Теми та образи поезії Хань Янь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гэнчара

ТЕМИ ТА ОБРАЗИ ПОЕЗІЇ ХАНЬ ЯНЬ

Черниш Н.О., к. філол. н.,

доцент кафедри порівняльної

філології східних та англомовних країн

Анотація

У статті розглядаються особливості поетики Хань Янь, сучасної поетеси - «китайської Марини Цвєтаєвої» на прикладі п'яти віршів, які вперше перекладені російською мовою. Ця стаття є продовженням вивчення й перекладу сучасної китайської поезії з метою отримати уявлення про літературний процесу сучасному Китаї.

Ключові слова: поезія «срібного віку», образ, тема, поетичні впливи.

Аннотация

В статье рассматриваются особенности поэтики Хань Янь, современной поэтессы - «китайской Марины Цветаевой» на примере пяти стихотворений, которые впервые переведены на русский язык. Эта статья является продолжением изучения и перевода на русский язык современной китайской поэзии с целью получить представление о литературном процессе в современном Китае.

Ключевые слова: поэзия «серебряного века», образ, тема, поэтические влияния.

Annotation

Chernysh N.O. THE THEMES AND IMAGES OF POETRY OF HAN YAN

The article discusses features of writings of the modern Chinese poetess Han Yan, “the Chinese Marina Tsvetaeva” on the example of five poems, which are for the first time translated into Russian. In this article, studying and the translation into Russian of modern Chinese poetry with the purpose to gain an impression about literary process in modern China continues.

Keywords: poetry ofthe Silver Age, image, theme, poetic influence.

Постановка проблеми

Китай - це країна, де література становить важливу частину духовного життя людини. Сьогодні пишуть багато та по-новому, нові теми і літературні форми вимагають свого опису й вивчення. У цій роботі автор показує особливості поетичного бачення сучасної китайської поетеси Хань Янь (ШЙ). Для розуміння її творчості автор перекладає вірші поетеси (на цей момент - 17 віршів), які ще не перекладалися російською мовою, а також вивчає різні роботи про творчість поетеси, написані в Китаї. Щоб отримати загальну картину літературних процесів у Китаї, необхідно мати уявлення про творчість окремих яскравих представників сучасної поезії.

Виклад основного матеріалу дослідження

Хань Янь є лауреатом літературної премії «Ци Лу», премії за найкращі вірші 2007 року «Антологія поезії», поетичної премії «Юй Лу» та ін. У 994 році вона отримала «Поетичну премію Хайцзи». Деякі її вірші перекладались англійською, французькою, іспанською та іншими мовами. У цей час вона є автором збірок «Луна й лінія перетину» і «Місяць на захід». Її вірші ввійшли в збірки «Торжество нової поезії XX століття» і «ЗО років сучасної авангардної поезії - колекція й родовід». Хань Янь публікується у різних літературних журналах, зокрема й в американському журналі “World Literature хань янь китайський поезія

Коли-небудь будуть написані спеціальні роботи про вплив поезії «срібного віку» на китайську поезію другої половини XX століття і першу половину XXI століття. Сьогодні в Китаї дуже багато перекладають не тільки поезію «срібного віку», а й прозу, листи, щоденникові записи, видають і перевидають збірки віршів, присвячують вірші поетам цього періоду; своє життя наче вимірюють життям російського поета. Наприклад, у сучасної поетеси Лі Нань (^Ш) із провінції Хебей є вірш, який називається Today”. Друзі поетеси називають її людиною, для якої вірою є поезія. В Інтернеті можна знайти кілька невеликих статей про її творчість (Ван СяолуїФ^, Чжао Линьюнь^^ф тх, Лю Гуантао ), а також інтерв'ю, на які опирається автор цієї статті.

Її улюблені поети - англійський поет Вільям Блек, фінська поетеса Едит Сєдєр- гран, німецький поет Пауль Целан, французький поет Рене Шар, перуанський поет Сесар Вальєхо, російська поетеса Марина Цветаева та інші.

