Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

1. Життя і творчість жадана Сергія Вікторовича

2. Своєрідність стилю та мотивів поетичних творів Сергія Жадана

3. Основна творчість Сергія Жадана - постмодернізм

4. Реалізм в прозових творах письменника

5. Вплив сучасної творчості Сергія Жадана на сучасну молодь

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Сучасна українська література різноманітна своїми жанрами та тематикою, як ніколи. Велика кількість з'являється нових і цікавих авторів, ці люди по своєму творчі і унікальні. В даному рефераті, ми розглянемо творчу українську особистість ХХ століття - Сергія Вікторовича Жадана. На сьогоднішній день найактуальнішим напрямом є постмодерністська література, яка демонструє відображення стану суспільства в його реальному виявленні. Творчість письменника Сергія Жадана є яскравим прикладом літератури постмодерну, в якому стикаються, втілюючи в собі реальне життя, з його буденними проблемами. Неможливо переоцінити дидактичний вплив творчості письменника з його філософським, хоча в той же час і неймовірно реалістичним баченням дійсності. Всі роботи Сергія Ждана є дуже багатогранні, як власне і сам письменник. Хотілось би підкреслити незлічену кількість граней літератури створеної Сергієм Володимировичем такі, як політичний аспект, соціальний аспект, психологічний, з точки зору дослідження самого тексту - філологічний (метафоричність, особливості «мовлення», композиції творів, архітектоніка, прекрасні описи, діалектизмі і т.д.), релігійний аспект, лірика письменника і багато інших. Такий перелік граней літератури дає змогу нам зрозуміти наскільки багатогранна і різноманітна література, яку хоче до нести до нас письменник, що безмовно робить її актуальною для вивчення на сьогодні день. Соціалістичний реалізм є домінантною нотою y творах «Депеш Мод» та «Ворошиловград». У цих творах події передаються та розповідаються від першого лиця. Далі ми детальніше зупинимося на цих творах, і спробує зрозуміти, що хотів показати нам автор.

1. Життя і творчість жадана Сергія Вікторовича

Перш ніж ми розглянемо, як впливає творчість письменника на сучасну молодь, хотілось би спочатку заглянути в минуле, і переглянути життя і саму творчість Сергія Вікторовича.

Сергій Володимирович Жадан - український поет ХХ століття, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився 23 серпня 1974 р. в місті Старобільськ, Луганської області. У 1996 році закінчив філологічний факультет Харківського державного педагогічного імені Г. С. Сковороди. На протязі 1996-1999 роках навчався в аспірантурі університету, який здобув ступінь кандидата філологічних наук. З 2000 по 2004 рік працював викладачем кафедри української та світової літератури, після чого закінчує з викладацькою діяльністю, і стає незалежним письменником. На даний момент Сергій Володимирович живе та працює у першій столиці України - місті Харкові. Регулярно виступає зі своїми творами в різних містах України та Західної Європи - зокрема в супроводі українських музикантів (найчастіше, групи «Собаки в космосі»).

С. В. Жадан пише романи, поезії, есеї в яких зачіпає пострадянську дійсність в Україні. Для поета характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики, скоріш за все це є родзинка описання пострадянської дійсності, щоб читач зрозумів по справжньому ті не забуті часи.

Поет займається перекладом з англійської, німецької, польської, білоруської та російської мов. Перекладає поезію з німецької (Паyля Целана), англійської (Чарльза Бyковскі), білорyської (Андрія Хадановича), російської (Данилy Давидова, Кирила Медведєва) мов. Власні роботи поета перекладалися вірменською, польською, хорватською, російською, білоруською, англійською, німецькою та литовською мовами. Таким чином, творчість поета є на слуху в інших країнах, як на пострадянському просторі, так і ні. [4]

Не переходячи до творчості, хотілось би ще розглянути громадянську діяльність Сергія Ждана. У 1991 році був одним з організаторів харківського нефутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». З 2000 року і по сьогодення є віце-президентом Асоціації українських письменників, є учасником мультимедійних мистецьких проектів, а також акцій громадянської непокори. Під час помаранчевої революції Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Також, поет є відомою особою відносно харківських можновладців - Кернеса та Добкіна, на їхню адресу поет висловлював чималу критику.

