Історія однієї присвяти: автобіографічний дискурс роману Віталія Бендера "Марш молодости"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ПРИСВЯТИ: АВТОБІОГРАФІЧНИЙ ДИСКУРС РОМАНУ ВІТАЛІЯ БЕНДЕРА «МАРШ МОЛОДОСТИ»

Антон Бузов

Звернення до мистецької спадщини Віталія Бендера сьогодні є своєрідним жестом повернення цього незаслужено невідомого на Батьківщині імені до літературного й навкололітературного обігу. Практика, коли за кордоном митець дістає більше визнання, ніж у рідній країні, загалом характерна для українського літературного процесу ХХ ст., протягом якого був витворений цілий масив художніх текстів письменників-емігрантів, більшість із яких мала лише етнічний зв'язок із Україною, вповні реалізувавшись на зарубіжних теренах. Доробок Віталія Бендера -- прозаїка і публіциста, практично все творче життя якого пройшло у Великій Британії, досі є непоцінованим на його Батьківщині. Це підтверджує вкрай незначна кількість розвідок, присвячених літературній і публіцистичній спадщині митця.

Так, у словнику-довіднику «Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості» за редакцією Віри Просалової, що є одним із найповніших довідкових видань такого характеру в сучасній україністиці, подано переважно джерела мемуарного характеру, що стосуються біографії письменника. Лаконічні спогади про Віталія Бендера залишили Р. Василенко [4], М. Дальний [7], І. Качуровський [8]. На сьогодні найповніше видання творів письменника [1] містить передмову О. Коновала, у якій подано короткі відомості про життєвий шлях літератора, проте повністю відсутні спроби фахового аналізу текстів В. Бендера [10].

Перелічені розвідки відзначені бодай побіжним інтересом до постаті письменника, чого не можна сказати про решту спеціалізованих видань, присвячених літературному процесу в еміграції. Так, наприклад, у монографії В. Мацька «Українська еміграційна проза ХХ століття» [11] життєвий і творчий шлях Віталія Бендера повністю проігноровано, незважаючи на декларовану в назві праці вичерпність наукової візії діаспорної прози.

Літературно-публіцистичний доробок митця становить об'єкт аналізу кількох розвідок вітчизняних літературознавців. Так, стаття Віри Просалової присвячена реалізації проблеми «автор-герой» у романі «Фронтові дороги». Дослідження проблемного поля есеїстики В. Бендера було здійснене Валентиною Галич [6]. У розвідках автора цієї статті проаналізовано ідейно-естетичні домінанти роману «Фронтові дороги» [2], розглянуто поетикальні ознаки малої прози митця [3].

Автобіографізм постає одним із актуальних дискурсів прочитання української еміграційної прози, адже комплекс автопсихологічних мотивів творчості письменників-емігрантів перебуває в тісному зв'язку з конкретними фактами їхнього життєпису, насиченого революціями, війнами, вимушеним вигнанням. Не є винятком у цьому аспекті й Віталій Бендер, який був активним учасником Другої світової війни -- спочатку в складі радянської армії, а потім і в лавах Першої дивізії УНА. Тому перспективним виглядає прочитання роману «Марш молодости» в автобіографічному дискурсі з метою визначення механізмів впливу фактів біографії автора на поетикальну організацію твору. Необхідність здійснення автобіографічних студій над романом у поєднанні з практично цілковитою відсутністю спеціалізованого осмислення постаті Віталія Бендера в українському літературознавстві зумовлює актуальність цього дослідження.

Мета статті -- визначення специфіки авто- біографізму як важливої поетикальної стратегії у романі Віталія Бендера «Марш молодости». Завдання статті -- простежити шляхи реалізації ключових рис автобіографізму в зазначеному творі.

Автобіографізм є потужним джерелом розширення діапазону художньої виразності авторської нарації, адже факти з життя митця, поєднані з автопсихологічним переживанням перебігу довколишньої реальності, є виявом його ставлення до дійсності, у якому художній домисел постає механізмом трансформації життєвої правди у правду художню. Загалом прагнення людини до самопізнання, осмислення свого духовно-біографічного досвіду становить базовий мотив творчості як такої. Цілком поділяємо думку В. Халізєва, який зазначає: «Художнє осягнення і перетворення власного духовно-біографічного досвіду і рис своєї індивідуальності є <...> невід'ємною ланкою літератури» [14, 65].