У неї є невеликий віршований цикл, у якому кожен вірш присвячений іменам російських поетів «срібного віку» - Борису Пастернаку, Марині Цвєтаєвій, Осипу Мандельштаму, Анні Ахматовій, Сергію Єсеніну, який називається «Погляд Росії» «Чому зустрілися - читаючи Ахматову» [1]. У вірші Анна Ахматова, немов старша сестра, показує дорогоцінні перлини молодшій сестрі, але у цих перлинах не тільки благородний блиск, а й певна наука життя:

Птицы поют, потому что горы высокие, эфемериды живут благодаря утреннейросе.

Сестра страны другой, твои стихи,

словно сияющие жемчужины, несу обеимируками долгие годы.

Силой света этих жемчужин хочу войти в твое щедрое время строгих запретов,

быть аристократкой, быть гражданином-воином.

Сестра, хочу яразрубитъ цепь времени, дойти до берега Невы и встретиться с тобой.

Обширнарусская земля,

ты спотыкаешься

и падаешь, и снова поднимаешься,

также и я, словно домашний скот

наутренней заре

упрямо поднимает голову.

Якщо у Лі Нань поезія Анни Ахматової - це світлі перлини, то у Хань Янь поезія Марини Цвєтаєвої - це зерно, з якого утворюється напій, це ґніт, який освітлює ніч. Зерно і ґніт, збережені Мариною Цвєтаєвою, передані китайській поетесі, і їй залишається підкоритись і прийняти цю спадщину, навіть якщо це суворий і скорботний шлях. Вірш так і називається «Спадщина - Марині Цвєта- євій» {ШҐ--іиЖШ-ШШШ), у вірші відчувається стриманий плач про долю поета:

Еще в бродильне то зерно,

что ты хранила,

это вино мне следует выпить.

Еще горюет тот фитиль, что ты хранила,

эту ночь мне следует вытерпеть.

Всю ночь ты между звезд

ступаешь с сигаретой, сильный кашель,

будто печаль твоя не завершилась,

еще вращается тот жёрнов

тобой измеренную бездну

я только измеряю,

твой темный путь в моей одышке

и невзгодах,

наследие пера, что пишет не переставая, ведет меня к тебе -

я плачу, вглядываясь в фотографии твои: а в зеркале встречаю собственную старость,

разве что взгляда твоего намек, и седина на голове моей как бедствие пожара2.

Але прийняти поетичну спадщину - це мала дія, більш важливим виявляється вміння зберегти її, а це робота пам'яті, яка зв'язує розрізнене, «переплітає», і якщо маєш живу пам'ять, тоді можна «Навчитися зберігати» так називається інший вірш Хань

Янь:

Если все твои сочинения Нельзя собрать вреке времени,

Нельзя сохранить живую память, Переплести

Часы времени в поэтической книге,

Эти живые иероглифы,

Всего лишь тобой написанные снежинки, Упадут ирастают,

Поэтому Живой памяти

Следует переплетать повороты судьбы. «Повороти долі» однієї людини, цілого народу або певної епохи стають предметом роздумів поета, вона скаже: «поет - це той, чий голос страждає за всесвіт» [2], «біль» є головним словом у її поетиці, про це пише китайський учений Лю Гуантао [3].

В одному інтерв'ю Хань Янь уточнює свій погляд на поезію і поета, вона каже: «Якщо людина по-справжньому дивиться на світ розплющеними очами й по-справжньому чує серцем, якщо її любов і ненависть від народження мають справжній сенс, це і є біль. Гарна річ і трагічний образ торкнуться тебе, хіба не болить? Коли біля тебе трапляється несправедливість, не болить?... Поет - це той, хто подає сигнали майбутньому, прийдешнім епохам, а також той, хто говорить «ні» своєму сорому й приниженню. Незалежно від того, яка в тебе або у твоїх текстів зовнішня особливість, наприклад - голосність, твоє внутрішнє повинне бути стриманим і дисциплінованим. Тому, крім чутливої нервової системи, головна причина болю або глибини - це самоаналіз. Це безжалісний погляд, постійні питання і суд. Від щогодинного й повсюдного, повсякденного життя до тих глядачів на площі, де спалювали Бруно, до тієї інтелігенції, яка у часи Гітлера заради «порятунку» була змушена співпрацювати з ним... Чергове приниження в людській історії хіба не є підсумком «взаємодії» тих, хто при владі, й народу? Але «я» і є народ, не знаю, у «той час», «зараз» або в «майбутньому», чи зможу зберегти повною мірою тверезість... Я завжди відчуваю цей дух розплати, може, написання віршів і є розплата, яка починається з себе» [2].

