Творчість Тараса Шевченка в Угорщині (друга половина ХІХ і початок ХХ століть)

В усі переклади, які були надруковані в журналі „Ukrania”, Гіадор Стрипський вносив свої поправки. Бачимо це в машинописі оригіналу, який знаходиться в приватному архіві Миколи Мушинки в Пряшеві. В машинописі зберігається теж переклад уривку поеми „Кавказ” з-під пера Миколи Матея, який появився і друком, але без наведення дати опублікування [32].

Завдяки володінню угорською мовою інформацію про Тараса Шевченка та його творчість українці Угорщини мали можливість одержувати також безпосередньо з мадярських джерел. На жаль, дотепер ще не переглянуті всі матеріали, які б свідчили про те, в якому контексті творчість поета оцінювалася. Важливі відкриття в цьому напрямі зробили Віра Васовчик [2, с. 4] та Юрій Качій [9, с. 2], які поповнили картину досліджень про Шевченка в мадярській літературі новими фактами. Слід зауважити, що перша згадка про поета в Угорщині була знайдена, здається, в статті С. Подолинського „Нігілізм в Росії” (газета „Arbeiterwochenkronik; 1881, №39-40)” [28, с. 285]. Крім наведеного, ім'я Тараса Шевченка попало також в мадярську енциклопедію за 1882 рік [2, с. 4]. Докладніше з доробком поета угорську громадськість познайомив Калман Кеньвеш-Товт у статті „Російський селянський поет” (Vasarnapi Ujsag, 1888, № 38) [28, с. 285]. Мадярський письменник Ендре Сабо у своїй статті для „Великої енциклопедії Палласа” (т. 14, Будапешт 1897) розкрив характер творчості Шевченка [28, с. 285]. Серед перекладачів творів Кобзаря слід відначити Іштвана Молнара, автора ґрунтовної розвідки „Тарас Григорович Шевченко”, надрукованої в журналі „Ukrania” (1910, № 4), в якій він подав і уривок з балади „Причинна” та вірші „Тече вода в синє море”, „Ой не п'ються пива-меди” у своєму перекладі [21, с. 414]. Інший мадярський письменник Ґеза Каціані у 1915 році в газеті „Alkotmany” (№ 212) надрукував у власному перекладі вірші „Минають дні, минають ночі”, „Ой одна, я одна”, початок балади „Причинна” і статтю про Тараса Шевченка [8, с. 286].

Співпраця перекладача Арпада Земплені з Гіадором Стрипським уже була згадана. Крім наведених перекладів, Арпад Земплені в журналі „Budapesti Szemle” (1917, т. 169) надрукував статтю „Із поезій Тараса Шевченка” і тут помістив свій переклад віршів „Садок вишневий коло хати”, „Минають дні, минають ночі”, „І небо невмите, заспані хвилі” та „N. N.” („Сонце заходить, гори чорніють”) [6, с. 241].

Дослідження Юрія Качія вказують на те, що до перших популяризаторів творчості Тараса Шевченка серед мадярського населення наприкінці ХІХ століття належав Микола Матей, якого вже було згадано у зв'язку зі знайденим машинописом Гіадора Стрипського. Микола Матей (Mathe Miklos), очевидно, був закарпатського походження. В 1986 році в газеті „Magyar Allam” виступив зі статтею „Один український поет” та з уривком свого перекладу поеми „Кавказ”. Цікаво те, що доки переважна більшість тогочасних мадярських дослідників і перекладачів Тараса Шевченка вважала росіянином, Микола Матей говорить про нього як про українського поета [9, с. 2].

На основі вказаного можна сказати, що слово Тараса Шевченка до українців Угорщини в другій половині ХІХ і початком ХХ століть доходило різними шляхами посередництвом галицької періодики, через словацьку пресу та віденські друковані органи. Місцева українська преса на українську літературу, в тому числі на Кобзаря, спочатку майже не звертала увагу. В цьому напрямі на зламі ХІХ і ХХ століть дійшло до певного збудження, а саме на сторінках газет „Наука”, „Неділя” та в різних календарях. Пропагації української літератури з-поміж місцевих діячів найбільшою мірою сприяли Юрій Жаткович і Гіадор Стрипський. Обоє виступали і на сторінках мадярських друкованих органів і таким чином з Тарасом Шевченком та його творчістю знайомили не лише мадярську культурну громадськість, але і тих місцевих діячів, які не користувалися виданнями, написаними рідною мовою. Крім того, певні інформації про Кобзаря знаходилися і в мадярських джерелах з-під пера перекладачів його творів Іштвана Молнара, Балінта Варги, Арпада Земплені та ін. Кращі можливості щодо популяризації особистості українського генія виникли аж у нових умовах, після розпаду Австро-Угорщини.

Література

1. Балега Ю. Шевченкове слово в дорадянському Закарпатті. Доповідь зачитана на конференції, присвяченій 175-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Ужгород 11.3.1989.

2. Васовчик В. На угорській землі // Ужгородський університет. № 9-10.

3. Долгош І. Т. Г. Шевченко і Закарпаття. Пряшів : Культурний союз українських трудящих, 1956. 75 с.

