Сюжетно-композиційні особливості повістей Михайла Томчанія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сюжетно-композиційні особливості повістей Михайла Томчанія

Бродюк Ю.М.

У статті розкрито сюжетно-композиційні особливості повістей «Наша сім'я» (1953), «Терезка» (1957), «Вітчим» (1962), «Скрипка - його молодість» (1965) М. Томчанія. У процесі аналізу повістевого епосу прозаїка виявлено поступальний характер художнього мислення митця - від схематичного зображення нової дійсності на Закарпатті («Наша сім'я») до філософського роздуму над життям талановитого музиканта в складних умовах воєнного часу («Скрипка - його молодість»). З'ясовано, що повісті М. Томчанія постають своєрідною з'єднувальною ланкою між малою і великою прозою письменника та засвідчують ґенезу творчого становлення. Означені твори ілюструють спроби митця опрацьовувати ширший життєвий матеріал, розкривати людську долю, взаємини героя з навколишнім світом більш суттєво, глибше, аніж, приміром, в оповіданні чи новелі. На прикладі повістевого пласту простежено саморух письменника від канонів соцре- алізму до уважного потрактування внутрішньої сутності індивіда.

Ключові слова: повість, М. Томчаній, соцреалізм, кордоцентризм, антропонім

Постановка проблеми. Відбувшись як талановитий новеліст і майстер оповідання, М. Томчаній розкриває свої творчі можливості в жанрі повісті. Епічний доробок митця, що є оригінальним і самобутнім явищем, яскраво висвітлює ідейно-естетичні та жанрові модифікації вітчизняної повісті 1950-1960-х рр. Повістевий епос прозаїка нараховує чотири твори: «Наша сім'я» (1953), «Терезка» (1957), «Вітчим» (1962), «Скрипка -- його молодість» (1965), які ілюструють еволюцію художнього мислення прозаїка -- від схематичного зображення дійсності на Закарпатті, статичного опису «старих -- нових» часів («Наша сім'я») до філософського роздуму над життям талановитого митця в складних умовах воєнного часу («Скрипка -- його молодість»). Повісті М. Томчанія, на наш погляд, постають своєрідною з'єднувальною ланкою між малою і великою прозою письменника, засвідчують поступальний характер його творчого становлення.

Критичний аналіз досліджень і публікацій Ю. Балеги, Д. Кешелі, В. Марка, М. Наєнка, В. Попа, П. Ходанича, Н. Ференц, О. Чижмар та інших, присвячених творчості М. Томчанія, фіксує нерівномірну увагу дослідників до повістей митця. Досі літературознавці зверталися до означеного жанру спорадично, у контексті осмислення творчості закарпатського прозаїка загалом, зосереджуючи свою увагу переважно на його новелах, оповіданнях та романах письменника.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. У вітчизняному літературознавстві майже не висвітлено питання композиції повістей М. Томчанія, категорій часу і простору, художнього моделювання характерів тощо.

Мета статті -- з'ясувати особливості сюжетно- композиційної та образної структури повістей «Наша сім'я», «Терезка» (1957), «Вітчим» (1962), «Скрипка -- його молодість» (1965).

Виклад основного матеріалу. Працюючи в жанрі повісті, М. Томчаній навчався розкривати ширший життєвий матеріал, людську долю, взаємини героя з навколишнім світом суттєвіше, глибше, аніж, приміром, в оповіданні чи новелі. У 1950-х рр., як слушно зазначає М. Наєнко, це давалося нелегко. Хоча повість і займає в цей час ключові позиції та постає одним із найпродуктивніших жанрів української повоєнної прози, усе-таки вона залишається обмеженою строгими канонічними нормами соцреалізму.

В. Жукова зазначає, що до основних тематичних різновидів української повісті початку 1950-х рр. належать повісті про війну («Записки солдата» І. Багмута, «Син капітана» А. Дімарова, «Гарячі руки» В. Козаченко, «Єдина» Ю. Зба- нацького, «Тамара» А. Хижняка, «Його прізвище невідоме» П. Автомонова тощо); повісті про відбудову народного господарства, мирну працю радянських трудівників («Микита Братусь» О. Гончара, «Поема про море» О. Довженка, «Плем'я дужих» Д. Ткача, «Сини землі» Є. Кро- тевича, та ін.); історична та історико-біографічна повість («Запорожці» П. Панча, «Семен Палій» Ю. Мушкетика, «Дитинство Гоголя» О. Пол- торацького, та ін.); повісті для дітей («Сашко» Л. Смілянського, «Таємниця Соколиного бору» і «Літо в Соколиному» Ю. Збанацького та ін.) [2].

