Шевченкознавчі студії Дмитра Николишина

Размещено на http://allbest.ru

9

УДК 821.161.2.09(477):929Николишин

Шевченкознавчі студії Дмитра Николишина

О.В. Меленчук

В українському літературознавстві творчість письменника, літературознавця, критика, перекладача, видавця і педагога Дмитра Николишина (1884-1950) нині залишається малознаною й до кінця не вивченою. Народився Д. Николишин на Тернопіллі, вищу освіту здобув у Чернівцях, на філософському факультеті, де студіював українську мову і літературу під орудою С. Смаль-Стоцького. Після закінчення Чернівецького університету (1910) працював у Вижницькій, а відтак у Коломийській українських гімназіях, педагогічну діяльність поєднував із творчою та видавничою. Брав активну участь у суспільно-культурному житті українців, долучався до відзначення роковин пам'яті Т. Шевченка. Ще в студентські роки, починаючи із 1906 року, з часу вступу до університету, Д. Николишин захопився творчістю Т. Шевченка, до якої повсякчас апелював у житті. На це вказують його публічні виступи, публіцистичні статті та наукові праці, присвячені дослідженню Шевченкових творів. Зокрема, ювілейного 1914 р. в Коломиї, у видавництві Д. Николишина «Загальна Книгозбірня», побачили світ його праці «Козаччина в поезії Т. Шевченка» й «Т. Шевченко. Історичні поеми», присвячені аналізу Шевченкових творів, а відтак обидві були перевидані, зокрема перша - у 1929-му, друга - у 1921-му роках. У прикінцевих заувагах до праці «Т. Шевченко. Історичні поеми» Д. Николишин повідомляв, що планує здійснити й третій випуск своєї книжки, але цей задум так і не реалізувався. Слід зауважити, що упродовж трьох десятиліть у «Загальній книгозбірні» (1914-1942) було видано майже чотири десятки книжок. Примітно, що перші три випуски стосувалися творчості Т. Шевченка, у цьому ж видавництві надруковано працю О. Цісика «Політичні поеми («Три літа»)» (1925).

Перегодом з'явилися виголошені Д. Николишиним промови й реферати, зокрема окремою брошурою «Пророк і ми» (1929), у періодичних виданнях виступи «Між поетом і царем» (1932), «В Тарасові дні» (1932), «У 90-ліття „Заповіту”» (1935), «Літа з сімками (7) у житті поета» (1937), «Шевченко-маляр» (1938) тощо.

Помітне зацікавлення шевченкознавчою спадщиною Д. Николишина спостерігається на початку 90-х рр. ХХ ст. й часткове її висвітлення міститься головно у публікаціях науково-популярного характеру М. Герасиміва й Д. Панчишина. На актуальних аспектах шевченкознавчої проблематики праць дослідника акцентує професор Б. Мельничук у Шевченківській енциклопедії (Т. 4). Та все ж нині є потреба у новому прочитанні шевченкознавчих праць Д. Николишина, комплексному систематичному їх аналізі й об'єктивному поцінуванні.

Вміти прочитувати тексти Т. Шевченка, пояснювати й інтерпретувати їх - так навчали осмислювати творчість поета в Чернівецькому університеті на початку ХХ століття. Не дивно, що наукове студіювання творчості Т. Шевченка для багатьох колишніх студентів стало справою життя. У своєму «Життєписі» колишній студент і письменник І. Дощівник занотовував: «Омелян Цісик (як і Святослав Лакуста, Дмитро Николишин, Микола Павлусевич, Іван Дощівник) належить до тих кращих україністів, що вийшли з-під руки професора доктора Смаль-Стоцького» [1, с. 66]. Примітно, що погляди Д. Николишина на творчість Т. Шевченка викристалізовувалися не тільки під впливом професора С. Смаль-Стоцького, а й в оточенні найближчих товаришів- однодумців - В. Сімовича й О. Цісика, які пізніше згадуватимуть письменника у своїх мемуарах. В. Сімович, розповідаючи про університетський «Гурток кобзарознавства» (насправді такої назви не існувало, автор навмисно її придумав), високо оцінював роботу колишніх його членів та зазначав, що й пізніші, вже поза університетськими стінами, робота над творами Т. Шевченка безперервно кипіла: «Із українського семінара професора Стоцького вийшов і Д. Николишин, що, скінчивши університет, покинув Буковину й перенісся до Коломиї. Але ж і він не позбувся „інтерпретаторської жилки”, винесеної з Чернівців. У своїй „Загальній Книгозбірні” він, мабуть, перший із нас видав історичні поеми Шевченка з дуже гарними поясненнями (2 видання - 1921 р.). Чи була спроба закласти і в Коломиї „Гурток”, мені не відомо. Але ж, коли 1921 р. я в Коломиї зустрінувся в домі Николишина з Цісиком, дуже діяльним членом кіцманського „Гуртка”, з дискусії, що почалася з приводу мого видання „Кобзаря” для народу, я набрав вражіння, що і в Коломиї йде дуже жвавий обмін думок у справі розуміння Шевченкових творів, і то між учителями, колишніми чернівецькими студентами» [8, с. 81].

