Образ "Іншого" у збірці оповідань Дугласа Коупленда "Життя після Бога"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образ «Іншого» у збірці оповідань Дугласа Коупленда «Життя після Бога»

У світовому контексті розвитку національних літератур постколоніальних країн особливого значення набуває проблема ідентичності, невід'ємною частиною якої стає позиціювання себе в міжкультурному дискурсі, тобто зображення «Своїх» і «Чужих». Канадські письменники та літературні критики намагалися сформулювати різні моделі канадської ідентичності, базуючись на концепції єднання, запропонованої Нортропом Фраєм та Маргарет Етвуд [6; 3], та концепції множинності, сформульованої Маршалом Маклюеном, Робертом Кроечем та Ліндою Хатчен [10; 8]. Одні канадські критики (Нортроп Фрай, Маргарет Етвуд, Девід Джонс, Джон Мос та ін.) у соціальних та культурних напрямах прагнули віднайти порядок, який став би центром дискурсу канадської літератури [6; 12; 13; 1], інші (Роберт Кроеч та Лінда Хатчен), навпаки, підкреслюють фрагментарність і гарнізонну ментальність канадців [8]. Наприкінці ХХ століття у центрі дискурсу канадської літератури знаходиться саме сукупність вище згаданих теорій, тобто, подвійне сприйняття канадцями мови, часу, природи та Бога. Цю теорію обґрунтовав Нортроп Фрай у його останньому проекті, опублікованому в праці під назвою «Подвійне сприйняття: мова і значення у релігії» (The Double Vision: Language and Meaning in Religion, 1991) [6].

Попри широкий корпус розвідок, присвячених специфіці канадської національної ідентичності у художній літературі, проблема зображення «Іншого» у процесі формування ідентичності залишається осторонь уваги науковців. Завдання цієї розвідки полягає в короткому аналізі образу «Іншого» у збірці оповідань Дугласа Коупленда «Життя після Бога».

Особливість канадської національної ідентичності, а саме: відтворення такої картини світу, у якій би була віддзеркалена концепція «Я» як сума протилежностей «Я» та «Іншого», має два полюси. Перший представляє туземне населення з його міфологією, яка тяжіє до зображення північноамериканського пейзажу, а другий - британські цінності та ідеологію, порядок і дисципліну [9, с. 314]. Поєднання іммігрантської та аборигенної культури сприяло створенню своєрідного канадського світобачення, що відображає специфіку мовлення та дихотомію «свій - чужий» [1]. Водночас канадська індивідуальність (self), як зазначає Єва Маккей, багато років заперечувалась британським колоніалізмом та американським культурним імперіалізмом, які в сукупності і визначили канадців як аутсайдерів [9, с. 46]. Саме образ аутсайдера, на переконання Маргарет Етвуд, став уособлювати теорію жертовності виживання [3]. Іншими словами, пошуки ідентичності відбуваються у рамках «дискурсу віктимності», тобто, жертовності [9, с. 47], а образ «Іншого» пов'язується з маргінальністю і жертовністю виживання в умовах британської колонізації і американського імперіалізму. Отже, можливо припустити, що для канадської літератури характерне подвійне сприйняття «Іншого»: «Інший» відносно етнічних меншин та «Інший» відносно колишньої колонії чи південного сусіди.

Саме такий образ аутсайдера простежується у збірці оповідань канадського письменника Дугласа Коупленда «Життя після Бога». Збірка побачила світ у 1994 році і, за висловом Ендрю Тейта, стала поворотним моментом у творчості письменника, бо Коупленд вперше рішуче заговорив про «відсутність віри у Бога» у привілейованого середнього класу, якого більше «не хвилює матеріальна сторона буття» [15, с. 333], але переповнює ідея віднайти віру. До сьогодні ця книжка - одинока збірка оповідань письменника, який укотре засвідчує свою канадську ментальність.

Ендрю Тейт у монографії «Дуглас Коупленд» (2008) зазначає, що ці оповідання об'єднує «рішуче прагнення особистої і соціальної трансформації» [15, с. 126], що трактуємо як пошуки національної ідентичності. Письменник розкриває внутрішній світ багатьох персонажів, підкреслюючи факт усвідомлення ними внутрішньої дисгармонії та необхідності змін [9, с. 73].

© Заїковська О., 2014Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. 2014. Вип. 20

У збірці простежується типовий герой Коупленда - «людина, яка усвідомлює відсутність постійної домівки» [16, с. 219], а голос наратора постає «голосом нізвідки», як говорить про себе один з персонажів аналізованої збірки. Типовий герой збірки оповідань «Життя після Бога» пливе по життю, позбавленому чітких меж і параметрів, які давали б «відчуття часу і місця» [16, с. 219]. Непевність місця виказує канадську ментальність, адже в центрі уваги сучасних канадських письменників - саме відсутність місцезнаходження та дислокація ідентичності [7, с. 67].

