Фоностилістичні особливості Стусового вірша (за збіркою "Палімпсести")

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2

Фоностилістичні особливості Стусового вірша (за збіркою "Палімпсести")

А.А. Люднова, студ. Інститут філології

КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

У фокусі дослідження - фоностилістичний аспект мовної тканини поетичних творів В. Стуса. Визначено найактивніші та найчастотніші фо- ностилеми у текстах, здійснено аналіз смислового навантаження звукових повторів. Асонанс, алітерацію, полісиндетон, монофон і логогриф виокремлено як основні складники звукописного ладу Стусового вірша.

Ключові слова: поетична мова В. Стуса, фоностилема, звуковий повтор, асонанс, алітерація, полісиндетон, монофон, логогриф.

Традиційний підхід у лінгвостилістиці передбачає насамперед з'ясування смислового складника поетичної мови, тоді як звуковий вважається лише допоміжним. Існує, проте, низка новітніх досліджень, у яких чільне місце відводиться звукописному ладу авторського мовлення (українські дослідники - П. Дудик, І. Качуровський, А. Коваль, Л. Мацько, В. Ковальов, Л. Гнатюк, Г. Півторак, В. Левицький, О. Селіванова, Г. Яворська, В. Мусієнко та ін.; зарубіжні - Г. Векшин, І. Кожевникова, М. Гаспаров, С. Бернштейн, А. Блек, Р. Гінзбург, Г. Гачев, Б. Томашевський, тощо). Так, А. Коваль зазначає, що "Гармонійно поєднанане звучання поетичного тексту і його змісту дає високохудожній ефект" [4, с. 329]. А мовознавець О. Холод переконаний, що образ людини увиразнюють "звукові малюнки" - регулярні звуколітерні сполучення, в цілому характерні для мовлення суб'єкта [12, с. 6].

Художній стиль В. Стуса характеризується використанням значної кількісті виражальних засобів, пов'язаних із фонетичним рівнем мови. Вивченню ідіостилю поета присвячені наукові розвідки Ю. Шевельова, М. Ільницького, А. Шум, М. Коцюбинської, Ю. Бедрика, Л. Плюща, О. Тарнавського, Б. Рубчака, М. Жулинського. Серед досліджень поетичної мови чільне місце посідають праці Ю. Шевельова, Т. Вознюк, І. Павлюка, Т. Єщенко, Є. Адельгейма, А. Бондаренко та А. Шум.

Проблематика сформульованої теми визначається важливістю дослідження фоностилістичних ознак Стусового вірша, адже в мовознавстві творчість поета вважається однією з наймісткі- ших за змістом і найскладніших евфонічно (з погляду звукового навантаження) й мовно-естетично, проте малостудійованою.

Найвиразнішими прийомами, у яких виявляється звукопис- ний лад поетичної мови В. Стуса, є алітерація, асонанс, анафора, епіфора, полісиндентон, монофон, логогриф.

Одним із основних видів звукових повторів, завдяки якому поет досягає емфази, є алітерація. У художній мові Стуса найчастотніше алітерується дрижачий [р] та шумний щілинний свистячий [с], смислове навантаження яких змінюється в кожній поезії ситуативно. Так, у вірші "Терпи, терпи, терпець тебе шліфує" автор використовує корелятивну опозицію цих двох звуків, контекстуально протиставляючи їх на рівні змісту, створюючи таким чином відчутний контраст:

Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,

сталить твій дух - отож терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

але й не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стій - допоки скону,

допоки світу й сонця - стій і стій.

Хай шлях - до раю, пекла чи полону -

Тримайся далі розпачу й надій [9, с. 276].

Дрижачий сонорний [р], алітеруючись, виступає виразником твердості та рішучості, тримаючи читача в напруженні, на противагу цьому алітерація [с] постає інтенсифікатором спокійної впевненості в обраній моральній константі, яка ніколи не покидала Стусового ліричного героя. Незважаючи на драматизм долі та переживання, пов'язані з життєвими колізіями, він завжди вірить у світло. Це підкреслюється також на символічному рівні - утілюється в частотному використанні в збірці слів "сонце", "свіча", "свічадо", "світло", власне солярної символіки, яка неодмінно супроводжується смисловим навантаженням незламної віри. Ліричний герой ніби додає собі духовної снаги словами: "Допоки скону, допоки світу й сонця - стій і стій ".

