Парадигма образу гетьмана Івана Виговського у літописі Самовидця

Размещено на http://www.allbest.ru/

парадигма образу гетьмана Івана Виговського у літописі самовидця

Круглій А., магістрант, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Ключові слова: українське літературне Бароко, літопис Самовидця, Козацька держава, образ гетьман Івана Виговського, художній дискурс.

Круглий А., магистрант, Инситут филологии КНУ имени Тараса Шевченко

ПАРАДИГМА ОБРАЗА ГЕТМАНА ИВАНА ВЫГОВСКОГО В ЛЕТОПИСИ САМОВИДЦА

В статье исследуется парадигма образа гетмана Ивана Выговского в казацкой летописи Самовидца. Акцентируется внимание на художественной интерпретации образа героя, представлении его в авторском свете. Доказывается синтез в структуре образа исторического и художественного начал.

Ключевые слова: украинское литературное Бароко, летопись Самовидца, Казацкое государство, образ Гетмана Ивана Выговского, художественный дискурс.

KruhliiA., stud., Taras Shevchenko National University of Kyiv

THE IMAGE PARADIGM OF IVAN VYHOSKYI IN THE SAMOVYDETS CHRONICLE

This article examines the image paradigm of Hetman Ivan Vyhovskyi in Cossack Samovydets chronicle. Attention is focused on the artistic interpretation of the hero's image and its representation in the author's light. The work proves the synthesis in image structure of historical and artistic origins.

Key words: Ukrainian Baroque literature, Samovydets chronicle, Cossack state, the image of Hetman Ivan Vyhovskyi, literary discourse.

Пам'ятки українського літературного Бароко - козацькі літописи - репрезентують художню концепцію історії, основану на традиціях Київської Русі та художніх методах нової культурно-історичного епохи. Вони відображають позиції та погляди як самих літописців, так і тих українських гетьманів, на замовлення яких творилися літописи, тому творче осмислення ідей правителя і народу тут є визначальним. Метою даної статті є дослідження й аналіз художнього дискурсу літопису Самовидця, визначення у ньому суто художніх, літературних, творчих аспектів, які дають підстави характеризувати пам'ятку як літературну. Новаторство дослідження полягає у тому, що специфіка й особливості творчого дискурсу визначаються через дослідження образу гетьманаВи- говського у світлі авторської оцінки, як носія певних ідей Козацької держави.

Репрезентовані у літописі Самовидця відносини між гетьманом, козацькою старшиною і козацтвом мають яскраво виражений художній характер. Саме у дзеркалі аналізу історії, її авторської оцінки й індивідуальної інтерпретації визначається позиція літопису, ті ідеї та позиції Козацької держави, які він був покликаний представити. У літопису Самовидця події минуло- говисвітлюються та представляються автором через оцінку й інтерпретацію головних постатей Козацької держави, її лідерів, які стали символами доби, нації на певних етапах її розвитку. Самовидець є захисником інтересів козацької старшини, він захищає позиції реєстрового козацтвавід утисків із боку польської шляхти, доводячи право української еліти на владу в Україні.

Основна увага літописця зосереджена на описові національно-визвольного повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке поступово переростає у масштабну українсько-польську війну. Важливим для автора є з'ясувати причини цього руху, наголос на тому, що головним поштовхом став релігійний, духовний, політичний, економічний, культурний гніт із боку Польщі. Представниками козацтва є у літописі насамперед гетьмани, які втілюють у собі весь спектр його рис і мислення.

Символом ідеального правителя є для Самовидця гетьман Богдан Хмельницький. Літописець цілком позитивно оцінює свого героя, з піднесенням і захопленням пише про військові кампанії гетьмана, його дипломатичну діяльність, численні переговори з іншими державами. Наголошує і на його здібностях, як полководця. У художньому світлі показано, що у своїй діяльності Хмельницький спирався на широкі кола народу, зробивши його однією з рушійних сил національно-визвольних змагань. Гетьмана показано як захисника інтересів і прав простих людей, а також козацької старшини.

Відтак, літописець представляє гетьмана як лідера фактичного всього народу, прагнучи до об'єктивності в оцінці постаті Б. Хмельницького.

