Міжкультурний діалог як проблема українського фентезі XXI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖКУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ ЯК ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОГО ФЕНТЕЗІ XXI СТОЛІТТЯ

I. ГУРДУЗ

У світлі перехідності етапу розвитку сучасної української літератури та її пошуку себе важливі як ніколи проблеми повноцінного входження в світовий корпус при відповідності художнього рівня і збереженні своєї оригінальності (хоча, як видно з критичних опусів сьогодення, саме поняття оригінальності так чи інакше переосмислюється [напр., див.: 9, 198; 12, 7]). Автоматично актуалізоване при цьому питання міжкультурного діалогу - одне з найвагоміших для мистецтва глобалізованого світу, активно вивчається в різноаспектних компаративних дослідженнях і є досить складним у контексті розгляду тенденцій сучасної національної літератури. Очевидно, кращим варіантом тут є баланс «золотої середини», коли в зацікавленні зарубіжним художнім досвідом вітчизняний автор не розчиняється в ньому й не нівелює власний національний.

У кваліфікації шляху українського фентезі XXI ст. як чи не найпродуктивнішого вітчизняного літературного жанру періоду дослідники розходяться в ряді ключових аспектів стосовно традиції й новаторства, причому в виниклій ситуації принципові не тільки відповіді на ці питання, але й трактування самих питань.

Будь-яка міфотворчість може тяжіти, і це очевидно, до двох полюсів: базуватися на художньому уявленні митця-автора або ж формуватися як результат переосмислення і відповідного синтезу досвіду авторів- попередників. Зі зрозумілих причин ці дві лінії міфотворчості названо «джойсівською» і «кафкіанською», або «конструюючою» і «стихійною» [18, 178; 18, 181], і прикметно, що формально вони паритетні. Не дарма погляди на визначення авторського міфу переважно розходяться в подібних же аспектах: системній пізнішій реінтерпретації твору як інваріантної моделі (А. Нямцу) або ж здатності конкретного творіння відразу трактуватися як авторський міф (Г. Грабович, 0. Забужко, Т. Мейзерська й ін.). У розмові ж про розвиток української літератури і її потребу в національній міфотворчості виявляється парадокс оцінки «конструюючої» і «стихійної» ліній міфотворчості: у випадку зі шляхом розвитку національної літератури «джойсівська» модель позиціонована як небажана. Виникає інтрига: для мистецтва національного рівня неприйнятно те, що вважається нормою на рівні індивідуальної творчості.

Звідси постає питання (коректна відповідь на яке проблематична): відсторонену «гру» з набутками зарубіжного досвіду варто розглядати швидше як цінність чи як нездатність створити своє власне? Логіка постмодерністської доби, між іншим, показує і виправдовує той факт, що в художній практиці кінця ХХ-ХХІ ст. превалює саме тип «конструюючої» міфотворчості, що на перший план виводить проблему (характеру, ролі і перспектив) між- культурного діалогу.

У пропонованій статті, отже, робимо спробу окреслити ракурси актуальної нині проблеми української міфотворчості в найпродуктивнішому жанрі фентезі (сформулювавши відповідну ситуацію вибору перед вітчизняним автором) і з урахуванням відповідних тенденцій вперше простежити стратегії між- культурного діалогу в творах окремих репрезентативних письменників України XXI ст.

Справедливість думки про найбільші перспективи творення українського фентезі з огляду на національну традицію [10] сумнівів не викликає, однак варто уточнити, про яку саме традицію йдеться. Звичайний приклад у цьому контексті - заглиблення ряду письменників у язичницьку сферу (скажімо, в повісті Володимира Арєнєва (псевдонім Володимира Пузія) «Бісова душа, або Заклятий скарб» 2003 р. чи в романах Дари Корній (псевдонім Мирослави Замойської) «Зворотний бік світла» 2012 р. і «Зворотний бік темряви» 2013 р.) - можна розуміти подвійно. По суті, використання язичницьких сюжетних і мотивних елементів і конструювання канви твору з них є також запозиченням - історичним: по-перше, говорити тут про реалії тільки давніх українців важко через охоплення й слов'янською язичницькою культурою широких етнічних територій; подруге, офіційне культурно-духовне переключення Київської Русі в 988 р. на християнство автоматично відміняє в ній язичництво, і нині звертання до останнього в творі виглядає й архаїчно, й екзотично (нація обрала інший духовно-релігійний шлях), а, отже, не здатне вповні взяти на себе навантаження смислів сучасності (як взяв на себе в період отримання незалежності України образ козака).

