"Козаки в Ямайці": фіктивне прирощення національного історичного наративу в екзотичній пригодницькій прозі на історичну тематику (на прикладі романів "Син України" В. Золотопольця та І. Федіва і "Рейд у невідоме" Ю. Тиса)

З'ясування механізмів поєднання типових мотивів і образів із історичного наративу української літератури із сюжетами й структурними моделями, притаманними європейським пригодницьким романам на прикладі романів "Син України" та "Рейд у невідоме".

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 02.02.2018
Размер файла 58,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Києво-Могилянська академія»,

«КОЗАКИ В ЯМАЙЦІ»: ФІКТИВНЕ ПРИРОЩЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИЧНОГО НАРАТИВУ В ЕКЗОТИЧНІЙ ПРИГОДНИЦЬКІЙ ПРОЗІ НА ІСТОРИЧНУ ТЕМАТИКУ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНІВ «СИН УКРАЇНИ» В. ЗОЛОТОПОЛЬЦЯ ТА І. ФЕДІВА І «РЕЙД У НЕВІДОМЕ» Ю. ТИСА)

Семенова Д.С., аспірант

Екзотичні пригодницькі романи для дитячого та підліткового читання традиційно розглядають насамперед як розважальний жанр для масового читання, який рідко коли має що запропонувати дослідникам естетичних функцій літератури [14, с. 26, 35]. Водночас уже кілька десятиліть розвиваються дослідження жанру з огляду на його потенціал ідеологічного виховання, подекуди усвідомлюваний авторами й ідеологами в часі творення цих текстів для юнацького читання, але, на думку дослідників, притаманний власне жанрові, з огляду на його імпліцитні риси [12, с. 214], а не на намір творців. Ідеться про те, що пригодницька проза передає певні ідеологічні змісти в той же час, що й розважає: захопливий пригодницький сюжет привертає до себе читачів, характерні для жанру глибокі опозиції між протагоністами й антагоністами добре передають уявлення про “своїх” і “чужих” у світі - притаманні дискурсу епохи, чи ті, які автор навмисне обирає для зображення. Нарешті, для жанру пригодницького роману характерна особлива “домовленість” між автором і читачем: протагоністи неодмінно переможуть, і ця перемога в окремій романній колізії нібито підкріплює правильність способу існування й ідеології “своєї групи”, яку представляють протагоністи.

Дослідники пригодницького роману в західноєвропейських літературах звертають увагу на функціонування текстів цього жанру в системі ідеології тих імперій, у чиїй літературі вони з'являються [11; 12; 15; 18]. Особливу увагу в таких дослідженнях приділяють текстам з доби найбільшого розвитку імперіалізму й заморської колоніальної експансії (1870-1914), коли в рамках жанру розвивається жанровий різновид “екзотичного пригодницького роману”, або “пригодницького роману мандрів” (wanderer adventure [14, с. 154], powiesc podrozniczo-przygodowa). Поміж такими ідеологічними функціями, з одного боку, - виправдання заморської колоніальної політики західноєвропейських метрополій і європоцентричного дискурсу стосовно неєвропейських народностей, які мешкають на “екзотичних” територіях, де відбуваються події в романах. З іншого боку, описують відмінності поміж ідентичностями на європейському континенті, підкреслюють характеристики націй, маркованих як “правильні” носії європейської цивілізації, на відміну від інших європейців, які провадять “неправильну” колонізаторську політику [19].

Саме з “добою імперій” збігається період, коли в цьому жанрі з'являються першорядні тексти, які стали класичними й спричинили хвилю популярності, що породила переклади, адаптації й оригінальні тексти за жанровим зразком у багатьох інших культурних традиціях. У такий спосіб модель екзотичного пригодницького роману, для якої типовим мотивом є участь протагоністів-європейців у заморських завоюваннях, потрапляє на хвилі популярності жанру в інші літературні традиції, наприклад, літератури бездержавних на початку ХХ ст. націй Центрально-Східної Європи, таких, як польська й українська, які були в той період радше об'єктами, ніж суб'єктами колонізації. Письменники беруть на озброєння - разом із типовими мотивами - модель пригодницького роману; жанрова конвенція полягає в тому, що художній світ таких романів - це світ, який більше винагороджує, більш поблажливий, ніж зазвичай несправедливий реальний світ [13, с. 38]. Тому підкреслено національні наративи на теми історії чи сучасності життя “своєї групи”, створені за законами цього жанру, мають певні “терапевтичні функції” для цієї ідентичності.

