Еволюція поглядів Івана Франка на українознавчі праці Оскара Кольберга

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція поглядів Івана Франка на українознавчі праці Оскара Кольберга

У багатогранній науковій спадщині Івана Франка поважне місце посідає фольклористика. Видатний учений пильну увагу приділяв записам і виданню української народної творчості, стежив за зарубіжними фольклористичними публікаціями, особливо за тими, де фігурували записи етнічних українських регіонів, так званого «помежів'я». Дослідник високо оцінював праці російських, німецьких, чеських, польських фольклористів, серед останніх -- праці Оскара Кольберга, які він називав «монументальними».

В українській науці рецензії й відгуки Івана Франка про фольклористичні видання Оскара Кольберга вивчені досить повно у працях Зоряни Болтарович, Вікторії Юзвенко, Романа Кирчіва, Ганни Сокіл та ін. дослідників. Проте досі мало уваги приділялося проблемі еволюції Франкових оцінок, яка має важливе інформативне значення. Воно полягає не лише в зміні ставлення вченого до конкретних публікацій і загалом доробку польського дослідника, а й у тому, що ці зміни фіксують процес формування принципів наукової фіксації і видання фольклорної спадщини. На цьому аспекті й зроблений основний акцент нашої статті.

У 50-60-х роках ХІХ ст., коли Кольберг починав свою фольклористичну діяльність, принципи наукового записування, опрацювання й публікації народної творчості ще не утвердилися, фольклористичні видання мали переважно аматорський характер. Народні пісні, музика та ін. зазнавали довільного редагування, «дотягування» до певного рівня професіоналізму, втрачаючи при цьому питому автентичність. Поступово у доволі стихійному процесі відбувалося, за висловом Пітера Берка, «відкриття народу», тобто виникала наукова рефлексія самоцінної автентичної народної творчості. У цей період у польській фольклористиці утверджувалися три найбільш представницькі школи: міфологічна, антропологічна й регіональна. Одним із найповажніших засновників останньої був Оскар Кольберг, наукові принципи якого багато в чому поділяв Франко. Від тематичних, жанрових принципів систематизації, в цілому панівних у перших виданнях Кольберга, дослідник переходить до регіональних, керуючись при цьому стратегією якнайглибшого проникнення в специфіку побуту, звичаїв, культури певної місцевості. У процесі вивчення народних пісень Кольберг доходить висновку про тісний їхній зв'язок із побутом, звичаями, обрядами і т. ін. народу, які всі разом створюють неповторне середовище побутування автентичного фольклору.

Перші критичні зауваження Франка про публікацію фольклористичного видання Кольберга «Lud» спричинені принциповим неприйняттям українським ученим будь-якої довільності чи неточності у фіксації фольклорного матеріалу. Франко відзначав, що Кольберг не завжди правильно розумів явища народного життя, іноді некритично використовував пояснення інших фольклористів: «Збираючи поспішно, він хапав у кожній околиці, що міг на борзі захопити, наповнював свої томи описами околиць, виписками зі старих газет і т. ін., а в записанім матеріалі друкував при описах різних околиць по 10 разів ті самі пісні, казки, вірування, рідко коли покликаючися на попередні томи, не говорячи про чужі збірки...» [4, 238]. Ця принципова позиція Франка не змінювалася впродовж років. Визнаючи з кожним новим виданням величезну наукову вартість праць польського фольклориста, він доволі гостро критикував і неточності, які зауважував. Одна з таких рецензій, надрукована 1889 р. в журналі «К-аГяІпік historyczny» спричинила дискусію між ученими. Кольберг сприйняв критику на свою адресу з образою, звинувачував Франка в упередженості й неуважності, відповідав на закиди щодо прогалин у паспортизації своїх записів часом навіть саркастично: «Рецензент прагнув подати для нащадків імена співаків Гриців та співачок Гафок, що, на його думку, значно підняло б вартість збірок, однак ми, кажучи відверто, не вважали це за потрібне» [3, с. 222]. Ця дискусія виявила не розбіжності наукових позицій учених, а зовсім інше: недостатню послідовність Кольберга у дотриманні ним же проголошених принципів. Саме на це в основному були спрямовані критичні зауваження Івана Франка.

