Жанровий еклектизм українського авангардного роману

Аналіз проблеми жанрового еклектизму, характерного для творів письменників-авангардистів 20-х років XX століття. Проповідуваний авангардистами жанровий еклектизм як елемент гри, епатажу читача, пародіювання та заперечення традиційної романної структури.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.12.2018
Размер файла 13,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанровий еклектизм українського авангардного роману

Поєднання різнорідних, внутрішньо не пов'язаних між собою, не сумісних ідей, концепцій, стилів, що лежить в основі поняття еклектизм, ввібрав у себе авангардизм. Ігнорування логічними зв'язками, установленими законами, використання багатозначних понять, поєднання різнорідних елементів стало одним із домінуючих аспектів в українському експериментальному / «лівому» / авангардному романі 20-х рр. XX ст. Цей роман прагнув створити видимість логічної послідовності та упорядкованості, підпорядковуючи сюжет наративній інтенції, вдаючись до лейтмотивного внутрішнього зв'язку. Синтез різних жанрів, певних світоглядних основ став причиною виникнення метажанрів: кінороман, екранізований роман, роман у віршах, повість- вертеп. Власне, цей фактор, відбиваючи загальну тенденцію до взаємотяжіння, сприяє реалізації в авангардному романі єдності різних жанрів та стильових домінант як структурної цілісності, експлікуючи своєрідну імплантацію літературних текстів, що є ознакою еклектизму.

Перша третина XX ст. у світовій та вітчизняній літературі ознаменована появою нових міжжанрових форм (роман-повість, роман- есе, роман-міф, роман-притча), жанрово-родових (роман-епопея, роман-симфонія, роман-містерія, роман-кіносценарій), жанрово-стильових (роман-сповідь, роман «потоку свідомості», роман-ретроспекція, роман- колаж, роман-портрет, роман-гіпотеза) модифікацій. Схрещення власне літературних та позалітературних жанрів в українській та світовій літературах 1920-х рр. сприяло виникненню так званого метажанру, який утворився на перехресті літератури та інших видів мистецтва: роман-джаз (Р. Олдінгтон «Смерть героя»), поема-симфонія (П. Тичина «Сковорода), поезофільми М. Семенка, радіо-поеми Г. Коляди. На думку сучасної дослідниці 0. Філатової, «конгломерат фрагментів різних стилів і жанрів» є оригінальною літературною верифікацією авангардної ідеї про синкретизм мистецтва [8, 257]. Послуговується досягненнями авангардизму й постмодернізм, і в цьому вбачаємо їх спільні риси. Окреслюючи сучасний літературний процес, зокрема романістику, Н. Бернадська відзначає, що цей період «характеризуються експериментальними пошуками не стільки нових формальних прийомів, скільки їх переосмисленням, несподіваним поєднанням. Проповідуваний українськими постмодерністами жанровий еклектизм, а то й нігілізм насправді є елементом гри, епатажу читача, відштовхуванням від традиції і водночас запереченням та пародіюванням її» [1, 326].

Український авангардний роман можна вважати поліструктурним, адже знищення чітких меж різних жанрів та багатоплановість, синтез мистецьких жанрів є домінантними ознаками епічної прози (візуальне прозове експериментування А. Чужого «Ведмідь полює за сонцем», екранізований роман «Інтелігент» Л. Скрипника, роман у новелах «Вершники», роман у піснях «Чотири шаблі» Ю. Яновського, роман «нової конструкції» Гео Коляди «Арсенал сил», роман Гео Шку- рупія «Двері в день», деструктивний роман Д. Бузька «Голяндія» та інші). Експериментування в жанрі роману будуються на використанні найрізноманітніших технік і технологій. Аналізуючи прозу 20-30-х років XX століття сучасні дослідники Н. Бернадська, А. Біла, O.Боярчук, М. Васьків, С. Жигун, О. Журенко, P.Мовчан, Л. Сеник, 0. Філатова, Я. Цимбал вказують на жанрові дефініції, авторську інтенцію та ігрову поетику авангардного тексту. Однак, проблеми синтезу різножанрових та різностильових елементів у текстовому просторі авангардного роману потребують детальнішого дослідження. У статті ми спробуємо окреслити питання жанрового еклектизму в авангардистському образі світу.

