Доба 70-х у романі С. Батурина "Шизґара" (2016 р.) представлена відверто, емоційно і яскраво. Повернення в минуле тут привертає увагу картатим тлом із достатньою порцією гумору, ностальгії та романтики. Це своєрідна панорама Києва 1970-х років із людними міськими локаціями, привабливими постатями хлопців і дівчат, ретромузикою, ретромодою, ароматами парфумів минулої епохи, колоритним сленгом тощо. Головними акцентами роману автор називає "багатоплановість, поліфонічність, помірковану іронічність". Домішок цього набору у "любовну та пригодницьку складову" надали твору особливої привабливості [1]. Свобода художнього мислення письменника руйнує уявлення про плакатно - лозунгові інтереси молодого покоління радянської доби. Любов, дружба, захоплення світом героїв роману не залежать від будь-яких ідеологічних орієнтирів, вони існують у природному процесі.

Інформативність часового виміру і топосу виважена, наповнена такими деталями, які правдиво і влучно характеризують світ. Використання подробиць ілюструють повсякденне життя молоді на Печерську. Змістове полотно твору - щось середнє між старим ідеологічно незаангажованим кінофільмом, знятим для домашнього перегляду, та музейною експозицією на кшталт "Як воно було в СРСР". До того ж роман цікавий своєю "двох'ярусністю": перший ярус - сам текст, другий - примітки до нього. А. Санченко зазначив: "Роман-примітка просто якийсь. Авторові весь час доводиться завантажувати резервну копію зміненого чи й знищеного часом простору Печерська і пояснювати, пояснювати, пояснювати забуті реалії" [4].В. Душко пише: "Я люблю подробиці. Тож завжди буваю вдячний авторові, коли він робить вичерпні тематичні пошуки" [3]. У мозаїці ретельного зображення світу вагоме місце посідають інформативні подробиці і художні деталі. Тож варто зробити літературознавче дослідження цього аспекту.

Метою статті є аналіз художніх подробиць у романі С. Батурина "Шизґара". Передбачається розв'язання таких завдань:

1) пояснити роль подробиць у змістовій наповненості тексту;

2) схарактеризувати художні деталі в зображенні героїв та їхнього зовнішнього і внутрішнього світів;

3) довести, що інформативні подробиці та художні деталі гармонійно поєднані з лейтмотивом твору.

На багатоплановому фоні тексту, зітканому з вагомих уточнень і яскравих штрихів, проглядаються долі героїв і перипетії часу. Автор концентрує увагу на кольорах, запахах та призначенні окремих деталей, тим самим надаючи твору ретроспективної інтриги. Колорит минулої епохи тут максимально оживлений. В епізоді розподілу двома першокласниками бабусиних "ста п'ятдесяти повноцінних карбованців" на перший план виведено купюри: "Тобі червона і мені червона, - розкладав на підвіконні на два стосики купюри Сашко. - Тобі синя - мені синя, тобі - зелена і мені, тобі синя, а мені - червона: моя ж бабуся!" [2: 23-24]. Художній образ радянських грошей письменник показав через дитяче сприйняття. Зафіксувавши зовнішній вигляд готівки, він створив умови для роботи уяви читача, а в примітці, "про всяк випадок", нагадав відповідність кольору до номіналу купюр.

Деталізація трохи призупиняє потік художнього сприйняття, хоча й має інформаційну користь. У романі йдеться про колишні назви вулиць, площ, магазинів, парків; пояснюються значення жаргонних ідіом; розповідається про особливості елементів модного одягу і аксесуарів, про колишні розваги (атракціони, музику, випивку і цигарки) тощо. Для інтимності настрою автор використовує власні спогади, а для достовірності змісту - довідкову інформацію, зокрема з "Вікіпедії". Публіцистична інтонаційність зауважень і коментарів - це такий собі словник - довідник-путівник зі своєрідним батуринським стилем.

