Особливості художньої концептуалізації в ранній поезії Макса Ельскампа

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Особливості художньої концептуалізації в ранній поезії Макса Ельскампа

Постановка проблеми. Художня творчість Макса Ельскампа - знакове явище в бельгійській словесності. Вона припадає на період «fin de siиcle», пов'язаний із формуванням власне національної мистецької традиції, відходом від наслідування французьких і німецьких літературних стереотипів, тож актуальність дослідження цього мовно-культурного феномену полягає у винятковій значущості його семізоису для формування бельгійської національної літератури. Перехід від регіоналістської тенденції найперше співвідноситься з творчістю літературних часописів «Молода Бельгія» (1881-1897), друкованого органу парнасців і натуралістів, та «Валлонії» (1886-1892), осередку символістського руху. Саме до цього руху й відносять творчість Макса Ельскампа (1862-1931), який по-новому інтегрував символістську поетику з фольклорною традицією Фландрії. В авторитетному «Словнику франкомовних літератур» ім'я поета постає в першій четвірці бельгійських поетів-символістів (поряд із М. Метерлінком, Е. Верхарном і Ш. Ван Лербергом), що «оригінально явили символістську течію» [8, с. 229]. А проте, критики межі ХІХ-ХХ ст., так само, як і деякі сучасні дослідники визнавали М. Ельскампа за автора «новонегритянських пісень» (І. Жількен), «відкривача маразму» (А. Жіро) [11, с. 32], «багатого дилетанта» (Ж. Орізе) [12, с. 211]. Поряд із тим метри символістської поезії наголошували на «забутому співі щирості, що видається наївним і сокровенним святом» (С. Малларме) [9, с. 12], на поезії, що є «прекра- ним очищенням» (Р де Ґурмон) [2, с. 175]. Водночас певний час у Франції побутувала позиція М. Брауншвіґа про письменника як «представника релігійної поезії» [6, с. 293], що закріпилась у радянському літературознавстві (Л. Андрєєв, С. Лопашов).

Перші ґрунтовні дослідження ранньої творчості Ельскампа на початку минулого століття виявили її емблематичну природу (Р. де Ґурмон) та фольклорну основу (Р. де Суза). Р. де Суза в монографії «Народна поезія та сентиментальна лірика» (1899) наголошував: «пісні» М.Ельскампа «виходять за межі народної простоти через зайву штучність [...] мотиви зображені незграбно» [7, с. 65]. Сучасні дослідження К. Берга, П. Ґорсекса, Ґ. Ґоффетта, Ж. Пак та ін. переконливо доводять, що «незграбність» поета полягає у виробленні оригінального художнього ідіолекту, в якому на лексичному, граматичному, синтаксичному рівнях, а також у застосуванні своєрідних строфічних і стилістичних прийомів досягається «ефект наїву», своєрідний авторський код, що полягає у стилізації під фландрський фольклор і створення макрообразу Міста. На сучасному етапі проведені студії з аналізу строфіки та лексики (П.Ґорсекс), а також граматики (К.Берґ) «ефекту наїву», однак не виявлені прийоми в області фоніки, що тісно пов'язані зі стилістичними фігурами народної поетики, що становить наукову новизну даного дослідження. Виходячи з цього, ми поставили за мету дослідити фонічні прийоми в ранній поезії Макса Ельскампа на матеріалі збірки «Хвала життю» (1898), яка об'єднує попередні поетичні збірки «Недільний» (1892), «Янгольські та інші похвали» (1893), «На знак подвижництва» (1895), «Шість пісень бідняка на відзначення фландрського тижня» (1895), а також цикл «Ілюмінування» (1898) [10, с. 3-16]. Предметом дослідження виступає художня концептуалізація в єдності ментального та образного знакоутворення, а об'єктом дослідження - художній текст як цілісна семіотична форма психо-мовленнєво-мис- леннєвої діяльності, з акцентом на її естетичній прагматичній спрямованості.

Виклад основного матеріалу. Для аналізу асонансово-алітераційної структури Ельскампового вірша обрано твір № 7 із циклу «Недільні сюїти» [9, с. 112]. Переклад цього твору опубліковано нами в пресі [5, с. 11] та в перекладній збірці [4, с. 51].

Dominicalement documentaires Les couleurs t'ont fait d'йtonnantes fкtes,

Contes d'enfants, oщ parlиrent les bкtes La langue de ton cњur complimentaire.

Tes matins sont morts, gйnisses de brume ;

Blanche avec au front la tache mauve ;

Tes arbres au loin sont comme des fauves Oubliй de l'or clair du jour qui fume.

En tes ciels rosйs de prairies trop vertes,

Les neuves maisons ainsi que des joues,

Ecarlates d'un grand baiser qui joue Dans tes deux yeux de fenкtres ouverts,

Ont montй vers toi, l'йmeraude йtrange,

Des ifs sinistrйs dans les chemins bleus Oщ va sourdement arme dans du fer Le jardinier avec des mains йtranges.

