Давня українська історична елегія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Давня українська iсторична елегія

О.Г. Ткаченко

Однiєю з характерних рис давньої української елегiї є те, що вона тiсно пов'язана з iсторiєю країни. Українська дiйснiсть XVI - XVIII ст. була настiльки нестабiльна, складна i трагiчна, наповнена драматичними полiтичними, релiгiйними i культурними подiями, що авторам i на думку не спадало зображувати вигаданi подiї, неiснуючих героїв, надуманi почуття. Потужним джерелом української елегiї було багатостраждальне життя українського народу, наскрiзь пронизане болем i журбою, плачем i тугою. Це i сприяло поширенню елегiї, що посiла чiльне мiсце в жанровому розмаїттi давньої української лiтератури. За своєю тематикою елегiйнi твори свiтського напряму можна подiлити на iсторичнi, соцiальнi та любовнi.

В iсторичних елегiях знайшли вiдображення найрiзноманiтнiшi соцiально-iсторичнi подiї української дiйсностi XVI - XVIII столiть: боротьба проти iноземних загарбникiв, доба Хмельниччини, козаччина i гайдамаччина, руйнування Запорiзької Сiчi, австро-турецька i росiйсько-турецька вiйни, утворення Чорноморського вiйська на Кубанi, закрiпачення селян тощо.

Однiєю з перших вiдомих нам власне українських iсторичних елегiй є "Елегiя з приводу татарських набiгiв на Україну". Її ввiв у науковий обiг В. Перетц. Вiн вважав, що тема, яка порушувалася в елегiї, була досить поширеною в українськiй поезiї XVII столiття.

Вiрш, датований 1648 роком, складається з трьох частин: вступу, що є молитвою до Бога, основної частини, яка об'єднує двi теми (непогода i напад татар), i закiнчення, що є також молитвою до Бога. Незважаючи на наявнiсть в мовi твору полонiзмiв, його автором є українець, "опытный стихотворец", це переконливо довiв В. Перетц [1].

Елегiя написана дванадцятискладником, витриманим вiд початку i до кiнця. Автор невипадково в основну частину ввiв страшну картину непогоди, оскiльки вона несе значне iдейне навантаження, доповнюючи i пiдсилюючи враження жахливого становища українського народу, а "плач i крик жалосних голосiв" об'єднує їх в одне цiле, пiдкреслюючи горе i страждання, що випали на долю українського народу.

Побудована на реальних подiях елегiя багата конкретними деталями, навiть реалiстичними елементами: в змалюваннi непогоди - граду i снiгу, що вкрили уже засiянi поля, знищивши урожай; набiгу татарiв, що принiс розорення i спустошення земель, паплюження релiгiйних i культурних цiнностей, гибель, полон, зневагу i неволю українцям. Заслуговує на увагу той факт, що навiть порiвняння автор бере з реального життя, а не поетичнi:

Весна, лiто, осiнь в гнюсном плащу ходит,

Котрим сильна зима, як гетман рей водит [2].

Iдея твору таїться в заключнiй частинi, яку можна вважати своєрiдним закликом до боротьби: поетичний вiршування елегiя твір

Досить земля крове нашой ся напила,

Птаство теж i зврей тлом накормила [3].

Тематикою, поетичною формою, структурою та вiршуванням «Елегія з приводу татарських набігів на Україну» дуже близька до народних дум.

Жалоби на татарськi та турецькi набiги притаманнi багатьом елегiям. Особливою поетичною силою вражає вiрш "Україненько, матухно моя...", створений у другiй половинi XVII столiття. У ньому крiзь плач i жалобу пробивається, хоча й не зовсiм чiтко, заклик до боротьби:

Україненько, матухно моя,

Одна в Господє надiя твоя!

Глань же, Господи, з ясного слонця:

Нехай Україна не гине до конця,

Одведи стрiлки, злам сагайдаки,

Пожалуй, Батько, твої козаки! [4].

