Т. Г. Шевченко, його друзі і шанувальники в архівах "Товариства заохочення художників Санкт-Петербурга"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Т. Г. Шевченко, його друзі і шанувальники в архівах Товариства заохочення художників Санкт-Петербурга

Людмила Міляєва

мистецтвознавець



Запропоновані матеріали -- це чергові мої публікації про творчі біографії українських художників ХІХ с. з державних архівів Росії, що зібрав у 1950-1960-ті роки. Подані джерела -- з фонду Товариства Заохочення Художників (Общества Поощрения Художников, СПб) 1830х-1880х рр., які зберігалися тоді в Ленінградському обласному історичному архіві (зараз Центральный государственный исторический архив Санкт-Петербурга). Так сталося, що крім самого Т. Г Шевченка в матеріалах архівів йдеться про художників, які були його друзями, прихильниками або добрими знайомими.

Предлагаемые материалы -- очередные в серии публикаций из государственных архивов России, связанных с творческими биографиями украинских художников ХІХ в., собранные мной в 1950-1960-е годы. Представленные источники из фонда Общества Поощрения Художников, СПб, находились тогда в Ленинградском областном историческом архиве (сейчас Центральный государственный исторический архив Санкт-Петербурга). Они охватывают 1830-1880-е годы. Случайно оказалось, что кроме самого Т Г Шевченко, в материалах архивов речь идет о художниках, которые были его друзьями, поклонниками или добрыми знакомыми.

The proposed materials which were collected by me in the 1950's and 1960's are the next in the series of publications from the state archives of Russia and connected with the creative biographies of Ukrainian artists of the 19-th century. Granted sources from the fund Society for Encouragement of Artists, Saint Petersbourg were at Leningrad regional historical archive (at present-Central

state historical archive of Saint Petersbourg) at that time. They embrace the period from the 1830's to the 1880's. It has turned out accidentally, except for T.G. Shevchenko by himself the archive materials contain the information about the artists who were his friends, admirers or good acquaintances.

Подані матеріали продовжують серію моїх публікацій архівних джерел, в основному, з Росії, бо вони стосуються, перш за все, української художньої культури ХІХ с. Маленька передісторія архівних матеріалів, що нині публікуються.

У 1950-х роках, коли в Київському державному музеї українського мистецтва склався молодий, маленький, але дружний колектив відданих музеєві людей, ми опинилися в скрутному становищі: майже всі книги з історії українського мистецтва було заборонено і вони знаходилися у спецхрані. Історією мистецтва ХІХ -- початку ХХ с. (то була основа експозиції) займалися переважно ми всі. (Мистецтво попередніх віків було представлено лише кількома творами). Книжок не було і тому ми змушені були звернутися до першоджерел. Лідія Іванівна Попова, Лариса Григорівна Членова, згодом Петро Іванович Говдя і я -- всі працювали в архівах, переважно, Москви, Ленінграду (Росія), Одеси, Києва, Львова. Це для нас, молодих вчених, мало і свої переваги: ми долучалися до першоджерел інформації, що значно поширювало наше уявлення не тільки про факти життя та творчості художника, але й про епоху.

Через дружні стосунки між нами, ми охоче ділилися нашими здобутками і щедро один одному віддавали свої зошити з архівними виписками. Через те, що останні роки дуже ускладнилася робота в російських архівах, я почала друкувати свої накопичення.

Запропонований зараз матеріал знайшовся у Лідії Іванівни Попової, яка зараз живе у Москві, вона мені його повернула більше ніж через 50 років. У зошиті -- виписки з архіву Товариства Заохочення Художників (Общества Поощрения Художников, згодом Художеств). Архів Товариства зберігається в Державному історичному архіві Ленінградської області (нині ЦГИА СПб), який на той час, в 1950-ті роки, на відміну від Центрального історичного архіву знаходився у безладі, через що там було дуже важко працювати.

Деякі матеріали, що я пропоную для публікації зараз відомі, деякі -- нові. Хронологічно вони охоплюють один проміжок часу, тому дають відчуття епохи, умов, в яких працювали художники.

Подані матеріали стосуються, в основному, майстрів, які були в певних стосунках з Т. Г. Шевченком: деякі були близькими друзями, інші -- добрими знайомими та шанувальниками поета. Майже всі художники, представлені на той час в експозиції музею, певний час свого життя і творчості провели в Росії, вчилися там, а іноді й жили.

Товариство Заохочення Художників повстало у 1821--23 рр. у Санкт- Петербурзі за ініціативою і на гроші кількох меценатів з впливової дворянської верхівки. І як благодійна організація воно існувало до 1923 р. Його метою було сприяння розвитку мистецтва та безпосередня допомога в різних напрямках діяльності майстрів художньої культури, а саме: Товариство мало навчальні класи, давало так званий пансіон та іноді направляло на перебування за кордон з метою удосконалення молодих художників (одними з перших були брати К. та М. Брюллови), допомагало матеріально бідним талантам, викуповувало з кріпацтва, влаштовувало виставки і лотереї, з яких купувалися твори мистецтв, сприяло їх розповсюдженню у виданні естампів -- гравюр, офортів, лі- тографій тощо.