Відомо, і на цьому неодноразово наголошували учні С. Смаль-Стоцького, що велика увага приділялася розбору поезії на історичну тематику, яка відкривала широкі горизонти пізнання національно-політичного світогляду Т. Шевченка. Це не могло не відбитися на подальших студіях випускників університету. З огляду на це, відверта залюбленість у літературу, а головно отримані знання із лекцій професора С. Смаль- Стоцького, спонукали Д. Николишина продовжувати осмислювати глибокий зміст поезій Т. Шевченка, і як наслідок плідної роботи побачили світ друком кілька ґрунтовних наукових розвідок дослідника.

Року 1914-го, у зв'язку з появою двох шевченкознавчих праць Д. Николишина, він офіційно заявить про себе в літературознавстві як про вдумливого і допитливого дослідника поетичної спадщини Кобзаря. Ці видання одразу викликали інтерес як серед науковців, так і широкого кола читачів. Підтвердженням цього є відгуки та схвальні рецензії у тогочасній пресі. Наприклад, І. Чепига в рецензії на «Історичні поеми Тараса Шевченка зі вступом і поясненнями Николишина» (1914), вміщеній в «Ілюстрованій Україні», зазначав, що «книжка не носить виразного ювілейного характеру, вона не обчислена лиш на часове істнованє, але складена вона незвичайно вміло і зі знанєм предмету, що забезпечує її тривалу вартість. [...] Вартість книжки полягає головно в тому, що вона внесе в нашу суспільність розуміннє Шевченкових творів, якого, на жаль, у нас так мало» [10, с. 151]. Колега по творчому цеху, дослідник творчості Т. Шевченка Д. Лукіянович у газеті «Діло» (1914) відгукувався про працю Д. Николишина так: «Сеї книжки не можна не то промовчати, але й збути кількома фразами. Вона гідна особливої. [...] Ся книжка написана з потрібним знанєм, отже й дає читачеви, особливо нашій молодіжи, позитивне знанє замість кілька загальних, а то і пустих фраз, якими нераз послугуються, говорячи про Україну, її любов і про Шевченка... [2, с. 3]. А педагог І. Ющишин, окрім літературного значення, відзначав і педагогічну вартість книжки, яка може використовуватися у школі як дидактичний підручник. Та й сам автор у вступному слові до другого видання зазначав, що книжка мала стати в нагоді насамперед шкільній молоді, якій адресувалася.

Високу оцінку працям Д. Николишина знаходимо на сторінках сучасної «Шевченківської енциклопедії», зосібна Б. Мельничук, характеризуючи студію «Козаччина в поезії Т. Шевченка» справедливо зауважив, що автор «переконливо довів, що в спадщині поета художньо трансформувалися фактично всі етапи героїчно- трагедійної історії українського козацтва, починаючи від його заснування і завершуючи зруйнуванням Запорозької Січі 1775» [3, с. 553]. На переконання Б. Мельничука, друга праця Д. Николишина «Т. Шевченко. Історичні поеми» «за „технологією” розгляду Шевченкових творів [...] випереджала книжку його вчителя С. Смаль-Стоцького «Т. Шевченко. Інтерпретації» (1934) та пізніші від неї „Коментарі” Ю. Івакіна» [3, с. 554].

