Феміністичний дискурс у творчості Б. Грінченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФЕМІНІСТИЧНИЙ ДИСКУРС У ТВОРЧОСТІ Б. ГРІНЧЕНКА

Гаєвська Н. М., к. філол. н., проф.,

Інститут філології КНУ імені

Тараса Шевченка Гаєвська О.В., к. філол. н.

В статті йдеться про феміністичний дискурс у творах Б. Грінченка.

Ключові слова: дискурс, фемінізм, категорія, героїзм, модерний, тенденція.

грінченко дискурс феміністичний

Гаевская Н. М., канд. филол. наук, проф., Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко Гаевская Е.В., канд. филол. наук

ФЕМИНИСТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС В ТВОРЧЕСТВЕ Б. ГРИНЧЕНКО

В статье речь идет о феминистическом дискурсе в произведениях Б. Гринченко.

Gaevska N.M., Cand. Philol. Sci., Professor Institute of Philologi at Taras Shevchenko Kyiv National University

Gaevska O.V., Cand. Philol. Sci.

FEMINIST DISCOURSE IN THE WORKS B.GRINCHENKO

The article refers to the feminist discourse in the works of Borys Grinchenko. Key words: discourse, feminism, category, heroism, modern, tendency.

Яскравий представник літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст., Б. Д. Грінченко (1863-1910) відомий не тільки як автор поетичних, прозових, драматичних творів, а й автор численних літературознавчих, мовознавчих, педагогічних, фольклористичних праць, невтомний публіцист та видавець.

Як зазначав С.Єфремов, «Б. Грінченко талановитий письменник та визначний громадський діяч, дорогий він нам, але й як зразок непохитності, громадської самосвідомості, боротьби з тяжкими обставинами. «Fiat nox, - хай згине світ, хай буде тьма!» владно промовляла дійсність. «Ні», - відповів Грінченко цілим життям своїм, прекрасним, гармонійним, викінченим життям:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля,

І не ситий не виоре

На дні моря поля.

І од цього - спокійного, впевненого голосу захиталась пітьма й одступи- ла, показавши через свої проломи пасма ясного світла в будучині. Ось через що ім'я Грінченка для нас стало тим стягом, на якому сяє написане давнє - «симь побьдиши», - тим самим, чим переміг і Грінченко: працею, енергією й завзяттям на одну мету націленими, раз у раз в одну точку направленими. Цією одною точкою, що її ніколи не спускав він ні з очей, ні з серця, ні з думки - було для Грінченка добро рідного народу» [1].

Б. Грінченко зумів відчути, і це помітно у його творах, ті суспільно-політичні зміни, які відбувалися на зламі віків, саме це змусило привести його до переосмислення всього образно-тематичного змісту своїх творів.

І тому тема «Добро для рідного народу» (С.Єфремов) є наскрізною в творах Б. Грінченка. Чи не найкраще прослідковується вона через жіночі образи в поезії, прозі, драматургії письменника.

Адже саме мистецтво, зокрема, і література мала стати основним засобом впливу на формування нової національно-свідомової української інтелігенції. На цьому акцентують увагу вітчизняні літературознавці (Л. Гаєвська, Л. Го- ломб, Р. Гром'як, А. Качкан, Н. Левчик, Д. Наливайко, А. Погрібний, Т. Хом'як, П. Хропко, В. Яременко та інші дослідники творчості Б. Грінченка). Вони пев- ною мірою наголошують і на феміністичному дискурсі в творах письменника. В українському літературознавстві є чимало праць науковців, які розглядають фемінізм, його становлення і загальний розвиток у вітчизняному літературознавстві (Т. Гундорова, С. Павличко, В. Агєєва, Н. Зборовська та ін.).