Самовидець досить критично оцінює бунт бідного козацтва 1655 року в полку Івана Золотаренка. Називаючи козаків черню, він наголошує на тому, що виступати проти влади гетьмана і старшини є гріхом, аморальним вчинком, який заслуговує на засудження. Так само Самовидець негативно ставиться до вбивстванизовим козацтвом гетьмана І.Брюховецького та його прихильників. Самовидець виходить із того, що особа гетьмана є священною, автор завжди на боці козацького правителя, він прагне довести, що прості козаки не мають права виступати проти свого правителя. Самовидець пише, що національно-визвольна війна на чолі з Б.Хмельницьким - це змагання заможної козацької верхівки за свої привілеї, а участь у ній простого народу є виявом його прагнення звільнитися від іноземного поневолення, насамперед польського. Очевидно, що така оцінка є значною мірою суб'єктивного, адже національно-визвольний рух на чолі з Хмельницьким- міг бути здійснений тільки за участі широких кіл українського народу. Таким чином Самовидець прагне відобразити інтереси тогочасної Козацької держави, ідею її єдності, що виявляється в образу народу.

Таким чином Самовидець підводить свого читача до розповіді про діяльність гетьмана Івана Виговського. Парадоксальним є те, книжник оцінює його негативно, головною причиною чого є налаштованість гетьмана на співпрацю з Річчю Посполитою, а не з Росією. Літописець показує фактично всі історію гетьмана від початку його політичної кар'єри, що стала розвиватися завдяки підтримці Б. Хмельницького. Останній визволив його з татарського полону і поставив на відповідальну посаду писаря. Також Самовидець наголошує на тому, що Богдан Хмельницький дав можливість Виговському реалізуватися як лідерові, розкрити свої політичні таланти, але поганим автор вважає те, що після смерті Богдана колишній писар забув усі настанови свого вчителя. Подальша діяльність Івана Виговського свідчить про те, що він належав до тих, чия, - як наголошує Самовидець, «нещасливая заздрость албохтивость уряду тое справила, же з старшини не один того собизичил уряду, а не могучи явне с тим откритися и того явнеедоказовати, тое умислили и намовили, якого молодого лити Хмельницкого, жеби от того уряду отмовлялся, здаючи оний» [5, с. 75].

Фактично літописець прихід Виговського до влади вважає несправедливим, бо це є результатом його неправомірних і навіть злочинних дій. Водночас, Самовидець робить акцент і на тому, що він є просто фіксатором подій історії, тому намагається дати об'єктивну оцінку постаті Івана Виговського. Головним доказом на користь цього він вважає факт того, як саме гетьман намагався отримати гетьманську булаву і всю повноту влади. Він детально і з багатьма художніми подробицями описує те, як Виговський і козацька старшина просили Юрія Хмельницького піти на компроміс: «упросили молодого Хмельницького, жеби при нем зоставали булаву и бунчук, а як у войско виходити, жеби з рук и двора Юрия Хмельницкого тое отбирал (Виговский) а пришовши з войска, знову тое отдавал до рук Хмельницкого. На що любо ся вимовлял Виговский усти, але серцем шукал того способу, - як би тоецилко- мопановати» [5, с. 76].

Самовидець творить масштабну картину для доказу того, що Виговський не чесним, а виключно підступним шляхом прагнув заволодіти владою після смерті Богдана Хмельницького. Хоча ця влада перейшла від батька до Юрія Хмельницького. Літописець у широкому художньому контексті, використовуючи літературні методи, описує ті засоби боротьби, які використовував

І.Виговський у своїх прагненнях здобути владу. Виявом його дуже критичної налаштованості щодо Виговського є припущення, що той за національністю був зовсім не українцем, а поляком. Саме польський вплив, наголошує Самовидець, сприяв ворожій налаштованості гетьмана по відношенню до українського народу. Він пише, що людина знайшла «диру, которою би міли влізти в той уряд гетьманства и опановати, - и далтакую рацію полковникам и всемувойску на той раді зростаючим, якоби покору свою показуючи Виговскій козакам: просит о позволене усеговойска - як оному на листах свій титул писати при тих клейнотах» [5, с. 76]. Головним недоліком у характері гетьмана літописець називає єзуїтську підступність, яка, на його думку, морже переважити позицію народу: «а чернь яко прості люди, позволили ся оному так писати» [5, с. 76]. Самовидець вважає, що для простого народуважливішим є прийняти факт відповідно до існуючої дійсності. А таким фактом є для нього те, що наступником Богдана є його син Юрій.

Самовидець описує образ гетьмана І.Виговського як повністю суперечливий до образу Б.Хмельницького, доводячи таким чином негативні наслідки діяльності першого для українського народу. Саме це літописець вважає причиною того, що Виговського супроводжують численні військові невдачі, а це у результаті призведе до його повного фіаско як політичного діяча. Дуже детально, з великою кількістю подробиць описує Самовидець гетьманську кампанію Виговського, коли він «вийшов під Білую Церкву, хотячи полки купити, але оному послушенства не отдавали; бо молодий Хмельницкій Юрій вишов до войска, до котрого ся привернули всі полки з волостми и Сірко з запорожцями» [5, с. 82]. Потім Виговський зазнавкраху і як політичний діяч, коли загинув від рук польського полковника, незважаючи на те, що «же воєводою був. І так Виговского гетьманство скончилося» [5, с. 95]. На думку літописця, завершився політичний шлях І.Виговського ганебно і безславно. І причиною цього стала Польща, а саме на союз із нею гетьман покладав свої головні надії.