Оповідання «Готельний рік» присвячено двом персонажам, з якими познайомився оповідач протягом свого року проживання у готелі - Кеті і Донні. Історія Кеті - це історія дівчини, яка втекла з батьківської домівки, у Кемплутсі, що на півночі, і зустріла хлопця («Іншого»), який був родом зі східної частини країни. Порвавши з минулим, Кеті вирушає на пошуки долі. Цивільний шлюб двох людей з півночі та сходу країни символізує мультикультурне середовище Канади, тобто, етнічні меншини, які прагнули єдності попри різницю світогляду. Щирих почуттів Кеті до свого обранця виявилося замало для збереження їхнього союзу: велика різниця у віці та складний характер чоловіка, який вбачав у ній лише чергову пасію, стали причиною його втечі. Кеті постає жертвою жорстокості свого цивільного чоловіка, який часто знущався і наносив їй тілесні пошкодження: «Кеті час від часу з'являлась на вулиці з синцем чи підбитим оком» [5, с. 36], але вона ніколи не обговорювали насилля серед знайомих. Образ Кеті демонструє зазначений раніше принцип «віктимності виживання», запропонований Маргарет Етвуд. Кеті усвідомлює свою жертовність, але водночас не робить спроб творити антижертовність, пояснюючи все соціальним законом.

Історія дрібного шахрая Донні також навіює концепцію жертовності, але, на відміну від Кеті, він гине, бо сам стає жертвою «Іншого». Якщо «Інший» у історії Кеті уособлював східний віддалений регіон країни, то у випадку Донні «Інший» - це китайський квартал, де у сутичці через наркотики його вбивають. Нічого не відомо про походження Донні чи його батьків, його минуле представлено лише інформацією про колишню роботу водієм автобуса, що рухався маршрутом від аеродрому до готелю. Хлопець намагається «зустрітися з ножем» і померти, ставить собі це за мету і досягає її. Смерть для нього перетворюється на зустріч з «Іншим», невідомим, якого він нарешті пізнає ціною власного життя.

Персонаж оповідання «Ті, хто може літати» - оповідач, якого не покидає відчуття, що він стоїть на порозі «магічного відкриття… якби тільки він міг впритул наблизитись до світу» [5, с. 74]. У цьому випадку він постає «Іншим» по відношенню до світу. Самотність проживання в окремому помешканні підсилюється тим, що він «блукає по кімнатам будинку, час від часу крутить колеса гірського велосипеда і включає диски з музикою» [5, с. 75], загалом, «робить вигляд, що займається дуже важливими справами» [5, с. 75]. Він відправляється до батьківського дому, будинку, який розташований на горі уздовж північного узбережжя Канади. Звідти він спостерігає за зграєю канадських гусей, які летять з північної частини Британської Колумбії на південь до Сполучених Штатів. Вони постають символом прагнення ідентифікації «Іншого», тобто канадського відносно США. Карен Скіназі справедливо зазначила, що Дуглас Коупленд «підкреслює канадську присутність і вплив Канади на США, намагаючись вписати історію Канади у американську» [14], тому канадські гуси постають посланцями канадської ідеї на американській землі. Бажання оповідача літати і його сновидіння, в яких ця мрія збувається, стверджують його впевненість у тому, що ідея національного самоствердження Канади відносно південного сусіди буде реалізована.

Наступне оповідання «Геттісберг» стверджує ідею любові до «Іншого» як неодмінного елементу ідентичності. Оповідач звертається до доньки, розповідаючи їй свою історію кохання до її матері. Вони побралися і відправилися у весільну подорож уздовж гірського хребта Аппалачів, які поєднують США і Канаду. Причиною їхнього розлучення стала відсутність кохання, яку відчула жінка після того, як усвідомила, що «її життя втратило чарівність і магію, які супроводжували її юність. Вона пам'ятає час, коли світ був переповнений чудес, а життя складалось із низки чарівних моментів, послідовності розкритих таємниць» [5, с. 138]. Її спогади натякають на почуття перших поселенців, які прибували до Канади у пошуках кращого життя, коли ця країна асоціювалась із чарівною місцевістю. Втрата відчуття магії навколишнього середовища спровокувала відсутність кохання, жінка може кохати лише тоді, коли знову повернеться почуття приналежності до певної території, тобто Канади. Сам оповідач говорить про те, що «багато років вів усамітнене життя, поки не усвідомив необхідність розділення своїх почуттів» [5, с. 143] з «Іншим». Усамітнене життя асоціюється з горою Граус, Британська Колумбія (Канада), верхівку якої видно з його вікна. Як бачимо, гори чи гірська вершина, яка у канадській літературі слугує географічним маркером національної ідентичності, свідчить про прагнення оповідача до ствердження національної ідеї. Його мати пояснює причину розлучення сина так: «Коли зникає кохання, єдине, що тримає подружжя разом, це Бог» [5, с. 155], а Бог у канадській свідомості втілює ідею національної ідентичності.