Цей період в українській літературі позначений актуалізацією феміністичної традиції. Коли ж вести мову про творчість Грінченка, то, як слушно зауважує А. Хоптяр, «європейські демократичні ідеї трансформовані в літературу «в тему жіночого руху», з притаманними їй образами «нової жінки», не залишили байдужим і видатного українського письменника Б. Грінченка. Феміністичні тенденції, які з'являються у літературно-критичній та художній творчості Грінченка, головним чином були спрямовані до інтелігентного адресата, що формує новий естетичний простір «модерного», «ненародниць- кого» спрямування, де особливим чином проявляються внутрішні протиріччя самої української літератури» [2].

Перші кроки в розвитку феміністичних тенденцій в українській літературі були вже помітні в ХІХ ст. (Марко Вовчок, Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Христя Алчевська, Євгенія Ярошинська, а пізніше Дніпрова Чайка, Леся Українка, Ольга Кобилянська та ін.). В основі жанрів митців кінця ХІХ - початку ХХ ст. лежить активний тип сильної жіночої особистості, яка за своїми ознаками вписується у модерний контекст європейського героя, а на основі феміністичних пріоритетів цих письменників можна поставити поряд з Ібсеном, Ведекіндом, Боклем, Неєрою. Це свідчить про те, що українські майстри художнього слова означеного періоду були на рівні світових тем, образів і це ще раз підтверджує думку про діалогічність, комунікативність, синкретизм культур в епоху модернізму. Щодо Б. Грінченка, то в його творчості феміністична ідея представлена не лише в художніх творах. Дослідники творчості митця зауважують, що фемінізм як ідеологія бере свої початки з окремих виступів, статей, есеїв Грінченка («Жінка у допатріархальну добу», «Жіночий рух в Га- ліції», «Хто винен?» та ін.), в яких письменник робить висновок, що «молоде» більш «прогресивне покоління» скине з себе окови патріархальщини» [3], бо воно, «нове покоління», прагне до іншого життя

Як зазначала Т Гундорова: «... модерний світ і воля до «вищого» життя, до самореалізації, поривання до майбутнього, до свого «полудневого» викристалізовуються у жінці через її боротьбу за «вищу» культуру і спротив патріархальності» [4].

Б. Грінченка захоплюють сильні жіночі особистості, здатні на героїчні вчинки. Це жінка-борець, вольова, смілива, віддана громадянській справі, яка мислить державними категоріями, і в ім'я майбутнього може «забути все» і йде навіть «на крайнощі».

Поступово у доробку Грінченка, окрім власних творів, з'являються переклади європейських авторів, в яких жіноча тема посідає значне місце і саме під впливом феміністичних тенденцій образ жінки набуває нового «модерного» забарвлення в його творах. Оскільки Б. Грінченко чимало вчителював, добре знав і специфіку педагогічної роботи, і психологію вчителя, то чимало його героїнь-інтелігенток саме з цього середовища. Так у повісті «Сонячний промінь» Катерина представляє нове покоління сільської інтелігенції, і хоч її мріям не судилося збутися, але для суспільства вона і після смерті залишилась «сонячним променем». Ми спостерігаємо за формуванням нової людини з новими поглядами. «.та іскра Божа, що живе в душі у кожної людини, ожила, як до неї доторкнулося нове слово, Катерина почала її чути в своїй душі. Вона не знала, що се, але почувала, що се йде навпроти усього її життя. Не знала, що се та іскра, розгораючись дужче і дужче примушує її так уважно прислухатися до того, що хотіла б вона і тепер назвати нісенітницею, але вже не могла» [5].

Катерина задумується про роль жінки в суспільстві, про можливі зміни «Про вкраїнське демократичне прямування досі вона нічого не чула, але тепер одразу довелося їй довідатися... [І, 361] багата душа Катеринина, на- прямована на новий шлях, чула, що треба їй діяльності, треба вдовольнити поривання до вияву своєї сили. Розуміла вже, що мусить віддати «свою діяльність тому рідному краєві [І, 407]. І героїня вірить, що прийде інший час, «підросте література, вб'ється в силу, і тоді запанує рідне слово поміж інтелігенцією.» [І, 433].