Правда, серед різновидів фентезі наявні історично орієнтовані, але акцент нашої розмови - на найбільш продуктивних і успішних художніх технологіях, які можуть лягти в основу майбутньої міфотворчої національної моделі. Тобто вбачання панацеї для фентезійної творчості в язичницьких варіаціях вельми цікаве, проте звертає читача не тільки до власне української історії (тобто - і до моралі, і до ментальності тощо) і обмежене в адаптації ідеологічних та інших смислів сучасного суспільства. Крім того, навіть при такому проблемно-тематичному вирішенні маємо часто незначні переосмислення язичницьких образних і мотивних структур та їх комбінації й поєднання, що також є різновидом вищезгаданої «конструюючої» лінії міфотворчості.

Найбільш запозичувана (експортована) нині в світі американська модель-матриця т. зв. супермена орієнтована виключно на майбутнє (тиражовані історії з участю іпостасей цього образу тривають переважно в сучасному місті й супроводжувані відповідною техносферою), вона проникнена американською ідеологією і не тільки не апелює до історичного стереотипу американця (позбавлена ретро-елементів), але зовні майже не акцентує американську приналежність (найбільш яскравим виключенням, очевидно, є Капітан Америка). Отже, набагато важливіше просувати національну ідеологію в нових (хоча б відносно [6, 64]) образних системах, ніж підбирати для нової літератури ретро-образи, відчутно слабкі і втомлені для актуальних цивілізаційних смислів.

Універсальність звучання художнього матеріалу стає наступним ключовим моментом у поширенні певної національної літератури. Категорія універсального також багатогранна і потребує широких коментарів, неможливих у межах статті. Укажемо два протилежні погляди на універсальне в міфотворчості: це наднаціональне як а) світове (за рівнем художньої майстерності) з компромісним збереженням національного елемента чи б) як результат відмови (нівеляції) від свого національного начала. Хоча майстерність митця полягає у виході на універсальне звучання твору при максимальному збереженні його етноспецифіки, зрозуміла складність зацікавлення міжнародної аудиторії локально-національним образним матеріалом. Тому шлях вирішення проблеми бачиться швидше в привнесенні нових акцентів у сам механізм фентезійної канви, ніж у виключно національно зумовленому коректуванні системи образів. Адже художній світ Дж. Р. Р. Толкієна полюбився планеті не самими незвичними образами персонажів, а, скажімо, К. С. Льюїс у «Хроніках Нарнїї» в означеному сенсі ще менш оригінальний і переважно спирається на біблійну канву, пропонуючи, проте, специфічний «ескапізм навиворіт» [1, 135] тощо.

«Підтверджують» наші роздуми про домінування в фентезі ідейно-структурного рівня над образним претензії до вітчизняної літератури Я. Дубинянської, яка, нарікаючи на значний за обсягом масив «порожнього всередині» вітчизняного фентезі [8], на його вторинність, відзначає: «...те, що потрапляло мені до рук, за якістю не надто відрізнялося від російського... окрім хіба що мови та національного колориту - характерники-мавки-упирі замість баронів-драконів-вампірів. Мімікрують суто зовнішні прикмети жанру, витлумачені за національною кон'юнктурою» [8]. Указуючи на «попсовий набір кельтських міфологічних персонажів» у фентезійній літературі, Г. Пагутяк говорить про кризу вже світового фентезі [12, 6] і в цьому дещо перебільшує.

Очевидно, що відносну сталість «набору персонажів» у даному жанрі зумовлює ступінь впливу певної регіональної культурно- літературної системи. І навпаки: відсутність (активного) використання окремих національних образів у регіональному мистецькому контексті - ознака «слабкості» (в широкому розумінні) відповідної локальної системи. Так що питання письменниці і критика Г. Пагутяк адресовані швидше не стану «світового фентезі», а рівню міжкультурного впливу його окремих національних складників. Крім того, говоримо тут і про ряд інших факторів - зокрема, традиції, екзотизму і т. ін. Адже не оголошуємо кризу байки в Європі через те, що в ній діють частіше Ведмідь, Лисиця і Вовк, а не Колібрі, Койот чи Кенгуру.