Плинність часу й історії прочитується в оповіданні «Патті Херст», в якому «Інший» постає рушійною силою цього процесу. Образ «Іншого» в цьому випадку схильний до творення антижертовності. Оповідач розмірковує над плином часу, сенсом життя і послідовністю життєвих ситуацій. Він опинився у пастці часу і «не може повірити у те, що історія його сестри Лорі не буде закінчена» [5, с. 200]. Він співвідносить час і історію і доходить висновку, що «історія нашого життя твориться завдяки коротким миттєвостям у ланцюгу подій» [5, с. 200]. Образ «Іншого» - образ сестри Лорі - символ замовчуваної і перерваної історії. Лорі - старша сестра оповідача, яка зникла п'ять років тому. Вона постає таким собі маргіналом, який відрізняється від собі подібних завдяки сукупності відмінних рис і прагнень. Лорі захопилася історією зниклої Патті Херст, багатої спадкоємиці, яку викрали терористи.

Лорі імпонувала думка про повне перетворення Патті Херст і вона сама відчувала безповоротні зміни, які відбувались з її свідомістю. Їхні біографії були дещо схожими, бо вони виросли у великих сім' ях у містечках, «занурених у мрії про єднання з природою і техногенну елегантність… і проекти соціального облаштування» [5, с. 191]. Змалювання містечка відповідає образові «гарнізонно-ментального суспільства» (термін введений Нортропом Фраєм), в якому всіх об'єднує одна колективна мораль. До маргіналів ставлення у такому суспільстві терпляче, однак після її зникнення всі розмови про неї припинилися, а згодом і сам образ Лорі був стертий з пам'яті родини. Історія Лорі - це історія про «Іншого», який не відповідає суспільній системі цінностей.

Лорі ж навмисно провокувала рідних визнати той факт, що їхня картина світу далека від ідеальної і містить багато «білих плям» у минулому. Оповідач не може заспокоїтись, допоки не знайде сестру, він не може повірити у те, що її історія на цьому і закінчиться. Він розмірковує над тим, що життя - це «сукупність коротких миттєвостей, які виявляються сильнішими за інші, - це може бути слово чи якесь почуття, яке примушує визирнути зі своєї шкарлупи. Ці зібрані докупи миттєвості вказують на певні закономірності нашого життя - лунають якісь голоси, що прагнуть зазвучати нашою мовою. Ми зрозуміли б, що живемо зовсім іншим життям. І, можливо, це життя виявиться важливішим за наше реальне» [5, с. 193]. Лорі постає жертвою «гарнізонно-ментального суспільства», проте її місія - творити антижертовність і довести циклічність часу і історії. Оповідач, у свою чергу, демонструє піклування про «Іншого», відмінного від «гарнізонного суспільства» - рису, яка необхідна для формування його ідентичності і переходу до наступного етапу життя.

Оповідання «У пустелі» - це спогади оповідача про те, як одного разу він загубився у пустелі і був врятований безпритульним чоловіком, який там мешкав. Оповідач говорить про себе як про людину нізвідки, людину без певного місця проживання і історії: «Мій голос - це голос нізвідки, бо я ніколи не відчував, що справді маю певне походження… дім - це електронна мрія про мультфільми, тридцятихвилинні сіткоми і національні трагедії. Я завжди пишався відсутністю в себе акценту, хоча раніше я вважав, що у мене акцент людини із північно-західного узбережжя, звідки я родом. Потім я усвідомив, що у мене акцент людини нізвідки, акцент людини, свідомість якої не прив'язана до певного дому» [5, с. 174]. Його історія - це історія людини, «батьки якої порвали зв'язки з минулим, переїхали на західне узбережжя і виховували дітей без релігії» [5, с. 178]. Релігія для нього постає у вигляді минулого, якого він повністю позбавлений. Оповідач їхав з Лас Вегасу до Палм-Спрингс на власному авто, заблукав у пустелі, і мусив далі шукати шлях пішки через брак пального. Знову типовий герой Дугласа Коупленда подорожує і має подолати певні перешкоди. Дія відбувається в США, але письменник надає «американському ландшафту канадського змісту» [14]. У його творчості спостерігаються натяки на Канаду та канадського героя, переповнюючи його «американські романи» канадськими артефактами. Він наділяє американський ландшафт канадськими визначальними рисами, поширюючи значення самого терміну «Новий Світ», до якого він відносить не тільки Канаду, але й США, які стають окремими сутностями з певними точками перетину [14]. Письменник підкреслює визначну роль Канади у зображенні північноамериканського пейзажу, а саме: наголошує на особливому ставленні оповідача до дикого простору Нового Світу, який його зачаровував і від якого в нього перехоплювало подих: «…я не припиняв дивуватися величі пейзажу - тому, настільки далеко може простягатися ніщо» [5, с. 167]. Автор говорить про велич США, акцентуючи увагу на тому, що образ півночі важливий для Канади так само, як і для її сусіди - США [14].

