Особливості вербалізації концепту альтруїзм у художній літературі першої половини ХХ столітті

Ключові слова: вербалізація, концепт, прикметники, значення «альтруїстичний», особливості.

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку лінгвістики відзначається підвищеним інтересом науковців до аналізу концептів. Дослідженню концептів присвятили свої праці багато вчених, акцентуючи увагу на певних особливостях у визначенні терміна «концепт». Так, одним із класичних визначень концепту стало тлумачення О. Кубрякової: «Концепт термін, що слугує поясненню одиниць ментальних і психологічних ресурсів нашої свідомості та тієї інформаційної структури, що відображає знання й досвід людини; оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку, усієї картини світу, відображеної в психіці людини» [1, с. 38]. Близьким є культурологічне розуміння А. Вежбицької, яка розглядає концепт як певний об'єкт зі сфери «ідеальне». Цей об'єкт має ім'я та відображає культурно обумовлене уявлення про світ, тобто належить до розряду «дійсне» [2, с. 18].

Що стосується культурно зумовленого уявлення про світ, то ця думка знайшла втілення в працях багатьох лінгвістів, таких як Ю. Степанов, С. Ляпін, О. Бабушкін та інші. О. Бабушкін зауважує, що концепт це будь-яка дискретна змістова одиниця колективної свідомості, яка відображає предмет реального чи ідеального світу та зберігається в національній пам'яті у вербально позначеному вигляді [3].

Як відомо, національно-ціннісні характеристики концептів оптимально вивчаються на матеріалі засобів їхньої вербалізації [4; 5; 6], що виявляють специфіку концептуалізації в різних картинах світу. Концепт, як і будь-яка вимірна одиниця менталітету, як правило, має панхронічний аспект вираження, що, на нашу думку, може стати важливою підставою для дослідження його змісту на сучасному етапі становлення. Водночас цей концепт є результатом відповідного становлення протягом певного часу.

Аналіз специфіки становлення концепту з урахуванням вияву семантики його номінативних одиниць залишається актуальним у сучасній лінгвістиці. М. Алефіренко зазначає: «Поетапна еволюція концепту нерозривно пов'язана із семантичним розвитком слова, яке його називає, що безпосередньо обумовлюється специфікою когнітивної діяльності» [7, с. 143]. Дослідження концепту в «історичній перспективі» (так виділяє діахронічний аспект вивчення концепту

Т. Шваб [6]) схоже на кропітку працю археолога, результатами якої поряд із реконструкцією джерел і з'ясуванням чинників багатьох мовних явищ можуть стати унікальні, неочікувані ним відкриття, віднайдення глибинних асоціативних зв'язків у мові.

Тому, визначаючи концепт як одиницю узагальненого мовно-ментального ресурсу з етнонаціональними чи культурно зумовленими уявленнями людини про дійсність, проаналізуємо також недосліджені засоби вербалізації концепту АЛЬТРУІЗМ на матеріалі німецької мови першої половини ХХ ст.

Отже, мета статті проаналізувати особливості вербалізації концепту АЛЬТРУІЗМ на основі його лексикографічного вираження й вияву в творах німецькомовних авторів першої половини ХХ ст. Матеріалом для аналізу стали твори німецькомовних письменників [8; 9] першої половини ХХ ст. обсягом суцільної вибірки 2 млн слововживань.

Виклад основного матеріалу. Що стосується лексикографічного вияву компонентів вербалізації концепту АЛЬТРУІЗМ, то лексика, яка його відображає, є дуже малочисельною [10]. Порівняно з особливостями вербалізації взаємопротиставленого концепту ЕГОІЗМ на основі компонентів, які належать до різних частин мови [11, с. 179], лексика, що номінує АЛЬТРУІЗМ, включає незначну кількість слововживань. Так, одна з форм альтруїстичної поведінки виражається іменником Selbstverleugnung (приниження власних бажань, симпатій, нахилів) [10, с. 673]. Відмову від певних речей, від досягнення власних інтересів, від яких-небудь благ автор презентує за допомогою дієслова entsagen та іменника Entsagung [10, с. 266]. Найвищий ступінь моральної величі людини, її благородних думок і вчинків, які межують із самопожертвою, фіксує у своїй семантиці прикметник edel [10, с. 241]. Іменник Edelmuth акумулює в собі прояв людських думок і переконань, що мають позитивне моральне забарвлення. Похідним від цього слова став прикметник edelmьthig як характеристика моральних якостей людини, сповненої благородства в думках і відповідних вчинках [10].

Жертовні дії на користь іншої особи виражає слово aufopfern, а самопожертву іменник Aufopferung [10, с. 70]. Великодушність, яка виявляється в доброчесних вчинках заради інших людей, позначена словом GroЯherzigkeit, характеристика благородних помислів прикметником groЯherzig [10, с. 390]. Благородство людини, її моральна велич передається іменником Hochherzigkeit, а ознака високоморальних людських почуттів прикметником hochherzig [10, с. 437]. Немає в словнику таких слів на позначення концепту АЛЬТРУЇЗМ: selbstlos, Selbstlosigkeit, altruistisch, Altruismus, Altruist.