"Где ж, ви, Дорошенки, где ж, ви, Хмельниченки, i ви, Iвани? - запитує невiдомий автор вiрша "Ах, Україненько, бiдна годиненько тепер твоя...", звертаючись до всiх тих, кому не байдужа доля країни, i нагадує, що "колись татарському народу дикому страх бив козак" [5].

Цi елегiї написанi майже чистою народною мовою i поетичним малюнком та ритмом нагадують народнi пiснi.

Алегорична елегiя "Ой бiда, бiда мнi, чайцi-небозi..." змальовує хистке становище України-чайки, яка пiсля приєднання до Росiї не знайшла очiкуваної стабiльностi, спокою i щастя для своїх громадян - дiтей. Авторство елегiї приписувалося Б. Хмельницькому, I. Мазепi, П.Калнишевському. Достеменно встановити авторство немає можливостi, безперечним є лиш те, що вiн добре усвiдомлював усю трагiчнiсть становища України:

Ой бда, бда мн, чайц-небоз,

Що вывела дти при самой дороз,

Еще в зелененьком жит.

Где ж мин дти подти?

Призовет журавля к себ на пораду:

"Брате журавлю, дай мн пораду.

Где ж мин дти подти?

Придется проч полетъти [6].

Iсторичнi елегiї, створенi наприкiнцi XVII та у XVIII ст., досить рiзнi за iдейним змiстом, оскiльки вiдображали рiзнi, iнодi протилежнi iдейнi погляди i настрої, що залежало вiд нацiональної свiдомостi, полiтичних поглядiв та симпатiй автора. Наприклад, елегiя "Ляментує Україна iз великим жалем..." явно вказує на симпатiї автора до польського короля. Iснує цiла низка пiсень, що оспiвують Хмельницького i засуджують Мазепу, i навпаки, засуджують Хмельницького i оспiвують Мазепу.

Офiцiйну точку зору на дiяння гетьмана Мазепи вiдобразив С.Яворський в елегiї "Изми мя, Боже...". У формi монологу-плачу, що була досить поширеною серед елегiйних творiв давньої лiтератури, автор устами Росiї-матерi засуджує свого сина, якого порiвнює з "ядовитою i лукавою змiєю". Проте справжнiй Мазепа постає перед нами в його творах, листах тощо. Особливо вражає iдейною силою елегiя "Всi покою щиро прагнуть...", в якiй вiн досить переконливо i напрочуд поетично змалював тяжке становище українцiв. "Висловив Мазепа золотi слова, - писав М. Возняк, - про потребу згоди помiж українцями, щоб вернути волю й цiлiсть України" [7]:

Всi покою щиро прагнуть,

А не в один гуж тягнуть,

Той направо, той налiво,

А всi браття, тото диво!

Нема ж любови, нема згоди

Од Жовтої взявши Води;

През незгоду всi пропали,

Самi себе звоювали.

Ей, братища, пора знати,

Що не всiм нам панувати,

Не всiм дано всеє знати

I рiчами керувати! [8].

До iсторичних елегiй можна вiднести й широковiдому пiсню С.Климовського "Їхав козак за Дунай". Вона побудована у формi дiалогу-прощання козака, який вiд'їздив на вiйну, з коханою дiвчиною. Перед нами душевний стан юнака, що сумує, бо розлучається з милою, i в той же час його переповнюють почуття гордостi, бо вiн iде на вiйну:

Бiлих ручок не ламай,

Ясних очок не стирай,

Мене з вiйни зо славою

К собi дожидай [9].

Звiдси ледь помiтна оптимiстична тональнiсть пiснi. Щодо дiвчини, то її хвилює тiльки те, що коханий покидає i що йому загрожує небезпека:

Не хочу я нiчого,

Тiльки тебе одного,

Ти будь здоров, мiй миленький,

А все пропадай! [10].