І не випадково в останні хвильки свого життя вона просить Марка прочитати твори з Кобзаря. Марко читає і зупиняється на словах:

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине, - От де, люде, наша слава,

Слава України.

Очевидно, ці слова в житті Катерини важили чимало. Її віра в краще майбутнє, зокрема, в краще майбутнє жіночої долі, в кращу перспективу давали силу і снагу на життя, хоч і коротке. Хвороба «перемогла» героїню, але її думки, погляди, дії, назавжди залишилися «сонячним променем». І хоч протест проти загниваючої дійсності був не такий активний, але вчинок Катерини заслуговує поваги, на той час це було надто сміливо - кинути виклик «своєму середовищу». В багатьох інших прозових творах письменника ми бачимо «новий чи «оновлений» жіночий образ», який прагне до свободи, поваги, мріє про реалізацію справедливих прав жінки в суспільстві. Те саме спостерігаємо і в драматичних творах Б. Грінченка («Ясні зорі», «Степовий гість», «Серед бурі», «На громадській роботі»). Олена, героїня з драми «Ясні зорі», набагато активніша, відкритіша, сильніша в своїх переконаннях від Катерини з повісті «Сонячний промінь». Автор наголошує на патріотизмі героїні, силі волі, любові до чоловіка, до рідного краю.

Згадаєш ти свій рідний край тоді,

Згадаєш ти усе, що мав колись.

Тоді тебе немов якая сила

До тих степів, лісів, зелених лук

Потягне враз, своїм диханням вільним [ІІ, 392].

Художні прийоми - внутрішній монолог, потоки свідомості, діалоги - допомагають глибше розкрити внутрішній світ героїні, дають змогу зрозуміти мотиви її вчинків.

Ніби продовженням і доповненням до цього героїчного образу є образ героїні з твору «Марусі Вітровій». Її відданість в боротьбі за рідний край, волю, безкомпромісність, чесність, самопожертва, любов до рідного краю - головні мотиви твору.

Вона йшла до ясної мети,

До святого взялась вона діла:

Щоб свободу людям принести, - [І, 84]

Її життєве кредо було:

Краще зовсім на світі не жить,

Ніж рабами довічними жити» [І, 84].

Свідомо йдучи на смерть, героїня вірить у краще майбутнє свого народу: Мій народе безщасний, прощай.

Тобі щастя хотіла я дати...

Все, що можу - зроблю я, - нехай Воно прийде у рідний наш край [І, 85].

У багатьох поетичних, прозових творах Б. Грінченко робить акцент на жіночому героїзмові, відданості ідеям свободи, рівності. Автор по-новому наголошує і на нових рисах жінки, на її ролі в суспільстві.

Отже, розгляд окремих творів митця засвідчує помітний феміністичний дискурс, що пояснюється світоглядними переконаннями письменника, активною його громадянською позицією, яка сприяла привнесенню в українську літературу нового «модерного» струменю, пов'язаного з феміністичним дискурсом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Єфремов С. Історія українського письменства. - К., 1995, с. 503.

2. Хоптяр А. Феміністичні тенденції у перекладній та оригінальній спадщині Бориса Грінченка. Вісник прикарпатського у-ту. Філологія. Випуск 23-24. - Івано-Франківськ, 2009-2010, с. 212.

3. Грінченко Б. Женское движение в Галиции/ Б. Грінченко// ІРНБУ ім. В. Вернадського НАН України. - Ф. 1, од. зб. 3493.

4. Гундорова Т. Ольга Кобилянська Contra Ніцше, або народження жінки з духу пригоди// Гендер і культура. Зб. статей. - К., 2001, с. 34.

5. Грінченко Б. Сонячний промінь. Твори в двох томах. - Т.1., К., 1990, с. 360. Далі цитуємо за цим виданням, вказуючи том і сторінку.

Размещено на Allbest.ru