У березні 2008 року роман Жадана «Anarchy in the UKR» в російському перекладі увійшов в «довгий список» російської літературної премії «Національний бестселер» (номінатором виступив російський письменник Дмитро Горчев). Ця ж книга в 2008 році ввійшла в шорт-лист і отримала почесну грамоту конкурсу «Книга року» на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.

У травні 2010 року журнал «GQ» вдруге виснув Сергія Жадана на звання «Людина року» в номінації «Письменники» за написання книги «Червоний Елвіс» (перше висунення відбулося y 2008 році за «Anarchy in the UKR»). Критики дуже позитивно відгукуються про творчість С. В. Ждана, і називають його одним з найкращих літераторів з країн колишнього СРСР. Критики наголошують, чим Жадан відрізняється від інших письменників, тим, що вміє бути своїм як для простої, так і для освіченої аудиторії. [4]

У 2010 році Сергій Жадан зібрав найвідоміших українських поетів ХХІ століття у черговій культовій антології - «Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років». Поет зазначає, перші 10 років нового тисячоліття чудово промайнули, залишили після себе слід інтелектуальної сучасної культури. Наступна збірка була «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх 10 років». Аналогія «Метаморфози» об'єднала по п'ять поетес та поетів зі Львова, Києва та Харкова, показавши, що поетичний схід, захід і центр завжди будуть разом. Видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля» випустило збірку сучасної української поезії, в яку було зібрано почуття, емоції, враження й пристрасті 10 популярних митців: Сергія Жадана, Маріанни Кіяновської, Світлани Поваляєвої, Мар'яни Савка, Андрія Бондара, Остапа Сливинського, Олега Коцарева, Галини Крук, Дмитра Лазуткіна, Богдана Матіяша.

«Метаморфози. 10 українських поетів останніх десяти років» - справжній часопис української літератури нової формації, останні 10 років відбилися в кожному зі 170 віршів антології. 2000-і непомітно завершились, проте вони дали літературі багато нових імен та десять яскравих поетів останнього десятиріччя. Сергій Жадан укладаючи поетичну збірку, емоційно зазначив: «Поезія змінюється і перевтілюється, набуває нового звучання й несподіваних відтінків, рухається в лише їй відомому напрямку, постійно збиваючись із маршруту й зникаючи за рогом. Рух і переродження закладені в її природу, оскільки поезія це і є суцільні метаморфози, а метаморфози це і є найкраща поезія».

Особливу похвалу, увагу і підтримку отримав його роман «Ворошиловград», який було названо маніфестом цілого покоління. У 2016 році Сергій Жадан був нагороджений престижною літературною премією Президента України «Українська книжка року» за збірку «Месопотамія». Письменник щиро подякував главі держави за наданy честь і всім присутнів повідомив, що грошову винагородy він передайсь на потреби дітям: «… Ми з видавцями хочемо ще раз подякувати Вам за цю премію і передати її на потреби дитячих закладів Луганської області. Ми з друзями-волонтерами вже певний час допомагаємо дитячим садочкам та інтернатам на Луганщині, тож радо передаємо і ці кошти дітям». [4]

2. Своєрідність стилю та мотивів поетичних творів Сергія Жадана

Вище ми зазначали, що Сергій Жадан був засновником літературної корпорації харківських поетів «Червона Фіра», до якої також належали І. Пилипчук і Р. Мельників. Через заснування літературної корпорації «Червона Фіра» у 1991 році Сергій Жадан стає відомим сучасним читачам. У своїй творчості поети визначились, і обрали напрям неофутуризм, і це визначило їхню літературну концепцію. Створивши невеличке коло однодумців стало своєрідним східноукраїнським аналогом «Бу-Ба-Бу», і це є тому підтвердженням, що українська література на пострадянському просторі продовжує свій розвиток, підхоплена хвилею постмодерністського напряму. [8]

Це було схоже на марш-кидок, настільки потужно, на повний голос заговорили молоді письменники, вони ніби очікували тієї жаданої миті сказати своє слово, що переповнювало їх, особливо після розпаду СРСР. Однак літературні критики зазначають, що Сергій Жадан у своїй поетичній творчості, зумів поєднати українську поетичну традицію. Під цим розуміється поєднання про футуристичну, так звану семенківську - із панк- і рок-субкультурами, що дає підстави (як і раніше, коли з'являлося щось нове) для критичних літературних дискусій, що тривають і досі. Про творчість Сергія Жадана оригінально висловився О. Бойченко: «Жадан … і до вбивства силабо-тоніки був дуже сильним поетом, але тепер, остаточно освоївши вірші, що за своєю структурою нагадують хмари, став тим, ким його хотіла бачити історія культури початку століття: її безнадійно застудженим горлом…». Михайло Семенко великий майстер, який задекларував високий рівень розвитку футуризму в Україні. Сергій Жадана ґрунтовно вивчав творчість великого майстра, що дало змогу написати багато поезій.

