Тексти Григорія Сковороди в контексті європейської емблематичної традиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕКСТИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕМБЛЕМАТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ

Олександр Солецький

Упродовж тривалого часу дослідники творчості Г. Сковороди не зважали на вагомість у його світоглядному та стильовому самовираженні емблематичних сигніфікацій, а видання творів за редакціями Д. Багалія [18] і В. Бонч-Бруєвича[19], двотомника 1961 року [20] з'явились без малюнків українського філософа, більшість з яких були точними копіями з амстердамського збірника «Symbola et emblemata selecta» [23].

Дмитро Чижевський був першим серед дослідників, хто звернув увагу на малюнки в рукописах і закцентував велику залежність Григорія Савича від емблематичного та символічного способів смислови- раження. «Просто незрозуміло, як від уваги дослідників Сковороди заховалися ті місця його творів, де він переводить розмову на образи, символи деяких понять та дає їх опис короткими словами. Ці символи висловлюють найулюбленіші етичні думки Сковороди, та тільки вони понаводжувані в деякому, трохи випадковому порядку <...> Це незрозуміла помилка дослідників Сковороди, що цих малюнків ані видано, ані описано» [3, с. 85]. У своїх працях «Про деякі джерела символіки Гр. Сковороди» [1], «Hieroglyphica, emblemata, symbola», «Symbola et emblemata» [3, с. 71-85, 85-114], «Емблематична поезія» [2, с. 326-379] та частково в інших він детально розглядає своєрідність символічного мислення письменника, специфіку його емблематичного філософського стилю. Учений був одним з перших, хто обґрунтовано ствердив стильовий, світоглядний, епістемологічний та мистецький синкретизм творчості Г.Сковороди, відзначивши велику залежність його філософських ідеологем від художньо-образної виразовості. Український славіст розглядає ці явища насамперед у проекції джерел, походжень та запозичень. На його думку, стиль Сковороди почасти сформований філософією античності (платонізмом), символікою «поганського богослів'я», патристикою і екзегезою Святого Письма, середньовічною містикою, текстом Біблії. Усі ці відлуння він розглядає як предтечу для формування символізму Г.Сковороди. Особливу цінність мають відстеження Д.Чижевського історії видань європейських емблематичних збірок та теоретичних трактатів про символіку і їхнє «актуалізування» у творчості українського митця [3, с. 92-114].

На материкових теренах України емблематичну сигніфікацію Г. Сковороди у офіційному науковому світі довго ігнорували, тож лише у 1969 році у праці Ю. Лощиця «Мудрець та Сфінкс. Малюнки-сим- воли у творах Г. С. Сковороди» [10] з'явилось перше популяризаторське окреслення проблеми, а справжнє піднесення у вивченні цієї теми розпочинається з 1990 року. Так, ЮШевельов розглядав емблематику та символіку Г. Сковороди як вияви його перманентного потягу до стильового експериментаторства та «гри словами» [16]. Роланд Піч інтерпретує сковородинський образ Нарциса у контексті дослідження міфів епохи німецького Романтизму [12]. Опираючись на основні положення праці Фрідріха Крейцера «Символіка і міфологія стародавніх народів, особливо греків» [12, с. 162], Р. Піч розглядає центральну міфологічну візуалізацію та коментарі до неї у трактаті Сковороди на тлі західноєвропейської традиції. Цікаві трактування окремих емблем діалогу «Разговор, называемый Алфавіт, или Букварь Мира» формулює Вілен Горський у студії «До питання про джерела символізму Григорія Сковороди» [8]. Окремо варто відзначити дослідження О. Межевікіної та Т. Шевчук, що розглядають емблематику Сковороди в контексті європейських емблематичних збірок 16-18 століть, їхніх провідних шаблонів та символічних представлень [11; 15], а О. Шикиринська вдається до порівняльного зіставлення емблематичних інтеракції у творчості Д. Беньяна і Г. Сковороди [17, с. 139-164]. Окремі художні аспекти і семіотичні моделі функціонування емблематичних форм у творчості Григорія Савича розглядає Л. Софронова у праці «Три світи Григорія Сковороди» [22]. Спробу узагальнення досліджень емблематики Г. Сковороди, просвітлення його текстів у фоні європейських емблематичних книг та теоретичних трактатів, висновування онтології українського філософа з емблематичної традиції робить Л. Ушкалов у студії «Symbola et emblemata selecta» у творчості Григорія Сковороди» [25]. Водночас, цілу низку цікавих спостережень віднаходимо у працях, присвячених символіці Г. Сковороди, більшість з яких підштовхують до узагальнення - символи українського філософа знаходять свою семантичну конкретизацію у емблематичних структурах.

