Класифікація прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття за національною належністю

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Класифікація прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття за національною належністю

Леся Меркотан

Стаття присвячена дослідженню прецедентного тексту й визначенню дефініції зазначеної мовної категорії. Представлено класифікацію прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття за національною приналежністю, що дасть змогу з'ясувати твори тих лінгвокультурних спільнот, які є значущі для українців.

Ключові слова: прецедентной текст, прецедентне ім 'я, дискурс, проза, національність, цитата, апеляція.

The article deals with the precedent text research and the problem of ascertaining its definition. The classification of the precedent texts in the discourse of the Ukrainian prose of the XXI century due to the national criterion has been represented. It gives an opportunity to find out the works of those linguacultural communities which are important for the Ukrainians.

Key words: precedent text, precedent name, discourse, prose, nationality, quotation, appeal.

прецедентний текст проза український

Здобутки останніх десятиріч у царині гуманітарних наук засвідчують той факт, що визначальним фактором комунікації тієї чи тієї лінгвокультурної спільноти є національно- культурний зміст комунікативної компетенції її представників. Прецедентний текст як когнітивний стереотип є знаком сучасної культури та засобом трансляції інформації в згорнутому вигляді, який дає змогу ідентифікувати „своїх” та „чужих”.

У мовознавчій науці до розгляду проблем прецедентності зверталися як російські (Д. Б. Багаєва, Д. Б. Гудков, І. В. Захаренко, О. А. Земська, Ю. М. Караулов, В. Г. Костомаров, В. В. Красних, Г. Г. Слишкін, Ю. О. Сорокін, А. Є. Супрун), так й українські лінгвісти (А. О. Буднік, Т. Ю. Кальченко, Ю. В. Крапива, О. О. Селіванова, Н. О. Сунько, І. А. Хижняк, Р. С. Чорновол-Ткаченко). Однак необхідність розширення меж сучасної теорії прецедентних текстів і дослідження їх у дискурсі сучасної української прози, а також здійснення класифікації зазначених феноменів зумовлює актуальність дослідження.

Матеріалом дослідження слугують прозові твори Г. Вдовиченко, Л. Денисенко, І. Карпи, Дари Корній, І. Роздобудько.

У своїй розвідці ми поставили за мету здійснити класифікацію прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття за національною приналежністю, що дозволить, по-перше, описати ту частину „свого” для української лінгвокультурної спільноти, яка регулярно актуалізується; по-друге, з'ясувати етнічну приналежність еталонів, що використовуються авторами сучасної української прози.

Вагомий внесок у розробку теорії прецедентності зробив Ю. М. Караулов, який уперше висунув тезу про те, що „прецедентний текст” - це текст, „...(1) значущий для тієї чи тієї особистості в пізнавальному та емоційному плані; (2) що має надособистісний характер, тобто добре відомий широкому оточенню цієї особистості, включаючи її попередників і сучасників; (3) звернення до нього відбувається неодноразово в дискурсі цієї мовної особистості” [6, с. 216].

Віддаючи належне дефініції Ю. М. Караулова, Г. Г. Слишкін у монографії „Лінгвокультурні концепти прецедентних текстів” зауважує, що термін „прецедентний текст” треба розуміти ширше, знявши обмеження стосовно кількості носіїв прецедентних текстів, й визначає прецедентний текст як „.будь-яку послідовність знакових одиниць, що характеризується цілісністю і зв'язністю та володіє ціннісною значущістю для певної культурної групи” [18, 29]. Саме на цю дефініцію ми й опиратимемось у нашому дослідженні.

Водночас поряд із загальнотеоретичною проблемою з'ясування категоріального апарату актуальним постає питання класифікації прецедентних текстів у дискурсі сучасної української прози.

Аналіз мовного матеріалу засвідчує, що максимальна кількість прецедентних текстів у дискурсі української прози початку ХХІ століття, є власне українськими. Зокрема, великий пласт прецедентних текстів, до яких апелюють сучасні українські прозаїки, становлять пісні (народні чи авторські), мовними маркерами яких виступають цитати чи назви пісень: Було чути, як Іван Іванович наспівує: „Намалюй мені ні-іч, коли падають зо-орі... " [1: 201-202]; „Ой летіли дикі гуси” та „Чарівна скрипка” стилізовані під народні пісні, багато хто думає, що вони і є народними [5: 147]; Мальва навіть слова пісні розібрати може: Благослови, мати, // Весну закликати! // Весну закликати, // Зиму проводжати, // Зимочку в візочку, // Літечко в човничку! [11: 111].