Серед викуплених Товариством з кріпацтва, як відомо, були Т. Г. Шевченко і пов'язаний з Україною художник О. О. Агін (1817--1875), широко відомий згодом як ілюстратор «Мертвих душ» М. В. Гоголя. Агін був вчителем малювання в Інституті шляхетних дівчат та Кадетському корпусі у Києві. Агін і помер в Україні -- в Качанівці, на Чернігівщині, в маєтку відомого українського мецената В. Тарновського. Він був приятелем Т. Г. Шевченка, разом з ним вчився у К. Брюллова, відомий олійний портрет О. Агіна пензля Шевченка. шевченко художник товариство

Серед творів, які згадуються в архівних джерелах, є роботи чи не найближчої до Шевченка людини, рано померлого художника-пейзажиста, Василя Івановича Штернберга (1818--1845). Вони разом вчилися в Академії, разом жили та разом бідували. Відомий шарж Шевченка з написом: «Вместо чая мы побрились». Штернберг був учнем М. Воробйова і часто бував в Качанівці, у поміщика В. Тарновського. Відомі такі роботи Василя Івановича: «Пастушок» (1836--1838); «Переправа через Дніпро під Києвом» (1837); «Альтанка Г. С. Тарновського в Качанівці» (1837); «Малоросійський шинок» (1837); «Вид на Поділ у Києві» (1837); «Свячення пасок на Україні» (1838).

Капітон Степанович Павлов (1792--1856). Вчився в Академії Мистецтв з дитинства, як то практикувалося на початку ХІХ с. Після її закінчення викладав малювання в Ніжині, в гімназії вищих наук кн. О. Безбородька, згодом ліцеї. Архіви Ніжинського ліцею розкривають його дуже симпатичну особистість. У нього була велика родина, в якій семеро дітей, він їх зобразив на груповому портреті (НХМУ). Як вчитель малювання він мав дуже низьку зарплату, тому мусив підробляти тим, що мав посаду «надзирателя», посаду, представників якої в кожному подібному закритому учбовому закладі найбільш не любили учні. Вже сама назва «надзиратель» має негативний присмак. Ті педагоги мали пильнувати за кожним кроком учнів. Проте, не так було з Павловим. Як вчитель малювання він всіх заохотив до свого фаху. М. В. Гоголь у листах до рідних вихваляється своїми замальовками, так само, як і брати Євген та Микола Гребінки (останній став архітектором). Став художником інший учень -- Аполлон Миколайович Мокрицький (1810--1870). Він вчився разом з Т. Г. Шевченком в майстерні К. П. Брюллова в Академії Художеств, є автором відомого «Щоденника» про ці роки навчання («Дневник художника А. Н. Мокрицкого, «Изобразительное искусство», М., 1975). Яків Петрович Де-Бальмен (1813--1845), який загинув на Кавказі і якому присвятив Т. Г. Шевченко свою поему «Кавказ» (1845), був так само художником, хоча вищої освіти не отримав. Автор численних ілюстрацій до поезій Шевченка.

Павлов зміг запалити своїх учнів, прищепити їм любов до мистецтва. Учні його любили. Павлов мав неприємності через те, що в його шафі діти ховали літературу, яку їм не дозволяли читати, та навіть тютюн.

Зошит з моїми архівними матеріалами Ніжинської гімназії так до мене й не повернувся. Ніжинський архів горів і тому в ньому важко було працювати. Зараз документально я не маю змоги підтвердити цю мою останню інформацію.

З 1839 р. він викладав малювання в Київському університеті ім. св. Володимира (1839--1846), як свідчать останні дослідження, вперше зробив кабінет-музей образотворчого мистецтва. Вже в Києві він навчав малюванню М. В. Брянського, який згодом став портретистом (див. архів). Працював як жанрист, портретист і пейзажист. Малював і ікони. Є підстави вважати, що Гоголь зустрічався з Павловим і в Санкт-Петербурзі, куди останній возив на лотерею свої роботи. (Його твір «Тесляр» (1838), що знаходиться в ДРМ ім. Олександра ІІІ, описаний Гоголем в чорновому варіанті повісті «Портрет»).

Коли Павлов мав піти на пенсію, його посаду мріяв зайняти Т. Г. Шевченко, але не судилося -- Шевченка заарештували.

Шевченко був особисто знайомий з Павловим і визначив це у своїй автобіографічній повісті «Близнецы». Шевченко згадує Павлова як гарного художника і добру людину. Відзначає жанровість його скромних творів, їхню інтимність. Творча спадщина Павлова невелика: «Тесляр» (1838), ДРМ СПб; Родинний портрет (1830-ті), НХМУ; «Діти, що грають в карточні домики» (див. далі виписки з арх.), Псковська картинна галерея; Портрет Д. Павлової, дочки художника (1843), НХМУ; Портрет М. М. Сребдольської, НХМУ; Портрет мічмана Г. Чайковського (1840), Державний музей мистецтв республіки Казахстан ім. А. Кастеєва; краєвид «Церква Спаса Нерукотворного в Полтаві»; Автопортрет (1830-ті). Автопортрет -- це майже персонаж Гоголя, скромна маленька людина, Павлов не зобразив себе романтичним художником. Серед графічних робіт відомий рисунок «Чабан», зафіксований офортом Л. М. Жемчужникова в «Живописній Україні» 1861--62 рр.

Серед документів ТЗХ зустрічається ім'я ще одного з досить близьких друзів Т. Г. Шевченка -- Михайла Макаровича Сажина (1818--1888--1889(?)). З ним Тарас Григорович познайомився ще під час студіювання в Академії Художеств, де Сажин був вільним слухачем і по закінченні отримав звання некласного художника. Згодом зустрівся з ним, можливо невипадково, в Києві, де вони, в 1846 р., разом з поетом Олександром Степановичем Афанасьєвим-Чужбинським (1816--1875) оселилися в будинку на Крещатицькому провулку, 8а (нині, а тоді на Козиному Болоті). Сажин був пейзажистом, малював переважно аквареллю та просто сепією. Безумовно вони разом ходили на етюди, на пленер, про це свідчать не тільки спогади Чужбинського, але й подібність мотивів краєвидів Шевченка і Сажина.