Тим часом в українській науці багато дослідників схильні трактувати зауваження Франка як вияв загальнішого явища -- критики географічного методу в працях Кольберга (Зоряна Болтарович, Вікторія Юзвенко, Ірина Збир та ін.). Навряд чи це доцільно. Ми поділяємо думку Ганни Сокіл, яка наполягає на помилковості цього твердження, оскільки сам Франко був прихильником цього методу, і «...пишучи про збирачів нового типу 90-х рр. ХІХ ст. (В. Гнатюк, О. Роздоль- ський, Ф. Колесса, В. Охримович), він якраз виділив як одну з характерних їхніх рис -- намагання “вичерпати запас етнографічних фактів у певній околиці, подати, приміром, увесь репертуар пісень, оповідань і т.ін...” (...) Насправді І. Франко критикував не метод, а захаращення окремих публікацій нагромадженим і несис- тематизованим матеріалом» [3, с. 180].

Про наукову ґрунтовність Кольбергових принципів записування і систематизації фольклорних матеріалів можна судити зі своєрідної програми, оприлюдненої в листі до редакції «Варшавської бібліотеки» ще 1865 р. [6]:

«1. Село і хата. Загальний опис і народна назва (якщо існує). Опис внутрішніх і зовнішніх його частин, зокрема, окремих елементів оселі і подвір'я, знарядь праці і посуду. Звичайно, найдавніший спосіб будівництва, який зберігся. До опису згодився б і малюнок, план чи вигляд оселі. Які є звичаї будівництва; які забобони? Які є вулиці на селі і яке розміщення хат на вулиці? Які церкви, цвинтар і огорожа?

2. Домашня праця і господарські заняття селян. Який спосіб їхнього життя? Колір шкіри і волосся селян. Характер народу: його темперамент і нахили. Спосіб мислення і руху.

3. Їжа. Що, зазвичай, їдять і п'ють, в який час, кількість і при яких церемоніях?

4. Одяг чоловіків, жінок і дітей, святковий і щоденний. Тканина. Кравецький крій. Оздоблення і колір.

5. Мова або наріччя. Її особливості і граматичні відмінності. Вимова і місцеві висловлювання. Словничок місцевих виразів.

6. Прислів'я, приказки, казки, оповіді, легенди, перекази і т. ін., по можливості мовою оригіналу.

7. Забобони, звичаї, замовляння, перекази про чари, чортів, чарівниць, відьом, упирів, вовкулак, духів і душі. А також перекази про пори року, клімат, посів і збір урожаю; весілля, похорон, хрестини (народини).

8. Пісні, по можливості, з нотами і без них, мовою оригіналу.

9. Танці. Опис кроку і мелодії, якщо це можливо.

10. Обряди, а саме:

а) весілля; b) хрестини; с) похорон; d) собітка; е) обхід річних свят і неділь протягом року; f) дожинки.

11. Звичаї і пісні при різних роботах, наприклад, при виоранні і сінокосі, при роботах господарських і ремісничих. Вечірні розваги, гуляння в корчмі і в хаті, залицяння, звичаї на ярмарках і т. д.» [Переклад наводимо за: 2, с. 104].

Дотримання регіонального принципу в інтерпретації Кольберга означало збирання й публікацію якомога більшої кількості матеріалу, властивого для певної місцевості, що дуже часто призводило до переобтяження видань, публікації ма- лозначущих варіантів, повторів тощо. Це спричиняло численні критичні закиди, проте жодною мірою не нівелювало загальної наукової вартості фольклористичних публікацій подібного плану.

Зрештою, стадія формування методології тогочасної фольклористики, зокрема географічної школи, накладала помітний відбиток певної хаотичності й невпорядкованості на більшість наукових праць. Щодо «надмірного нагромадження» несистематизованих варіантів фольклорних текстів продуктивним видається твердження О. Гінди та І. Вторак, які в статті «Славістична спадщина Оскара Кольберга: Проблема варіативності фольклорних текстів» зазначають: «Сьогодні можна цей факт оцінити як прецедент створення і запровадження принципу наскрізного дослідження уснопоетичної традиції» [1, с. 262]. Саме позірна «надмірність» у даному разі значно підвищує наукову вартість видання, оскільки будь- яка деталь тексту може мати принципове значення для реконструкції первісного варіанту. Тобто кожен варіант має право на існування, отже, всі існуючі варіанти, у будь-якій іпостасі свого функціонування повинні бути збережені, записані, досліджені. Цей постулат фольклористики розумів і практично впроваджував у своїй діяльності Оскар Кольберг. Він чітко сформулював ідею збирання бодай найменших подробиць і характеристик народної обрядовості, через те важко не погодитися з висновком дослідниць: «Маємо всі підстави спроектувати цю ідею на його фольклористичні погляди, адже Кольберг глибоко розумів синкретизм фольклору, його дослідження завжди мали комплексний характер: єдність акціо- нального, вербального, музикологічного у фольклорних явищах він не тільки декларував теоретично, а й втілював практично. Тому, здавалось би, безсистемний виклад фольклорного матеріалу в “Покутті”, “Русі Карпатській”, “Русі Червоній”, “Волині” та інших томах його спадщини не можна розцінювати як просте нагромадження. Це прояв свідомої позиції вченого: зібрати все, що існує на цій території, не пропустити найменшої деталі, фрагменту. Це радше можна розцінити як намагання створити ґрунт для подальших студій та опрацювань українського фольклору. Це колосальна праця, відображена в десятках томів його “dziaian”, це розуміння концепції сформульованої у завершеному теоретичному вигляді лише у ХХ ст.: рівноправність, рівнозначність усіх існуючих варіантів твору, їх право на існування» [1, с. 262-263].