У мовній свідомості українців важливу роль відіграють колискові, що й засвідчує фактичний мовний матеріал: І Мальва майже щаслива заснула. Ой ну, люлі, дитя, спать! //Пішла мати жито жать //Та й вижала три квітки: // Що первую сонливу, // А другу дрімливу, // А третюю щасливу. // Ой щоб воно спало, // Щастя-долю мало //1 добрую годину // На малую дитину. // Ой щоб воно спало //1 спати хотіло, // Як квіт, червоніло [11: 297]; Мимоволі в голову приходять слова колискової, які співала мама в дитинстві: Коні бігають по колу, воронії, Люлі-люлі, вітер в полі їм співає. Коні бігають по колу воронії. Владиславко наш тихенько спить-дрімає... [13: 69].

Великий відсоток прецедентних текстів стосується української класики, тобто тієї частини літератури, яка цікава та авторитетна для низки поколінь і складає „золотий фонд” української літератури.

У корпусі прецедентних текстів українського походження найбільшу групу становлять твори Т. Шевченка: А ти думаєш, я про це не подумала? - жінка розчервонілась. - У мене вже є закладки в „Кобзарі”... [3: 182] - збірка поетичних творів „Кобзар”; То сталося, коли мені вже минуло тринадцять. Ага, майже за Шевченком: „Мені тринадцятий минало"... [13: 194] - вірш „Мені тринадцятий минало”; - Борітеся - поборете, - насмішкувато кривить губи Лідія [1: 224] - вірш „Кавказ”.

Досить численну групу серед прецедентних текстів українського походження становлять твори Лесі Українки: Завтра о восьмій ранку в програмі „Книжкова хвилинка” вона читатиме уривок з „Лісової пісні” Лесі Українки [3: 230] - драма-феєрія „Лісова пісня”; І невідомо, як би те все для Завуча aka Кукурузи закінчилося б, якби той анонім олійною фарбою не втілив задум Лесі Українки про слово як твердую крицю [8: 98] - вірш „Слово, чому ти не твердая криця.”.

У мові дискурсу української прози початку ХХІ століття спостерігаємо апеляцію до прецедентних текстів О. Довженка, М. Коцюбинського, Олександра Олеся, П. Тичини, І. Франка: Я можу повторювати ці слова безконечно, Іринко. Хоча вони написані не мною. Це зі „Щоденника” О. Довженка [10: 56-57] - твір О. Довженка „Щоденник”; Так, правда. Але діти не винні, як і коні не винні [7: 134] - новела „Коні не винні” М. Коцюбинського; Хтось ударив без жалю по серці моїм, - //І забилося серце в вогні золотім... //1 посипались іскри ясні, //І в дзвінкі обернулись пісні. Олександр Олесь [10: 230] - вірш Олександра Олеся „Хтось ударив без жалю по серці моїм”; Тріо злагоджено виводило „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...” [3: 170] - вірш „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...” І. Франка, що увійшов до збірки поезій „Зів'яле листя”. Як бачимо, згадані вище прецеденті тексти актуалізуються за допомогою прецедентних імен (імен авторів, назв творів, імен героїв) і цитат.

Прикметною ознакою сучасної української прози є покликання на прецедентні тексти, джерелами яких є українські казки: Якого милого ти зимою слизькими дорогами бігаєш, як коза- дереза?! [12: 278-279]; Я відведу її до тої хатки, на курячих чи не курячих, ніжках і мусять там бути дорослі, які мені все пояснять [12: 229]; Приречена на розвал та система, у якій культура - це таке собі сьоме козенятко [1: 146-147].

