Християнські мотиви у світовій літературі: стан і проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХРИСТИЯНСЬКІ МОТИВИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ: СТАН І ПРОБЛЕМИ

Тамара Скиба, вчитель вищої категорії Загальноосвітньої школи I -- II ступеня с. В. Ведмежка, Маневицькийрайон, Волинська область

АНОТАЦІЯ

духовний освіта людський суспільний

У статті аналізуються основні принципи духовної освіти в Україні. Подані особливості духовної освіти та освітньої духовної системи, які зумовлюються, місцем, яке займає освіта в сучасному суспільному розвитку, а саме тим, що освіта перетворюється в одну з найбільших й важливіших сфер людської діяльності, яка тісно пов'язана з іншими сферами людської діяльності. Доведено, що духовна освіта визначається тим станом, в якому в останні десятиліття знаходилась система вищої духовної освіти.

Ключові слова: духовна освіта, моральне богослов 'я, Українська Православна Церква, Українська Греко-Католицька Церква.

АННОТАЦИЯ

Христианские мотивы в мировой литературе: состояние и проблемы

Тамара Скиба,учитель высшей категории Общеобразовательной школы I -- II степени, с. В. Ведмежка, Маневичский район, Волынская область

Ключевые слова: духовное образование, нравственное богословие, Украинская Православная Церковь, Украинская Греко-Католическая Церковь.

ANNOTATION

The Christian motives in the world literature: the state and problems

Tamara Skyba, Teacher of the higher category of Secondary School of the I -- II degrees, V. Vedmezhka, Manevytskiy district, Volyn region

The article analyzes the basic principles of spiritual education in Ukraine. The peculiarities of the spiritual education and the educational system of the spiritual system, which are conditioned, are given by the place occupied by education in contemporary social development, namely, that education becomes one of the largest and most important spheres of human activity, which is closely connected with other spheres of human activity. It is proved that the spiritual education is determined by the state in which the system of higher spiritual education was in the last decades. It is proved that the relations between the state and the church in this situation have acquired fundamentally new qualities, which, unlike the past, are characterized by stable partnership, mutual respect and cooperation for the benefit of Ukraine and its people. The formation and development of a sovereign Ukraine is accompanied by significant changes in the sphere of social relations, including such specific, as state-church. This is due, on the one hand, to the global processes of democratization taking place in the young state, the change and definition of new strategic and tactical tasks, the revision ofpriorities on the way to their realization, significant transformations in the economic, political, the socio-cultural sphere and radical ideological reorientations, on the other hand - by the rapid development of the religious-church environment, a true spiritual and religious renaissance.

The relations between the state and the church in this situation have acquired fundamentally new qualities, which, unlike the past, are characterized by stable partnership, mutual respect and cooperation for the benefit of Ukraine and its people.

Keywords: the spiritual education, moral theology, Ukrainian Orthodox Church, Ukrainian Greek Catholic Church.

Постановка проблеми. Становлення та розвиток суверенної України супроводжується суттєвими змінами в царині суспільних відносин, у тому числі таких специфічних, як державно-церковні. Це зумовлено, з одного боку, глобальними процесами демократизації, що відбуваються в молодій державі, зміною й визначенням нових стратегічних і тактичних завдань, переглядом пріоритетів на шляху до їх реалізації, суттєвими трансформаціями в економічній, політичній, соціально-культурній сфері та кардинальними світоглядними переорієнтаціями, з другого же боку - бурхливим розвитком релігійно-церковного середовища, справжнім духовно-релігійним ренесансом.

Відносини між державою і церквою в цій ситуації набули принципово нових якостей, які, на відміну від минулого, характеризуються стабільним партнерством, взаємоповагою і співпрацею на благо України та її народу. Такі відносини закріплено Конституцією України, Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”, іншими законодавчими актами. Все це забезпечило нормальний цивілізований розвиток релігійно-церковного життя. Зміни, які тут відбулися за такий короткий строк, не знають аналогів. Без перебільшення можна констатувати, що стан державно-церковних відносин у сучасній Україні є дзеркалом великих демократичних перетворень, які сталися в молодій державі. Цілком зрозуміло, що нове за своїми масштабами та якісними характеристиками релігійне середовище продукує й нові проблеми (скажемо так - проблеми росту й розвитку). Серед них і та, що пов'язана з майбуттям духовної освіти, пошуками шляхів її зближення зі світською (державною).

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемою християнських мотивів у світовій літературі в Україні займалось чимало вчених (Л. Даниленко, Л. Карамушка, В. Крижков, О. Мармаза, Є. Хриков та інші), проте залишається відкритим питання стану духовної освіти.

Мета статті - проаналізувати стан християнських мотивів у світовій літературі.