Ці слова є важливим свідченням того, які теми сьогодні розгортаються у китайській поезії. Ще не до кінця засвоєні уроки минулого, його ґніт тягне вниз, борг тих, хто сьогодні живе, - «тих, що вижили» - перед минулими поколіннями ще не оплачений. Як зберегти живу пам'ять, коли навколо бенкет? «Ті, що вижили» - ще один вірш Хань Янь:

Буксующее колесо времени Чувствует первобытный голод. Коллективный голод со всех пиршеств Унес твою чарку.

Идет весна к тебе поступью поминальной песни, Не пройти через все букеты цветов. Препятствие: как петь западному соловью? Если горло ночное уже переполнено Сгустками крови, умершие говорят, то естъ ревут

За то, что не выкупить, просят Множество рваных пар когтей - Нет не жестокой правды.

Молящихся по ночам выхватывает звездный свет,

Тридцать лет ты в общее место вколочен. Замерзает тихо в стакане вода,

Стул под тобой тянет вниз с накопленными долгами.

Сильні, яскраві та виразні образи виникають неочікувано і запам'ятовуються надовго, здається, що існують самі для себе, але вони підпорядковані загальному задуму вірша, і в той момент, коли перед читачем розкривається цей задум, його охоплює велика сила поетичного слова. Водночас залишається вічне питання - чому це так хвилює? Перекладати такі тексти, у яких висока щільність думки поєднується із виразністю, - це велика радість. Один із таких віршів написаний Хань Янь зовсім не про щасливі, трагічні або загальні для всіх речі, а про те, що одного разу переживає кожна людина у своїй глибині, про те, що поетеса називає «Віра після смерті»: Будут открыты сиротские глаза, Рассказывая о тяжести наследия этого мира.

Будет собака дорогу вынюхивать,

Бродить в тобой оставленном пространстве.

Будет дерево, на которое навели свет звезды,

Продолжать темной ночью песни петь. Будет лошадь, предчувствуя снегопад,

На вечнойравнине повторять твое молчание.

Будут, будут дикие маргаритки пучком Прижиматься к груди могильного камня, Утешать сорванное непогодой твое одиночество.

Почему только после смерти начинается твоя вера?

Ван Сяолу у своїх замітках про Хань Янь пише, що її поезія приносить натхнення, має лікувальну дію, що навіть і втішає. Таким віршам цілком довіряєш. Хань Янь називають «китайською Мариною Цвєтаєвою». Сьогодні Хань Янь живе в «місті стародавньої культури й історії» Цзінань. Дитинство провела в ⁷ Вірші групи китайських поетів, які виступили в 1978 р. проти офіційного курсу в літературі. Зазнали осуду як «неясні» і «туманні».

селі, батько любив літературу, тому в будинку завжди було багато літературних журналів. Навчалась у медичному училищі, у той період познайомилась із «туманною поезією»⁷, з окремими авторами європейської літератури. У переломний момент життя, зізналася Хань Янь, їй допомогла вистояти російська поезія «срібного віку».

Останній вірш цього тексту називається «Чому прокинешся»

Луч света - узкая спасительная дорожка, Солнце, словно золотистый хлеб, зовет. Нет орудия, кроме страдающих зубов,

Нет обеденного стола, кроме гнущейся спины.

Висновки з проведеного дослідження

Перед променем, що рятує, перед сонцем, що вабить до себе, неначе джерело життя - гарячий хліб, у людини немає нічого, крім своєї слабкості й немічності. Але й сонце тут не просто небесне тіло, не тільки одна лише зірка. У цьому баченні криється початок піднесення людини. Про це пише Хань Янь, поет-філософ.

Размещено на Allbest.ru