Образ нескореної людини в тоталітарному світі роману Наталки Доляк "Загублений між війнами"

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Образ нескореної людини в тоталітарному світі роману Наталки Доляк “Загублений між війнами”

Постановка проблеми

доляк роман людина образний

Роман Наталки Доляк “Загублений між війнами“ привертає увагу своїм психологізмом та манерою написання. Вперше роман був виданий у 2015 році видавництвом “Клуб сімейного дозвілля” у Харкові. Водночас, до сьогодні цей твір не поцінований критиками, немає ґрунтовних наукових розвідок, які б розтлумачили проблематику роману, історичний підтекст та контекст, звернули увагу на складну наративну структуру твору тощо. Також не дослідженим залишається образ нескореної людини у творчості Наталки Доляк. Отже, тема статті є актуальною.

Мета статті - розтлумачити, схарактеризувати образ сильної та нескореної особистості на початку ХХ століття в романі Наталки Доляк “Загублений між війнами”. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: опрацювати наукову та художню літературу з теми; окреслити екзистенційну категорію загубленості як культурно-історичну проблему в українській інтелектуальній думці першої половини ХХ століття; охарактеризувати нове бачення проблеми українського суспільства ХХ століття; визначити композиційні особливості роману Наталки Доляк “Загублений між війнами”.

Виклад основного матеріалу

Цілком очевидно, що дати відповідь на питання, як вижити людині та суспільству в кризовий період, може дати література. Адже література, за висловом Ж. П. Сартра, - це, насамперед, “дія”, “письменник готовий розкрити світ, а головне - людину - заради інших людей” з метою зміни ситуації, розкриття ж певного аспекту світу без наміру його змінити виявляється недоречним [1, с. 40]. Перша половина ХХ ст. була багатою на доленосні події для українського народу: дві революції та світові війни, установлення більшовицького режиму, голодомор, репресії, нова економічна політика, насильницька колективізація та індустріалізація, боротьба за незалежність України, - усе це не тільки вплинуло на українське суспільство, а й стало стимулом для створення літературних творів та філософських концепцій, прочитання яких у сучасних умовах є винятково актуальним. Відповіді на гострі питання в ситуації суспільного розпачу давала література минулого століття. Тема внутрішнього світу людини ніколи не згасне на горизонті літературних шедеврів, бо поки є людина, буде цікавою і її душа. Одними з перших заговорили про “загубленість” та “нескореність” такі українські письменники, як: Улас Самчук “Марія”, Тодось Осьмачка “Ротонда Душогубців”, Василь Барка “Рай” та Іван Багряний “Сад Гетсиманський”. Кожен із цих письменників по-своєму бачить цю проблему, герої романів намагаються протистояти тоталітарному режиму та знайти в собі сили жити. На сьогодні тема “загубленості” не є забутою, до неї звертаються багато письменників, зокрема А. Кокотюха в романах “Червоний” та “Справа отамана Зеленого”, Р. Іваничук “Вогненні стовпи” тощо. Сучасні письменники по-новому осмислюють тему репресій, заборон, наклепів та інших проявів радянської системи.

Наталка Доляк - сучасна українська письменниця, її роман “Загублений між війнами” яскраво виділяється серед інших творів письменниці. Твір має реальне підґрунтя, він розповідає про життя історичної постаті, українського письменника Юрія Покоса, який найбільш за все мріяв жити та працювати заради щасливого майбутнього України. Події першої половини ХХ ст. у романі зображені з історичною точністю. Щодо композиційної побудови роману, то він починається та закінчується розв'язкою. Кожен із розділів роману - окрема розповідь про життя головного героя. Цікавим у романі є і наратив. В окремих частинах роману розповідь ведеться від автора, а інші розповідаються від імені головного героя. Вони мають характер сповіді. З цієї оповіді та самозаглиблення головного героя у себе ми дізнаємося, що центральний персонаж - досить обдарована та цікава особистість. “Загублений між війнами” - це історія життя людини на тлі буремних років кінця ХІХ ст. і аж до німецької окупації Києва. Ця розповідь ґрунтується на життєписі Юрія Покоса - письменника, журналіста, громадського діяча з Полтавщини. Справжній друг та чоловік, а з іншого боку нещаслива людина, яка все життя не може знайти свого місця й затиснута в “рамки”, які створила навколо неї влада. Протягом усього роману письменниця тримає читача в напрузі, читач постійно перебуває в передчутті та роздумах, чому герой вчиняє саме так?