Декларуючи власне розуміння шляхів розвитку нового романного жанру у «Майстрі корабля», Ю. Яновський, спираючись на розвиток світової прози початку XX століття, проголошує: «Я зовсім не хочу відчувати себе романістом. ... Я не збираюся, пишучи мемуари, підлягати практиці написання романів. ... Я, може, не хочу показувати красивої, витонченої будівлі, а хочу дати так матеріал, щоб у кожного читача виріс в уяві свій окремий будинок художнього впливу» [10, 41]. Підтримує свого побратима по перу й Гео Шкурупій, який у романі «Двері в день» утверджує право митця на відтворення гри у творі, мотивуючи тим, що читач теж має право бути співтворцем хоча б у своїх мріях: «І от тепер кожний з нас мусить погодитися, що всі ми се романісти, що коли ті романи ми не будуємо, не беремо в них участі як герої, то ми їх компонуємо в мріях» [9, 28]. Роман «Двері в день» вважають зразком деструкції класичної романної форми: в ньому відсутній поетапний, послідовний опис подій; розділи ніби розкидані, хаотично переплутані. У текстовій площині твору Гео Шкурупій «апробує документально-репортажний принцип організації та структуруван- ня художнього тексту, позбавленого жанрової і стилістичної єдності» [8, 255]. М. Могилянсь- кий у романі «Честь», апелюючи до сучасного йому читача, вказує, що «метода Золя» застаріла і писати у цьому дусі для нього неприєм- лимо, це означало б «пуститись берега, кинути роман для теорії прози» [5, 136]. Тому як справжній романіст, він «прагне давати матеріал» і, «забувши про всі теорії на світі», «невідомо йти за вказівками інтуїції» [5, 136]. Автор вважає, що «сіра теорія» не спроможна вплинути на реципієнта, вона не збудить естетичні емоції на відміну від художнього твору. Пародіювання класичної романної структури, іронізування, вільне поєднання документальності та художнього вимислу, епатаж читача сприяли втраті жанрами первинної актуальності, а вільна маніпуляція та модифікація структури тексту вказувала на зближення різних видів мистецтва. Залучення у текстовий простір авангардного роману словесно- виражальних засобів та засобів мистецтва, зокрема кіно, дозволяє авторам вдатися до «контамінації наукового й художнього дискурсів у тексті літературного твору» [8, 246].

Авангардисти проголошували ті постулати, які стали провідними в епоху постмодернізму: гра з текстом і читачем, читач як співавтор; текст - монтаж різних сюжетів, зокрема це яскраво виражається у творах сучасного сербського письменника М. Павича, який декларував гру, нелінійність, деструкцію тексту, множинність інтерпретацій, поєднував різні жанрові (перекази, легенди, листи, публіцистичні, наукові статті) та стильові елементи, змінюючи при цьому «спосіб читання, а не писання». Технологія гри з читачем й авторської стратегії в авангардному та постмодерному творах різна, проте вони мають спільну мету - втягнути реципієнта у цю гру і залучити до процесу читання, внаслідок чого імплі- цитний читач стає активним співучасником такої гри автора.