Вже після арешту Шевченка Сажин ще певний час залишався в Україні (джерела ТЗХ дають право стверджувати, що, напевно, він залишався в Києві включно до 1859 р., бо в 1861 р. він малює вже в околицях Спб -- Стрельні). В 1858 р. виконав картину олією «Вигляд інтер'єру Софійського собору», за яку отримав звання академіка. Ця картина була виставлена на лотерею в ТЗХ. Дві роботи олією знаходяться у ДРМ СПб: «Внутрішній вигляд церкви в Україні», п., о., 1855, та «Вид з Володимирської гірки в Києві», к., о. Частина спадщини Сажина зберігається в Києві в НХМУ: «Біля переправи у Києві. Ніч», п.о., та такі акварелі як «Свято закладання Ланцюгового мосту в Києві» (1848), «Церква всіх святих в Лаврі», «Андріївська церква в Києві», «Давні фрески в Софійському соборі», «Видубицький монастир», «Щекавиця. Місце, де похований князь Олег», «Вид на Київ з Подолу (40 рр. ХІХ с.). Ще дві акварелі «Залишки монастиря св. Ірини поблизу Софійського собору» та «Старий Київ. Печерськ» знаходяться у Національному музеї Тараса Шевченка.

Згодом Сажин опинився у Сибіру, де викладав малювання в Кадетському корпусі м. Омськ, в якому і помер. Твори останнього періоду його життя нам невідомі, можливо, вони є в сибірських музеях Росії.

В архівних джерелах зустрічається і прізвище художника Соколова Івана Івановича (1830(32)--1918), маляра-жанриста. Він походив з дрібномаєтних дворян, вчився в Московській дворянській гімназії при Московському університеті, звідки, не закінчивши її, вступив до Імператорської Академії Художеств (Спб). Його вчителем був О. Т. Марков (1802--1878). Отримав у спадщину маєток на Слобожанщині. Приятелював з К. Трутовським, який жив неподалік від нього. Іноді вони разом працювали на пленері. Під впливом М. В. Гоголя, як і Трутовський, та власних спостережень більшу частину творчості присвятив зображенню побуту українського села, який його захоплював красою і поетичністю звичаїв. Він його добре знав, але його картини ніколи не набували етно- графічності. Настрій численних творів малярства Соколова мав перегук з го- голівськими «Вечорами на хуторі поблизу Диканьки» і «Миргороду». Соколов відомий і як ілюстратор «Тараса Бульби» (1875) та «Сорочинського ярмарку» (1871) Гоголя (ілюстрації не видані).

Завдяки дослідженням молодих мистецтвознавців Леокадії Анчишкиної та Євгенії Лесь відкрилася ще одна маловідома сторінка спадщини Соколова -- те, що зараз зветься «орієнталізмом». (Екзотика Кавказу, куди він був відряджений ще в студентські роки з Академії і, мабуть, ще дитячі спогади з Астрахані, де він народився -- а тоді це було місто Вавилон з присмаком Сходу -- безумовно цьому сприяли). Мабуть зі студентських років він подружився з польським художником Станіславом Хлебовським (1835--1884), так само учнем Маркова. Можливо, відвідував разом з Хлебовським майстерню французького орієнталіста Жана-Леона Жерома (1824--1904). (Хлебовський згодом став придворним малярем турецького султана). Соколов багато подорожував Близьким Сходом. Проте, лишилося обмаль творів орієнталістської тематики його пензля («Діти, що грають на кладовищі в Константинополі» (1860), «Продаж невільниць на східному березі Чорного моря» (1852)). Матеріали, що публікуються, називають ще одну його орієнталістську роботу «Інтер'єр турецького подвір'я у Константинополі» (1858).

Соколов був, як це видно з архівних джерел, активним членом ТЗХ, відома також його участь в перших художніх угрупованнях Росії, а саме: «Академічні п'ятниці» (1860--1861 рр.); була спроба організації «Художнього товариства» (кінець 1857 -- початок 1858 рр. ); «Рисувальні вечори по п'ятницях» -- організовані наприкінці 1852 р.

Ліберальні погляди Соколова виявилися в його зацікавленні в тогочасному «Тамвидаві» -- «Колоколі» О. Герцена та поезією, на той час засланого Т. Г. Шевченка, під впливом якого він створює у 1858 р. ескіз «Проводи рекрутів». Після повернення Шевченка із заслання він особисто з ним знайомиться та опрацьовує ескіз в картину, яка згодом набуває великої популярності і зараз існує в багатьох копіях.

Про ставлення поета до І. Соколова свідчить той факт, що у 1860 р. Шевченко створює офорт «У шинку» («Приятелі») з картини І. Соколова. Останній у 1875 р. ілюструє поему Шевченка «Катерина». Наприкінці ХІХ с. Соколов живе у Харкові, де організує «Харківське товариство любителів красних мистецтв», 1889 р., і художню школу, там він і помер.