Пригодницькі романи схильні переглядати певні лакуни історичного досвіду нації (наприклад, через брак державності нація не ввійшла до “почесного клубу” європейських імперій) як переваги - “ми нікого ніколи не пригнічували”. У цій статті ми розглянемо інший аспект роботи з такими “лакунами” в історичному досвіді “своєї групи” - використання екзотичних пригодницьких романів для фіктивного прирощення національного історичного наративу. Йдеться про вписування представників своєї групи у “велику європейську історію” заморських завоювань з іменем своєї славної батьківщини на вустах. Отже, читачеві, вихованому на традиції читання, у якій “нормальні герої” - завойовникам в ім'я цивілізаторської місії й носіям “тягаря білої людини”, пропонується така візія “своєї групи”, згідно з якою вона має виглядати більш “повноцінною” за цими критеріями.

Матеріалом нашого аналізу стануть два пригодницькі романи - “Син України” В. Золотопольця і І. Федіва (1919) та “Рейд у невідоме” Ю. Тиса (1955). Цей матеріал, як і інші нечисленні пригодницькі романи української літератури, мало досліджений літературознавцями. Вищезазначені твори, видані в діаспорних осередках, очевидно, маргінальні з точки зору місця в історії читання, а проте не менш цікаві як спроби запозичення західноєвропейської традиції жанру на український ґрунт, ніж, наприклад, експеримент М. Йогансена “Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших” (1925), і навіть цікавіші з точки зору навантаження пригодницької прози, пов'язаного з ідеологічним вихованням, оскільки І. Федів, зокрема, прямо згадує про намір створити героя, який зміг би “захопити... юнаків... української пробудженої нації” [цит. за 8, с. 173].

Обидва пригодницькі романи звертаються до історичної тематики, обидва головні герої - козаки-запорожці на ім'я Микола - подорожують у Новий світ унаслідок перипетій, які починаються з того, що вони потрапляють у турецький полон.

Роман В. Золотопольця та І. Федіва “Син України” (Київ-Кам'янець-Відень, 1919) виник на маргінесах замовлення на переклад з німецької “Нового Робінзона” Й.Кампе.

У результаті текст є поєднанням двох досить відмінних стилістично і жанрово пластів: 1) близька до дослівного перекладу робінзонада, лише модифікована доданням маркерів українськості головного героя; 2) оригінальна історія козака Миколи Наливайка на тлі подій 1630-х та 1650-х рр., яка є обрамленням робінзонади.

Комбінація жанрових структур має наслідком цікаве поєднання різних моделей і в тому, що стосується співіснування “своїх” і “чужих”.

Обрамлення є замальовкою бурхливої й трагічної доби в історії нації, змушеної боротися проти численних загарбників. Зі стилістичного погляду його виконано в дусі романтично- “сльозливої” традиції. Звідси - вибір моделі національної ідентичності, у межах якої кожен “Інший” є ворогом, будь-який контакт з ним - зрада, а на членів “своєї” “уявної спільноти” накинуто суворі вимоги уніфікації. Вибір такого типу національної ідентичності лише частково можна пояснити обраним історичним сюжетом. На нашу думку, деякі елементи порушеної проблематики відповідають радше уявним загрозам авторського сьогодення, наприклад, питанням української соборності. Отже, обрамлення являє собою зразок традиційного для української літератури історичного наративу, яке набуває фіктивного прирощення через додавання центральної - пригодницької - частини роману.

На відміну від обрамлення, у центральній частині зіткнення з “Іншими” відбувається насамперед в особі представників європейських “державних націй”, а також “добрих дикунів”. Ця частина має багато дослівних запозичень з німецького тексту, але “мапа” стосунків з Іншими зазнала переробки. Стосунки з представниками європейських імперій - і навіть мусульманського світу, коли вони не є безпосередніми “ворогами”, - ґрунтуються на всебічних спостереженнях “нормалізації” свого, свідчень визнання “іншими” важливості української “своєї групи”, а також словесних актах “визнання” “своєї групи”:

“В очах цивілізованих європейських народів запорожець - це був лицар, що вів безупинну, жорстоку війну з мусульманством [2, с. 40].

“Проте ще більше спричинилося те, що українець не був уже сином нещасної, поневоленої нації. Ні Микола це добре відчував у ставленні чужинців), він був тепер громадянином великої, могутньої, всіма знаної європейської держави! [2, с. 146].

“Не було тепер ані одного інтелігентного європейця, що не знав України й, затаївши віддих, не стежив за її титанічними визвольними змаганнями [2, с. 147].