Потреба віднайдення ключової моделі сучасної національної літературної міфотворчості як способу виходу національної культури на якісно новий рівень і активної участі в формуванні європейського і світового літературно-мистецького процесу, отже, нині особливо актуальна (і не тільки в Україні) і в різний спосіб артикулюється дослідниками (Н. Зборовською, 0. Забужко, В. Даниленком і деякими іншими). Практичні студії з пошуку рецептури такої міфотворчості тривають, проте вивчення швидкозмінної ситуації вітчизняного фентезі (зокрема, пріоритетного тут, як бачимо, міського [3; 4]) - найпомітніших його зразків - показує схильність українського митця до формування комбінованої лінійно- мозаїчної міфопоетичної парадигми (романи Людмили Баграт «Зло» 2002 р., Дари Корній «Гонихмарник» 2010 р., «Зворотний бік світла» 2012 р., «Зворотний бік темряви» 2013 р. й ін., Вікторії Гранецької «Мантра-омана» 2011 р., поема Вікторії Шуліко «Атлантида» 2009 р. і под.) і в окремих випадках - наближення до власне авторського міфу (скажімо, романи Людмили Таран «Дзеркало єдинорога» 2008 р., Марії Ряполової «Бурецвіт» 2010 р.). Домінування комбінаторної міфопое- тики спостерігаємо і в цілому в масовій українській літературі. Яскравий приклад такої парадигми - компромісне поєднання вказаної вище американської моделі героя й елементів поетики українських міфологічної й казкової сфер у романі Василя Шкляра «Елементал» 2001 р. (перша премія Всеукраїнського конкурсу романів і кіносценаріїв «Коронація слова - 2001») [детальніше див.: 19, 217-221], хоча і з переважанням інонаціонального складника.

Зрозуміло, що комбінований тип організації міфопоетичної парадигми твору співвідносний з уже вказуваною «конструюючою» лінією міфотворчості і за визначенням презентує міжкультурний діалог у творі вельми яскраво.

Своє типове для української літератури XXI ст. втілення комбінаторна міфопоетика знаходить у романістиці Дари Корній, причому системний аналіз її творів виявляє характерну динаміку в плані основних орієнтирів інтертекстуальності - переключення від західно-американської до слов'янської літературно-мистецької сфери.

Через різнорівневі сходження з вампірським циклом Стефані Майєр «Сутінки» роман Дари Корній «Гонихмарник» став сприйматися як його український варіант [детальніше див.: 7, 230]. Львівська письменниця стверджувала, що не читала «Сутінки» (але слухала їх перекази доньки [15]), й заперечувала паралелі свого роману з американським творінням [14]. Теоретично така можливість не виключається, і подібність «Гонихмарника» до «Сутінків» може зумовлюватись тим, що обидві авторки під час написання книг послуговувались спільними, прийнятими для літератури вказаної тематики й популярними в мистецтві ХХ-ХХІ ст. моделями образів, сюжету тощо (до речі, назва циклу С. Майєр усе-таки з'являється в пізнішому романі Дари Корній «Зворотний бік світла» [12, 159]). Ті самі причини зумовлюють запозичення Дарою Корній і з інших зарубіжних творів, зокрема сучасної кінопродукції, - в першу чергу, західноєвропейської й американської [детальніше див.: 7, 230] (і для українського фентезі таке явище не поодиноке [3]). При цьому з подальшим входженням мистецтва слова в мультимедіа- простір поступово розмивається традиційний літературоцентризм.

Домінування в тексті «Гонихмарника» зарубіжного культурно-літературного контексту (в українському фентезі подібне спостерігаємо і в інших творах, у найвищому ступені, можливо, - в «Мантрі-омані» В. Гранецької [детальніше див.: 3]) з огляду на проблемно- тематичний комплекс, національний пафос твору тощо є неочікуваним. Для прикладу: інтертекстуальність циклу про Варти С. Лук'яненка (і В. Васильєва) переважно орієнтована на російський культурно-літературний простір, так само як інтертекстуальність важливого для творчості українських авторів фентезі доробку С. Кінга [3; 4, 66; 7, 234] - на американський.