Серед його творів: «Ніч на Івана Купала», Нижньотагільський художній музей образотворчих мистецтв, Росія; «Циганський табір у горах Кавказу», Севастопольський художній музей ім. М.П. Крошицького; «Ранок після весілля на Україні (Перезва)», 1857, Національний музей Тараса Шевченка; «Збирання вишні у поміщицькому садку на Україні», 1858, Державна Третьяковська галерея, Росія Москва; «Ворожіння на вінках», 1860, НХМУ, Київ; «Весілля», 1860, Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького, «Кавказький пейзаж», 1850, ДРМ СПб; «Українські селяни», 1859, ДРМ СПб та інші.

Матеріали ТЗХ дають можливість конкретизувати деякі сторінки історії формування в Україні художньої освіти. В них є листування Наполеона Миколайовича Буяльського з приводу відкриття ним в Києві, в 1852 р., рисувальної школи (мої дослідження щодо складу учнів цієї школи довели, що в ній вчилися тільки учні католицького віросповідання). Буяльський конкурував з Шевченком на посаду вчителя малювання Київського Університету св. Володимира, але конкурсу не витримав. Архівні джерела ТЗХ торкаються й Харківської приватної школи Марії Дмитрівни Раєвської-Іванової (1840--1912).

Архів містить також листування з приводу Київської рисувальної школи М. І. Мурашка.

Матеріали також відображують творчість ще кількох художників, пов'язаних з Україною: К. О. Трутовського (1826--1893) -- так само добрий знайомий Шевченка, П. І. Шлейфера (1814--1879), одного з конкурентів на посаду вчителя малювання разом з Шевченком, М. В. Брянського (1830--1908), В. Д. Орловського (1842--1914), при чому у більшості із заявлених ТЗХ творів переважає українська тематика.

Ми свідомо не коментуємо представлені нами матеріали про Т. Г. Шевченка, які широко відомі шевченкознавцям та добре ними опрацьовані, але вважаємо, що разом з джерелами про інших художників вони дозволяють більш глибоко уявити собі і оточення Шевченка, і атмосферу тогочасного Санкт- Петербурга, де він жив та працював в ті часи.

Виписки з архівів подані мовою і з правописом оригіналу.

Общества Поощренія Художниковъ учрежденную.

№ Званіе картинъ цЪна

Оригинальные картины

ДЄти играющіе в домики Павлова 100

Тоже 100

21 Пейзажъ, видь близъ Невской Ладоги Сажина 100

37 Св. 1еронимъ съ картины Гверчино Шлейфера 115

арк. 18.

Таблица

Художественныхъ произведеній разыгранныхъ въ четвертую Лотерею съ Высочайшаго соизволенія Общества Поощренія Художниковъ, учрежденную 1 февраля 1842 года.

а, Маслянымъ оригинальныя картины ...№ 23. ДЄти играющіе въ карточные домики г. Павлова № 24. ДЄти читающіе азбуку. Его же.

Императорское Общество поощренія , художествъ.

«2-я художественная лотерея

ОПХ

Начато 16 января 1838 г. Окончено 11 декабря 1857 г.»

Господину учителю Нежинского Лицея Павлову

По порученію Комитета Общества Поощренія Художниковъ препровождаю при семъ къ Вамъ, Милостивый Государь деньги сто пятьдесятъ рублей ассигнац. слЄ.дующія за картину, представляющую художника растирающаго краски, которыя поступили во 2ю Художественную Лотерею; ИмЄю честь покорнейше просить о полученіи какъ этихъ денегъ равно и о высланныхъ къ вамъ въ 1835 году 200 р. за две картины представ- ляющіє Мальчика съ голубемъ и голову Мальчика, поспешить уведомить Комитетъ Общества.

Подписалъ

Членъ Казначей О.П.Х. А. Сапожниковъ.

№ 203.

Марта 1838 года. арк. 17

Учителя Нежинского Въ Комитетъ Общества Поощрены Художниковъ Лицея Павлова 9 апреля 1838 № 1ый

Честь имЄю увЄдомить Комитетъ Общества Поощрены Художниковъ что деньги сто пятьдесятъ рублей ассигнаціями за картину поступившую во вторую Художественную Лотерею равно и за прежнія две картины двести рублей я получилъ.

Учитель рисованы Капитонъ Павловъ

ЛОИА Архив Общества Поощрены Художествъ.

фонд 448. «Дело

№ спр. -- 469, в. 28, оп. 1. О разрешении на открытие в Киеве школи рисования для приходящих.

Начато 16 сент. 1876 г. Окончено 29 нояб. 1880 г.»

арк. 1.

копія Г. Учителю Кїевскаго Реальнаго Училища Мурашко.

Въ разрЄшеніе поданного Вами Г. Попечителю Кіевскаго Учебнаго Округа прошены отъ 29 августа сего года имЄю честь уведомить Васъ, Милостивый Государь, что я разрешаю Вамъ открыть въ г. КієвЄ школу рисованья для приходящихъ. Подлинное подписалъ Управляющій Округомъ, Ректоръ Университета св. Владимира Матвеевъ. Управляющій Канцелярию Романенко.

Копія засвідчена нотаріусом 29 лист. 1880 р.

арк. 2. Его Сіятельству Господину Кіевскому Военному Волынскому и Подольскому Генералъ-Губернатору.

Учителя Реальнаго Училища Николая Мурашко Докладная записка

Открывъ въ г. КіевЄ школу рисованiя на собственныя средства я много обязанъ содЄйствію городского Головы, который далъ временное помЄщеніе въ городскомъ домЄ, но таковое теперь оказывается не достаточнымъ, такъ какъ учащихся уже около сорока душъ. Такая цыфра, ясно выражая интересъ общества къ этому заведенію, подаетъ мнЄ надежду, что въ скоромъ времени количество учениковъ значительно увеличится. Не имЄя же матертльныхъ средствъ вести это дЄло какъ следуетъ, я осмеливаюсь обратиться къ Вашему Сіятельству съ покорнейшею просьбою о вспомоществовали, какое только Вы найдете достаточнымъ для этой школы.