“Сміливий і лицарський народ ви, українці! - сказав він на відході. - Не раз чував я про вашу відвагу. Самого Володаря вірних (хай Аллах продовжить йому віку!) гризе журба, що має таких завзятих сусідів, а ним, козаче, тремтить уся Європа [2, с. 29].

...капітан, що був дуже освіченою людиною того часу, урочисто звернувся до Миколи: «Сер! Ваш славний, завзятий народ відживив завмерлі вже лицарські традиції! Він перший у Європі проголосив свободу, рівність, братерство, перший після еллінів та римлян утворив демократичну республіку! <...> Дозвольте ж мені від імені цариці морів свободолюбивої Англії щиро привітати Вас на відкритій Вами і однині українській землі як першого її губернатора!»” [2, с. 147-148].

Вписування українця в колоніальну ситуацію зіткнення з “добрими дикунами” в рамках типового сюжету робінзонади стає приводом для фантазії про історію, що не відбулась, - Україну як сильну і справедливу державу-колонізатора. Досвід боротьби власної нації проти загарбників розкривається тут як підстава для перегляду відрухових “європейських” реакцій на інакшість колонізованого. Так, хоча багато маркерів типових стосунків “робінзона” і “п'ятниці” збережено, Микола Наливайко набагато уважніший до автентичності свого “дикуна”, ніж його прототип: іще не ведучи мови про порозуміння, він з'ясовує ім'я Чінкадавіна [2, с. 94] (у Кампе - “П'ятниця”), з повагою ставиться до любові товариша до народу й рідної землі [2, с. 100]. Навіть дикунські звичаї, засуджені з релігійної і цивілізаційної точки зору (напр., поїдання трупів ворогів - “річ огидна й нелюдська” [2, с. 96]), переосмислено крізь призму боротьби проти загарбників: “У сто тисяч разів людяніші ці дикуни від гнобителів-чужинців! Дикуни їдять своїх бранців мертвими, а зайди-чужинці жеруть нас живцем! ” [2, с. 92]

Цю фантазію про пропущену історичну можливість виступити колонізатором позначає уявлення про те, що з огляду на національний характер українці виступили б набагато справедливішими колонізаторами, ніж інші. Ідеться, зокрема, про ідею приєднати до європейської (української) культури підкорених “дикунів” замість “знущатися” (“як знущалися й знущаються над нещасними дикунами в своїх колоніях інші європейські народи1' [2, с. 143]).

У фантазіях про невиконану історичну місію українців найбільш наочна відмінність моделей ідентичності й взаємодії з “іншими” у двох згаданих вище структурних частинах роману. В історичній частині українська ідентичність настільки забута, що найщиріший українець не може сподіватися виховати українцями своїх дітей, відповідно, українськість замикається навіть вужче за етнонаціональний критерій; у робінзонаді - ця ідентичність настільки потужна, що можна виховати українцем індіанця (Чінкадавін діє “з правдивим українським завзяттям” [2, с. 136], і навіть своїх дітей виховає з іменем України в серці); обітниця колоністів, що лишаються на острові Нова Україна, пропонує цілком громадянське трактування української ідентичності. На романних сторінках бачимо дві моделі, відповідно, два художні світи, що діють за різними законами. Світ історичного роману описує межі “своєї групи” через жорстокі зіткнення й зламні моменти в історії групи; світ пригодницького роману - “більш поблажливий”, пропонує фантазію про “свого” як сильного і переможного. Автори не можуть переписати історію, де Україну захистити не вдалося, але можуть вигадати Україну, яку, за законами переможного жанру, вдалося захистити:

“От тобі й справжній з мене отаман колонії. Увесь острів у моїх руках, та й обороняти зможу свою колонію, не допускаючи на українську землю чужинців-ворогів, як і зробив оце сьогодні [2, с. 140].

Роман Юрія Тиса (Ю. Крохмалюка, 1904-1994) “Рейд у невідоме”, виданий у Буенос- Айресі 1955 р., також звертається до історичного сюжету. Описані події відбуваються в 1520-30-х рр. і стосуються подорожі та “дивних пригод” молодого козака Миколи Претвича, кульмінацією яких є участь трьох українців в іспанському завоюванні Перу під проводом Франціско Пізарро. Усі зустрічі з представниками різних культур (під час перебування в турецькому полоні, подорожі до Іспанії, участі в конкісті в Новому світі і зіткнення з індіанцями в державі інків) слугують підтримці думки про те, що люди скрізь є однаковими в тому, що прагнуть щастя і мирного життя. “Що буде з ними? - спитав Микола сотенного.