Роман «Марш молодости» був виданий у двох частинах у Мюнхені 1954 р. Текстові твору передує присвята: ««Близьким і далеким землякам, стрільцям і старшинам 31 полку, що впали на непривітних горбах під Штраденом, цю книжку присвячує автор» [1, 468]. Слід зазначити, що згадане у ній військове з'єднання реально існувало на театрі бойових дій у 1943-1945 рр. Саме в його лавах війну завершив сам Віталій Бендер, який починав свій військовий шлях як вояк радянської армії. Це свідчить про те, що роман «Марш молодости» є автобіографічним. Історичною основою зображуваних у творі подій став марш Першої дивізії УНА до Північної Італії навесні 1945 р.

Історія відступу Першої української дивізії та її здачі в англійській полон висвітлена у праці майора вермахту Вольфа-Дітріха Гайке «Українська дивізія “Галичина”: історія формування і бойових дій у 1943-45 роках» [5]. Автор у мемуарній формі подає відомості про останні дні війни для дивізії, позначені загальною деморалізацією німецького командування і відчайдушним марш-кидком дивізіонерів у напрямку Північної Італії з метою контакту з англійськими частинами та подальшого переходу до статусу військовополонених. Зображені в роботі Вольфа-Дітріха Гайке події, на нашу думку, можуть бути співвіднесені з окремими сюжетними перипетіями роману Віталія Бендера «Марш молодости», що дає змогу припустити наявність фактографічної та біографічної основ у цьому літературному творі. Звісно, не можемо стверджувати цілковиту тотожність подієвості реальної та художньої, але спостерігаємо низку якщо не ідентичних, то дуже близьких за значенням чинників впливу історичної правди на формування світу художнього твору.

У романі точно передано загальний рух дивізії з України на південь у напрямку Італії. Так, хорунжий Чиговський «вивів свою чоту з того незрівнянного пекла під Бродами, що впало на дивізію як прокляття» [1, 475], після чого «під час словацького постою <...> отримав штабову сотню» [1, 475]. Зазначені локалізатори відтворюють маневри Першої дивізії УНА після поразки під Бродами дорогою до Австрії. Історичний шлях дивізії пролягає через територію сучасних Австрії та Словенії, що збігається із відтвореним у романі шляхом спеціальної сотні, окресленим сотником Сіроштаном: «На півдні і південному заході кострубатим пасмом лягли гори Югославії <...> За пляном Сіроштана сотня скорим маршем мала пробитися до шляху Грац-Юденбург» [1, 519].

В.-Д. Гайке пов'язує відступ української дивізії із втратою зв'язку з німецьким командуванням: «Не було жадного особистого прощання, навіть хоч би поміж командуючим генералом і командиром Дивізії. Це був дивний спосіб звільнювати Дивізію з складу IV-го СС-танкового корпусу. Ясно, що для нього Українська Дивізія була тільки якась там “чужонаціональна", а не німецька, дивізія» [5, 202]. Відзначаємо, що мемуарист акцентує на існуванні значних протиріч між керівництвом української дивізії та німецьким генералітетом, що насамкінець спільного маршу стали непереборними. Цікавим видається відображення причин маршу дивізії, вказаних В.-Д. Гайке як наслідок втрати порозуміння між німецьким командуванням та українською старшиною, і конкретне відтворення цієї колізії в романі: «Сіроштан спершу розгубився. Він сподівався близької капітуляції, але ніколи не думав, що ця подія застане його сотню так зненацька, без ніякого попередження зі штабу полку» [1, 518]. Відзначаємо тут подібність у зображенні Гайке та Бендером відсутності контактів між німецьким та українським військовим керівництвом, що, на думку обох авторів -- як мемуариста, так і белетриста, -- стало причиною маршу дивізіонерів до Італії, який завершився в таборі для інтернованих у місті Ріміні. Одним із рімінських військовополонених був і Віталій Бендер.

Автор спогадів подає картину відступу дивізії: «Дивізія мусить тепер відірватися від ворога, а це можна осягнути тільки поспішним маршем. Треба маршувати, маршувати, щоб увійти на територію, зайняту західніми альянтами. Аж до того часу заборонено робити перепочинки -- треба маршувати день і ніч, бо все ще існує небезпека наступу Червоної Армії. 8 травня 1945 року начальник штабу ще раз повернувся через річку Мур і спонукував всі частини, головне тилові команди, до поспішного маршу» [5, 204]. Практично ідентичну пораду отримує в романі сотник Ігор Сіроштан від підполковника Стеблинського: «Моярада: перейти Муру й намагатися перерізати горами шматок Югославії, щоб вийти на Трієст, або Удіне» [1, 519]. Точність географічного визначення романного простору підтверджує досвід бойових дій, здобутий автором у зазначеній місцевості у складі Першої дивізії УНА.

