 83]; “…Цвітуть в кутках забуті поцілунки І тиха пристрасть пестощів твоїх” [2, 57]; “О, як забути ніжність віч, І палкість рук і шал любовний?” [2, 121]. Глибину тілесних переживань аналізованого почуття характеризують іменники, що передають найвищий ступінь вияву кохання, на зразок екстаз, нестяма, знетяма, божевілля, насолода, напр.: “На мені ваші любі очі Цілу ніч джерелом екстаз” [2, 122]; “Ти заціловуєш мене До відчаю і до знетями Крізь божевілля, що мине, Як плач між нашими устами” [2, 116].

Концепт “кохання” в еротичній ліриці як когнітивно-пропозиційна структура складається з суб'єкта - предиката - інструмента - об'єкта - образу кохання та його асоціативних характеристик. У позиції суб'єкта кохання виступають займенники я, ти, він, вона, власне лексеми кохання / любов, напр.: “я кохав і вона кохала мене” [2, 150]; “Сьогодні я його любитиму, Я, ім'я якого бояться вимовляти” [2, 20]; “Знаю - ти мене кохаєш, Ти щаслива лиш зо мною…” [2, 100]; “Любов - лише тобі… А це її уламки, Це - через край вино, в повітря квіт дерев…” [2, 229].

Позиція предиката реалізується за допомогою дієслів кохати, любити та їхніх словоформ, що в комплексі формують лексико-семантичне поле аналізованого концепту. Мовний простір предикатів концепту розширюється за допомогою однокореневих дериватів узуального й оказіонального характеру: залюбитися, долюбити, перелюбити, вкохатися, квазілюбити, напр.: “чи змучилася? Чи вкучилося? а може в мене леда-чого залюбилася” [2, 62]; “Я Марію від п'ят до волосся люблю. Незабаром останню волосину долюблю” [2, 244]; “У твої чудові члени Я вкохався до облуди…” [2, 101].

Предикатна позиція кохання має різнохарактерний вияв почуття, що включає: а) характер вияву почуття за градацією посилення емоції (захоплюватися - любити - кохати - п'яніти - горіти - палахкотіти - шаліти); б) аксіологічну шкалу (позитивні почуття - здобувати серце, негативні емоції - умлівати, розлюбити); напр.: “Ти знов гориш і палахкочеш з химерним огником в очах…” [2, 64]; “…я шалію, я просто шалію. Люблю тебе!” [2, 34]; “Якщо розлюбиш - я ні на хвилинку Не стримаю нудьги, хоч збережу свій спокій, - та на смерть я укажу, як на єдине зілля відпочинку” [2, 90].

Під позицією інструмента розуміємо в нашій розвідці дії, за допомогою яких суб'єкт може виразити свої емоції, зокрема кохання: цілувати, милуватися, леліяти, пестити, пригортати, обіймати, поцілунок, цілунок, обійми, ласка, напр.: “На крилах вітру пориви весінні милуються з розквіттям п'яних віт” [2, 41]; “Ох і рухлива ж! Було бурхливо - Ласк злива…” [2, 118]; “Люблю. Лелію. Обів'ю її - прозоро-мармурову, свою весну, таку вирову, - в жагучі вінця переллю…” [2, 261]; “Я складу поцілункові пісню!” [2, 37].

Тілесний вияв кохання, зовнішнє втілення почуттів характеризують також іменники зваба, спокуса, жага, збудження, розпуста, напр.: “Невтішною, пекучою жагою Палю сонця в погоні за Тобою Витручую планети з їх орбіт!” [2, 41]; “…ці невипиті болем соти неспокушеної спокуси” [2, 23]; “Уста до уст, і видихом і вдихом наповнюєм, спорожнюєм, і так Шалене збудження нас охопило” [2, 131].

Важливе місце в концептосфері кохання посідає лексема поцілунок, що є поширеним виявом тілесного кохання в аналізованій ліриці. Поети зображують поцілунок як хмільний, отруйний напій, напр.: “Уста спивають з уст безтямний солод…” [2, 42]; “Дай уст своїх веселий келих, Його я вихилю умить…” [2, 64]; “Дай пити з уст любовної отрути, Щоб небо й пекло в жилах шаленіло” [2, 44].