Найбільш прикметними для нас виступають повісті про перетворення на землях Західної України («Буковинська повість» І. Муратова, «Над Черемошем» М. Стельмаха, «Визволена земля» С. Чорнобривця, «В долині Стрипи» В. Лозового, «Без межі» П. Автомонова та ін.), оскільки власне до цієї тематичної групи належить перша повість М. Томчанія під назвою «Наша сім'я» (1953 р.), яка означила творчі пошуки та експерименти письменника в руслі великих епічних жанрів. Щоправда, з огляду на так звані «кращі зразки» радянської літератури 1950-х рр. М. Томчаній занадто спрощено зобразив післявоєнне закарпатське село, чим, власне,наблизив означену повість до публіцистичної замальовки. Власне тому В. Поп слушно визначає «Нашу сім'ю» лише «розвідкою в жанрі повісті». Спостерігається безперечний вплив загального стану літератури на створення повісті. У творі виразно виявляється ідейність, лозунговість («Сталін говорив з книжки, як оце ми з вами, зрозуміло і до серця» [7, с. 7]); групування персонажів на однозначно позитивних і негативних (куркулі -- колгоспники); спрощення конфліктів твору до опозиції «старе -- нове» в житті закарпатців, схематизм зображуваного тощо.

«Основоположною фабулою» (К. Кларк) переважної більшості повістей та романів 1950-х рр. є «приїзд на село демобілізованого воїна, як правило, інваліда. Він потрапляє у відсталий колгосп. Виступає на боротьбу проти людей, що заважають розвиткові колгоспу. Піднімає на цю боротьбу односельців, добивається перемоги, в кінці твору стає або головою, або парторгом колгоспу» [2, с. 8]. На основі означеного фабульного трафарету М. Томчаній будує сюжет повісті «Наша сім'я». У село Холодне, що на Закарпатті, приїздить фронтовик, колишній учитель Олег Чумак. У селищі немає електроенергії, стара школа потребує ремонту. Учитель переконує голову колгоспу в необхідності будівництва електростанції та нової школи, де окремий клас був би відведений для неписьменних селян. Автор старанно відтворює зміни, які відбулися з приїздом Чумака: село електрифікували, провели телефонний зв'язок, зникла приватна власність і «люди зблизилися». Від сюжетного схематизму письменник відходить хіба лише в кінці повісті, коли за законами жанру Олег Чумак мав би стати директором Ужгородської школи. Проте він на півдорозі відмовляється й повертається в Холодне.

У творі М. Томчаній значно більше уваги зосередив на виробничих моментах будівництва школи та електростанції, аніж на розкритті характерів персонажів. Герої повісті виписані схематично, у дусі соціалістичного реалізму. Приміром, змальовуючи образи молодят, М. Томча- ній уникає розповіді про їхні почуття, натомість відзначає, що наречений Іван дає по три норми в день, а його дружина -- ланкова -- має найкращу ланку. Слушну думку з цього приводу висловила В. Жукова, відзначивши, що критерієм психологічної достовірності образу персонажа виступали передусім партійні гасла у «світлі останніх постанов», які проголошувалися орієнтиром для письменників. «Образ персонажа окреслювався в повній залежності від нормативів: він міг або цілком і повністю перейнятися ними і стати «рупором ідей», або розвиватися в цьому напрямі чи навіть усупереч йому -- і це становило основний зміст «еволюції» образу. Міра порушення канону могла коливатися від «несвідомої помилки» до послідовної «ворожої вилазки», часто використовувався прийом «прозріння» персонажа щодо своїх хибних вчинків, проте завжди і скрізь панувала схема. Структура жанрових модифікацій повісті становила собою жорстку нормативну парадигму з консервативними й непорушними рамками» [2, с. 9].