За змістом й композиційною структурою історико-літературна праця Д. Николишина «Т. Шевченко. Історичні поеми» 1914-го й 1921-го років видання умовно складається з двох частин: у першій подано науковий апарат, друга - містить твори Т. Шевченка. Приміром, видання 1914 року має дещо спрощений вигляд. У п'яти основних розділах («Коли і які історичні поеми написав Шевченко», «З яких джерел черпав Шевченко свої історичні відомости», «Як уявляв собі Шевченко козаччину», «Історична основа поем», «Замітки до поодиноких поем») автор запропонував власне розуміння й осмислення восьми творів Т. Шевченка на історичну тематику: «Іван Підкова», «Гамалія», «Тарасова ніч», «Вибір гетьмана» («У неділеньку у святую») (насправді в Шевченка - «У неділеньку у святую»), «Здача Дорошенка» («Заступила чорна хмара») (у Т. Шевченка - «Заступила чорна хмара»), «Іржавець», «Чернець», «Швачка», причому всі називає поемами, навіть вірші «Іван Підкова», «У неділеньку у святую» й «Швачка». Друге видання праці (1921 року) в цілому дублює попреднє, однак автор доповнює його розгорнутим коментарем до вищезгаданих та уводить ще два - поезію «Буває, в неволі іноді згадаю.» й поему «Невольник». Зробив автор поправки і в науковій частині. Замість розділу «Як уявляв собі Шевченко козаччину» на останню позицію виніс «Суцільний погляд на історичні поеми Шевченка».

Своєрідним ключем, заспівом до праці Д. Николишина стали цитовані автором рядки із послання творів на історичну тематику, Д. Николишин простежує головні вузлові етапи розвитку Шевченкової творчості, визначаючи при цьому динаміку зростання інтересу поета до історичного минулого України. Це, зокрема, період творчих пошуків до початку виходу «Кобзаря», відтак перебування в Україні після тривалої розлуки з рідною землею та період заслання Т. Шевченка. Як зауважує дослідник, злам у свідомості поета був пов'язаний із його візитом в Україну 1843 року, який негативно позначився насамперед на його внутрішньому стані: «Поет побачив, що на Вкраїні політична, економічна й національна неволя, та що ніякої надії на краще не може бути, бо „там чорт ма людий; німці прокляті, більш нічого”. [...] Страшний роздавлюючий контраст між славною бувальщиною, якою вона уявлялася поетови, а підлою, поганою дійсністю, яку бачив на Вкраїні, зазначився зміною в його думках про деякі історичні особи й факти, як от про Богдана Хмельницького, і ту зміну бачимо в дальших його поемах» [12, с. ГУ]. Д. Николишин веде до того, що твори Т. Шевченка періоду «трьох літ» мають виразне політичне забарвлення, бо «поет не вертає більше до геройської козацької доби; його душу томлять фатальні похибки Хмельницького, які завели Україну в московську неволю, та згадки про кривди заподіяні москалями українському народови» [6, с. ГУ]. Нагадаємо, що цей аспект у творчості Т. Шевченка окремо розглянув О. Цісик у праці «Політичні поеми («Три літа») (1925). У період заслання тема історичного минулого у творчості поета набуває виразніших рис і стає стрижневою. Д. Николишин з'ясовує питання впливів та джерельну базу, що дозволили поетові утвердити й здійснити переспів історичної правди, яка за своєю внутрішньою природою мала чимало суперечливих моментів. У широкій лектурі Т. Шевченка фіксувалися ґрунтовні історичні праці - «Історія Русів», «История Малой России» Д. Бантиш-Каменського, «История Малороссии» М. Маркевича, на думку Д. Николишина, вони й допомогли поетові розібратися у багатьох складних історичних питаннях, а це взаємовідносини поляків і українців за часів польсько-литовського панування, а відтак періоду козаччини.

Проте, ретельно прочитуючи згадані праці, дослідник висновує, що Т. Шевченко не все приймав і не в усьому йшов за авторитетними джерелами. Показовими є погляди поета щодо постатей Б. Хмельницького, П. Дорошенка, І. Мазепи. На відміну від тодішньої офіційної історичної думки, Т. Шевченко, у поясненнях Д. Николишина, з «крайною неохотою» відноситься до Б. Хмельницького, однак автор одразу робить уточнення й переконує, що «хибно було б думати, що Хмельнищина таки цілком не займала поета та що він, одвернувшися від Богдана, знехтував і його велике діло. Що воно так не є, про те сьвідчить нам історична картина «Дари Богданові і Українському народови», поміщена між иньшим 6-и малюнками в альбомі «Живописна Україна», виданім в Петербурзі 1844.