Відзначені дослідження переконливо стверджують вагомість європейської емблематичної традиції у світоглядному та стильовому самовираженні Г. Сковороди. До книжних джерел, які використовував Сковорода у своїх творах, насамперед відносять амстердамський збірник «Symbola et еmblemata selecta», копії малюнків з якого розміщені у діалозі «Разговор, называемый Алфавіт, или Букварь Мира», а численні символи «порозсипувані» по усіх текстах, що обгрунтовано довели Д. Чижевський та В. Ушкалов. Проте ще Дмитро Чижевський наголошував, що «в амстердамських „Символах та емблемах” ми не найдемо цілого ряду емблем і символів Сковороди, напр., згаданого вище бобра з підписом: „тільки б не загубити серця”. Але цю емблему ми знаходимо в розповсюдженому в ті часи збірнику емблем Альціата» [3, с. 97]. Тетяна Шевчук, порівнюючи коментарі до емблеми, на якій зображено кермований купідонами корабель, у Сковороди [21, с. 691] і 654-ту в амстердамському збірнику, помічає, що в українського філософа є згадки про гавань і місто на великій горі, тоді як у книзі «Symbola et еmblemata selecta» їх немає. Проте ці обриси є на малюнку у збірнику Даніеля де ля Фея «Devises et emblemes anciennes et modernes» [6, c.48]. Тож Сковорода, на думку Т. Шевчук, був знайомий саме з цією книгою [15, с. 80.].

Загальновідомо, що емблематичні збірники активно перевидавалися впродовж кількох століть у різних містах Європи, мали спільні джерела і часто були текстовими та піктографічними модифікаціями попередників, свідчення чого віднаходимо в бібліографічному огляді Джона Ландвера [9]. Так, широковідомий в Україні амстердамський збірник «Symbola et еmblemata selecta» з церковнослов'янськими мотто видавався тричі. Перевидання не завжди зберігали ідентичність до першоджерела, частими були малюнкові та текстові корекції, окрім того їх якість, формат та стиль залежав від типографічних можливостей конкретної друкарні. Порівняння, що проводились колективною групою учених факультету мистецтв Університету Утрехта та Науково- дослідного інституту культури і історії Університету Утрехта в межах проекту «Emblem Project Utrecht», нідерландських (1691, 1692, 1693, 1697, 1712) та німецьких (1693, 1697, 1702, 1704) видань збірника Даніеля де ля Фея виразно демонструють такі відмінності і у малюнковому, і у текстовому варіантах [7]. Тож цілком можливо, що Григорій Савич бачив і читав різні видання та перевидання, зокрема, під час мандрів Європою, вільно карбуючи в пам'яті певні шаблонні символічні схеми та вкладаючи в них свої інтерпретаційні відтінки. Тому у питанні відстеження джерел емблематизму Г.Сковороди варто орієнтуватися на розлогий опис Д.Чижевського [3, с. 97-100] та Л. Ушкалова [25, с. 166] відповідних видань, що були в українських громадських та приватних бібліотеках 18 століття і могли потрапити в поле зору українського письменника.