Центральним персонажем повісті «Наша сім'я» є вчитель Олег Чумак. Його образ розкривається в типових обставинах (колективізація в Західній Україні) та уособлює типові риси позитивного героя радянської літератури. Він ідеологічно свідомий, працює на благо Батьківщини, інтереси колективу для нього важливіші, ніж особисті.

На прикладі образу вчителя письменник утілив своє бачення постаті нової людини на теренах Закарпаття, яке пізніше глибоко переосмислив у романах «Жменяки», «Брати», «Тихе містечко». Однак навіть на початку 1950-х рр. М. Томча- ній відчував «вузькість» виробничої теми, тому майже інтуїтивно, маючи природний хист писати, усе ж намагається поглибити характеристику персонажів через їх зовнішній портрет, діалоги, невласне пряму мову тощо. Прикметним є й те, що композиційну структуру повісті митець розширює і доповнює пейзажними замальовками полонини, гір та лісу.

Не викликає сумніву той факт, що перші художні пошуки М. Томчанія в жанрі повісті складно назвати успішними. Це пов'язано, насамперед, із загальним станом вітчизняної літератури початку 1950-х рр., у якій попит на твори формувався переважно через компартійне соціальне замовлення. Вислів М. Наєнка про несміливе входження М. Томчанія в літературу [4] ілюструє надзвичайну обережність письменника у виборі тем та сюжетів для подальшого художнього опрацювання. Саме тому повість «Наша сім'я» є показовою з погляду домінування в ній ідеологічної заангажованості, загостреного тлумачення «конфліктності». Важливо відзначити й те, що поява такого твору на початку письменницького шляху М. Томчанія засвідчує його духовне зростання як людини та митця в подальшій творчій праці, зокрема в романі «Жменяки».

Загальне пожвавлення літературного життя наприкінці 1950-х рр. зумовило значні зміни в жанровій динаміці тогочасної повісті. У цей період вияскравлюється одна з найосновніших її ознак -- потенційна ліричність, що спрямовує вектор художнього пошуку на внутрішній світ людини.

Саме на духовній сутності окремої особистості зосереджує свою увагу М. Томчаній у повістях «Терезка» (1957) та «Вітчим» (1962). У цих творах письменник досліджує «больові точки» приватного життя: пияцтво та зради чоловіка, народження позашлюбної дитини тощо. Насамперед М. Томчанія цікавлять взаємини героїв, які він розглядає «крізь щілину побуту» (В. Поп). Відразу впадає у вічі складність та навіть деяка інтимність порушеної автором проблематики, не властивої літературі 1950-х рр. Відійшовши від виробничої теми, окресленої в повісті «Наша сім'я», прозаїк намагається розкрити внутрішній світ людини через випробування, що випали на її долю. Приміром, у центрі першої повісті -- образ молодої полірувальниці Терезки, яка народила позашлюбну дитину. Дія другої зосереджена на житті родини, де чоловік випиває та зраджує дружині. Однак, зачепивши складні питання моралі, митець все ще не зміг їх художньо узагальнити. Герої «розчиняються» в описі побуту, трудової діяльності. Такої ж думки дотримується і Ю. Балега у праці «Художні відкриття чи правда факту?» [1, с. 164]. Критик відзначає художню недовершеність повістей прозаїка,вважаючи персонажів означених творів людьми дрібними, а їх характеристику недостатньо глибокою. До того ж, у повістях, на думку критика, не було філософського осмислення фактів і явищ.

Загалом поділяючи думку літературознавця, відзначимо й позитивні спроби М. Томчанія. Митець залишається вірним собі: поетика означених творів ілюструє авторські роздуми над людською екзистенцією, які прозаїк вкладає в місткі афоризми («А кажуть, що най ліпше проводжають сто жандармів, чим один піп. Бо від ста жандармів можна втекти, а від одного попа вже не втечеш» [9, с. 105]); нарації властивий ліричний лад, гуманістичний пафос. Вибудовуючи композиційну структуру творів, письменник уводить у текст різножанрові утворення: легенди, сни, епістолу тощо.