Художній вимір тексту наповнений чималим набором запахових деталей. Одним із найяскравіших мікрообразів-ароматів є "запах Лєнусі", якому присвячений розділ з однойменним заголовком. Характеристика палітри пахощів тут дуже точна й емоційна. Автор вдало вихопив із навколишнього світу найсуттєвіше і переконливо доніс до читача задумане - інтригу першого юнацького захоплення особою протилежної статі: "Він раптом усвідомив, що йому сподобався запах: легкий повів від волосся чи то свіжим сіном, чи то ранковим степом, чимось таким віддалено знайомим, але не міським, - одразу не згадати; ледь відчутний аромат молодого чистого жіночого тіла із домішкою солодкувато-пряних незнайомих парфумів." [2: 109].

Зосередивши увагу на запаховому сприйнятті, письменник масштабно зобразив чуттєвий світ персонажів у часовому просторі. Так, аромат парфумів Ірини (повторювана деталь у романі) впливає на емоції головного героя і в юному, і в зрілому віці: "А парфум - легкий прозорий, невагомий, із ледь вловимою делікатною присутністю." [2: 14]. Ця запахова деталь є знаковою у творі, адже відіграє роль часового зв'язку і посідає важливе місце в експозиції та в розвитку дій.

Своєрідним у романі є зіставлення деталей портрету в різних часових проміжках. Сутнісний опис зовнішності Ірини в юності ("Вона була дійсно кльовою: невисока, доладна, темноока, з каштановим блискучим волоссям. Міні-платтячко відкривало стрункі точені ніжки, а нігті, - на руках і на ногах. були вміло пофарбовані темно - вишневим лаком" [2: 62]); і в зрілості (". Невисока, гарна, доладна, темноока, з каштановим блискучим волоссям. Нігті вміло пофарбовані темно - вишневим лаком" [2: 14]). Візуальне представлення героїні створює багатоплановість часового простору, що розширює рамки основного сюжету, додає окремо взятому періоду 70-х чуттєвої тональності.

У портретній характеристиці героїв завжди помітний почерк автора. Наприклад, зовнішність дівчат вимальовується за єдиним принципом із певними складовими: зосередженням уваги на волоссі, бюсті, ногах; коментарями і висновками з позиції юнацького досвіду:". Он Оленка Ярова - кучері світло-русяві, ноги стрункі та довгі - викапана кінозірка. А в Галушки фігурка ладна, очі блакитні, сама білява, а бюст хоч і невеликий, зате сформований бездоганно. Ігорева Ксюха ходить - стегнами вправно крутить - звикла бути в класі першою дівкою. І Стрілецька картину не псує. По - перше, не гірша за дівчат: і фігура доладна, і груди спокусливо випинаються, ніжки рівненькі, а ще ж - густе темне хвилясте волосся по плечах розсипалося, через нього вона на італійку скидається, якими вони уявлялися в небагатьох бачених італійських фільмах" [2: 152]. Художньо - стильовою особливістю створення портретів є обігрування лише кількох деталей. У цьому процесі задіюються вигідні ракурси, експресивні динамічні замальовки, легкі іронічні зауваження. Наприклад: "У перший вечір вона просто прийшла, і, поклавши одну неповторної краси ногу на таку саму іншу, провела десь з годину в тамтешньому товаристві." [2: 166].

Вагомосмисловий образ твору - популярна в сімдесятих роках пісня "Венера" ("Venus") голландської рок-групи "Shocking Blue". Серед молоді шлягер був відомий під назвою "Шизґара", адаптованої для зручності вимови з фрази "She's got it yeah.". "Шизґара" як художня деталь є своєрідним ореолом почуттів, спогадів і мрій, що надає світлого відтінку образам персонажів, часу та простору, в якому ті живуть. Пісня цитується в тексті кілька разів. Уведено її також до прологу й епілогу, обрамлюючи сюжет роману, надаючи йому ностальгічного мотиву і цілісності задуму.

Тож, художні деталі та інформативні подробиці в романі С. Батурина "Шизґара" гармонійно поєднані з лейтмотивом твору, ілюструють позитивний ностальгічний настрій, легку іронію, влучний гумор, колорит епохи 70-х років ХХ ст. Це своєрідні маркери, які позначають найсуттєвіше і найяскравіше в художній мегаретроспективі.

Жанрово-стильові особливості роману С. Батурина "Шизґара", його своєрідна інтонаційність звучання і наповнення образами - деталями створюють емоційну картину світу, яка об'єднує минуле і сучасне. Усе це потребує подальшого літературознавчого вивчення.

Література