Solitairement en ton cњur d'esthиte Ce dimanche sonne ineffablement,

Sois heureux et va sage, ivre du dйment.

Le vin des clochers t'a grisй la tкte.

У першому рядку - добір слів із рекомбінованими однаковими складами (dominicalement - documentaires), поява голосної «є» (ai), яка посилюється в другому рядку і відтіняється закритим «е» (йtonnantes). З іншого боку, ефект фонопоеї-ек- зальтації створюють носові (2 «а» в першому рядку, 2 в другому, одне «а» в третьому, 2 «а» в четвертому). Цікава й взаємодія «l» та «r» (в співвідношенні по рядках: 1 до 1; 2 до 4; 2 до 2; З до 3), що створює відчутну алітерацію. Другий чотиривірш окрім послаблення асонансів (назального «а»тричі та «о» чотири рази) характеризується посиленням внутрішніх рим (blanche - tache), зокрема міжрядних (front - sont) та сильною алітерацією «r» (8 разів), «l» (5 разів), «v» (5 разів). Третій чотиривірш відзначається засиллям відкритого «є» (ciels, prairies, vertes, baiser, fenкtre, ouverts) та закритого «e» (tes, rosйs), внутрішньою римою (deux - yeux) та неповним римуванням завдяки комбінуванню однакових сполучень звуків у різних конфігураціях (maisons - ainsi), що посилюються в четвертому (sourdement - arme dans) та п'ятому чотиривіршах (solitairement - dimanche - ineffablement). Присутні в останніх чотиривіршах внутрішні рими (dans - sourdement) співіснують із набором асонансів (а - 6 разів, о - 2 (четвертий куплет), є (4), е (4), а (5) - в п'ятому чотиривірші та алітерацій m (6), r (8), d (7)- в четвертому, t (5), m (4), l (4), r (4), s (6) - у п'ятому. Взагалі, в евфонічній структурі твору наявна певна циклічність: накопичення «r» та «m» в парних чотиривіршах (другий, четвертий), помірне в першому й останньому. Поряд із цим помітний повсюдний слабкий асонанс «о», а також «а» (1, 4, 5), алітерація «t» (1, 5), яка в четвертому чотиривірші змінена на «d». Проте поряд із фонічною складністю вірш - комплексне стилістичне явище. Можна сказати, що твір побудований на основі металепсису, заміни попереднього наступним і навпаки, або наслідку причиною, що проявляється в побудові асоціативного ряду, що руйнується наприкінці кожного чотиривірша (опозиції вербалізованих образів «недільні казкарі-свята» - «казка серця»; «білі нетелі-опа- ри, з бузковим більмом на чолі» - «хижаки-дерева»; «відчинене вікно очей» - «заціловані щічки будинків»; «вербна дивина на смарагдових шляхах» - «залізне знаряддя садівника»), де новий ряд вибудовується відповідно до прийому образного паралелізму. Подекуди така техніка породжує плеоназм як фігуру стилістичного надлишку з проявом перевитрат стилю (епіфора йtrange-s), однак евфонічна композиція якнайкраще створює ефект екстазу ліричного героя в опозиції до строгих розумових асоціативних образів, опозицію емотивного та раціонального начал завдяки опозиції голосних заднього ряду «а», «о», «о» з передніми «є» та «е», а також сонантів «m», «l», «r» до шумних «t(d)» «s». Загалом асонансово-алітераційна поетики надзвичайно багата, і сягає апогею в творі № 6 циклу «Гротески» зі збірки «Ілюмінування» [9, с. 108], де «r» в різних конфігураціях зустрічається 20 разів поруч із чіткими асонансами носових (в, о - відповідно 16 і 8 разів).

Відзначимо серед інших фонічних фігур застосування оно- матопеї, звуконаслідування (твір № 6 із циклу «Краєвиди» [9, с. 91]), фонопоеї як досягнення певного звукового ефекту через добір і комбінування слів, що не є звуконаслідувальними за походженням, але створюють необхідний фон за допомогою відповідних фонем (твір № 3 із циклу «Пісні» [9, с. 100-101]. Тут відтворюється звучання скрипки завдяки комбінації носових «о» з «о» (перший чотиривірш), «а» з «а» (другий чотиривірш), а у фіналі для надривного ефекту скрипки вводиться какофонічне «є» з «е» поряд із асонансом «а» й «а». Ми висуваємо гіпотезу, що полісиндетон сполучника «ог», який немає жодного номінативного чи кон'юнктивного змісту, вживається не задля вирівнювання ритмічної структури вірша (П. Ґорсекс), а для створення прийому штабрайму, що полягає в «співзвуччі не закінчень слів, а переднаголошених (опорних) приголосних» [3, с. 106]. Традиція штабрайму коріниться в поезії скальдів, і уподібнення до її фоніки вбачаються в багатьох творах Ель- скампа (окрім власне полісиндетону [9, с. 25, с. 28, с. 32, с. 40]). Однак фонічні прийоми не можна розглядати поза стилістичними фігурами народної поетики, в яких вони здебільшого й реалізуються. Серед фоностилістичних фігур збірки виділяємо відтак: анафору [9, с. 29, с. 40], симплоку [9, с. 75, с. 79], епіфору [9, с. 84-85, с. 90],рефрен [9, с. 27, с. 7б, с. 91, с. 98], кон- дублікацію [9, с. 46, с. 96], епімону [9, с. 46, с. 84], епанастро- фу [9, с. 38], епізевксис [9, с. 25], тавтологічні повтори різних типів: репризу [9, с. 33], художньо вмотивований плеоназм [9, с. 71], вокалічну парономазію [9, с. 84], полісиндетон (багатосполучниковість) [9, с. 86, с. 94, с. 103], накопичення артиклів завдяки ампліфікації іменників-синонімів [9, с. 90, с. 95, с. 96], аплікації пісенних текстів з ознаками анафори [9, с. 23, с. 24], введення парентези з ознаками рефрену [9, с. 84-85, с. 92].