Н. Мурашко.

1876 года октября 25 дня.

арк. 3.

Кієвскій Въ Общество Поощрены Художниковъ

Подольскій и Вольїнскій Генералъ- Губернаторъ 2 ноября 1876 года.

Учитель Реальнаго училища Николай Мурашко, открывъ въ КієвЄ на собственныя средства школу рисованы, помЄстиль ее временно въ городскомъ домЄ; но какъ занимаемое имъ помЄщєніє оказывается недостаточным^ такъ какъ количество поступающихъ въ это заведеніе съ каждымъ днемъ увеличивается, поэтому Мурашко просить объ оказаніи ему на этотъ предметъ пособія.

Признавая учрежденіе въ КієвЄ помянутой школы рисованы по- лезнымъ, я нужнымъ считаю сообщить объ означенномъ ходатайстве Мурашко обществу поощрены художниковъ съ приложенюмъ докладной записки просителя, съ тою цЄлью, не будетъ ли признано возможнымъ оказать этой школЄ пособіе и о последующемъ покорнЄйше прошу меня увЄдомить.

Генералъ-адьютанть /подпись/

ЛОИА «Удостоверение

ф. 448, спр. 584, в. 32, Инспектора народных училищ Киевской губернии,

оп. 1. данное Киевской рисовальной школе

нач. 1 дек. 1880 г.»

Удостов'Ьреше

Существующая въ КієвЄ рисовальная школа, руководимая художникомъ С. Петербургской Академіи Николаемъ Ивановичемъ Г. Мурашко находится ныне въ весьма удовлетворительномъ состояніи. Учащихся въ этой школе 72 въ томъ числе 56 муж. пола и 16 женского. ПомЄщєніє

удобное и соответствуешь назначенiю; школа содержится на счетъ част- наго пожертвованія, оказываемаго благотворителемъ Г. Терещенко, за- тЬмъ взносомъ платы за право ученія и наконецъ ежегоднымъ пособiемъ отъ города и ежегодными выставками, въ чемъ и удостоверяю, присовокупляя, что школа заслуживаешь вниманія и поощренія.

Инспекторъ Статскій Советникъ Иванъ Чечетъ.

«Письмо к Григоровичу Д. В. от 20/ХІІ -- 80 г. о Киевской школе рисования. (Терещенко)

Счета по Киевской школе рисования.

Нач. 20 дек. 1880 г.

Оконч. 27 марта 1883 г.»

Москва 20.ХІІ.1880

арк. 1-2

Милостивый Государь,

Дмитрий Васильевичъ!

Прошу Васъ извинить меня, что я не отв^чалъ на любезное письмо Ваше: я получилъ его накануне выезда въ Москву и хотелъ непременно заЄхать в Питеръ нарочно, чтобы лично благодарить Васъ за Ваше сочувствіе къ школе рисованія въ Кіеве.

Къ сожаленію дела задержали меня въ Москве и я въ настоящую поездку не смогу побывать в Петербурге, почему приношу Вамъ письменно благодарность отъ лица Киевской школы.

Богданъ Ивановичъ Ханенко передалъ мне, что Вы хотели знать какое оффиціальное положеніе занимаетъ школа для представлені Комитету Общества Поощренія Художниковъ на утвержденіе обещанной субсидіи изъ Ве- рещагинскаго капитала. Для этой цели прилагаю Вамъ при семъ засвидетель- ствованныя копіи документовъ школы. Какія потребуются еще сведенія, покорнейше Васъ прошу писать въ Кшевъ, я немедленно вышлю.

Весной я постараюсь приехать въ Питеръ, чтобы лично попросить у Совета по некоторымъ вопросамъ и надеюсь, что Вы не откажете мне въ этомъ.

А пока прошу Васъ принять ув'Ьреніе въ глубочайшемъ уваженій къ Вамъ Вашего покорнейшего слуги

И. Терещенко.

арк. 4. Рахунок 1883 р. Магазин естампів та картин Фельшене.

15 березня.

1. Лист Rivoire 1. « » Schuler

6 « » Bouvier

Хромолитогр. Hunt

6 лист. Chabec Dussengey

Альбома Juton.

арк. 5. Рахунки придбанням рисувальних посібників для Київської рисувальної школи з процентів капиталу В.В. Верещагина.

Колекція квітів у фарбах Гунте.

Колекція птахів Бувье.

Зібр. плодів та квітів Рівуар.

Колекції різн. орнаментів і т.і.

ЛОИА «Дело о пансионерах общества

фонд 448, спр. 115, Нач. 16 ноября 1834 г.

в. - 6, оп. 1. Конч. 22 апр. 1850 г.»

арк. 14. Сажинъ

арк.14б Костромской губерніи города Галича, сынъ купца 3й гильдіи

Макара Алексеева Сажина, Михайло прибылъ въ Петербургъ 1834 год. съ коллежскимъ советникомъ и камергеромъ ...нрзб для определены въ Императорскую Академію Художествъ, но получивъ отказъ проживаетъ теперь на квартире и ходить только въ рисовальные классы постороннихъ учениковъ. Его знаетъ и ходатайствуешь статскій Советникъ Павелъ Петровичъ Свиньинъ.

арк. 32й. Шлейферъ

арк. 33. Милостивый Государь Василій Ивановичъ!

