Роман "Тріумфальна арка"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

22 червня 1898 року народився один із найвідоміших німецьких письменників у ХХ столітті - Еріх Марія Ремарк. Його люблять і читають мільйони. Його книги перекладені більш ніж п'ятдесятьма мовами світу. Його автобіографічні твори і до цього часу вражають читачів своєю реалістичністю.

Коли людське життя продовжує знецінюватися, коли матеріальні цінності переважають над духовними, усе важче стає знайти справжнього друга, втекти від меркантильності і самолюбства, чи не час книг Еріха Марії Ремарка? Яким би парадоксальним і жорстоким не було наше життя, завжди і скрізь, незалежно від місця знаходження, віку і статусу - великодушність і порядність, мужність та вірність, товариство і любов були і будуть головними критеріями цінності людських взаємин і власне самого людського життя. У даній роботі розглядатиметься проблема емігрантів та еміграції у романі Ремарка «Тріумфальна арка». Цю тему автор розкриває ще у кількох своїх творах, таких як: «Ніч у Лісабоні», «Возлюби ближнього свого». Мотиви людських відносин в чужій країні і серед чужих людей дуже близькі і самому автору, який був змушений провести більшу частину свого життя в еміграції. "Я народився у період газових ламп, - писав Ремарк, - пережив період розвитку електрики та авіації. Якщо проживу десять-п'ятнадцять років, то дочекаюся польоту на Місяць. Наука подолала все. Тільки людям не вдалося стати один одному ближче ... Багато в чому ми не зробили ні кроку ... Це страшне протиріччя. І, незважаючи на все це, я вірю, що люди знайдуть шляхи один до одного". Все вищесказане визначає актуальність нашої роботи.

Об'єктом курсової роботи є роман «Тріумфальна арка.

Предметом дослідження даної роботи є проблема емігрантів і їх внутрішнього світу. Еміграції як явища двадцятого століття в цілому, у романі «Тріумфальна арка» Еріха Марії Ремарка.

Мета роботи полягає у тому, щоб всебічно розглянути проблему емігрантів, проаналізувати кілька емігрантських романів, порівняти їх. Детально розглянути дану проблему у романі «Тріумфальна арка». Методи дослідження мають комплексний характер, що обумовлено специфікою матеріалу, а також метою його вивчення: системний, функціонально-структуральний, метод суцільного добору фактичного матеріалу, метод аналогії, метод аналізу літературно-критичного матеріалу.

Теоретико - практичне значення даної роботи полягає в тому, що детальний аналіз емігрантських творів письменника дає можливість краще зрозуміти і глибше пізнати суть процесу еміграції двадцятого століття, усвідомити причини і наслідки. Крім того, матеріали з даної роботи можуть бути використані у процесі викладання зарубіжної літератури у школі та вищих навчальних закладах, а також у процесі написання курсових і дипломних робіт, теми яких пов'язані з творчістю німецького письменника.

Структура роботи: вступ, два розділи, висновки і список використаних джерел з 20 позицій.

тріумфальний арка емігрантський роман

Емігрантські романи Еріха Марії Ремарка

Життя у еміграції Еріха Марії Ремарка

Ремарк народився у німецькому містечку Оснабрюк, у католицькій робітничій родині. Він -- друга дитина в сім'ї, де було п'ятеро дітей. Його батько, Петер Франц Ремарк, працював палітурником. При хрещенні хлопцеві було дане ім'я Еріх Пауль. 1918 року, після смерті матері, Анни Марії Ремарк -- у пам'ять про неї -- змінив своє ім'я на Еріх Марія. Оскільки Ремарки були католиками, юнак потрапив до католицького педагогічного училища. Педагогічна освіта пізніше стала у пригоді, коли він певний час працював вчителем у сільських школах.

Коли хлопцеві було лише вісімнадцять років, він був мобілізований на фронти Першої світової війни. У 1916 році був відправлений на Західний фронт. Перебування на війні тривало три роки. 31 липня 1917 року він був важко поранений осколками гранати у ногу, руку та шию, але незважаючи на усю складність ситуації, хлопець знайшов у собі сили дотягнути до медсанбату пораненого товариша. До закінчення війни він перебував у німецькому військовому шпиталі.