Очевидним є те, що образ Івана Виговського в авторській інтерпретації Самовидця є досить упередженим і індивідуальним. Такі художні інтенції автора літопису зумовлені тим, що сам він стояв на позиціях прихильності до російського протекторату, а І.Виговський обстоював союз із Польщею. Водночас слід визнати те, що історичні дослідження підтверджують суттєвий внесок І.Виговського у розбудову Козацької держави, репрезентують його як носія ідеї незалежної України. Він зробив багато для того, щоб розвинути державницькі ідеї Б.Хмельницького, як того вимагав Зборівський договір, розширити права Козацької держави, відстояти ідею Великого князівства Руського. Саме ці ідеї Виговського лягли в основу Гадяцьких пактів 1658 року. Самовидець фактично ігнорує той факт, що ідея князівства І.Виговського засвідчила крок уперед у розвитку державницьких концепцій України, а Гадяцькі пакти фактично своїми положеннями денонсували українсько-російський договір 1654 року. Саме внаслідок цього Козацька держава відійшла від Москви як єдиного військового союзника і протектора.

Фактично такий підхід до образу Виговського, як ігнорування фактів його вдалого гетьманування, свідчить про його суто суб'єктивне представлення його образу у тексті літопису. Це більше літературний образ, поданий із авторських позицій, ніж реальний персонаж історії. Таким чином можемо говорити про те, що Самовидець несприймав ідею князівства Руського, яку відстоював гетьман, не поділяв його поглядів щодо реформування влади в Україні. Самовидець дипломатичні відносини Виговського з Річчю Посполитою оцінює як такі, що були спрямовані на повне підпорядкування України. Це суто авторська суб'єктивна оцінка. Адже насправді І.Виговський стояв на позиції необхідності відновлення тієї структури Речі Посполитої, яка діяла у часи Б.Хмельницького. Власне, мова йшла про конфедерацію трьох народів у складі однієї держави з рівними правами й вольностями для всіх. Власне, це був політичний ідеал Виговського. Натомість Самовидець звинувачує гетьмана у тому, що він підступно захопив влади в Україні. Така оцінка є суб'єктивною, адже Виговський був прихильником ідеї вільного обрання правителів Козацької держави, виступав проти вторгнення в Україну військ своїх союзників, насамперед польських, бо це могли бути сприйнято як поневолення.

Отже, художній дискурс козацького літопису Самовидця визначається передусім тим, що він дає літературну інтерпретацію минулого і сучасного. Історичні події оцінюються та висвітлюються ним з художніх позицій, оскільки присутня суб'єктивність автора та свідоме замовчування декотрих фактів заради нав'язування своєї думки, що було припустимим для жанру літопису як твору авторського, а не колективного. Тобто, текст літопису має яскраво виражений художній характер, а не історичний. Відповідно, парадигма образу гетьмана Івана Виговського основується на синтезі у ньому двох первнів - історичного і суто авторського бачення.

виговський гетьман хмельницький самовидець

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонович В. Б. Про козацькі часи на Україні. - К. : Дніпро, 1991. - 238 с.

2. Возняк М. Історія української літератури : [у 2 т.]. - Львів: Видавництво «Світ», 1994. - Кн. 2. - 555 с.

3. Герасимчук В. Виговщина і Гадяцький трактат // ЗНТШ. - Т. LXXXIX. - Львів, 1909. - С. 59-72.

4. Грушевський М. Історія української літератури : [в 6 т., 9 кн.]. - К. : Либідь, 1995. - Т. У! - Кн. 2. - 351 с. - (Літературні пам'ятки України).

5. Літопис Самовидця. - К. : Наукова думка, 1971. - 208 с.

6. Окиншевич Л. До питання про автора літопису Самовидця // Нариси з соціально-економічної історії України. - Т. 1. - К., 1932. - С. 32-51.

7. Шевчук В. Іван Виговський і його державотворча програма // Розбудова держави. - 1992. - № 3. - С. 32-40.

8. Шевчук В. Богдан Хмельницький - фундатор Козацької держави // Розбудова держави. - 1993. - № 9. - С. 43-50.

9. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення. - К. : Абрис, 1995. - 392 с. - (Науково-публіцистичне видання).

Размещено на Allbest.ru