Стиль і вірш ліро-епічної композиції Бориса Олійника"Таємна вечеря"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821.161.2

Стиль і вірш ліро-епічної композиції Бориса Олійника"Таємна вечеря"

Н.В. Костенко, д-р філол. наук, проф.

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, м. Київ

Розглянуто міфопоетичну та віршову структуру одного з кращих ліро-епічних творів видатного українського поета Бориса Олійника "Таємна вечеря" (1995).

Ключові слова: Борис Олійник, міф, Христос, Іуда, відступництво, ритм і смисл, дольник, тактовик, верлібр.

Один з найбільш цілісних, архітектонічно й ідейно глибоких і витончених творів Бориса Олійника "Таємна вечеря", як відомо, був опублікований у збірці "Шлях" 1995 року [1, с. 86-94]. Це була перша його поетична книжка переламних 1990-х рр. Вітаючи проголошення державної незалежності України, поет певний час основні зусилля зосереджував на громадсько-політичній роботі. (Досить згадати: в 1990-і-2000-і рр. він був народним депутатом Верховної Ради України чотирьох скликань (1996-2003), Головою постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ (1995-2003), віце-президентом ПАРЄ (19962003) і т. д.). Тоді ж він виступає як видатний публіцист. З 1992-го по 1994 рр. з'явилося кілька видань його знаменитої публіцистичної книги "Відступник, або Два роки в Кремлі" (у російських варіантах "И увидел я другого зверя", "Князь тьмы. Два года в Кремле"). Вийшли й інші публіцистичні твори (зокрема нарис "Сатанізація сербів, кому вона потрібна", 1995 та ін.).

На цьому журналістсько-публіцистичному підґрунті визріває його новий поетичний стиль, де серед жанрів панує сатира, а в образній мові - міф і символ. Публіцистика не витісняє, а тільки загострює поетичне перо Бориса Олійника.

Збірник "Шлях" вийшов до 60-ліття поета, отже, був підсумковим, містив і попередні, й щойно написані твори. Загалом це була нова актуальна книга. Враження новизни створює і її композиція: вона відкривається новими віршами, які друкувалися в періодиці, а завершується ліро-епічними творами "Таємна вечеря" і "Сім". Задум останньої породила Чорнобильська трагедія і подвижництво тих, хто врятував світ від ядерної катастрофи. Щодо задуму твору "Таємна вечеря", то він кристалізувався із спостережень над внутрішньополітичним і суспільним життям України на початку 1990-х рр., над "непередбачуваними наслідками" перехідної доби.

Однією з центральних фігур, на яку поет спрямовує стріли сатири, стала уже знайома нам з його публіцистики фігура "відступника", перекінчика, пристосуванця, доволі характерна для поворотних 1990-х рр. в Україні і не тільки.

Зразком сатиричного висміювання подібного типу людей в Олійниковій ліриці є вірш "Перевдягання душ" ("Тих одспівали, а вони живі..де з шевченківським сарказмом поет живописує карикатурні портрети тих, хто, міняючи шати, намагається приховати свою хамелеонівську суть. Ледь повіяло з Дніпра

- "у змиг" змінили кафтани на жупани; "дихнуло Еміратами і вмент / Уже клянуться ревно на Корані", долинув зов з Синаю

- "припали до Звізди Давида". "Війнуло з Півдня. І пішло по колу / Перевдягання душ. А душі ж - голі / Як в морзі.".

Тавруючи безголів'я, рабство і відступництво, Б. Олійник усе ж не відхрещується від заблукалих душ, а швидше виступає їхнім суворим адвокатом, тому що й ці душі - частка його народу. У проникливому, сповідальному вірші "Молитва" ("Отче, в Триєдиності Єдиний.") він просить Бога "стримати гнів на винних без провини" - адже вони не відають, що творять:

Відпусти гріхи, великий Боже,

Пройдами ошуканому люду,

Втретє відпусти - молю - бо схоже,

Що вчетверте випадку не буде!

