Про витоки, подібність і розбіжність традицій середньовічного "бгакті" в поезії гінді

Традиційні й альтернативні погляди на питання походження, класифікації, внутрішнього зв'язку між різними напрямками релігійно-філософської і літературної течії "бгакті", яка сформувалась і домінувала в суспільному, культурному житті Індії у Середньовіччі.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 15.02.2018
Размер файла 25,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 82-193:801.631.5

ПРО ВИТОКИ, ПОДІБНІСТЬ І РОЗБІЖНІСТЬ ТРАДИЦІЙ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО "БГАКТІ" В ПОЕЗІЇ ГІНДІ

Є.А. Реутов

Анотація

Про витоки, подібність і розбіжність традицій середньовічного "бгакті" в поезії гінді

Є.А. Реутов, асист. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка.

У статті розглядається питання походження, класифікації і внутрішнього зв'язку між різними напрямками релігійно-філософської і літературної течії "бгакті", яка сформувалась і домінувала в суспільному і культурному житті Індії XIV-XVIІ ст.ст. Зроблена спроба проаналізувати та узагальнити традиційні й альтернативні погляди на дане питання в індійському і зарубіжному літературознавстві.

Ключові слова: саґун-бгакті, нірґун-бгакті, адвайта-веданта, сант, садгана, пуранічна традиція, ритуал.

Аннотация

Об истоках, различиях и сходстве традиций средневекового "бхакти" в поэзии хинди

Е.А. Реутов, ассист. Институт филологии КНУ им. Тараса Шевченко.

В статье рассмотрен вопрос происхождения, внутренней связи и классификации различных направлений движения "бхакти", которое сформировалось и доминировало в общественной и культурной жизни Индии ХІУ-XVII веков. Предпринята попытка проанализировать и обобщить традиционные и альтернативные взгляды на данный вопрос в индийском и зарубежном литературоведении.

Ключевые слова: саґун-бхакти, нирґун-бхакти, адвайта-веданта, сант, садхана, пураническая традиция, ритуал.

Annotation

About the roots, similarity and difference of the middle-aged "bhakti" traditions in hindi poetry

Y. Reutov, assistant Kyiv National Taras Shevchenko University, Institute of Philology.

This article deals with the problem of origin, classification and interrelation between different branches of the religious movement "bhakti" that formed and dominated in Indian social and cultural life in XIV-XVII centuries. An attempt to analyze and generalize traditional and alternative views on this issue in Indian and foreign literary studies was done.

Key words: sagun-bhakti, nirgun-bhakti, adveita-vedanta, sant, sadhana, puranic tradition, ritual.

Зміст статті

Розглядаючи феномен середньовічного руху бгакті, можна зауважити, що комплекс понять, об'єднаних під цим загальним терміном, стосується як певного напрямку літератури, поетичної традиції, так і взагалі набору уявлень світоглядного, морально- етичного характеру. Ідеологи бгакті вважали, що шлях людини до спасіння і Бога проходить не через виконання обрядів, читання священних книг або богословські роздуми, а через щиру, безмежну любов і відданість (до Бога), яка виражається через людські емоції, почуття. Епоху бгакті в індійському літературознавстві називають "золотим віком" поезії гінді, і слід зазначити, що дана традиція сформувала систему цінностей, яка не лише вплинула на свідомість мільйонів у середньовіччі, а продовжує і зараз залишається важливим фактором індійського менталітету.

Релігійно-філософський рух бгакті, а також літературну спадщину, що була створена в його руслі, традиційно прийнято розподіляти (відповідно до класифікації, запропонованої на початку ХХ століття "батьком" індійського наукового літературознавства, Рамчандром Шуклою (1884-1941)) на дві головні течії - саґун-бгакті та нірґун-бгакті. [Рамчандр Шукла, б.д., 55]