Попри пильну увагу Г. Сковороди до рафінування текстів та авторів, яких варто читати і перечитувати «насамперед» [21, с. 1331], у своїх творах та листах він відкрито не згадує навіть назв емблематичних збірників, тим паче прізвищ їх упорядників, що виглядає трохи дивно, адже улюблених ним авторів, як і книги, завжди виокремлює як цінні пізнавальні джерела. Свого часу В. Ерн доречно відзначив, що Сковорода «ніколи не робив посилань на прочитані книги» [5, с. 60], проте реєстр згадуваних ним авторів та книг доволі вагомий [24, с. 142-150].

Загальновідомо, що у діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь Мира» Г. Сковорода інтерпретує окремі емблеми амстердамського збірника «Symbola et emblemata selecta», і можливо, на думку Т. Шевчук, із збірника Даніеля де ля Фея «Devises et emblemes anciennes et modernes». Варто зважити й на те, що в колекції малюнків цього діалогу зустрічаємо один, що стоїть одноосібно, зображаючи фонтан, який наповнює різнооб'ємні чаші, з підписом «Не равное всЬмь равенство» [21, с. 669].

Емблеми зі схожим зображенням немає у амстердамському збірнику, як і у книзі Даніеля де ля Фея.

До малюнку як вербальне уточнення Сковорода додає: «Бог богатому подобен Фонтану, наполняющему различные сосуды по их вмістности» [21, с. 669]. Леонід Ушкалов припускає, що ця конструкція «явно навіяна емблематикою, тобто якоюсь картиною на зразок 18-ої емблеми (Quantum volebant - Ів.6: 11) у книзі Гайнріха Енгельграве „Lux evangelica... ”, де чудо нагадування Христом п'яти тисяч людей змальоване у вигляді фонтану й розташованих довкола нього посудин» [25, с. 178]. Цілком очевидно, що вона була саме «навіяна», або відновлена з пам'яті, адже попри схожість до 18 емблеми із книги Гайнріха Енгельграве [4, с. 296], вони не ідентичні та мають явні зображальні відмінності, різні підписи - у Г.Енгельграве «Manabit ad plenum a dominica qurrta quadragesima», хоча й презентують спільну метафоричну основу означення та ілюстрування Бога як фонтана.

Таким чином, на основі висновків дослідників утверджується переконання, що малюнки Сковороди в діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь Мира» скопійовані або змодифіковані принаймні з трьох різних емблематичних книг. Проте окремі відмінності та текстуальні коментарі до малюнків спонукають до припущення, що Сковорода міг опиратися і використовувати не лише книжні варіанти емблем (про які, як відзначалось, він ніколи не згадує), а виокремленні картинні репродукції, що були збільшеними копіями емблематичних зображень, які прикрашали зали багатьох культурно-освітніх закладів та світлиці маєтків українських шляхтичів, де бував автор і на чому акцентував у окремих творах.

