Трансгресію визначають як простір переходу від одного стану до іншого. Це феномен порушення заборони, за Ж. Батаєм, певний екзистенційний стан, що передбачає можливість подолання заборон.

Поняттю трансгресії дали визначення, крім Ж. Батая, М. Фуко, М. Бланшо, Р. Барт. Ж. Батай обґрунтовує поняття філософської, економічної, літературної та теологічної стратегії подолання соціальних заборон, традицій культури, моралі. А М. Бланшо, наприклад, визначав трансгресію як поняття, що використовується для позначення техніки нейтралізації влади дискурсу і соціальних кодів через апеляцію до волі до влади, що знаходить вираження у текстуальності бажання, специфічному досвіді письма, протиставленому літературі. М. Фуко використовує поняття трансгресії стосовно певного історичного періоду розвитку європейської культури після "смерті Бога" і внаслідок цього денатуралізації сексуальності.Р. Барт називає трансгресію таким протестом, що має певний порядок.

Загалом під визначення трансґендерності потрапляють: транссексуали (ідентифікують свій ґендер протилежно біологічному); трансвестити (тільки грають роль протилежної статі); андрогіни (однаково виражені чоловічі та жіночі ґендерні якості); гермафродити (біологічно знаходяться між чоловічим та жіночим); біґендери (ґендерна самоідентифікація змінюється під впливом зовнішніх факторів); аґендери (заперечують приналежність до будь-якої статі).

У деяких казках О. Вайлда маємо яскраво виражені ознаки ґендерної трансгресії. Проте у перекладах українською ці ознаки можуть втрачатися, коли перекладачі, пропонуючи читачеві не гомо-, а гетеросексуальні стосунки, змінюють стать персонажів, всупереч первісному авторському баченню.

До творчості О. Вайлда зверталося чимало дослідників. Здебільшого це роботи біографічного плану (Р. Еллман, Ж. де Ланглад, В. Луков, М. Соколянський, Н. Соломантіна, Х.М. Хайд), а також дослідження, присвячені окремим аспектам творчості письменника (О. Анікст, О. Берд, Т. Боборикіна, О. Валова, К. Ворф, М. Козирєва, О. Легг, К. Нассаар, А. Образцова, Т. Порфир'єва, В. Решетов, І. Тайц). Наприклад, Н. Дроздова звертала увагу на християнські мотиви творів Вайлда у контексті ідей естетизму, Н. Рауд досліджує принципи образної організації текстів О. Вайлда, зокрема поетичних, А. Тетельман у своєму дисертаційному дослідженні та публікаціях звернулася до жанрових модифікацій творів Вайлда, а також до жанрової взаємодії у творчості письменника, розглянувши творчість цього автора не крізь призму біографії чи окремих аспектів, а як самостійне культурне явище. Як бачимо, численна кількість досліджень свідчить про те, що творчість письменника неоднозначна і досі викликає чимало дискусій. Але тема гомосексуальних стосунків між героями у казках О. Вайлда є практично не вивченою, що і зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета статті - простежити ґендерні особливості персонажів у казках О. Вайлда. Об'єкт дослідження - ґендерна трансгресія у текстах "Щасливий принц" та "Соловушка і троянда".

Гомосексуальність, бісексуальність, транссексуальність як предмет дослідження у науковому дискурсі фігурують не такий вже й довгий час. Пов'язано це з відносно пізньою легалізацією одностатевого кохання.М. Фуко одним із перших продемонстрував, що ґендер та сексуальність є культурними та семіотичними конструкціями. Поступово тема гомосексуальності інтерпретується у контексті традиційних екзистенційних категорій: перехід, заборона, безодня.

Пропонувалося кілька можливостей гомосексуального письма та читання: як літератури в аспекті вираження у ній одностатевого бажання; як методології, що використовується гей-письменниками для створення гомосексуальності у тексті; як визначення "коду" гомоеротизму, наявному у тексті; гомосексуальності як субституту маргіналізації тексту, автора, критики [6].

Казки О. Вайлда не можна вивчати без урахування гомо - та гетеро - дефініцій. Д Гальперін до інтерпретації тексту увів категорію "сексуальної переваги" (sexual preference). Відповідно щодо вайлдівських казок можна говорити про гомосексуальну уяву, гомосексуальне читання, гомосексуальну суб'єктивність, як і про переваги гомо - чи гетеросексуального.

Складна структура сексуальності, на думку В. Суковато ї, конотує собою текст, що дає підстави говорити про "символічний" та "соціальний" ґендер наратора. Звідси наступна традиція інтерпретації: гомосексуальний письменник не завжди створює гомосексуальний тип тексту; гомосексуальне бажання може бути прочитаним у текстах гетеросексуальних письменників; знаки гомосексуальності можуть бути виявленими у продукції гомосексуального письменника, що первісно намагався створити амбівалентний текст; гомосексуальність може виступати не лише як план змісту, а також як план вираження [6].

