"Метафізична школа" в жанрово-стильовій панорамі англійської літератури XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Метафізична школа" в жанрово-стильовій панорамі англійської літератури XVII ст.

А.В. Безруков

Анотації

Статтю присвячено дослідженню жанрово-стильової панорами англійської літератури XVII ст. в історико-культурному контексті, визначенню місця "метафізичної школи" серед розмаїття поетичних традицій в умовах складної взаємодії стилів, коли символами епохи стають нескінченні пошуки, віра у ірраціональні категорії і бунт. Провідними літературними стилями століття стають маньєризм, бароко, класицизм, а панівне становище в англійській поезії першої половини століття займає саме "метафізична школа", яка яскраво представляє один з напрямів європейської літератури бароко.

Ключові слова: "метафізична школа", бароко, маньєризм, класицизм, стиль, література, історія, культура.

Статья посвящена исследованию жанрово-стилевой панорамы английской литературы XVII в. в историко-культурном контексте, определению места "метафизической школы" среди разнообразия поэтических традиций, в условиях сложного взаимодействия стилей, когда символами эпохи становятся бесконечные поиски, вера в иррациональные категории и бунт. Ведущими литературными стилями века становятся маньеризм, барокко, классицизм, а господствующее положение в английской поэзии первой половины века занимает именно "метафизическая школа", которая ярко представляет одно из направлений европейской литературы барокко. англійський література жанровий

Ключевые слова: "метафизическая школа", барокко, маньеризм, классицизм, стиль, литература, история, культура.

The article deals with the research of the genre-style picture of the 17th century English literature in historical and cultural context; ascertainment of the "metaphysical school" position among different poetic traditions under conditions of a style interaction when endless quest, faith in the irrational categories and rebellion were symbols of the era. Literature of this period developed under conditions of fierce ideological and social strife, in close connection to events of the time. A new interpretation of the world and man creates a new aesthetic. There was no dominant style in the art and literature. Mannerism, Baroque, Classicism became leading literary styles of the century. Mannerism as an artistic phenomenon has never existed in isolation and should be seen as an integral part of the cultural space. In the 20-30s of the 17th century, the Baroque became leading trend of the English literature and "metaphysical school", which was one of the European Baroque literature trends, took dominant position in the English poetry. The "metaphysicals" escapedfrom melancholy to mysticism and eroticism. Abstractness, disharmony, a special kind of formalism embodied in "conceit", i.e. elegant, sophisticated, unusual metaphor, were inherent in poetics of the school. In general, this period was marked by a complex style interaction.

Key words: "metaphysical school", Baroque, Mannerism, Classicism, style, literature, history, culture.

В історії XVII ст. позначилося як бурхлива, повна різких внутрішніх протиріч і водночас дуже важлива епоха в розвитку суспільно-політичного життя людства. Досить вказати в цьому зв'язку на такі явища, як виникнення світових економічних і політичних відносин, різке загострення кризи феодальної системи на Заході, всесвітньо-історичне значення Англійської буржуазної революції (1640-1660), яка в певному сенсі стала вирішальною межею при переході від середньовіччя до Нового часу. Цей злам позначився також в еволюції наукового пізнання Всесвіту і, звичайно ж, у формуванні принципово нових порівняно з попередніми епохами форм художнього усвідомлення та сприйняття дійсності. Символами епохи стають нескінченні пошуки, віра в ірраціональні категорії і бунт. Тому і література цього періоду розвивається в умовах запеклої ідеологічної та соціальної боротьби, в тісному зв'язку з подіями свого часу. Перехідний характер епохи, складність і гострота соціально-політичних колізій у Англії зумовили складність і суперечливість її літературного процесу. Нове розуміння світу і людини народжувало нову естетику. В мистецтві і літературі більше не було єдиного домінуючого стилю. Тож метою статті є визначення місця "метафізичної школи" в жанрово- стильовій панорамі англійської літератури XVII ст.

