Віртуальна театралізація прози як одна із форм візуалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.111-31.09

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Віртуальна театралізація прози як одна із форм візуалізації

Н.А. Литовченко

Анотація

віртуальний театралізація роман англійський

Висвітлено питання віртуальної театралізації англійського класичного роману, що виникає в уяві читачів. Продемонстровано, що театралізація прози є однією із нових стратегій її візуалізації, що цілком узгоджується з сучасними тенденціями візуального забарвлення культури.

Ключові слова: театралізація, візуалізація, віртуальний, постановка, бачення, автор, читач.

Аннотация

Освещён вопрос виртуальной театрализации английского классического романа, что возникает в представлении читателей. Продемонстрировано, что театрализация прозы является одной из новых стратегий её визуализации, что полностью соответствует современным тенденциям визуального аспекта культуры.

Ключевые слова: кейс-метод, проект, ролевая игра, межкультурная компетенция, учебный процесс.

Annotation

The article deals with the question about interactive methods application at English classes. It shows that the case-method, project method and role-play method are new strategies in the modern academic process.

Key words: case-method, project, role-play, intercultural communication, academic process.

Останнім часом у науці про літературу відбувається пожвавлення інтересу до візуалізації творів, адже ХХІ ст. - це час візуальної культури, коли зорове сприйняття займає виняткову позицію. Оскільки літературний текст займає у просторі певний фрагмент у вигляді друкованих символів, то його фізична візуалізація - це візуальний вигляд книги. Цій проблемі присвячені численні праці літературознавців (Ю. М. Тинянов, В. М. Жирмунський, Ю. М. Лотман, Т Ф. Сем'ян, Н. А. Те- миракаєва, Т Ф. Петренко, М. Б. Слєпакова та ін.).

У даній статті ми робимо спробу розглянути віртуальну театралізацію літературного твору, що виникає в уяві реципієнтів у процесі читання. Метою статті є проаналізувати феномен театралізації прозового твору та співвіднести його із процесом читання художнього твору. Зазначена мета зумовлює розв'язання низки конкретних завдань, а саме:

• розглянути проблеми театралізації твору, що виникають при його сценічному втіленні;

• дослідити взаємодію між віртуальністю і літературою;

• проаналізувати всі складові процесу читання, сприйняття твору;

• встановити зв'язок між англійським класичним романом і театром.

Перш ніж розглядати віртуальну театралізацію твору, необхідно ще раз наголосити на існуючому зв'язку між літературним твором і театральним мистецтвом. Адже існує певна діалогічна спорідненість між обома видами мистецтва. Особливо відчутним був зв'язок між літературою і театром у ХІХ ст. - часі панування англійського класичного роману [7, c. 10].

У дисертації «Проблеми театрального читання прози» (Москва, 2008) Н. С. Скороход споріднює проблему театральної постановки літературного твору з проблемами читання [6, c. 8]. Авторка дослідження ставить глобальне запитання, як інсталювати прозовий твір. Відомо, що постановка прозових творів у театрі є доволі складною проблемою, тому вона потребує негайного вирішення. І якщо інсценування твору залежить від уміння режисера, від самого прочитання роману, то у рядового читача виникає віртуальна театралізація прозового твору. Кожен реципієнт по-різному сприймає художній твір, і це в його уяві робить певні відбитки, зумовлені як самим процесом читання, так і креативністю ревної особистості.

Віртуальна театралізація є певним поширенням віртуальної візуалізації, що, на думку більшості дослідників, пов'язана з мистецтвом кіно і комп'ютерними телекомунікаціями [3, с. 72].

Важливим є той факт, що «візуальність» культури є продовженням семіотичної традицій, що склалася в російській гуманітарній науці. Головною заслугою семіотичної традиції є розуміння тесту як екстралінгвістичного явища [6, с. 219]. Дана семіотична традиція ще й неоднаково розглядає процес прочитання, діалог «автор - читач», що виникає в процесі обізнаності з художнім твором.

Проблема віртуальної театралізації напряму споріднена з проблемою ментального конструювання або ментальної візуалізації, кожен читач може побачити лише те, що він хоче побачити і почути. Таким чином, можна зробити висновок, що бачення залежить від ментального конструювання або ментальної візуалізації. [3, с. 13].