Образ «Іншого», безпритульного чоловіка, «пустельного гризуна», як його називає оповідач, з яким він не зміг знайти спільної мови, постає типовим канадським образом людини - маргінала, людини з периферії, людини - представника етнічної меншини, яка загубилася у просторі і часі: «сива іспанська схожа на пучок моху борідка, сорочка у клітинку і зелені робочі штани, які були потерті до блиску» [5, с. 200]. Іспанець збожеволів після усамітненого перебування в пустелі: «незнайомець був божевільним, але не представляв для оповідача ніякої небезпеки» [5, с. 201]. Тема божевоління на тлі природи - «bushing» за означенням Маргарет Етвуд - апелює до міфу дикого простору у канадській літературі, коли природа згубно впливає на людину.

Отже, збірка оповідань «Життя після Бога» демонструє канадський світогляд письменника з його прагненням до національного самоствердження. Образ «Іншого» відображає подвійність сприйняття канадцями реальності і втілює теорію віктимності виживання. З одного боку, «Інший» постає як етнічна меншина мультикультурного суспільства, а з другого, «Інший» - це сама Канада, яка намагається творити власну антижертовність по відношенню до колишньої колонії - Британії, та імперіалістичного сусіди - США.

Література

канадський інший оповідання віра

1. Овчаренко Н.Ф. Канадський літературний канон на зламі століть / Наталія Федорівна Овчаренко. - К.: Вид-во гуманітарної літ-ри, 2006. - 311 с.

2. Пронкевич О. Нація-нарація в іспанській літературі доби модернізму / Олександр Пронкевич. - К.: Педагогічна преса, 2007. - 256 с.

3. Atwood M. Survival: Thematic Guide to Canadian Literature / Margaret Atwood. - Toronto: Anansi, 1972. - 287 p.

4. Bhabha H. DissemiNation: time, narrative, and the margins of the modern nation / Homi K. Bhabha // Nation and narration / Ed. by Homi K. Bhabha. - London: Routledge, 1990. - P. 291-322.

5. Coupland D. Life after God / Douglas Coupland. - New York: Simon and Cluster, 1994. - 360 p.

6. Frye N. The Double Vision: Language and Meaning in Religion / Northrop Frye. - Toronto: University of Toronto Press, 1991. - 88 p.

7. Hammil F. Canadian Literature / Hammil Faye. - Edinburgh: Edinburgh University Press, 2007. - 220 p.

8. Hutcheon L. The Canadian Postmodern: A Study of Contemporary English-Canadian Fiction / Linda Hutcheon. - Toronto: OUP, 1988. - 230 p.

9. Mackey E. The house of Difference: Cultural Politics and National Identity in Canada / Eva Mackey. - Toronto: University of Toronto Press, 2002. - 199 p.

10. McLuhan M. Canada: the Borderline Case / Marshall McLuhan // The Canadian Imagination: Dimensions of a Literary Culture / [ed. by David Staines]. - Cambridge, Mass.: Harvard UP, 1977. - 265 p.

11. Martin-Jones D. Deleuze, Cinema and National Identity: Narrative Time in National Contexts / David Martin-Jones. - Edinburgh: Edinburgh University Press, 2006. - 244 p.

12. Moss J.G. Future Indicative: Literary Theory and Canadian Literature / John George Moss. - Ottawa: University of Ottawa Press, 1987. - 247 p.

13. Moss J.G. Patterns of Isolation in English Canadian fiction / John George Moss. - McClelland and Stewart, 2008. - 256 p.

14. Skinazi K. A Cosmopolitan New World: Douglas Coupland's Canadianation of AmLit / Karen Skinazi // AmeriQuests. - 2007. - Vol. 4. - №1. - P. 1-14.

15. Tate A. Douglas Coupland / Andrew Tate. - Manchester: Manchester UP, 2008. - 188 p.

Размещено на Allbest.ru