На відміну від напрямку саґун (тобто "той, що має якості"), пов'язаного з вшануванням земних втілень бога Вішну - Рами і Кріш- ни, поети напрямку нірґун ("позбавлений якостей, ознак") оспівували абстрактне божество. Поети даного напрямку, який, на думку західних дослідників вочевидь зазнав впливу ісламу з його суворим монотеїзмом [Баранников, 1948, 14], виступали проти будь-якого зображення Бога, вважаючи, що це не тільки не передає, а взагалі викривлює його високу сутність. Проте індійські науковці, полемізуючи зі своїми західними опонентами, наполягають [Савитри Синха, 1964, 721; Нітьянанд Шарма, 1991, 79], що твердження про вплив на формування традиції нірґун ісламського містицизму чи грецької стародавньої філософії, як і вплив ідей християн-несторианців, що у ІІ-ІІІ столітті іммігрували в район Мадрасу, і від яких апологети руху бгакті могли перейняти вчення про емоційну відданість, є цілком неправильними. Джерело уявлень, які складають основи подвижництва як саґун, так і нірґун-бгакті, полягає, на їхню думку, саме у священних індуських текстах, насамперед - пуранічній, тобто міфологічній літературі, текстах упанішад (коментарів до священних текстів Вед), які в комплексі склали основу філософії веданти (закінчення Вед), а також літературі смріті (традиційний кодекс законів та настанов індуїзму з юридичних, релігійно- філософських, морально-етичних та інших питань).

Крім того, знайомлячись із працями індійських науковців щодо виникнення, формування і розподілу релігійно-філософського руху бгакті на дві основні гілки саґун і нірґун, можна спостерігати тенденцію вважати даний розподіл великою мірою штучним [Нітьянанд Шарма, 1991, 80]. Цікаве висловлювання щодо подібного розподілу наводить і один із провідних російських дослідників епохи і поезії бгакті, І.П. Глушкова, яка відзначаючи величезну популярність течії саґун і посилаючись на індійських колег, пише, що напрямок ніргун-бгакті, питання джерел походження якого є найбільш суперечливим, більшість релігійно налаштованих індійських дослідників називають "сином безплідної жінки" [Глушкова, 2003, 45].

Переконання шанувальників напрямку нірґун прийнято розглядати на прикладах творчості течії сантів (святих) - поетів-віровчителів, що залишили помітний слід як у галузі літератури (не лише гінді, але й іншими ново-індійськими мовами) та були авторитетними проповідниками нової ідеології. Найбільш видатними представниками даного напрямку вважаються Кабір (Кабір Дас) (1440?-1518?), а також засновник самостійного й найбільш радикального напряму в руслі нірґун-бгакті, що згодом переріс у нову релігію - сикхізм, гуру (учитель) Нанак (14701540). Серед інших визначних авторів даної течії можна назвати імена маратхського поета Намдева (творив на маратхі й гінді), Малукдаса, Сундардаса, Чарандаса, Даду Даяла та інших, творчість яких припадає на період XV-XVII ст.ст.

Течія поетів-проповідників сантів дотримувалась ідеї ніра- кар (нір - заперечний префікс, гін.; акар - форма, розмір, гін.), тобто безособовості божества, наявної у веданті. Проте видатний філософ, релігійний проповідник і реформатор Шанкара (Шанкарачарья) (VIII-IX ст.ст.), з іменем якого пов'язують створення популярної у сучасному західному світі філософії адвайта-веданти (не двоїстого закінчення Вед), визнавав Божество у вигляді як саґун, так і нірґун. Еманацію саґун він вважав такою, що стосується проявленого, матеріального світу, світу майї (ілюзії), а нірґун - світу істинної реальності. Фактично, ця різниця між двома іпостасями божества має значення лише при виборі певного шляху, а також на шляху подвижництва, але не має значення в кінці шляху досягнення й осягнення адептом божества - кінцевої мети свого подвижництва. Сутність божества невиразна в силу того, що воно позбавлено звичайних природних якостей (нірґун), але, воно наділене своїми власними, притаманними саме йому властивостями, і воно є у той самий час саґун.