Вона представляє сьвітлу хвилю в історії України, коли Україна, скинувши з себе польське ярмо, стала могутньою, независимою державою і приймала в гетьманській столиці, в Чигирині, посольства чужих держав, що бажали заключити з нею союз» [12, с. XV]. Натомість Д. Николишин наводить у приклад оцінки діяльності українських гетьманів П. Дорошенка й І. Мазепи Т. Шевченком на відміну від поданих їм характеристик в «Історії Русів», працях Д. Бантиш-Каменського і М. Маркевича, в яких вельми неприхильно розцінювалася політика обох гетьманів. Д. Николишин називає причини Шевченкового захоплення обома історичними постатями, бо насправді «поет любить тих, що боролися за політичну самостійність рідного краю, а ненавидить тих, що ту самостійність занапастили, бо власть мали на те, щоб самим панувати та маєтки й почести збирати, все одно чи з польської, чи з московської ласки. [...] До перших належить „дурний Самойлович”, Скоропадський, Брюховецький, до других такі, як Тетеря, Ханенко...» [12, с. ХУІІІ]. От якраз в П. Дорошенкові й І. Мазепі, вказує дослідник, Т. Шевченко вбачав борців за політичну незалежність України. «Зі „Здачі Дорошенка” віє любов'ю до сього козацького гетьмана, - пояснює Д. Николишин. Поет зрозумів ціль його діяльности. При помочи турецькій зєдинити Україну під одною гетьманською булавою і визволити її з-під польської й московської опіки.

Він боронився до останку і тільки те, що жаль України йому було і що бачив, що вражої сили не розсипле, спонукали його здатися Самойловичеви. От через те він милий поетови. Так само зрозумів він змаганя Мазепи. Він бачив причину полтавської трагедії з 1709 р. в тій обставині, що провідники народу не вміли одностайне стати та не поєднали гетьмана (Мазепу з хвастовським полковником (Палієм)). Якби се було сталося, „пожали б пшениченьку” - достали б Полтаву, а тим самим скинули б московське ярмо з народу. Січ істнувала б, а з нею і независимість України» [12, с. ХУІІІ].

Д. Николишин підкреслив правдивість суджень Т. Шевченка стосовно згаданих гетьманів і наголосив на незвичайній здатності поета дошукуватися історичної правди. Ясна річ, означене Д. Николишиним органічно вписувалося і в його концепцію сприйняття історичного минулого, бо ж праця про історичні твори Т. Шевченка стала однією з причин розправи сталінських опричників як над самим автором, так і тими, хто читав цю розвідку й отримав по 25 років заслання. Йдеться, зокрема, про групу студентів Чернівецького університету, котрих на початку 1950-х років засудили радянські каральні органи.

Про добре розуміння Д. Николишиним історії України свідчить розділ, в якому він з'ясовує питання історичної основи Шевченкових творів. Автор заглиблюється в перипетії історичного минулого, виявляє себе як історик і дає оцінку подіям XV!-XVn[ століття. Наче художник, дослідник малює картину важкого становища України, починаючи від Люблінської унії (1569) і закінчуючи ліквідуванням Гетьманщини, повстанням гайдамаків (Коліївщина) й зруйнуванням Січі. На цій основі автор пропонує власну рецепцію виокремлених для розгляду творів Т. Шевченка. Окрім наукового студіювання творчості Т. Шевченка, Д. Николишин як педагог прищеплював любов до слова Кобзаря не тільки у шкільному середовищі, а й традиційно підтримував заходи зі вшанування пам'яті поета, на яких неодноразово виголошував глибокі за змістом промови, присвячені Шевченковій творчості.

Організоване 1929 року Коломийською громадою Шевченківське свято супроводжувалося виступом Д. Николишина з промовистою назвою «Пророк і ми» [6], який того ж року з'явився окремою брошурою. Відштовхуючись від подій минулого, Д. Николишин без найменшого страху відкрито говорив про проблеми розвитку української державності. А головно про багатовікове підневільне становище України, відлік якого сягає періоду розпаду княжої держави. Те, про що вів мову Д. Николишин, мало особливо небезпечний характер як у панській Польщі, де з'явилася брошура, а особливо у Радянському Союзі, який продовжував політику самодержавства стосовно України, до того ж не без участі самих українців, отих «запроданців», про яких писав Шевченко. письменник шевченковий кобзарь николишин

Вбачаючи у Шевченкові пророка, Д. Николишин, як і його сучасник В. Щурат, а згодом і О. Пріцак, асоціював поета із старозавітним пророком Ієремією, що на думку, сучасного шевченкознавця Є. Нахліка, вимагає обережності, бо насправді «немає підстав зводити Шевченка як національного пророка до розпачливого Єремії» [4, с. 5].

Проте у Д. Николишина таке порівняння має радше підсилювальний характер, що підкреслює роль поета, бо «ніхто не збагнув глибини трагізму історичного життя укр[аїнського] народу так докладно й болючо, як Шевченко» і «такого різкого, безоглядного, а все ж таки подиктованого глибокою любов'ю слова правди на Україні ще не чули» [5, с. 2], - йдеться у публікації дослідника «В Тарасові дні» (1932). Показово, що шевченкознавчі матеріали Д. Николишина об'єднані однією темою, стрижнем якої є авторське обґрунтування спричиненості споконвічного скрутного становища України в контексті європейського простору: «Дістав український народ важке завдання, бути посередником між Заходом і Сходом, а з тим також і заборолом європейської культури перед дикими ордами азійських кочовиків, що зробили собі через його степи й лани шлях на захід, зазначуючи його потоками крови й пожарищами. І сповнив він важливе завдання: захистив західних сусідів».

Підкреслюючи Шевченкове далекоглядне прозирання в майбутнє, Д. Николишин переконував людей у важливості щорічних вшанувань пам'яті Т. Шевченка, бо «свято Поета повинно стати днем обрахунку нашої національної совісти, чи й наскільки сповнили ми та й сповняємо свої національні обов'язки; пам'ять про його муки повинна усунути з наших душ трусливість та малодушність, а на те місце влити в нас бадьорого духа, а його ідеали мусять перетопити нас усіх без різниці стану й віку в одноцільну, з'єднану громаду й заставити до впертої плянової праці на всіх царинах нашого національного життя» [5, с. 2].

Наукове інтерпретування творів Т. Шевченка на історичну тематику, з одного боку, а з іншого - громадсько-просвітницька діяльність в осмисленні й популяризуванні Шевченкових заповітних ідей, складають цілісний портрет Д. Николишина-шевченкознавця, який належить до гідних продовжувачів традицій чернівецької шевченкознавчої школи.

Список використаної літератури

1. Дощівник І. Життєпис. Вибрані твори / І. Дощівник ; упоряд. І. Грушковський. Вижниця : Черемош, 2006. - 208 с. ; Doshchivnyk I. Zhyttiepys. Vybrani tvory / I. Doshchivnyk ; uporiad. I. Hrushkovskyi. - Vyzhnytsia : Cheremosh, 2006. - 208 s.

2. Лукіянович Д. Рец. на кн. : Історичні поеми Тараса Шевченка зі вступом і поясненнями Дмитра Николишина (Коломия, 1914) : / Д. Лукіянович // Діло. - 1914. -44. - 27 лютого. - С. 3 ; Lukiianovych D. Rets. na kn. : Istorychni poemy Tarasa Shevchenka zi vstupom i poiasnenniamy Dmytra Nykolyshyna (Kolomyia, 1914) : / D. Lukiianovych // Dilo. - 1914. - Ch. 44. - 27 liutoho. - S. 3.

3. Мельничук Б. Николишин Дмитро Васильович / Б. Мельничук // Шевченківська енциклопедія : в 6-ти т. / редкол. : М. Г. Жулинський та ін. - Київ, 2013. - Т. 4 : М-Па. - С. 553-554 ; Melnychuk B. Nykolyshyn Dmytro Vasylovych / B. Melnychuk // Shevchenkivska entsyklopediia : v 6-ty t. / redkol. : M. H. Zhulynskyi ta in. - Kyiv, 2013. - T. 4 : M-Pa. - S. 553-554.

