До проблеми художньої інтерпретації тоталітарізму в англійській літературі (на прикладі роману Джорджа Орвелла "1984")

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми художньої інтерпретації тоталітарізму в англійській літературі (на прикладі роману Джорджа Орвелла "1984")

Д. В. Демідов

Особливістю роману є те, що вирізнило її з-поміж безлічі інших антиутопій та здобуло роману всесвітню славу, - це специфічний мовний інструментарій, набір влучних неологізмів, які письменник втілив у новомові, штучній „ідеологічно правильній” мові, яка базується на англійській. На кожен характерний аспект життя, або, в загальному випадку та при переносі на реальний світ, в тоталітарній державі, є слово в новомові. А враховуючи, що ці слова не вигадані з нуля, а зазвичай складаються з двох основ існуючих слів, тобто самі по собі дають деяку оцінку вміщуваному поняттю, то основи ідеології Орвелла викладені у вигляді словника.

Та роман не здобув би своєї популярності тільки за рахунок політично-лінгвістичної вправності автора. Дж. Орвелл ще й неабиякий художник слова і з неймовірною майстерністю передав атмосферу жаху звичайної людини перед тоталітарним режимом, страх втратити останню свободу - свободу думки. Більше того, на цьому тлі він змалював історію кохання, ніжність та пристрасть якої змушує нас співчувати героям та бажати для них щасливого кінця. Автор статті зробив спробу виявити деякі аспекти проблем інтерпретації, формування специфічного соціального світу, модифікації таких явищ як любов, життя, дружба.

Ключові слова: інтерпретація, модифікація, тоталітаризм, соціальний світ, соціальні явища. антиутопія роман орвел художній

Особенностью романа является то, что выделило его среди множества других антиутопий и заработало роману всемирную славу, - это специфический языковой инструментарий, набор точных неологизмов, которые писатель воплотил в новом, искусственном, ,,идеологически правильном” языке, основанном на английском. Для каждого характерного аспекта жизни, или, для обычного случая и при переносе в реальный мир, в тоталитарном государстве, есть слово в новоязыке. А учитывая, что эти слова не выдуманные с нуля, а обычно состоят из двух основ существующих слов, то есть сами по себе дают некоторую оценку содержащемуся понятию, то основы идеологии Оруэлла изложены в виде специального словаря.

Но роман не получил бы своей популярности только за счет политически лингвистической ловкости автора. Дж. Оруэлл еще и незаурядный художник слова и с невероятным мастерством передал атмосферу ужаса обычного человека перед тоталитарным режимом, страх потерять последнюю свободу - свободу мысли. Более того, на этом фоне он описал историю любви, нежности и страсти которой заставляет нас сочувствовать героям и желать для них счастливого конца. Автор статьи сделал попытку выявить некоторые аспекты проблем интерпретации, формирования специфического социального мира, модификации таких явлений как любовь, жизнь, дружба.

Ключевые слова: интерпретация, модификация, тоталитаризм, социальный мир, социальные явления.

The specific feature of the novel that distinguished it among many other dystopia novels and earned a worldwide fame is a specific language tools, a set of precise neologisms that the writer embodied in the new, artificial, “ideologically correct” language based on the English one. For each characteristic aspect of life, or for the ordinary case and during transfer to the real world, there is a word in the newspeak in a totalitarian state. And considering that these words are not invented from scratch, but usually consist of two main existing words, that is, they give an estimate to a contained concept themselves, so the basis of Orwell's ideology are set out in a special dictionary.

But the novel would not have received its popularity only because of politically linguistic dexterity of the author. G. Orwell is also an outstanding artist of the word and with an incredible skill described the atmosphere of an ordinary person horror during the totalitarian regime, the fear of losing the last freedom - the freedom of a thought. Moreover, on this background he described the history of love, tenderness and passion which makes us sympathize with the heroes and wish them a happy ending. The author has tried to display some points of the interpretation problems, the formation of specific social world, the modification of such phenomena as love, life, friendship.

Key words: interpretation, modification, totalitarizm, social world, social phenomena.

Вагоме місце в літературознавчому дискурсі займає проблема авторської інтерпретації дійсності. Тому очевидною постає необхідність аналізу твору саме в цьому аспекті.

Особливе місце серед тематично споріднених творів світової літератури займає роман Орвелла ,,1984”. За жанром цей роман є антиутопією. У словнику літературознавчих термінів подається така дефініція: ,,Антиутопія - зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов'язаних з експериментуванням над людством задля його ,,поліпшення”, певних, часто принадних соціальних ідеалів. Антиутопія може трактуватись і як заперечення утопічних прожектів, якими захоплювалися Т.Мор, Ф.Бекон, Т.Кампанелла, К.Маркс, В. Ленін та ін.” [1, с. 48].

