Іван Величковський

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Іван Величковський

Найпомітнішим представником новомодного, так званого бароккового, віршування був український віршописець другої половини XVII ст. Іван Величковський. Про життя цього поета до нас дійшли дуже скупі відомості. Можливо, що народився він в 40-50-х pp. на Чернігівщині, де протягом XVII ст. проживали Величковські. Немає сумніву, що І. Величковський вчився в Київській колегії, яка справила значний вплив на нього як поета. Про І. Величковського є згадка в літописі Самійла Величка під 1687 p., що він як "муж благодаті божої і мудрості полний" підніс, живучи на той час у Полтаві, гетьманові Іванові Самойловичу вірша "Змишляють поетове", а далі подається текст цього вірша. Перу І. Величковського належать також панегірик на честь чернігівського єпископа Л. Барановича, опублікований приблизно у 1680-1683 pp., та рукописні збірки віршів "Зегар з полузегарком" (1690) і "Млеко от овцы пастыру надежное" (1691), що він їх підніс Київському митрополитові Варлааму Ясинському. Всі ці збірки нещодавно опубліковані окремою книжкою.

І. Величковський, людина великої ерудиції, добрий знавець літератури античної Греції, Давнього Риму, ренесансової культури Західної Європи, а також церковної літератури, належав до працівників Чернігівської друкарні Л. Барановича, пізніше переселився до Полтави, де був пресвітером Успенської церкви. Там він і помер, як гадають, 1701 р.

Згаданий панегірик "Змишляють поетове" Величковський написав у Полтаві. У вступній частині вірша змальовано легендарного Дедала, що оволодів повітряним простором:

Змишляют поетове, иж Дедал, отданій, бывши в заточеніи, за море засланій В лябаринт, з которого вийти было трудно, для помешаних дорог, а сидети нудно, Учинил себе крила з различных матерій, и так, не шукаючи в лябаринте дверій, Вилетел з лябаринту, и през море снадне прелетев, приправивши крила себе складне.

У житті, як читаємо далі, необхідно використовувати "крила добрих діл". Автор закликає І. Самойловича до праці для добра батьківщини, "врагів устрашати" і "покой в милой отчизні устраяти". Далі заявляє, що дана гетьману влада зобов'язує дбати про розвиток культури:

Тая тя устрояєт учених любити, а наукам патроном особливим быти, З которих ростет слава, оздоба, подпора милой отчизне нашой и утеха скора.

Є в панегірику й чимало релігійно-моралізаторських тенденцій, що їх поєднав Величковський з образом Дедала. Таке поєднання елементів християнства з античною міфологією характерне для бароккової поезії XVII ст.

Серед віршів І. Величковського, що ввійшли до його збірок "Зегар з полузегарком" і "Млеко от овцы пастыру належное", виділяються епіграми. Це улюблений жанр поета. Автор "Зегара" зацікавився ним, мабуть, будучи ще учнем Київської колегії, бо у курсах поетики цієї школи багато місця приділялось характеристиці епіграм, зверталась увага на їх лаконічність та дотепність.

І. Величковський з успіхом втілював засвоєні теоретичні положення про літературні жанри, стисло й логічно висловлюючи найскладніші думки. "До чительника" він звертається з такою епіграмою:

Книжка сия ест то свет, верши зась в ней - люде, мало тут, чаю, добрых, як на свете, буде.

За змістом епіграми Величковського поділяються на світські та релігійно-моралізаторські. У світських епіграмах помітний сатиричний елемент, вістря сатири звернене в них проти експлуататорів тогочасного суспільства:

Магнас, як магнес. Довод такий на то, же тот железо, а ов тягнет злато.

Дорікав Величковський п'яницям, заявляючи в епіграмі "Пиворізові":

Им кто барзей з куфля тягнет, тим тот барзей по тим прягнет.

Інколи закінчував свої епіграми релігійно-моралїзаторськими мотивами. За приклад може правити вірш "Ріки - люди":

Гды плывуть, неровни сут в смаку рекам реки - За живота так люде, пани и калеки.

Єднакий зась смак стаєт рекам, впавшим в море - Так всех нас смерть ровняєт, всем от неи горе.

