Вербальна візуалізація образу Аґнеш Візер в поезії Василя Довговича

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вербальна візуалізація образу Аґнеш Візер в поезії Василя Довговича

Імре-Коляджин Н. О.,

викладач

У статті аналізуються угорськомовні вірші з циклу любовних епіграм Василя Довговича. На прикладах інтимної поезії, у яких розгортається особиста любовна драма поета і молодої панни на ім'я Аґнеш Візер, виводиться філософія кохання Довговича, що є класичним взірцем любовної барокової лірики.

Ключові слова: бароко, інтимна лірика, Василь Дов- гович, Аґнеш Візер. любовний лірика довгович

Имре-Коляджин Н. А. Вербальная визуализация образа Аґнеш Визер в поэзии Василя Довговича. В статье анализируются венгероязычные стихи из цикла любовных эпиграмм Василия Довговича. На примерах интимной поэзии, в которых разворачивается личная любовная драма поэта и молодой девицы по имени Аґ- неш Визер, выводится философия любви Довговича, что является классическим образцом любовной барочной лирики.

Ключевые слова: барокко, интимная лирика, Василий Довгович, Аґнеш Визер.

Imre-Koliadzhyn N. O. Verbal visualization of Agnesh Wieser's image in the poetry of Vasyl Dovhovych. The

Hungarian-language poems from the cycle of love epigrams of Vasyl Dovhovych are analised in the article. The examples of intimate poetry, in which personal love drama with the young poet named Miss Agnesh Wieser is spread, Dov- hovych's love philosophy that is a classic example of baroque love poetry is output.

Keywords: baroque, intimate lyrics, Vasyl Dovhovych, Agnesh Wieser.

Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов.

П. Тичина

Постановка проблеми. Понині нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові. Ось чому кохання - було й надалі залишається одвічною темою мистецтва. Адже людська потреба любити і бути любимим лишається незмінною. Кохання, як жодне інше почуття, прагне висловлення і тому найчастіше спонукає до самовираження, надихає на творчість. Мабуть, не знайдеться письменник, який не звертався б до теми високого кохання (як правило, нерозділеного), весни, злету душі, суму розлуки, поклоніння Чарівній Дамі, втаєм- ничення у заповітні істини.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Творчість Василя Довговича досліджували Федор Потушняк, Володимир Бірчак, Йосип Дзендзелі ський, Іван Мацинський, Наталія Вигодованець, Валерій Шевчук, Сергій Федака, Наталія Ребрик та ін. Проте жоден із дослідників не аналізував угорські поезії В. Довговича, присвячені Аґнеш Візер.

Виклад основного матеріалу

За довгу історію людства написано багато прекрасних поезій про кохання. Варто згадати лишень «Книгу Пісень» та лірику трубадурів. Вірші Ф. Петрарки та Данте Аліг'єрі, Гафіза й О. Пушкіна, В. Шекспіра і Г. Гайне, Т. Шевченка й І. Франка, В. Сосюри й Ліни Костенко є класичним зразком романтичної лірики, вони хвилюють і розчулюють, спонукають знов і знов пережити знайомі емоції. Чи не кожна літературна епоха пропонує власну філософію кохання, свій образ прекрасної Музи.

Таку Музу мав, завдячуючи котрій теж поповнив скарбницю поетичних освідчень у коханні, й Василь Довгович (1783-1849) - греко-католицький священик, поет, філософ, етнограф, громадський діяч, член-кореспондент Угорської академії наук. За словами Ф. Потушняка, «Довгович був у своєму часі найученішим мужем Підкарпаття» [6: 21].

Рукописний збірник Василь Довгович під назвою «Поемата Василя Довговича мукачівського пароха і замісника засідателя суду славних коміта- тів Мараморош, Берег, Унг, а також святої консисторії, директора місцевої народної школи в МукА- чеві, члена-кореспондента Угорської академії наук, в рукописі видана в Мукачеві 1832 року», який поет писав протягом цілого життя, містить, окрім іншого, цілісний поетичний цикл, у якому розгортається особиста любовна драма поета і молодої панни на ім'я Аґнеш Візер.

Любовна колізія, що розгортається перед нами і досягає свого епогею, припадає на час навчання філософії, яку Довгович студіював протягом 18051807 років у Великому Варадині (Румунія). Під впливом культурного середовища, у якому в той час Василь Довгович перебуває, він починає писати тодішньою угорською літературною мовою. Історик Володимир Фенич зауважує, що «Варадин був тоді угорським містом і молодий поет певно захопився і угорським націоналізмом: він читає і наслідує згодом у своїх віршах популярного тоді угорського поета Міхая Чоконаї Вітеза*. Тоді бути «русином за походженням» і «угорцем за національністю» було цілком природним явищем» [8: 36].