Письменник висловлює читачеві свої асоціації, почуття та мимовільні думки, такі ніби ти відчуваєш той самий момент самого написання твору. Ці моменти Сергій Жадан висловлює свої почуття переважно в поетичних творах, передаючи читачам через поетичну медитацію за допомогою лаконічного підбору виражальних засобів. Здається, що авторські переживання й роздуми не матимуть тієї гостроти вираження, якщо не вилиються у віршовані рядки. Віршові рядки написані автором є самою миттю прожитої думки й чуття. Це помітно, наприклад, у вірші «На цьому майдані все на диво пов'язане…». Написаний під час рок-фестивалю «Тарас Бульба» в Дубенському замку, де ліричний герой переживає чергове романтичне захоплення, подібний твір називають рефлексіями, і це є зразком інтимної лірики. Такі роздуми, переплетені з асоціативним сприйняттям довколишніх краєвидів, спостерігаємо також у вірші «Тут певно колись було море…», коли «відчуття ірреального проникає по цей бік дійсного». Цей вірш був написаний переповненим почуття «повернення додому». Природа й ландшафти рідного краю (Луганщини) спонукали до думки про те, що тут колись були давні моря, автор ніби нас запрошує пофантазувати разом із ним. [5]

Оригінальний за задумом вірш «Музика, очерет…» (із збірки «Балади про війну і відбудову», 2001) належить до інтимно-медитативної лірики поета. У вірші описується мотив: розлука двох молодих закоханих людей, які зрозуміли, що навколо них змінився світ від їхніх почуттів, і вони відчули, «як проступає тепло через ріки, міста» і душі стають ніби окриленими: «Все, що у нас було - тільки ця висота». Минув час, і зникло дивне й красиве почуття, ліричний герой констатує: «Поїзд твоїх химер не зупиняє біг…» І смуток осідає в душі, його важко стримати: «Все, що трималось вій, голос печальний, плач, я скидаю на твій автовідповідач». Чи надовго ця розлука? Важко відповісти, адже для них тепер «падає різний сніг», у них «нарізно кров поспішає».

Але пережите почуття неймовірне хвилююче, ніжне й красиве, тому для ліричного героя «солодко шириться лет», і, напевне, в таку мить свого життя він вдосконалюється у своєму внутрішньому світі, мудрішає, дорослішає, відчуває впевненість, і в нього «тихо росте душа, мов ламкий очерет». Це невимовний тендітно-ніжний процес, коли хочеться плакати й посміхатися водночас. Читаючи що в перший раз, що в другий, цю ліричну поезію, постійно відчуваєш присутність самого автора у творі, поезія написана самим теплом душі автора. Відверта розповідь автора з читачем про пережиті почуття, передані лаконічною мовою, викликає прихильну любов й симпатію до ліричного героя, а також - і до самого автора. Провідна думка поезії - почуття, красиві й високі, не обмежуються ні часом, ні віком, які назавжди залишать відбиток у серці читача. Поетична творчість Сергія Жадана схожа на веселку теплих й холодних почуттів, спротиву, почуттів, заперечень, думок, вражень позивних й негативних. Поет постійно у пошуку, у бажанні бути зрозумілим не зважаючи на вікову категорію, бо молоде покоління по-іншому дивиться на перетворення, що відбуваються в суспільстві. «Жадан жадає … коли не вистрибнути …, то бодай виповзти за межі крейдяного кола того маразму, в якому було приречене народитися, а тоді й жити покоління нашого автора» - Павло Загребельний. [5]

Роман «Депеш Мод» - носить автобіографічний характер, і автор знайомить з абсолютно реальними «не видуманими» фактами життя його юних літ. Даний роман написаний досить специфічно, як здається читачеві , роман також може шокувати читача, однак по інакшому мабуть не можна було б передати реалії 90-х років минулого століття. Роман «Депеш Мод» показує головну на сьогодні актуальну проблему проблемного підліткового періоду, при цьому пошук власного «Я» яким пронизаний «Ворошиловград», питання морально-етичних норм поведінки.