Віртуальна театралізація прози має зв'язок із феноменологічною естетикою структуралізму, а також постструктуралізму і деконструкції. А образи, що виникають під час читання, є способами візуалізації ментального досвіду [4, с. 66], тому вони є вихідними пунктами інтелектуальних поривів.

Час зародження феномена візуальності суттєво відстає в історії людства від того періоду, коли візуальна культура отримує «соціальну прописку», конституалізується, стає очевидним фактом [5].

Проблема візуалізації англійського роману є вкрай складною, вже зважаючи на те, що «літературна мова є потенційно звучащою», бо художній текст «потрібно хоча б у думках чути, бо без цього втрачається якась сторона змісту» [4, с. 76]. У цьому плані варто звернути увагу на співвідношення звучання роману та його візуалізації. Відомо, що на самому початку свого існування література створювалася в усній традиції, а отже «звуки твору» відігравали вирішальну роль. Щодо вікторіанського роману, то відомо, що його писали, щоб читати усно, адже далеко не все населення було грамотним.

Розглядаючи проблему задоволення від тексту, Р. Барт пише, що в естетику текстового задоволення потрібно було б включити письмо вголос [3, с. 516].

Проблема читання вголос чи подумки завдає проблему інтерпретації класичного тексту. Виникає запитання, що робить інтерпретацію тексту більш проблемною. Проблема інтерпретації, а разом з нею і розуміння всього твору, робить процес читання більш зрозумілим, і може виникнути механізм розуміння стосунків між автором і читачем.

Проблема віртуального бачення, уяви твору, тісно пов'язана із наявністю ілюстрацій в романі.

Однак сучасні видання цих творів здебільшого не містять ілюстрацій, і пересічний читач фактично не знайомий з ними. У зв'язку з цим виникає проблема, чи повинен сучасний дослідник-літературознавець вивчати ці ілюстрації у контексті їх інтеграції з вербальним текстом. Можливо, їх наявність у перших виданнях - це лише дань моді, намагання привернути аудиторію, своєрідна «реклама». І тоді доцільно розглядати ілюстрації лише з мистецтвознавчого аспекту. Однак у новітніх літературознавчих і навіть лінгвістичних працях різноманітним малюнкам і ілюстраціям приділяється все більша увага. Так, у лінгвістиці набув поширення термін «креалізований текст», тобто текст, який супроводжується графічними і живописними ілюстраціями [6, с. 10]. Отже, новий етап розвитку філологічної науки «вимагає» від нас детального вивчення ілюстрацій вікторіанських романів.

Для того, щоб розглянути театралізацію англійського класичного роману на основі ілюстрацій, потрібно намітити певну методологію аналізу. Безумовно, всі ілюстрації потрібно розглядати у невідривному зв'язку із вербальним текстом роману, бо візуальний рівень є одним із рівнів структури художнього твору. Крім того, ми цілком погоджуємося з дослідниками в тому, що історія ілюстрації кожної країни невідривно пов'язана з історією і розвитком друкарства, а також мистецтвом, бо саме воно фокусує колорит епохи [3, с. 21].

Відомо, що до кінця XVII ст. основні елементи книжок, наприклад ілюстрації або титульні листи, були аналогічними і для художніх, і для наукових чи церковних видань [3, с. 47]. А в XVIII ст. - у «золоту пору» англійської ілюстрації - малюнки вже не існують окремо, як самостійні художні твори, а стають прив'язаними до змісту книги [3, с. 49]. Так, проілюстрований у 1742 році Х. Грево роман «Памела» є характерним прикладом зародження англійської оповідної ілюстрації [3, с. 63].

Лише побіжний погляд на ілюстрації до вікторіанських романів дає змогу побачити, що більшість з них є малюнками на повну сторінку без декоративного обрамлення. Відомо, що орнаментальна рамка, яка була частиною декоративного рішення ілюстрації, поступово зникає ще у XVIII ст. [6, с. 110]. Таким чином, відсутність декоративного обрамлення «робить» малюнки нібито «ближчими» до вербального тексту. Більш тісний зв'язок між графічним і текстовим матеріалом виникає тоді, коли текстові рядки вплітаються в ілюстрацію, створюючи з нею єдине ціле, як у романах Ч. Діккенса «The Battle of Life», «The Chimes«, «The Haunted Man». З історії розвитку ілюстрацій відомо, що вперше таке поєднання графіки і тексту відбулося в 1423 році на ксилографічній гравюрі «Святий Кристофер», де під виконаним від руки малюнком майстер розмістив два рядки вигравірованого тексту [3, с. 21].