Як засвідчує зібраний нами матеріал, у мовній свідомості українців важливу роль відіграють російські твори, що посідають друге місце за частотністю звернень. Найбільш вагомими серед текстів російської літератури є твори для дітей: Настрій упав, кілька хвилин відчувала себе черепахою Тортилою [2: 227] - повість-казка О. Толстого „Золотий ключик, або Пригоди Буратіно”; Що воно таке - „потчует”? - думала я в дитинстві про доктора Айболіта, котрий „потчєвал” недужих звірів, пхаючи їм чайні ложечки до писків [7: 115] - віршована казка К. Чуковського „Бармалей”.

Досить часто українські прозаїки звертаються до творчості класиків російської літератури, зокрема М. Булгакова, М. Гоголя, О. Пушкіна, О. Толстого: А ці зошити залишаться, бо рукописи не горять [1: 55] - роман „Майстер і Маргарита” М. Булгакова; Як Плюшкін галімий, їй-бо [9: 111] - поема М. Гоголя „Мертві душі”; А цей нагадує мені „Євгенія Онєгіна”: вона любила його, він її не любив. А коли він таки полюбив її - вона вже була дружиною генерала... [15: 218] - роман у віршах „Євгеній Онєгін” О. Пушкіна; Отаке ходіння по муках тривало три місяці [13: 35) - трилогія романів О. Толстого „Ходіння по муках”.

Зафіксований у мові української прози початку ХХІ століття мовний матеріал свідчить про інтерес до європейської літератури. У більшості випадків для дискурсу української прози початку ХХІ століття характерна апеляція до текстів англійської літератури.

У досліджуваних мовних джерелах вербалізовані англійські прецедентні тексти представлені, перш за все, творами У. Шекспіра: Сашко лише іронічно-патетично посміхається у відповідь: - Сумнішої оповіді ви не знайдете, ніж про любов Ромео і Джульєтти [10: 251] - трагедія „Ромео і Джульєта”; Ги. Маєш собі. Не все так рівненько в датському королівстві? Схоже, дід із батьком гладущик побили і не один, здається [11: 259] - трагедія „Гамлет”.

Досить значну за обсягом групу англійських прецедентних текстів у досліджуваних джерелах становлять твори А. К. Дойля, Дж. Р. Кіплінга, Ш. Бронте, Ч. Діккенса, Л. Керрола: - Відкривай, Шерлок! Якого ти хріна мобільник вирубав? [12: 280] - детективні оповідання та повісті про Шерлока Холмса А. К. Дойля; Невідомо, кому пощастило більше, Боно чи Мауглі, хотілося пожартувати мені... [4: 121] - дитяча казка про Мауглі „Книга джунглів” Дж. Р. Кіплінга; Він говорив, як Рочестер із „Джен Ейр” чи як інший схожий герой, - так гарно говорили тільки на сторінках моїх улюблених книг [15: 41] - роман англійської письменниці Ш. Бронте „Джейн Ейр”; Це несмак - іти на „Олівера Твіста”! - каже моя асистентка [9: 60] - роман „Олівер Твіст” Ч. Діккенса; Сьогодні у мене був особливий день - чому б мені, як Алісі з Країни Чудес, не опинитися в особливому місці? [14: 32] - казка англійського письменника Л. Керрола „Аліса в Країні Чудес”.

Актуальними для українських письменників та читачів є твори французької літератури, передусім казки Ш. Перро: Тільки Попелюшка, на жаль, не захотіла ставати королевою, тобто стервом, а золота клітка не перетворилася для неї на палацик [13: 93]; Уперше ворожість до телевізора відчула, коли передивилася звичайнісіньку казочку „Червона Шапочка” [10: 19]; ... Коли зірки за вікном закрижаніли і почали осипатися, я нарешті замовк. І відчув шалене виснаження - ніби з мене було викачано всю кров. А чи була з того користь моїй Сплячій Красуні? [16: 173].

