Поетичний синтаксис творів Сидора Воробкевича раннього періоду творчості (1863-1867)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поетичний синтаксис творів Сидора Воробкевича раннього періоду творчості (1863-1867)

Т. Никифорук

В статье указано, что у стихах С. Воробкевича раннего периода творчества (18631864) лидируют такие поэтические фигуры: анафора, епизевксис, амплификация, антитеза (ЧК 0.01 каждой), риторические вопросы, эпифоры, градации, (ЧК0.02 каждой), рефрены, полисиндетоны 0.003 каждой, риторические возгласы, инверсии, кондубликации 0.005 каждой, полиптоты и традукции, асиндетон, силепсис 0.006 каждой, реже используют эллипс (ЧК0.007) и др.

Ключевые слова: стилистические фигуры, параллелизм, анафора, эпифора, сымплока, рефрен, эпанастрофа, кондубликация, полиптота, асиндетон, полисиндетон, инверсия, антитеза, частотный коэффициент.

The article is a logical continuation of the research that reviewed the childhood and adolescence of the outstanding Ukrainian humorist Ostap Vyshnia in the previous magazine volume. The study is about the hard lot of the artist, who was condemned by the Soviet authorities for parti¬cipating in mythical pro-Ukrainian organization (union). We collected and analyzed the facts of the author's mature life, his vision of the events at the time, and memories of friends and family.

This period has defined the way everything happened in writer's life until his death. The totalitarian machine launched the terrible extermination mechanism of the Ukrainian intelligence and the elite. The artist was part of that target. Ukrainianization "revealed" all Ukrainian oriented intellectuals, "the upper crust". The authorities undertook to destroy Ukrainian nation.

This period marked Vyshnia's establishment as an artist and formation of a set of specific only to him writer's qualities. To better understand the resonance of the times mentioned in the re-research, one should know that Ostap Vyshnia's name was the second by importance after Taras Shevchenko for Ukrainian peasa- peasantry of that time. Certainly, this could only cause dissa- dissatisfaction of the government, that arrested the writer in the mourning year for Ukraine, 1933. December 25, 1933 the humorist was charged with counterrevolutionary activity and terrorism, in- including attempt to attack comrade Postyshev during the October demonstration, and was illegally repressed. December 26 1933 Ostap Vyshnia was arrested; February 23, 1934 the court has deter- determined the sentence - the execution, and on March 3rd the decision has been changed to a decade of imprisonment. Only in 1955 (a year before his death) Ostap Vyshnia was officially rehab- rehabilitated by the judicial authorities. Camps significantly under¬undermined the writer's health, but he did not leave literary work until the last days of his life.

Key words: Ostap Vyshnia, humor, Soviet authorities , mythi- mythical pro-Ukrainian organization, totalitarian machine.

Вступ

Віршована творчість Сидора Воробкевича вже була об'єктом літературознавчого осмислення. Про поезію буковинця писали О. Маковей, І. Франко М. Івасюк, М. Юрійчук та П. Никоненко, Б. Мельничук, Л. Ковалець. Здебільшого увага дослідників зосереджувалася на біографічних відомостях та жанрово тематичному аналізові творів. Залишається недостатньо вивченим такий важливий аспект віршованої творчості С. Воробкевича як поетика, елементами якої є генерика, тропіка, поетичний синтаксис, фоніка, версифікація.

Наукових праць, присвячених питанням поетики того чи іншого автора у вітчизняній науці про літературу, написано вже немало. Однак, лише в останнє десятиліття з'явилися праці, базовані на застосуванні статистичної обробки матеріалу. Такими стали дослідження О. Кудрявцевої “Поетика Грицька Чупринки (образна система, метрика, ритміка, строфіка, фоніка» (2007) та В. Півторака «Поетика віршованих творів Ю. Федьковича» (2008). В. Півторак, крім статистики щодо версифікації, використав запропонований Б. Ярхо ще у 1925 році принцип підрахунків щодо інших складових поетики на основі визначення «частотного коефіцієнту» (ЧК), який є відношенням поетичного елемента до загальної кількості рядків. Такий підхід використано у працях О. Романиці «Поетика віршованих творів Осипа Маковея» (2013) та Р. Пазюка «Поетика віршованих творів Б. Лепкого»: генерика, тропіка, поетичний синтаксис, фоніка, версифікація (2016).