Музично-симфонічна організація твору «Вертеп» А. Любченка відчувається вже у назвах розділів - «Соло неприкаяної лірики», «Мелодрама», «Танок міського вечора», і є виявом творчих пошуків митця. Л. Пізнюк визначає жанр твору як повість у новелах, яка «попри свою назву, не має звичної вертикальної вертепної структури, її побудова нагадує радше горизонтальну тривимірну сценографію: посередині - кімната, простір, що його займає оповідач; з правого боку - вікно, з якого видно цвинтар, з другого боку - ліве вікно, що виходить на місто» [6, 58]. А. Любченко у творі моделює двовимірний простір, героїв, сприйняття подій, починаючи вже з назви (письменник використовує принцип народного лялькового театру), закликаючи читача до гри з текстом. Подаючи правила гри, автор все ж дає читачеві вільний простір для думки, відводячи йому роль креатора-співтворця, дозволяючи будувати свій текст. Вільне поводження з усталеними канонами вертепного жанру подається автором у першому розділі - «Слово перед завісою»: «сьогоднішнє дійство не має анічогісінько спільного з тим своєрідним розумінням, якого надавали й надають слову «вертеп» не тільки наші північні сусіди, але й чимало наших байдужих земляків» [4, 18], «якщо за тих давніх часів вертеп являв собою просто триповерхову коробку, що її з чималою морокою переносилося з місця на місце, то тепер, маючи величезні науково- технічні надбання, ми, безперечно, можемо собі дозволити, щоб наш удосконалений вертеп, будь він яких завгодно розмірів, легенько й хутенько пересувався на які завгодно відстані» [4, 18], тому, наголошує письменник: «Не ждіть старого стереотипу. Не ждіть акуратненької послідовності» [4, 18]. Така настанова фокусує увагу реципієнта не тільки на алогічне сприйняття вертепу, а й на ігровій інте- нції оповідача та, апелюючи до драматичної структури, поєднує іронію й карнавалізацію, підпорядковуючи сюжет твору авторській стратегії, використовуючи жанрову еклектику. За законами вертепного театру відбувається дія у романі Л. Скрипника «Інтелігент», на що вказує сам автор: «Далі - те є дійсність, хоч на екрані ляльки» [7, 104]. Послуговується прийомами, близькими до техніки лялькового театру (вертепу) і Д. Бузько у романі «Голяндія». Відмовляючись від сюжетної оповіді, автор «Голяндії» демонструє руйнування як форми роману, так і жанрової матриці: «Роман - умовність. Роман - це кін і лаштунки. Комедія чи драма, все одно - брехня. Нехай же пише його це друге, вигадане я. А я шукатиму далі - фактичну документальну правду» [2, 242]. Такі авторські постулати щодо зображення у творі та його архітектоніки є своєрідним епатажем читача, налаштованого читати «новий роман», а не документальну хроніку чи «конспект» автора на певну тему. Використання новаторських стилістичних тенденцій, навіть вживання шрифту різного розміру в епічній прозі авангардистів, жанрові модифікації, розширюють поле для формальних експериментів митців перш за все в архітектоніці («зовнішній руйнації») та утверджуючи індивідуально-авторський стиль.

Кінематографічна конструкція, різка зміна кадрів, монтаж, панорамність у романах Ю. Яновського визначають новаторський підхід автора до конструювання оповіді художнього твору. Архітектоніка його творів - новелістична, зокрема «Вершники» складаються з восьми цілком закінчених (сюжетно і композиційно) розділів-новел, які своєю ідеєю, загальною психологічною настановою і внутрішніми взаємозв'язками творять цілісну картину дійсності часів громадянської війни та перших років становлення нової влади на Україні. Розділи роману «Чотири шаблі» названо піснями (але за жанровими ознаками це новели), до кожного з них пише пісню, що складається з голосу і хору. Письменник, орієнтуючись на європейських та американських романістів, враховуючи їх традиції, демонструє нову технологію зображення дійсності та увиразнює жанрово-видову природу власних романів.

М. Йогансен, звертаючись до гри з літературною традицією у романі «Подорож учено- го доктора Леонардо...», поєднує різностильові елементи, а сам авантюрний сюжет роману наповнений поетичними ремінісценціями, ліричними відступами, елементи белетристичного, наукового, публіцистичного плану, що синтезовані в певну художню цілісність. Твір з химерною назвою, з таким же змістом написаний за законами вертепно-містерійного дійства. Композиція твору має ігровий характер: англомовна передмова - уривок неопубліко- ваної праці автора «Ландшафт в літературі» з вказівкою на використання лише для критиків, епілог та післяслово, що є поширеним ко- ментарем-зверненням до читача. «Подорож вченого доктора Леонардо...» є авангардистським текстом, в якому діє настанова на епатаж читача, на руйнування умовності зображуваного. Алогізм форми, оповіді, сюжету, переосмислення традиційних принципів вертепної драми у творі М. Йогансена інспірувало «гру без правил» (0. Журенко), а «маска блазня» (0. Філатова) у творі використана з метою «розважаючись і розважаючи, з одного боку, деканонізувати усталений вітчизняний літературний канон, з іншого - деміфологізувати основні метанаративи доби» [8, 330]. Художній образ світу в авангардистському романі детермінований способом розгортання ідеї творів через гру, жанрову еклектику та епатаж читача. Романний авангардний дискурс, пропонуючи деструктивну практику, інспірує власну літературну гру як у формально- змістових площинах тексту, так гру з читачем, якого запрошують до активної участі у цій грі.

Список використаної літератури

жанровий еклектизм авангардист романний

1. Бернадська Н.І. Український роман : теоретичні проблеми і жанрова еволюція : Монографія / Н.І. Бернадська. -- К.: Академвидав, 2004. -- 368 с.