Серед дослідників роману Джорджа Орвелла ,,1984” можемо назвати таких вітчизняних - С. Кононенко, В. Гладишев,

B. Скуратовський, В. Недошивин, А. Звєрєв та зарубіжних науковців -

J. Symons, Р. Davison та ін.

Метою нашої статті є спроба дослідження художньої інтерпретації Орвеллом проблеми тоталітаризму.

У світовій літературі відомі також романи антиутопії: ,,Іруон”

C. Батлера, „Машина часу” Г. Уеллса, „Легша абетки” Р. Кіплінга, „Спогади про майбутнє” Р. Нокса, „К.У.К.” К. Чапека та ін. Особливої актуальності антиутопії набувають після утвердження тоталітарних режимів: ,,1984” Дж. Орвелла, „Коли цілунки довелося обірвати”

K. Фіцгіббона, ,,Невситиме насіння”, ,,1985” Е. Бьорджесса та ін. В українській літературі осібно постає роман В. Винниченка ,,Сонячна машина''.

Варто водночас зауважити, що хоча жанрова приналежність роману традиційно визначається як антиутопія, ,,1984” - не є фантазією, бо спирається на історичний досвід автора, який ,,бачив жах світової війни, пандемії масового терору, масової зненависті, чув гучномовці, що розносили по світу отруйне сім'я цього терору і цієї зненависті. Він був свідком зародження, розвитку і дії фашизму і сталінізму” [2, с. 28].

А. Звєрєв визначає, що ,,Оруэлл нашел свою метафору современного состояния мира - военный парад: ряды касок, по струнке вытянутый носок сапога, который вот сейчас опустится на человеческое лицо, чтобы раздавить его. Восемь лет спустя метафора станет ключевой в романе ,,1984” [3, р. 17].

І справді, назва є певним кодом до розуміння роману. Заголовок, який викликає й зараз дуже різноманітні відгуки, було знайдено Орвеллом випадково. Рукопис, закінчений восени 1948 року, залишився безіменним - ні підійшов жоден з варіантів назви. На останній сторінці стояла дата, коли Орвелл закінчив авторську правку. Він переставив у цій даті дві останні цифри, що набуло не лише пророчого змісту, але й наповнило роман, певним чином, сакральністю.

Роман композиційно складається з трьох частин, у кожній із яких є розділи, та додатку: ,,The Principles of Newspeak”. Архітектонічна форма - подієво-ретроспективна, що допомагає авторові синтезувати, узагальнити й, насамкінець, розкрити сутність проблеми тоталітаризму в цілому.

Сюжет роману розкриває перед нами світ, поділений поміж кількома наддержавами - імперіями, які ведуть нескінчені війни, де панує ,,Внутрішня партія”, озброєна вченням ангсоцу.

Урядовий апарат зосереджується в чотирьох міністерствах: ^e Ministry of Truth, яке відає інформацією, видовищами, освітою і мистецтвом; ^e Мттіїу of Peace, що відає веденням війни; ^e

Ministry of Love, яке підтримує закон і порядок; The Ministry of Plentybe Міпізігу оР Ріепіу, що відповідає за економіку. Цей складний механізм створено з однією метою - контролювати всі сфери суспільного життя: ,,On each landing, opposite the lift shaft, the poster with the enormous face gazed from the wall. It was one of those pictures which are so contrived that the eyes follow you about when you move. BIG BROTHER IS WATCHING YOU, the caption beneath it ran” [4, c. 3].

Головний персонаж Вінстон Сміт постає в Орвелла людиною з роздвоєною свідомістю, що виражається бінарною опозицією: ,,людина” - ,,гвинтик великої машини державного аппарату”.

Розпочатий ним щоденник, бунт проти партії в душі героя є ідентифікатором здатності мислити, відчувати. Вінстон ще пам'ятає минуле й ще може аналізувати та зіставляти факти. Він шукає правду, шукає в минулому - але воно сфальсифіковано владою, шукає в сучасності - але її немає, її роблять не люди, а гнітючий механізм держави. Автор використовує прийом антиципації, розкриваючи через внутрішній монолог героя, уведений в архітектоніку твору, роздвоєність іпостасей героя: „they'll shoot me I don't care they'll shoot me in the back of the neck I don't care down with big brother they always shoot you in the back of the neck I don't care down with big brother [4, c. ²¹].

Разом зі своєю коханою Джулією він марно прагне знайти якусь безпечну нішу в цій структурі й закономірно потрапляє в пастку витонченої політичної провокації, а потім і в 101 кімнату.