У статті ставимо за мету розглянути поетичний синтаксис як складову поетики віршованих творів С. Воробкевича першого періоду творчості (1863-1867) на основі визначення частотних коефіцієнтів різних видів синтаксичних або стилістичних фігур.

Сидір Воробкевич (5 травня 1836, Чернівці -- 1 вересня 1903), український буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник. Сидір Воробкевич писав українською, німецькою і румунською мовами. В літературному доробку письменника -- вірші, поеми, оповідання, повісті реалістичного і романтичного характеру. Найповніше талант С. Воробкевича проявився в ліричних віршах, де поет, за словами І. Франка «розсипає велике багатство життєвих спостережень, осяяних тихим блиском щирого, глибокого, людського і народолюбного чуття”¹. Характерними рисами поезії Воробкевича є мелодійність, близькість до фольклорних джерел. Багатьом його творам властивий гумор. По різному оцінюють поеми С. Воробкевича. І. Франко справедливо вказував: «ті епопеі, власне, зашкодили славі письменника »².

В. Лесин і О. Романець звертали увагу на певну цінність таких творів: «Скам'яніла багачка», «Панська помста», «Гуцул-сиротина»... П. Никоненко і М. Юрійчук наголошували на художніх засобах таких творів: «Для посилення емоційного враження Воробкевич вдало використав у поемі «Гостинець з Боснії» різні прийоми словесного живопису: риторичні та стилістичні фігури, алітерації, і звуконаслідування, яскраві тропи, ритмічні переходи тощо»³.

Стилістичні фігури досить поширені в поезії, покликані не лише індивідуалізувати мовлення автора, а й збагатити його емоційними нюансами, увиразнити художнє зображення. Розглядаємо поетичний синтаксис С. Воробкевича за класифікацією стилістичних фігур, запропонованою А. Ткаченком. Коли А. Ткаченко починає говорити про стилістичні фігури, то торкається розуміння паралелізму, суть якого полягає у проведенні паралелей між людиною і природою. С. Воробкевич часто вдавався до використання цього засобу увиразнення художнього мовлення: “Ой там в лісі коло кладки зацвила калина, / туди ходить та до мене молода дівчина. / Полонину материнка гарно укриває, / а дівчина з парубочком гуцулки гуляє” Makovej O., “Zagal'ni zamitky' pro poeziyi Izy'dora Vorobkevy'cha” [General Nones on Izidor Vorobkevych's. Izidor Vorobkevych's poems], Vorobkevy 'ch I. Tvory, L'viv, 1909, T. 1, P. 17.. Такі паралелі у творчості Воробкевича спостерігали П. Никоненко і М. Юрійчук: «Своїм же пафосом, емоційною наснаженістю та образністю ці твори також споріднені з фольклором. У них, як і в народних піснях, дівчина порівнюється з калиною, її нещасливе кохання уособлене у символічному образі білої троянди (рожі)» Ny'konenko P. M., Yurijchuk M.I., Sy'dir Vorobkevy'ch: Zhy'ttya i tvorchist..., P. 61..

Основу поетичного синтаксису С.Воробкевича становлять повтори. З-поміж них С. Воробкевич вдається до використання анафори (ЧК 0.01). Наприклад, повтор слів: “Плаче батько, плачуть діти, плаче й стара мати”; повтор словосполучень, строфічна анафора: Молодої Січи горді соколята, обійміть ся, пригорніть ся, як рідний брат брата.

Буде молодіти, зорев рум'яніти наша рідна ненька сива і сумненька.

Молодої Січи надіє прекрасна, пробуди ся, меш сияги, мов зіронька ясна! Makovej O., “Zagal'ni zamitky. , P. 48. Ny'konenko P. M., Yurijchuk M.I., Sy'dir Vorobkevy'ch: Zhy'ttya i tvorchist. , P. 70.