2. Бузько Д.І. Голяндія: романи / Д.І. Бузько; переди. Л.С. Бойка. -- К.: Дніпро, 1991. -- С. 242--393.

3. Йогансен М. Вибрані твори / Майк Йогансен ; переди. Р. Мельникова. -- К.: Смолоскип, 2001. -- 516 с.

4. Любченко А. Вертеп : вибір новель і повістей / А. Любченко. -- Краків, Л. : Українське вид-во, 1943, --165 с.

5. Могилянський М. Честь / Михайло Могилянський // Вітчизна. -- 1990. -- № 1. -- С. 92--147.

6. Пізнюк Л. «Вертеп» Аркадія Любченка як множинна структура / Леся Пізнюк // Наукові записки НаУКМА (Серія філологія). -- 1999. -- Т. 17. -- С. 58--60.

7. Скрипник Л. Інтелігент / Леонід Скрипник -- X. : Пролетарій, 1929. -- 146 с.

8. Філатова 0. Український роман 20--30-х років XX століття: типологія авторської свідомості / Оксана Філатова. -- Миколаїв : Іліон, 2010. -- 485 с.

9. Шкурупій Г. Двері в день: вибране / Г. Шкурупій ; переди. А. Тростянецького. -- К. : Рад. письменник, 1968. -- С. 21--182.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Розвиток та модифікаії української новели хх століття. Формозмістова динаміка української новели. Макро- та мікропоетикальні вектори сучасної української новели в антології "Квіти в темній кімнаті". Жанровий генезис та мікропоетикальна акцентуація.

    дипломная работа [90,6 K], добавлен 10.04.2019

  • Дослідження жанрово-стильової природи роману, модерного характеру твору, що полягає в синтезі стильових ознак та жанрових різновидів в єдиній романній формі. Огляд взаємодії традицій та новаторства у творі. Визначено місце роману в літературному процесі.

    статья [30,7 K], добавлен 07.11.2017

  • Неокласики як група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ століття, напрямки їх діяльності, тематика творів, видатні представники. Життя та творчість Миколи Зерова та Максима Рильського, аналіз їх творів і роль в світовій літературі.

    презентация [426,2 K], добавлен 25.10.2014

  • Короткий біографічний нарис життя, етапи особистісного та творчого становлення Ф. Стендаля як одного із видатних французьких письменників XIX століття. Аналіз творчих здобутків даного письменника, тематика та ідеологія його найвидатніших творів.

    презентация [498,3 K], добавлен 18.02.2015

  • Сутність документалістики - творів художньо-публіцистичних, науково-художніх, художньо-документальних жанрів, в основу яких покладено документальні матеріали, подані повністю, частково, чи відтворені у вигляді вільного викладу. Жанрові форми мемуаристики.

    реферат [34,6 K], добавлен 20.09.2010

  • Особливості літературного процесу кінця ХVІІІ - початку ХІХ століття. Аналіз основних ідей п’єси Д.І. Фонвізіна "Недоросток". Жанрова специфіка комедії, характеристика дійових осіб. Актуальність основних проблем твору з позицій сучасного реципієнта.

    курсовая работа [35,9 K], добавлен 27.05.2014

  • Іван Франко - поет, прозаїк, драматург, критик й історик літератури, перекладач і видавець. Коротка біографія, становлення письменника. Сюжети, стиль і жанрове різноманіття творів письменника. Франко - майстер соціально-психологічної та історичної драми.

    презентация [6,1 M], добавлен 09.11.2015

  • Огляд творчої діяльності видатних письменників доби Відродження, європейського культурного руху. Вивчення теоретичних й історико-літературних аспектів жанру пікарескного роману. Аналіз трансформації героя пікарески, світового розвитку шахрайського роману.

    курсовая работа [65,1 K], добавлен 19.06.2011

  • Причини і передумови виникнення українського романтизму 20-40-х років XIX ст. Історія України у творчості Л. Боровиковського та М. Костомарова. Трактування історичного минулого у творах представників "Руської трійці" та у ранніх творах Т. Шевченка.

    дипломная работа [145,5 K], добавлен 01.12.2011

  • Становлення латиноамериканської літератури і поява магічного реалізму як напрямку в літературі. Риси магічного реалізму, специфіка творів, в яких він використовується. "Сто років самотності" - яскравий приклад композиційної специфіки творчості Г. Маркеса.

    курсовая работа [53,4 K], добавлен 30.11.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.