Однак під час аналізу текстів художньої літератури, який показав домінування прикметників серед усіх компонентів вербалізації, зафіксовано випадки слововживання прикметника altruistisch як вияву позитивної оцінки людини, яка акумулювала в собі певні жертовні (альтруїстичні) вчинки. Так, у збірці есе К. Сільви (1843-1916 рр.) «Прошептані слова» описано типові риси людини-альтруїста: «Es gibt Menschen, welche die Gabe haben, ьberall gute Laune und Freude hinzutragen, wo sie auch immer erscheinen. Man kann sich darauf verlassen, dass das stets ganz altruistische Menschen sind, in die nie ein Hauch von Selbstsucht hat eindringen kцnnen, weil einfach kein Platz dafьr da ist, weil sie von den andern erfьllt sind, und von dem, was diese bedьrfen, daЯ sie nicht Zeit haben an ihr eignes Ungemach zu denken» [9].

Варто зазначити, що кількісні показники частотності вживання засобів вербалізації altruistisch (12% прикметників), Altruismus (4%), Altruist (3%) та Altruistin (1%) у текстах художньої літератури є невисокими як загалом, так і за кожним окремим словом. Прикметник altruistisch в сполученні з іменниками на позначення осіб найчастіше використовується в межах досліджуваної вибірки (74% всіх слововживань цього компонента вербалізації).

Відсутні в словникових дефініціях засоби вербалізації selbstlos та Selbstlosigkeit виявлено на матеріалі художньої літератури першої половини ХХ ст. Прикметник selbstlos (15%), щоправда, посідає не першу позицію серед усіх прикметників на позначення концепту АЛЬТРУЇЗМ, сполучаючись переважно з іменниками, які номінують поведінку людини (81% усіх слововживань у моделі «прикметник + іменник»).

Свідченням частотності вживання прислівника selbstlos стали поодинокі приклади характеристики людських вчинків. Проте часто вияв його семантики коригується сумісним вживанням у контексті словосполучень із прикметником selbstlos. Так, німецький письменник і драматург А. Гольц (1863-1929 рр.) у п'єсах початку ХХ ст. звертає увагу на морально-етичне підґрунтя поведінки головних героїв, вустами яких визначається розуміння автором головних засад прояву концепту АЛЬТРУЇЗМ у людських діяннях: «Marianne: (ihm schnell zur Hilfe kommend; jetzt ganz auf seiner Seite) Und du entschlosst dich so selbstlos, dass ich mir noch selbstlose Handlungsweise ьberhaupt gar nicht vorstellen kann!» [9].

На противагу прикметнику selbstlos в іменника Selbstlosigkeit (19%), який став втіленням позитивної оцінки як окремих людей, так і цілих спільнот, зафіксовано найменшу кількість слововживань серед іменників на позначення концепту АЛЬТРУЇЗМ на матеріалі проаналізованої вибірки. Альтруїзм, позначений іменником Selbstlosigkeit, у творах Г Бьолау (1856-1940 рр.) набуває особливого глобального значення та протиставляється ницому егоїзму, вираженому іменником Ichheit: «Selbstlosigkeit steht auf, Selbstlosigkeit, das Wunder aller Wunder. Quell und Ursprung, Geburt aller Gottheit, bricht durch starre Ichheit. Ich! Ich, das sich aus dem Fleisch und Blut des Nдchsten aufbaut. Ich, das von der Vernichtung andere lebt erwacht, gibt sich preis, vergisst sich selbst, opfert sich!» [9].

Наведений приклад засвідчує сумісне використання в контексті також дієслова sich opfern, поодинокі випадки вживання якого слугують переважно для підкреслення «жертовності» як однієї із семантичних особливостей вербалізації концепту АЛЬТРУЇЗМ на досліджуваному етапі його становлення. вербалізація концепт німецький література

Самопожертва як наслідок відмови від особистих благ і як основна ознака альтруїстичної поведінки людини виражається в межах вибірки іменниками Entsagung (26%), Aufopferung (23%), Selbstverleugnung (20%).

Прикметники, які використовуються авторами першої половини ХХ ст. для позначення позитивних жертовних рис людей, мають приблизно таку ж частоту використання, як іменники: entsagungsvoll (25%), aufopfernd (20%), selbstverleugnend (19%).

Серед виділених компонентів вербалізації зустрічаються поодинокі випадки використання прислівника entsagungsvoll. У романах німецької письменниці Н. фон Ешструт (1860-1939 рр.) зафіксовано вживання прислівника entsagungsvoll на позначення героїзму, альтруїстичної свідомості й жертовної боротьби: «Sie beobachteten Gцtz, sie erfuhren, wie heldenhaft und entsagungsvoll er den schweren Kampf mir dem Schicksal fьhrte, wie standhaft er jedwede Unterstьtzung der Kьnstlerin ablehnte» [9].