Керуючись творчими пошуками, митець збагачує галерею персонажів обох повістей колоритними образами закарпатців, серед яких подибуємо цікаві антропоніми на зразок Янко Потоцький, Бабалька, Гандуляк, Пинзель тощо. На жаль, у творах вони -- персонажі другого плану, а тому не розкриті повністю. Площина жанру сприяє також розвитку авторових інтен- цій над життям простої жінки: матері, дружини і навіть коханки, -- бо кожна, на думку письменника, заслуговує на власне щастя. Засобами харак- теротворення, домінуючими серед яких виступають внутрішні монологи та психологізм оповіді, письменник майстерно вибудовує традиційний, власне томчаніївський, тип жінки -- здатної на самопожертву, «здебільшого м'якої характером, хоч не безвольної, не благодушно-прощенської», а такої, що «скоряє передусім своїм душевним багатством» [5, с. 88]. Варто зауважити, що повісті стали тим основним робочим матеріалом, де письменник вчився розуміти та відтворювати тонку жіночу психологію. Образи Тамари й Терезки стали своєрідними протообразами, на основі яких М. Томчаній створив свої відомі характери Юлки, Олени та Варки. В образах Тамари й Терезки він заклав основні риси жіночого характеру, які вважав найголовнішими, -- мудрість, внутрішній спокій та гармонію.

Повісті М. Томчанія кінця 1950-х рр. цікаві тим, що репрезентують період еволюції української літератури, коли зароджувалася її нова якість, формувалося й розквітало одне з найцікавіших її явищ -- шістдесятництво. На прикладі повістей цікаво простежити саморух письменника від адепта соцреалізму до уважного художника людських душ. Увагу митця до внутрішнього світу звичайної людини засвідчили вже повісті «Вітчим» та «Терезка». Цікаво, що, видавши в 1962 р. повість «Вітчим», М. Томча- ній уже два роки (із 1959 р.) активно працював над романом «Жменяки», який побачив світ у 1964 р. Спочатку, за задумом автора, це мала бути повість під назвою «Серце за гратами», яка, однак, у процесі освоєння ним матеріалу переросла в романну форму. Урахувавши всі художні прорахунки, допущені в повістях «Наша сім'я», «Терезка» та «Вітчим», письменник поглиблює свої творчі погляди на характери персонажів, увиразнює засоби їх творення, осмислює сюжетні лінії. Друзі та родичі письменника пригадують, що коли М. Томчаній працював над романом «Жменяки», він мав зошит, де кожна окрема сторінка була відведена для якогось героя, наприклад, старого Жменяка, Михайла, німого тощо. Туди письменник занотовував особливості характеру кожного з персонажів, їхні внутрішні якості, специфіку портрету, окремі ситуації, епізоди з життя майбутніх героїв. Письменник неодноразово навідувався в село «за повітрям», як звик він казати, вів безпосередні розмови з односельцями про життя, -- усе це митець вкладав у свої твори.

У плані розвитку поетикальних тенденцій прикметною для нас є повість «Скрипка -- його молодість». Відчувається, що написана вона була після роману «Жменяки», 1965 р., у час, коли мистецький талант прозаїка досяг, на наш погляд, найвищої точки розквіту. З-поміж інших творів означену повість вирізняє не лише тематично-проблемний спектр зображуваного, а й поетика авторського слова, що тяжіє до етноп- сихологізму. томчаній повість епос герой

Твір цікавий ще й тим, що М. Томчаній планував включити його до третьої частини трилогії «Жменяки» -- роману «Брати». Письменник творчо обдумував подальшу долю синів Івана Жменяка: Юрка та Михайла, тому головним персонажем у творі «Скрипка -- його молодість», за задумом автора, мав би бути Юрко Жменяк. Написання повісті було необхідним М. Томчанію для того, щоб глибше розкрити означений образ, який за рівнем художнього осмислення повинен був дорівнятися до образу старого Жменяка. Однак митець вирішив не змінювати свого пер- шозадуму -- створити художню біографію друга, відомого скрипаля Андрія Вайди. Змінювати ім'я, на думку письменника, було неетично, тому образи Андрія Вайди та Юрка Жменяка типологічно дотичні й мають спільні ознаки на рівні характеротворення. У низці важливих аспектів (зокрема, у зображенні життя і психології закарпатських селян, укоріненості їх у рідну землю й турботу про неї, у формуванні духовного світу) повість доповнює і збагачує трилогію.