Помітну роль у дискурсі сучасної української прози відіграють класичні твори французької літератури, що й підверджує фактичний матеріал: Але, як могла, уникала порівнянь зі сліпою та порцеляново-гарною героїнею роману Віктора Гюго „Людина, котра сміється” [5: 43] - твір В. Гюго „Людина, що сміється”; За словами пані Вчительки, „дама з камеліями” притягує, мов магніт [16: 24] - роман А. Дюма „Дама з камеліями”; Для мене, п'ятнадцятирічного капітана, вона була недосяжною мрією [5: 168] - роман Ж. Верна „П'ятнадцятирічний капітан; Все своє дитяче життя я була Гобсеком [7: 68] - твір „Гобсек” Оноре де Бальзака; Я заздалегідь перечитала „Червоне і чорне” мсьє Стендаля ледь не сто разів, підкреслила потрібні місця олівцем і вірю, що можу бути гідним прокурором [16: 9] - роман „Червоне і чорне” Фредеріка Стендаля; - Тобто, майже як у „Маленькому принці”, відповідаємо за тих, кого... [12: 279] - казка-повість „Маленький принц” А. де Сент-Екзюпері.

Пісенний жанр французької культури представлено в українській прозі не так чисельно, як проза, проте їхня кількість значна, що й ілюструє проаналізований мовний матеріал: -- Знаєш, що це було? -- запитав Олег, коли музиканти пішли далі. -- „Жетем”. Серж Гінзбург та Джейн Біркін [3: 124] - пісня французького виконавця С. Гінзбурга „Je t'aime, moi non plus”; ... хоч брошка, хоч намисто, хоч нашийна хустка, мугикаючи собі під ніс „у-уне-ві-дам-уур” Шарля Азнавура, зійшла вниз на сніданок [2: 187] - пісня Ш. Азнавура та Ж. Гарваренца „Une Vie D'Amour”

Спостереження над процесами матеріалізації прецедентних текстів у корпусі української прози початку ХХІ століття засвідчують, що сучасні українські автори часто апелюють до німецької літератури: У нас книжок ніколи вдома не було, -- зізналася вона, -- лише якісь випадкові, кілька штук. „Гараж пана Якобса” пам'ятаю і ще щось про лебедів [3: 141] - твір німецького письменника-фантаста В. Шрайера „Гараж пана Якобса”; Батько читав „Живий приклад” Зігфрида Ленца, вірніше -- перечитував уже втретє [4: 89] - роман німецького письменника, новеліста й драматурга З. Ленца „Живий приклад”; Спочатку я мав на увазі казку про Білосніжку та сімох гномів [4: 214] - казка „Білосніжка” братів Грімм.

Показово, що прецедентні тексти німецької лінгвокультурної спільноти актуалізуються в дискурсі української прози початку ХХІ століття прецедентними іменами (іменем автора, назвою твору чи іменем героя), а не використанням цитат, що свідчить про поверхневі знання німецької літератури.

Переважна частина прецедентних текстів грецької літератури виявилась грецькими міфами, що й ілюструє фактичний матеріал: Ти просто Кассандра [2: 214); Виліпив у думках, як Пігмаліон Галатею, і закохався в той образ [12: 211); Татовий секретер був для мене справжнім ящиком Пандори (аби я ще тоді знала, що воно таке) [7: 31].

Як засвідчує мовний матеріал, апеляція до текстів грецької міфології здійснюється засобами вербалізації прецедентних імен, а саме імен міфічних героїв.

Кількісно незначну групу серед прецедентних текстів грецького походження є твори давньогрецьких поетів, а саме Аристофана, Вергілія, Гомера. Проілюструємо це положення конкретними прикладами: У „Букіністі” неждано надибала книжку, яку так давно шукала, -- „Комедії” Аристофана [10: 42] - твори старогрецького поета Аристофана; Так і почалася моя Одіссея [8: 32] - класична поема „Одісея” давньогрецького поета Гомера; І навряд чи батьки вигодували їх, змушуючи з'їсти ложечка „за тата”, цитуючи „Ілліаду” [17: 94] - поема „Іліада” давньогрецього поета Гомера.

Інтерес до прецедентних текстів швецької лінгвокультурної спільноти пов'язаний здебільшого з творами для дітей А. Ліндгрен, які вербалізуються за допомогою прецедентних імен: Вона схожа на старшу Пеппі Довгупанчоху... [1: 32] - дитяча пригодницька повість „Пеппі Довгапанчоха”; Може, перетворитися на Малюка? [4: 49] - повість „Малий і Карлсон, що живе на даху”.