Съ удовольствюмъ исполнилъ желаніе Общества Поощренія Художествъ на счетъ успеховъ учащегося у меня Г. Шлейфера, честь имЄю уведомить что онъ въ теченіи несколькихъ месяцевъ пользуясь моими уроками постоянно успеваетъ и подаетъ большую надежду въ предь темъ более, что оставилъ службу занимается живописью и рисованіемъ съ отличнымъ прилежаніемъ и охотою; такіе качества, какъ Вам известно, служать необходимЄйшимь услові- емъ кь приобретенію дальнЄйшихь успеховь вь художествахь.

Сь совершеннымъ почтеніемь и преданностію имЄю честь быть покорнейший слуга Петр Басинъ.

22 ноября 1836.

арк. 34. Вь Комитеть Общества Поощренія Художествь Коллежскаго Регистратора Шлейфера покорнейшее прошеніе.

Сь юныхь лЄть имЄя непреодолимую склонность кь живописи, невзирая на то, я обязань быль по волЄ родителя моего коллежскаго советника Шлейфера, обремененнаго большимь семЄйствомь, определиться на службу вь Департамента Внешней Торговли, где продолжаль службу 4 года, не в силахь уже быль преодолеть врожденныя чувства кь изящному, оставивь оную посвятиль себя три года уже на просвещеніе по части исторической живописи, посещая ежедневно до ныне классы Академіи Художествь, а сь августа 1835 года продолжаю занятія свои подь особеннымь руководствомь Г. Академика Басина на соб- ственномь иждивеніи. Вь теченіи какового времени за успехи мои удостоился оть Г.Г. професоровь Академіи одобреніе, и переведень вь натурный классь.

Не имЄя совершенно никакого состоянія и возможности продолжать уче- ніе на собственном иждивеніи, осмеливаюсь прибегнуть подь милостивое покровительство онаго Общества Поощренія Художниковь сь покорнейшею просьбою осщастливить меня вь теченіи трехь лЄть возможнымь вспомоществованіемь на окончаніе курса вь Академіи по исторической живописи.

При семь честь имЄю приложить на благоусмотрЄніе послЄдній трудь мой по живописи.

Коллежскій регистраторь Павель Ивановь сынь Шлейферь.

Сентября 9 дня 1836 г.

Жительство имЄю вь Галерной улице на Полковомь дворЄ у Доктора Франка. арк. 35. Лист до Сапожникова з клопотанням про Шлейфера.

Мокрицький

арк. 45. Милостивый Государь Василій Ивановичь.

Состоящій подь покровительствомь Общества ученикь мой Г. Мокрицкій и другой Илья Липинь занимаясь рисованьемь и живописью дЄлають какь и вамь извЄстно замечательные успЄхи, на которые и Академія обратила вниманіе.

Я прошу Вась представить о нихь Комитету Общества какь о людяхь до- стойныхь одобренія.

Сь совершеннымь почтеніемь и преданностію имею честь быть февраля Вашь покорнейший слуга К. Брюлловь

1837 г.

Шевченко

арк. 62. Пансіонерь Общества Шевченко въ теченіе 4 мЄсяцєвь не

посещалъ Академическіхь классовъ и никакихъ трудовъ своихъ непредставля- лъ Комитету, не взирая на сделанные мною ему замечанія, почему и предлагаю Комитету уволить его, и изь содержанія его (состоящего изь 120 р. сер.) назначить 45 руб. сер. молодому граверу по дереві Дунину...

Членъ Казначей.

1842. май 15го.

арк. 63. Пансіонеру Общества Поощренія Художниковь ШевченкЬ

Известно о томь, что Вы, за первый опытъ вь живописи, удостоились награжденій отъ Императорской Академіи Художествь серебряною медалію 2й степени, Комитеть Общества Поощренія Художниковь поставляеть себе приятною обязанностію изъявить Вамъ сколь радостные для него успехи оказываемые Вами на избранномъ Вами поприще, и если въ дальнМшихъ Ва- шихь занятіяхь по живописи Вы будете продолжать оказывать то же прилежа- ніе, то без сомненно всегда найдете вь Членахь Комитета самыхь усердныхь и постоянныхъ обозрителей.

Вице предс.

Об-ва П.Х.

арк. 64. Аналогичний лист. 25 листопада 1840 р. арк. 65. Въ Общество Поощренія Художниковь отъ ученика Импе

раторской Академіи Художествь Тараса Шевченка Прошеніе.

Будучи покровительствуемый Обществомъ Поощренія Художниковь въ продолженіи нЪсколькихъ л'Ьтъ, и средствами которого по м'Ьр'Ь моихъ способностей; образованы въ избранномъ мною художестве, и получивший за первый опытъ въ живописи лестное для меня одобреніе, решился вторично прибегнуть съ покорнейшею моею просьбою. --

Въ пределахъ моей родины южной России уцЄлЄли до сего времени многія следы вековыхъ потрясеній испытанныхъ некогда этимъ краемъ въ безпрерыв- ной борьбе за веру и независимость съ иноплеменными хищными соседями. Тамъ в памяти народной живы еще безчисленные поэтическш преданія старины свидетельствующія о доблестныхъ подвигахъ предковъ; тамъ разноо- бразныя красоты природы, или особенность местныхъ нравовъ, и обычаевъ, издревле перешедшихъ къ потомкамъ, на каждомъ почти шагу останавлива- ютъ вниманіе