Виклад основного матеріалу. Уся історія людства - це історія діяльності людини, історія не скінчення спроб збагнути сутність навколишнього світу та змінити його на краще. Практична діяльність спрямована на перетворення існуючих у реальності об'єктів природи і суспільства. Духовна діяльність зорієнтована на зміну свідомості людини. Результатом духовної діяльності людства є наука, мистецтво і релігія [1].

Уявити історію й культуру людства неможливо без визначних пам'яток минулого - священних книг народів світу Зібрання творів релігійної літератури пов'язані з релігійними віруваннями, ці книги відтворюють узагальнений життєвий та духовний досвід багатьох поколінь різних народів. У ті давні часи, коли складалися священні книги, вони увібрали найважливіші знання, які накопичило людство: уявлення про світ, його походження та будову, моральні закони, історію, філософію. Священні книги віддзеркалюють і тривалий шлях людства у пошуках смерті, любові і страждань.

Упродовж тисячоліть священні книги зберігають свою актуальність, спонукають до активної діяльності. Ідеї, сюжети, образи священних книг надихали митців на творчість [2].

Урок літератури - це єдиний предмет у шкільному курсі, який з легкістю синтезує різні види мистецтва ( музику і живопис, скульптуру і архітектуру, кіно і театр), а також з легкістю повертається до свого першоджерела - тексту. А таким відправним текстом у нас є Біблія - книга книг, яка завжди надихає діячів мистецтва і ніколи не залишає байдужими тих, хто розгорнув її.

У Священному Письмі знаходили усе людське життя. Релігія створила мистецтво та літературу, все, що було великого Біблія - книга всесвітня.

Історія створення священних книг складна і неоднозначна, адже писали її різні люди, протягом тривалого часу. Кожна з них містить інформацію, якій сьогодні важко дати єдине потрактування. Проте для людства священні тексти цінні тим як літопис пращурів, а отже, - потужне джерело сучасної культури. Так досліджуючи давню міфотворчість, ми звертаємося до священних книг, створених людьми. Кожна із священних книг в образній алегоричній формі оповідає про виникнення Землі, описує найдавніший період її існування. Виникнення священних книг у давніх народів є спробою осмислити взаємодію людини з природою, пояснити закономірності певних явищ, осягнути такі поняття як істина і справедливість, вірність і відданість, праведність і доброта, щирість і святість слова, саме тому вони є нині на часі. Надзвичайно актуальним для сучасного світу є біблійний заклик до миру і милосердя [3].

Ідея та образи священних книг вилилися в тканину фольклору народів світу, лягли в основу крилатих висловів і прислів'їв та приказок.

І нині в повсякденному мовленні побутують біблійні рядки ( “Хто не працює, той не їсть”, “Не судіть, не судимі будете”, “Час жити і час помирати”, “Не хлібом єдиним”, “Кесарю - кесареве”) [4].

Священні книги мають неминущу літературну цінність. У них зібрані мудрі проповіді-повчання пророцтва, міфи, молитви, народні пісні, притчі, легенди, різних народів та епох. До сьогодні теми і персонажі священних книг надихають митців і повертаються до нас у літературних творах різноманітних жанрів, зокрема в таких творах Д. Аліг'єрі “Божественна комедія”, В. Гете “Фауст”, В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”, Ф.Достоєвський “Злочин і кара”, О. Генрі “Останній листок”, М. Булгаков “Майстер і Маргарита”, М. Гоголь “Ніч перед Різдвом”. В цих творах показано мудрість і міць слова, добро і зло, боротьба і покірність, сенс життя і доля, а найголовніше - любов [5].

Чи не найкраще про любов, як вищий стан душі сказав апостол Павло: “Коли я говорю мовами людськими і ангельськими, та любові не маю, - то став я як мідь дзвінка або бубон гудучий. І коли маю дар пророкувати і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо” [6].

Чимало знаних твор ів світової літератури спонукають читача замислитися над таким питанням: хто винен у стражданнях людини? Часто “швиденько” знаходити відповідь: винні соціальні обставини, той чи інший лад. Так як правило, вчили в школі, так дуже просто і легко все пояснити, бо вина взагалі знімається з конкретної людини, та й людям притаманне прагнення шукати ворога десь, інстинктивно, а часом і свідомо відводити вину від себе. Показовим є аналіз дуже добре відомого оповідання О. Купріна “Гранатовий браслет”. Будь-який шкільний підручник пише, що почуття Желткова це символ високої, чистої жертовної любові. Насправді - егоїстичний невгамовний шал психічно не зовсім здорової людини (щоб дійти такого висновку, не треба нічого вигадувати: текст твору не просто свідчить про це, а по- справжньому кричить!). Природно постає питання: чим зумовлено трагічний фінал такої любові (Желтков застрелився)? Відповідь не складна: порушено одну з найважливіших заповідей (“Не сотвори собі кумира”). І нема чого розчулено цитувати останній лист Желткова до княгині, в якому є абсолютно неприпустимий з точки зору віруючої людини, і з позиції здорового глузду звернення до Віри “Нехай святиться ім'я твоє” (навіть далекі від віри люди знають, звідки ці слова, і про Кого йдеться) [7].