Про гомосексуальність О. Вайлда говориться немало, як і про гомосексуальну природу деяких його героїв. Власне, казки є свідченням того, що гомосексуальний письменник не завжди створює гомосексуальний тип тексту, оскільки яскраво вираженою трансгресія є лише у кількох казках. Наприклад, у казці "Щасливий Принц". Важко сказати, чи цей текст первісно задумувався як амбівалентний. Але у цій казці гомосексуальність виступає не лише як план змісту, але і як план вираження. Адже центральною темою є не гомосексуальні стосунки, а жертовне кохання: "І звелів Бог ангелові своєму: "принеси мені дві найцінніші речі, які є в цьому місті. І приніс йому ангел свинцеве серце та мертву пташку" [1, с.52].

Щодо казок Вайлда загалом, то для українського читача виникають певні труднощі в розумінні ґендерної трансгресії, оскільки гомосексуальність то замінюється гетеросексуальністю, то залишається незмінною залежно від особи перекладача. Про ці труднощі писала і Т. Некряч: "Однією з таких перешкод в англо-українському перекладі може стати категорія роду. В англійській мові вона практично відсутня, і можна говорити лише про лексичні відмінності не стільки роду, скільки статі. Така граматична ситуація дозволяє вільно вживати в художній літературі прийом персоніфікації чи уособлення, коли неживий предмет чи відносно абстрактне поняття за бажанням автора наділяється тим або другим статевим статусом. У перекладі мовою, де категорія роду наявна, це подеколи стає на заваді адекватному відтворенню" [4, с.418]. Також це призводить до ґендерної трансгресії не в межах тексту, а внаслідок взаємодії "оригінал - переклад". Наприклад, у перекладі І. Корунця у казці "Щасливий принц" головними героями є Ластівка та Принц, у перекладі Т. Некряч - це Серпокрилець та Принц. В оригіналі на позначення і ластівки, і принца автор використав означник "he".

Т. Некряч у перекладі цієї казки зберігає авторський ґендерний поділ і пояснює свій вибір категорії роду наступним чином: "Цей другий герой у тексті О. Вайлда означується особовим займенником чоловічого роду he. (.) Для позиції О. Вайлда концептуально важливо, що обидва його герої, умовно кажучи, чоловіки. І цей засадничий складник твору треба було зберегти у перекладі" [4, с.419]. Перекладач зазначає, що "Ластівка полетів.", "Ластівка побачив.", "Ластівка сказав." звучить доволі неприродно. На її думку, надання птаху жіночого роду суперечило б авторському задуму оспівати одностатеву любов. "Ретельні розвідки в галузі орнітології дали неочікувано вдалий результат - "Серпокрилець". Так називається один з підвидів сімейства ластівок. Тут є усе необхідне: і чоловічий рід, і привабливий зоровий образ, і евфонія імені. При першій появі у тексті перекладу цей персонаж називається ластівка-серпокрилець, а далі родовий термін вилучається, а Серпокрилець стає і власним ім'ям. Таким чином, усі формально-смислові параметри було збережено у перекладі, без відхилень від норм української мови: Серпокрилець (він) покохав Щасливого Принца (його), а Щасливий Принц покохав Серпокрильця" [4, с.419].

У цій казці О. Вайлд пропонує два види стосунків: гомосексуальні та гетеросексуальні. Розглянемо спочатку стосунки гетеросексуальні. Це стосунки Серпокрильця та Очеретинки. В оригіналі маємо: "One night there flew over the city a little Swallow. His friends had gone away to Egypt six weeks before, but he had stayed behind, for he was in love with the most beautiful Reed. He had met her early in the spring as he was flying down the river after a big yellow moth, and had been so attracted by her slender waist that he had stopped to talk to her" [9]. У перекладі Т. Некряч: "Одного вечора у місто залетіло Ластів'я - Серпокрилець. Його друзі вже шість тижнів тому відлетіли у теплі краї, до Єгипту, а він залишився, бо був закоханий у найпрекраснішу Очеретинку. Він побачив її ще навесні, коли літав над річкою, ганяючись за великим жовтим метеликом. Він замилувався її тоненьким станом і заговорив до неї" [7, с.6]. У перекладі І. Корунця: "Якось уночі над містом пролітала Ластівка. Її подруги ось уже шість тижнів як полетіли до Єгипту, а вона відстала, бо закохалася в чудовий Очерет. Уперше вона зустрілася з Очеретом ще навесні, коли ганялася за великим жовтим метеликом. Ластівку так зачарував гнучкий стан Очерету, що вона зараз же й защебетала до нього" [1, с.44]. Тобто І. Корунець міняє статі місцями, створюючи ґендерну трансгресію у межах оригіналу та перекладу.