Починаючи з другої половини XVI ст. з Італії надходять перші відлуння маньєризму, який традиційно розглядається як напрям західноєвропейського, головним чином, італійського мистецтва кінця XVI ст., що розвинувся внаслідок кризи ідеалів Високого Ренесансу. Слід зазначити, що маньєризм як мистецьке явище ніколи не існував ізольовано і повинен сприйматися як невід'ємна частина культурного простору. Проявляється це насамперед у його активній взаємодії з іншими існуючими мистецькими напрямами та течіями, для яких характерні власні еволюційні процеси, тенденції розвитку та особливості функціонування, що значно ускладнює сприйняття та усвідомлення такого явища як маньєризм. І в літературі, і в образотворчому мистецтві маньєризм взаємодіяв насамперед з Ренесансом, а пізніше - з бароко [1, с. 10]. Цікавим у даному контексті здається спостереження відомого англійський мистецтвознавця Джона Шермана, який зауважував, що "будь- кому, хто пише про маньєризм, невдовзі починає здаватися, що він пише про щось геть інше, ніж його попередники" [8, с. 5].

Час розквіту маньєризму в Англії - перші два десятиліття XVII ст., його риси можна знайти у творчості цілого ряду видатних художників. Проте в літературознавстві поняття "маньєризм" виникло порівняно пізно, лише в 20- ті роки ХХ ст., і питання про його специфіку та часові межі викликає жваві суперечки серед вчених та дослідників феномену (Р. І. Хлодовський [3], У. Сайфер [9], Ф. Варнке [10]). Якщо в першій чверті XVII ст. англійська література розвивалася головним чином ще під знаком Ренесансу, то у 20-30-х роках провідним напрямком в англійській літературі стає бароко. А панівне становище в англійській поезії першої половини століття займає "метафізична школа", яка яскраво представляє один з напрямів європейської літератури бароко. Англійське бароко, на думку багатьох дослідників, органічно засвоює й розвиває художній досвід маньєризму, ведучи з ним своєрідний мистецький діалог.

Аналіз англійської поезії, прози та драматургії кінця XVI - початку XVII ст. переконливо свідчить не тільки про близькість маньєризму з бароковим мистецтвом XVII ст.; деякі дослідники навіть вбачають в ньому своєрідний ранній етап бароко, відмінний від пізнішого, власне барокового, етапу, або, як його називають, "високого" бароко [10]. Згадаємо, що початок XVII ст. в європейській літературі характеризувався надзвичайним інтересом до поезії і всього того, що пов'язане із її створенням (саме релігійне XVII ст. всупереч атеїстичному XVIII ст. є століттям тріумфального царювання поезії). Художня творчість виходить на зовсім інший, ще недостатньо розвинений Ренесансом виток пошуку і створення якісно нових засобів вираження поетами свого світовідчуття. Європейські поети і письменники прагнуть до створення по-філософськи вишуканої, лексично перенасиченої, недоступної для масового читача літератури. Нерідко саме в подібному контексті вбачається виникнення барокової "метафізичної школи", формальна суть якої близька до пишномовності попередніх їй явищ, але її змістовний план багато в чому відрізняється від вимог її предтеч.

Варто відзначити, що в британському науковому дискурсі при дослідженні англійської літератури термін "бароко" практично не вживається для позначення перехідної епохи від Ренесансу до Неокласицизму, чого не можна сказати про американських компаративістів. Рене Уеллек в своїй роботі "Концепція бароко в літературознавстві" (англ. "The Concept of Baroque in Literary Scholarship") широко використовує термін "бароко", аналізує його походження і співвідносить цей термін із періодом розквіту західноєвропейської культури XVII ст. [11]. Британські ж дослідники англійської літератури віддають перевагу терміну "метафізичний". Спочатку цей термін використовувався неокласицистами як принизливий, щоб підкреслити відмінність їхньої естетики, заснованої на розумі і чітко визначених правилах, від естетики бароко. З їхньої точки зору, барокові поети зневажали вічні закони розуму і природи, і тому в цьому сенсі вульгарний термін "метафізичний" повинен був описувати щось неприродне, протиприродне, але аж ніяк не надприродність.