Висновки

Проведене нами дослідження фонічних прийомів у збірці М. Ельскампа «Хвала життю» дозволяє зробити певні узагальнення. Фонічна палітра поетики засвідчує не оказіональність, а системність у свідомому компонуванні, ампліфікації різних фонічних фігур (асонансів, алітерацій, фономінесису, фонопоеї, внутрішніх рим, штабрайму). Слід наголосити тут на впливі ідей «поетичного забарвлення» звуків та інструментації Рене Ґіля («Трактат про Слово», 1887) та програмного «Слова про літературу» (1894) Альбера Мокеля, в контексті яких створювалась дана збірка. Проте М.Ельскамп суттєво переглянув і розвинув ідеї теоретиків символістської естетики і поетики, адже функціональність фонічних прийомів полягає не лише в створенні ефекту пісенності, але й бере участь в алегоризації та символізації образів. Характерною рисою ранньої творчості М. Ельскампа є невіддільність фонічних прийомів од стилістичних фігур народної поетики. Такі спостереження свідчать і про стилізацію під народну поетику Фландрії (а саме - для відтворення макрообразу Антверпена періоду Нового часу), але стилізація та вповні передає колорит іншої епохи і соціолектів, на відміну від інших представників поезії франкомовного символізму (Ж. Мореас, Ґ Ле Руа, П. Жерарді, Ф. В'єле-Ґріффен). Водночас єдність фонічних і стилістичних фігур засвідчує ідею про системне функціонування «ефекту на- їву», авторського коду, що досягається завдяки зниженню стилю в лексичній, граматичній системі мови, але, як ми встановили, також у застосуванні фігур народної поетики в стилістиці й своєрідних фонічних фігурах у фоніці. Однак функціонування «максоельскампівського типу вірша» [11, с. 499] реалізується не лише на формальному рівні, поезія потребує комплексного філологічного аналізу на лінгвістичному й екстралінгвістичному рівнях, з урахуванням усіх можливих інтерпретацій символістського коду. Тільки в такому плані можна осягнути постать Макса Ельскампа, який стоїть біля витоків національної бельгійської літератури, а поетичні формальні й ідейні пошуки поета зближають його із сучасними письменниками.

Література

1. Андреев Л.Г Сто лет бельгийской питературьі / Леонид Григорьевич Андреев. - М. : Изд-во МГУ, 1967. - 463 с.

2. Гурмон Р Книга масок / Под ред. А. Волынского / Реми де Гурмон. - Петроград: «Грядущий день», 1913. - С. 175-182.

3. Качуровський І. Фоніка / І. Качуровський. - К. : Либідь, 1994. - 166 с.

4. Чистяк Д. Перші проталини: поезії, переклади / Д. Чистяк. - К. : Київський університет, 2006. - 112 с.

5. Чистяк Д.О. Чарівники бельгійського символізму / Д.О. Чистяк // Le Franзais. - № 4 (84), fйvrier 2006. - С. 8-11.

6. Braunschvig М. La littйrature franзaise contemporaine (1850-1925) / Marcel Braunschvig. - P. : A. Colin, 1926. - 353 p.

7. De Souza R. La poйsie populaire et le lyrisme sentimental / Robert de Souza. - P : Mercure de France, 1899. - 202 p.

8. Dictionnaire des littйratures de langue franзaise / par J.-P De Beaumarchais, D.Couty, A.Rey. - T. 1. - P : Bordas, 1987. - P 227-232.

9. Elskamp M. La louange de la vie / Max Elskamp. - P : La Diffйrence, 1990. - 126 p.

10. Exposition Max Elskamp.1862-1931. - Bruxelles: Bibliothиque royale de Belgique, 1932. - 27 p.

11. Fin de siиcle et symbolisme en Belgique / Ed. йtablie et prйcйdйe d'une йtude par Paul Gorceix. - Bruxelles: Complexe, 1998. - 654 p.

12. La bibliothиque de poйsie. - T. 10.: La poйsie symboliste. - P : France Loisirs, 1996. - 286 p.

Размещено на Allbest.ru