Збірка "Квіти зла" - вияв протиставлення Добра і Зла

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Збірка "Квіти зла" - вияв протиставлення Добра і Зла

Літературну долю Бодлера визначила його єдина поетична збірка "Квіти зла". Задум книжки визрів у автора досить рано: у "Салоні 1846 року" автор згадав про намір випустити книгу віршів. А через 2 роки у пресі з'явилося повідомлення, що Бодлер готував до друку збірку "Лімби". У 1851 р. під цим заголовком в одній із газет був надрукований цикл із 11 віршів, і, нарешті, у 1855 р. респектабельний журнал "Ревю де Дю Монд" опублікував 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але цього було досить, щоб у грудні 1856 р. модний видавець Огюст Пуле-Малассі купив у нього права на "Квіти зла". Усього через півроку книга вийшла у світ. В одному з листів Бодлер писав: "У цю жорстоку книгу я вклав увесь свій розум, усе своє серце, свою віру і ненависть".

Назву збірки поет шукав довго, зате вона виявилася напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера. Назва збірки підкреслила головну думку - привабливість зла для сучасної людини. У стислій формі автор передав власне сприйняття сучасного світу як царства зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливе жорстокий моральний урок.

Збірка "Квіти зла" створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на "Листя трави" Уїтмена чи "Кобзар" Т. Шевченка. Збірка - цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга мала посвяту, вступ і складалася із 6-ти циклів, об'єднаних за проблемно-тематичним принципом.

Ліричний герой Бодлера роздвоєний: він розривався між ідеалом духовної краси та красою зла ("Хвора муза", "Ідеал", "Гімн красі"). Тому вихідною позицією бодлерівської творчості стало напружене протиставлення добра і зла, Бога і Сатани. Зло було об'єктом художнього дослідження у Бодлера. Поет розглядав його як специфічну форму добра. Його не полишала надія на перемогу добра.

Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки, її основної частини "Сплін та ідеал", яка відкривалася трьома віршами ("Благословіння", "Альбатрос", "Лет"), де стверджена божественна природа людини, яка з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Поет для Бодлера - безрідний і незрозумілий юрбою "чужинець", якого вона мучить і ненавидить. На поеті - печать знехтуваності.

Ця роздвоєність бодлерівського героя між добром і злом породила почуття нудьги, прагнення вирватись у "невідоме", спрагу безмежного. Від першої частини "Спліну та ідеалу" до заключної (вірші "Сплін", "Марево", "Жага небуття", "Годинник") чітко простежувалася низхідна лінія, яка вела не від "спліну" до "ідеалу", а навпаки, від "ідеалу", до "спліну", від Бога - до Сатани.

Цикл "Сплін та ідеал", як і в цілому вся збірка, - це лірична драма, де ідеалові протистояла не сама дійсність, а "сплін" - хворобливий стан, породжений цією дійсністю. Якщо у циклі "Сплін та ідеал" чіткими були романтичні тенденції, що виявилися у змальованих поетом суперечностях між дійсністю та ідеалом і їх протиставленні, то у віршах циклу "Паризькі картини" відчутний реалізм, де центр ваги перемістилися на зовнішній світ, і Бодлер створив зразки урбаністичної поезії.

Поет зумів поглянути на місто по-новому. Головним для нього був не зовнішній вигляд міста, а те, як воно впливало на сучасну людину, яких метаморфоз зазнавала людська душа у напруженому ритмі життя. Місто приваблювало і водночас відштовхувало, живило його загадковими соками й отруювало ядучими випарами. І.Бодлер оспівав цю цілющу і згубну вдачу.

У всіх віршах ("Квіти зла") протиставлялися Добро і Зло. Бодлерівське добро- це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом, жага, що могла бути задоволена лише тілесними засобами, які мали позаморальну природу. Два протилежні полюси - Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана - почали перетворюватись одне на одне. Сатана виступив як утілений голос плоті, але цей голос був тугою за неможливим, що у свою чергу, могло знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Тому бодлерівський Сатана - не ангел, а передусім земне втілення Бога, а Бог - земний Сатана. Ці дві "безодні" притягували і водночас відштовхували поета, і він завмирав між ними, зачарований і обійнятий жахом.

Поетові було невідоме походження краси: можливо, вона зійшла з небес, а може - піднялася з морської безодні. Але сама краса зробила світ ближчим. Не випадково у передмові до "Квітів зла" Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної програми як "видобування краси із зла".

Нерідко у Бодлера слова і поєднання слів позбавлені точного логічного значення, що спричиняло несподівані асоціації, непевні уявлення, невизначені настрої.

Домінантами поетики збірки Бодлера "Квіти зла" стали контраст і символіка. Ш.Бодлер був одним із зачинателів символізму, але у його творчості, зокрема у збірці "Квіти зла", поєдналися романтичні і власне символічні елементи. Вірші у збірці мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані - предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, за якими були сховані ідея, абстракція, що перетворювала предметно-емпірічні образи на символи.

Символічний зміст поезій Ш. Бодлера. "Альбатрос" (1841)

Уперше вірш був опублікований у 1859 р. без другої строфи. Дата написання - 1842 рік. Очевидно, він був написаний під час мандрівки Бодлера на острови Репотьон і Маврикій у 1841 р. На першому плані у вірші конкретні деталі, предмети:

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів

Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.