3. Основна творчість Сергія Жадана - постмодернізм

жадан поетичний постмодернізм стиль

«Покоління Сергія Жадана зростало в атмосфері занепаду Радянського Союзу, поступової загибелі його інфраструктури, естетики й етики. Епоха розчарувань: у стабільності світу, в справедливості. Творчість умовно «виростає» з літератури ХХ століття, її найбільш експериментальної частини, грайливої, екстравагантної. В той же час Сергій Жадан дав поштовх до активнішого використання східної, урбаністичної, постіндустріальної, прикордонної тематики». [6]

Сергій Вікторович Жадан є яскравим представником постмодерністського напряму в літературній творчості. Характерні риси постмодерну присутні в його прозових доробках:

- культ незалежної особистості;

- потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

- прагнення поєднати, взаємо доповнити істини багатьох націй, релігій культур;

- бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

- використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати увагу на ненормальності, не справжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;

- зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний та сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.;

- у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий;

- суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

- запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно - композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

- присутність образу оповідача;

- іронічність та пародійність. [8]

Постмодернізм виникає насамперед як інтелектуальна течія покликана осмислити не економічні, а швидше політичні та культурологічні проблеми, постмодерністські настрої позначені розчаруванням в ідеалах і цінностях Відродження та Просвітництва з їх вірою в прогрес, торжество розуму, безмежність людських можливостей, як жанр літературний почав розвиватись в останні десятиліття ХХ століття, в постіндустріальному суспільстві, в епоху розпаду цілісного погляду на світ, руйнування світоглядних, політичних та економічних систем. «У соцреалістичних літературах постмодернізм передусім був альтернативою соцреалізму. І це перша, найістотніша риса, що відрізняє постмодернізм колишніх соцреалістичних літератур від його західного варіанта, в якому він був хай м'якою, але альтернативою модернізму». [1, с. 7]

Модерністична література має риси навіть протилежні постмодерну. Модерністи свідомо роблять свою творчість елітарною - «мистецтво для митців», література модернізму є протестом заперечення принципів реалізму на натуралізму з його життєподібністю, модерністи створюють «нову дійсність» і сприймають її як абсолютну реальність, предметний світ не цікавить представників даної течії - він у них абсурдизується та деформується, чим неправдоподібніша картина світу, тим вірогіднішою вона стає для модерністів. Власне кажучи нас з Вами цікавить наступник модернізму «постмодерн». Постмодерна література, за словами Т. Денисової. Є антиподом літератури модерної, елітарної, апелює до широких мас. У цьому її принципова ознака. Постмодерний роман побудований на гротеску, пародії, іронії, травестуванні, поєднанні, здавалося б, непоєднуваних речей. Постмодерній свідомості властиві сумнів, анти догматичність, плюралізм, іронічність [1, с. 7] Іронія та реалізм - максимально використовувані постмодерном засоби. Аналізуючи твори Сергія Жадана, які яскраво осяяні реальністю 90-х років, жорстокою, сумною, часом важкозрозумілою, не можна не помітити як автор поруч із жорсткою картинною тогочасної дійсності відкриває нам іронічне мислення персонажів, без якого здавалося б і не можна було б сприймати отой важкий реалізм. Іронія рятує читача від того мороку який часом виникає сприймаючи текст з настільки не прихованими реалістичними даними, а якщо вже мислити глобально, то Сергій Жадан, не перший український письменник, що на стільки майстерно використовує іронічні засоби. Наші классики широко ними користувались, описуючи далеко не ідеальне буття українського народу. Взяти для прикладу прекрасного класика Івана-Нечуя Левицького і його «Кайдашеву сім'ю» - чудовий соціально-побутовий твір, просякнутий іронічними висловлюваннями персонажів, по суті не красивою поведінкою, завдяки тій самій іронії висвітлена в потрібному для автора, читачеві контексті, і власне через неї (за великою часткою) він і є настільки цікавий. Проте ми не маємо на меті зараз порівняння цих двох творів, але все неможливо не помітити що іронія є й завжди була присутня в українських текстах, як частина менталітету нашого народу.