Сину, розіп'ятий на Хрестові,

На осліплих сяєвом пролийся:

Ти ж простив апостолу Петрові,

Що до третіх тричі

відступився! [3, с. 331].

В Олійниковій "Молитві" та інших творах цього періоду все помітніше дає про себе знати особлива стилістика, у якій розмовне мовлення поєднується з пророчим словом Біблії і давнього літопису; причому елемент книжної, біблійної лексики поступово посилюється.

На поєднанні двох - біблійного і сучасного - світів, біблійної і розмовної лексики й побудована ліро-епічна композиція "Таємна вечеря" ("День був якийсь непевний"), де розробляється відомий біблійний мотив про зраду Іудою Ісуса Христа.

Борису Олійнику вдається, на наш погляд, відтворити те, що є майже не відтворюваним і невиразимим - тривожну атмосферу останньої перед розп'яттям, "таємної вечері", коли Іуда вже продав Христа, і про це знає Він, але ще не знають Його учні. Й одночасно передати гнітючу атмосферу руйнівних 1990-х рр. У творі майже відсутнє зображення легендарних подій - увага зосереджена на перепадах настрою, душевного сум'яття Христа і тривоги його учнів. Можливо, через цю особливість автор не включає цей твір у число поем (скажімо, у ювілейному виданні "Основи" 2005 р.) або в шеститомнику 2007 і розглядає як ліричний цикл або ліро-епічну композицію з домінуванням ліричного начала (так, у 6-томному виданні цей твір увійшов у 3-й том лірики "Вирок").

Атмосфера зради відтворена з дивовижною психологічною достовірністю й точністю, зокрема через нагромадження означників тривоги, непевності й нервування учнів, які довго очікують Учителя. Двічі повторюється цей мотив: "Учні нервувалися: Де ж Він?!" - уперше у співвіднесенні з Біблійним простором, коли Син Божий запитує Бога-Отця: "Невже не обійде мене / Чаша сія... від Тебе?!"; і вдруге - у несподіваному перенесенні у простір сучасний, спочатку тільки одним штрихом: в руки одного з зображених учнів автор вклав. пачку "Прими" і все, що асоціюється з нею; потім - у остаточному перенесенні топосу з Єрусалиму до сучасного Києва).

Усі ці смислові зрушення породжують композиційну й метрико-ритмічну динаміку в творі. Текст (132 рядки) поділяється на сім - більших і менших - частин, з яких перша - міфологічна - найширша за обсягом (71(75) рядків) і найбільш значима за смисловою вагою. Міфологічний і сучасний плани зображення перетинаються (міфологічний продовжується - в коротких другій, четвертій, п'ятій частинах: 13 + 5 + 6 = 24 р.; сучасний - в третій, шостій і сьомій: 12 + 17 + 8 = 37 р. Загалом міфологічний текст втричі переважає історичний, але через психологічне переосмислення легенди він набуває ознак реальності та історичності.

М.Л. Гаспаров, як відомо, вважав, що зв'язок між метром і смислом є більшою мірою історичним (що здійснюється через певну традицію), ніж органічним (характерним для якогось окремого конкретного твору). Однак у високохудожніх творах, які вирізняються особливо гармонійною єдністю змісту і форми, перший вимір не суперечить другому. До таких мистецьких творів належить Олійникова "Таємна вечеря". Так, у першій міфологічній частині йому вдалося контрапунктно розгорнути два протилежні психологічні стани, два внутрішні голоси - Учнів та Ісуса Христа. Відповідно провести два метрико-ритмічні ряди: перший, "учнівський" - більш збурений, сколошканий, тривожний, відтворений у формі 3-іктового дольника, який пе¬реходить (в ключовому розпачливому запитанні "Учні нервува- лися: / Де ж Він?!") у 3-іктовий тактовик; другий, "учительсь¬кий" - більш стриманий, трагічно смиренний - переважно у класичному 3-складовому вірші (4-стопного амфібрахія), що переходить у симетричні форми 3-іктового дольника (з однаковою нульовою анакрузою):