4. Дідицький Богдан http://uk.wikipedia.org/wiki

5. Драгоманов М.П. Австро-руські спомини (1867-1877). В кн.: М.П. Драгоманов. Літературнопубліцистичні праці у двох томах. Том другий. Київ : Київський поліграфічний комбінат.

6. Земплені Арпад. В кн.: Шевченківський словник у двох томах. Том перший. Відп. редактор Є. Кирилюк. Київ : Головна редакція УРЕ, 1976.

7. Й. Н. Л. [Йосиф Николаевич Ливчак]: Тарас Шевченко // Золотая грамота. Прилога до „Страхопуду”. 1865. № 14.

8. Каціані Геза. В кн.: Шевченківський словник у двох томах. Том перший. Відп. редактор Є. Кирилюк. Київ : Головна редакція УРЕ, 1976.

9. Качій Ю. Мовою Петефі // Закарпатська правда. 1989. № 57.

10. Левицкий И. Галицко-русская библиография ХІХ-го столетия дополненная русскими изданиями вяшедшими в Венгрии и Буковини (1801-1886). Том ІІ. Львов : Типографія Ставропигійскаго института, 1895.

11. Лелекач М. Підкарпатське письменство на початку ХХ віка // Зоря. 1943. №1-4.

12. Лісовий П. Українська література в закарпатській періодиці (кінець ХІХ початок ХХ ст.) // Радянське літературознавство. 1970. № 10.

13. Лісовий П. Через Карпати // Літературна Україна. 22.5.1964.

14. Лісовий П. Слово Кобзаря лунало і за Карпатами // Жовтень. 1964. № 12.

15. Лісовий П. Шевченко і Закарпаття // Радянський студент. 8.3.1974.

16. Лісовий П. Шевченко і Закарпаття // Закарпатська правда. 8.3.1988.

17. Медве З. Перші переклади поезій Петефі на Закарпатті // Дукля. 1981. № 6.

18. М^сяцослов на год 1863.

19. Микитась В. До питання про розповсюдження творів Шевченка на Закарпатті і про його вплив на місцевих літераторів. В кн.: Тези доповідей та повідомлень наукової конференції професвикладац. складу, присвяченого 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Ужгород, 1964. С. 8-12.

20. Микитась В. З ночі пробивалися... Ужгород : Видавництво „Карпати”, 1964. 160 стор.

21. Мольнар І. В кн.: Шевченківський словник у двох томах. Том перший. Відп. редактор Є. Кирилюк Київ : Головна редакція УРЕ, 1976.

22. Мольнар М. Тарас Шевченко у чехів та словаків. Пряшів : Словацьке педагогічне видавництво відділ української літератури, 1961. 288 с.

23. Мольнар М. Словаки і українці. Причинки до словацько-українських літературних взаємин з додатком документів. Пряшів : Словацьке педагогічне видавництво відділ української літератури, 1965. 404 с.

24. Поп В. Т. Г. Шевченко і Закарпаття. Доповідь зачитана на конференції, приуроченій 175-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Пряшів, 3.3.1989; Ужгород 11.3.1989.

25. Рудловчак О. Шляхи російського друкованого слова до закарпатських українців. Закарпатоукраїнські кореспонденти російської періодичної преси 50-70-і роки ХІХ ст. В кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Упор. І. Русинко. Том 13. Пряшів : Словацьке педагогічне видавництво відділ української літератури, 1988. С. 7-94.

26. Рудловчак О. Шляхами формування театральної думки // Дукля. 1985. № 6.

27. Стрипський Гіадор. В кн.: Шевченківський словник у двох томах. Том другий. Відп. редактор Є. Кирилюк Київ : Головна редакція УРЕ, 1976.

28. Угорська література і Т. Г. Шевченко (автор В. Васовчик). В кн.: Шевченківський словник у двох томах. Том другий. Відп. редактор Є. Кирилюк Київ : Головна редакція УРЕ,1976.

29. Шляхтиченко М. Михайло Драгоманів і Підкарпаття. В кн.: Драгоманівський збірник. Т. І., під загальною редакцією д-р Василя Сімовича. Прага : Заходом видавничого товатиства „Сіяч”, 1930.

30. A cseled. // Ukrania. 1916. № 13-14.

31. A Kanyafa. // Ukrania. 1916. № 19-20.

32. Edes hazankert es Kiralyunkert (haborus es eggyeb versek). Irta Mathe Miklos. Pannonia Munkacs (kiadasi evnekul). (Рукопис).

33. Este. // Ukrania. 1916. № 19-20.

34. Kaukazus. // Ukrania. 1916. № 11-12.

35. Kvitkahoz. // Ukrania. 1916. № 7-8.

36. Petofi es Sevcsenko. // Ukrania. 1916. № 7-8.

37. Sevcsenko Tarasz. // Ukrania. 1916. № 3-4.

38. Telnek, mblnak... (Telnek, mblnak napok, ejek). // Ukrania. 1916. № 3-4.

39. Vegrendelet (Ha meghalok, temessetek). // Ukrania. 1916. № 3-4.

Размещено на Allbest.ru