Не менш важливим аспектом принципів регіоналізму, що вочевидь імпонував Франкові, була об'єктивність у висвітленні локальної специфіки етнічних українських земель і відсутність «полонізації» словесного фольклору в працях Кольберга. Польський учений з величезною уважністю фіксував особливості місцевих говірок земель т. зв. «помежів'я», причому виступив тут піонером. У рецензії на третій том «Покуття» Франко відзначає: «Транскрипція українських текстів у п. Кольберґа загалом дуже влучна і свідчить про високо розвинутий у автора слух і відчуття особливостей діалекту. Можна сміливо сказати, що тільки з появою “Покуття” українці одержали можливість пізнати справжню фонетику цього дуже характерного діалекту, бо дотеперішні етнографічні збірники з цих околиць (Головацький) фальшували і затирали фонетику недоречним етимологічним правописом» [5, с. 349]. Іван Франко неодноразово відзначав, що польські дослідники, зокрема Кольберг, зробили значний внесок у вивчення українського фольклору Галичини.

Критичні зауваження Франка, часом досить суворі, жодною мірою не применшували значущості праць Оскара Кольберга. Український дослідник охоче й широко користувався матеріалами польського колеги при створенні своїх фольклористичних праць «Студії над українськими народними піснями», «Галицько-руські народні приповідки», «До історії українського вертепу XVIII ст.» та ін., відзначаючи, зокрема, виняткову точність у записі діалектних особливостей місцевих українських говірок, коректність фіксації специфіки регіонального етнологічного матеріалу та ін.

Отже, подібно до того, як поступово формувалися принципи наукової систематизації й видання фольклору в дослідницькій практиці Кольберга, розвивалася і збагачувалась фольклористична концепція Івана Франка. У своїх працях український дослідник осмислював досягнення й прорахунки зарубіжних колег, переймав конструктивні ідеї і принципи. Через те можемо твердити, що еволюція Франкових поглядів на фольклористичні праці Кольберга мала принаймні два вагомих результати: глибше осягнення конкретної наукової спадщини видатного польського вченого і вдосконалення методології української фольклористики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гінда О., Вторак І. Славістична спадщина Оскара Кольберга: Проблема варіативності фольклорних текстів / Олена Гінда, Ірина Вторак // Проблеми слов'янознавства. -- Вип. 53. -- Львів: вид-во ЛНУ, 2003. -- С. 259-265.

2. Збир І. Постать Оскара Кольберга на тлі народознавчої науки другої половини ХІХ століття / Ірина Збир // Вісник Львів. ун-ту. Серія філол. -- Вип. 41. -- Львів, вид-во ЛНУ, 2003. -- С. 102-108.

3. Сокіл Г. Іван Франко про фольклористичні зацікавлення Оскара Кольберга / Ганна Сокіл // Українське літературознавство : Зб. наук. праць. -- Вип. 68. -- Львів: Вид-во Львівського Національного ун-ту ім. Івана Франка, 2006. -- С. 177-183.

4. Франко І. Вибрані статті про народну творчість / Іван Франко. -- К.: Дніпро, 1982. -- 328 с.

5. Франко І. Pokucie. Obraz etnograficzny. Skreslil О.КоІЬещ. Tom III. Krakow, 1888 / Іван Франко // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. -- К., 1980. -- Т. 27. -- С. 348-349.

6. Kolberg O. Korespondecja Oskara Kolberga, cz. I (1837-1876) // Kolberg O. Dziela wszystkie. -- Wroclaw-Poznan: PTL, 1965. -- T. 64. -- S. 102-105.

7. Kolberg О. Krotka replika, jako odpowiedz na recenzjf III tomu «Pokucia», napisan i podan do Kwartalnika (III, I) przez I. Fr[anka] / Oskar Kolberg // «Kwartalnik historyczny». -- 1890, rocz. IV. -- C. 221-223.

Размещено на Allbest.ru