Проповідники - санти замість дев'яти способів служіння, що визнаються напрямом саґун (саґуна навадга бгакті шравана - слухання, кірттана - виспівування, смарана - утримання в пам'яті, чарансева - торкання ніг, пуджа - служіння всіма доступними засобами, вандана - оспівування і преклоніння, дасья - визнання себе рабом того, кого вихваляють, мітрата - дружба, визнання себе другом, атманіведана - самопожертва.) і формують певний ритуал, головним шляхом подвижництва визнавали один лише шлях всеосяжної любові (према-бгакті). Проте і тут можна говорити про певні форми ритуального вшанування і головне - про ту важливість, яка надавалась надбанню особистого досвіду в пізнанні та "спілкуванні" з божеством - об'єктом вшанування і виспівування. Цей особистий досвід, подібно до шляху саґун, також несе в собі відтінок чуттєвості (медово-сп'яніле почуття - мадгурья бгао), яка допомагає душі відчути насолоду від роздумів про свою залежність від Бога і свій зв'язок з Ним.

Повторення імені Бога, пам'ять про Бога і спілкування з добропорядними людьми (садгу, саньясі, санти) виділяється як обов'язкова складова садгани (шляху подвижництва). Прихильники напряму саґун прославляють важливість перебування в товаристві садгу (людей, які шукають святості), що ж до адептів шляху нірґун, то і вони підкреслюють рідкісність і безцінність спілкування зі справжнім сантом-садгу. Піднесення величі вчителя, ролі гуру - обов'язковий елемент шляху пізнання як саґун, так і нірґун. Гуру вже пізнав свою сутність, він уже звільнився, реалізувався, досягнув стану мукті (звільнення), тобто між ним і Брагманом (Вищою Сутністю) існує не розділення, а нерозривна єдність. Гуру здатен відтворити себе, а відповідно й Абсолютний Світовий Дух в учні, сприяти його реалізації. Такого учня на шляху його пошуків Істини вчитель, відповідно до певної символіки, робить уявно подібним до "філософського каменя" (речовина, дотик якої перетворює всі інше предмети на золото), світильника, дерева сандалу і бджоли. У вигляді "філософського каменя" гуру дарує учню якості "істинної внутрішньої суті". Світильник проганяє пітьму незнання, подібність до сандалового дерева обдаровує учня певними гарними якостями, чеснотами (робить його саґун), а в образі бджоли зникає різниця між гуру і його учнем. Саме в цьому полягає здібність і сила гуру.

Guru hei char prakar ke, apne apne ang.

Guru paras dipak guru, malayagiri guru bhring.

Чотири типи вчителя є, окремі (його) частини.

Учитель - камінь, світильник учитель, учитель - гора Малабара Гора Малабара (Малабарські гори) - південна частина Західних Гхатів, які, відокремлюючи вузьку полосу узбережжя (Малабарське узбережжя) від іншої частини субконтиненту, формують унікальний клімат даного регіону, сприятливий для вирощування багатьох видів прянощів, а також сандалового дерева. Пряний аромат, який несе вітер з Малабарських гір - поширена метафора. Існує термін - малаяніль (пряний вітер Малаба- ри), на означення весняного вітру, напоєного ароматом сандалу., чорна бджола. [цит. за: Нітьянанд Шарма, 1991, 89]

Успішний учитель - той, хто відкинувши слова, пробуджує в душі учня (атма) страсне бажання зустрічі зі Світовою Душею (параматма). Лише благословенням справжнього гуру розлучена з Божеством душа знаходить свою мету. Рух почуттів нестриманий, мінливий і неспокійний, але душа має бути непохитною. Засобом душевної стійкості є поява почуття всеосяжного кохання, яке приходить з думкою про божественне. Чарандас, розмірковуючи про те, що саме складає мету та ознаку життя санта написав, що для санта головне - навчатися і навчати самопізнанню, а також постійно утримувати увагу зосередженою на Божестві:

Atam vidyaparhe parhave, paramatam ka dhyan lagave.

Вивчай і навчай пізнання атми, увагу спрямовуй на параматму.