Після війни Ремарк наполегливо шукав своє місце у суспільстві та світі професій. Він повернувся у католицьке училище, яке не встиг закінчити до війни. Але пройшовши і переживши усе те, що йому довелося, втративши юнацькі ідеали, втративши кількох товаришів, він уже не був прикладом покори. Він покинув вчителювання. Працював бібліотекарем, редактором журналу, бізнесменом , органістом при каплиці в лікарні для божевільних і навіть продавцем надгробків. Усі переживання Еріха Марії Ремарка згодом відобразилися у рукописі «На західному фронті без змін», у якому він реалістично описав перебування на війні і післявоєнний період, пережитий 20 - річним представником втраченого покоління. Роман був опублікований 1929 року, він став сенсацією у Німеччині. За рік було продано півтора мільйони примірників. В близьких до нацистської партії колах книгу не сприймали, а у Гітлера пацифізм та антифашистська спрямованість роману викликали лють. Апогею безглуздості звинувачень з боку Гітлера було досягнуто тоді, коли він зарахував Ремарка до французьких євреїв Крамерів (саме так читається прізвище письменника з кінця наперед). Після того видання Ремарка почали масово спалювати, звинувачуючи письменника в антипатріотизмі.

У 1931 році письменник був номінований на Нобелівську премію, але через спротив політичних сил так її і не отримав. Згодом, у 1933 році від невідомого прихильника він отримав клаптик паперу із написом «Негайно покинь місто». Ремарк , і до того відчуваючи небезпеку, вирішив не зволікати і емігрував до Швейцарії. Згодом емігрував до Франції, а тоді, по мексиканські візі - до США. З приходом Гітлера до влади письменник був примусово позбавлений німецького громадянства, його назвали «ворогом народу». Аби зняти стрес Ремарк пиячив, але не покидав творчості. В деякій мірі його романи були автобіографічними, адже він сам пережив усі ті події, які були відображені в його творах, працював на відповідних посадах, відчував ту ж невизначеність, страх і непотрібність, як і герої його творів. Саме в еміграції були написані його найвідоміші романи: «Три товариші» (1936), «Тріумфальна арка» ( 1945) і «Чорний обеліск» (1956). Люди, яких він зустрічав протягом років еміграції, ставали прототипами героїв його творів, наприклад Ютта Інгеборг, його перша дружина, стала прототипом Пат із «Трьох товаришів» та ін.

Після Другої світової війни у післявоєнній Німеччині Ремарк застав ще живого батька та сестру. Оснабрюк він не впізнав, як і всю Німеччину, де залишилися лише руїни. Решту життя він прожив у Швейцарії з останньою дружиною Полетт Ґоддар.

Емігрантські романи Еріха Марії Ремарка. «Ніч у Лісабоні», «Люби ближнього свого».

Головними темами у творчості Ремарка, які звучать лейтмотивами у всіх його творах є тема еміграції, пацифізму, неприйняття фашизму, взаємного, але трагічного кохання.

Роман «Люби ближнього свого» був надрукований 1941 року. В ньому описується важкий час після Першої світової війни, показана також доля євреїв, яких вважали «третім сортом». Їх позбавляли прав, звільняли з роботи, забирали документи і висилали за кордон, де люди були змушені шукати притулку. «Ніч у Лісабоні» - це тринадцятий роман письменника, який був опублікований у 1961 році. Твір є синтезом усього раніше написаного Ремарком, так само як і головний герой, автор згадує історію свого творчого життя.

Можна сказати, що емігрантські романи автора показують динаміку процесу еміграції в певний період історії.