Так, образи сонця, світла та, зрештою, вогню є складними для конотації. Використання таких лексем в авторських поетичних текстах може пояснюватися як національна архетипна асоціація на засадах продуктивного функціонування предковічної слов'янської міфологеми. При цьому визначальним є також фонетичні виразники таких вербалізованих концептів [10, с. 208].

Дослідники зауважують, що сонорний звук [р] асоціативно пов'язаний із чоловічою іпостассю особистісного начала і відбиває рішучість, ярість, вогненність [1, с. 373]. Завдяки т-консонантивації поряд із [р] особливо увиразнюється естетика маскулінної твердості, сили й боротьби: "Терпи, терпи - терпець тебе шліфує, сталить твій дух...". Звук [с] - більш гнучкий, смиренний [1, с. 373] ("На ній і стій, і стій допоки скону"), [св], [с] - "звук духу на переході до світла і навіть власного вогню: сонце, звук полум'я" [1, с. 365]. Проте у цій поезії смиренність та гнучкість [с] поєднана із силою фоностилеми [т], що в сумі відображають семантику незламної віри в краще, де смиренність [с] проявляється лише в здатності витримати будь-яку ситуацію, яка вона складна, хай навіть трагічна.

Так, у Стусовому вірші спостерігаємо перехід від непохитності, твердості до світлої віри. Світосприйняття ліричного героя у поезіях митця почасти побудоване на цьому зіставленні - твердого терпіння, чоловічої волі та устремління до сонця, віри у світло. Сам Василь Стус називає своє світобачення "трагічним оптимізмом", що виразно проглядає у його творчості: "Усе гаразд. Я повен трагічного оптимізму, що світ - опроти мене - є собі, я ж є собі - опроти нього" [5, с. 676]. Таке протиставлення спостерігаємо й у наведеному вірші: "Терпи, терпи - терпець тебе шліфує, сталить твій дух - отож терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, але й не зіб'є з власної тропи", що втілює зовнішнє, тобто світ ліричного героя "опроти" нього, а на власній тропі стояти незламно, "допоки скону" - виклик, супротив спотвореному матеріальному світові, який треба стерпіти, але лишитися з нестертими моральними цінностями.

Слушно зазначає Михайлина Коцюбинська: "Найкращі здобутки поета постають на гребені зіткнення, єдности протилежностей, примирення, здавалося б, полярностей: з одного боку - несамовиті екстази й нагнітання, буяння поетичної експресії; з другого - розважлива філософська заглибленість... "лагідна округлість форми (Вислів Василя Стуса)" [5, с. 680]. Ці полярності також відображені в поезії "Ще трохи краще край Господніх брам":

Що ти надбав? Увесь у ґрунт угруз,

з семи небес упав сторч головою.

А справді десь є небо над тобою -

за кучугурами камінних друз?

А світло - ще народиться колись

у серці пітьми, в тускних грудях ночі?

Засвітяться сонця, як вовчі очі

у судну днину. Але -стережись! [9, с. 286].

У тексті переплелися земне та небесне, закодоване семантикою лексем "ґрунт" і "світло", смисловий рівень експресивно відтворений за допомогою вживання корелятивної опозиції [р] та [с]. Трагізм і відчай посилює консонантна сполука дрижачого [р] з глотковим [г], що увиразнюється асонуючими фоностиле- мами [у] та [о]; алітеруючим [с] та асонуючим [і].

І. Качуровський у своїй "Фоніці" виокремлює конотацію смутку, туги в детермінації [у] [3, с. 166]. На противагу цьому виступає у поезії частотне вживання [і] зі властивою цьому звуку позитивною семантикою світла, відкритості. Крім того, у вірші наявний логогриф "уґрунт угруз”, трикратна та двократна епіфори на рівні римування "угруз - друз", "головою - тобою", "колись - стережись", "ночі- очі".

На більш традиційну семантику, властиву консонантній сполуці [гр] натрапляємо в поезії "На тихі води і на ясні зорі". Це звукосполучення тут виступає своєрідним провісником грози, асоціюючись із громом: "На тихі води і на ясні зорі паде лебідка білими грудьми. Вдар блискавко, і громе прогрими, коли не розпростерти крил у горі" [9, с. 285]. Звук [р] надалі у вірші постає інтенсифікатором подвижницьких настроїв ліричного героя, динаміки, потрясіння: "Там, де копита коня вороного розбризкали геть ярі іскри, дного із днів була відкрилася дорога, та при самій урвалася меті" [9, с. 285]. Тому й не дарма в тексті з'являються фольклоризми - сталі епітети "кінь вороний" та "на тихі води, на ясні зорі", останні сягають корінням до історичних дум та невільницьких пісень українського народу, виступаючи поетичним синонімом до слова "Україна". Крім того, у вірші цей вираз несе аналогічне народнопоетичному смислове навантаження: прагнення людини повернутися до рідної землі.

У деяких текстах корелятивна опозиція алітерованих [р] і [с] відображає трагізм, пригніченість та спад почуттів, майже до відчаю: "О чорна графіка гори, О мерзла кров пролита, заговори, заговори, повідж, кого тут скрито / Яка священна таїна про злочини бувалі! Снується темінь навісна у вимовклім проваллі" [4, с. 222]; "Горить стерня, де половіло жито, о вересню теребище смеркань! / Отак посиджу в довгій самоті, над вудкою схилившись" [4, с. 218].

Алітерація зі фоностилемою [р] нерідко з'являється у Стусовому вірші як додаткова мікросема для підсилення настрою тривоги:

Розп 'яття неба - в два крила,

І сонця вись - як грім над головою. Дубала.

Алітерований [с] у цій поезії вступає як відхід від драматизму, після якого текст змістовно та настрієво змінюється:

Снується синій дим

Дитинства (залива? плачі?

коси матері”).

Далі автор повертається до [р], таке консонантне тло виступає каталізатором приреченості, безвиході:

Дарма.

Не ремствуй.

І мовчи.

Як риба в ятері [4, с. 208].

Перехід від тривоги до спокою демонструє корелятивна опозиція звуків [р] / [с] також у рядках: ”Ще трохи краще край Господніх брам людська душа себе відчути може. Я спекався тебе, моя тривоже. Немає світу. Я існую сам” [9, с. 286].

Виключно в іпостасі "лагідної округлості форм” виступає багатократне вживання фоностилеми [с] у вірші "Самого спогаду на дні":

Самого спогаду на дні,

як зірка у криниці,

вона з'являється мені

і світить, і святиться...

Як куте сяєво сторіч,

як зірка у криниці,

неначе свічка в темну ніч -

горить і промениться [9, с. 268].

Знову натрапляємо на образ світла, підкреслену лагідність та ніжність за допомогою шумних щілинних зубних [с] та [з], звуків дихання, спокою, які схожі за артикуляцією. Крім того, дослідники виокремлюють ці звуки як одні з "найсвітліших" [2, с. 89]. У тексті наявні характерні для творчості Стуса фоностилістичні засоби - логогриф, полісиндетон та монофон, у наведеному прикладі вони зосереджені в одному рядку "і світить, і святиться ", також монофон представлений у словах "сяєво сторіч". Наявні звукові повотори на рівні анафори ("Як куте сяєво сторіч, як зірка у криниці") та епіфори. Переважає алітерація свистячого глухого консонанта, тоді як асонанс інтенсивніше представлений, завдяки чому увиразнюється загальне звукове тло, на рівні змісту - каталізуються відтінки почуттів ліричного героя.

Асонуючий [і] та [а] найчастотніші та є носіями позитивної звукової енергетики [6, с. 42], відкритості, щирості почуттів. У поезії "Самого спогаду на дні" ліричного героя переповнюють почуття любові, переживань та думок про кохану, звук [а] виступає як жіночий [1, с. 370]. Асонуючі [о], [а] втілюють волю, свободу світлих поривів ліричного героя, беруть участь у формуванні суголосної тональності всього художнього полотна поезії. А звук [і] найбільшою мірою впливає на ритмічне поле тексту, інтенсифікуючи ніжність почуттів ліричного героя.

Нерідко трапляються в "Палімпсестах" повторювані звукові імпульси [с] та [з] із конотацією смутку та ностальгії ліричного героя. Крім того, шумні аспіранти ініціюють спорадичні конотації, зокрема аудіо-візуальну [11, с. 22]: "Скучив за степом, скучив за лугом, скучив за ставом, скучив за гаєм, скучив за сином, скучив за другом, скучив за матір'ю, за рідним краєм" [4, с. 253]. А багатократне повторення прийменника "за", утворюючи полісиндентон, ритмізує фрагмент.

Іншу фонетичну конотацію зустрічаємо в поєднанні алітерованого [с] із [ш] у вірші: "Наді мною синє віко неба; сіро-чорна шлакова труна геть обшила душу. Так і треба: вже остання лопнула струна, вкрай напнута сподіванням" [4, с. 281], а саме - цілковитого безпросвітного відчаю.

стус фоностилема асонанс алітерація

Характерна для звука [ш] екстраполяція тиші неодноразово зустрічається у збірці, зокрема у вірші "Такий близький ти, краю мій...": "Іще в цій тиші гробовій колись почуєш: орлій клекіт шикує молоді шереги всіх наших змагань і надій" [9, с. 112].

Частотним є вживання консонанта [к] у "Палімпсестах", зокрема в поєднанні з [р]. Така фоностилема може маркувати процесуальність:

І сяло сонце крізь вікно.

Крізь нас. І - навростець - крізь роки.

Котились сопками потоки -

води й каміння уводно.

І в тому сяєві - немов

на сподіваному екрані

усі надії, всі заждані

розквітли, наче хоругов.

То ти. То ти. То ти була.

Не та, котру я знав, а марив

котрою: мерехтіла з марев -

всім обрієм на мене йшла [9, с. 278].

Глухий проривний [к] артикуляційно формується спочатку змиканням, а потім прориванням. Це звук боротьби, енергії, свободи - проти падіння, зімкнення [1, с. 372]. У вірші переплелися явне ("котру я знав”) та уявне, спогад ліричного героя, марення: "...а марив котрою: мерехтіла з марев...". Крім того, звук [р] вважається звуком бадьорості, а [м] - звуком сну, який на думку науковців часто постає у колискових піснях, є звуком заколисуючим [1, с. 374]. Отже за допомогою [м] та [р] втілене суперечливе поєднання явного та уявного у вірші.

Так, фоностилістика поетичних текстів у збірці "Палімпсести" характеризується буянням монофонів та логогрифів, завдяки чому твориться і візуальне художнє багатство мови вірша. Монофон - це прийом уживання слів, що починаються з однакового звука [8, с. 33]. На рівні монофонів у Стусовому вірші одним із найчастотніших є звуковий повтор [с]: "святиться світ" [9, с. 45], "сумні і сині, наче птиці" [9, с. 46], "о, скільки слів, неначе поторочі" [9, с. 69], "серця студені" [9, с. 90]; "спогадувань святошинських" [9, с. 31], "світе сторчоголовий" [9, с. 90], "світяться свічада, світлом хорі" [9, с. 96], "спробуй - спекайся мороки" [9, с. 98], "сонце стало сторч" [9, с. 239], тощо. Крім того, навіть значна частина оказіоналізмів у Стуса починається звуком [с]: самобіль, самодосади, самозамкнення, самособоюнаповнення, самопроминання; наявне частотне вживанням слова "сто", що помножує експресію (Напр., "сторозтриклятий гнів" [9, с. 14], "Сто плах перейди, серцеокий, сто плах, сто багать, сто голгоф..." [9, с. 347]; образи та символи з початковим [с] - свіча, свічадо, самота.

Автор не обмежується використанням лише фоностилеми [с] на рівні монофону: "він ворушиться, вовтузиться" [9, с. 7], "тінь трембітає" [9, с. 15], "чужа чужина" [9, с. 49], "ласкаві ластівки" [9, с. 76], "роз'ятреноїрани" [9, с. 90], "зрадлива, зваджена" [9, 92], "коле колуном" [9, с. 274], тощо. Серед асонуючих складників монофону найчастіше зустрічається в "Палімпсестах" звук [о]: "обрізано, обтято” [9, с. 72], "опріч опрічний" [9, с. 90], "обрію осінні згреби" [5, с. 239].