4. Реалізм в прозових творах письменника

Реалізм в українській літературі сформувався з половини ХIX століття, прийшовши на зміну романтизму. На противагу соцреалізму - перевантаження зайвою інформацією і статичними описами у штучних словесних прикрасах з перевагою епітетів і порівнянь, штучний пафос, іноді з ухилом у сентиментальність, дидактизм і моралізаторство - актуальному в юні роки Сергія Вікторовича Жадана який власне кажучи і описує в своїх творах , реалізм - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. [5]

Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.

Основними рисами реалізму є :

- раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);

- правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

- принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

- характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

- конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди.

Сергій Жадан - сучасний український письменник-реаліст. Він має велику віршованих та прозових творів. Реальність яку ми бачимо в творчості письменника відносить в не такі й далекі 90-ті, ми потрапляємо в бурхливе життя тогочасної молоді, про никаємось їхніми труднощами, радощами, розуміємо що насправді це є глибоко розумні молоді, вони бажають кращого життя, бажають насамперед справжнього життя, справжню родину. Реалізмом просякнуте кожне слово та думка персонажів, більше того роман «Депеш Мод» - є автобіографічним, мовлення повне нецензурної лексики, спосіб життя насичений алкогольними буднями, перипетіями, не зрозумілими обставинами з якими хлопці намагаються боротись по своєму, доля кидає їм виклики, а вони відбивають, хто як вміє.

Реальність не прикрашена високою мовою, манірною поведінкою, проте благородних жестів вистачає, автор описує події що часом показують на стільки людяну та розуміючу сторону буття юнаків, що ми починаємо дивитись на них зовсім по іншому, вбачаємо нові насправді хороші риси, відверто щирі які навіть викликають захоплення: «…з вокзалу виходить якийсь інвалід …сідає…і ставить перед собою коробку, розкриває її - і нічого собі- виявляється що це патефон, справжній старий патефон…» [2, с. 206], « з вокзалу виходить патруль…один із них, очевидно старший, не витримує і валить з носцака по патефону, котрий тут таки відлітає вбік і печально замовкає…» [2, с. 207 ], «…наш друг-єврей-Собака-Павлов підходить до одного з мінтів…і влучно заціджує йому просто в його сержантське їбало так, що картуз валиться на землю, та й сам сержант валиться…»[2, с. 208] - ми розуміємо що людина повинна мати не аби-яку силу волі та мужність, щоб підійти і стати на захист старенького, починаємо відчувати благородство деяких вчинків, та починаємо поважати Собаку-Павлова, який пройнявся стражданням бідного дідуся, який в свою чергу не мав можливості дати відсіч далеко не справедливим органам влади, що знущались з дідуся-інваліда.

Яскраві реалістичні риси присутні в образах, в спогадах, в описах природи, сама сюжетна лінія побудована на конкретно реалістичних картинах дійсності. Авторська меланхолійність та внутрішній спокій поступово затягують у вирій подій, які сходинка за сходинкою все ж доводять до логічної розв'язки сюжет. Роман Сергія Жадана «Ворошиловград» починається з телефонного дзвінка і передмова йде про відношення автора до тих же телефонів: «Телефони існують, аби повідомляти ними різні неприємності. Телефонні голоси звучать холодно й офіційно, офіційним голосом простіше переказувати погані новини. Я знаю про що я говорю. Все життя боровся з телефонними апаратами, хоча й без особливого успіху…» [1, с. 3 ]. Початок розповіді з телефонного доленосного дзвінка, який змінив усе життя головного героя. Будь-який момент в житті може стати вирішальним в залежності від того, яке рішення буде прийняте людиною - в супереч чи на користь обставинам, автор натякає нам що реальність насправді теж кидає свої мотузочки, дає нам шанс, і нам вирішувати як ним скористатись, власне кажучи так і в житті.

Отже, провідними жанровими течіями письменника є постмодерністська література. Прояви постмодерну виявляються в реалістичних картинах з неприкрашеними іронічними буднями.