У Яноша Вароді-Штернберга, історика та дослідника постаті Довговича, теж знаходимо підтвердження тому, що поет був знайомий із творчістю поета і драматурга Міхая Чоконаї Вітеза, який у останні роки свого життя (1802-1804) часто приїздив у Варадин. Василь Довгович переклав українською мовою одну з його поезій під назвою «Горілчана корчажице» (мовою оригіналу - «A csikoboros kula- csom») [11: 58].

Та все ж з'яву угорськомовної поезії у творчості Василя Довговича дослідники пов'язують із закоханням у вродливу дівчину-угорку. На той час Василю Довговичу виповнилося 23 роки.

Угорськомовна поезія Довговича в «Поематі» - це поважна частина збірки, якщо зважити на латиномовну традицію Бароко, вона становить собою взірець любовної барокової лірики.

Цей цикл нумерованих любовних епіграм, що складається з 17 текстів, присвячених Аґнеш Візер, з якою автор познайомився, даючи приватні уроки дочці каноніка Реталлера.

Повертаючись до попередньої думки про те, що творчість Міхая Чоконаї Вітеза зробила свій вплив на Василя Довговича, знаходимо в статтях Яноша Вароді-Штернберга, присвячених постаті поета, також і рядки, в яких автор припускає, що любовний цикл про Аґнеш міг бути написаний під впливом циклу віршів Міхая Чоконаї Вітеза «До Лілли» (витончених віршів про кохання в стилі рококо) [11: 58]. У своєму циклі романтичних віршів Довговича є чимало поезій, що перегукуються з сучасною йому угорською ранньоромантичною поезією.

Як відзначено у статті І. Мацинського у 10 томі «Наукового збірника Музею української культури у Свиднику» вірші про Аґнеш Візер «вносять у творчість поета зовсім нові настрої. Це вже не поезія розуму, а поезія серця, яка більше ніколи з такою силою не повториться...» [4: 54].

Цю ж думку продовжує і літератор Наталія Ребрик у статті «Суб'єктивні жіночі міркування про палкі чоловічі почуття Василя Довговича...», де вона стверджує, що «вірші про Аґнеш Візер справді особливі», і припускає, що «у житті Василя Довго-Чоконаї-Вітез Міхай (Csokonai Vitez Mihaly) (17.11. 1773 - 28.1.1805) - угорський поет і драматург. Просвітницькі ідеї Ч.-В., що склалися під впливом Ж. Ж. Руссо і Вольтера, знайшли віддзеркалення у віршах «Вечір» і «Константинополь». У сатиричній п'єсі «Мрійник Темпе- фєї, або Божевільний той, хто в Угорщині поетом хоче стати» (видання 1844, 1938) викривав відсталість і неуцтво дворянства. У циклі віршів «Пісні Лілли» любовне томління, гіркота самоти і розчарування переплітаються з протестом проти соціальної нерівності. Традиційно міфологічні елементи і вишуканий стиль у віршах Ч.-В. поєднуються з формою і мовою угорської народної поезії. За життя Ч.-В. опублікував небагато віршів, збірку перекладів «Весна» (1802) і комічний епос «Дороття» (1804). це було справжнє глибоке і щире почуття, яке з такою пристрастю вилилося на папір...» [7: 68].

Невідомі для широкого кола читачів Довговичеві любовні вірші вже хоча б тому є дуже цікавими, що заперечують деякі намагання зобразити Василя Довговича священиком, який байдужий до всього земного.

Відкриває цей романтичний цикл вірш під назвою «Шановна пані Аґнеш - про її красу», до якої автор під час укладання рукописного збірника додає довідку, в якій пише, що: «Аґнеш Візер була донькою головного нотаріуса Бігарської жупи. Під час перебування автора у Варадині вона, вже раніше втративши батька, була сиротою 17 років. Жила разом з мамою, кількома братами і сестрами у власному хорошому кам'яному будинку близько дому каноніка Реталлера, де автор давав приватні уроки. Він виявив у неї великі здібності та витримку до вивчення філософії, спершу принагідно між регулярними заняттями, але перед усім пізніше, коли вже стрічався з нею щодня. Філософію потрібно було вчити по-угорськи, і цим заняттям автор вдячний за оволодіння угорською мовою. Була це чудова дівчина як своїм зовнішнім виглядом, цілою своєю поставою, так і щодо інтелектуальних здібностей і морального обличчя. Все це він хвалить у віршах. Такою її зовсім платонічно полюбив мужчина - застерігає В. Довгович. - Це важливо наперед знати, якщо читач має правильно порозумі- ти вірші про неї» [4: 150].

