Джейн Остін та її роман "Гордість та упередження"

Таким чином, підбиваючи підсумки проведеного аналізу образу і долі Елізабет Беннет, можна зробити наступні висновки:

1) Елізабет незалежна, незважаючи на своє все-таки залежне становище безприданниці;

2) заміжжя з розрахунку вище її сил, навіть якщо це необхідно в інтересах сім'ї; виходити заміж без любові аморально. Гроші ніяк не можуть вважатися для неї єдиним мірилом щастя;

3) вона не має наміру приносити в жертву свою долю і до кінця життя миритися з нудним і порожнім життям поруч з нелюбом.

Елізабет Беннет, безумовно, вище свого соціуму, - вона не тільки безпосередня, наглядова, весела, дотепна, але й освічена, розумна і наділена високими моральними принципами.

Висновки

На основі проведеного нами дослідження, можна зробити такий висновок, що у вікторіанську епоху чоловіки володіли всіма можливими правами і свободою морального вибору в суспільстві. Жінки відігравали провідну роль протягом усього XIX століття тільки в домогосподарстві. Джейн Остін, яку обурювало залежне, невільне в плані морального вибору, положення сучасниць однією з перших створила образ вільної жінки, яка самостійно приймає рішення, зокрема рішення вийти або не виходити заміж за того чи іншого чоловіка, здатна подолати всі життєві труднощі і тиск з боку суспільства з гордо піднятою головою. Елізабет Беннет руйнує всі суспільні стереотипи і канони, вчинивши тим самим правильно і чесно з моральної точки зору, прирікаючи себе на обурення родини і суспільства в цілому, але все-таки знаходячи бажане щастя.

У літературі за героїнею Джейн Остін (Елізабет Беннет) закріпилося визначення - «нова жінка». Але в жодній роботі, присвяченій творчій спадщині письменниці, немає переконливого доказу цього твердження. Таким чином, актуальність даної роботи полягає у зверненні до недостатньо вивченого аспекту творчості Остін.

Питання шлюбу, не тільки самого устрою життя, але відповідальності у виборі супутника і супутниці, які несуть батьки і самі молоді люди, - одна з головних тем в «Гордості та упередження». Хоча Джейн Остін жила в суспільстві, де в ходу була «ярмарка наречених», вона чи не першою з англійських романісток заговорила про те, що виходити заміж без любові аморально, що гроші ніяк не можуть вважатися єдиним мірилом щастя. Ті ж, хто виходить заміж заради грошей, повинні віддавати собі звіт в тому, що плата за комфорт, благополуччя може виявитися занадто високою - відчуженість, байдужість, втрата інтересу в житті. Самотність часом, дає зрозуміти Джейн Остен, можливо, грунтуючись на власному досвіді, буває краще, ніж самотність удвох у шлюбі-угоді. Уже в першому своєму романі Остін неприкрито засуджує прагматичний підхід до життя.

Представивши становище жінок в Англії XIX століття і зіставивши головну героїню роману зі стереотипами англійського суспільства вікторіанської епохи, ми виявили особливості образу «нової жінки», яка прагне до свободи вибору, ламає стереотипи суспільства щодо шлюбу і щодо поведінки дівчини - безпосажниці в суспільстві. Вона на все має свою думку, часто розходиться з загальноприйнятим.

Елізабет Беннет відрізняється від вікторіанського ідеалу жінок незалежністю духовного світу, свободою думок і почуттів. Вона постійно займається самоосвітою, є пристрасною читачкою, що володіє гарним літературним смаком. Шлюб для неї можливий лише в тому випадку, якщо в основі його не корисливий розрахунок, а справжня любов, повага, рівність і духовна спорідненість, схожість думок і почуттів.

Проаналізувавши схожі на перший погляд життєві ситуації, пов'язані із заміжжям, ми приходимо до висновку, що мотиви, якими керуються героїні - різні. Шарлотт Лукас, наприклад, виходить заміж за нелюба і не зовсім успішного чоловіка лише через складність сімейного стану та віку героїні, який змусив її замислитися про те, що наступної пропозиції заміжжя вже може не бути. Лідія Беннет ж поспішає вийти заміж лише через досягнення іншого суспільного статусу. Вона переконана, чим скоріше дівчина вийде заміж, тим краще.

Таким чином, ні Шарлотта, що зважилася на раціональний шлюб з розрахунку, ні навіть Лідія, яка порушила моральні норми, які не піддаються однозначному засудженню, хоч і знаходять бажану сім'ю, але не зовсім бажане щастя. А Елізабет Беннет, що пройшла через перешкоди гордості і упереджень, але не порушила моральні закони, незважаючи на обставини, що обтяжують її положення, отримує щастя сповна, знаходить коханого чоловіка і матеріальний добробут.

Таким чином, героїня Джейн Остін відрізняється від вікторіанського ідеалу жінки, так як вона, володіючи складним матеріальним становищем, будучи безприданницею, все-таки вважає себе людиною, що має право на вільний моральний вибір. Елізабет Беннет, до всього іншого, перевершує героїнь роману в рівні свого інтелектуального та духовного розвитку, не приймаючи вікторіанський ідеал шлюбу і кохання.

роман остін жінка шлюб

Список використаної літератури

1. Остін Дж. Гордость и предубеждение. / Ком. Е. Гениевой, Н. Демуровой. Перевод с английского И. Маршака. - М.: Худ. лит., 1989.

2. Антрушина Г.Б. Стилистика современного английского языка. - СПб.: Владос, 2004-767с.

3. Антрушина Г.Б. Лексикология английского зыка: учеб. пособие для студентов. - М.: Дрофа, 1999-377с.

4. Арнольд И.В. Интерпретация английского художественного текста. - СПб.: Книга -М, 2004 - 289с.

5. Демурова Н. Джейн Остин и ее роман «Гордость и предубеждение» /

6. Дронова Н. В.; Малахова О. А. Женщина в семье викторианской Англии. // От мужских и женских к гендерным исследованиям. - Тамбов, 2001. - С. 18-22.

7. Крючкова Н. Д. «Женский вопрос» в викторианской Англии. // Проблемы повседневности в истории: образ жизни, сознания и методология изучения. - Ставраполь, 2001. - С. 123-130.

8. Моэм У.С. Джейн Остин и ее роман «Гордость и предубеждение»

9. Наумова О. А. Мятежные гувернантки Ш. Бронте: викторианские стереотипы и их преодоление.

10. Набоков В.В. Джейн Остен. // Набоков В.В. Лекции по зарубежной литературе. - М., 1998. - С. 73-87.

11. Проблемы метода и поэтики в мировой литературе: П 78 Межвуз.сб.науч.тр. / Перм.ун-т; Отв. ред. Н.С.Бочкарева. - Пермь, 2005. - 130с.

12. Тугушева М.П. В надежде правды и добра. Портреты писательниц. - М.: Худ. лит., 1990. - С. 178-195.

13. Эти загадочные англичанки…/ Сост. и предисл. Е. Ю. Гениевой. - М.: Прогресс, 1992.

Размещено на Allbest.ru