Як зазначалося вище, центральним образом повісті постає образ Андрія Вайди. Прототипом головного героя є ветеран Великої Вітчизняної війни, Андрій Іванович Вайда (1914--1985), прізвище та ім'я якого у творі збережене. На прикладі його життя М. Томчаній розкриває особливості формування музичного таланту юнака в надскладних умовах післявоєння на території Закарпаття 1930-х рр. та Другої світової війни.

Митця насамперед цікавлять внутрішні якості героя, що допомагають подолати всі труднощі, які посилає скрипалю доля. Відзначивши цю особливість, В. Поп характеризує образ Андрія як «допитливого, жадібного до знань, як самоцвіт настирливо-живучий, цілеспрямований, з високим відчуттям людської гідності і честі, з міцним духовним корінням, що живить його силою, надією і волею» [8, с. 19]. Справді, на прикладі означеного протагоніста, автор повісті осмислює оптимістичний образ духовно багатої особис- тості-патріота, що продовжує найкращі традиції нової української культури нації, утілені у творчості Ю. Яновського («Майстер корабля»), В. Підмогильного («Місто») тощо. На думку літературознавців, образ Андрія Вайди став принципово новим у Томчанієвій концепції героя як соціально активної особистості, носія сутнісних вимірів народної моралі.

У повісті «Скрипка -- його молодість» М. Том- чаній стверджує здатність українського народу, зокрема закарпатців, до пробудження національного духу через творчу працю. Якщо в романі «Жменяки» письменник змальовує талант селянина до землі, то в повісті митець природно врівноважує його вайдівським талантом до музики. Мотиви взаємозв'язку поколінь у романі та повісті (мрії молодого скрипаля вповні здійснює його дочка), символічні образи засіяної ниви та виспіваної пісні стали основними життєвими поняттями, якими наснажив і, хоч не формально, не включивши повість у трилогію, поєднав письменник свою епічну розповідь про долю великої селянської родини, а за нею -- всього Закарпаття. Повість «Скрипка -- його молодість», на думку В. Попа, додає живий, колоритний штрих до змалювання М. Томчанієм історичної долі краю, окреслює глибоко народні характери [8, с. 19].

Персонажі, які населяють художній світ повісті, позначені закарпатським колоритом у сенсі антропонімійної традиції, ментальних ознак. За приналежністю останніх до різних соціальних верств населення умовно їх можна поділити на дві групи: образи верховинців та образи міських жителів. У творі відчувається тепле ставлення М. Томчанія до знедолених краян, тому першу групу протагоністів він наділяє позитивними рисами народного характеру: мудрістю, співчуттям до чужого горя, кордоцентризмом, тоді як друга узагальнює риси міщанства з його визискувачами та пристосуванцями.

До першої групи належать образи Вайдиної матері, що типологічно споріднена з образом Варки Жменячки. Жінка рано залишилася вдовою і всю свою любов, поетичність, надії і мрії стала переносити на своїх синів, а надто -- на молодшого (у зображенні жінки-матері відчувається орієнтація автора на фольклорні та кращі літературні традиції); сюди ж слід зарахувати образ діда Ілька Рогача, котрий пастушить, знається з природою і її цілющістю, захоплюється легендами й переказами про карпатських опришків; учителя Гелетки, що навчає Вайду письма, старшого брата Василя та ін.

До другої групи можемо зарахувати образи чеського нотаря пана Затлоукала, якого у творі митець зображує хабарником; перевертня Ган- дуляка, що міняє прізвище то на Гандулічку, то на Гандяші; бездушних і свавільних жандарма Пинзеля, лісника Габора, попа Мелеша тощо.