Марш дивізії супроводжувався обстрілами з боку радянської авіації та численними втратами серед українців: «Вишкільно-запасний полк, підрозділи якого були розташовані здалека один від одного, попав у важкі бої і при великих втратах намагався пробитися на північ. Під час боїв полк розпався» [5, 206]. Прорив до Італії, зображений Віталієм Бендером у романі «Марш молодости», також позначений великою кількістю загиблих дивізіонерів: «Багато впало стрільців. Багато тих, що в цій повісті лишилися не згаданими» [1, 675].

В.-Д. Гайке засвідчує наявність контактів між українськими військовополоненими та силами англійської армії. Так, у своїй книзі мемуарист зазначає, що однією з головних цілей прориву до Північної Італії для дивізіонерів було здатися в полон англійцям, тому що зустріч із радянськими військами рівнялася для них смертному вироку: «Весь фронт мав, починаючи від 7 травня 1945 року, відірватися від большевиків і, залишивши все спорядження, відійти на територію, окуповану англійцями чи американцями <...> А для Дивізії становище ще настільки гірше, що вона, як піхотна дивізія, може відступати значно повільніше, ніж її обидва сусіди -- моторизовані й швидкорухливі. А особливо повинно залежати на тому, щоб українці не попали в руки большевикам» [5, 200]. У романі кінцевим результатом прориву постає добровільний перехід стрільців спеціальної сотні під нагляд англійських солдатів: «Під схід сонця стрільці склали зброю. Конвойовані англійцями, прямували в глиб Італії» [1, 676]. Романна подієвість відповідає історичній правді.

Інтерес у контексті автобіографічного прочитання роману «Марш молодости» викликають також постаті наддніпрянських українців, які стали рушійною силою дивізії на шляху до поставленої мети. Слід пригадати, що Віталій Бендер починав війну в лавах Червоної армії, призваний на військову службу у зв'язку з нападом нацистської Німеччини на Радянський Союз у червні 1941 р. Проте обставини склалися так, що після потрапляння до німецького полону та втечі з нього він зголосився добровольцем до дивізії «Галичина», з якою пройшов решту війни до самого її завершення.

Така колізія втілюється у романі в сюжетній лінії, пов'язаній із образом Дмитра Гнатенка. Виходець із Харківщини, він устиг побувати в радянській армії та німецькому полоні, де зазнав певних ідеологічних упереджень щодо дій українських повстанців: «Що особисто він думав про дивізію? Як сказати? Ставився з презирством, бо ненавидів німецький стрій, і для нього, Гнатенка, кожний, хто одяг цей стрій на себе, автоматично ставав шкурником, вбивцею, людиною без серця» [1, 576]. Проте виняткові життєві обставини змусили колишнього радянського партизана шукати кращої долі в лавах української дивізії. Дмитро розуміє, що шляху назад немає, адже перебування на ворожій території прирівнювалося до зради. Саме тому Гнатенко відповідає відмовою на пропозицію сотника Сіроштана відпустити його: «Ваша порада про мій поворот до частини більш ніж дивна... Вона дурна, товаришу сотнику. <...> Знаєте, що чекає на мене за це? Це ж -- демонстративна зрада» [1, 577].

Проте Гнатенком під час прийняття рішення про долучення до спеціальної сотні керує не лише обґрунтоване побоювання військового трибуналу за умови повернення до радянської частини. Він усвідомлює можливість інтеграції до лав спеціальної сотні, відзначає шляхетність та високий дух її бійців. Це враження підкріплене щирим здивуванням від рішення командування зберегти життя радянським полоненим: «Ваші хлопці мають великі душі, і їхнє поводження з нами майже товариське. Я ніколи не думав, що ви залишите нас живими, бо доля ваших хлопців на партизанському боці була б незавидною» [1, 576]. Колишній червоноармієць чітко усвідомлює, що в разі іншого розвитку подій спеціальна сотня була б безжально знищена партизанами, що лише посилює його захоплення своєрідним кодексом честі цього військового з'єднання.

Паралельне розвінчання міфу радянської пропаганди про комплектацію українських бойових одиниць переважно вихідцями з Галичини, інспіроване ідентифікацією Сіроштана та численних бійців сотні як східняків, поглиблює довіру Дмитра до нових побратимів по зброї. Відбувається своєрідна ініціація, яка символізує формування нового характеру самоідентифіка- ції, побудованої на принципах солдатського братерства, що протистоїть класовому антагонізму, набутому внаслідок дії тоталітарної пропаганди. Перехід з лав радянської армії до лав її запеклого супротивника в романному тексті, як і у випадку з Віталієм Бендером, постає безболісним, адже ключовими виявляються національна свідомість та принципи людяності на противагу ідеологічним настановам.