4. Нахлік Є. Пророцтво у Шевченковій поезії / Є. Нахлік // Шевченкознавчі студії : зб. наук. праць. - 2015. - Вип. 18. - С. 3-13 ; Nakhlik Ye. Prorotstvo u Shevchenkovii poezii / Ye. Nakhlik // Shevchenkoznavchi studii : zb. nauk. prats. - 2015. - Vyp. 18. - S. 3-13.

5. Николишин Д. В Тарасові дні / Д. Николишин // Самостійна Думка. - 1932. - 5 березня. - Ч. 3. - С. 1-3 ; Nykolyshyn D. V. Tarasovi dni / D. Nykolyshyn // Samostiina Dumka. - 1932. - 5 bereznia. - Ch. 3. - S. 1-3.

6. Николишин Д. Пророк і ми. Промова на свято Тараса Шевченка / Д. Николишин. - Коломия, 1929. - 16 с. ; Nykolyshyn D. Prorok i my. Promova na sviato Tarasa Shevchenka / D. Nykolyshyn. - Kolomyia, 1929. - 16 s.

7. Сирота Л. Видання творів Тараса Шевченка і праць про нього у Галичині 1914 р. / Л. Сирота // Вісник Львівського університету. Серія : мистецтвознавство. - 2014. - Вип. 15. - С. 202-210 ; Syrota L. Vydannia tvoriv Tarasa Shevchenka i prats pro noho u Halychyni 1914 r. / L. Syrota // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia : mystetstvoznavstvo. - 2014. - Vyp. 15. - S. 202-210.

8. Сімович В. Гурток Кобзарознавства / В. Сімович // Сімович В. Праці у 2-х т. / упоряд. Л. Ткач, О. Івасюк за участю Р. Пилипчука, Я. Погребенник ; передм. Ф. Погребенника. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2005. - Т. 2 : Літературознавство. Культура.

9. С. 78-81 ; Simovych V. Hurtok Kobzaroznavstva / V. Simovych // Simovych V. Pratsi u 2- kh t. / uporiad. L. Tkach, O. Ivasiuk za uchastiu R. Pylypchuka, Ya. Pohrebennyk ; peredm. F. Pohrebennyka. - Chernivtsi : Knyhy-KhKhI, 2005. - T. 2 : Literaturoznavstvo. Kultura. -78-81.

10. Смаль-Стоцький С. Т. Шевченко. Інтерпретації / С. Смаль-Стоцький ; передм., заг. ред., приміт. В. І. Пахаренко. - Черкаси : Брама. Видавець Вовчок О. Ю., 2003. - 376 с. ; Smal-Stotskyi S. T. Shevchenko. Interpretatsii / S. Smal-Stotskyi ; peredm., zah. red., prymit. V. I. Pakharenko. - Cherkasy : Brama. Vydavets Vovchok O. Yu., 2003. - 376 s.

11. Чепига І. Рец. на кн. : Історичні поеми Тараса Шевченка зі вступом і поясненнями Николишина. - Коломия, 1914. - 56 С. - (Загальна книгозбірня. Ч. 1) / І. Чепига // Ілюстрована Україна. - 1914. - Ч. 9. - 15 мая. - С. 151 ; Chepyha I. Rets. na kn. : Istorychni poemy Tarasa Shevchenka zi vstupom i poiasnenniamy Nykolyshyna. - Kolomyia, 1914. - 56 S. - (Zahalna knyhozbirnia. Ch. 1) / I. Chepyha // Iliustrovana Ukraina. 1914. - Ch. 9. - 15 maia. - S. 151.

12. Шевченко Т. Історичні поеми / Т. Шевченко ; пояснив Д. Николишин. - 2е вид., доп. - Коломия : Накладом «Заг. Книгозбірні», 1921. - 145 с. : портр. - (Загальна Книгозбірня ; Ч. 1) ; Shevchenko T. Istorychni poemy / T. Shevchenko ; poiasnyv D. Nykolyshyn. - 2-e vyd., dop. - Kolomyia : Nakladom «Zah. Knyhozbirni», 1921. - 145 s. : portr. - (Zahalna Knyhozbirnia ; Ch. 1).

13. Шевченко Т. Історичні поеми / Т. Шевченко, зі вступом і приміт. Д. Николишина. - Коломия, 1914. - 26 с. - (Загальна Книгозбірня ; Ч. 1) ; Shevchenko T. Istorychni poemy / T. Shevchenko, zi vstupom i prymit. D. Nykolyshyna. - Kolomyia, 1914. 26 s. - (Zahalna Knyhozbirnia ; Ch. 1).