Як поетична традиція "метафізична школа" довгий час залишалася невідомою, і мало хто взагалі перекладав вірші поетів, творчість яких, як наслідок, залишалася осторонь серйозних наукових дискусій. На сьогодні літературні здобутки та унікальна творча манера значної більшості митців зазначеного напряму представлені у вигляді окремих публікацій, в яких фрагментарно досліджені деякі основні аспекти діяльності майстрів "метафізичного" слова, і які не дають загального цілісного уявлення про цей важливий культурологічний феномен світової літератури.

Значення поетичних експериментів "метафізиків" було оцінене по достоїнству лише в XX ст., коли була усвідомлена спорідненість їхньої поетики пошукам модернізму. Особливу роль у цьому відродженні пам'яті "метафізичної школи" зіграв видатний англійський поет та літературний критик ХХ ст. Томас Еліот, який у есе "Поети-метафізики" (англ. "The Metaphysical Poets", 1921) [6] високо оцінив антиромантичні та інтелектуальні поривання "метафізиків". Т. Еліот визнає їхні заслуги і пропонує перечитати "метафізиків" з позицій XX ст.: "...ця поезія і це століття мають якусь особливу близькість з нашою поезією і нашим століттям" [7, c. 43]. Завдяки такому інтересу англійські "поети-метафізики" знаходять своє законне місце в історії розвитку європейської поезії, а XVII ст. виявляється представленим не тільки іспанською, а й англійської літературно-поетичною традицією. Однак, на думку О.Ю. Полякова, поняття "школи" відносно "метафізичних" поетів досить умовне, оскільки вони не об'єднувалися і не створювали спільних маніфестів і оскільки їхні естетичні та художні орієнтації значно варіювалися; різною була і рецепція творчості Дж. Донна, але в цілому "метафізичні" поети сприйняли ліричну енергійність його віршів, заснованих на індивідуальному переживанні дійсності, запозичили його стильові прийоми, пристрасть до парадоксальних образів-концептів, символіки. Значна частина творів "метафізиків" пронизана релігійними мотивами і висловлює відчуття дисгармонійності світоустрою, який не піддається раціоналістичній інтерпретації [2].

В сучасному літературознавчому дискурсі поширеною є думка про те, що найрепрезентативнішими майстрами "метафізичної школи", крім її видатного засновника, були такі віртуози поетичного слова, як Джордж Герберт (George Herbert) (1593-1633), Френсіс Куорлс (Francis Quarles) (15921644), Генрі Воган (Henry Vaughan) (1621-1695), Ендрю Марвелл (Andrew Marvell) (1621-1678), Річард Крешо (Richard Craschaw) (1613-1649), Томас Траерн (Thomas Traherne) (1636-1674). Їхня творчість значно вплинула і на поетів ХХ ст. "Метафізична школа" втілила естетику бароко в її англійському варіанті. Вихід з меланхолійного стану "метафізики" знаходили в містиці і еротиці. Поетиці школи притаманні абстрактність, дисгармонійність, особливого роду формалізм, втілений у понятті "conceit" - витонченої, ускладненої, незвичайної метафори.

"Метафізичний" вислів, на думку І. О. Шайтанова [4, с. 93], втягує в поле тексту значне асоціативне коло понять, думок, доктрин, наукових теорій, концепцій. Цим як раз і пояснюється релігійність, науковість та складність англійського бароко, представленого "метафізиками". Барокові риси спостерігаються й у літературних "конкурентів" "метафізиків" - поетів- "кавалерів" (Cavalier poets), які особливо не переймалися філософськими проблемами буття і яких згодом навіть стали розглядати як окрему поетичну школу (Каролінгську школу). Н.А. Ястребова відзначає, що "класицизм також можна внести до головної духовної проблематики століття: розгортання обсягів суперечливого світосприйняття, які тільки збільшувалися, а також пошуки та здобуття певних нових домінант у картині реальності, що різко розширилася та ускладнилася" [5, с. 77].