Логогриф - різновид шаради чи загадки, у якій певне слово набуває зовсім іншого значення через утинання або додавання звуків чи складів (лід - слід, місто - сто і т. п.) [7, с. 425]. У Стусовому вірші наявна значна кількість логогрифів, що свідчить про "високу версифікаційну майстерність... уміння створювати засобами фономорфології місткі синестезійні комплекси образів, чаруючи читача алітераціями та асонансами" [8, с. 32]. Зокрема, "не літості - лютості" [9, с. 91], "ласкаві ластівки зашелестіли, мов листя лип" [9, с.76], "чужа чужина" [9, с. 49], "ані - анітелень" [9, с. 28], "кли-кло, кли-кло, кли-кло - кричи, не кли, не кле, не кло" [9, с. 250], "красо моя, окрасо" [9, с. 251], "дивендив" [9, с. 251], "світить і святиться" [9, с. 132], тощо.

Дослідження фоностилістичних особливостей збірки "Палімпсести" показало, що полісиндетон тут найчастотніше виражений асонуючими [і] та [у]: "і всі повз мене, ніби кулі, б'ють, і всі живу мою минають суть" [9, с. 69], "і біла пучка тягнеться до лоба, і серце покріпляє благовість" [9, с. 74], "і затирає час всі справжні міти, і почезає вікова жада, і сновидінь довгаста череда урвалася" [9, с. 95], "у смерк, у репет, у крик, у кров" [9, с. 90], "у сяєві тамземних просвітлих весен, у білій білоті недосягання" [9, с. 125], "у пеклі запеклім, у райському раї страшнім" [5, с. 283].

Вищезгадані фоностилеми також фігурують як складники анафори та епіфори. Адже широкий підхід до розуміння фоностилістичних прийомів уможливлює включення до їх числа засобів римування. Так, анафора в збірці найчастотніше представлена вокалізмами [і] (здебільшого в складі полісиндетону) та [о]: "і знімуть кільця літ, кружала снів, і ти, залишений в осердя серця" [9, с. 96], "і осіянна спалахне дорога і з далини Софія заряхтить" [9, с. 101], "і що усі твої напасті, і сподівання, і жалі" [9, с. 101], "останню зірницю, обвітрену врано останнє спинання осклілої днини..."[9, с. 106], "о як та біла білота болила, о як болила біла білота" [9, с. 158], "отак і жив: любив - як пив од джерела, купався в щасті" [9, с. 281]. Консонантне поле анафори є більш різнобарвним: "Це сон, ява чи маячня? Це ти. Це ти. Це справді ти..." [9, с. 118], "горить сосна - однизу до гори. Горить сосна - червоно-чорна грива" [9, с. 159], "чіпляйся за кручу, як терен колючий, чіпляйся за небо...” [9, с. 115], ”мов гостре срібло річки степової мені заблисло з пам'яті глухої” [9, с. 117], ”сніги і стужа, вітри й морози, свисти і лайки, дикі прокльони...” [9, с. 287], ''зайти непомітно за грань сподівання за обрій нестерпну за мури покори..." [9, с. 106], "дай мені, Боже, чесного шляху, дай мені, Боже, гордого лику!" [9, с. 287], "Треба щиро - день за днем перебути. Треба ніжно - вилоскати шал..." [9, с. 319]; проте серед них найчастотнішим є повторення [с], [з], [д], [т].

Епіфора в поетичних текстах "Палімпсестів" найчастотніше виражена подвійними та потрійними звукосполученнями:

Пливуть видіння, пагорбами криті,

а за горою - паділ і байрак.

Цвітуть волошки в золотому житі,

а над смарагдом луки сяє мак [9, с. 13].

Дослідження поетичних текстів збірки "Палімпсести" показало, що фоностилістика найбагатше представлена алітерованими [р] і [с] із належною їм суверенною семантикою і фонетичним тлом та як корелятивна опозиція; фоностилемою [з] та корелятивною парою [с] / [з], що спільною артикуляцією інтенсифікують змістове поле того чи ін. тексту; [ш] у традиційному значенні з погляду асоціативного складника в поезії, вжите для екстраполяції тиші та консонанта [к] як звук боротьби та свободи, корелятивна пара [к]-[р]. Асонанс найчастіше виражений фоностилемами [і], [а], [о] та [у] в різних змістовних іпостасях, зокрема [і] з найпоширенішою семантикою відкритості, щирості, позитивної звукової енергетики. У поезії В. Стуса фоностилема [і] найбільшою мірою вплинула на ритмічне поле текстів, зокрема в складі полісиндетону. Асонуючі [о] та [а] втілюють свободу, волю чуттєвих поривів ліричного героя. Натомість асонанта [у] в "Палімп- сестах" стає інтенсікатором туги та смутку.