Безперечно, ми не можемо оминути дані роботи при розгляді ілюстрацій. У той же час наш аналіз має бути проникнутий літературознавчими тенденціями. Так, ми можемо взяти до уваги роботу Р. Барта «Риторика образу», у якій ідеться про необхідність вивчення ілюстрації зі структурної точки зору, та відповісти на питання «Яка структура ілюстрації і її значення? Чи є зображення надмірним по відношенню до тексту, чи дублює воно інформацію, що міститься в тексті, чи навпаки, текст містить додаткову інформацію, яка відсутня в зображенні?» [3, с. 303].

Як було зазначено вище, проблема візуалізації твору не обмежується лише її графічним втіленням. Навіть у Давній Русі слово «виступало не лише у своїй звуковій сутності, але й у зоровому образі» [4, c. 25]. Крім візуального вигляду, вікторіанський роман має ще й візуальні образи, які потребують детального вивчення. Їх розгляд є важливим, оскільки на електронних носіях візуально-графічна форма романів є фактично ідентичною, позбавленою ілюстрацій, а от візуальні образи залишаються неповторними. Більше того, функціональна роль візуальних образів збільшується, оскільки читач позбавлений графічної опори у вигляді ілюстрацій.

У сучасному літературознавстві дослідження проблеми візуальності йдуть фактично по двом напрямкам. З одного боку, розглядається образна система, втілена в текстах. У зв'язку з цим говорять про «зоровий аспект» деталі і ключову фігуру спостерігача. З іншого боку, значна увага приділяється «внутрішньому» баченню у контексті ідеї «прозріння» [5, с. 4].

Вважаємо, що при дослідженні англійського роману ХІХ ст. потрібно враховувати обидва напрямки досліджень, установлюючи, яким чином співвідносяться між собою образна система, позиція спостерігача і моменти «внутрішнього» бачення в поетиці вікторіанських авторів.

Варто зазначити, що на сьогодні фактично немає чіткої загальноприйнятої дефініції чи теорії візуальності, в тому числі й театралізації. Так, вивчаючи проблеми театралізації і кіноповісті, вчені говорять про різні явища, як «зорове й інтелектуальне бачення, зорове сприйняття і мислення...» [7, с. 10]. Виникає проблема стосунків між художнім твором і кіномистецтвом, навіть структура твору починає копіювати кіно [2, с. 12-15].

Перспективи подальшого дослідження вбачаються нам у тому, що потрібно дослідити віртуальну театралізацію конкретних художніх творів.

Література

1. Арутюнян С. М. Слово и визуальный образ (к проблеме экранизации литературных произведений) / С. М. Арутюнян // Визуальный образ (Междисциплинарные исследования) [Текст] / Рос. акад. наук, Ин-т философии; Отв. ред. И. А. Герасимова. - М. : ИФРАН, 2008. - C. 129 .

2. Бабич О. М. Поетика кіноповісті в іспанському романі 90-х років ХХ століття: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук: спец. 10.01.04. «Література зарубіжних країн» / О. М. Бабич. - К., 2009. - 25 с.

3. Барт Р. Удовольствие от текста / Р. Барт. Избранные работы : Семиотика. Поэтика. - М., 1994. - С. 462-518.

Надійшла до редколегії 04.11.2013

4. Есин А. Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения : Учебное пособие. - 3-е изд. / А. Б. Есин. - М. : Флинта, Наука, 2000. - 248 с.

5. Прозов Ю. В. Визуальное как доминанта современной культуры / Ю. В. Прозов // Политическая лингвистика. - 2011. - № 2 (36). - С. 219-221.

6. Скороход Н. С. Проблемы театрального прочтения прозы: дис. на соиск. ученой степени канд. искусствовед. : спец. 17.00.01. «Театральное искусство» / Н. С. Скороход. - М., 2008. - 205 с.

7. Ямпольский М. Б. Наблюдатель: очерки истории видения / М. Б. Ямпольский. - М. : Сеанс, 2012. - 344 с.

Размещено на Allbest.ru