Тим не менше, «Гонихмарник» перебуває в руслі української літературної традиції, про що свідчать наявні в його тексті системні художні рішення, притаманні ряду вітчизняних класичних і новіших творів. Зокрема, мова йде про трансформовані й поєднані в романі лінії «Тіней забутих предків» М. Коцюбинського і «Лісової пісні» Лесі Українки [детальніше див.: 7, 231-233] (частково така художня стратегія Дари Корній переходить і в видані 2014 р. у співавторстві з Талою Владмировою «Зозулята зими»).

У пізніших книжках Дари Корній спостерігаємо перехід до східних (в першу чергу, слов'янських) ключових інтертекстуальних орієнтирів. Скажімо, перші два романи трилогії «Зворотний бік світла» - «Зворотний бік темряви» - «Зворотний бік сутіні» (остання книга ще не видана) також містять в основі стратегії міжкультурних конструктів, але базова художня канва тут уже інша. Деклароване розроблення давньослов'янської міфології присутнє (антураж слов'янського язичництва й української чарівної казки), але структурною (сюжетною) опорою для книг стає знаковий для літератури межі ХХ-ХХІ ст. російський романний цикл про Варти С. Лук'яненка (і В. Васильєва) 1998-2012 рр. (до цієї книжкової серії вже звертались українські автори: зокрема, думки про надмірне її наслідування навіює «Обитель героїв» О. Ладиженського і Д. Громова - тандему Г. Л. Олді 2004-2005 рр.).

Як і автори «Варт», Дара Корній змальовує співіснування у світі (точніше - в одному з можливих світів) людей і безсмертних магів (у «Вартах» - Інших), що останні залежно від схильностей стають на бік добра чи зла і відповідно поділяються на світлих і темних. Прикметно, що в українському романному циклі номінації безсмертних (світлі і темні), а також їх ступенів сили (великі світлі, великі темні) такі ж, як і в російському - для Інших. Назви романів Дари Корній підкреслюють, що рух сюжету в них триває через умовний показ проявів «темряви» в стані сил добра («Зворотний бік світла») і навпаки («Зворотний бік темряви»), - подібну концепцію бачимо в книгах «Нічна Варта» і «Денна Варта». Крім того, третя частина російської серії - «Сутінкова Варта», і третя книга Дари Корній, як було сказано, - «Зворотний бік сутіні».

Специфіка модельованого українською авторкою світу полягає, зокрема, в своєрідності постановки морально-етичних акцентів при «знятті» традиційної бінарності «добро - зло» через звертання до язичницьких вірувань загалом і конкретно до образу бога Сварога. За Дарою Корній, постать Сварога поєднувала ці два начала, втілювані Білобогом і Чорнобогом [12, 223] (письменниця користується відповідністю в системі українського язичництва культів Сварога і Рода - батька Білобога і Чорнобога [2, 423]): «Світло і темрява - то лишень два боки одного цілого... » [12, 183], і на перший план при цьому виходить поняття рівноваги. У світоустрої «Варт» таке «зняття» реалізовано введенням так званої Інквізиції - третьої сили, до складу якої можуть входити представники обох протилежних таборів (приклад деміфологізації відповідного середньовічного церковного інституту), що стежить за дотриманням Вартами Угоди - умови рівноваги - між Світлими і Темними (показові слова інквізитора Вітезслава: «... я караю тих, хто порушив Угоду.... Не тих, хто не правий...» [17, 699]). Показово, що в прозі Дари Корній «передбачено» існування «сірих» і «спостерігачів», які не пристали до жодного з таборів магів [12, 272], а Мара і Мор укладають угоду про взаємоконтроль рівноваги між світлими і темними [12, 275].

«Є щось вище над поняттями добра і зла» [12, 108] - говорить Мара в першій, художньо значно сильнішій книзі української трилогії, і її слова перегукуються з реплікою бабусі Аліни в «Гонихмарнику»: «Світ, дитинойко, не чорно-білий. Те, що вчора здавалосі добром, легко може стати нині злом, і наоборот тоже буває...» [11, 74]. Таке положення органічне тенденції поступового взаємозміщення стереотипних образів добра і зла в літературі й мистецтві середини ХХ-ХХІ ст.