- Розпитаємо їх трохи, а опісля поведемо в паланку. Згодом, може, виміняємо їх за своїх. Але деякі не хочуть вертатися. Лишаються жити між нашими. Ти не бачив татарських осель?' [10, с. 44].

Люди на світі не є рівними, але причина цього - не наперед дана ієрархія груп, а лише те, що “Доки є дурні і розумні, люди рівними не будуть!” [10, с. 230]. Поза тим не існує, здається, жодних онтологічних відмінностей між представниками різних народів, різними цивілізаціями, а оскільки протагоністам трапляться на їхньому шляху люди переважно розумні, більшість ситуацій міжкультурних контактів є апологією можливості порозуміння.

Автор не лише змальовує зацікавленість деталями “чужої культури”, готовність зрозуміти мотиви дій навіть супротивника на полі битви, ай до кожної такої реакції наводить паралельно наявну іншу точку зору. І поміж поглядами на ситуацію автор жоден не вважає правильним. Якщо якусь точку зору й пропоновано читачеві як остаточну, то це - думка про те, що саме можливість поєднання різних думок, різних життєвих позицій (Микола - відважний лицар і носій високого знання, його джура Станько - практичний і обережний) призводить до більшої ефективності - чи то йдеться про порятунок друзів із полону (“Нам придасться одне й друге. Без вашої голови я, певне, сидів би в нутрі галери. А без грошей ми ніколи не втечемо” [10, с. 84]), чи то про функціонування цілого суспільства (“...важною справою є оборона віри і батьківщини. Це лицарська чесна боротьба! Але так само важною роботою є сіяти й кувати залізо та будувати доми. Одні роблять одне діло, інші - друге' [10, с. 31]).

Як наслідок такої позиції можна говорити про досить широке розуміння образу “свого”: лише разом усі ми, такі різні, становимо повноцінну групу. Також відбувається пошук спільних знаменників на вселюдському рівні. Фабула роману включає такі ситуації, про які усім (включно з автором та персонажами) відомо, що в них трапляються набагато гірші речі, ніж страждання, але саме для протагоністів це - можливість розширити горизонти (пізнати “казковий край султанів” [10, с. 71], його науку, філософію, поезію, звичаї). Можна думати про кілька функцій того, що юному читачеві запропоновано саме таку модель контакту з Іншим.

По-перше, можна думати про фантазійне перегравання історичних національних поразок - щось подібне до того, на що натрапляємо в пригодницьких романах про успішні втечі із заслання, - переосмислення національних трагедій, у яких постраждали тисячі, через історії поодиноких надзвичайних героїв, які за переможною логікою жанру врятувалися, втекли і, ймовірно, навіть помстилися.

По-друге, частота повторів ситуацій, коли наголошується на потребі об'єднати різні точки зору, підкреслюється можливість порозумітися і знайти мотивацію вчинків людей із найвіддаленіших культур, дозволяє припустити, що такі ситуації - не випадкові художні деталі, а програмова позиція, яку автор вибрав повідомити своєму юному читачеві. Важливо пам'ятати, що адресат Тиса - це діаспорний читач, підліток у розсіяній по чужих країнах українській громаді, що стикається з “Іншими” не щодень. Здається, автор цілеспрямовано розповідає про потребу відкритості до Іншого, яка в структурі роману жодним чином не ставить під загрозу ідентичність своєї групи і цінність власних традицій, і яку чітко відмежовано від випадків “зради” “свого”.

Міркування про можливого адресата роману “Рейд у невідоме” створює ще одну можливість розуміння деяких образів екзотичного Іншого в романі й фіктивного нарощення українського історичного наративу. У 1947-1961 рр. Ю. Крохмалюк мешкав в Аргентині [1, с. 68]; саме там видано роман; саме українці Аргентини могли були першими читачами роману. Очевидно, що для такого читача контексти “іншості” в романі, пов'язані з іспаномовністю, з іспанським завоюванням Південної Америки - це образи набагато менш екзотичні, ніж для “материкового” українського читача (наприклад, ніж для західноукраїнського читача повісті А.Лотоцького “Від Ля-Пляти до Анди” (1938) [4] про ті ж південноамериканські терени). Роман побачив світ в еміграційній спільноті, яка шукала своє місце в іспаномовній країні, і звернення до сюжету із завоювання іспанцями цього континенту можна розуміти, з одного боку, як спробу дискурсивного освоєння цієї чужої землі через прописування участі українців у її підкоренні й облаштуванні, а з іншого, - нормалізації власного стосунку до цих теренів через змалювання давньої історії відвідання цих земель українцями: “Не перші ви з русько- української землі <...> Багато тут людей від різних народів прибуває з капітанами. Кожний має якусь причину волочитися світами! ” [10, с. 149] - і навіть їх поселення тут: в індіанському селі протагоністи натрапляють на родину “боярина Полозовича” [10, с. 162]. Тобто відбувається фіктивне прирощення українського наративу на історії з часів завоювання Південної Америки, чи то з метою нормалізації образу “свого” в контакті з іншими, чи то полегшення дискурсивного вписування “своїх” у цей простір, у якому українська діаспора в цей момент змушена існувати.