Желая более зделать известными достопримечательности моей богатой воспоминаніями историческими, и резко отличающейся отъ другихъ, народ- ныхъ бытомъ настоящего времени, я предпринялъ изданіе названное мною живописная Украина, которое разделено на три следующіе части: 1ое -- Виды премичательные по красоте или историческимъ воспоминаниямъ. 2ое --

Историческія собьітія -- изданіе будетъ выходить отдельными выпусками въ количеств^ 12ти эстамповъ ежегодно. -- три эстампа по возможности конченые представляю на благоусмотреніе общества и

арк. 66. ежели удостоюсь благосклонного вниманія и одобренія, то не имЄя собственныхъ средствъ для разсходовъ въ такомъ случае неизбежныхъ. -- Беру смЄлость просить о помощи въ предпринятомъ мною дЄлЄ. И почту себя счастливымъ ежели общество благоволитъ мне дать возможность отпечатать первые два выпуска состоящіе изъ 6-ти эстамповъ, въ количестве 600ж экземп- ляровъ, и соизволить принять отъ меня 100 или болЄе экземпляровъ моего из- данія.

Императорской Академіи Художествъ вольноприходящій ученикъ Тарасъ Шевченко.

ЛОИА «Членские лотереи.

фонд 448, спр. -- 270, с 1856 по 1871 г.»

в. 14, № оп. 1.

арк.13. 1859 г.

Списокъ картинамъ и рисункамъ, назначенныхъ въ лотерею между Г.Г. Членами Общества Поощр. Худ. за 1859 г.

6. Соколова Малороссийская сцена.

арк.20. Для членской лотереи 1862 года положено купить две картины:

Внутренность церкви св. Троицы

Наружный видъ Кушелевской церкви въ Сергіевской пустыни и определено выделить за нихъ художнику Сажину 200 рублей.

Члены секр. (подписи)

20 января 1862 г.

«Выписка из журнала Комитета ОПХ, 16 марта 1863 г. о выдаче за арк.22. следующие картины денег, среди них:»

«Видъ из Малороссіи

Орловского -- 100 р.

Видъ из Украйны « » - 50 р.

арк.29. «Письмо Ф. Прянишникова Ал. Мих. Марковичу о том, что выигранная им картина Трутовского «подсолнечник» возвращена об-ву для недостаточных художников.

4 ноября 1863 г.»

арк.36. Картину Малороссійская сцена работы г. Трутовскаго положено купить для членской лотереи за триста рублей сереб.

Подписи.

арк.45. «Журнал Торж. Собр. ОПХ 27 декабря 1863 г. № 97.

Список участников лотереи и выигрышей.»

№ 7. Трутовскій. Дети и подсолнечник. Н.Ф. Брюлловъ № 15, 16. Орловскій. Пейзажи. Дурново

Розинскій

арк.46. №№ 19, 20, 25 -- Виды церкви Сажина. Ламбертъ

Манн

Манн

арк.48. «Список выигрышам чл. лотер. ОПХ 8 янв. 1865 г.»

№ 10. Трутовскій. Дедушка и внучата.

№ 20. Орловскій. Мостъ на болоте.

№ 22. « » Мельница.

арк.49. «Картины, куплен. для лотереи ОПХ 8 апреля 1869 г.»

5. Брянскій. -- 75 р.

арк.52. «Журнал Торж. Собр. ОПХ 2 марта 1868 г.

Список выигрышей лотереи.»

№ 9. Брянскій. Малороссіянка. арк.56. Список журі пост. виставки.

Серед членів -- Орловський, Вл. Дон. арк.57. «Журнал Торж. Собр. ОПХ 9 февраля 1869 г.

Список выигрышей лотереи:»

№ 12. Брянскій. Головка девочки. П. М. Третьяковъ.

№ 35. Орловскій. Мельница. Виллевальде. арк.63. «Журнал Общего Собр.21 марта 1871 г.

Список выигрышей лотереи.»

№ 15. Брянскій. Головка. А.Ф. Штритеръ.

ЛОИА «Дело о комиссионере Общества

фонд 448, спр. 220, Ширяеве в Москве. в. 2, оп. 1. 1822--50 г.»

арк.28. Лист до Ширяєва про 3-ю лотерею, в як. серед ін. робіт буде

розиграна робота Штернберга.

1839 р.

ЛОИА Про 1у художню лотерею без програшу,

фонд 448, спр. 143, що заснована ТЗХ. в. 8, № оп. 7. нач. 25 лют. 1839 р.

закінч. 6 квіт. 1837 р.

По десятилетнемъ пребьіваніи за границей въ разныхъ Академіяхъ для изучены живописи, возвратившись обратно въ Отечество, я поселился в гор. Кі- евЄ, и желаю устроить у себя мастерскую, съ всЄми необходимыми приборами; потому честь имЄю покорнейше просить Общество Поощренія Художниковъ почтить меня уведомлешемъ, могу ли я посредствомъ сего общества, получить желаемые мною вещи, и по какой цЄнЄ, а именно: ....

Далі йде перелік гіпсів, манекенів, зразків та матеріалів.

1844 года 19 ноября.

Живописец помЄщик,

Наполеонъ Буяльский.

Жительство имЄю въ Дворцовой Города Кіева части по Хрещатицкой улице въ домЄ Линниченка.

арк. 2. «Письмо к М. Д. Резвому, излагающее просьбу Н. Буяльс-

кого к Прянишникову, которого он просит посодействовать определению Б. учителем рисования в Университет св. Владимира, что дает ему возможность открыть в Киеве живописную школу.

23 окт.1846 г.»