День був якийсь непевний. - 2 - 1 - 1 Дк3

Щось по колах округ бродило - 2 - 2 - 1 - 1 Дк3

Незриме, хиже і обережне. 1 - 1 - 4 - 1 Дк4

Сторожко темніло. 1 - 2 - 1 Ам2

Учні нервувалися:

"Де ж Він?!" - 3 - 2 - 1 Тк3

(...І тоскно, як олень,

поранений смертно, 1 - 2 - 2 - 2 - 1 Ам4

Він скрикнув у небо,

позначене смерком: 1 - 2 - 2 - 2 - 1 Ам4

- Отче! Невже не обійде мене - 2 - 2 - 2 - Д4

Чаша сія...від Тебе?! - - 2 - 1 - 1 Дк3

Глухо мовчало Небо. - 2 - 1 - 1 Дк3

І він прочитав

Із німотної сині: 1 - 2 - 2 - 2 - 1 Ам4

- Не обійде. Сину.). 2 - 1 - 1 Х3

Учні нервувалися: "Де ж Він?!" - 3 - 2 - 1 Тк3

[4, с. 96-97].

Тут ритм виступає курсивом смислу. Його хвилеподібний рух, сплески й спадання мають музичний характер, позначають головні композиційні точки, переводять сприймання тексту з нижчого рівня конкретного змісту на вищий рівень загального смислу. Різкий смислоутворюючий, смисло-ритмічний перепад спостерігаємо, наприклад, між довгим 11-м рядком, написаним 4-стопним амфібрахієм, і коротким хореїчним 12-м рядком (Х3), де текст Ісуса Христа змінюється текстом самого Бога-Отця: "І він прочитав / Із німотної сині: / - Не обійде... Сину...). І ще гостріший перепад між згаданим коротким хореїчним рядком і наступним, 13-м рядком 3-іктового тактовика - повтором тривожного мотиву чекання учнями Ісуса Христа: "Учні нервувалися: "Де ж він?"

Такі перепади, ритмічні сплески і спадання повторюються впродовж усього тексту, то напружуючи, то гармонізуючи поетичну експресію. Наприклад, в описі інтер'єру і пейзажу того місця, де чекають учні Учителя, використано 3-складовик зі змінною анакрузою. Про дальше загострення ритмічної динаміки свідчить згадка про "смоковницю" і "тінь на околиці", що неминуче викликає в уяві образ Іуди. Але спочатку приходить таки Ісус. Цей "прихід" віртуозно оформлено в раптовому ритмічному зрушенні, ритмічному сплеску і спаданні від 5-іктового дольника до 1-стопового ямба - як у глибокому подиху в момент зняття психологічної напруги.

Нарешті, -

прошелестіло полегко, як шовк. 1 - 4 - 2 - 2 - Дк5

Прийшов. 1 - Я1 [4, с. 97].

Рима "шовк" - "прийшов" - нагадує Тичинини музичні "оздоби" з вірша "Перше Травня на Великдень" (цикл "Вулиця Кузнечна" зі зб. "Вітер з України", 1924), де використано експериментальний засіб морфологічного enjambement'y в римах: " Великодній дощ / тротуаром шов - / ковая зелена / ярилась з-під землі. // Це Христос воскрес / Мертвих воскреси - / тихо туго віти / кленоклонив день. // .Загримів, заграв, / тупотом пішов - / ковую зелену / кленоклонив день" [5, с. 246].