«Отже, для Довговича, - цитуємо Наталію Реб- рик, - Аґнеш Візер була перш за все дамою серця, ідеальним образом жінки, врешті, вимріяним, виплеканим буйною фантазією не стільки Коханням, як його Символом» [7:68].

І справді, у перших поезіях автор творить ідеальний образ жіночої краси. Вихваляє красу та інтелектуальні здібності молодої панни, що немовби поєднується у віночок. Краса Аґнеш невловима. Це низка миттєвостей, які творять щораз більшу красу:

Мов весняний тюльпан,

грає краса на рум'янім личку;

Бутон над зоряною трояндою.

Не одним тільки кольором грає

(і тим ще миліша),

То в лілею обертається, втім червоною стає.

Як коли Зефір, ворушачи похилений листок фіалки,

Переливає його фарби, так світлішає колір її очей.

Отак виглядає небо,

намальоване променем вечірнього дня:

Білизна одягається в червінь,

а колір місяця розсипається.

Пронизливі перлини очей

під навісом каштанових брів

Радісним промінням

стверджують красу південного сяйва.

В полоні синяви очей

(стріл, націлених на серця юнаків)

Хлопці захоплено зізнаються: «Ти перемогла».

Чола гладкий мармур - природи рідкісна знахідка -

Поринає глибоко в науку і радістю сяє,

І губки всміхаються, грають медовою росою.

Веселим струмочком линуть.

Мов бальзамовий нектар!

Про те, чого ці губки обіцяють, моє перо,

на жаль, не наважується писати.

(Геть спокуси, бо вже весь горю!)

Виступом збігає алабастрове підборіддя,

Гладенька біла округла шийка над плечима.

Таке прекрасне тіло

великий Аполлон ніколи не формував!

Венеро, уподібнюєшся до неї?

Поглядаючи на Аґнеш, червонієш.

Хто не закохається в німфу небесної подоби,

Якщо кров у ньому не даремно клекотить!

Ласкава, ніжна, огрядна, жвава!

(В кого ще шляхетніша кров?)

Врода твоя промовиста. До обіймів гожа!

[4: 150].

Довговичева експресія, виражена вербально, дає змогу разом з ним поринути у світ високих почуттів, відчути їхню енергетику, візуалізувати образ коханої поета. Експресія поетичного мовлення автора, характерна для романтичної особистості, пристрасть, з якою він описує Аґнеш, надає поезії колориту схвильованості й щирості. Автор піднімає висоту компліментів вже ледь не до Божественної сфери.

У книзі літературознавця Наталії Вигодованець: «Василь Довгович: людина Бароко» знаходимо такі рядки: «Поет самозаглиблюється у процес творчості настільки, що авторове «я» повністю (свідомість, воля, почуття) спрямовується на красу Аґнеш. Подібно до пізніших декадентів, В. Довгович тут буквально простежує механізм власних пристрастей» [2: 27].

Читаючи твір очевидним є те, що вірш наповнений чарами спалаху кохання. За словами Наталії Ребрик, «складається враження, що Довгович, немов живописець, малює портрет бездоганності своєї Коханої, віртуозно відчуваючи колір і бавлячись ним, переливаючись у відтінках, граючись світлом, творячи словом унікальну спектральну гаму» [7: 68]. Автор творить образ Аґнеш Візер, як творять кольорову мозаїку: з маленьких, але яскравих скелець, - «Краса Аґнеш», «Обличчя Аґнеш» (де дорікає Зевсу, що й наполовину не відтворив її вроди), «Її брови» (що високо сягають), «Сила погляду очей Аґнеш» (перед яким навіть Амур не годен встояти), «Її уста» (в них небесні блискавки), «Підбадьорююча усмішка Аґнеш» (що повертає втрачений настрій), «Мораль Аґнеш» (гідна хвали й в усьому досконала), «Ім'я Аґнеш» В оригін. Agnes римується з magnes, що в укр. пере-кладі магніт. (Аґнеш, як магніт, притягує до себе) і т. п. - і, складаючись до купи (через незбагненно-прекрасну кольористику - від білого, блакитного, через фіолетовий, червоний, чорний, і знову до блакитного і білого, прозорого; користуючись найрізноманітнішими художніми засобами: чудовими епітетами, сміливими метафорами, несподіваними порівняннями; поєднуючи зоровий, слуховий, навіть смаковий ряди), вони вимальовують ідеал жінки, символ досконалості, довершеності, такий характерний для ХІХ століття.