Іспанська література в дискурсі української прози початку ХХІ століття здебільшого репрезентована творчістю М. Сервантеса, а саме романом „Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі”: Він, зрозуміло, поняття зеленого не мав, хто такий Санчо Панса [13: 29]; Коли Ханне обнімалася, я завжди думала про те, що так, як зараз я, мабуть, міг би почуватися Дон Кіхот, якби вітряки почали обмацувати його [4: 123].

Кількісно невелику групу прецедентних текстів іспанського походження, матеріалізовану в мові сучасної української прози, становлять твори інших іспанських письменників: Про що вона думала, ледь посміхаючись, читаючи йому „Криваве весілля”Лорки зранку за кавою?.. [8: 227] - п'єса „Криваве весілля” іспанського поета й драматурга Ф. Ґ. Лорки.

Лише на поодинокі випадки залучення українського читача до польських прецедентних текстів натрапляємо в сучасній українській прозі, здебільшого вербалізація прецедентних текстів польського походження здійснюється апеляцією одночасно до імені автора та назви твору: І аж тоді глянула на назву -- Парандовський, „Алхімія слова” [2: 156] - твір польського письменника, есеїста та перекладача Я. Парандовського „Алхімія слова”; Кароліна простежила за його поглядом: на підвіконні лежала книжка „Цинамонові крамниці”: чорно-біле фото та насичено- брунатні літери прізвища -- Шульц [3: 218] - повість польського письменника Б. Шульца „Цинамонові крамниці”.

Переважна більшість прецедентних текстів данського походження - це казки Г. Х. Андерсена, наприклад: Дивовижно: я, як перезрілий дурень, знайшов вдячного слухача в цьому сусідському „бридкому каченяті” і не помічав, наскільки смішним був у цій ситуації [15: 196] - казка „Гидке качення”; Це і тільки це видавало її настрій, не з доброї волі вийшла Снігова королева зі свого палацу [13: 125]; Моя улюблена казка Андерсена - „Русалонька” [14: 219] - казка „Русалонька”.

Літературна спадщина Чехії також не знаходить широкого відображення в дискурсі української прози початку ХХІ століття, однак необхідно наголосити, що сатиричний роман „Пригоди бравого вояка Швейки” чеського письменника Я. Г ашека актуалізується в зазначеному дискурсі досить часто: Перечекати. Подивитись, як воно піде. А там уже якось буде, бо, я казав бравий солдат Швейк, якого я тоді ще не читала, ще ніколи так не було, щоби ніяк не було [8: 78]; Доречно згадалися слова бравого вояки чеського походження - Швейка: „Якось буде. Адже ніколи не було, щоб ніяк не було!” [17: 115].

У мовній практиці сучасної української прози спостерігаємо наявність прецедентних текстів ірландського походження, однак їх відсоток у корпусі аналізованих прецедентних текстів невеликий: В голові зринула фраза Елізи Дулітл: „На вулиці чудова погода, місіс Хіггінс!” [15: 35] - п'єса „Пігмаліон” ірландського драматурга, письменника та романіста Дж. Б. Шоу; Сказав потім одному, що саме в цьому місті, на вокзалі, вирішилася колись доля його „Улісса” Коли письменникові Джойсу вдалося втекти від арешту [8: 237] - роман „Улісс” Дж. Джойса.

У дискурсі української прози початку ХХІ століття фіксуємо тенденції до актуалізації американських прецедентних текстів, які набувають дедалі більшого поширення, переконливим доказом чого є широкий фактичний матеріал: Галя читала Фіцджеральда - його роман „Ніч лагідна”... [2: 120] - роман Ф. К. Фітцджеральда „Ніч лагідна”; - Що востаннє прочитали? - „Сестру КерГ Драйзера... І про Фіндуса... [3: 183] - роман Т. Дрейзера „Сестра Кері”; Вона подумала, що ще один день у компанії мерців вона не витримає, і тому, поблукавши ще трохи, нарешті знайшла затишне місце - „Бузковий хутір” - кав'ярню, в якій Хемінгуей писав „Фієсту” [15: 259] - роман „І сходить сонце” („Фієста”) Е. Хемінгуея.