5. Вплив сучасної творчості Сергія Жадана на сучасну молодь

Перегорнувши не таке ж далеке минули нашого поета Сергія Жадана, адже це важливо, як будувався його шлях до любові читача, а саме до любові молодого читача так, як всі ці новітні гаджети перекривають всю любов до книг, вже не говорячи про таке мистецтво як поезія й роман. Але ж поет знайшов ту ниточку, щоб протягнути до заслуженої любові сучасної молоді. Можливо йому це вдалося тому, що він сам пережив як бурхливу, так і важку молодість в ті дев'яності часи, які він описує у своєму романі «Депеш Мод».

Критики говорять про Сергія Володимировича - завжди молодий письменник, що й притягує молодь і студентське покоління Харкова, і всієї країни. Студенти країни виростають на віршах і прозі письменника. Він стає для них вчителем й наставником, вчити українську, аби мати можливість поставити запитання Жадану під час зустрічі, й не відвідує заняття задля презентацій його нових книжок. Студент, власне, ігнорує ті пари, поринаючи під монотонний голос викладача у світ героїв Сергія, студент від пережитих вражень ділиться автографами, спогадами від зустрічі із ним в арт-клубі «ОstаNNя барикада». І тут постає важливе питання, чи не вперше українська молодь знайшла себе у літературі, адже їй розповідають і акцентують увагу не про столітню давнину, а про те, що було, що є сьогодні в її житті, що література проживає й переживає на даний момент. Чи не вперше молодь має змогу говорити зі своїм письменником, говорити на «ти», говорити і бути почутою й не проігнорованою. [7]

Але ж як говорить письменник у інтерв'ю газет і журналів, то він себе не відчуває «молодим чи молодіжним письменником», він себе вважає просто письменником. [3]

Сучасне суспільство диктує нам все нові й нові шляхи до розвитку (але також і занепаду) нашого «я». Створено багато можливих варіантів прогресування молодих людей. Проте всі ці шляхи є ефективними лише в тому випадку, коли людина свідомо ставить перед собою ціль саморозвитку, а також має бажання рухатись до такої цілі.

Універсальним методом приємного проведення часу і - одночасно - методом саморозвитку є читання. На теперішній час у книгарнях та в інтернеті можна придбати для прочитання мільйони книг, що так чи інакше впливатимуть на ще не зовсім сформовану свідомість молодої людини. А сучасні прозаїки та поети не завжди описують у своїх творах нормальні, не викривлені ціннісні орієнтири. Саме такий дисбаланс може викликати у молодій людині певний супротив нав`язаним, чужорідним їй «ідеалам», які, зрештою, мають непогані шанси прижитись завдяки регулярному читанню масової літератури з невисокими ідеалами.

Якщо розглядати книги авторів, що зараз найбільше читаються, то ми хочемо зосередити свою увагу на творчості Сергія Жадана.

Головною рисою й відмінністю поезій С. В. Жадана є його невичерпна відвертість, від якої іноді може стати аж незручно, бо складається враження, що за тобою підглядають у шпарку, а потім описують у своїх книгах. Поет Жадан є досить неординарна, безкомпромісна, щира, відверта та ідеологічна особистість, яку в наш дуже складно зустріти. Він описує усі реалії нашого сьогодення, наших ідеалів, при цьому не даючи якоїсь своєї критики чи думки. Автор - також спостерігач, який це все описує, цей опис який ми зустрічаємо в роботі автора є повні реалії сьогодення, які не можливо не описати і не піднести читачеві, знову ж повторюсь для будь якої категорії віку як в нашій країні, так і закордоном. Висновки мають робити самі читачі, висновки відносно почуттів, які залишились у їх душі, висновки які не дають їм спокою, а можливо з'явилися якісь запитання, звідки це взяв автор, чому саме так він вирішив описати свою думку й своє почуття. Завдання, яке Жадан поставив перед собою, - донести до нас правду, яка б вона не була б - місцями жорстку та неприємну, аморальну, іноді - чудову, радісну. [5]

Поезія Жадана носить пізнавальний, трохи шокуючий характер. Молодій людині буде на користь реальні факти про дійсність, але, водночас, нічим не прикрашені описи дійсності можуть сформувати тимчасовий пригнічений стан особистості. Але ж напевно буде все таки легше почути гірку, але правду.

