Размещено на http://www.allbest.ru/

Українсько-російські відносини в історичній літературі (1991-2011 рр.)

Олександр Дмитрушко (Київ)

Анотації

У статті розкриваються окремі аспекти українсько-російських відносин в період 1991-2011 рр. у працях українських дослідників. Такий невеликий відрізок часу дещо позбавляє важливого ресурсу дослідження - історичної дистанції. Це ускладнює роботу дослідників, вимагає більш зваженого і неупередженого погляду на події того часу. Але, не дивлячись на такі складнощі у дослідженні обраної теми, інтерес до її вивчення постійно зростав. Слід зазначити, що риторика наукових досліджень змінювалась у відповідності зі зміною пріоритетів зовнішньої політики України.

Ключові слова: Україна, Російська Федерація, історіографія, геополітика, міжнародні відносини.

В статье раскрываются отдельные аспекты украинско-российских отношений в период 1991-2011 гг. в работах украинских исследователей. Такой небольшой период времени в некоторой степени усложняет работу исследователей, требует более взвешенного и беспристрастного взгляда на события того времени. Но несмотря на такие трудности в исследовании темы, интерес к ее изучению постоянно рос. Следует отметить, что риторика научных исследований изменялась в зависимости от с приоритетов внешней политики Украины.

Ключевые слова: Украина, Российская Федерация, историография, геополитика, международные отношения.

In a scientific study author highlighted some aspects of Ukrainian-Russian relations during the period 1991 to 2011, and their reflection in the works of Ukrainian researchers. General history of Ukrainian-Russian relations is quite short. іп addition, researchers are deprived of such an important resource studies as a historical distance. This greatly complicates the work of researchers and requires a balanced and unbiased view of the events of that time. However, interest in the study of this subject is growing. The rhetoric of research changed along with the changing priorities of the foreign policy of Ukraine. After Ukraine gained independence, the researchers characterized the Ukrainian-Russian relations from the standpoint of inferiority and insisted on the primacy of European integration of Ukraine. The author has attempted to show the main trend of bilateral relations Governments of Ukraine and the Russian Federation for the period. Research paper explains the different approaches, attitudes among academics regarding the development of existing problems and possible ways to address them in the interaction between the two countries. Particular attention is paid to the political sphere between Ukraine and the Russian Federation. This is a question of the Black Sea Fleet, the status of Crimea and Sevastopol, the demarcation of borders between the two countries. Academics engaged in economic cooperation between the two countries. According to researchers, the main problem is the energy sector between the two countries. In order to study the Russian-Ukrainian relations have evolved, we have to identify the most important issues that require detailed study.

Keywords: Ukraine, Russia, historiography, geopolitics, international relations.

історична література український російський

Основний зміст дослідження

Росія і Україна є найбільшими державами Європи. Вони займають значну сукупну територію, на якій проживає понад 200 млн. осіб. Обидві держави володіють вагомим господарським і військовим потенціалом, що є визначальним фактором в економічному і політичному житті на пострадянському просторі. Цілком зрозуміло, що від характеру взаємовідносин цих двох держав багато в чому залежить стабільність ситуації в Центральній та Східній Європі.

Вчені неодноразово робили спроби проаналізувати стан вивчення цього питання. Зокрема, окремі аспекти російсько-українських відносин у своїх працях розкрили О. Тлу - щак [19], В. Чумак [24], І. Діяк [6] та ін. Проблемам Європейській інтеграції України та її відносинам з РФ присвячене дисертаційне дослідження Р. Філоненка [22]. Аналізу українсько-російських відносин у сфері культури й науки протягом 1991-2005 рр. присвячене дисертаційне дослідження О. Романухи [17].

Мета даної статті - дослідження історіографії російсько-українських стосунків у працях вітчизняних науковців.

Відносини між двома країнами, на думку дослідників, можуть відіграти провідну роль в побудові нової моделі міжнародних відносин на Євразійському континенті. [11].

Перш за все, необхідно відмітити праці, що з'явились на початковому етапі становлення зовнішньої політики України, як незалежної держави. Дані дослідження характеризувались констатацією фактів щодо українсько-російських відносин першої половини 90-х р. ХХ ст., спробами по-новому осмислити окремі парадигми у відносинах двох країн, розробити певні концепції та підходи для висвітлення ряду сфер взаємостосунків між двома країнами [3; 4; 25].

