Стилістична функція ланцюжків однорідних членів речення у прозі Уве Йонзона

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стилістична функція ланцюжків однорідних членів речення у прозі Уве Йонзона

Лінгвостилістичний розгляд мовних одиниць у рамках художнього макротексту передбачає визначення їхньої композиційної і стилістичної функціональності та мотивованості ідейно - тематичним змістом та наратологічною специфікою творів [1: 90, 113-114; 8: 46; 9: 17-19].

Виявом авторської поетики в макрокомпозиції модерністських романів німецького письменника Уве Йонзона «Здогади про Якоба» [5] (далі ЗЯ) та «Третя книга про Ахіма» [4] (ТКА) є побудова сюжету на засадах неаукторіального способу ведення оповіді при одночасній інтеграції у текст оповідної рефлексії, дискусії умов і труднощів художнього зображення. Часова багатошаровість сюжету романів Йонзона позначена оповідним багатоголоссям та переплетенням хронологічних пластів, причому читачеві потрібно самостійно розпізнавати голоси персонажів та розрізняти оповідні рівні.

У лінгвостилістичному плані у романах Йонзона слід передусім виділити поширеність паратаксисних структур, які втілюють ідею рівноправності, смислової координативності та реалізують авторську поетику на мікроструктурному рівні. До прикладу, А. Ласт розглядає такі конструкції як «адекватну граматичну форму» предмету зображення: оповідач лише розташовує поруч аспекти дійсності, але не оцінює їх, не субординує частини висловлювання [6: 16].

Паратаксисний рисунок творів Йонзона логічно доповнюють асиндетичні та полісиндетичні ланцюжки ^однорідних членів речення, які становлять яскраву лінгвостилістичну особливість творів У. Йонзона, формуючи характерну рису авторського ідіостилю. Г. Попп розглядає це явище, поряд із паратаксисними та постпозиційними структурами, як свідомо використаний автором стилістичний засіб. На думку дослідника, нагромадження чи принаймні подвоєння прикметників або ж прислівників є одним з елементів, що наближують авторський стиль до розмовної мови [7: 134-135]. У творах Йонзона загальна картина зображуваного постає із «паратаксисно» розташованих окремих спостережень [7: 132-133].

В.Й. Шварц зазначає, що в йонзонівському оповідному стилі одразу впадає у вічі незвична насиченість тексту прикметниками та прислівниками. Шварц вказує на їхнє переважно попарне використання, хоча трапляються навіть п'ятиланкові ланцюжки. Характерним є й те, що означення та обставини з'являються у дивних та незвичних формулюваннях [10: 45-46]. Також А. Ласт звертає увагу на «високу щільність» прикметників та прислівників, що, на думку дослідника, є результатом прагнення письменника створити якомога точнішу, інтенсивнішу картину реальності. Ласт підкреслює, що Йонзон, комбінуючи прикметники, створює й нові слова, що загалом суттєво підвищує образність висловлювання [6: 15-16, 21].

Досить докладно зазначену стилістичну своєрідність Йонзона розглядає Г. Штеґер [11: 4849]. Дослідник робить висновок, що однорідні ланцюжки у творах Йонзона своєю формою символізують частковість, суб'єктивність зображеного вирізу дійсності. На відміну від моносиндетона, в якому сполучник und перед останньою ланкою ланцюжка сигналізує про закінчення синтаксичної структури та підсумовує опис, ані асиндетон, ані полісиндетон не утворюють семантично та інтонаційно завершеної одиниці, імплікуючи тим самим ідею нескінченності можливих характеристик.

Попри влучність спостережень та переконливість висновків попередніх досліджень стилістичне явище ланцюжків однорідних членів речення у ранніх романах У. Йонзона потребує більш поглибленого та диференційованого аналізу. Відтак завданням нашої статті є висвітлення деяких закономірностей структури та семантики зазначеного явища стилістичного синтаксису. Нашу увагу ми зосередимо на асиндетичних перерахуваннях. Семантико-стилістична інтерпретація понад 50 репрезентативних прикладів з текстів романів дає змогу виділити різновиди таких конструкцій, визначити їхню функціональність як засобу характеристики об'єкта художнього зображення.

Свого роду ядро проблематики добору мовних засобів для відображення дійсності містить наступний уривок, в якому філолог-анґліст Йонас Блах, персонаж роману ЗЯ, критично оцінює власні спроби передати своє враження про залізничника Якоба. Йонас усвідомлює, що підібрані ним означення можуть стосуватися й інших людей, а отже, вони не характеризують Якоба в його неповторній сутності (у наведених нижче прикладах курсивом, відповідно до графіки оригіналу, подано внутрішні монологи персонажів роману ЗЯ; репліки учасників діалогів у ЗЯ починаються з тире; також збережено особливості авторської орфографії та пунктуації, для якої зокрема характерне відхилення від нормативного вживання ком [3]):

(1) Es war so dass sein Aussehen sofort in mir unverwischbar sich abspiegelte, und wenn ich heute sage denke «er war gross und breit und kraftig, damals sah er ein bisschen schwermutig (nicht betrdbt) aus fur den Betrachter «, so ist er verwechselbar mitjedem der ihm nur ahnlich ware <…> und weil ich einen Namen gesucht hatte, nannte ich ihn « wie eine Katze so unbedenklich «wissend dass es falsch war, und « hochmutig misstrauisch zartlich «treffen ja nur mit einem ganz entlegenen Teil von Bedeutungzu [5: 74-75].