Отже, Сергій Вікторович Жадан пройшов довгий не легкий шлях становлення себе, як письменника-постмодерніста. За своє життя письменник встиг зайнятись і викладацькою діяльністю, поетичною творчістю, був членом музичного гурту, та прийшов все ж до того аби писати прозові твори. Авжеж, поетичну та музичну творчість він не покинув, він й далі подорожує зі своїми виступами по Україні і Західній Європі, де на нього чекають й показують свою повагу. Проте прозові твори мали на стільки оригінальний, та цікавий характер що захопили дуже велику кількість читацької аудиторії. І тепер ми знайомі з прекрасним письменником-прозаїком.

Сергій Жадан є неординарною цікавою особистістю, який й захоплює своєю творчістю молодих людей. Він письменник, який вартий вивчення у загальноосвітніх школах, адже не можна виховувати нове покоління українців на стереотипах минулих століть, школярі, принаймні мають право знати на існування та творчі задуми яскравих сучасних письменників.

Ще є одним позитивом для молоді це те, що є можливість поспілкуватися віч-на-віч з сучасним літературним діячем, освітливши для себе саме ті темні міста у їхній творчості, які цікавлять тільки тебе.

Висновки

Пишучі даний реферат про творчість Сергія Жадана, таке відчуття ніби з ним проживаєш його життя, емоції і його переповненні відчуття, як пострадянських часів, так і сьогодення. Навіть вже замислюєшся з ним о зустрічі, почути на власні вуха його думки.

Сергій Володимирович Жадан - молодий, відомий і цікавий український письменник-постмодерніст. Багато дослідників наголошують на ключових характеристиках творчості харківського творця: епатажність, непередбачуваність, провокативність, деструктивність. Але ми бачимо його добре серце за його вчинки, вони проявляються перш за все - людяністю.

Він як письменник-постмодерніст, осягнув увесь спектр особливостей жанру постмодерну і показав на загал не прикрашені особливості існування людей дев'яностих часів. Його творчість різноманітна та цікава, поезія Сергія Володимировича - це багатожанрова патріотична лірика. Прозова творчість має частково автобіографічний характер, який плавно переходить в образ головного героя і розчиняється в ньому.

Творчість і тематика творів письменника є популярною й актуальною сьогодні. Навіть сам автор говорить в одному із інтерв'ю, що він свої книги читає перебуваючи в маршрутці, це говорить про те, що твори письменника на слуху й зараз. Постмодерністський напрям, та майстерність автора керує уявою таким чином, що ми разом з ним подорожуємо осколками його минулого, відчуваючи той відчай, страх, сміливість міркувань. Майже у всіх роботах присутнє авторське «Я», тобто складається враження того, що цікава особистість автора, постійно говорить: «ви розумієте, що довелось пережити мені, та які насправді це були часи».

Отже, провідними жанровими течіями письменника є постмодерністська література. Прояви постмодерну виявляються в реалістичних картинах з неприкрашеними іронічними буднями.

Список використаної літератури

1. Ворошиловград: роман / С.В. Жадан; - Харків: Фоліо, 2011. - 442 с. - ( Графіті)

2. Депеш Мод: роман / С. В. Жадан; післямова П. А. Загребельного. - Харків: Фоліо, 2011. - 229 с. (Графіті)

3. Жадан С. В. «Автобіографічність - це хвороба української літератури»: (Інтерв'ю) // Політика і культура. - 2003. - №.36. - С. 40-41.

4. Жадан Сергій Вікторович: життя та творчість [Електронний ресурс] / Бібліотека Української Літератури. - Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=13549.

5. Своєрідність стилю та мотивів поетичних творів Сергія Жадана [Електронний ресурс] / Довідник Школяра. - 2012. - Режим доступу: http://lessons.com.ua/svoyeridnist-stilyu-ta-motiviv-poetichnix-tvoriv-sergiya-zhadana/.

6. Сергій Жадан та його творчість [Електронний ресурс] / Літературний портал. - 2010. - Режим доступу: http://uastudent.com/sergiy-jadan-ta-yogo-tvorchist/

7. Сергій Жадан: естетика мого покоління [Електронний ресурс] / Матеріали для Нової української школи. - 2013. - Режим доступу: https://ukrlit.net/lib/zhadan/5.html.

8. Сучасна українська проза: Постмодерний період: навч. Посіб. / Р. Б. Харчук. - 2 - ге вид., стереотип. - К. : ВЦ «Академія», 2011. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru