"Люб’язна Солоха" Братів Капранових: ґендерне прочитання

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Люб'язна Солоха» Братів Капранових: ґендерне прочитання

іронія оповідання ґендерний український

У статті вперше розглянуто оповідання «Люб'язна Солоха» Братів Капранових у ґендерному аспекті з урахуванням вікових особливостей юних читачів. Наголошено на змалюванні традиції української культури у сприйнятті ролі жінки в суспільстві, її стосунків з чоловіками. Йдеться і про харизматичність українських чоловіків - нащадків козаків, про їх розуміння питань ґендерної рівноваги та шлях подалання традиційних патріархальних понять про права і можливості «слабкої статі». Зауважено роль іронії в оповіданні як творі постмодерному.

Ключові слова: ґендер, українська культура, харизматичний, фольклор.

В статье впервые рассматривается рассказ «Любезная Солоха» Братьев Капрановых в гендерном аспекте с учетом возрастных особенностей юных читателей. Упор делается на изображении традиции украинской культуры в восприятии роли женщины в обществе, ее отношений с мужчинами. Речь идет и о харизматичности украинских мужчин - потомков казаков, об их понимание вопросов гендерного равенства и путь преодоления традиционных патриархальных понятий о правах и возможностях «слабого пола». Отмечается роль иронии в рассказе как произведении постмодерном.

Ключевые слова: гендер, украинская культура, харизматичный, фольклор.

The short-story A Courteous Solokha by Kapranovy Brothers is under consideration in the article. The analysis is based on the gender criticism approach and it takes into account the target audience of children and teenage readers. The emphasis is put on the depiction of the Ukrainian culture tradition in the perception of women's role in the society and women's relations with men. It also reveals the charisma of Ukrainian men, the descendants of the Cossacks, and their understanding of gender balance. The report stresses the ways how to overcome the traditional patriarchal notions about rights and opportunities of the «weak sex». The role of irony is also observed in this sample of a postmodern text.

Key words: gender, Ukrainian culture, charismatic, folklore.

Українських постмодерністів Братів Капранових (близнюків Дмитра і Віталія) сучасний читач знає як авторів таких кітчевих творів, як «Приворотне зілля», «Розмір має значення», «Кобзар-2000», «Щоденник моєї секретарки». Менш відомі дорослому читачеві їх твори для дітей, зокрема збірка пригодницьких оповідань «Зоряний вуйко» (2009 р.). В анотації письменники зауважують, що у «цій книзі багато варіантів майбутнього, але найцікавішою виявиться незвичайна, магічна версія сьогодення» [3, с. 2]. Тож йдеться про нашого, переважно, молодого сучасника, характеристики (в тому числі й тендерні) якого проглядають в окремих харизматичних героях, які живуть в Україні майбутнього.

Серед інших оповідань збірки, в яких ставляться важливі для нашої країни загальнолюдські проблеми і порушуються питання екологічної та морально- етичної небезпеки, мотивами тендерної рівноваги приваблює оповідання «Люб'язна Солоха». Зауважимо, що дослідники творчості Капранових уже акцентували алюзії з української літератури та фольклору, якими повняться вищезгадані «дорослі» твори прозаїків [1; 8].

Тож і в оповіданнях для підлітків автори продовжують цю традицію. Сама назва асоціюється із образами чи-то гоголівської Солохи, чи-то Солохи Г. Квітки-Основ'яненка. Тобто - з образом української відьми. (Згадаємо етимологію слова «відьма» - від «відати», знати.) Цікаво, що в «Люб'язній Солосі» автори наголошують на привабливості розумних дівчат, які постають неординарними особистостями, красунями і розумницями, здатними як по нотах розіграти чужинців [1, с. 59].

Героїчне прізвисько Мамай головного героя оповідання так само має витоки з українського мистецтва - картини «Мамай», роман О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або Козак Мамай і Чужа Молодиця». Саме з козаком Мамаєм асоціюються такі риси українства, як волелюбність, розум-хитрість, відвага, харизматичність, любов до рідної землі.

Тож, враховуючи значні прогалини у студіях над творчістю Братів Капранових, зокрема, і відсутність праць стосовно тендерної складової в їхній творчості, спробуємо здійсніти тендерне прочитання «Люб'язної Солохи». Гадаємо, що цей матеріал прислужиться не тільки літературознавцям, а й педагогам.

Звідомимо тих, хто ще не прочитав збірки Братів Капранових, що Мамай є героєм оповідання, яке дало назву книзі «Зоряний вуйко». Але в цім оповіданні Мамай вже «відійшов від справ і заспокоївся» [3, с. 126]. До нього, як це є в традиції світової і національної пригодницької літератури, служби безпеки звертаються в особливо складних випадках. Відповідно, що таке поцінування досвіду і здібностей Мамаю до вподоби. «Не прожити Україні без Мамая», - констатує герой, отримавши надскладну пропозицію знайти зниклого бізнесмена - одного з лідерів Галактичного Українського Конгресу. До речі, історичність Мамая автори підкреслюють і згадкою про безпекову роботу старшого товариша Мамая Сагайдачного [3, с. 138] та розум-хитрість Мазепи й підступність Ігнасіо-Лойоли [3, с. 140]. Відразу зауважимо, що звернення до подібних образів у літературі для підлітків нагадує про вивчення з історії України кінця XVII - поч. XVIII ст. та з української літератури.

У «Зоряному вуйку» також зачіпається авторське ставлення ґендерної рівності. Наприклад, коли йдеться про стилістичні огріхи молодого українського шпигуна Гриця: «Лігнвісти, - подумав я. - Скажуть таке: не виходив жоден голий чоловік. Так, наче жінки виходили, а от саме чоловіків не було. Шляк би їх трафив, тільки мову псують» [3, с. 131].

В оповіданні «Люб'язна Солоха» супергерой Мамай ще на злеті своєї кар'єри в Українській Галактичній Службі. Він - практикант в Українській Галактичній Службі, а його шеф - агент першого класу Лях. Теж маємо історичні паралелі до українського козацтва, харизматичні ватажки якого в XVII ст. починали із військової виучки в армії Речі Посполитої.

На дозвіллі Мамай разом із Ляхом та ще одним практикантом з центаврянської служби безпеки Мустафою організовують знайомство із симпатичною, і ніби беззахисною Соломією, яка пізніше виявляється чемпіонкою з бойових мистецтв. Вони вміло, на їхню думку, розігрують спектакль «Напад на дівчину» і її порятунок Мамаєм, що і стає приводом до ближчого знайомства порятованої з героєм.

Отже, Мамай - справжній представник українського чоловіцтва - сильний, мужній, рішучий, захисник, має гідне товарицтво, яке поважає і підтримує, вміє поціновувати дівочу красу і є патріотом. Здобуваючи фах агента Української Галактичної Служби, він не лише творчо засвоює ази своєї професії, але й здатен до неординарних рішень і вчинків. Мамай вчиться переборювати свої слабкості, як, наприклад, любов до сала, бо це може викрити його під час роботи на різних планетах, де про смак сала і не відали, а отже - викрити себе як українця. Водночас, саме любов до сала стала підсказкою в екстрімальній ситуації звільнення від терористів-скрутів. Сам герой, як істинний український чоловік, салу воздає хвалу, заявляючи, що воно є «найвищим досягненням цивілізації, вищим за зорельоти, бластери та програвачі лазерних дисків» [3, с. 164]. До визначних характеристик Мамая належать також його спортивні досягнення. Він гордий з того, що у свої двадцять два є абсолютним чемпіоном Служби з бойового гопака, і якби не секретний статус, напевно, міг би поборотися за звання чемпіону світу [3, с. 172]. I чи то іронія долі, чи Капранови у воєму «стьобі» стали пророками, але в реаліях сьогодення маємо таке собі українське національне відділення Глобальної організації парламентарів проти корупції (ГОПАК), куди увійшли із сучасного нам українського парламенту 20 осіб [9, с. 4].

Приваблює у Мамаї й те, що він прагне до майстерності, самовдосконалення, а не шукає світової слави. Як він аргументує бажання випробувати свої успіхи в бойовому гопаку: «Просто щоб переконатися у своїй силі» [3, с. 172]. I абсолютно маскулінна аргументація щодо присутності при своїй перемозі дівчини, яка йому дуже сподобалася: «показав себе у всій красі» [3, с. 173]. Водночас Мамай справедливо зауважує, що до двобоїв жінки зазвичай не дуже добре ставляться. Тож на підсвідомому рівні він очікує, що вподобана ним дівчина так само, як переважна більшість жінок, не розділятиме з ним чисто чоловіче захоплення силовими видами спорту. Тож інтрига загострилась, коли Мамай планує перемогти розрекламовану «Непереможну Солоху». Хоча Мамай й віддає належне в оволодінні спортивним бойовим мистецтвом українськими жінками. Порівнюючи досягнення майстрів бойового гопака з майстерністю жінок у силових видах спорту, герой зазначає: «Однак справжню світову

популярність українським бойовим дисциплінам принесли жінки. Згадавши свою старозавітну зброю - макогон та рогач, вони невдовзі підняли мистецтво володіння ними до просто таки неосяжних висот» [3, с. 178].

Роздуми Мамая про спортивні досягнення українських жінок на «Шляху Макогона та Рогача» мають у собі відзвук різних почуттів від захоплення популярністю цього виду спорту та естетичної насолоди від споглядання дизайну цього спортивного реманенту до стурбованості про безпеку через ажіотаж під час «виступів наших дівчат по всій Галактиці» [3, с. 180].

«Непереможна Солоха», вона ж - Соломинка (від Соломії) вже з перших сторінок оповідання постає розумнішою і сильнішою за друзів Мамая - Ляха і Мустафи. Адже вони, як і Мамай, все ще носять у собі рудименти патріархальних поглядів, про які свого часу Симона де Бовуар писала: «...більшість чоловіків цілком щиро запевняють, що жінки й чоловіки рівноправні й, отже, жінкам нема чого лементувати, і водночас вважають, що вони ніколи не зрівняються з чоловіками...» [2, с. 39]. Така чоловіча упередженість призводить їх, у тому числі Мамая, до прорахунків у зазделегідь розпланованих діях. Зокрема, під час спектаклю «Напад на дівчину» Соломія шокувала хлопців, які перетнули їй шлях на темній вулиці, неординарною поведінкою: «Вона, здається, не зрозуміла, що треба лякатися. Шша б уже рюмсала, бо хлопці перекрили їй шлях до відступу. А ця тільки переводила погляд з одного до іншого» [3, с. 167]. А далі вона «дозволила» своєму рятівникові Мамаю провести себе, зігравши роль порятованої і слабкої. Іншим разом дівчина шокувала Мамая своєю вправністю у грі в дартс. Власне програш героя у цій грі теж був результатом чоловічої самовпевненості, адже він запропонував Соломинці дати фору, а на її здивування не звернув належної уваги, подумавши: «Але цур, потім не скаржитися» [3, с. 168]. І коли дівчина набрала досить велику кількість балів, які, проте, її не вдовольнили (бо знала свої можливості), Мамай цьому подивувався і, навіть, подумки дорікнув Соломинці: «Та будь-яка жінка усе життя пишалася б таким результатом» [3, с. 169]. Він усе ще залишається в полоні певних патріархальних упереджень.

Поведінка Соломії під час програшу Мамая в дартс демонструє впевненість героїні в собі й толерантне ставлення до суперника в грі. Швидко склавши «один плюс один», вона скромно підказує хлопцеві, що підвело його у змаганні з нею сало, адже перед початком гри Мамай закушував пиво хлібом зі смальцем, тоді як його подруга їла галушки і запивала вином. Дівоча спостережливість присоромила хлопця. Його гонорові було завдано доброго щигля. Мамаєві рефлексії ще більше підкреслюють розум і тактовність Соломії. Зоорієнтувавшись на підказку, він узяв себе в руки: «Господи, як усе просто! Я засміявся, хоч насправді хотілося плакати... Сів у калюжу перед очима дівчини, і тепер вона ж його і заспокоює. Ганьба. Якщо хтось узнає - засміють» [3, с. 171]. Публіка і бармен виявили симпатію до переможниці, що так само зачіпає питання тендерної рівноваги.

Зазначаємо, що у своєму оповіданні-фентезі Брати Капранови для показу тендерної рівноваги часто використовують іронію. Цікаво, що український стратегічний продукт - сало - у творі за фольклорною традицією з'являється по-казковому тричі: спочатку, коли герой говорить про викривальний аспект любові до сала в безпековій службі, потім про його фіаско в дартс через сало, а на завершення, коли намащені смальцем Мамай і Соломинка перемогли терористів- спрутів. В останньому випадку підказка Соломії у грі в дартс допомогла Мамаєві знайти креативне рішення. Сцену підготовки до контрудару по терористам автори подають, акцентуючи в обох героях сміливість, винахідливість і драйвовість. Картина битви зі спрутами досить динамічна, і ставлення авторів (а отже і Мамая) до жіноцтва загалом і до Соломії зокрема прослідковується у проявах цнотливості, коли героям необхідно було роздягнутися, щоб намаститися смальцем.

Іронія й схвалення використані авторами також у такому собі ліричному відступі, що «українські жінки страждають на манію прибирання», що буцімто доведено психологами. Що ж, не можемо заперечувати, що в традиції українців загалом, а в українках зокрема, охайність у побуті є однією із ментальних характеристик.

Топос дому в оповіданні своєрідно оприявнюється образом української жінки, яка у своїй господі є провідною одиницею. Власне, майстерність українок у бойових мистецтвах закорінена в їхній самостійності і вмінні відстояти свої права в сім'ї. Десь за створенням такого образу войовничо налаштованої господині вчувається арія Одарки і Карася з опери «Запорожець за Дунаєм» П. Гулака- Артемовського. Автори подають портрет Непереможної Солохи у повному бойовому споряджені: «одна рука спирається на стегно, у другій довгий рогач». Її постава викликає замилування, як і наголошене українське вбрання, в якім Солоха готова продемонструвати своє мистецтво. Підкреслено широку спідницю, підтикану для зручності з боків, білу сорочку з підкатаними рукавами, глибокий викат, прикрашений червоним кораловим намистом, та волосся, заховане в очіпок, краї якого «зав'язані такими собі хвацькими ріжками» [3, с. 182]. Думки Мамая під час споглядання такої майбутньої спортивної суперниці спрямовані на погашення тривоги: «Ні, я не злякався, тому що я взагалі нічого не боюся, але голос крові - що поробиш, мої пра-пра- прадіди теж здригалися, коли бачили жінку в бойовій позиції», - виправдовує «мурашки» по своїй спині герой [3, с. 182]. Милуючись граційністю Солохи, ноги якої впевнено, але «ніжно» топчуть татамі, Мамай переймається патріотичною гордістю за українок, адже і їхнє бойове мистецтво «дозволяє жінці залишатися жінкою, а не накачувати велетенські м'язи, або висушувати себе дієтами» [3, с. 184].

Водночас, спостереження за виступом Солохи зроджують у хлопця чоловічу зверхність, яка виражена у зауваженні, що «жіночі стилі завжди були схильні до танцювальності» [3, с. 184], тобто брутальна сила завуальовувалася, прикрашалася, театралізувалася. Йдеться про те, що виступ Солохи у другому відділенні нагадував «китайський театр - спочатку з макогоном проти одного, потім з макогоном проти двох, з рогачем проти трьох» [3, с. 185]. Певною мірою автори насміхаються і з притаманної нашій колоніальній та постколоніальній культурі «шароварщини».

Порушення тендерної рівноваги у чоловічої групи героїв оповідання виявляється і у дискримінаційних заувагах, щодо старших жінок. Так, друг і наставник Мамая Лях, допомагаючи першому готуватися до скарінгу з Солохою, мугикає разом із Мамаєм «старовинну пісню»:

«Гоп-цоб, Канада,

Старих баб не нада,

Молодих давайте,

А ви, хлопці, грайте!» [3, с. 177].