Змагання добра і зла за душу людини - вічна тема в світовому мистецтві, яскраво показана, скажімо, ще в «нових казках» романтика Е. Т. А. Гофмана. Інтригою трилогії Дари Корній стає вибір життєвого шляху - ініціалізація в світлу чи темну - доньки темного Стриба (пригадується історія доньки Антона Городець- кого - Великої Світлої в майбутньому). Прикметно, що факт ініціалізації, трактування її передумов і результатів стосовно відносин таборів світлих і темних у тексті української авторки повністю відповідають цим моментам у художньому світі «Варт». Більш того, Дара Корній наділяє велику світлу Птаху здатністю «втручатися в минуле та в майбутнє» [12, 174], і можливість змінювати хід історії мають Великі Інші в російському романному циклі.

Нового звучання в тексті Дари Корній набуває думка не стільки про протистояння світлих і темних, скільки про їх взаємозумовлене співіснування. У «Зворотному боці темряви» читаємо: «Мальва замислилася. У чому ж різниця між світлими та темними? Для світового укладу, мети та гармонії - наче ніякої» [13, 261]. В українській трилогії й російському циклі про Варти існування світлих і темних приведено до спільного знаменника - відповідно до позитивного (це діти одного бога: «... нашому творцю однаково милі його діти і ті, що зліва, і ті, що справа... » [13, 263], він каже їм: «Ви є добро і зло. Краса і Погань. І ви будете вічно. Бо ви є життя» [13, 262]) і відносно негативного (при очевидній відмінності Світлих і Темних Інших Антон Городецький усвідомлює, що й «світлі» - свого роду вампіри [17, 362]). Більш того, в тексті Дари Корній ватажок Темного світу Мор говорить: «Тут ми зі світлими співаємо однакову пісню. Славу життю!» [13, 263].

У трилогії Дари Корній взаємини сил світла і темряви ускладнені й особистими стосунками шлюбної пари темного Стриба і світлої Птахи; крім того, має місце тут інтрига з виявлення нових неініційованих безсмертних (Мальви, закоханого в неї Остапа) - подібні сюжетні рішення, але в більшому масштабі бачимо в серії епізодів російських романів про Варти.

Відчутний певний зв'язок аналізованого романного циклу Дари Корній з її попередніми творами. Так, персонаж Стриб функціонально споріднений з образом гонихмарника з однойменного роману письменниці; фігурує в «Зворотному боці світла» і власне образ мольфарки. Настанови Сну Птасі в главі «П'яті ворота» першої частини «Зворотного боку світла» нагадують повчання героїні «Гонихмарника» старцем-характерником; як і героїня роману 2010 р., Птаха згодом мандрує світами уві сні.

Інтертекстуальні зв'язки трилогії Дари Корній не обмежуються сказаним і переважно охоплюють також фентезійний корпус творів. Так, вислів Птахи: «Ми - лишень воротарі. Брамники... » [12, 16] - і відповідна художня ситуація в «Зворотному боці світла» навіюють думки про роман Марини і Сергія Дяченків «Брамник» 1994 р. - першу книгу їх циклу «Блукачі». Залишення належної до роду магів Мальви на виховання чужим людям з іншого світу при умові, що рідний світ уб'є маленьку дівчинку [12, 75], недвозначно відсилають до відповідного фрагмента першої книги знаменитого циклу Джоан Ролінґ про хлопчика- чаклуна «Гаррі Поттер і філософський камінь» 1997 р., причому коли в героя американки знаком обраності є шрам на чолі, то в Мальви - родинка на руці; як і Поттер, Мальва - напівкровка і проходить на особливій території навчальний курс магії, ставлячись до цього вельми творчо (ім'я героя романного циклу Дж. Ролінґ іронічно згадується в тексті твору Дари Корній [12, 35; 12, 80]).

Простежується певна типологічна близькість аналізованої української трилогії до російської романної серії про Вовкодава М. Се- менової 1995-2014 рр. Зокрема, мова йде про особливу трансформацію взятої тут в основу казкової моделі (з помітною роллю ретроспекції) [16, 15]. Як і М. Семенова, Дара Корній (у випадку з постатями Стриба, Птахи й деяких інших образів) звертається до давнього циклічного способу організації сюжету, презентованому «трискладовою схемою «вихід героя з «рідного» простору - перебування в «чужому» просторі - повернення» [16, 17].