У центрі уваги все ж не тільки завоювання держави інків іспанцями, а насамперед участь у ньому трьох персонажів з українською ідентичністю. Тут натрапляємо на дискурсивне багатоголосся, у якому один з голосів пов'язаний з європейською традицією жанру, а другий - з її українським переосмисленням. Ця частина роману має ознаки пригодницької моделі, пов'язаної з традицією, закладеною романами Г.Р.Гаґґарда, яку дослідники називають пригодами “загубленого світу” [16, с. 227]. Подібно до африканських романів Гаґґарда, європейці із переможною зброєю приходять у не бачені жодною білою людиною землі, де існує давня цивілізація, обертають на свою користь громадянську війну, і сповіщають про свої права на щойно побачену землю.

Суттєва відмінність від моделі полягає в тому, що протагоністи Гаґґарда є носіями цієї моральної влади, тоді як у “Рейді в невідоме” це мотивація когось іншого (іспанських конкістадорів), а герої-українці не є носіями переконань про доцільність завоювань, їхньому національному етосу відповідає інше уявлення про спосіб ведення війни:

“- Ні, конкістадор не тримається берегів, а йде у глиб краю! Здобуває, а не животіє! <...>

- А чому ж, - глянув на них Андрій, - наші козаки боронять Україну в степах, а не йдуть здобувати царство султанів? [10, с. 169-170].

Вони почуваються загубленими в часі й просторі (“... час і події плуталися уже в його пам'яті. Спека і спрага не давали змоги зібрати думок” [10, с. 190]) і повсякчас нагадують собі, що військовий досвід, здобутий у конкісті, буде безцінним у подальших боях на захист України. “Скільки років ти вже у мандрах? Десять? Це нічого, коли ти їх не змарнував у безділлі або у благих справах. Живи славно й відважно! І хай далі твоє життя йде шляхом лицарів, шукай чести для своєї батьківщини і слави для твойого роду! Коли вернешся до своїх, знай, що ці роки дали тобі небувалий досвід, який можеш зужити для оборони твоєї країни” [10, с. 201].

Так, завоювання Перу на користь Іспанії стає для протагоніста не самоцінною метою, а лише засобом на шляху його становлення як повноцінного дорослого лицаря. У юності він мріє про подорожі Новим світом, з яким ототожнює рай на землі, і не зовсім вірить запереченням старших, які говорять, що рай - вдома. Протагоністові потрібно пройти шлях дорослішання (який складається радше із знайомства з тим, як по-різному буває у світі, ніж із випробувань), щоб визнати остаточну цінність повернення додому.

Близькість фабул у частині про полон дозволяє припускати знайомство Ю. Тиса з твором попередника, яке стало точкою відштовхування: позиції стосовно зустрічі з Іншим у двох романах кардинально відмінні. Роман В. Золотопольця й І. Федіва пропонує модель ідентичності, якій загрожує зникнення, яка задля збереження мусить законсервуватися, уникати контактів з Іншими (апріорними ворогами). Роман Ю. Тиса натомість пропагує відкритість до інших груп, їхнього знання і звичаїв (яка, втім, чітко відмежована від зради своїх традицій та ідентичності), пошук спільного й загальнолюдського навіть у ситуаціях “конфліктів інтересів”. Різняться романи й ідеями щодо нормативності всередині спільноти: у “Сині України” наявна виразна ієрархія “своїх” (воїн більш почесний за “гречкосія”); автор “Рейду у невідоме” наголошує на потребі різних видів діяльності, підходів, думок, які разом складають цілість “своєї групи”.

Перші структурні частини романів пов'язані з українською традицією дум про боротьбу козаків проти татар і турків, хоча В. Золотополець і І. Федів вміло переплітають цю традицію з сюжетом про полон із “Робінзона Крузо” Д. Дефо, а Ю. Тис (ймовірно) відштовхується від попереднього тексту. (Одне з видань “Сина України” було здійснене у Відні, куди емігрував автор, і де навчався Ю. Крохмалюк (Тис). Інше видання побачило світ в м. Авґзбурзі, у той же час, коли в Німеччині проживав автор “Рейду у невідоме” до виїзду в Аргентину. Отже, можна передбачити ознайомлення Тиса з “Сином України”, хоча документальних свідчень цього ми не маємо).