Теми для окремих епіграм Величковський черпав з творів англійського віршописця Джона Овена (1560-1622), які були йому відомі латинською мовою. Український поет по-різному ставився до першоджерел: є випадки як дослівного, так і занадто стислого або поширеного перекладу.

Часто у Величковського епіграма ставала близькою до народного прислів'я. До речі, його збірник містить такі прислів'я: "Иначей на светлость смотрит орел, а иначей сова", "Лепшая синичка в руках, нежли журавле под небесами".

Епіграми Величковського складені за силабічною системою віршування, кількість складів у віршованих рядках різна (13, 11, 8 і 6). Їх віршова форма бездоганна.

Є у віршах Величковського і багато "модерного". Він складав курйозні вірші, що були виявом поетичного штукарства.

Техніку цих віршів Величковський засвоїв також з курсу шкільної поетики.

величковський український віршописець віршування

На той час було багато форм курйозних віршів: акростих, або акровірш, в якому перші рядки утворювали назву, ім'я, прізвище або цілий вислів; раковидний вірш, в якому слова зліва направо і навпаки читалися однаково, з цим самим значенням тощо. Зразки курйозних віршів є і в збірниках Величковського "Зегар" і "Млеко". В його епіграмі "Автор до чительника" дається таке завдання:

НАстрОЙ навспак цинобру. Єсли угада, ГоршИИ Кто з Сих ВОлК ЧИ ЛЄВ? То мене познаєш.

Фактично, виконуючи пораду автора, зможемо виявити його ім'я, прізвище (Йоан Величковский), якщо сполучимо окремі літери з віршованих рядків справа наліво. Ці літери виписані у рукописі крупно кіновар'ю.

Складав Величковський жартівливі вірші, зміст яких без коментарів незрозумілий. Немає сумніву, наприклад, що рядки у вірші "Молитва - ліність" не заслуговують схвалення у тій послідовності, в якій подав їх автор:

Остав молитву, девство растли, злых чти, друже, Леность люби, сохраняй злость, лай добрых дуже.

Возненавижд трезвенных, пяниц люби зело.

Гордых почитай, злослов смыренних всецело.

До цього вірша Величковський додав таку примітку: "Жартовний єсть верш, который, гды читается, як верш идет, жарты тылко строит. Леч гды в нем кождое словко першои строки (мається на увазі - рядки) з словами другои, противко стоячыми, злучати будеш зараз іншый сенс, правдивый укажет". При читанні згідно з вказівкою автора зміст вірша міняється.

Вершиною поетичного штукарства Величковського був вірш-рак, в якому слова читалися однаково зліва направо і навпаки, виражаючи той же текст. У поетиках такий вірш називався ще злагодженим (лат. - correlativum), наприклад:

Анна ми мати и та ми манна.

Анна пита мя я мати панна.

або

Аки лев и тамо о мати велика.

Аки Лот о мати и тамо толика.

Такі раковидні вірші були характерним зразком стилю барокко, поширеного в західноєвропейській поезії другої половини XVII та початку XVIII ст., де на перше місце висувався не зміст, а зовнішня форма з її надмірними ефектами.

Отже, найбільшу вагу в спадщині І. Величковського мають епіграми. В них знаходимо вміле оформлення думки, образні паралелізми та вдалі рими, які виходять уже поза межі граматичного римування, та й мова тут близька до народної.

Шкільна поезія XVII ст., зіткнувшися з усною творчістю, досить швидко пішла на єднання з нею, тому і у віршах, і у піснях того часу були риси як літературні, так і фольклорні. Вони є дуже вдячним матеріалом для характеристики суспільного життя, живими свідками розвитку демократичної частини тогочасної літератури, яка базувалася на основі народної мови, національних рис у поетиці та протистояла впливам латинщини й іншим антидемократичним тенденціям. Можна з певністю сказати й те, що віршова література і особливо лірика другої половини XVII ст. поки що найменш досліджена в нашому літературознавстві. В архівах та музеях ще лежать недосліджені рукописні збірники віршів та пісень, які чекають на детальний та вдумливий аналіз.

Размещено на Allbest.ru