Практично аналогічною є ситуація у приголомшливому шедеврі англійської літератури XIX століття роман Е. Бронте “Грозовий перевал”.

Здавна ведеться: і в радощах і в горі віруюча людина звертається до Бога з молитвою. Молитовний стан - це особливе таїнство, адже молитва - це бесіда, розмова з Творцем. Особливо щирим, проникливим цей стан буває в дитинстві, коли ще не замулені душа і совість, коли чистим є помисли, високими устремління. Приклад такого одухотворення й одночасного очищення - молитовний порив Юри Живаго з роману Б. Пастернака “Доктор Живаго”: “Ангел Божий, хранителю мій святий - молився Юра, - спрямуй розум мій на істинний шлях і скажи матусі, що мені тут добре, щоб вона не хвилювалася. Якщо є загробне життя, Господи, посели матусю в рай, де лики святих і праведних сяють мов світила. Матуся була така хороша, не може бути, щоб вона була грішниця, помилуй її, Господи, зроби щоб вона не мучилась”. Роман Б. Пастернака дає чимало можливостей блискуче ілюструвати все те, що стосується ідеї свободи, особистості та ідеї життя як жертви. Святе письмо говорить про те, що людина покликана до Свободи. Про це зокрема йдеться в посланні до Галатів апостола Павла, але там підкреслюється, що мається на увазі не свобода від морального закону, а свобода в Господі,”де дух Господній - там воля” ( кор.3,17) [8].

Щодо ідеї життя як жертви, вона є особливо близькою Пастернаку та його улюбленому героєві Юрі Живаго, який готовий принести у жертву себе (спокутувати чи свої, чи чужі гріхи - власним життям.

Уведення християнських образів в художніх творах виявляються цікавими і плодотворними як на рівні органічності використання релігійних мотивів, що безпосередньо виражають авторську ідею, так і на рівні художньо-публіцистичної майстерності [9].

Зв'язок літератури з християнством може розглядатись двопланово: як художнє осмислення біблійних сюжетів та образів, символів (найбільш авторитетних в часі та історії людства доказів), і як використання моральних принципів і приписів, закладених, сформульованих у Святому Писанні. Отже, Бог, Христос, християнство, душа як сфера Божої присутності - стали літературними темами. Ідеї страждання, каяття і покути, спасіння і воскресіння є характерними ідеями християнського менталітету людини, а отже й предметом глибокої уваги і прискіпливого художнього осмислення літератури.

Література образними засобами, художнім словом переконують: віра в Бога, у царство небесне є важливою у житті людини на землі, тобто віра не відволікає від дійсності (від землі) а навпаки дає сили жити на землі. Дуже часто завдяки саме християнським орієнтирам герої літератури і усвідомлюють цілісність земного буття, оскільки християнська віра дає глибинний, творчий погляд на життя [10].

Звернення до найкращих зразків світової літератури дає всі підстави стверджувати: християнські засади упродовж століть були й залишаються фундаментом, основою цивілізації, культури й літератури зокрема. Особливий інтерес викликає пошук літературою форм активної, свідомої, вільної причетності персонажів до християнських уявлень про людину та її покликання. Зв'язок тут двосторонній і міцний: культура у своїх найвищих проявах тісно пов'язана з вірою; духовність культури, на думку багатьох відомих богословів, перебуває в безпосередній залежності від ступеня її релігійності [11; 12].

Сьогодні в усьому світі поряд із духовним відродженням іде протилежний процес - процес духовної деградації, обездуховлення культури, витіснення її всілякого роду підробками й сурогатами, що лише імітують духовність. Засоби ж масової інформації далеко не завжди виявляються на висоті: ми є свідками нав'язування читачам, слухачам, глядачам численних стереотипів анти дій і антигероїв, котрі відкидають традиційні моральні принципи, принципи релігійні, особливо християнські. Тому часто натовп, що вимагає хліба та видовищ, одержує цінності хибні та вигадані. А яка ж користь людині, якщо вона здобуде увесь світ, але загубить душу?

Висновки. Віра в особисте безсмертя і необхідність обов'язкової відповідальності перед совістю, гласом Божим у душі людини, - ось моральна основа християнства. Вона утверджується світовою літературою у її найкращих творіннях. Християнство справило значний вплив на світову літературу (це відбувається об'єктивно, незалежно від того, як художник ревно сповідує Бога, чи навіть відштовхується від нього. Світова література в пошуках віри, ціннісних критеріїв та орієнтирів людського існування і прямо, й опосередковано звертається до християнства. Християнські мотиви у літературному творі - це не просто тло; їхнє філософське й етичне функціонування повинно визначати головне - духовний рух героїв, формування істинної духовності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вказівки по підготовці вихователів для семінарів. Львівська богословська академія. - Львів: Свічадо, 1999.