Зустрічаються в сучасній українській прозі й твори східної літератури, хоча їх відсоток надзвичайно низький. Зокрема, мова йде про рубаї перського поета Омара Хайама: Коли Ти, мій Господи, Всесвіт творив, //Мене ти у ньому з дрібничок творив? //1 вчинки погані та гарні мої - // Усе наперед прописав ти згори? Омар Хайям [10: 310]; та пам'ятку середньовічної арабської та перської культур, збірку оповідань „Тисяча і одна ніч”: Знову глянула на свої капці Шахразади, махнула рукою: вперед [2:12].

Серед прецедентних текстів, джерелами яких є твори колумбійської літератури, варто відзначити роман Ґ. Ґ. Маркеса „Сто років самотності”, до якого апелюють сучасні українські прозаїки: Вибрала „Сто років самотності”. Затягла її під настільну лампу, почала читати, розгорнувши навмання за своєю звичкою: спочатку спробувати шматок [3: 86].

Отже, прецедентні тексти, що актуалізуються в дискурсі української прози початку ХХІ століття, дають уявлення про національно-марковану систему цінностей та уявлень, які визначають вплив художнього слова на читача.

В українській мовній свідомості домінантну роль відіграють твори власне української літератури. Високий відсоток універсально-прецедентних текстів, які актуалізуються у дискурсі сучасної української прози, обумовлений процесами глобалізації, які характеризуються зближенням, взаємопроникненням та взаємовпливом різних культур сучасної цивілізації й свідчить про акультурацію, що призводить до присвоєння культурами елементів інших культур. Цей висновок конкретизується отриманими даними: вітчизняна проза початку ХХІ століття регулярно апелює до прецедентних текстів не тільки європейської, а й американської та східної культур.

Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в розробці темпоральної класифікації прецедентних феноменів у дискурсі сучасної української прози.

Бібліографія

Вдовиченко Г. Бора / Галина Вдовиченко ; худож. М. Долгополова. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2011. - 240 с.

Вдовиченко Г. Інші пів'яблука : роман / Галина Вдовиченко ; передм. М. Рудської. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2013. - 256 с.

Вдовиченко Г. Купальниця : [роман] / Галина Вдовиченко ; передм. Г. Гудзьо. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2012. - 240 с.

Денисенко Л. Відлуння : від загиблого діда до померлого : [роман] / Лариса Денисенко / передм. Г. Гузьо. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2012. - 320 с.

Денисенко Л. Забавки з плоті та крові. Новела з десяти частин / Л. Денисенко. - Львів : Кальварія, 2006. -

192 с.

Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. - М. : Наука, 1987. - 263 с.

Карпа І. Добло і зло / Ірена Карпа. - Харків : Книжковий клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2008. - 319 с.

Карпа І. З роси, з води і з калабані / Ірена Карпа ; худож. Г. Ерде. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2013. - 320 с. : іл.

Карпа І. Суки отримують все : [роман] / Ірена Карпа. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2012. - 240 с.

Корній Дара. Гонихмарник : [роман] / Дара Корній ; передм. Люко Дашвар ; худож. А. Єрьоміна. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2012. - 336 с. : іл.

Корній Дара. Зворотній бік темряви : [роман] / Дара Корній ; передм. Г. Пагутяк ; худож. О. Семякін. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2013. - 320 с. : іл.

Корній Дара. Зозулята зими : [роман] / Дара Корній, Тала Владмирова ; передм. Г. Пагутяк. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2014. - 368 с.

Корній Дара. Тому, що ти є / Дара Коній ; передм. М. Іванцової. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2013. - 240 с.

Роздобудько І. Все, що я хотіла сьогодні. Лікарняна повість / Ірен Рорздобудько ; передм. Л. Ворониної. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2013. - 240 с.

Роздобудько І. Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя : [роман]. - К. : Нора-Друк, 2012. - 272 с. ПК (Популярні Книжки).

Роздобудько І. ЛСД. Ліцей слухняних дружин : [роман] / Ірен Роздобудько ; передм. Т. Вергелес. - Харків : Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2013. - 320 с. : іл.

Роздобудько І. Мандрівки без сенсу і моралі / Ірен Роздобудько. - К. : Нора-Друк, 2011. - 192 с. (Мандри).

Слышкин Г. Г. Лингвокультурные концепты прецедентных текстов / Г. Г. Слышкин. - М. : Academia, 2000. -

Размещено на Allbest.ru