Свавiлля польських конфедератiв, кривавий вир Колiївщини лягли в основу таких творiв, як "Славна була Ведмедовка всiма сторонами", "На Українi в Жаботинi свавiльнi козаки", "В славнiм мiстi до Уманя з'їхались народи...", "В шестьдесят восьмом году...", "Ей, у мiстi при лiсочку, на славнiм Гуманi...". На особливу увагу заслуговує елегiя "Захотiла Смiлянщина вiру утвердити...", яка розповiдає про вбивство ляхами млiївського титаря Данила Кушнiра, оскiльки сюжетно передує "Гайдамакам" Шевченка.

Вiдгукнулася елегiя i на таку сумну подiю в життi українського народу, як зруйнування Запорiзької Сiчi. Вiрш "Зруйнування Сiчi у 1775 роцi", створений у дусi народнопоетичних лiтературних традицiй, змальовував народне бачення цiєї подiї.

Настрої колишнiх запорожцiв пiсля знищення Сiчi, їх роздуми над своєю долею описав А. Головатий в своїх елегiйних творах, найхарактернiшим серед яких є "О Боже наш, Боже, Боже милостивий...".

Ой Боже наш, Боже, Боже милостивий,

Що ми народилися в свiтi нещасливi.

Служили вiрно в полi i на морi,

Та остались убогi, босi й голi;

Старались землю заслужити,

Щоб в вольностi нам вiку дожити [11].

Про цю елегiю П. Житецький писав: "Вiрша цiкава як перший лiтературний твiр на чисто народнiй мовi, надрукований в 1792 р. гражданським шрифтом на шiсть рокiв ранiше "Енеїди" Котляревського" [12].

Уже на прикладi цих творiв можна сказати, що давня iсторична елегiя не залишила поза увагою жодної бiльш менш значної подiї з життя українського народу ХVI - ХVIII столiть i стала своєрiдним лiтописом душi наших предкiв, показавши, який мали вплив i значення тi чи iншi iсторично-суспiльнi обставини на їх душевний стан. Цi твори оспiвували любов до Батькiвщини, героїзм, лицарську доблесть i честь, загартовували свободолюбство, нацiональну гiднiсть, ненависть до ворогiв i гнобителiв.

За змiстом, будовою, образами, вiршовою формою, мовою i особливо iдейним спрямуванням iсторична елегiя дуже близька до народнопоетичної творчостi, зокрема до дум.

Для елегiйних творiв iсторичного спрямування характернi конкретнi деталi, реалiї повсякденного життя, описи, якi часом розгортаються в справжнi сценки. В них майже вiдсутня антична, християнська образнiсть, проте широко представленi географiчнi назви, назви мiст та сiл.

Як уже зазначалося, iсторична елегiя витворена на реальних подiях, однак слiд зауважити, що цi подiї подавалися через призму особистих почувань, свiтобачення i свiтосприйняття автора в дусi традицiй i смакiв тогочасного поетичного мистецтва.

Список лiтератури

1.Перетц В.Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI-XVIII веков.-М.,Л.,1962.-С.153-154.

2.Там само.-С.-152.

3.Там само.-С.-153.

4.Українська поезiя. Середина XVII ст.-К.,-1992.-С.399.

5.Там само.-С.-398.

6.Там само.-С.-390.

7.Возняк Михайло. Iсторiя української лiтератури: У двох книгах.-Львiв,1994.-Книга 2.-С.416.

8.Гетьмани України. Iван Мазепа.-К.,1992.- С.108.

9.Українська лiтература XVIIIст.-К.,1983.-С.45.

10.Там само.-С.-152.

11.Там само.-С.-86.

12.Житецький П.Г. «Енеїда» Котляревського у зв`язку з оглядом української лiтeратури XVIII cт//Вибранi працi. Фiлологiя.-К.,1987.-С.222.

Анотація

The article deals with one of the less studied problems of literary criticism - the evolution of elegy genre in Ukrainian literature. The main criterion of lyric poems relating to elegy genre is a context and a melancholy key - basic signs of the elegy poem. Having considered a number of well-known and less-known historical works, and having determined that long-suffering life of the Ukrainian people was a powerful source of the Ukrainian elegy, the author retraces formation and genre peculiarities of the historical elegy which is one of the base-style varieties of the ancient Ukrainian elegy.

Размещено на Allbest.ru