Дії в романі відбуваються на початку ХХ століття, коли молодий, талановитий письменник Юрій Покос (Будяк) покидає рідну Полтавщину та їде до Харкова, де починає працювати в угрупуванні “Плуг”. Там він знайомиться з Петром Гаркушею, який у подальшому житті стане для нього не просто товаришем, а людиною, яка назавжди змінить його життя. Петро завжди намагався залучити Юрія до революційних угрупувань, доручаючи йому досить ризиковані завдання. Та вже скоро Юрій розуміє, що всі його твори проходять редагування “цензурою” та багато в чому втрачають свій зміст. Він багато подорожує Кавказом, саме в цей час країною пронеслась звістка про Англо-бурську війну. Юрій одразу записався до лав добровольців та відправився в далеку Африку. Він усім серцем підтримував бурців, бо вони, як і його народ, намагалися отримати бажану свободу та незалежність. Саме тут він вперше побачив смерть і зрозумів, що не можливо шляхом війни побудувати нову державу, треба шукати альтернативних рішень. Війна закінчилась поразкою бурів, які, не маючи шансів на перемогу, підписали мирну угоду з англійцями. Вдруге письменник потрапив на фронт під час Першої світової війни. На ній Покос знайшов та назавжди втратив кохання свого життя Ларису, яка була медсестрою. Повернувшись із війни з численними пораненнями, він вирішив зажити спокійним життям та спробувати почати все з початку. Він повернувся до рідної Полтавщини і почав вчителювати в рідному селі. Та нестабільна політична ситуація в країні змусила Юрія через рік виїхати до Києва. До того часу він уже став відомим письменником, якого вивчали у школі та поважали в певних колах. У цей час він бере активну участь у створенні УНР та стає впливовим діячем новітньої української культури, знайомиться з відомими письменниками, зокрема з Григорієм Косинкою. Весь цей час за ним дуже пильно наглядає поліція. Його друг Гаркуша все частіше говорить про те, що Україна не зможе отримати бажану незалежність, а діяльність Покоса нікому не потрібна. Війська УНР втрачають свою популярність серед населення та владу в країні захоплюють більшовики. “Небайдужі громадяни - ось основа основ правильного соціалістичного штибу життя. Без небайдужих громадян КАРЛАГ перетворився б у пустку. Невідомо, чи дочекався б бодай десятка справжніх ворогів. Небайдужий есересерівець добре зрозумів натяк вождя про ворогів, які зачаїлись десь поруч, він, небайдужий громадянин, змалечку приноровився вгадувати натяки вождів. Нюхав кожного - чи не ворог, бува, дивився в шпарину, чи не з ворогом“ [2, с. 234]. Юрій досить болісно переживав поразку УНР, він не розумів, чому така велика армія перетворилась на маленький загін студентів. Нова влада дуже швидко виносить постанову, у якій забороняє усе українське, а тих, хто проти, чекає смерть. Попри всі заборони та страхи, головних герой не бажає забувати свої коріння та мову. Він і далі пише вірші та вірить у відродження його країни. Одного дня за ним прийшли працівники НКВД, які, маючи багато доказів його контрреволюційної діяльності, визнали його винним та на десять років відправили до далекого Казахстану. У таборі герой побачив багатьох своїх співвітчизників, які так само, як і він, постраждали за любов до батьківщини й тепер їх вважають ворогами народу. В'язниця НКВД - “держава в державі”, “філія єдиної великої системи”. Ця жахлива установа повинна була зламати волелюбний дух мільйонів, придушити будь-який опір режимові, зробити з людини бездумного і слухняного виконавця волі партії. Тут не гребують ніякими засобами, адже гасло сталіністів “Мета виправдовує всі засоби”. Арештантів страшенно били. Не витримуючи мук, в'язні наговорювали на себе будь-які звинувачення - ішов “психоз самовикриття”. Арештовані вигадували, що належать до міфічних антирадянських організацій чи є шпигунами капіталістичних країн. На таких фантастичних зізнаннях і фабрикувалися “справи”, ув'язненим присуджували розстріл чи довічну каторгу. Багато хто з товаришів Юрія, побиті до смерті, підписували проти нього документи. Слідчі усіма методами намагалися вибити з нього зізнання в тому, що він підіймав людей на революцію та діяв проти інтересів суспільства. Юрій не бажав підкорятись, витримав усі можливі знущання та зміг повернутися на батьківщину. Повернувшись до Києва, Юрій дізнався, що його найкращий друг Петро Гаркуша вже полковник НКВД та саме з його допомогою він потрапив до в'язниці. Виявилось, що всі ці роки Петро намагався переконати Юрія не вболівати за свою країну, а зрозумівши, що його не переробиш, вирішив прибрати його зі свого шляху. Дізнавшись правду, Юрій Покос не тримав зла на свого “товариша”, він розумів, що до кінця життя його будуть переслідувати. Під час окупації Києва у 1941 році Юрій дуже сильно хворів та не бачив сенсу у новій війні. Помираючи, головний герой щиро вірив, що дуже скоро побачить свою кохану та нарешті його країна стане незалежною. Він був дуже щасливим, бо його душа нарешті заспокоїлась і більше не буде ніяких заборон.

Висновки

Отже, ми можемо стверджувати, що Наталка Доляк у романі “Загублений між війнами” трактує образ морально нескореної людини. Головний герой її роману “загублений” системою та не може знайти душевного спокою. Він страждає заради майбутнього своєї держави. Роман є глибоко психологічним, який особливо виявляється в душевних хвилюваннях головного героя. Своїм твором письменниця змушує нас замислитися над тим, хто ми є, та ніколи ні за яких обставин не втрачати себе.

Література

1. Ковальчук О. Новітній українець у саду страждань / О. Ковальчук // Дивослово. - 1997. - № 7. - С. 38-49.

2. Доляк Н. Загублений між війнами: Роман / Н. Доляк - Харків: Книжковий Клуб “Клуб Сімейного дозвілля”, 2015.- 492 с.

References

1. Kovalchuk O. Novitnii ukrainets u sadu strazhdan / O. Kovalchuk // Dyvoslovo. - 1997. - # 7. - P. 38-49.

2. Doliak N. Zahublenyi mizh viinamy: Roman / N. Doliak - Kharkiv: Knyzhkovyi Klub “Klub Simeinoho dozvillia”, 2015.- 492 p.

Размещено на Allbest.ru