Стилістичні фігури допомагають розкрити зміст поезії, надати їй вагомості і організованості. Цікавим є спостереження П. Никоненка та М. Юрійчука: «... Вірш «Однісіньке добре слово часом...», у якому поет за принципом синтаксичної анафори будує метафоричний образ слова, яке здатне «примирити лютих ворогів» і разом з тим, «дружбу змінити на люту ненависть». Воно як «лік цілющий», може «гоїти рани, біль тяжкий», але в ньому є і та «іскра, що родить полум я-по жар»'.

Менше уваги поет приділяв єдинокінцівкам рядків. Епіфору С. Воробкевич використовує значно рідше (ЧК 0.02). Наприклад: “Ой прийшов я до ворожки і став ся питати: / чи можу я дівчиноньку ту малу кохати? / ти хлопчино, ти маленький, хочеш ї кохати” Makovej O., “Zagal'ni zamitky. , P. 23..

Симплока поєднання епіфори і анафори. Трапляється дуже рідко і переважно у міжстрофічному розташуванні: “Де гори високі / і бори широкі, / де бурі шаліють, /верхи зеленіють, /там серце моє! // Де бездни глибокі / і бистрі потоки, / де чути трембіти / солодкі привіти, /там серце моє!” Ibid., P. 16.. Нерідко у фольклорі, а відтак і у ранніх творах С. Воробкевича повтором окремого слова або словосполучення зв'язується кінець синтаксичної одиниці з початком наступної. Зважаючи на спосіб творення, іноді цю стилістичну фігуру називають зіткненням чи стиком. Однак таку номінацію А. Ткаченко слушно вважає «недоладною» через калькування рос. «стык». Натомість вчений пропонує зупинитися на використанні питомо українського терміна підхоплення, а з іншомовних на епанадиплозисі. У нашому дослідженні послуговуємось вітчизняним варіантом. Наведемо приклад підхоплення у С. Воробкевича: “Черпала водицю / молода дівчина, / зачерпнула сльози сльози сиротини” Ibid., P. 24.. Трапляється у віршах письменника і рефрен ( ЧК 0.0027). Здебільшого це безсистемні повтори двох-трьох рядків. У вірші “Де серце моє” повторюється останній рядок кожної строфи словами: “Там серце моє” Ibid., P. 16-17. у поезії “То наші любі, високі Карпати” словосполучення повторюється у кінці кожної строфи: “Я тобі скажу, не треба питати: / То наші любі, високі Карпати!” Makovej O., “Zagal'ni zamitky. , P. 12-13.. У поезії “Прийди в вечір, дівчино” спостерігаємо повторення із зміною форми слів: “В мою хату ходити, / мене вірно любити / в твою хату ходити, / тебе вірно любити” Ibid., P. 20.. Кінцеві рядки поезії “Рідний край” також позначені повторами із деякими відмінностями: “як у ріднім краю, в нашім милім раю” та “як у руськім краю, в нашім милім раю” Ibid., P. 14.. У віршах С. Воробкевича першого періоду творчості наявний випадок епанастрофи. В. Жирмунський свого часу називав її «кільчастим ланцюгом» і зауважив, що вона «зустрічається дуже рідко, тому що її умовний та штучний характер вимагає особливої мотивації» Zhy'rmuns'ky'j V. M., Teory'ya styha [The theory of Poetry], Leny'ngrad, Sov. Spy'satel', 1975, P. 499.. Єдиний приклад простежуємо у поезії “До моїх другів”: “Други ви мої, орли-соколи, / відай не верне час той ніколи! // Други мої милі орли і соколи, не вернуть ся тоті часи / вже відай ніколи” Ibid., P. 28.. Тут же маємо симплоку.

До найактивніших стилістичних фігур цього періоду зараховуємо кондублікацію кількаразове, без інтервалу, повторення слова в реченні чи рядку “подвоєння на початку рядка чи речення” Tkachenko A., My'stecztvo slova, Vstup do literaturoznavstva, Pidruchny'k dlya studentiv gumanitarny'x special'nostej VNZ [The art of a word: An introduction to Literary Studies], 2-e vy'd., vy'pr. i dopovn, K. VPCz “Ky'yivs'ky'j universy'tet”, 2003, P. 271.. Частотний коефіцієнт становить 0.005. Ось приклад:: “А під ними довгогриві / як змиї, як зьвіри / Ревуть: “Алла! Алла!” Makovej O., “Zagal'ni zamitky. , P. 245.. синтаксис віршований воробкевич антитеза