У наступних віршах цього ліричного циклу Василя Довговича виражена справжня драматичність, приходять перші сумніви і розчарування. Важливо виокремити вірш «Діалог з Луною про те, як мені бути з Аґнеш», в якому поет висловлює свої вагання з приводу того, чи він відчуває до Аґнеш справжнє кохання, й запитує поради у Ехо, як йому далі бути. Тут уже з більшою впевненістю можна наголосити на впливі Міхая Чоконаї Вітеза і провести паралель з його віршем «До тигонського Ехо», елегійного й сумного, що передбачає ймовірний розрив стосунків із коханою. Покинутий всіма герой переживає душевний біль. Сидячи на березі Балатону, посеред святкуючих навколо людей, він залишився наодинці зі своїми почуттями, звертається зі своїми роздумами до тигонського Ехо, яке з'являється йому на допомогу. Розмова з прекрасною німфою більше подібна на молитву. Вірш закінчується думками поета про невизначеність щодо свого майбутнього.

Чим далі, тим більше обертів набирає колізія відносин героя і героїні. Вірші все більше ілюструють любовні перипетії і драму серця: то підйом почуттів одного героя, то їх послаблення в іншого, то ревнощі, то докори, то охолодження, то злагіднення. Атор переживає трохи не любовну катастрофу. Відчувається збуджений настрій героя, збентеженість, хвилювання (вірші: «Аґнеш обвинувачується мною за крадіжку поцілунку» (який автор міг написати під враженням нічної сцени, що відбулася насправді, або лише в його уяві), «Аґнеш розсердилася на мене і перестала до мене ходити...», «Умилостивилась Аґнеш...»), то ціла трагедія з приводу хвороби Аґнеш («Аґнеш несподівано захорува- ла...»), то несподівані подарунки і віддяка («Віддяка...») [7: 69].

У вірші «Віддяка» вже вимальовуються ознаки щасливого розв'язання любовної історії, і, на думку Я. Вароді-Штернберга, видається, що молодята «согрішили», і це стало відомо матері панночки, вдові головного нотаріуса Бігарської жупи, яка одразу показала на двері молодому вчителі кріпацького походження. Молодий Довгович змушений покинути школу й улюблених викладачів [11: 58]. Та це лише здогадки.

Іван Мацинський робить припущення, що «угорська поезія чи не найкраща в «Поематі Василя Довговича», і каже, що «вже перші вірші до Аґнеш, всупереч навіть значному завантаженню умовностями латинської поетики і античною символікою, гостро і вигідно контрастують із всім, що дотоді Довгович писав» [4: 54].

Висновки

Кажучи словами Наталії Ребрик, яка, на нашу думку, дуже влучно підмітила сутність Довговичевих віршів, підводимо підсумки: «Кажуть, що найрозумніше, чого досяг чоловік - це вміння кохати жінку... Василь Довгович досяг не лише вміння, а й мистецтва, ставши «навіки залюбленим у панну Аґнеш».

Література

Бірчак В. Літературні стремління Підкарпатської Руси. Друге, доп. вид. - Ужгород, 1937.

Varadi-Sternberg Janos. A magyar tudos tarsasag tagja // Kalendarium' 81. - Uzshorod, 1980.

Вигодованець Н. Василь Довгович: людина Бароко. - Ужгород: Ґражда, 2000.

Дзензелівський Й., Сак Ю., Штернберг Я. Василь Довгович - зачинатель досліджень угорсько-українських та угорсько-російських лексичних сходжень / Упор., передмова та постскриптум Й. О. Дзензелівського. - Ужгород: Ґражда, 2003.

Мацинський І. Кінець XVIII - перша половина ХІХ ст. та життя і діяльність Василя Довговича/До двохсотої річниці від народження (1783-1849) // НЗМУК у Свиднику. - Пряшів, 1982. - Т. 10.

Поезія Василя Довговича // НЗМУК у Свиднику. - Пряшів, 1982. - Т. 10.

Потушняк Ф. Я і безконечність (Нариси з історії філософії Закарпаття) / Упор., приміт. та післямова Р. Офіцинського. - Ужгород: Ґражда, 2003.

Ребрик Н. Суб'єктивні жіночі міркуваня про палкі чоловічі почуття // У кн.: Н. Ребрик. Люби совоє: Апологія Чину. - Ужгород, 2004.

Фенич В. Конфесійна і національна ідентичність Василя Довговича (1783-1849 рр.). - Ужгород, 2004.

Чижевський Д. Історія української літератури: Від початків до доби реалізму. - Тернопіль, 1994.

Размещено на Allbest.ru