[цит. за: Нітьянанд Шарма, 1991, 84]

Розглядаючи питання відмінності між вшануванням Божества у проявленій формі аватар (перш за все Рами і Крішни) і поглядами адептів напряму нірґун, слід також звернутись до літературної спадщини сантів і їх послідовників. Вважається, що в основі поглядів адептів шляху нірґун лежить переконання, що Божество в силу своєї невиразності позбавлено будь яких проявів чи ознак, і тому не можна говорити про його мужність, доброту тощо, як це робили поети напрямку саґун. Але і тут можна побачити, що у середньовіччі та період, який прослідував за ним, ідеологія сантів вже була тісно пов'язана з уявленнями про еманації-втілення (аватари) Божественної Суті, які теж гідні вшанування. Подібні уявлення складають, як було вже сказано, основу світобачення адептів шляху подвижництва і поклоніння саґун. Проте в сантів вони набувають іншого забарвлення. Так, скажімо, поет Сундардас вважав за мету втілення Крішни - вказати людям на необхідність слідування шляхом сантів. Санти знищують гріхи цього світу, але самі вони не можуть бути знищені. Тобто проявлення чеснот і якостей Всевишнього (Бгагва- на) у нашому світі відбувається саме через сантів. Сутність санта нерозривно пов'язана, переплетена з сутністю Творця, або, іншими словами, санта також можна вважати втіленням Божества у цьому світі. У священній книзі сикхів "Гуру грантх сахаб" (Адігрантх) є такі слова:

Sant mandal ka nahin binasu, sant mandal men hari gun tasu.

Sant mandal thakur bisramu, Nanak oti proti Bhagvanu.

Сант не руйнівник спільноти, сант - чесноти Бога у спільноті;

сант - господар спокою спільноти, Нанак сповнений Бгагваном.

[цит. за: Нітьянанд Шарма, 1991, 95]

Процес формування нової власної міфології у рамках даного напрямку яскраво ілюструють твори в руслі течії послідовників Кабіра Кабір-пантх (пантх - шлях, гін.), яка намагалася стати "правонаступником" свого вчителя. Індійські дослідники пишуть, що до XVII століття ця течія ще не мала чіткої структурної організації. Тому описи дивовижних, фантастичних і надприродних подій мали на меті завоювання довіри і популярності в народному середовищі, а з іншого боку, вони мали обмежити вплив на дану течію інших напрямів, визначити певну межу та своєрідність обличчя власної традиції. Так у збірці "Кабір-мансур" (Кабір-переможець) описується чотирнадцять реінкарнацій (аватар) Кабіра. У збірці "Анураг сагар" (Океан любові) Кабір зображений у вигляді Муніндра, який діставшись острова Ланка, застерігає Равана, що той буде вбитий раджею Айодг'ї, Рам- чандром Рецепція і своєрідне доповнення сюжету Рамаяни. 107.. В іншому епізоді Кабір під іменем Карунамай дарує цариці Індраваті замовляння від зміїних укусів. Крім того, на власну думку д-ра Шарма, в новій міфології спостерігається вплив буддійських джатак (повчальних історій із попередніх народжень Будди) [Нітьянанд Шарма, 1991, 108]. У збірці "Гьян сагар" (Океан знання) такі події з життя Кабіра, як його зустріч у вигляді дитини з Чандан-шахом, народження чандала (людина однієї з найнижчих каст) брахманом-наставником і появлення в нього Кабіра як сина, його нове народження в Німи і Ніру (батьки Кабіра в традиційній версії), нагадують різноманітні переродження бодгісатви буддійського канону.

Загалом напрошується висновок, що незважаючи на виникнення течії нірґун саме внаслідок протесту проти вшанування єдиного Бога в багатьох формах, у процесі свого розвитку вона все більше зазнавала впливу як стародавньої пуранічної (міфологічної) традиції, так і власне напряму саґун-бгакті, що обумовило врешті-решт взаємозв'язок і переплетіння поглядів цих двох течій у багатьох пунктах. До речі, й сам Кабір Дас був учнем бгакта Рамананди (1400-1470), якого вважають засновником напряму Рама-бгакті в руслі течії саґун і одним із піонерів руху бгакті в Північній Індії. Отже, починаючи від фантастичних легенд і казкових оповідань, і аж до наукових творів релігійно- філософського характеру, можна прослідкувати неодмінну єдність світогляду бгакті та традиційної індійської філософії. А якщо взяти до уваги всі наведені факти, то на думку певної частини дослідників, насамперед індійських, взагалі не буде ніякої необхідності ділити єдине дерево бгакті на дві гілки - саґун і нірґун. Пам'ятаючи про можливий елемент ангажованості у такому підході, мабуть- таки є сенс взяти до уваги глибинне знання і розуміння індійськими вченими суті явища бгакті, близького їх менталітету. бгакті літературна середньовіччя індія

Список використаних джерел

Російською мовою:

1. Баранников А.П. Тулси Дас. Рамаяна. Москва - Ленинград: Изд. Акад. наук СССР, 1948. - 968 с.