Ці гетеросексуальні стосунки зазнають невдачі. Ластівка відчула себе самотньою, бо Очерет мовчав і мовчав, та ще й "все заграє з вітерцем". Це в інтерпретації Корунця. У Некряч читаємо наступне:". боюся, вона кокетка, бо безупинно заграє з вітром". В оригіналі: "It is a ridiculous attachment, "twittered the other Swallows"; "she has no money, and far too many relations"; and indeed the river was quite full of Reeds" [9].

В І. Корунця Очерет має гнучкий стан, зграбно вклоняється вітру. Своєрідна зрада Очерета Ластвіці з вітром звучить у цьому перекладі немов натяк на ґендерну трансгресію. Очерет віддає перевагу гомосексуальним стосункам (заграє з вітром). Далі Ластівка зустрічає Щасливого Принца. Знову у цьому перекладі ми маємо гетеросексуальне кохання. На цей раз прекрасне і трагічне. Ось як прощаються закохані: "І вона поцілувала Принца в губи і впала мертва до його ніг. У ту ж мить пролунав дивний тріск усередині статуї, ніби там щось розірвалось. То розкололося свинцеве серце" [1, с.51].

Т. Некряч зберігає ґендерну трансгресію: "І він поцілував Щасливого Принца у вуста і впав мертвий до його ніг" [7, с.24]. В оригіналі маємо саме цей варіант: "And he kissed the Happy Prince on the lips, and fell down dead at his feet" [9].

Трансґендерні варіації внаслідок перекладу можна простежити і у казці "Соловушка і троянда". У цьому творі маємо стосунки між Студентом та професоровою донькою, між Студентом та Солов'єм, між Солов'єм та Трояндою. Розглянемо ґендерну приналежність Солов'я та Троянди.

В оригіналі Соловей - жіночого роду. У перекладі І. Корунця Соловей - чоловічого роду, Троянда - жіночого. У перекладі Т. Некряч маємо Соловушку. Перекладач свій ґендерний вибір обумовлює таким чином: "у казці "The Nightingale and the Rose" благородна, віддана і жертовна пташка the Nightingale - головна героїня, що наділена вираженими ґендерними ознаками саме жінки, і для автора це принципово. Тому переклад Соловейко (він) був відхилений одразу. З'явилася Соловушка, ніжна, наївна і романтична, яка віддала своє життя за справжнє кохання, хоча її жертва виявилася марною, нікому не потрібною" [4, с.418].

Але варто розглядати стосунки не з Трояндою, а з Трояндовим Деревцем (в оригіналі і у Т. Некряч), чи Трояндовим Кущем (І. Корунець). Отже, у перекладі І. Корунця маємо лише гомосексуальні стосунки. У перекладі Т. Некряч гомо - та гетеросексуальні. Взаємини між Студентом та Соловушкою нагадують стосунки між хлопцем та дівчиною, при чому, з боку хлопця - це байдужість, з боку дівчини - відданість і самопожертва в ім'я любові. У перекладі І. Корунця - це стосунки між двома коханцями, один з яких - черствий та байдужий, інший - романтичний та чуйний. В оригіналі: "Be happy", cried the Nightingale, "be happy; you shall have your red rose. I will build it out of music by moonlight, and stain it with my own heart's - blood. All that I ask of you in return is that you will be a true lover, for Love is wiser than Philosophy, though she is wise, and mightier than Power, though he is mighty" [див.: 9].

Спираючись на оригінал, можемо зробити цікаве спостереження: троянда є результатом єднання Трояндового Куща та Соловушки: "But the Tree cried to the Nightingale to press closer against the thorn. ""Press closer, little Nightingale", cried the Tree, "or the Day will come before the rose is finished"" [9]. Троянда, що народжується у результаті такого болісного союзу, є немов дитям краси та болю, що гине, як і та, хто дав їй життя.

Гетеросексуальні стосунки зазнають краху, як у випадку Куща та Соловушки, так і у випадку Студента та його дівчини. Хоча Студент має фемінні риси (сльози, істерія, любування собою у стражданнях, мелодраматичність). Якщо у "Щасливому Принці" маємо осанну відданому коханню, то у казці "Соловей та Троянда" воно гине, так і не розквітнувши. У першому випадку воно гомосексуальне, у другому - гетеросексуальне. Це яскраво видно в оригіналі, але у перекладах трансґендерне варіювання ускладнює сприйняття різниці цих типів кохання.