З введенням образу Христа атмосфера в Олійниковому творі драматизується. Вчитель ділить вечірню учту з учнями, але не може приховати своєї пригніченості: один з них зрадить його; звідси - відчуження, потім - зніяковіння і одночасно гнів і скорботне всепрощення. Загострення драматизму веде до наступної зміни віршостилістики, яку можна охарактеризувати як прозаї- зацію, або, точніше, верлібризацію тексту, про що свідчить поступовий перехід від римованого вірша до неповного римування, а потім взагалі до білого, неримованого тексту (рядки 39-53 (57)). От, напр., початок вечірньої учти:

олійник міфопоетичний віршування

...Знав, що сподіється вранці.

Коли Його поведуть

І раптом зніяковів,

Ніби школяр,

що підгледів те,

Об чім не дано їм відати.

Сіли за стіл.

Уділилися хлібом.

Вино багровіло, мов кров.

Кусень не ліз у горло:

Кутулями надсилу.

Хтось плямкнув, -

і осікся.

Але тишу було оскоромлено.

Якщо характеризувати ритміку цього тексту як верліброву, то усе ж слід узяти до уваги, що цей той тип верлібру, який, наближаючись до прози, не втрачає і рис метричної врегульованості, зокрема має дольниково-трискладникову домінанту (переважно трьохіктову). Отже, ритмічну структуру наведеного фрагмента можна визначити як верлібр дольникового типу (три складові розміри виступають як певні ритмічні форми дольника; частка двоскладового вірша і тактовика незначна).

Невипадково наступні (П-VII) частини твору, що є продовженням попередньої міфологічної, впорядковано (за деякими відхиленнями напр. у VI частині) класичним різностопним анапестом (Ан 4343).

Перехід від верлібрових до більш урегульованих ритмів відбувається ще в кінцівці першої частини твору: білий неримований вірш поступається місцем тексту з неповним римуванням, а потім і всуціль римованому. (В сюжеті - з моменту першої сповіді Ісуса):

Сьогодні один із вас

Зрадить мене... -

Сказав стомлено

І усміхнувся гірко:

Та хіба в тому їхня вина?

Сахнулись од хліба й вина.

Від жаху зіщулилась,

зблідла трепета

Відчувши: за гілку її,

мов тенето,

Схопила мотузка,

і зашморг вужачо

Згорнувся в кільце.

І чиєсь лице...

І синій язик

обвисає ледаче.

О, тільки не це!

Перезирнулися:

хто се прорік?

У когось нервово зламало сірник,

Ніяк не міг прикурити -

руку звела остуда.

... Двері були відкриті.

На порозі стояв

Іуда.

[4, с. 99-100].

Автор завершує міфологічну частину твору на тому епізоді з Писання, коли на третій день після розп'яття зникло тіло Христа зі склепу, а потім перед дівами-плакальщицями з'явився вісник Бога Горній Янгол, який "суворо прорік: / Хто шука серед мертвих живого?"

Цей пророчий мотив дозволив автору перейти до сучасних реалій, де ".мертві піють і п'ють. Тягнуть цвяхи з хреста / На колекції та сувеніри... / Мертві грають в політику, "водять козу" / Та дівок загряницею манять. / Оббирають, як липку, народ і казну, / Обирають себе на гетьманів .".

Біблійно-міфологічний і сучасний плани переломлені одне в одному, так що читач ніби й сам стає учасником "таємної вечері" - вічної трагедії зрадництва Учителя своїми учнями (цей прийом двопланового викладу використано і в публіцистичній книжці "Два роки в Кремлі", чого не зрозуміли деякі наївні критики, які звинуватили автора в містицизмі).

Смисл твору не можна зрозуміти, не врахувавши авторової іронії, висловленої у запитанні: - "А чи й справді повісивсь. Іуда?" Сумнів закрадається тоді, коли біблійний ракурс змінюється сучасним (VI-VII розділи), переміщуючись у просторову точку України - у Київ, на Хрещатик, в "елітний" ресторан, де "нові хазяї" обмивають черговий "удатний оброк"; серед них опинився Іуда.

"Добривечір", - сказав.