Значна частина дослідників відносини з країнами Європейського Союзу напряму пов'язували їх із взаєминами з Російською Федерацією. Зокрема С. Василенко зазначає, що "Особливе місце в нашій зовнішній політиці займають українсько-російські відносини. Вони багатогранні, різнопланові, складні і, разом з тим, масштабні. Якщо говорити про Україну в європейському процесі, то повної відповіді на це питання не можна отримати без детального аналізу її відносини з Росією" [4, с.72].

Разом з тим, С. Андрущенко відзначає посилення російського впливу на пострадянському просторі у відповідь на реалізацію планів формування Великої Європи. Для цього Росія використовує військові, економічні, політичні та інформаційні важелі для реінтеграції країн "близького зарубіжжя". Україна не є виключенням у цих геополітичних іграх північного сусіда [1, с.235].

Р. Філоненко вважає, що для ЄС РФ представляє значний інтерес у плані забезпечення енергоресурсами та зміцнення економічних і науково-технологічних позицій у світі, що створює об'єктивні передумови для певних форм включення її в інтеграційні процеси в Європі. В свою чергу, новітні європейські і глобальні процеси зумовлюють необхідність адаптації цілей та орієнтирів зовнішньої політики України до нових реалій, коли РФ і ЄС демонструють потенційні можливості узгодження інтересів у врегулюванні суперечностей різного рівня [22, с.18].

На думку С. Лотоцького та С. Трохимчука, на сучасному етапі постімперська спадщина найбільше ускладнює північно-східний вектор зовнішньої політики. Тому для налагодження добросусідських відносин з Російською Федерацією потребує нестандартних підходів у вирішенні найбільш болючих та важливих проблем у двосторонніх відносинах між обома країнами. На думку авторів, головними є питання демаркації та делімітації кордонів. Разом з тим, Україна має будувати самостійну політику, усвідомлюючи значення й наслідки не тільки офіційно декларованих цими країнами політичних доктрин, а й тих, що продиктовані так званими "неартикульованими мотивами" та політиками другого плану. Також дослідники намагаються провести аналіз найбільш ймовірних варіантів розвитку відносин між Російською Федерацією та Україною у світлі геополітичних проблем пострадянського простору. На їхню думку, найменш реальним є варіант відновлення державного утворення на кшталт Радянського Союзу. А найбільш сприятливим для розвитку обох країн є розвиток двосторонніх відносин. При цьому, звичайно, можна очікувати і різноманітні починання багатостороннього характеру [10, с.55-59].

Для розуміння динаміки взаємин України та Російської Федерації слід окреслити найбільш пріоритетні питання співпраці між двома країнами. Зокрема, до таких міждержавних питань слід віднести: розвиток політичного та економічного співробітництва, що спирається розгалужену договірно-правову базу; захист прав людини; спільні наукові-технічні розробки і співпраця в галузі ВПК; широкі контакти в галузі культури та освіти.

В перше десятиліття ХХІ ст. з'являється ряд досліджень в яких проводиться аналіз окремих сфер українсько-російських відносин на сучасному етапі. В сферу наукових інтересів дослідників потрапляють питання національної ідеї в українсько-російських відносинах, проблема стратегічного співробітництва, а також забезпечення прав національних меншин та ін.

Зокрема, В. Пасічник у своєму дослідженні проводить аналіз української національної ідеї та її вплив на формування відносин між двома державами. Автор висловлює думку, що російська стратегія в довгостроковому плані зорієнтована на інтеграцію України в євразійський простір як засіб встановлення повного контролю Москви над українськими ресурсами та територією, зберігаючи формальні ознаки її державності. У результаті російської експансії, а також неефективної економічної політики України та ігнорування її панівною елітою ролі національної ідеї в побудові національної правової держави, Україна поступово втрачає важливі ознаки суверенітету, і потрапляє в економічну та політичну залежність від Росії [12, с.12].