Про популярність емблематичних сюжетів, як зауважує Д. Чижевський, свідчить і те, що «дослідники народного мистецтва вказують, до речі, що амстердамський збірник відбився й на народному українському мистецтві (кахлі!), та вплив його помітний і на російському мистецтві. І згадка Сковороди про малюнки, що він їх бачив у Харкові, ще раз підтверджує існування такого впливу» [3, с. 100]. Мабуть, невипадково розділ свого діалогу «НЪСКОЛЬКО СИМВОЛОВ, сирічь Гадательных, или Таинственных, Образов, из Языческой Богословїи» Сковорода розпочинає з сюжетної деталі (яких, загалом, небагато у його прозі) - Григорій запрошує гостей із саду до своєї світлиці, що густо обставлена новими картинами. Ці картини і є тими копіями емблематичних зображень, що стають об'єктами інтерпретацій та мисленнєвих розгортань для протагоністів діалогу. Окрім того, про емблематичні малюнки як інтелектуальні декоративні елементи прикрашування стін згадує Сковорода і в 29 байці «Старуха и горщечник» своєї збірки: «Довелось мнЬ в ХарьковЬ между премудрыми ЕМБЛЕМАТАМИ на СтЬнЬ Залы видЬть слЬдующій: Написан схожій на Черепаху Гад с долговатым Хвостом. СредЬ Черепа сіяет болшая Золотая ЗвЬзда, украшая оной. Посему Он у Римлян назывался STELLIO, а ЗвЬзда STELLA. Но под ним толк подписан слЬдующій: „SUB LUCE LUES”. СирЬчь: Под сіяніем Язва» [21, с. 175]. Цей малюнок, за спостереженнями Д. Чижевськкого [3, с. 97] і Л.Ушкалова [25, с.178], - модифікація 48-ої емблеми зі збірки Дієто де Сааведри Фахардо «Idea de un principe politico christiano...» [13]. Проте у італійському виданні 1640-42 року [13, с. 322], як і у пізнішому - 1655 року (Антверпен) [14, с. 345] зображення, про яке веде мову Г. Сковорода, має виразні відмінності. Насамперед, зірки розташовані впродовж усього тулуба ящура, їх тринадцять, немає великої зірки біля черепа, проте підпис, такий ж. Зображення ящура з цим підписом зустрічаємо і в амстердамському виданні «Sym- bola et emblemata selecta», але без деталей, на яких акцентує український автор. Таким чином, окремі емблематичні сюжети Г. Сковорода міг запозичувати з копій-репродукцій, або ж відновлював з пам'яті.

Усі 15 емблематичних малюнків вказаного розділу діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь Мира», за винятком кількох незначних деталей, є точними копіями з видання «Symbola et emble- mata selecta» [23]. Перші п'ять вплетено у текст у порядковій послідовності розташування їх у збірнику - 302, 332, 351, 422, 718, далі знову повернення до початку і нове «коло» - 203, 310, 493, 748, а наостанок маємо 534, 654, 721, 744, 741, 625. Особливістю амстердамського видання було те, що воно зберігало голандськомовні чи латиномовні варіанти назв (inscriptio) до малюнків, а коротенькі підписи-девізи (subscriptio) було додатково перекладено церковнослов'янською. Емблематичні конструкції подавались у формі каталогічного зібрання. Вони не мали додаткових смислових уточнень, були самостійними одиницями, а не пропедевтичними візуально-вербальними презентаціями до розлогих текстуальних розділів, як це було у книзі А.Альціато та багатьох його послідовників. Їхня структурно-семіотична композиція організована як ребус, що потребував розкодування.

У своєму тексті Сковорода не згадує назв емблем з амстердамського збірника, а інтерпретаційні «процесії» розпочинаються одразу з огляду малюнків:

АвАН[АСЇЙ]. А протолкуйте мнЬ, что се за пирог... что ли...

ЛОНГ[ИН]. ГдЬ тебЬ пирог? Конечно, севодня мало ты Ьл.

Се раковина, или черепашка, или Устрица.

Откушай ее. Она говорит самое премудрійшее:

«Ищи себе внутрь себе» [21, с.685].