Серед найпоширеніших фоностилістичних засобів Стусового вірша виокремлено асонанс, алітерацію, полісиндетон, монофон та логогриф, які найчастотніше виражені консонантами [с], [з], [р], [т], [г], [к], [ш], й асонантами [о], [у], [а], [і], функціональне навантаження яких не обмежується лише інтенсифікацією настроїв ліричного героя, а й збагачує мову ритмічно, й навіть візуально, забезпечуючи самобутність звучання та сприйняття поетичних версів. Так досягається створення різнопланових фоностилістичних ефектів.

Дослідження показало, що фоностилістична парадигма Стусового вірша настільки самобутня і вражаюча, що не має аналогів в українській літературі. Вона становить широку площину для подальших студій.

Список використаних джерел

1. Гачев Г. Национальные образы мира. - М. : Совет. писат., 1995. - 480 с.

2. ЖуравлёвА.П. Звук и смысл. - М. : Просвещение, 1991. - 160 с.

3. Качуровський І.В. Фоніка. - К. : Либідь, 1994. - 206 с.

4. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. - К. : Вища шк., 1987. - 348 с.

5. Коцюбинська М. Феномен Стуса // Василь Стус. Вибрані твори; упор. Дмитро Стус. - 2 вид. - К. : Смолоскип, 2014. - 827 с.

6. Левицкий В.В. Семантика и фонетика: пособие, подготовленное на материале экспериментальных исследований. - Черновцы: ЧГУ, 1973. - 103 с.

7. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Кова- ліва, В. І. Теремка. - К. : ВЦ "Академія", 2007. - 752 с.

8. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько; За ред. Л.І. Мацько, 2-ге вид., випр. - К. : Вища шк., 2005. - 462 с.

9. Стус В. Зібрання творів: у 12 т. : Палімпсести (найповніший незавершений корпус). - Т. 5. - К. : Факт, 2009. - 768 с.

10. Українець Л.Ф. Конотаційна експлікація звукозображення в поетичній мові Олеся Гончара // Таїни художнього тексту: [Зб. наук. пр.] / Ред. кол. : Н.І. Заверталюк (наук. ред.) та ін. - Д. : Пороги, 2013. - Вип. 16. - 308 с.

11. Українець Л.Ф. Фонетичні засоби породження конотації в поетичній мові (на матеріалі сучасної української поезії): Автореф. дис... д-ра філолог. наук: 10.02.01 / Л. Ф. Українець; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2015. - 40 с.

12. Холод О.М. Імідж: мовлення політиків. У 2 ч. - Ч. 2. - К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2003. - 259 с.

А. А. Люднова, студ.

Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко, г. Киев

ФОНОСТИЛИСТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ СТУСОВОГО СТИХА (НА ОСНОВЕ СБОРНИКА "ПАЛИМПСЕСТЫ")

В фокусе исследования - фоностилистический аспект языковой ткани поэтических произведений В. Стуса. Определено наиболее активные и частотные фоностилемы в текстах, совершено анализ смысловой нагрузки звуковых повторов. Ассонс, аллитерацию, полисиндетон, монофон и логогриф выделено как основные составляемые звукописного строя Стусового стиха.

Ключевые слова: поетический язык В. Стуса, фоностилема, звуковой повтор, ассонанс, аллитерация, полисиндетон, монофон, логогриф.

A. A. Liudnova, Student Taras Shevchenko National University of Kyiv

PHONOSTYLISTIC FEATURES OF STUS' LYRICS (BASED ON THE COLLECTION "PALIMPSESTY")

This article deals with phonostylistics of Stus' lyrics. The author determines the most active and frequent phonostylemes and analyzes the value of sound repetition. Assonance, alliteration, polysyndeton, monofon, logogriph are identified as the main components of the sound-writing system in Stus' lyrics.

Keywords: poetic language of V. Stus, phonostyleme, sound repetition, assonance, alliteration, polysyndeton, monofon, logogriph.

Размещено на Allbest.ru