2. Декларація про християнське виховання. Документи Другого Ватиканського Собору: конституції, декрети, декларація. - Львів: Свічадо, 1996.

3. Колегія Патріарха Мстислава. Про кваліфікацію бакалавра богослов 'я в системі духовної освіти УАПЦ. 1 із 4 http www.apc.org.ua 20.08.2001 p.

4. Концепція богословської освіти в Україні //Львівська богословська академія. - Львів: Свічадо, 1998.

5. Крижановский Р. Духовно-светское образование // Бизнес-информ. - 1998. - № 10.

6. ЛюбащенкоВ. Феноменукраїнськоголютеранства // Людина і світ. - 2001. - № 7.

7. Патриарх Алексий. Духовное образование и воспитание // Інтернет-журнал Сретенского монастыря. - с.1. httpwww.pravoslafie.ru/yurnal/ cdeas/duhovnobras/htm.

8. Релігійні організації в Україні станом на 1 січня 2004 року // Людина і світ. - 2004. - № 1.

9. Річний акт у Київській духовній академії і семінарії. - 1999. - № 10.

10. Складаний І. Інтерв 'ю з ректором Київської духовної академії і семінарії владикою Дмитрієм (Рудиком) // Освіта України // Інформаційний бюлетень УПЦ-КП. - 2000. - № 11.

11. Совещание директоров духовных учебных заведений РПЦ // Журнал Московской Патриархии. - 2002. - № 5.

12. Статут УАПЦ. Церковне навчання. Діяння Помісного Собору УАПЦ 14-15 вересня 2000 р. - Київ, 2000.

REFERENCES

1. Vkazivky po pidhotovtsi vykhovateliv dlia seminariv (1999). [Guidelines for the training of tutors for seminars]. Lviv Theological Academy. Lviv: Svichado. [in Ukrainian].

2. Deklaratsiia pro khrystyianske vykhovannia (1996). [Declaration on Christian upbringing]. The documents of the Second Vatican Council: constitutions, decrees, declarations. Lviv: Svichado. [in Ukrainian].

3. Kolehiia Patriarkha Mstyslava. Pro kvalifikatsiiu bakalavra bohoslovia v systemi dukhovnoi osvity UAPTs. 1 iz 4 [College of Patriarch Mstislav. About the qualification of the bachelor of theology in the system of spiritual education of the UAOC]. Available at http www.apc.org.ua (Accessed 20.08.2001 ). [in Ukrainian].

4. Kontseptsiia bohoslovskoi osvity v Ukraini (1998). [The Concept of Theological Education in Ukraine]. Lviv Theological Academy. Lviv: Svichado. [in Ukrainian].

5. Kryzhanovskyi, R. (1998). Dukhovno-svetskoe obrazovanye [The Concept of Theological Education in Ukraine]. Lviv Theological Academy. Byznes-ynform, no.10. [in Russian].

6. Liubashchenko, V (2001). Fenomen ukrainskoho liuteranstva [The phenomenon of Ukrainian Lutheranism]. Human and world, no.7. [in Ukrainian].

7. Patriarkh Aleksiy. Dukhovnoe obrazovanie i vospitanie [Spiritual education and upbringing]. The Internet magazine of Sretenskiy monastery, p.1. Available at httpwww. pravoslafie. ru/yurnal/cdeas/duhovnobras/ htm. [in Russian].

8. Relihiini orhanizatsii v Ukraini stanom na 1 sichnia 2004 roku [Religious organizations in Ukraine as of January 1, 2004]. Human and world, no.1. [in Ukrainian].

9. Richnyi akt u Kyivskii dukhovnii akademii i seminarii (1999). [Annual Act in Kyiv Theological Academy and Seminary]. No. 10. [in Ukrainian].

10. Skladanyi, I. (2000). Interviu z rektorom Kyivskoi dukhovnoi akademii i seminarii vladykoiu Dmytriiem (Rudykom) [Interview with the rector of the Kyiv Theological Academy and the Seminary, Bishop Dmitry (Rudik)]. Education of Ukraine. Newsletter, no.11. [in Ukrainian].

11. Soveshchanie direktorov dukhovnykh uchebnykh zavedeniy RPTs (2002). [Meeting of the Directors of the Spiritual Educational Institutions]. The magazine of Moscow Patriarchate,no.5. [in Russian].

12. Statut UAPTs. Tserkovne navchannia. Diiannia Pomisnoho Soboru UAPTs 14-15 veresnia 2000 r [The Statute of the UAOC. Church teaching. Acts of the Local Assembly of the UAOC on September 14-15, 2000]. Kyiv, 2000. [in Ukrainian].