Кульмінацією в романі - є зрада Вінстоном свого кохання. Як розв'язка представлена деградація особистості Сміта, перетворення його на машину: ,,Two gin-scented tears trickled down the sides of his nose. But it was all right, everything was all right, the struggle was finished. He had won the victory over himself. He loved Big Brother [4, c. 311].

У романі є позасюжетні елементи, зокрема, екскурси в минуле (сни Вінетона внутрішні монологи, про матір, дитинство, візії, внутрішні монологи), що є складовою частиною розкриття проблеми тоталітаризму: ,,Winston was dreamed of his mother. He must, he thought, have been ten or eleven years old when his mother had disappeared. She was a tall. Statyesque, rather silent woman with slow movements and magnificent fair hair. His father he remembered more vaguely as dark and thin, dressed always in neat dark clothes (Winston remembered especially the very thin soles of his father's shoes) and wearing spectacles. The two of them must evidently have been swallowed up in one of the first great purges of the `fifties” [4, c. 31].

Присутні також описи, що допомагають повною мірою розкрити сутність тоталітарного суспільства: ,,The Party told you to reject the evidence of your eyes and ears. It was their final, most essential command. His heart sank as he thought of the enormous power arrayed against him, the ease with which and Party intellectual would overthrow him in debate, the subtle arguments which he would not able to understand, much less answer” [4, c. 84].

У романі є яскраві, емоційно виразні сцени, образні описи, є справжнє драматургічне напруження, однак головне - пафос викриття й заперечення антилюдяного устрою, пафос, що часто виливається у відверту публіцистичність.

Матеріал дійсності, проектований у недалеке майбутнє в гіперболізованій та гротескній формі, настільки актуальній, що зсередини руйнує літературність, змушує автора звертатися до відкритої політичної публіцистики.

Для того, щоб розкрити суть тоталітарної системи, письменник використовує відповідну лексику: “doublethink” [4, c. 9] - „двомислення”, “vaporize” [4, c. 21] - „розпорошити”, `T3ig Brother [4, c. 20] - „Великий Брат”, “unperson” [4, c. 48] - „неособа”, “newspeak” [4, c. 312] - „новомова”, “ingsoc” [4, c. 312] - ,,ангсоц”, “sexcrime” [4, c. 319] - „злосекс”, “thoughtcrime” [4, c. 244] - „мислєзлочин”.

Введення в текст лозунгів підтверджує думку автора про крайню жорстокість тоталітарного режиму: “WAR IS PEACE. FREEDOM IS SLAVERY. IGNORANCE IS STRENGTH” [4, c. 6].

Тоталітаризм, зображений у романі, нівелює поняття ,,дружби”, „кохання”, „свободи”, „сім'ї”, „родинних відносин” тощо: “When you make love you're using up energy; and afterwards you feel happy and don't give a damn for anything. They can't bear you to feel like that. They want you to be bursting with energy all the time. All this marching up and down and cheering and waving flags is simply sex gone sour. If you're happy inside yourself, why should you get excited about Big Brother and the Three- Year Plans and the Two Minutes Hate and all the rest of their bloody rot [4, c. 139].

Ця нівеляція сягає свого апогею: ,,In the old days, he thought, a man looked at girl's body and saw that it was desirable, and that was the end of the story. But you could not have pure love or pure lust nowadays. No emotion was pure, because everything was mixed up with fear and hatred. Their embrace had been a battle, the clima[ a victory. It was a blow struck against the Party. It was a political act” [4, c. 133].

Отже роман Орвелла ,,1984” - це розвінчання засобами художнього слова поширеної у XX столітті соціально-політичної утопії про земний рай, створений за планом і наказом мудрого вождя чи фюрера й керованої ним партії. Як відзначає J. Symons: “The intensity with which Orwell felt all this gives the book its terrible grandeur. So far from being ballsed up because he was so ill, it would be nearer the mark to say that the awful vision of a possible future could only have been written by a sick man” [5, c. 22]. Роман вписується в традицію світової сатири й в традицію роману-перестороги і, звичайно ж, роману-антиутопії, з яким його зв'язують певний структурні й формальні прийоми, система образів тощо. Але, як довів час, твір Джорджа Орвелла виявився ширшим, за вузькі жанрові ознаки, глибшим і значнішим, ніж здавалося багатьом його критикам: “Тгіуіаі symbols, yet through them George Orwell became an artist. An artist who was still a social critic: through the nightmare fantasies of Nineteen Eighty-Four we see always the outlines of our own real world [5, с. 23].

Список використаної літератури