В румунському літературознавстві хронологічно у поетичному символізмі виділяють чотири періоди: а) теоретичний період, представлений поетом Александру Мачедонскі, якій заявив про нову поезію у своїх статтях: "Poezia viitorului" ("Поезія майбутнього"), "Despre logica poeziei" ("Про логіку поезії") та пропагував символізм у своєму журналі "Literatorul" ("Літератор"); б) перехідний період від романтизму до символізму, представлений поезією Штефана Петіке, Дімітрія Анґела та Юлія Чезара Севеску; в) власне символізм з його зовнішніми характеристиками, орієнтованими на інновації в царині віршової форми: поезія Іона Мінулеску та с) символізм найвищого художнього рівня з характерними образно-семантичними та структурно - композиційними ознаками: поезія першого періоду творчості Дж. Баковія.

Дімітріє Анґел є одним із центральних представників символізму в румунській літературі. Він представляє другий період, який часто називають "музичним" символізмом. У своїх творах поет підносить природу, особливо флору з її симфонією ароматів, що призводить до сп'яніння. Поет не просто оспівує красу своїх улюблених квітів, він шукає в природі характеристики, тотожні людським почуттям, прагне використовувати квітковий світ для зображення людського буття. Такі ознаки спостерігаємо у його збірці "In gradina" ("В саду"). У ній поет постає справжнім мрійником та уважним фіксатором деталей.

У збірці "Fantazii" ("Фантазії") його світогляд дещо змінюється. У книзі відображено поетове паризьке богемне життя з подорожами та морськими пейзажами. Тут Д. Анґел постає не тільки ліриком, але й мислителем, створюючи природні мотиви на основі особистих почуттів або спогадів та стверджуючи, що завжди шукає "форму досконалого і вічного життя". У "Фантазії", насправді співіснує, поет-романтик і поет - декадент, саме в цьому полягає цінність і значення його творів в період змін епох та проголошення поезії модернізму, до якої поет виявився несприйнятливим.

Аналіз досліджень і публікацій. Поезія Д. Анґела завжди перебувала в центрі уваги літературної критики. Його вірші здобули високу оцінку Е. Ловінеску, Дж. Келінеску, Т. Віану та інших румунських літературознавців. У цих працях виявлено переважно змістові константи й домінанти його ідіостилю та особливості художнього моделювання. Тим часом розгляд версифікаційної майстерності Д. Анґела залишається на периферії. На окремі властивості ритмомелодики звертають увагу Л. Ґалді [15] та В. Стреїну [17], проте досі немає дослідження поетичного доробку Д. Анґела щодо метрики та ритміки.

Формулювання цілей статті

Мета статті полягає у статистичному дослідженні поетичного матеріалу Д. Анґела у зрізі метрики і ритміки. Віршознавчий аналіз поетових творів дасть нам можливість зрозуміти специфіку його віршування та певні закономірності розвитку румунської поезії початку ХХ століття.

Виклад основного матеріалу

Поетичний доробок Д. Анґела складають дві збірки - "In gradina" ("В саду", 1906), "Fantazii" ("Фантазії", 1909) - та вірші, опубліковані в періодичних виданнях. Усього було проаналізовано 54 поетичні твори, 1159 віршованих рядків.

Загальна метрична картина означених збірок у статистичному вимірі представлена у табл.1.

румунський літературний символізм восьмистоповий ямб

Таблиця 1. Метричний репертуар творчості Д. Анґела

З наведеної таблиці бачимо, що твори Д. Анґела витримані у царині силабо-тоніки. В цілому поет використав 9 розмірів, серед яких: чотиристоповий ямб (далі - Я4), п'ятистоповий ямб (Я5), шестистоповий ямб з цезурним нарощенням на один склад (Я6цн1), восьмистоповий ямб з цезурним нарощенням на один склад (Я8цн1), восьмистоповий хорей (Х8ц), різностоповий врегульований хорей (Х4343), шестистоповий дактиль (Д6ц), чотиристоповий амфібрахій (Ам4ц) та шестистоповий амфібрахій (Ам6ц). Серед них лідирують ямби - 88,8% (85%) - тут і далі частки подано у відсотковому відношенні: кількість творів зазначено без дужок, а число рядків - у дужках.

Серед поетових ямбічних структур домінує 8-стоповик - 42,6% (36,6%) усіх творів. Це один з нових розмірів, впроваджених у румунській літературі поетами-символістами. Апробував Я8 А. Мачедонскі, теоретик румунського символізму. Румунському восьмистоповику властиве цезурне нарощення на один склад і константна цезура перед 10-м складом. Визначальним фактором ритмічної структури цього розміру є константна наголошеність предцезурного ікта, що створює в кожному піввірші регресивну акцентну дисиміляцію із сильною акцентуацією 2-го і 4-го та 6-го і 8-го іктів.

Про український восьмистоповий ямб писав І. Качуровський. Віршознавець стверджував, що це "розмір вельми рідкісний" та зауважував: "Більше, ніж сім-вісім стоп ямб мати не може: тоді він неминуче розпадається на окремі два вірші. Вже й семистоповий і восьмистоповий ямб мають тенденцію до розпаду, але їх ще може втримати як цілість "обруч" із рими" [8, с.30].

Наведемо для прикладу уривок вірша "Farmec de noapte" ("Чарівна ніч"):

In pragul scarilor ramas-am si nu-mi mai recunosc gradina.

E noapte, - o noapte viorie, de parc-ar fi trecut lumina.

Prin ochii cei mai dusi de visuri, prin inima cea mai blajina,

E-o dulce noapte alungata dintr-un serai, de vreo cadana [13, с.24].

Про ритміку російських двоскладових розмірів із сильною цезурою писав Дж. Бейлі. Він вважає, що "так як їхньою спільною рисою є константний ікт перед цезурою, то вони виробляють відповідні цьому ритмічні особливості і повинні вивчатися окремо від інших двоскладових розмірів" [1, с.250].

При вивченні ритмічної інерції двоскладових розмірів К. Тарановський [12, с.325] та М. Ґаспаров [4, с.77] вказують, що ритмічна тенденція яка визначає розташування сильнонаголошених і слабонаголошених стоп у творі підпорядковується двом законам:

1) закону висхідного зачину, коли перший ікт прагне до сильної наголошеності; та 2) закону регресивної акцентної дисиміляції, коли сильнонаголошені і слабонаголошені стопи чергуються у вірші через одну від кінця до початку.

Щодо ритміки восьмистоповиків Д. Анґела, то розглядатимемо їх, як поєднання двох 4-ст. ямбів. Поетові 8-стоповики складаються з двох піввіршів з 4+4 іктами із відносно сильними 2-м та 6-м іктами та константами на 4-му та 8-му іктах. У таблиці 2 подано усереднені показники наголошеності стоп Я8цн1. Щоб зрозуміти специфіку ритмічних варіації ямба з цезурним нарощенням, при аналізі ми вказуємо на кількість і на відсоток наголосів на ікті і на складі. З таблиці 2 видно, що ритмічна інерція двочастинна, але не симетрична. Регресивна акцентна дисиміляція діє окремо в кожному піввірші, але слабо виражена, тому що різниця між наголошеністю перших двох іктів у піввіршах незначна. Спостерігається тенденція до посилення 1-го та 5-го іктів, яка би вирівняла контраст між першими двома стопами. Не фіксуємо характерного зменшення відсотка наголошеності 3-ого ікта, який би підкреслив контраст між найслабшою стопою і сильною константою. Таким чином, найслабшим іктом у восьмистоповому ямбі залишається 7-й. Те, що у Д. Анґела 7-ий ікт слабший (менш наголошений) за 3-ий показує, що поет розуміє цей розмір як єдиний ритмічний рядок.

Таблиця 2. Розподіл наголосів у 8-стоповому ямбі Д. Анґела

Отже, восьмистоповий ямб має альтернований вид ритму. Усереднена різниця між І і ІІ та V і УІ стопами складає - 4,5% та 9%. Процент рядків з позасхемними наголосами невеликий - 4,3%. У деяких творах спостерігаємо вкраплення некласичних версів, але їхня частка незначна - 1%.

Шестистоповий ямб є другим за уживаністю у поезії Д. Анґела, ним укладено 35,2% (37,1%) усіх творів. Для румунського шестистоповика властиве цезурне нарощення на один склад, вірші з таким розміром називають "румунським александрином". Вони мають постійну цезуру перед 8-м ненаголошеним складом і константний 3-й ікт на 6 складі, що створює двочастиннну, симетричну структуру, в якому акцентна дисиміляція діє незалежно в кожному піввірші. Таким чином у шестистоповиках сильними виступають 1-й і 3-й та 4-й і 6-й ікти, а слабкими - 2-й і 5-й.

Наведемо приклад з поезії "Reverie" ("Мрійливість"):

Cantai un cantec straniu din tarile de Nord,

O melodie blanda si limpede ca gheata;

Si eu visam pe ganduri ce dulce-ar fi fost viata

Sa am cu tine-o casape-o margine de fiord [13, с.60].

У Я6 Д. Анґела домінує симетричний вид ритму шестистоповика із константною жіночою цезурою. Кожен вірш має структуру подвоєного тристопового ямба, в якому І і ІІ стопи сильні, а ІІ - слабка. Також простежується синтаксична та інтонаційна завершеність кожного піввірша, що свідчить про орієнтацію поета на традиційний для румунської поезії вид 6-ст. ямба. У таблиці 3 подано усереднені показники наголошеності Я6:

Таблиця 3. Розподіл наголосів у 6-стоповому ямбі Д. Анґела

Наголошеність стоп виявляє відоме коливання ритму, що створює двочастинну симетричну інерцію ритму, тобто чергування сильних і слабких іктів у межах кожного піввірша. Коливання ритму завершується в межах першого піввірша, а в другому повторюється, причому у другому піввірші контраст між сильними і слабким іктами набагато різкіший, що створює рельєфніший ритмічний малюнок. Різниця між наголошеністю І і ІІ та IV і V стоп становить 8,4% і 50,4%. Характер низької наголошеності V стопи вказує, що поет відчуває її, як передостанню, яка передує кінцю рядка.

Віршовані твори, укладені 4-стоповим ямбом становлять 5,5% (4,2%) від усіх поетових творів. Серед ритмічних форм чотиристопового ямба М. Ґаспаров виділяє два види: без альтернованого ритму або "архаїчний" (І стопа сильніша ніж ІІ) та з альтернованим ритмом або "традиційний" (ІІ стопа сильніша ніж І) [3, ст.138-142].

У чотиристоповиках Д. Анґела засвідчено "традиційний" вид ритму. Наведемо приклад з поезії "Curcubeul" ("Веселка"):

Се schimbatoare e la munteuuuiuuuiu Lumina; cat ai scapara, uiuiuuul Un curcubeu a-ntins o punteuuuiuiuiu Din casa meapanla a ta [13, с.75]. uiuiuuui

У цьому вірші акцентуація стоп така: 75; 100; 37,5; 100.

Стовідсоткова наголошеність ІІ стопи вказує на закон регресивної акцентної дисиміляції, який створює двочастинний альтернований ритм Я4. Повнонаголошених рядків - 18,8%. Версів з позасхемними наголосами не зафіксовано. У таблиці 4 подані усереднені показники наголошеності стоп Я4:

Таблиця 4. Розподіл наголосів у 4-стоповому ямбі Д. Анґела

Така наголошеність ІІ стопи засвідчує наявність "традиційного" ритму. Показник повнонаголошених рядків - 16,7%.4-ст. ямб Д. Анґела представляє собою двочастинну структуру Я4 зразка кінця ХІХ століття [10, с.13]. Змістові та інтонаційні вершини намагаються співпадати із сильними 2-м та 4-м іктами. Але, в той же час, в його ритміці спостерігається тенденція до посилення першої та послаблення другої стопи. Такий діапазон ритмічних форм пояснюється насамперед - музичністю - однією з основних ознак символізму.

П'ятистоповий ямб характерний для 5,5% (7,1%) від усіх поетових творів. Поет будує свої п'ятистоповики на основі регресивної акцентної дисиміляції - із сильними 1-м, 3-м та 5-м іктами.

Про ритміку російського Я5 писали К. Тарановський та М. Ґаспаров. Вони показали, що у 5-стоповому ямбі метрично сильними (часто наголошуваними) є І, ІІІ і V стопи, що спричиняє виникнення альтернованого ритму. При появі цезури, непостійної за характером, а особливо за місцем розташування, у п'ятистоповику стають можливими відхилення: з'являється висхідний ("французький") ритм, при якому ІІ стопа дорівнює сильній І або й сильніша від неї, і спадний ("англійський" або "німецький") ритм, при якому ІІ стопа дорівнює ІІІ. [3, с.145-147].

Акцентуація стоп у 5-стоповиках Д. Анґела показує наявність первинного-тривершинного ритму. Наведемо приклад з поезії "Ex - Voto":

Paseste-ncet, sa nu destepti tacerea, ulululululu

Coboara-ncet ca-ntr-un cavou pustiuululuuulul

Si-ascunde-ti bucuria ori durerea [13, с.86]. uluuuluuulu

Розподіл наголосів у творі свідчить про наявність альтернованого виду ритму із сильними непарними іктами: 73,7; 47,4; 78,9; 36,8; 100. Повнонаголошених рядків 10,5%, версів з обтяженнями не зафіксовано.

У інших творах позиція наголосу на 2-ому ікті посилюється і вирівнюється з 1-м іктом, створюючи малюнок подібний до вторинного висхідного, або французького ритму. Наприклад у поезії "Alesul" ("Обранний") акцентуація стоп така: 72; 72; 78; 32; 100. Але у цих поезіях 2-й ікт не стає сильнішим за 1-й, це пояснюється відсутністю цезури. Такий більш менш рівномірний розподіл наголосів на перших іктах вирівнює ритміку твору. Ця тенденція до наголошеності стоп є абсолютно відмінною від форм попереднього періоду, для яких був характерним спадний вид ритму [10, с.13]. У таблиці 5 подана акцентуація стоп у поетових Я5.

Таблиця 5. Розподіл наголосів у 5-стоповому ямбі Д. Анґела

Отже, маємо Я5 з альтернованим видом ритму. Повнонаголошених рядків - 12,5 відсотка, версів з обтяженнями не зафіксовано.

Хореїчні структури властиві двом поезіям, що становить 3,7% (4,8%) усіх творів. Серед хореїчних розмірів Д. Анґел використав восьмистоповик із чоловічою цезурою та різностоповий врегульований хорей.

Восьмистоповим хореєм написаний вірш "Visatorul " ("Мрійник"), його частка становить 1,9% (2,1%) від усіх поезій. Ця форма є характерною для румунської поезії ХІХ століття. Увів цей розмір у румунське віршування Ґ. Асакі, запозичивши її з давньогрецької літератури. Поет вважав, що твори з глибоким тематичним змістом треба писати лише довгими хореїчними версами. За спостереженнями Л. Ґалді наявність хореїчного 16 - 15-складовика в творчості румунських письменників є "архаїчною рисою" і відгомоном античного хореїчного тетраметра [15, с.171].Ч. Дрейдж стверджує, що хореїчний 8-стоповик з'явився в давньогрецькій драмі, хоча деякі віршознавці пов'язували його із народним віршем [5, с.84]. За спостереженнями Ч. Дрейджа Х8 розглядався, як маловживаний, незвичайний та екзотичний розмір. Його апробували, лише в кількох десятках творів ранні символісти.

Щодо ритміки Х8ц, то розглядатимемо його, як поєднання двох 4 - ст. хореїв. За класифікацією М. Ґаспарова у Х4 можна виділити два види ритму:

1)"архаїзований" (наголошеність ІІ стопи нижча, ніж 94%);

2)"традиційний" (наголошеність ІІ стопи 99,5% - 100%).

Пропонуємо для прикладу фрагмент поезії "Visatorul " ("Мрійник"):

Alba-i piata Barberini catre miezul noptii vara,

Cand se-ntoarce singuratic un poet spre casa lui.

Pana-n Latiul vechi e cale - dar la Roma esti in tara,

Unde poti sa stai de vorba cu divinile statui. [13, с.66]

Дані таблиці 6 показують, що розподіл наголосів створює альтернований вид ритму із чергуванням слабких і сильних іктів. Лінія ритму хвилеподібна і відповідає двочастинній ритмічній інерції. Відсоток наголошеності непарних іктів значно менший, ніж парних, що ідеально відповідає законові регресивної акцентної дисиміляції.

Таблиця 6. Розподіл наголосів у 8-стоповому хореї Д. Анґела

Як бачимо, у восьмистоповику панує "архаїзованоий" вид ритму, хоча у другому піввірші засвідчено тенденцію до більшої наголошеності ІІ стопи, що призводить до альтернованого ритму. Різниця між наголошеністю І і ІІ та V і VI стопами становить 29,2% і 79,1% відповідно.

Різностоповим хореєм написана поезія "Ceasurile" ("Часи"), його частка складає лише 1,9% (2,7%) усіх творів. Поет використав "німецьку" традицію, тобто чергування 3 - та 4-стопових рядків:

In orasul unde-am statuu±uuu±

Ani li ani, cand creste±u±u±u Linistea pe inserat, ±uuuuu±

Turn cu turn vorbeste [13, с.45]. ±u±u±u

Трискладові метри характерні для 7,5% (10,2%) усіх творів. Серед них найширшого використання набули амфібрахічні поезії, їхній сегмент складає 5,6% (5,4%) від силабо-тонічних структур.

Дактилічними розмірами укладено поезію "Himera" ("Химера"), його частка становить 1,9% (4,8%) віршованих творів:

Plin de dezgust pentru lumea aceasta banala si trista,

Tainic Himerii i-am spus: - "Du-ma pe celalt taram!"

Du-ma-intr-o lume mai buna in care sa nu fie oameni,

Caci intre mine §i ei nu e nimic ob§tesc [13, с.93].

Твір витриманий у річищі дактилічного шестистоповика. Розташування наголосів та словорозділів у творі навивають уявлення про античний "елегійний дистих", тобто поєднання одного рядка гекзаметра і одного верса пентаметра. Цей розмір був вельми популярним в античній поезії, але пентаметр окремо від гекзаметра не використовувався.М. Ґаспаров вважав, що елегійний пентаметр виник на основі дактилічного гекзаметра, шляхом подвоєння його першого піввірша [2, с.70]. За твердженнями В. Гудвіна, елегійний пентаметр є каталектичним дактилічним гекзаметром із цезурою після довгого складу третьої стопи та пропуском його двох коротких складів [14, с.361]. За спостереженнями Ч. Дрейджа, найвпливовішим елегійним поетом в античній літературі був Овідій.Ч. Дрейдж вважає що, античний поет творив свої дистихи із сильною цезурою. Особливістю віршування Овідія, яке унаслідувало і інші поети, є обов'язкові дактилічні стопи у другому піввірші пентаметра, обов'язкова чоловіча цезура, яка не допускала коротких односкладових слів та переважання в клаузулі двоскладових слів [6, с.74].

Метрична схема античного елегійного дистиха із сильною цезурою така:

ии-ии - II ии-ии-ии-Х - ии-ии - II - ии-ииХ [16, с.359].

У схемі знак - означає довгий склад, ии - два коротких, які можуть бути замінені у вірші одним довгим, а Х - довільний склад. При переході з грецької на латинську мову, всі довільні склади на початку і всередині вірша змінюються в довгі.

Елегійний дистих Д. Анґела своєрідний приклад силабо-тонічного відтворення античної форми. Вважаємо, що поет спирався на досвід М. Емінеску, який укладав античні розміри силабо-тонічними рядками, де замість довгого вживав наголошений склад, замість короткого - ненаголошений, а спондеї здебільшого передавав хореєм [11, с.115].Д. Анґел створив оригінальну ритмічну структуру яка, значно відступає від Овідієвих правил. У наведеному прикладі фіксуємо наявність усіх дактилічних стоп, що створює горизонтальну ритмічну лінію, тільки в одному рядку третя стопа дактиля замінена хореєм. Рядки гекзаметра на 78,6% мають сильну чоловічу цезуру, інші 21,4% - слабку жіночу. В першому рядку чоловіча цезура розташована не на третій стопі, а на другій. Також в одному рядку (3,5%) цезура закінчується односкладовим словом. Щодо пентаметра, Д. Анґел грішить проти класичних правил. Поет сім разів (25%) порушує традицію в цезурі, закінчуючи її односкладовим словом. Він також не дотримується правила щодо клаузули (у творі шість пентаметрів (21,4%) закінчуються односкладовими словами). Вражає кількість пропусків наголосу на першій стопі дактиля у пентаметрі - 37,5%. Таким чином поет створює своєрідні трибрахії, яких не допускала антична кількісна метрика. Така структура твору доводить, що Д. Анґел постає експериментатором щодо засвоєння елегійного дистиха. Його вірш, хоча і схожий на античну форму, звучить вільніше і не виявляє монотонності канонічного розміру.

Чотиристоповим амфібрахієм витримано 3,7% (3,7%) від амфібрахічних творів. Наведемо приклад з поезії "Fantome" ("Примари"):

Cu panzele-ntinse, sa-si afle scapare, uiuulu II uiuulu Vin nave grabite de vant si de frig; uiuulu II uiuulu Iar albe fantome se-nalta din mare, uiuulu II uiuulu Si-alearga de-a lungul Inaltului dig [13, с.64]. uiuulu II uiuulu

У вірші простежується чітка цезура. Рядків з обтяженнями - 2,3%, версів з атонованими стопами - 3,2%.

Шестистоповий амфібрахій разом із восьмистоповим ямбом є одним із розмирів впроваджених у румунську поезію поетами-символістами. Вперше така форма зафіксована у А. Мачедонскі. Амфібрахічним шестистопником Д. Анґел написав поезію "Marina" ("Морська"), його частка становить 1,9% (1,7%) від усіх творів:

O, mare iubita! Ce buna amica e§ti tu cu poetii!

Porne§te vaporul, §i iata-ma singur din nou langa pupa.

Viu aeru-mi umfla plamanii de parc-a§ sorbi dintr-o cupa

Demonica, filtru-ncarcat de toateputerile vietii! [13, с.98].

У творі фіксуємо один рядок із каталектичною цезурою, його частка становить 5%, атонованих версів - 10%.

Висновки