Загалом в оповіданні, як і майже в усій творчості Братів Капранових, звернення до фольклорних елементів є показовим. Зокрема, це стосується не лише куплетів із міського фольклору, де зачіпаються і тендерні аспекти, але й образів казок, легенд, міфів про відоьм та прислів'їв і приказок [8]. Щодо «Люб'язної Солохи», то тут цікаво обігрується вираз «відводити очі» («очі бігають», «в Сірка очі позичити») та сакраментальне побажання «бодай тобі очі повилазили». Останній вираз, який для центавріанця Мустафи звучить як лайка, послужив приводом, аби висловити здогад і, водночас, закид жінкам, які іноді лихословлять не згірш чоловіків.

Тож Мамай і роздумує: «...скажіть - чи в природі взагалі існують настільки непристойні вислови, щоб їх не можна було вжити у чоловічій компанії? Хіба лише ті, які вживаються серед жінок» [3, с. 179]. Отож, брутальна лайка традиційно асоціюється з маскулінністю. І те, що підкреслювало напір, агресивність чоловіків, аж ніяк не прикрашало українське жіноцтво, якому пасує скромність. Власне цю рису неодноразово підкреслюють автори (епізод знайоства з Мамаєм, поведінка під час гри в дартс). Коли ж Солоха виступала в шоу і викликала шквал аплодисментів, вона «скромно стояла під цим шквалом різнопланетного захоплення: «...тільки опускала очі, як заведено в наших жінок. Отак от, знайте українок!» [3, с. 187].

Серед привабливих рис у Солохи підкреслюється її вміння смажити млинці («мені смажила млинці Непереможна Солоха»), вправність і сміливість у бою з ворогами («Соломинка пролітала поміж ворогами, немов відьма, залишаючи за собою розпач і паніку»), щирість і правдивість у стосунках з чоловіками, бо «українські жінки полонених не беруть» [3, с. 207]. Вони рівноправні з чоловіками, про що й говорять нам Брати Капранови, апелюючи до молодшого покоління, яке має засвоїти ці традиційні істини українського суспільства, яке обирає європейський шлях, у тому числі й у тендерних питаннях.

Література

1. Береза І. Ю. Українська відьма: від Гоголя до Капранових / І. Ю. Береза // Література та культура Полісся. - Вип. 53. Гоголь і український культурний контекст. - Ніжин, 2009. - С. 54-61.

2. Бовуар С. де. Друга стать / Симона де Бовуар ; [переклад з французької Н. Воробйової, П. Воробйова, Я. Собко]. - У 2 т. Том 1. - К. : Основи, 1994. - 390 с.

3. Брати Капранови. Зоряний вуйко : оповідання / Брати Капранови. - К. : Гамазин, 2009. - 392 с.

4. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний посмодерн / Тамара Гундорова. - К. : Критика, 2005. - 264 с.

5. Зборовська Н. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури : [монографія] / Ніла Зборовська. - К. : Академвидав, 2006. - 504 с.

6. Квітка-Основ'яненко Г. Конотопська відьма / Г. Квітка-Основ'яненко // Квітко-Основ'яненко Г. Повісті та оповідання. Драматичні твори. - К. : Наукова думка, 1982. - С. 133-198.

7. Кравець Володимир. Ґендерна педагогіка / Володимир Кравець. - Тернопіль : Джура, 2003. - С. 398-411.

8. Лук'яненко Д. В. Народознавча домінанта романів Братів Капранових / Д. В. Лук'яненко // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Філологічні науки. Збірник наук. праць. Вип. 22. - Миколаїв, 2009. - С. 210-215.

9. Лучик Ю. Реформа... Від «банди перевертнів» і «орлів Кравченка» до європейської поліції / Юлія Лучик // День. - № 134. - 1 серпня 2013. - С. 4.

10. Оксамитна С. Ґендерні відносини / Світлана Оксамитна // Ґендерна перспектива. - К. : Факт, 2004. - С. 135-147.

Размещено на Allbest.ru