Досить складним та суперечливим у науковій літературі залишається питання Чорноморського Флоту, Криму та Севастополя. Зазначені проблеми знайшли своє відображення в дослідженнях науковців, які намагалися проаналізувати ситуацію та знайти вирішення даних проблем. У цьому контексті негативно ставиться до перебування Чорноморського Флоту РФ в Криму Д. Базив. Він зазначає, що у випадку військового конфлікту між НАТО та Росією під удар потраплять не російські Воронеж чи Самара, український Севастополь [3, с.34].

Разом з тим, з початком нового тисячоліття у дослідників на перший план вийшла проблема відносин України з НАТО та її влив на українсько-російське співробітництво. Якщо проаналізувати наявну літературу, то число робіт, які розглядають цю проблему, зро - лосло після 1996 р. У Росії свої пріоритети у зовнішній політиці, в тому числі і по відношенню до НАТО.

На думку авторів монографії "Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства" проблема полягає в тому, що Росія вбачає в Україні та в Білорусії, так званий, перший ешелон у своїх геостратегічних планах щодо НАТО та країн Центрально-Східної Європи. Проте Білорусь не в змозі забезпечити Росії міцних військово-стратегічних позицій від Балтики до Чорного моря, тому без

України її північний сусід потрапляє в ситуацію геостратегічного колапсу, що назавжди виключає можливість її відродження як провідної геополітичної сили в Європі [21, с.54].

Активно вивчається і обговорюється українськими істориками питання про участь України в СНД і, в цьому зв'язку, розгляд її відносин з Росією. Ця дискусія почалася з часу появи самої структури й триває до тепер. Деякі дослідники вважають, що в СНД Росія проводить свою імперську політику, тому Україні там не місце.

У сфері економіки в центрі уваги дослідників перебувають, як правило, конкретні проблеми господарських комплексів Росії та України, далеко не завжди безпосередньо пов'язані з двосторонньою інтеграцією. Але саме в ході цієї роботи науковими та, певною мірою, медіа - спільнотами двох країн закладалися підвалини історіографії економічного співробітництва Росії та України. Адже в поле зору вчених і експертів потрапляли базові елементи неминучих в майбутньому інтеграційних процесів. Навіть в умовах "дистанціювання" від Росії у військовій, політичній, культурній сферах українські політики розуміли небезпеку і неприйнятність для власної країни поширення такого ставлення на двосторонні економічні зв'язки.

Разом з тим, деякі дослідники проводячи аналіз економічних зв'язків між двома державами, зазначають, що якби Україна повністю припинила товарний обмін з Росією та іншими країнами СНД, то в неї залишилася б можливість забезпечити виробництво тільки 15% свого кінцевого продукту, що адекватно соціально-економічного колапсу. Відповідно Росії за такої ситуації вдалося б зберегти 65% кінцевого продукту [20, с.6].

Загалом, як засвідчує аналіз наведений у аналітичній довідці "Стратегія економічного і соціального розвитку України (20042015 роки). "Шляхом Європейської інтеграції" за період з 1996 до 1999 рр. обсяг товарообігу між РФ та Україною скоротився з 14,4 млрд. дол. до 8,0 млрд. дол., а структура українсько-російських торговельних відносин до цього часу залишається заручницею колишнього народногосподарського комплексу СРСР. Проте головною проблемою автори визначають застосування штучних тарифних та нетарифних обмежень у торгівлі з Україною [16, с.306-307].

Проте, головною проблемою виступає енергетична сфера взаємин між двома державами. Як зазначає С. Андрущенко "енергетичне питання виступає ще одним засобом тиску на Україну в геополітичній геометрії США-Росія-ЄС-Україна, що здебільшого відбувається не на користь українських інтересів" [1, С.244].

Загалом це далеко не повний перелік політичних проблем, що існують в українсько-російських відносинах і потребують досконалого вивчення в майбутньому. Таким чином, історіографічний аналіз праць дає змогу стверджувати, що політичні аспекти російсько-українських відносин відображені в науковій літературі. Переважно зіштовхуємося з працями, в яких коротко або побіжно йде мова про досліджувану нами проблему. До того ж час написання праць суттєво впливав як на їх зміст, так і на погляди авторів.

Джерела та література