В Англії класицизм представлений переважно у переплетенні із бароко, що відверто спостерігається у драматичних творах видатного Бена Джонсона. Хоча у Франції, де в XVII ст. панував абсолютизм, що тяжіє до наслідування певних канонів, правил та рамок класики, і донині існує тенденція відносити майже все століття до "епохи класицизму" завдяки літературному доробку цілого покоління яскравих майстрів-класицистів (Мольєр, Лафонтен, Корнель, Расін та ін.).

В той же самий час в суспільному житті Англії спостерігалися значні політичні трансформації, які і завадили класицизму розквітнути в цій країні в повній мірі. Це з легкістю пояснюється природою класицизму. Та попри таке умовне розділення художніх вподобань XVII ст. на основні течії та стилі, весь цей бентежний, непростий та водночас переламний період у розвитку західноєвропейської культури, невід'ємною та надзвичайно важливою частиною якої є англійська література, пройшов під знаком складної взаємодії стилів, що, напевно, і пояснює суперечливість думок дослідників з приводу окремих письменників епохи, які зараховуються поперемінно то до пізнього ренесансу, то до класицизму, то до маньєризму, то до бароко. "Метафізична школа" є унікальним феноменом літературного життя Європи XVII ст., який вимагає подальшого вивчення, зокрема дослідження її ґенези в умовах складної взаємодії стилів.

Бібліографічні посилання

1. Горбунов А.Н. Драматургия младших современников Шекспира / А.Н. Горбунов // Младшие современники Шекспира [под ред. А.А. Аникста]. - М.: Изд-во Моск. унта, 1986. - С. 5-44.

2. Поляков О.Ю., Луков В.А. Метафизическая школа [Електронний ресурс] // Инф.- гуманитар. портал "Знание. Понимание. Умение". - 2012. - № 2. Режим доступу: http://www.zpu-joumal.rU/e-zpu/2012/2/Poliakov~Lukov_Metaphysical-School.

3. Хлодовский Р.И. О Ренессансе, маньеризме и конце эпохи Возрождения в литературах Западной Европы / Р.И. Хлодовский // Типология и периодизация культуры Возрождения [под ред. В.И. Рутенберга]. - М.: Наука, 1978. - С. 120-139.

4. Шайтанов И.О. Логика "метафизического" текса: Джон Донн. Проблема "метафизического" стиля / И.О. Шайтанов // Anglistica: сб. статей по литературе и культуре Великобритании. - Москва-Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина, 2000. Вып. 8. - С. 92-101.

5. Ястребова Н.А. Формирование эстетического идеала и искусство / Н.А. Ястребова. М.: Наука, 1976. - 296 с.

6. Eliot T. S. The Metaphysical Poets / T. S. Eliot // Selected Essays. - 3rd ed. - L.: Faber and Faber, 1951. - P. 281-291.

7. Eliot T. S. The Varieties of Metaphysical Poetry: the Clark Lectures at Trinity College, Cambridge, 1926, and the Turnbull Lectures at the Johns Hopkins University, 1933 / [ed., introd. by R. Schuchard]. - N.Y.: Harcourt Brace, 1993. - 343 p.

8. Shearman J. Mannerism / J . Shearman. - Harmondsworth: Penguin, 1967. - 216 p.

9. Sypher W. Four Stages of Renaissance Style: Transformations in Art and Literature 14001700 / W. Sypher. - N.Y.: Doubleday, 1955. - 312 p.

10. Warnke F. Y. Versions of Baroque / F. Y. Warnke. - New Haven, 1972.

11. Wellek R. The Concept of Baroque in Literary Scholarship / R. Wellek // Concepts of Criticism. - New Haven: Yale University Press, 1963. - P. 69-127.

Размещено на Allbest.ru