Друга частина кожного роману наслідує певну модель пригодницького роману - досить прямо модель робінзонади в “Синові України” і деякою мірою модель пригоди “загубленого світу” в “Рейді в невідоме”. Обидва романи вписують українських героїв у “велику світову історію” підкорення й колонізації Нового світу європейськими державами, суб'єктом якої українська нація не була через брак власної державності. У такий спосіб фіктивно прирощуючи національний історичний наратив, автори обох романів водночас утілюють дві функції, пов'язані зі створенням у читача образу “уявної спільноти” - “своєї групи”. По-перше, вони історіями-які-могли-би-бути заповнюють лакуни в уявленні про український історичний досвід, нормалізуючи його відповідно до уявлень про “повноту” на взірець більш історично успішних європейських націй (носіїв тривалої державної традиції і суб'єктів заморських завоювань). По-друге, водночас вони “долають” ці критерії європейського взірця. Наслідуючи згадані моделі пригодницького роману, пов'язані з літературами західноєвропейських держав (які таку колонізаторську політику проводили), автори більш-менш відсторонюють своїх протагоністів - носіїв української ідентичності - від типових стосунків колонізатора-підпорядкованого, розглядаючи різні завдання перебування героїв у колоніальній ситуацій або наміри в цьому фантазійному порядку стати “кращим”, “справедливішим” за історичних колонізаторів.

Література

1. Бойко І. Юрій Крохмалюк та його історичні твори / І. Бойко // Гуманітарні та соціальні науки [Текст]: матеріали І Міжнар. конф. молодих вчених HSS-2009 (14-16 травня, 2009 Україна, Львів) / Національний ун-т «Львівська політехніка», Міжнар. молодіжний фестиваль науки. Л.: [б.в.], 2009. C. 67-68.

2. Золотополець В. Син України / В. Золотополець ; ред. В. Золотопольця. Львів: Просвіта, 1992. 176 с.

3. Золотополець В. Життя та дивовижні пригоди козака Миколи на безлюдному острові: пригодницька повість / В. Золотополець, І. Федів. К.: Ярославів Вал, 2007. 223 с.

4. Лотоцький А. Від Ля Пляти до Анди: землеписне оповідання / А. Лотоцький. Львів: Світ дитини, 1938. 64 с.

5. Лупанова И.П. Полвека: Советская детская литература: 1917-1967: очерки / И.П. Лупанова. М.: Детская литература, 1969. 671 с.

6. Маслинская (Леонтьева) С. Пионерская беллетристика vs. большая детская литература // "Убить Чарскую": Парадоксы советской литературы для детей 1920-е- 1930-е гг. / С. Маслинская (Леонтьева). Санкт-Петербург: Алетейя, 2014. С. 231-245.

7. Мельників Р. Людина з химерним ім'ям / Р. Мельників // М. Йогансен. Вибрані твори. К.: Смолоскип, 2001. С. 5-28.

8. Павлишин А. Післяслово / А. Павлишин // Син України / ред. В. Злотопольця. Львів: Просвіта, 1992. С.172-174.

9. Семенова Д. Екзотичні пригодницькі романи для юнацтва в українській та польській літературах: два структурні типи з огляду на національну ідентичність / Д. Семенова // Наукові записки НаУКМА. 2013. Т. 150: Філологічні науки. С. 98-105.

10. Тис Ю. Рейд у невідоме: дивні пригоди знатного молодця пана Миколи Претвича / Ю. Тис. Буенос-Айрес: Видавництво Ю. Середяка, 1955. 263 с.

11. Brantlinger P. Rule of darkness: British literature & imperialism, 1830-1914 / P. Brantlinger. New York: Cornell University Press, 1990. 309 p.

12. Bruzelius M. Romancing the Novel: Adventure from Scott to Sebald / M. Bruzelius. Cranbury: Bucknell University Press, 2007. 258 p.

13. Cawelti J.G. Adventure, mystery, and romance: Formula stories as art and popular culture / J. G. Cawelti. Chicago: University of Chicago Press, 1977. 344 p.

14. Green M.B. Seven types of adventure tale: An etiology of a major genre / M.B. Green. Philadelphia: Penn State Press, 1991. 244 p.