Композиційно повість складається із двох частин. Доповнюють їх статичні та динамічні пейзажі не лише лісового, а й урбаністичного характеру, які суб'єктивно виражають настроєвий характер персонажа: «сидиш у воді прохолодній, а навколо тебе тисяча дзвіночків... Водяна веселка виграє всіма барвами і такими ж барвами видзвонює чарівні мелодії. Це була музика звуків і фарб» [8, с. 587]; «Місто було залито повінню звуків, які пливли згори: бім-бом, бім-бом» [8, с. 609]. На відміну від романів письменника, де сюжет дії локалізований (закарпатське селище Горбки, угорське місто Кунсаллаш), художній простір повісті «Скрипка -- його молодість» відкриває перед читачем нові географічні виміри: міста Березне, Рахів, Мукачево, селища Стри- говця, Розтока-Пастіль. У повісті, як і в трилогії, згадано цілу низку історичних та конкретних осіб. Такий прийом дає змогу митцю правдиво відтворити історичні реалії доби та існування в ній реальної людини.

Висновки і перспективи

Отже, повісті засвідчують еволюцію образного мислення прозаїка. Дійсно, М. Томчаній не належить до того типу митців, які, не створивши жодного графоман- ського тексту, відразу вибухають літературними шедеврами. Саме тому, очевидним є те, що, наприклад, «Наша сім'я» не входить до кращих здобутків у царині повістевого епосу. Загалом її можна вважати розвідкою в жанрі повісті, де автор лише пробує власні сили, експериментує, шукає нові теми та образи. Слушною також є думка М. Наєнка про те, що й у повістях «Терезка» (1957) та «Вітчим» (1962) прозаїк захряс у суто побутовому матеріалі життя, а намагання підтягнути його до рівня узагальнень виявилися невиразними й малопродуктивними.

Певну роль ці повісті відіграли хіба що для опанування деяких секретів творення більших прозових жанрів. Їх можна розглядати як своєрідну підготовчу роботу до головного твору М. Томча- нія -- роману «Жменяки» (1964)» [4]. І справді, хоч письменник і зачіпає у творах низку гострих морально-етичних питань (проблему сімейної зради, стосунки вітчима й пасинка, алкоголізм тощо), однак лише поверхово, щоправда, залишаючи при цьому відкритим фінал -- простір для різноманітних читацьких інтерпретацій. Повість «Скрипка -- його молодість» (1968) із творчого погляду найсильніша з-поміж інших. Пейзажі Верховини, характери персонажів, легенди та повір'я ідейно розкривають одну з провідних думок твору: національну ідентичність верховинців у часи жорстокої окупації краю. Це зумовлено насамперед тим, що вона була написана вже після роману «Жменяки», у час найвищого мистецького піднесення автора. Подальша перспектива дослідження полягає у глибшому вивченні образної системи повістей М. Томчанія, зокрема в контексті художньої антропонімії.

Список літератури

1. Балега Ю. Художні відкриття чи правда факту? / Юрій Балега. - Ужгород : Карпати, 1969. - С. 67, 157-159, 164-168.

2. Жукова В. В. Жанрові модифікації української повісті 1950 - 1960-х років : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / В. В. Жукова. - К., 2011. - 20 с.

3. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К. : ВЦ «Академія», 2006. - 752 с.

4. Наєнко М. Михайло Томчаній (1914 - 1975) / М. Наєнко // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн.; [за ред. В. Г. Дончика]. - К. : Либідь, 1998. - Кн. 2 : друга половина ХХ ст. - С. 309-311.

5. Поп В. Творчість Михайла Томчанія : літературно-критичний нарис / Василь Поп. - Ужгород : Патент, 1997. - 160 с.

6. Ткаченко А. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства) : підруч. для студ. вищ. навч. закл. з гуманіт. спец. філологія, журналістика, літературна творчість / Анатолій Ткаченко. - 2 вид., випр. і доп. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2003. - 448 с.

7. Томчаній М. Наша сім'я / М. Томчаній. - Ужгород : Кн. - журн. вид-во, 1953. - 176 с.

8. Томчаній М. Жменяки : трилогія. Повість / Передм. і приміт. В. С. Попа. - К. : Дніпро, 1989. - 680 с.

9. Томчаній М. Після ночі : оповідання / упоряд. та прим. В. С. Попа ; худож.-оформл. М. М. Томчаній. - Ужгород : Карпати, 1989. - 301 с

Размещено на Allbest.ru