Таким чином, можна стверджувати наявність серйозної автобіографічної основи в романі «Марш молодости», яку складають пережиті Віталієм Бендером події кінця Другої світової війни в Європі. Автобіографізм справляє відчутний вплив на авторські ідейно-естетичні стратегії, дає змогу здійснити художнє осмислення воєнного досвіду цілого покоління української еміграції, принаймні тієї її частини, яка змушена була після завершення війни назавжди залишити Батьківщину. Метою подальших розвідок є продовження студій з автопоетики художніх текстів Віталія Бендера.

роман марш автобіографізм бендер

ДЖЕРЕЛА

1. Бендер В. Марш молодости [Текст] / Віталій Бендер. -- К.: Юніверс, 2005. -- 888 с.

2. Бузов А.С. Дискурс експресіонізму в романі Віталія Бендера «Фронтові дороги» [Текст] / Антон Сергійович Бузов // Актуальні проблеми української літератури і фольклору: наук. зб. / редкол.: В.А. Просалова (відп. ред.) та ін. -- Вінниця: ДонНУ, 2015. -- Вип. 23. -- С. 70-79.

3. Бузов А.С. Стильові пошуки у малій прозі Віталія Бендера [Текст] / Антон Сергійович Бузов // Jahrbuch der VI Internationalen virtuellen Konferenz der Ukrainistik „Dialog der Sprachen -- Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht“ Reihe: Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik [Діалог мов -- діалог культур. Україна і світ]. -- Мюнхен: KUBON & SAGNER, 2016. -- С. 255-260.

4. Василенко Р.М. Ех, дороги [Текст] / Ростислав Миколайович Василенко // Життя в гримі та без (шляхами діаспори): мемуари, поезія, публіцистика. -- К.: Рада, 1999. -- С. 366-369.

5. Гайке В.-Д. Українська дивізія «Галичина»: історія формування і бойових дій у 1943-45 роках [Текст] / Вольф-Дітріх Гайке. -- Торонто; Париж; Мюнхен, 1970. -- 278 с.

6. Галич В.М. Публіцистика Віталія Бендера: жанрово-стильові домінанти [Текст] / Валентина Миколаївна Галич // Соціальні комунікації: теорія, історія, регіональний дискурс: наук. зб. / редкол.:М. Галич (гол. ред.), К.М. Ульянова (заст. гол. ред), О.С. Куцевська, Ю.Є. Соловйова, Н.Є. Манич; [передм. К.М. Ульянової]. -- Рівне: О. Зень, 2015. -- С. 23-46.

7. Дальний М. Вибране: Люди -- події -- коментарі [Текст] / Мар'ян Дальний ; упоряд. О. Коновал. -- К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2007. -- 563 с.

8. Качуровський І.В. Покоління Другої світової війни в літературі української діаспори [Текст] / Ігор Васильович Качуровський // Променисті сильвети. -- К.: Києво-Могилянська академія, 2008. -- С. 514-531.

9. Коновал О.Г. Віталій Бендер про «Вогненне коло» Івана Багряного [Текст] / Олексій Григорович Коновал // Літературна Україна. -- 2011. -- 10 листопада. -- С. 11.

10. Коновал О.Г. Жив з Україною в серці [Текст] / Олексій Григорович Коновал // Марш молодости. -- К.: Юніверс, 2005. -- С. 5-9.

11. Мацько В.П. Українська еміграційна проза ХХ століття [Текст]: монографія / Віталій Петрович Мацько. -- Хмельницький: ПП І.Ж. Дерепа, 2009. -- 388 с.

12. Просалова В.А. Віталій Бендер [Текст] / Віра Андріївна Просалова // Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості. -- Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. -- C 27.

13. Просалова В.А. Проблема автор -- герой у романі Віталія Бендера «Фронтові дороги» [Текст] / Віра Андріївна Просалова // Вісник Донецького ун-ту. Серія Б. «Гуманітарні науки». -- 2015. -- № 1-2. -- С. 208-213

14. Хализев В.Е. Теория литературы [Текст] / Валентин Евгеньевич Хализев. -- 4-е изд., испр. и доп. -- М.: Высш. школа, 2004. -- 405 с.

Размещено на Allbest.ru