15. Green M.B. Dreams of adventure, deeds of empire / M.B. Green. London: Routledge and Kegan Paul, 1980. 435 p.

16. Ivry B. Inspired by King Solomon's Mines / H. R. Haggard // King Solomon's Mines. New York: Barnes and Noble Classics, 2004. рр. 227-232.

17. Korostelina K. V. Social identity and conflict: Structures, dynamics, and implications / K. V. Korostelina. New York: Palgrave Macmillan, 2007. 268 p.

18. Phillips R. Mapping men & empire: A geography of adventure / R. Phillips. London & New York: Routledge, 1997. 208 p.

19. Pinto Coelho M.T. The Image of the Portuguese in the British Novel of Empire: King Solomon's Mines and Prester John / M.T. Pinto Coelho // Colonizer and Colonized / ed. Theo D'haen and Patricia Krues. Amsterdam-Atlanta, GA: Rodopi B.V., 2000. рр. 357-369.

20. Semenova D. Mapping the Imagery of H. Rider Haggard's Adventure Stories: Centres and Peripheries / D. Semenova // The Central and the Peripheral: Studies in Literature and Culture / Ed. Pawel Schreiber, Joanna Malicka and Jakub Lipski. Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing, 2013. рр. 29-38.

Анотація

На прикладі екзотичних пригодницьких романів для юнацтва «Син України» (1919) В. Золотопольця та І. Федіва та «Рейд у невідоме» (1955) Ю. Тиса розглянуто механізми поєднання типових мотивів і образів із історичного наративу української літератури із сюжетами й структурними моделями, притаманними європейським пригодницьким романам, зокрема, жанровим різновидам робінзонади і «пригод загубленого світу». Вписуючи протагоністів-українців у сюжети з «великої європейської історії», автори заповнюють лакуни в українському історичному наративі, нормалізуючи уявлення про «свою групу» в імпліцитного читача. Водночас дискурсивна зустріч носіїв української ідентичності з типовими для європейських екзотичних пригод способами «зіткнення з Іншим» є приводом для переосмислення цих моделей на підставі українського національного досвіду.

Ключові слова: українська література, література для юнацтва, екзотична пригодницька проза, національна ідентичність, запозичення.

Аннотация

роман мотив історичний література

«КАЗАКИ В ЯМАЙКЕ»: ФИКТИВНОЕ ПРИРАЩЕНИЕ НАЦИОНАЛЬНОГО ИСТОРИЧЕСКОГО НАРРАТИВА В ЭКЗОТИЧЕСКОЙ ПРИКЛЮЧЕНЧЕСКОЙ ПРОЗЕ НА ИСТОРИЧЕСКУЮ ТЕМАТИКУ (НА ПРИМЕРЕ РОМАНОВ «СЫН УКРАИНЫ» В.ЗОЛОТОПОЛЬЦА И И. ФЕДИВА И «РЕЙД В НЕИЗВЕСТНОЕ» Ю. ТИСА)

Семёнова Д.С. Национальный университет «Киево-Могилянская академия»

На примере экзотических приключенческих романов для юношества «Сын Украины» (1919) В. Золотопольца и И. Федива и «Рейд в неизвестное» (1955) Ю. Тиса рассмотрены механизмы сочетания типичных мотивов и образов из исторического нарратива украинской литературы с сюжетами и структурными моделями, присущими европейским приключенческим романам, в частности, жанровым разновидностям робинзонады и «приключений затерянного мира». Вписывая протагонистов-украинцев в сюжеты из «большой европейской истории», авторы заполняют лакуны в украинском историческом нарративе, нормализуя представление о «своей группе» у имплицитного читателя. Вместе с тем, дискурсивная встреча носителей украинской идентичности с типичными для европейских экзотических приключений способами «столкновения с Другим» является поводом для переосмысления этих моделей на основании украинского национального опыта.

Ключевые слова: украинская литература, литература для юношества, экзотическая приключенческая проза, национальная идентичность, заимствования.