Значення лексеми поцілунок увиразнює поєднання з означеннями: “Неземного цілунку губи прагнуть так, як земні уста” [2, 127]; “Долонями волосся ніжно гладиш. Квітками уст, що повні та червоні, Мене до п'яних поцілунків надиш…” [2, 45]; “між нами нема нічого бо ми єдиний цілунок” [2, 62].

На позначення процесу статевої близькості автори використовують переважно образні (метафоричні) вислови, що позбавляє аналізовану лірику вульгарності й зайвої відвертості. Наприклад: “це час коли жага струмує навіть з мурів це марш нагрітих тіл жагучих мов коран” [2, 24]; “Я тебе маню опійним зіллям і вигострюю Об твої стегна свою цноту” [2, 29]; “О, скок із поверху невинності на брук гріховності, який ти нерозважливий і солодкий!” [2, 65]; “Візьми мене в полон своїх жадань, Спали мене, мов листя кленопадне” [2, 59]. Рідше для вербалізації тілесного кохання вживають дієслова кохатися, любитися, безодніти, напр.: “коли кохаємось: мій дотик - мов огонь загублений в соломі” [2, 29]; “на дні трави - Я на дні мене - ТИ без дна. Безодніємо на дні трави” [2, 103].

Варто зазначити, що в досліджуваних текстах подекуди фіксуємо й власне еротичну та вульгарну лексику на зразок акт (статевий), злягатися, фалос, пеніс тощо, напр.: “Немов калина з хмелем, заплелись, Жадібні губи кров'ю налились: Злягаємось докупи животами” [2, 201]; “Ти прийшов і лежиш, Сховавши фалос між ногами, І виглядаючи зовсім, як жінка” [2, 22]. Однак наведені приклади становлять не послідовність, а скоріше виняток мовного вираження концепту “кохання”. Поети евфемізують значення “статева близькість”, вживаючи безліч описових конструкцій, що заперечує двозначну аксіологічну ситуацію, у якій довгий час знаходилася еротична поезія, будучи напіввизнаною й зарахованою до “низьких” естетичних категорій потворного й огидного [10, 75].

Об'єктом концепту виступають образи коханого / коханої, що виражаються численними лексемами й розглядаються певними дослідниками як різновид афективів [9]. Щодо диференціації в гендерному плані варто зазначити кількісну перевагу найменувань образу коханої порівняно з чоловічими назвами. Так, на позначення коханої жінки фіксуємо іменники принцеса, богиня, голубка, горличка, троянда, леле, чарівниця, балерина, лань, сарна, весна, прикметники й дієприкметники маленька, єдина, люба, кохана, напр.: “ти моя богиня незайманості моя богиня недоторканості” [2, 69]; “Принцесо! Швидше роздягнися!” [2, 183]; “Яка ти красна, леле! - уста мої дрижать” [2, 177]; “Але слова згубила я: Чи ти сказав мені “єдина”?” [2, 121]. А для зображення об'єкта кохання чоловічої статі автори використовують у дослідженій ліриці лексеми любий, коханий, улюблений, господар. Наприклад: “Пливемо вдвох. Ти за кермом, господаре любові” [2, 214]; “Спить горілиць коханий чоловік, І тихий віддих тишу не бентежить” [2, 61]. Таку різницю можна пояснити тим, що зі 141 поета досліджуваної збірки переважну більшість становлять автори-чоловіки.

Образ концепту “кохання” розкривається за допомогою сполучуваності імені концепту зі словами пристрасть, шал, щастя, облуда, жар, що підтверджують вільний, забарвлений фізіологічною насолодою характер досліджуваного почуття, напр.: “Кімната - для кохання шкіри, для облуди тіла” [2, 28]; “Вона дрожить, бушує кров, І жар паде словами, Осінній блеск моя любов, Осіння ніч над нами” [2, 179]; “Ми творимо кохання світлий храм. Мене вгортаєш шовком свого тіла, До лона тулиш, з шалу осміліла…” [2, 201].

Семантичний арсенал концепту може бути розширений за рахунок ад'єктивних словосполучень, що вербалізують позасвідомі чуттєві потяги, напр.: “Заживши у своїй кохальній ері, Зливаємось в одно, боги вогнисті…” [2, 132]; “А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь!” [2, 24]; “Звершився чин любовного причастя…” [2, 42]; “Саму себе мені принесла в дань, Щоб передать в грядущі покоління - З екстазного любовного зомління Запалену життя нового грань” [2, 43].