Центральними постатями у так званих емігрантським романах Ремарк є люди, приречені на вічне поневіряння. Всі вони в силу почуття чесності та справедливості, не можуть змиритися з ідеями фашизму. Емігранти - це люди без природних прав, люди, які не можуть легально працювати, легально пересуватися по країні. Для Німеччини їх не існує, а країна, в якій вони перебувають, сприймає їх лише як суб'єктів для поліції. Усіх їх об'єднує спільна риса - страх, що тебе викриють, депортують і вся історія існування почнеться знову: нелегальне повернення під чужими документами, нелегальна робота, постійне очікування викриття, депортація. Вони ведуть легковажний спосіб життя, п'ють, закохуються і мріють побудувати своє людське щастя, адже їм більше нічого не залишається робити.

В романі «Ніч у Лісабоні» емігрантів називають людьми, яким більше ніде немає місця, у романі «Люби ближнього свого» - це люди без землі під ногами. Про своє життя до еміграції Йозеф Шварц («Ніч у Лісабоні») говорить як про таке, коли він ще міг «куди-небудь поставити свого ногу». А життя в еміграції стає таким, що «ніде не можна осісти».

Не дивлячись на всю асоціальність емігрантів, у їхньому колі все ж створюється своя внутрішня ієрархія. У романі «Люби ближнього свого», зізнання російського емігранта про те, що у нього є нансеновський паспорт викликає іронічні коментарі німецького про те, що росіянин у їхній спільноті належить до аристократії. А емігрант Марсіль говорить,що у всіх росіян є паспорти, що вони можуть займати різного роду професії, вони були першою хвилею еміграції двадцять років тому. Італійці теж здебільшого влаштовані, на відміну від німців, серед яких лише мізерна частина має дозвіл на роботу, за яку вони отримують їжу та пару франків. Таким чином спільнота емігрантів поділяється на таких, у яких є або ж немає документів(неважливо чи то нансеновський паспорт, чи дозвіл на проживання чи роботу),часова послідовність приєднання до емігрантського світу і національність. Так чином емігрантами утворюється свій соціум з власною ієрархією, який метафорично розташовується «під» нормальним суспільством.

Найбільш позитивною точкою на противагу Третьому Рейху в романі «Ніч у Лісабоні» являється Лісабон, найнебезпечнішою - Оснабрюк. В романі «Люби ближнього свого» найпозитивніша точка - Париж, а негатив відходить від Німеччини, до якої поступово приєднуються найближчі країни.

Шлях емігранта - це шлях від небезпечного і ворожого людині центру, до дружелюбної периферії. По мірі пересування Шварца і Хелен («Ніч у Лісабоні» до Лісабону, з ними самими відбуваються позитивні метаморфози.

Першою метаморфозою стає возз'єднання сім'ї - герої зустрічаються у Цюріху, де Людвіг Керн(Люби ближнього свого) знаходить Рут. Між героями налагоджуються і міцніють стосунки.

Але одночасно в напрямку Лісабона з Оснабрюка рухаються не лише емігранти, а і ворожість, небезпека та інші якості негативної точки. Прикладом цього є переслідування Хелен її братом-нацистом Георгом Юнгенсом. Сама Хелен сприймає цей візит як проникнення негативних атрибутів Німмечини у Париж.

Обидва опозиційних Третьому Рейху міста - Париж(«Люби ближнього свого) та Лісабон («Ніч у Лісабоні») символізують кордони емігрантського простору. Прикордонний статус Лісабону обумовлений не лише географічним положенням на карті Європи, а він також пов'язаний символічно з переродженням, зміною статусу. Так, в Лісабоні, пройшовши всі верхи емігрантського світу помирає Хелен, а Шварц приймає рішення увійти до склад іноземного легіону, щоб дати можливість новому, підростаючому поколінню позбавитися статусу емігранта і почати нове, легальне життя за межами Європи.

Париж хоч фактично і не є прикордонним містом, але він також являється краєм емігрантського світу. Маріль розповідає Керну, що Париж - це місто, де шанси вижити найбільші, адже поліція найменше переслідує емігрантів. Деяким тут вдається продовжити дозвіл на проживання і часом, навіть дозвіл на роботу. Тому, ще і з цього боку місто має позитивний статус у світі емігрантів.

Размещено на Allbest.ru