Гомосексуальність, загалом, є трирівневим комплексом, що складається з ґендерної ідентичності, ґендерної поведінки, вибору сексуального об'єкта. У казці "Щасливий принц" маємо маскулінну ґендерну ідентичність, ґендерну поведінку в аспекті чоловічого реферування, вибір гомосексуального об'єкта однієї статі [6].

Зміст сексуального в аналізованих казках глибший, ніж стать. Сексуальним вибором персони у казці "Щасливий принц" є об'єкт начебто однієї статі, але на це нам вказує лише займенник "він". Сексуальним вибором персони у казці "Соловей і Троянда" є об'єкт протилежної статі, але на це вказує лише займенник "вона". Герої - не лише люди, а й антропоморфні істоти, і якби не відповідні займенники, важко було би визначити ґендерну приналежність. Суб'єкти у цих казках не презентують ґендерно маскулінну чи фемінну соціальну поведінку, часто не мислять себе у межах певної ґендерної ідентичності, оскільки для автора є важливішими саме стосунки між ними, ніж їхні соціальні ролі.

Хоча герої казки "Щасливий принц", незважаючи на свою маскулінність, мислять себе в культурних термінах жіночої ідентичності: страждання, співпереживання, ранимість, чуйність, прив'язаність, сльозливість. Соловушка також мислиться у цій ідентичності, зберігаючи відповідну ґендерну ідентичність. А Трояндовий Кущ репрезентує ґендерно маскулінну поведінку (рішучий, наполегливий, впевнений, швидко реагує). Він пропонує Соловушці, а не Соловушка йому, у стосунках є домінантом: "А Кущ кричав Солов'ю, щоб той ще дужче притиснувся до колючки" [1, с.57]. У проаналізованих нами перекладах спостерігається ґендерний хаос, але в оригіналі статі чітко розподілені, що допомагає зрозуміти два типи кохання, виведені у казках: щасливе кохання у межах тієї самої ґендерної ідентичності обох партнерів, та нещасливе кохання у межах різних ґендерних ідентичностей. У першому випадку стосунки партнерів побудовані на взаємочутті та взаєморозумінні. У другому вони завершуються крахом. І якщо Ластівка та Принц помирають щасливими, переживши довершене кохання, то Соловей помирає, лише співаючи про кохання: "тепер він співав про Кохання, що здобуває довершеність у Смерті, про Кохання, що не вмирає і в могилі". Соловушка помирає самотньою, а її дарунок нікому не потрібний: "Троянда впала в колію, і її переїхало колесо воза" [1, с.58].

У перекладах, як ми могли переконатися, перекладачі довільно трактують ґендерну приналежність персонажів, але попри це намагаються зберегти суть тієї чи тієї ґендерної ідентичності, що є в оригіналі. Ґендерна трансгресія яскраво виражена для українського читача через те, що герої, виведені у казках Вайлда, в українській мові мають чітко виражені категорії роду: ластівка - іменник жіночого роду, але у казці цей герой чоловічого роду, соловей - іменник чоловічого роду, а у казці - жіночого роду. Тому власне, для нас відбувається трансгресія, оскільки ні Ластівка, ні Соловейко після перекладу не сприймаються у тих ґендерних ролях, в яких їх виводить Вайлд.

Зазнають краху і людські стосунки (наприклад, історія студента та доньки професора). Причина цього не лише в особливому відчутті Вайлда трагізму конфлікту між ідеальним та реальним, а також у парадоксальній формі вираження думки, що є стильовою особливістю письменника. Цей парадокс часто будується на невідповідності сутності та видимості явищ (обдерта статуя принца здатна на більше, ніж красиві та успішні люди, неосвічена Соловушка знає про кохання більше, ніж студент - філософ).

Ґендерну трансгресію можна представити таким чином:

Ось що матимемо у переходах від статі до статі у перекладах та оригіналі:

О. Вайлд у казках виводить гомо - і гетеро - сексуальне кохання, перше з яких є взаємним і таким, що відбулося, гетеросексуальне є невзаємним та невідбулим. Різні статі не розуміють одне одного і не можуть знайти компромісу. У межах однієї статі панують цілковите взаєморозуміння та гармонія. Герої, що мають чоловічу стать, наділені як фемінними, так і маскулінними рисами. Жіноча статьмає лише фемінні характеристики. Тобто ґендерна трансгресія спостерігається лише у випадку чоловічої статі. А герої-люди взагалі не здатні на вияв прекрасних почуттів. Неправильне подання ґендерних особливостей героїв, що зринає після перекладу, призводить до неправильної інтерпретації казок Вайлда український читачем.

ґендерна трансгресія казка вайлд

Література