Свій крават розв'язав.

(Дещо й справді на зашморг подібний). По-свояцьки окинувши поглядом зал, Сів до столу.

Як рівний.

І - рідний.

[4, с. 104]

Поет створив сучасний сатиричний парафраз біблійної легенди, де не в оселі Христа, а в шинку, і не апостоли, а теперішні нувориші правлять свій бал, свою таємну вечерю і зустрічають на порозі нових Іуд. У кінцівці твору вустами старого кобзаря, який відклав бандуру до кращих часів, що неминуче настануть, поет попереджає можновладців про грядущу розплату.

Отже, за всіма вимірами - жанровими (філософська притча поєднується із сатирою), мовними, віршовими, композиційними, хронотопічними - перед нами високохудожня міфопоетична структура, яка відповідає основним принципам - мовним і часовим - міфопобудови, про що писав К. Леві-Строс: "Міф завжди належить до подій минулого: до "сотворення світу" або "у перші віки",

у будь-якому разі "дуже давно", але справжнє значення міфа витікає з того, що події, які здогадно відбувалися в якийсь проміжок часу, утворюють ще й постійну структуру. І вона одночасно належить до минулого, теперішнього і майбутнього" [2, с. 198].

Щодо аналізованої віршової структури, то в ній можна побачити характерний зріз сучасного українського віршування, де класичний (2-складовий і 3-складовий) і некласичний (дольник, тактовик, верлібр) вірш існують не ізольовано, а в постійній взаємодії, у єдиній цілості художнього твору. Те, що у Бориса Олійника в цій метасистемі одне з провідних місць належить 3-іктовому дольнику, свідчить про сталість поетичних і віршових традицій доби шістдесятництва. З іншого боку, повна відсутність ритмів акцентного вірша дозволяє говорити про послаблення експериментальної тенденції в сучасній українській поезії порівняно з авангардистськими 1920-и ми роками.

Список використаних джерел

1. Костенко Н., Скирда Л. Стою на своїй землі / Наталія Костенко, Людмила Скирда // Борис Олійник. Лірична та епічна творчість. Літературна критика і публіцистика. Супроти течії. - К. : Український письменник. - 2016. - 242 с.

2. Леві-Стросс К. Структурна антропологія. Розд. ХІ. Структура міфів / Клод Леві-Строс. - К. : Основи. - 1997. - 392 с.

3. ОлійникБ. Основи. Поезії. Поеми / Борис Олійник. - К. : Дніпро, 2005. - 696 с.

4. Олійник Б. Вибрані твори у 6-ти томах. Том 3. Вирок / Борис Олійник. К. : Просвіта. - 2007. - 256 с.

5. Тичина П. Зібрання творів у дванадцяти томах. Том 1 / Павло Тичина. К. : "Наукова думка". - 1983. - С. 246.

Н В. Костенко, д-р филол. наук, проф. Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко, г. Киев

СТИЛЬ И СТИХ ЛИРО-ЭПИЧЕСКОЙ КОМПОЗИЦИИ БОРИСА ОЛИЙНЫКА "ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ”

Рассмотрена мифо-поэтическая и стиховая структуру одного из лучших лиро-эпических произведений выдающегося украинского поэта Бориса Олийныка "Таємна вечеря" (1995).

Ключевые слова: Борис Олийнык, миф, Христос, Иуда, отступничество, ритм и смысл, дольник, тактовик, верлибр.

N. Kostenko, PhD, Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv

STYLE AND VERSE OF BORYS OLIINYK'S LYRICO-EPIC COMPOSITION "THE LORD'S SUPPER”

The article deals with the mythopoetic and verse structure of one of the best lyrico- epic works by Ukrainian poet Borys Oliinyk entitled "The Lord's Supper" (1995).

Keywords: Borys Oliinyk, myth, Christ, Juda, apostasy, rhythm, meaning,

Размещено на Allbest.ru