арк. 3. Его Высокопревосходительству Действительному Тайному

советнику Председателю Общества Поощренія Художниковъ Федору Ивановичу Прянишникову.

ПомЄщика Подольской губерніи

Художника по исторической и портретной части Наполеона

Буяльского

Прошеніе

По изученію живописи за границею въ теченіи двенадцати лет, а именно: въ Берлине, Дюссельдорфе, Париже и Италіи, я имЄя намереніе открыть въ городе Кіеве публичную живописную школу, на собственномъ иждевеніи, под распоряжешемъ С. Петербургской Академіи Художествъ.

Выстроилъ я нарочно домъ для помещены школы, и сделалъ разныя приготовлены; но не имЄя достаточнаго количества матеріалові и зная, что такія находятся подъ распоряжешемъ учителя рисованія Университета св. Владиміра, по подачЄ тЄм же учителемъ въ концЄ 1845 года прошенія объ увольненіи его отъ службы, просилъ я СовЄть Университета и управляющего Юевскшъ учеб- нымъ округомъ о исходатайствованіи для меня этого мЄста на открывшуюся вакансію, и по полученіи онаго я обязуюсь открыть публичную школу на сво- емъ иждевеніи и на основаніи объясненномъ въ томъ же прошеніи.

Въ ответь сего Управляющій Юевскшъ учебнымъ округомъ объяснилъ, что по причині неимінія Академического званія я место учителя рисованія получить не могу.

Потому рішился я іхать въ СПетербургъ, гді то по прибыли своемъ пред- ставиль я въ Совіл. Императорской Академiи Художествъ мои работы и про- эктъ учрежденія школы, -- Совіть Академіи Художествъ по утвержденіи меня въ званіе и по разсмотреніи и одобреніи проэкта положилъ, представить діло мое Его Сіятельству Министру Народного просвіщенія, и вмісте съ темъ, просить Его Сіятельство назначить меня на просимое місто, дабы 'гёмъ дать мні способъ открыть въ Кіеві при университете св. Владиміра живописную школу по неимінію вовсе въ той стороні подобного заведенія, и въ то время когда много есть желающихъ посвятить себя изящному искусству.

Художникъ по исторической части Поміщик Наполеонъ Буяльский СПб 12 февр. 1846 г.

На аркуші олівцем:

там, де «званіе», приписка «свободного художника».

ЛОИА «Журналы годичного собрания и заседаний ОПХ

фонд 448, спр. 209, 1845--1846 г. г.»

в. 12, оп. 1.

арк. 17. Журналъ засіданія Комитета

11 ноября 1846 г. № 17.

арк. 18. Розгляд прохання Буяльського про школу. Вирішено, у ви

падку підтвердження його посилань на прохання Академії (про що неофіційно написати до Григоровича), підтримати у справі набуття посібників, які має тов-во в розпорядженні для відкритої школи.

ЛОИА «Переписка об-ва о картинах и др. художествен. про

фонд 448, спр. 305, изведениях. в. 17, оп. 1. 1860.»

арк. 1. На основаніи §§ 10 и 13 Высочайшее утвержденнаго уста

ва, поднесены были Г.г. членамъ Общества Поощрения Художниковъ: въ 1858 году -- литографія съ картины Федотова «Лрюздъ жениха» и въ 1859 году галванографія съ картины Брюлова «Сладкія воды в Азіи». Изъ означенныхъ эстамповъ, по заказу Комитета, первая исполнена въ Берлині, а другая -- въ Мюнхені.

Уроки бываютъ ежедневно, съ 1-го сентября по 1-е июня, кроме праздниковъ и воскресенья по несколько часовъ въ день. Сверхъ урочныхъ часовъ, когда учительница въ школе и руководитъ занятіями. Школа открыта для учениковъ въ продолженіи всего дня, же- лающіе приходятъ и работаютъ сами.

«Нарисовавши поотчетливЄе, я Вамь пришлю сл'Ьдующіе эскизы.

1-й -- Молоденькая гувернантка, первый разь поступившая на мЄсто вь купеческій домь; моментъ взять мною, когда она представляется и все до- мочатцы, начиная оть купца до кухарки, столпясь вь дверяхь, глядять на нее сь безсов'Ьстнымь любопытствомь. 2-я вьіздораливающій ребенокь, вь этомь эскизе я хочу представить радость всего семейства, начиная от старой бабушки и кончая еще болЄе старой няней, которая идеть сь просфиркой, а остальным не знають чЄмь и забавить и чЄмь накормить больное дитя. 3-й четыре маленькихь несчастныхь ученика (мастеровыхь) вь страшный морозь и вьюгу везуть вь гору огромную кадку воды, одетым на совесть по сезону. Вы его у меня видели. 4 свиданіе истинно любящаго будочника сь соседкой горничной. 5 кабакь -- гдЬ представляется сцена крестьянь, возвращающихся сь заработок^ одинь изь нихь, подперши голову рукой облокотившись на столЄ горько поеть грустную пЄсню, а другой нетерпеливо зоветь его продолжать свой путь к дому, вь двери видны крестьяне уже уходящія сь лестницы сь котомками и топорами на спине».

14 дек. 1865 г. Вас. Перовь.

ГЛОИА «Переписка с худ. и др. лицами о картинах и др.

фонд 448, спр. -- 347, худ. произв. в. 20, оп. 1. 1866 г.»

Розписки Брянського М.

«Малороссійская жница». Продано за 80 р. «Малороссійскіе сюжеты». «Малороссіяне». 150 р.

Размещено на Allbest.ru