На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло

Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.

Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі. збірка добро бодлер

Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.

Композиційна єдність твору досягла за допомогою центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття. У вірші протиставлені високе і низьке, небесне і земне, поезія і проза, у ньому висловлені гіркі роздуми автора про трагічний стан поета у суспільстві.

Вірш належав до циклу "Сплін та ідеал". У ньому стверджувалася божественна природа людини, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета.

"Гімн красі" (1860)

У збірку "Квіти зла" включено вірші, де оспівана краса. За Бодлером, краса і смуток нерозривні. Поета вабив образ жінки, якій смуток додавав чарівності. Але краса у Бодлера не вичерпалася зображенням меланхолійної жінки. Поет часто змальовував красу у вигляді символу.

"Гімн красі" належав до циклу "Сплін та ідеал" і вперше був опублікований у 1860 р. У вірші Добро і Зло розглядалося як джерело прекрасного. У ньому розповідалося про багатогранність, місткість, неоднозначність поняття краси. Поет не стверджував, а розмірковував. Йому було невідоме походження краси:

Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні -

В твоєму погляді - покора і вина...

Але звідки б не походила краса - з пекла чи з раю -

вона змінює життя.

Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,

Потворно вибредна, страхітлива й свята,

Як до безсмертностей, що я про них не знаю,

Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

Краса посилала чуттєві закони, звуки, кольори. Вона ототожнена з безмежністю. За Бодлером, найбільш повне своє втілення вона знайшла у поезії, тому що саме поезія виявилася привілейованим шляхом миттєво опинитися в раю.

"Падло" (1843)

Вірш із циклу "Сплін та ідеал".

Людська природа цікавила Бодлера тому, що вона, на його думку, загнана в недосконалість: він хотів саме на цій землі мати рай.

У вірші Бодлер іноді навмисно і не без зловтішності виставив напоказ шокуючі натуралістичні деталі (наприклад, опис мертвої коняки).

Як та повійниця, палятина лежала,

Задерши ноги догори,

І черево гидке цинічно відкривала,

Немов казала: на, бери!

Натуралістичний опис мертвої тварини постійно супроводжувався прекрасними картинами природи. Протилежності у вірші доводилися до кращої поляризації: життя - смерть, кохана жінка - мертва тварина.

У вірші оспівана вічність духовного порівняно із смертністю матеріального. Цей задум чітко простежувався в останній строфі вірша:

Після останнього причастя, моя мила,

Під володіннями трави,

Коли поглине вас безжалісна могила,

Такою будете і ви!

Красо, скажіть тоді черві, що підло рине

З цілунками на вашу грудь,

Що ваші форми я зберіг, моя богине,

Зберіг мого кохання суть!

Оспівування вічності прекрасного, кохання звучало у Бодлера своєрідно, у зухвало-парадоксальних тонах.

"Авель і Каїн" (1848-1852)

Вірш пов'язаний із романтичною традицією в літературі. Відома драма Байрона "Каїн", вірш Генрі Восна "Кров Авеля".

Міф про Каїна та Авеля у Бодлера трактовано не абстрактно, як у його попередників, а конкретно-історично. Написаний після революційних подій 1848 року, включений до циклу "Бунт", вірш став прямим закликом до бунту. Поет брав участь у барикадних боях, але керувався передусім емоційними імпульсами, а не тверезим політичним світоглядом.

Вірш побудований на протиставленні роду Каїна і роду Авеля - двох категорій суспільства.

Рід Авеля, їж, пий, втішайся

- Господь всміхається тобі.

Рід Каїна, в ярмі згинайся

Чи гинь у злиднях і журбі

Спираючись на біблійну легенду, Бодлер створив своєрідне її продовження, по-своєму трактуючи історію роду Авеля і Каїна. Поетові важливо показати, що на роду Каїна від початку лежала печать прокляття:

Рід Авеля, твої куріння,

Вдихає світлий Херувим!

Рід Каїна, твої боління -

Коли ж кінець настане їм?

Рід Авеля, тебе зігріє

Огниця батьківського пал,

Рід Каїна, зима повіє -

В печері мерзни як шакал!

Друга частина вірша - це прямий заклик до бунту.

Рід Авеля, підуть до гною

Твоїх наслідників тіла!

Рід Каїна, перед тобою

- Іще не звершені діла;

Рід Авеля, твоя ганеба,

Тебе оберне в прах і тлінь!

Рід Каїна, здіймись до неба

І Господа на землю скинь!

Збірка бунтівна за своїм духом. Але поетові необхідно було виділити цю рису світосприйняття.

Шатобріан вірив у те, що зло - це "хвороба" світу, яка не була природним і постійним станом душі. У Бодлера ця хвороба виявилася хронічною і невиліковною. Він перетворив її в єдину тему своєї творчості.

Питання для самоконтролю

1. Чому Ш. Бодлера прийнято вважати предтечею символізму?

2. Розкрийте історію задуму та створення збірки "Квіти зла".

3. Чи є назва збірки символічною? Що вона символізує?

4. Чому збірка "Квіти зла" вважається цілісним твором? У чому це проявляється?

5. У чому розкривається новаторство поета?

Размещено на Allbest.ru