Щодо безсистемних повторів епізевксису, то їх у ранній творчості поета чимало (ЧК 0.017). “Тілько я в тюрмі тут бідний / ні жию, ні гину” Ibid., P. 60., Спостерігаємо використання поетом анастрофи повтору фрази, рядка чи речення зі зміненим порядком слів, наприклад: “Ненечка стара / у хатині розваленій зносить біль гіркий: / Тяжко жити на сім світі, Боже мій святий! / Прошептала, втерла сльози... / На дворі мете, / а в хатині стара ненька лен дрібний пряде.” Makovej O., “Zagal'ni zamitky... , Р. 74.. Під впливом народних пісень поет часто підсилював експресію окремих висловів за допомогою етимологізації однокореневих слів з нетотожними сучасними значеннями і схожим звучанням: “де колись літали / соколами Запорожці / й громом розгромляли” Ibid., P. 49.. Трапляються у ранніх поетичних творах і поліптоти (вживання певного слова в різних відмінках у суміжних реченнях чи рядках), і традукції (вживання різних форм дієслова в суміжних реченнях чи рядках). Частотний коефіцієнт обох фігур становить 0.006, наприклад: “Гнат, Іван говорить, / і гуляють рука в руку / на траві обори” Ibid., P. 55..

Часто вдається письменник до використання ампліфікації нагнітання однорідних елементів (ЧК 0.01). “Швидко, хутко до млина, / бо як рожа румяна” Ibid., P. 46.. Простежуємо використання С. Воробкевичем фігур накопичення. Серед них вирізняємо плеоназм, тавтологію, полісиндетон. С. Воробкевич використовував полісиндетон спорадично (ЧК 0.003), Наприклад: “Скажи мені, сизокрилий, чи гаразд ся має, чи здорова, чи весела, чи мене кохає?” Ibid.,. P 267.. Тавтологію вжито лише кілька разів: “У млині, v млиночку / любив хлопець дівчиночку” Ibid., P. 231.. У нашого автора наявні також фігури уникнення. Асиндетон (ЧК-0.006): “Марно вік мій упливає / милостивий Боже! / По вгасали ясні очи, / помар нілирожі” Ibid., P. 43. Еліпсис має частотність 0.007. Наприклад: “Як виростеш козак будеш, / а може й отаман. / Дніпро тобі батьком, / а Січ буде мати, / а сестрою шабля остра, / а спис довгий братом./ Другом кінь вороний, / дружиною слава, / раєм житє товариства / і воля безкрая!” Ibid., P. 244..

Використовує автор і силепсис (ЧК-0.006) об'єднання неоднорідних членів у спільному синтаксичному чи семантичному підпорядкуванні. Наприклад: “Скрізь охота, шум і радість, / оклики і співи” Makovej O., “Zagal'ni zamitky. , P. 245.. Значно рідше вдається Сидір Воробкевич до анаколуфа (синтаксичної неузгодженості): “Розійшли б ся ми світами, / шукали, питали, / і чужими сторонами / думки би співали” Ibid., P. 34..

Частіше поет використовує градацію (ЧК-0.028): “В оченятах аж пожовкло, / з голоду зомлів, дрімає / а здрімавшись, заснув кріпко, / а заснувши і не дбає. / Темна нічка проминула, / божим світом зазоряло, / а хлопчина і не знає, спить, неначе приковало / до мурави в чистім полі. / Дрімай, хлопче, дрімай тихо, тілько в тебе щастя, долі, / щоб заспати горе, лихо !” Ibid., P. 243. Простежуємо приклад різновиду градації антиклімаксу: “Злетів птах. / В хаті страх, / Катря вже сконала / так мила / Данила / сердешне кохала Ibid., P. 56..