Міфопоетика нефентезійного роману Дари Корній «Зірка для тебе» 2012 р. наближається до мозаїчного різновиду, де своєрідну систему складають наскрізні символи варіативного функціонування (зірки, птаха, крил та деякі інші) і вставлені авторські легенди. Вищезазначений «відхід» письменниці від західних культурних моделей як ключових тут також констатується (обіграно навіть аспект тюрксько-монгольської міфології, пов'язаний з образом божества Тенгрі; нагадаємо, що ця міфологія залучена і до художнього світу «Варт»), хоча західний контекстний шар роману («на чолі» з «Алхіміком» П. Коельо) відчутний.

При тяжінні міфопоетичної парадигми до мозаїчного типу значно більшу авторську самостійність на ниві міфотворчості демонструє фентезі-роман М. Ряполової «Буре- цвіт» (отримав міжнародну відзнаку «Єврокон - 2011»), у якому, при збереженні контурів слов'янської міфології, авторка здійснює спробу оригінального змістового наповнення перипетій квесту персонажів, більш чи менш вдалого переосмислення окремих образів слов'янського язичницького світу (наприклад, змальовуючи міських русалок-чоловіків), створення елементів власної міфологічної системи (порівняймо з підходом Володимира

Арєнєва [5]). Відверто ігрове українське фентезі сьогодення також орієнтоване на джойсівську міфотворчу лінію з властивою їй поєднаністю фрагментів попередніх художніх світів, зокрема, зарубіжних письменників. Показовий приклад тут - роман «з елементами альтернативної історії» «Паничі» Владислава Івченка (III премія «Коронації слова - 2014»), де обіграно як вітчизняну традицію (розмова про «сонячне сало» в І розділі твору - алюзія на хліб такого походження в «Сонячній машині» В. Винниченка; назва детективної агенції «Хаос» пародіює вивіску охоронної фірми «Тартар» із роману Леоніда Кононовича «Я, зомбі» і т. ін.), так і західну (образи Стрибунців, або Одноногів, тут запозичені з частини ««Підкорювач зорі», або Плавання на край світу» септалогії К. С. Льюїса «Хроніки Нарнії» (плем'я Однотопів) і переосмислені в тій же неочікуваній тональності, що й молитва «Отче наш» у Паничів).

Відхід українського митця від популярних, «перевірених» успіхом попередників художніх моделей, безумовно, є бажаним. При цьому загальна ситуація вибору перед вітчизняним автором фентезі постає наступна: а) (настійно рекомендоване критикою) кардинальне національно зумовлене переосмислення систем образів - і високий ризик творчості «для домашнього вжитку»; б) адаптація і паритетне входження до світового корпусу в плані традиції (зокрема, за рахунок компромісу з національною складовою) та в) переосмислення ідейно-структурного плану фентезійного твору і, за умови успіху, можливість певного просування національно ґрунтованих образних систем. Період учнівства українського фентезі продовжується, хоча основними орієнтирами стають уже не тільки західно-американські художні формули.

Обираючи свій шлях, українське фентезі як своєрідний авангард національної літератури обирає водночас і ближчу собі морально- духовну атмосферу - східну, західну чи варіацію їх синтезу. Безсумнівно, в потрібному системному дослідженні міжкультурного діалогу в вітчизняному фентезійному світі відобразиться й вельми реальна еволюція духовних шукань українського письменника, а отже, - й українця як такого.

Список використаних джерел

1. Афонина Ю. Н. Двоемирие в повествовательной структуре «Хроник Нарнии» К. С. Льюиса / Ю. Н. Афонина // Вестник Пермского университета. Российская и зарубежная филология. -- 2012. -- Вып. 1 (17]. -- С. 130--136.

2. Войтович В. Українська міфологія / Валерій Войтович. -- К.: Либідь, 2002. -- 664 с.

3. Гурдуз А. І. Комбінаторна міфопоетика роману Вікторії Гранецької «Мантра-омана» // Studia methodologica / Тернопіл. над. пед. ун-т ім. Гнатюка. -- Тернопіль: Ред.-вид. відділ ТИПУ ім. В. Гнатюка, 2014. -- Вип. 38. -- С. 138--144.