Сконцентровані у назві першоджерела ідейні сентенції стають координаторами для інтерпретаційних поглиблень та розмислових узагальнень. Церковнослов'янські варіанти девізів Сковорода теж модифікує під книжноукраїнський мовний тип, проте їхнє відтворення не дослівне, а вільне, і очевидно скоректоване тими різномовними дублюваннями, що додавались до емблем, насамперед, латиною. Це помічає і О. Ме- жевікіна: «На відміну від зображень, девізи з „Емблем та символів” майже ніколи не відтворюються в тексті Сковороди дослівно, а передають смисл, ніби записи по пам'яті або ж як переклади з інших мов, використаних у цій книзі» [11, с. 6]. Поряд з цим, свої розмірковування Григорій Савич доповнює цитатами з Святого Письма, що коригують смислові акценти у потрібну авторові проекцію аналізу ейдосів «сродності» та «самопізнання». Загалом, ця частина діалогу Сковороди структурою та методикою смислопрезентації близька до тієї моделі, яка зринула у книзі А. Альціато і була підхоплена європейською традицією, у якій емблеми розташовувались на початку розділу і ставали об'єктом для розлогих коментувань та текстуальних розмислів. У Сковороди маємо сикретичне з'єднання традицій книжної емблематики та жанру філософського діалогу, емблематичні малюнки стають важливим елементом смислового констатування. Зрештою, елінська філософія, якою захоплювався Григорій Савич, була тим праджерелом (прапосередником), у якому виразно проглядаються емблематичні схеми смислоконструювання, адже візуалізація та унаочнення розмислових сентенцій була доволі популярною, достатньо згадати Платонову «печеру», його міркування про природу «номінацій».

На думку багатьох дослідників, з європейських емблематичних збірок Сковорода запозичив численну кількість символів та семіотичних схем. «Переглянувши амстердамський збірник, - підкреслює Д. Чижев- ський, - ми знайдемо там мало не всі головніші символи, що зустрічаються в Сковороди» [3, с. 93], а Л. Ушкалов переконаний, що «деякі тексти Сковороди буквально зіткані з образів, які є в цій книзі („Sym- bola et emblemata selecta” - О.С.)» [25, с. 170]. До подібних висновків схиляються і О. Межевікіна, О. Софронова, Т. Шевчук. Емблематичні збірники презентували особливо яскраві та інтелектуально вишукані різнокультурні сигніфікати, себто рафінували та відображали іконічно- конвенційні семіотичні схеми з різних контекстів. Своєю появою вони підкреслили вагомість емблематичного типу смислоконцентрування, що існував здавна. Для їхнього розкодування обов'язковим було знання та розуміння контекстів походження, первинних значень. Сковорода, помічаючи та запозичуючи з емблематичних збірників конкретні символи та емблеми, піддає їх контекстуальному переакцентуванню, а частіше - змішуванню. Він часто використовує в одній схемі знаки та текстуальні коментарі з різних контекстів, а емблематичну сигніфікацію розглядає як давню традицію єгипетського, єврейського та еллінського «богослів'я», про що детальніше в окремій розвідці.

сковорода біблійний текст сигніфікація

ЛІТЕРАТУРА

1. Чижевський Д. Про деякі джерела символіки Гр. Сковороди / Д. Чижевський // Праці Українського Високого Педаґоіічного Ін-ту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Науковий збірник / [під заг. ред. д-ра Василя Сімовича]. - Прага, 1934. - Т. П. - С. 405-423.

2. Чижевський Д. Український літературний барок: нариси ; [підгот. тексту та мовна ред. Л. Ушкалова; вступ. ст. О. Мишанича] / Дмитро Чижевський. - Харків: Акта, 2003. - 460 с.

3. Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди: [підгот. тексту та мовна ред. Л. Ушкалова] / Дмитро Чижевський. - Харків: Акта, 2003. - 432 с.

4. Engelgrave Henricus. Lux evangelica sub velum sacrorum emblematum recondita in anni dominicas, selecta historia & morali doctrina varie adumbrata. - Coloniae, Prostant apud I. a Meurs, 1655. - 926 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу https://archive.org/details/luxevan gelicsub02enge

5. Эрн В. Ф. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение / В. Ф. Эрн. - Москва: Путь, 1912. - 343 с.

6. Feuille Daniel de la. Devises et emblemes anciennes et modernes...- Amsterdam, 1691. - 51 p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: emblems.let.uu.n1/f1691663.html#foliojbeeld048

7. Feuille Daniel de la. The Emblem Project Utrecht. Devises et emblemes (1691). Introduction. [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://emblems.let.uu.nl/f1691jintro ductionhtml.