Подібний пошук влучного слова зустрічаємо і в ТКА: у поданій нижче цитаті героїня роману Карін коректує свої думки про Ахіма спочатку за допомогою інтонації (на що вказують дужки), а потім шляхом заперечення:

(2) Vielleicht ist es mir wirklich angekommen auf seinen steilgeschorenen Kopf (auf den Anblick) und weniger auf zuverlassige Ausktinfte gegeben mit vertrauter nein verbundeter Stimme [4: 270].

Авторський метод описувати людей, предмети та дії в сукупності їхніх властивостей та оцінок засвідчує також наступний приклад:

(3) Seit zwei Jahren war er angesehen in den Korridoren und Unterrichtsraumen als der begabte zuverlassige hilfsbereite Assistent des Chefs <…> war er personlich gehalten ftir verschwiegen abgefeimt eigensinnig, «in Wirklichkeit ein Bonvivant», einige und auch die Sekretarin neben ihm im Vorzimmer sagten: hochmutig im Stillen [5: 106].

Цитата містить оцінки, дані персонажеві роману ЗЯ Йонасу його колегами: для одних Йонас - передусім обдарований, надійний, готовий прийти на допомогу, інші помічають у ньому такі риси як мовчазність, пронозливість, норовистість, зарозумілість тощо. Поряд з цим різнобічним спектром думок можливі інші характеристики, на що вказує асиндетичний тип зв'язку. Суб'єктивні судження про Йонаса - це лише припущення, здогади про його особу, яка насправді є набагато багатограннішою, аніж це відображено в перелічених якостях (так, думку про зарозумілість Йонаса скоректовано на с. 228 роману). Цей приклад ілюструє своєрідну квінтесенцію йонзонівської «поетики припущень», вкладену в репліки персонажів Рольфса та Ґезіни: «ніхто не складається з думок, які побутують про нього» [5: 241, 287].

Нижче наведено синтаксично подібні групи прикладів, у яких синонімічні пари відображають прагнення мовця якомога точніше сформулювати думку, охопити, охарактеризувати предмет, дію чи явище (невипадково ці приклади здебільшого передають мовлення персонажів). Загалом, підібрані цитати унаочнюють авторський підхід ретельного пошуку відповідного, влучного виразу, причому відсутність ком у асиндетонах підкреслює безперервну процесуальність цього пошуку.

^ Присудки, предикативи, обставини, виражені дієсловами та дієприкметниками:

(4) Er dachte bedachte ja etwas, heute weiss ich was es war [5: 75];

(5) Nun die Philologie die Philologie entratselt erschliesst in den fruhen Handschriften die inzwischen vergessenen Worter durch deutlichere Zitate aus anderen erhaltenen schriftlichen Aufzeichnungen [5: 101];

(6) <…> dies lustige Befremden sei es, wenn man die Worte in regierungstreue und aufstandische Truppen unterteile unterscheide [5: 178];

(7) Und Gesine mochte allenfalls die Vorsicht des Blicks und den Spott er Redeweise und die Verschwiegenheit an sich haben, die sie von ihm gelernt hatte: erlernt hatte [5: 182];

(8) Hier handelte es sich um feste dauerhafte Dinge, Wagen, Zugmaschinen, Apparate; die Bewegung aller war sich erganzend sich entsprechend zusammengeflochten und gebUndelt in einer einzigen Uberhohten Ubersicht [5: 244];

(9) - <.> aber Sie verliessen es ohne es uberwunden widerlegt zu haben [5: 262];

(10) <…> und vollends fuhlte er sich aufgenommen aufgehoben, wenn der Professor sich an ihn wandte [5: 269];

(11) <…> die Uberanstrengt deutliche Stimme errichtete das kunstvolle Geflecht der erinnerten wiederherstellten Vergangenheit [5: 270];

(13) - dann hoffen Sie dass er versucht hat mit ihnen zu reden (sie zu uberreden) [5: 282];

(14) Dann glaubte ich redlich ich konnte nicht leben ohne eine beliebige Person taglich zu sehen zu erkennen [4: 270].

^ Підмети, додатки, обставини місця, виражені іменниками:

(15) <…> der Einblick erlernte geduldig die Geschafte und Bewegungen Jakobs in der Stadt, und nicht eigennUtzig war die Beachtung, die <…> seinen Leumund seinen Lebenswandel in Erfahrung zu bringen suchte [5: 28];

(16) <…> und die Bediensteten die Lohndiener legten ihr Benehmen vertauschbar an und Ubersehbar [5: 28];

(17) <…> als uber die Treppe eines Hauses <…> eine Dame kam auf den Torweg an die Tur im Zaun, eine Dame ein Madchenkind [5: 109];

(18) Das war ja als ob meine Tochter sich nicht ekelte vor meiner Hand krttppligen verdorbenen Hand [5: 128];

(19) Die unendliche Leere der MUdigkeit und des Uberdrusses, die nichts mehr aufbringen kann aus sich selbst und von fremden Lauten Wirklichkeiten leben muss, sie annimmt unbesehener Massen [5: 253];

(20) Ich <…> wurde sie wiedererkennen <…> an der Entlegenheit Unerreichbarkeit ihres schweigenden Zuruckgelehntseins zwischen Leuten [5: 254-255];

(21) In dieser sauberen Ferne dieser aufgeraumten Fremde wie sonntaglich allein und nicht sicher [4: 209].

^ Означення, обставини, предикативи, виражені прикметниками, частково дієприкметниками, прислівниками:

(22) <…> indes die siebzehn Stimmen von JUngern der Wissenschaft wirr durcheinander hinter ihm her schallten [5: 106];

(23) Mein Bein liegt auf dem Fensterbrett als gehore es nicht zu mir steif krampfig [5: 126];

(24) Ich hatte es frtther: rechtzeitig bemerken sollen [5: 180];

(25) <.> die klugen ausgeklttgelten Lustigkeiten [5: 199];