14. Шевченко Т. Повне зібрання творів у 12-ти т. / Т. Шевченко ; редкол. : М. Г. Жулинський та ін. - Київ : Наук. Думка, 2001. - Т. 1 : Поезія 1837-1847. - 784 с. ; Shevchenko T. Povne zibrannia tvoriv u 12-ty t. / T. Shevchenko ; redkol. : M. H. Zhulynskyi ta in. - Kyiv : Nauk. Dumka, 2001. - T. 1 : Poeziia 1837-1847. - 784 s.

Анотація

УДК 821.161.2.09(477):929Николишин

Шевченкознавчі студії Дмитра Николишина. О.В. Меленчук

У статті вперше здійснено комплексний аналіз шевченкознавчої спадщини видатного письменника, літературознавця і видавця, колишнього учня професора С. Смаль-Стоцького - Дмитра Николишина. Акцентовано на його відомій науковій студії «Т. Шевченко. Історичні поеми», в якій автор подає власне наукове інтерпретування творів Т. Шевченка та визначено її місце в історії розвитку українського шевченкознавства. Крім того, виокремлено й громадсько-просвітницьку діяльність Д. Николишина, яка стосувалася осмислення й популяризування Шевченкових ідей на західноукраїнських землях в першій третині ХХ століття.

Ключові слова: публічний виступ, історичний, інтерпретація, науковий аналіз, пророк, національний, ідея.

Annotation

Shevchenko studies of Dmytro Nykolyshyn. O.V. Melenchuk

This article highlights the problem of a complex analysis of Shevchenko studies heritage of Dmytro Nykolyshyn, outstanding writer, literary critic and publisher, former student of professor Smal-Stotsky. Emphasis is placed on his famous scientific study “T. Shevchenko. Historical poems ”, which can be found in two editions and in which the author presents his own scientific interpretation of Shevchenko's poems. In particular, historical and literary work of D. Nykolyshyn, 1914 and 1921 years edition conditionally consists of two parts from a viewpoint of content and composite structures: a scientific apparatus is presented in the first part of work; the second part contains Shevchenko's poems.

For example, 1914 edition is a bit simplified. In five main chapters (“Which historical poems are written by Shevchenko and when was it”, “In which sources Shevchenko found historical information”, “How did Shevchenko imagine Cossack-dom?”, “Historical basis of poems”, “Notes to some poems”) the author presented his own understanding and interpretation of eight Shevchenko's historical themes poems: “Ivan Pidkova”, “Gamalia”, “The night of Taras”, “The election of hetman” (“On Sunday sacred”) (actually Shevchenko's title - “On Sunday sacred”), “Doroshenko's surrender” (“Black cloud covered white one”) (Shevchenko's title - “Black cloud covered white one”), “Irzhavets”, “Monk”, “Seamstress”, moreover he called all of these compositions poems, even poetry “Ivan Pidkova”, “On Sunday sacred”, “Seamstress”. The second edition of this work (1921) generally duplicates a previous one, however the author supplements it with expanded commentary to mentioned compositions above and adds two more - poetry “In captivity sometimes I remember” and poem “Captives”. The author also made amendments in the scientific part of work. Instead of a chapter “How did Shevchenko imagine Cossack-dom?” he put on last position “General view of Shevchenko's historical poems”.

In conclusion, in this work author finds out influence question and source base, which allowed him to make and establish a rehash of historical truth, which had a lot of disputed issues. D. Nykolyshyn also examines issues of historical foundations of Shevchenko's poems.

In particular, he took part in social and educational activities, has traditionally supported events of poet's commemoration, delivered speeches dedicated to Shevchenko's creativity. In conclusion, it is proved that D. Nykolyshyn's materials of Shevchenko studies are united by one theme; its core is the author's justification of causing primordial predicament of Ukraine in the context of European space. Accordingly, scientific and public-educational activities of D. Nykolyshyn are mainly concentrated in understanding and popularization Shevchenko's ideas on Western Ukraine in the first third of the 20 th century.

Key words: public speaking, historical, interpretation, scientific analysis, prophet, national, idea.

Размещено на Allbest.ru