Образний компонент концепту “кохання” найяскравіше представлений метафорами. Найстійкішим засобом метафоризації кохання в асоціативному тезаурусі, на думку багатьох мовознавців, є уподібнення любові стихіям (вогню, воді, бурі) [1, 224]. Однак в аналізованих текстах значущими постають метафори не “стихійного” плану, а саме: персоніфікація кохання, уподібнення вину, простору, їжі тощо. Показовими виявилися в еротичній ліриці випадки метафоричної персоніфікації кохання. Наприклад: “Іде одвічний танець Світла й Тіні, вдень і вночі не засина Любов, в річках вода і в річках-жилах кров, Регоче вітер, носячи насіння” [2, 203]; “Моя любов і я йому належим. Чого ж сльоза так терпне на щоці?” [2, 61].

Також серед основних образів концепту кохання виступає уподібнення вину, напр.: “Міцну любов я вихилив і випив, І кинув чарку у нічний туман” [2, 57]; “Налиймо ж вщерть любові келих! Нехай живе палка рішучість!” [2, 255].

В еротичних текстах зустрічаємо метафори, у яких кохання уподібнюється певній субстанції, напр.: “Замала, замала, замала ніч. Цілунком зачате світання. І виходження із кохання, мов зі світлого джерела” [2, 221]; а також їжі, напр.: “Вечором достигає вишня в'їдливого кохання” [2, 242]; “Ми їли мармелад? - О ні! Це їли ми кохання!” [2, 184]. Уподібнення любові стихіям ілюструють поодинокі приклади: “Може, землі замало навіть для кохання, хіба зрівнятись з бурею всією!” [2, 26].

Завдяки зазначеним вище метафоричним репрезентантам серед основних асоціативних зв'язків концепту “кохання” виділяємо наступні:

1. Кохання як музика: “Пашить на личку сором … І грає кров, як музика любовна” [2, 40]; “Вузли долонь - у ритміці кохання ключі музичні, й ти - ляклива ланя” [2, 26].

2. Кохання як субстанція: “Не говори, прошу, не говори - Не вичерпати океан любові Маленьким кухлем слів. Не говори…” [2, 59]; “А зараз буде Ніч повна кохання” [2, 198].

3. Кохання як простір: “… і сторопіє Бог перед любов'ю, де б не тільки ліжко, а все життя було - одне на двох ” [2, 126]; “У лабіринт кохання входять підлітки сяйливі” [2, 163].

4. Кохання як вино: “Дарма! коханням серце п'яне, В безодні щастя поринає…” [2, 255]; “Червоним золотом вина кохання повниться і грає, І страшно випити до дна Цю чашу пестощів без краю” [2, 120].

5. Любов як проміжок часу: “Передишку в любові раз по раз я роблю” [2, 244]; “Минає все - й любов дочасна” [2, 255]; “В шалену ніч нема зневір'я, - Кохання в вічності у приймах!” [2, 255].

6. Кохання як міцний матеріал, метал: “єдиною віссю є наше кохання” [2, 146]; “А він, моїм коханням весь закутий, Торкнутись прагне до її руки?” [2, 61].

Проаналізована когнітивно-пропозиційна структура представляє ядро концепту “кохання”. Периферійна зона концепту вербалізується лексемами, семантика яких містить імпліцитний зв'язок із ключовою лексемою. Так, із периферією концепту “кохання” тісно переплітається концепт “гріха”, репрезентований лексичними одиницями гріх, зрада, блуд, напр.: “Я знав, я пив її мучення І взяв на душу гріх чужий; Тому гріху нема наймення, Ні заборони, ні межі” [2, 262]; “Блудні мавки крадуться через пліт, Смішки прядуть і заглядають в хатку” [2, 39]; “І відтоді вона по ночах мене краде та й заводить кудись, а в очищах її очищається світ від ганьби і від зради і світлішає час у своїй течії” [2, 216].

Периферійну зону демонструють також лексеми, пов'язані із соціокультурними нормами суспільства, напр.: “Довгоомріяний шлюб нас в обійми огорне” [2, 143]; “Як Ладо Ладу буду милувати, Коли спаде весілля п'яний гам” [2, 200]; “Ми - зводники дівчат, коханці перемовні, ми любок міняли, мов квітчасті мушлі…” [2, 27].