2. Глушкова И.П. Из индийской корзины. - М.: Вост. Лит., 2003. - 296 с.

3. Синха Савитри. Литература хинди // История индийских литератур; [пер. с англ.]. - М.: Прогресс, 1964-808 с.

Мовою гінді:

1. Нітьянанд Шарма. Гінді кав'я мен бгакті ка сваруп. - Діллі, 1991-240 п.

2. Рамчандр Шукла. Гінді сагітья ка ітігас. - Діллі, б.д. - 504 п.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Витоки оригінальної манери віршування В. Барки. Індивідуально-авторська номінація поета як визначна риса творчості. Особливості тропіки В. Барки, словотворча практика. Знаки присутності добра і зла в поезії Василя. Символічність образів збірки "Океан".

    курсовая работа [37,3 K], добавлен 08.05.2014

  • Становлення поезії вільного вірша. Поети-новатори Іраку. Роль Назік аль-Малаіки у становленні жанру. Переклади західної поезії та її вплив на творчість поетеси. Аналіз художніх особливостей та головних мотивів її віршів в світлі традицій арабської поезії.

    курсовая работа [47,1 K], добавлен 07.02.2011

  • Філософське, мистецьке та релігійне розуміння символу. Дослідження символіки у працях сучасних мовознавців. Особливості календарно-обрядових традицій і поезії українського народу. Значення рослинної символіки у віруваннях та її використання у фольклорі.

    курсовая работа [71,0 K], добавлен 25.01.2014

  • Унікальність творчого феномену Наталії Лівицької-Холодної. Модерн і традиція у творчості. Поезії Н. Лівицької-Холодної у руслі філософської концепції любові. Місце збірки еротичної поезії "Вогонь і попіл". Аналіз засобів творчої майстерності поетеси.

    курсовая работа [81,8 K], добавлен 08.05.2014

  • Походження та дитинство Ф.М. Достоєвського. Освіта і початок літературної діяльності. Огляд літературної спадщини видатного письменника. Роман "Злочин і кара" як перший великий роман зрілого періоду творчості автора, де проявився його новий світогляд.

    презентация [3,3 M], добавлен 07.02.2011

  • Загальні риси європейського символізму. Творчий шлях французького поета-символіста Поля Верлена. Визначення музичності як найхарактернішої риси його поезії. Естетичні погляди Артюра Рембо, особливості його поезії в ранній та зрілий періоди творчості.

    курсовая работа [49,8 K], добавлен 19.10.2010

  • Образний світ патріотичної лірики Симоненка, особливості поетики Миколи Вінграновського, сонячні мотиви поезії Івана Драча. Розглядаючи характерні ознаки поетичного процесу 60-х років, С.Крижанівський писав: "У зв'язку з цим розширилась сфера поетичного."

    курсовая работа [27,7 K], добавлен 15.04.2003

  • Раціональні елементи в окресленні поняття Бога та категорії сакрального. Ототожнення моральності з релігією. Типологічні рівні дослідження літературної сакрології. Інтерпретація релігійних традицій. Вивчення внутрішньої організації художнього твору.

    реферат [34,7 K], добавлен 08.02.2010

  • Короткий огляд композиції "Повісті минулих літ". Порівняння Лаврентьєвського літопису з Радзивіловським і Літописцем Переяславля Суздальського. Аналіз літератури з питання історії появи "Повісті минулих літ". Визначення питання про походження літопису.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 04.09.2010

  • Витоки поетичного натхнення Івана Чернецького, оспівування теплоти і душевної щирості людських взаємин, високих моральних якостей людини. Головні доробки українського поета В. Гея на пісенній ниві. Збірники поезії, прози та історичних есе Петра Маха.

    контрольная работа [17,1 K], добавлен 20.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.