4. Гурдуз А. І. Міфопоетика «жіночого» містичного любовного роману першого десятиліття XXI століття в Україні / А. І. Гурдуз // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. 0. Сухомлинського: зб. наук. пр. Сер.: Філологічні науки (літературознавство] / гол. ред. В. Д. Будак, гол. ред. серії 0. С. Філатова. -- Миколаїв: МНУ ім. В. 0. Сухомлинського, 2014. -- Вип. 4.13 (104]. -- С. 61--68.

5. Гурдуз А. І. Нава Володимира Арєнєва: своєрідність інтерпретації в повісті «Бісова душа, або Заклятий скарб» / А. І. Гурдуз, 0. Б. Чорна // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. 0. Сухомлинського: зб. наук. пр. Сер.: Філологічні науки / за ред. В. Д. Будака, М. І. Майстренко. -- Миколаїв: МНУ ім. В. 0. Сухомлинського, 2012. -- Т. 4. Вип. 4.9. -- С. 48--54.

6. Гурдуз А. І. Постійність рухливого: ізоморфізм ключових традиційних образів і мотивів у літературі // Зарубіжна література в школах України. -- 2009. -- № 12. -- С. 63--64.

7. Гурдуз А. Роман Дари Корній «Гонихмарник»: місце в мистецькому контексті з погляду традиції й новаторства / А. Гурдуз // Українознавчий альманах / ред. кол.: М. І. Обушний (відп. ред.] та ін. -- К. ; Мелітополь. -- 2012. -- Вип. 9. -- 229--235.

8. Дубинянська Я. Під ворожим прапором фентезі [Електронний ресурс] / Яна Дубинянська // ЛітА- кцент. -- Режим доступу: litakcent.com/2011/04/ ІЗ/pid-vorozhym-praporom-fentezi/.

9. Забужко 0. «Мені пощастило на старті...»: інтерв'ю з Оксаною Забужко // Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: Фрагменти творчості і контексти / упоряд. Л. Таран. -- К.: Факт, 2002. -- С. 177--198.

10. Капранов В. «Украинская фантастика -- вполне»: беседа с братьями Капрановыми [Електронний ресурс] / В. Капранов, Д. Капранов; вёл В. Пузий // Реальность фантастики. -- 2003. -- № 3 (3). -- Режим доступу: http://www.rf.com. ua/article/75.

11. Корній Д. Гонихмарник / Дара Корній; передм. Люко Дашвар. -- Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2010. -- 336 с.

12. Корній Д. Зворотний бік світла: роман / Дара Корній ; передм. Г. Пагутяк. -- Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2013. -- 320 с.: іл.

13. Корній Д. Зворотний бік темряви: роман / Дара Корній ; передм. Г. Пагутяк. -- Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2013. -- 320 с.: іл.

14. Корній Д. [Про Стефані Майєр]: інтерв'ю в київ, книгарні «Є» 01. 06. 2012 р. [Електронний ре¬сурс] / Дара Корній ; модератор М. Кідрук. -- Режим доступу: http://www.youtube.com/watch? v=8hJ-mwDp5mI&feature=relmfu.

15. Корній Д. (М. Замойська] [Електронний ре¬сурс] / Дара Корній. -- Режим доступу: ww- w.kor onatsiya.com/pr о-avtor-v/dara-kor n-y- miroslava-zamoyska.

16. Королькова Я. В. Две модели фэнтези в современной русской литературе: (романы М. В. Семёновой о Волкодаве, М. Г. Успенского о Жихаре]: автореф. дне. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.01.01 «Русская литература» /Я. В. Королькова. -- Томск, 2012. -- 26 с.

17. Лукьяненко С. В. Ночной Дозор / С. В. Лукьяненко. Дневной Дозор / С. В. Лукьяненко, В. Н. Васильев. -- М.: ACT: Транзиткнига, 2006. -- 763 с.

18. Наливайко Д. С. Міфологія і сучасна література: (стаття перша) / Д. С. Наливайко // Всесвіт. -- 1980, --№2, --С. 170--182.

19. Філоненко С. О. Масова література в Україні: дис¬курс / Тендер / жанр: монографія / С. 0. Філоненко. -- Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2011. -- 432 с.

Размещено на Allbest.ru