8. Горський В. До питання про джерела символізму Григорія Сковороди / В. Горський // Сковорода Григорій: образ мислителя: Зб. наук. праць. - Київ, 1997. - С. 157-164.

9. Landwehr John. Emblem and fable books printed in the low countries 1542-1813. - Utrecht: HES Publishers, 1988. - 444 p.

10. Лощиць Ю. Мудрець та Сфінкс. Малюнки-символи у творах Г. С. Сковороди / Юрій Лощиць // Наука і суспільство. - 1969. - № 6. - С. 17-20.

11. Межевікіна О. Особливості використання емблематичних образів у текстах Григорія Сковороди. Актеон / О. С. Межевікіна // Наук. зап. НаУКМА. Сер. Теорія та історія культури. - 2009. - Т. 88. - С. 4-8.

12. Піч Р. Сковородинівський міф про Наркіса в світлі романтичної концепції міфотворчості / Р. Піч // Сучасність. - 1995. - Ч. 10. - С. 162-167.

13. Saavedra Fajardo Diego de. Idea de un principe politico christiano: rapresentada en cien empresas by Saavedra Fajardo Diego de. - En Monaco, 1640; En Milan, 1642. - 784 р. [Електронний ресурс] Режим доступу: https://archive.org/details/ideadeunprincipe42saav

14. Saavedra Fajardo Diego de. Idea de un principe politico christiano, representada en cien empresas: dedicada al principe de las Espanas nuestro senor by Saavedra Fajardo Diego de. - Amberes: Jeronoymo y Juan Bapt. Verdussen, 1655. - 826 р., [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://archive.org/details/ideadeunprin cipe55saav

15. Шевчук Т. С. Емблематичні збірки XVII - XVIII ст. в художній рецепції Г. Сковороди / Т. С. Шевчук // Слово і Час. - 2010. - №> 7. - С. 71-84.

16. Shevelov G. Y. Prolegomena to studies of Skovoroda's language and style // In and агошгі Kiev. Twenty- two studies and essays in Eastern Slavic and Polish linguistics and philologу / G.Y. Shevelov. - Heidelberg: Carl Winter Universitatsverlag, 1991. - P. 251-297.

17. Шикиринська О. Інтермедіальна парадигма філософської прози Д. Беньяна і Г. Сковороди: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.01.05 / Ольга Борисівна Шикиринська. - Ізмаїл, 2016. - 208 с.

18. Сочинения Григория Саввича Сковороды, собранные и редактированные проф. Д. И. Багалеем. Юбилейное издание (1794-1894 г.). - Харьков, 1894. - СХХХІ, 352 с.

19. Собр. соч. Г. С. Сковороды. С биографией Г. С. Сковороды М. И. Ковалинского, с заметками и примечаниями В. Бонч-Бруевича. - Санкт-Петербург, 1912. - Т. I. - XV, 544 с.

20. Сковорода Г. Твори: у 2 т. - Київ, 1961.

21. Сковорода Г. Повна академічна збірка творів / [за ред. проф. Л. Ушкалова]. - Харків ; Едмонтон-То- ронто: Майдан; Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011. - 1400 с.

22. Софронова Л. А. Три мира Григория Сковороды / Л. А. Софронова. - Москва: Ивдрик, 2002. - 464 с.

23. Тесинг Я. Символы и Эмблемата / Я. Тесинг, И. Копиевский. - Амстердам: Типография Генриха Ветстейна, 1705. - 306 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.reenactor.ru/ARH/PDF/ symbolaetemblema.pdf

24. Ушкалов Л. Кого з новочасних авторів читав Сковорода? / Л. Ушкалов // Переяславські Сковородинівські студії. - 2013. - Вип. 2. - С. 142-150.

25. Ушкалов Л. «Symbola et emblemata selecta» у творчості Григорія Сковороди // Україна і Європа: нариси з історії літератури та філософії / Леонід Ушкалов. - Харків: Майдан, 2016. - С. 165-182.

Размещено на Allbest.ru