Annotation

«THE COSSACKS IN JAMAICA»: FICTIONAL ENRICHMENT OF THE NATIONAL HISTORIC NARRATIVE IN EXOTIC ADVENTURE STORIES (BASED ON HISTORIC ADVENTURE NOVELS «THE SON OF UKRAINE» BY V. ZOLOTOPOLETS AND I. FEDIV AND «A VENTURE INTO THE UNKNOWN» BY YU. TYS)

Semenova D.S. The National University of Kyiv-Mohyla Academy

The article considers one of the mechanisms which arise in the exotic adventure stories for younsters, as the genre is adopted from the Western European tradition into Ukrainian literature. While colonization of exotic areas and implementation of the civilizing mission were among important motives of European adventure stories in the Age of Empires, traditional understanding of Ukrainian history does not provide similar stories. The two analyzed texts are «The Son of Ukraine» (1919) by V. Zolotopolets and I. Fediv and «A Venture into the Unknown» (1955) by Yu. Tys, the adventure stories which dwell both on the traditional imagery of Ukrainian historical fiction (Cossacks, struggle for independence, wars with the Muslim world) and on the adopted plots from the European adventure tradition, including the models of the Robinsonade and the «Lost world» adventure, which add the Ukrainian protagonists into the stories of the «big European history» (exploration of the New World, colonization). By this contamination, the authors fulfill two functions with regard to creation of the image of the «in-group» in the young readers. First, they enrich the understanding of the Ukrainian national narrative by adding the plots which «might have happen», whose absence makes the Ukrainian identity incomplete by standards learned from the European literature, thus normalizing the image of the «in-group». Second, at the same time they revisit these standards and estrange the Ukrainian discourse from the typical colonial relations by expressing the claim for fairer treatment of the Other based on the national character and on Ukrainian historical experience of struggle for independence.

Key words: Ukrainian literature, exotic adventure, fictional historic narrative, adaptation, national identity

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поетика та особливості жанру історичного роману, історія його розвитку. Зображення історичних подій та персонажів у творах В. Скота, В. Гюго, О. Дюма. Життя та характерні риси особистості правителя-гуманіста Генріха IV - головного героя романів Г. Манна.

    курсовая работа [53,7 K], добавлен 06.05.2013

  • Проблема "американської мрії", її вплив на долю людини. Зміна Гетсбі в процесі досягнення "мрії". "American dream" для Діка Дайвера. Становлення героїв Фіцджеральда в порівнянні з героями "кодексу" та Достоєвського. Порівняння двох романів Фіцджеральда.

    реферат [28,4 K], добавлен 18.05.2012

  • Специфіка сучасної української жіночої прози. Феміністичний дискурс в українській літературі. Аналіз проблематики романів Ірен Роздобудько у художньому контексті. Жанрова своєрідність творчості, архетипні образи. Поетика романів Ірен Роздобудько.

    дипломная работа [195,0 K], добавлен 26.09.2013

  • Гіпертекстуальність у творчості І. Кальвіно на прикладі романів "Замок схрещених доль", "Незримі міста". Факультатив як форма організації позакласної роботи із зарубіжної літератури. Методика вивчення роману "Якщо однієї зимової ночі подорожній" у школі.

    дипломная работа [98,4 K], добавлен 25.02.2014

  • Новаторство творчого методу Вальтера Скотта, основна тематика його романів, особливості використання метафор. Загальна характеристика роману В. Скотта "Айвенго": проблематика даного твору, роль та значення метафори у відтворенні історичної епохи.

    курсовая работа [55,3 K], добавлен 20.07.2011

  • Життєвий та творчий шлях Франца Кафки - видатного австрійського письменника, одного із фундаторів модерністської прози. Літературна спадщина автора. Історія написання та зміст романів "Замок" і "Процес"; специфіка жіночих образів у даних творах.

    курсовая работа [55,5 K], добавлен 03.10.2014

  • Ознайомлення із коротким змістом сюжетних ліній романів "Американський психопат" Елліаса та "Раби Майкрософта" Коупленда - розповідей про жертв сучасного світу та особливостей морально-психологічного погляду людства. Відгуки літературних критиків.

    реферат [18,0 K], добавлен 16.12.2010

  • Характерні ознаки Ренесансу як явища культури і літератури. Життєвий шлях В. Шекспіра та концептуальні засади його творчості на тлі гуманістичного світогляду. Аналіз жіночих образів у сонетах Шекспіра на прикладі геніального творчого доробку поета.

    курсовая работа [37,9 K], добавлен 18.04.2011

  • Культура вірша та особливості мовного світу Білоуса та Федунця. Постмодерністські твори новітньої літератури і мовна палітра авторів. Громадянська, інтимна та пейзажна лірика наймолодшої генерації письменників України. Молочний Шлях у поетичній метафорі.

    реферат [43,0 K], добавлен 17.12.2010

  • Дослідження особливостей розвитку української поезії та прози у 20-ті рр. ХХ ст. Характерні риси та поєднання розмаїтих стильових течій в літературі. Втручання компартії у творчий процес. "Неокласики" - неформальне товариство вільних поетів-інтелектуалів.

    реферат [34,6 K], добавлен 23.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.