Вдається автор до використання інверсії. А. Ткаченко визначає її як: “Відхід од звичного, граматично правильного порядку слів з метою їх емфатичного, логічного або ритмічного підпорядкування вимогам формозмісту” Tkachenko A., My'stecztvo slova, Vstup do literaturoznavstva, Pidruchny'k dlya studentiv gumanitarny'x special'nostej VNZ [The art of a word: An introduction to Literary Studies], 2-e vy'd., vy'pr. i dopovn, K. VPCz “Ky'yivs'ky'j universy'tet”, 2003, P. 284. Частотний коефіцієнт використання інверсії С. Воробкевичем у перший період творчості становить 0.005. Наприклад: “На горі там монастир,/ а там у долині/ лежать мати і донька /в одній домовині” Makovej O., “Zagal'ni zamitky. , P. 239.. Використав поет і різновид інверсії гіпербатон: “Дала хлопцю зіля пити, / вже не може він любити, / пішов світом та біленьким / і лісочком та темненьким” Ibid., P. 231.. Чи не найчастіше вдається Сидір Воробкевич до використання фігур патетики, а саме: риторичних запитань, вигуків, ствердження, заперечення. Частотний коефіцієнт використання риторичних запитань становить 0.02. Наприклад: “Чому в'яне, чому плаче / серденько твоє, козаче? / Чому тяжко лиш зітхаєш, / в Дніпро сумно заглядаєш? Тугу в нім втопити Хочеш? / Може сам у воду скочиш?” Makovej O., “Zagal'ni zamitky. , P. 51.. Значно рідше використовує автор риторичні заклики (ЧК-0.005): “Щоб у снах бодай вернуло / в твоє серце все, що було / і лягло в гроби-кургани, / щоб віджили Наддніпряни!” Ibid., P. 51. Частіше фіксуємо риторичні вигуки: “Ой, зладь, нене, ти мені / чорну домовину! / Прощай, Боже милий, ах! Гину, ненько, гину!” Ibid., P. 239.. Риторичне ствердження: “то вона лиш головов / махне, скаже: “будь здоров!” швидко, хутко до млина, / бо як рожа румяна” Ibid., P. 46.. Спостерігаємо антитезу (ЧК 0.01): “Коло Кутів і Вижниці сплави поставали, Гуцулики кучеряві їсти посідали” Ibid., P. 27.. За спостереженням П. Никоненка і М. Юрійчука «У поезії «Обжинки», побудованій за принципом антитези, у світлих оптимістичних тонах змальована картина народного гуляння: після закінчення жнив молодь за давнім звичаєм влаштовує обрядове свято обжинки. Грають музики, хлопці і дівчата з веселими переспівами і жартами ведуть танок, лише «удовина Іриночка заплакала очі», бо її коханого забрано у рекрути, а дівочому серцю судилося, «щоб у грудях дні і ночі сохло і конало » Ny'konenko P. M., Yurijchuk M.I., Sy'dir Vorobkevy'ch: Zhy'ttya i tvorchist. , P. 54-56. Використовує поет імпрекацію (прокльони): “Як Жиди ті на руїнах / славного Єрусалима. / вибє і вам, бусурмани, / раз остатня година!...”. Поетичне мовлення завжди позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами. Найбільш притаманне поетичне мовлення ліриці з її яскравими естетико-виражальними можливостями, витонченою мелодійністю Makovej O., “Zagal'ni zamitky... , P. 256.. Поетичне мовлення живиться невичерпними джерелами національної мови, її активним та пасивним словником, щоразу набуваючи неповторного колориту у доробку автора, стаючи визначальною рисою його стилю.

Найпоширенішими з-поміж поетичних фігур у віршах С. Воробкевича раннього періоду творчості (1863 1867) є: анафора, епізевксис, ампліфікація, антитеза (ЧК 0.01 кожної), риторичні питання, епіфори, градації (ЧК 0.02 кожної), рефрени, полісиндетони 0.003 кожної, риторичні заклики, інверсії, кондублікації 0.005 кожної, поліптоти і традукції, асиндетон, силепсис 0.006 кожної. Зовсім рідко поет використовує еліпс (ЧК0.007), та ін. Одержані дані доповнюють наші знання про поетичний синтаксис С. Воробкевича.

На часі проведення спостережень щодо поетичного синтаксису буковинського автора 1863-1867 і 1868-1875 та розгляд його віршованого матеріалу в аспектах генології, тропів, звукопису, елементів віршування.

Размещено на Allbest.ru