Активний, агресивний характер тілесного кохання, що безпосередньо охоплене “пристрастю невтоленного лібідо, діонісійським шалом тілесного вчування” [7, 347], характеризують лексеми на зразок бранка, полонити, володіти, двобій, підкорити, напр.: “Я бранка Ваша, друже-враже. Любіть мене в цей літній день” [2, 75]; “Я підкорив тебе своїм коханням, О полохлива, дика сарно!” [2, 255]; “Я милувався нашими тілами, що вже спліталися в гарячому двобої” [2, 82].

Виявити наявні конотації концепту “кохання” дозволяють стилістичні фігури, уживані в аналізованих ліричних текстах. Активним функціонуванням відзначено порівняння як інтенсифікатор емоційності концепту “кохання”. Наприклад: “Любов дається людям, як провина, У муках родить жінка немовля, Хоч солодко закоханим гулять, Хоч це прекрасно: мати і дитина” [2, 204]; “І зоря над степом як моя любов” [2, 219]; “Від доторку руки вода стає шовкова, і ти, мов пух, летиш із губ, моя любове!” [2, 157].

Іншою стилістичною фігурою виступає антитеза, що ґрунтується на антонімічних парах кохання - ненависть, кохання - буденність, кохання - байдужість, вірність - зрада, напр.: “Свідомість роздвоюється у гураганне русло двох суперечностей і розколює любов ненавистю” [2, 105]; “Хай лиш миті дарує мені почуття, за якими буденність, щоденна облуда…” [2, 188]; “По той бік пристрасті - байдужості приділ” [2, 181]; “Очі зелені - зрадливі, - це тільки повір'я темні. Ті повір'я плечима твоїми топчу і вірність з безодень зелених п'ю…” [2, 127].

Отже, концепт “кохання” в українській еротичній поезії має складну когнітивно-пропозиційну структуру, вербалізація якої зумовлена особливістю жанрового різновиду лірики. Основними образними асоціативними зв'язками є уподібнення вину, музиці, простору тощо. Специфіка асоціативних зв'язків концепту полягає в тому, що еротична лірика розглядає любов як підсвідомий імпульс, некеровану силу, з однієї сторони, і як потяг до краси й філософський аналіз власного світу, з іншої сторони. Перспективу подальших розвідок окресленої проблеми вбачаємо в дослідженні гендерних особливостей мовного вираження концепту “кохання”.

Література

1. Актуальные проблемы современной лингвистики / сост. Л. Н. Чурилина. - М.: Флинта: Наука, 2008. - 416 с.

2. Біла книга кохання: антологія української еротичної поезії / упорядк. І. Лучук, В. Стах. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008. - 288 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. - 1440 с.

4. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как единица исследования / В. И. Карасик, Г. Г. Слышкин // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Сб. научн. тр. - Воронеж: ВГУ, 2001. - С. 75-80.

5. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки / Т. А. Космеда. - Львів: Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2000. - 349 с.

6. Краснобаєва-Чорна Ж. Термінополе концепт / Ж. Краснобаєва-Чорна // Українська мова. - 2006. - № 3. - С. 67-79.

7. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / автор-укладач Ю. І. Ковалів. - К.: Академія, 2007. - Т. 1. - 607 с.

8. Лучук І. Літургія кохання / І. Лучук // Львівська газета. - 2007. - 13 вересня. - С. 9.

9. Мінаєва Е. В. Гендерна концептологія: мовна репрезентація концептів “дім” і “любов” у жіночій поезії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. філол. наук: спец. 10.02.02 “Російська мова” / Мінаєва Елла Вікторівна. - Сімферополь, 2007. - 23 с.

10. Мудрак О. Інтимна, любовна та еротична лірика: диференціація понять / Олеся Мудрак // Слово і час. - 2009. - № 11. - С. 74-77.

11. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. - Полтава: Довкілля - К, 2006. - 716 с.

12. Слухай Н. В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного феномену / Н. В. Слухай // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: Логос, 2002. - № 7. - С. 462-470.

13. Чанышев А. Н. Любовь в Древней Греции / А. Н. Чанышев // Философия любви: в 2 ч. - М.: Политиздат, 1990. - Ч. 2. - С. 36-67.

Размещено на Allbest.ru