Що стосується використання іменників GroЯherzigkeit (2%) та Hochherzigkeit (3%) у художній літературі початку ХХ ст., то випадків їхнього вживання як засобів вербалізації концепту АЛЬТРУЇЗМ зафіксовано дуже мало. Однак прикметники groЯherzig (3%) та hochherzig (3%) виявляють у контексті семантичні особливості, сполучаючись з іменниками на позначення альтруїзму. Сумісне слововживання hochherzig+Selbstlosigkeit в творах німецького письменника Й.Р. цур Мегеде (1864-1906 рр.) свідчить про антонімічний зв'язок між компонентами вербалізації концептів АЛЬТРУЇЗМ та ЕГОЇЗМ як протиставлення «праведного» й «гріховного» в людській поведінці та почуттях: «Reinige Deine Gefьhle von sьndigen Schlacken, wenn Du stark liebst ich kann's nicht! So verging mir die Fahrt: hochherzige Selbstlosigkeit mit heiЯem Egoismus innig gemischt...» [9].

Багатозначний прикметник edel (3%) зустрічається в творах німецьких письменників першої половини ХХ ст. для позначення саме альтруїстичних рис людей рідко. Проте контекстуальне оточення прикметника edel та іменника Edelmut (3%) у прозі Г Зайделя (1849-1906 рр.) свідчить про вияв семантики на позначення концепту АЛЬТРУЇЗМ завдяки сумісній частотності вживання прикметника edel та іменників Selbstlosigkeit, Edelmut: «Ihr grausamern Verfolger habe sie in Eisen gelegt, sie aber in edler Rache und Selbstlosigkeit hдtten dazu geholfen, dass ihn die sanften Rosenketten der Liebe gefesselt hдtten. Wo da der grцЯere Edelmut zu suchen sei, das wдre unschwer zu erkennen» [9].

Висновки. З огляду на проведений аналіз можна констатувати про розбіжності під час виявлення компонентів вербалізації концепту АЛЬТРУЇЗМ у лексикографічних джерелах і художній літературі. Так, засоби вербалізації selbstlos, Selbstlosigkeit, altruistisch, Altruismus, Altruist відсутні в словникових дефініціях, однак на матеріалі досліджуваної вибірки зафіксовано їх використання в художніх творах початку та першої половини ХХ ст., що свідчить про стрімкий розвиток семантичних особливостей компонентів вербалізації концепту, появу нових засобів передачі самовідданих жертовних дій та альтруїстичної поведінки головних героїв. Варто зазначити, що серед усіх компонентів вербалізації переважають прикметники, які оптимально відображають сигніфікативний аспект значення.

У перспективі вважаємо за доцільне здійснити порівняльний аналіз компонентів вербалізації концептів АЛЬТРУЇЗМ та ЕГОЇЗМ із використанням статистичних методів на матеріалі однакової вибірки.

Література

1. Кубрякова Е. Части речи с когнитивной точки зрения / Е. Кубрякова. М.: Ин-т языкознания РАН, 1997. 328 с.

2. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / А. Вежбицкая; пер. с англ. А. Шмелева; под ред. Т. Булыгиной. М.: Школа «Языки русской культуры», 1999. 780 с.

3. Бабушкин А. Объективное и субъективное в категоризации мира / А. Бабушкин // Общие проблемы строения и организация языковых категорий: матер. науч. конф. М.: РАН, 1998. С. 28-31.

4. Бєлозьорова Ю. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові: автореф. дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови» / Ю. Бєлозьорова. Запоріжжя, 2005. 22 с.

5. Томенчук М. Варіантно зумовлена концептуалізація дійсності у сучасній англійській мові: автореф. дис.... канд. філол. наук: спец.

10.02.4 «Германські мови» / М. Томенчук. Чернівці, 2008. 20 с.

6. Шваб Т. Еволюція концепту ГЕРОЇЗМ в англійській мові (на матеріалі текстів давньоанглійського, середньоанглійського та ранньоанглійського періодів): автореф. дис.. канд. філол. наук: спец.

10.02.4 «Германські мови» / Т. Шваб. К., 2006. 18 с.

7. Алефиренко Н. Спорные проблемы семантики: [монография] / Н. Алефиренко. М.: Гнозис, 2005. 326 с.

8. Deutsche Literatur von Lessing bis Kafka / hrsg. von M. Bertram. Berlin: Directmedia Publishing GmbH, 2002.

9. Projekt Gutenberg DE [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gutenberg.spiegel.de.

10. Weber F. Handwцrterbuch der deutschen Sprache / F. Weber. Leipzig, 1905. 790 s.

11. Черська Ж. Вербалізація концепту ЕГОЇЗМ у художній літературі першої половини ХХ ст. / Ж. Черська // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: зб. наук. праць.

Серія «Філологічна» / уклад.: І. Ковальчук, Л. Коцюк, С. Новоселецька. Острог: Вид-во НУ «Острозька академія», 2014. -

Вип. 42. С. 178-181.

Размещено на Allbest.ru